Основи медичних знань
 Скачать 2.57 Mb.
|
|
Струс мозку (комоціо церебрі) При струсі ніжної мозкової тканини настає тимчасовий розлад мо лекулярного зв'язку в мозкових клітинах, порушується функція вегета тивних і вазомоторних підкіркових центрів, крово- і лімфообігу. Клініка. Основними симптомами при струсі мозку є втрата свідо мості, яка триває від декількох годин, блювання, запаморочення, шум у вухах, мигтіння в очах, ретроградна амнезія (хворий не пам'ятає, що з ним сталося). Об'єктивно спостерігається блідість шкіри, пітливість, ослаблення рефлексів, розширення зіниць, неглибоке дихання, слабкий пульс. Перша медична допомога. Для запобігання попадання блювотних мас у дихальні шляхи під час блювоти потерпшого кладуть на бік (при переломі хребтового стовпа чи кісток таза - на спину, повертаючи голо ву набік). До голови кладуть холодний компрес. Госпіталізація прово диться зразу ж після надання допомоги, транспортування на носилках. Забій головного мозку (контузіо церебрі) Він супроводиться порушенням мозкової речовини на обмеженій ділянці й нерідко поєднується із струсом мозку. Вогнищеве руйнуван ня може виникати не тільки на місці прикладання травмуючої сили, 336 але й на протилежному відносно травми боці (забій від протиудару). Наприклад, при ударі в ділянці лоба ушкодження мозку може бути в потиличній ділянці. Клініка. При забої мозку спостерігаються ознаки струсу мозку (головний біль, запаморочення, нудота, блювання, брадикардія), втрата свідомості глибша і триваліша (до декількох діб), ніж при струсі мозку, вогнищеві симптоми, характерні для даного ушкодження. Залежно від місця забою виникають вогнищеві симптоми пору шення функцій мозку. Крапкові вогнища ушкодження спричиняють параліч лицьового нер ва, втрату мови (афазія), розлад ковтання, зору, поліурію, яка супрово джується появою цукру в сечі, підвищення температури тіла до 40 °С та ін. Перебіг процесу залежить від характеру і ступеня ушкодження. При незначних вогнищевих крововиливах в міру розсмоктування гематоми функція мозку поступово нормалізується. При повному розм'якшенні ділянок мозку його клітини не регенерують, утворюється рубець. Перша медична допомога. Надати потерпілому стабільне бічне по ложення, у якому покращується постачання мозку кров'ю, у тому числі киснем, усувається небезпека западання язика і затікання в дихальні шляхи слизу, крові, вмісту шлунка, потерпілий швидше приходить до свідомості. Для цього потерпілому, який лежить на спині (мал. 78), по трібно: Мал. 78. Укладання потерпілого при забої головного мозку. 22 3ам 3939 337
 Здавлювання головного мозку (компрессіо церебрі). При травмі воно може виникати внаслідок внутрішньочерепної кровотечі й від стиснення мозку відламками переламаних кісток чере па. Стискаюча гематома й кістковий осколок інколи викликають здав лювання судин мозку, його сплющування, що призводить до розладу гемодинаміки й набряку. Симптоми здавлювання мозку внаслідок внутрішньочерепної кровотечі виявляються не відразу після травми, а з нагромадженням ге матоми, через деякий проміжок часу, нерідко через кілька годин (2-6). Хворий із травматичним розривом внутрішньочерепної судини після травми іноді почуває себе задовільно. Але через деякий час, коли гема тома збільшується, виникають симптоми здавлювання мозку. Хворий скаржиться на головний біль, нудоту, блює, потім втрачає свідомість, пульс стає напруженим і прогресивно сповільнюється (брадикардія). При наростанні гематоми і здавлюванні мозку дихання стає хрипким, переривчастим, визначається анізокорія (звуження однієї зіниці). У тяж ких випадках при наростанні коматозного стану розвивається пору шення рефлексів, парези, паралічі, судоми, мимовільне сечовипускан ня і виділення калу. Отже, у перебігу здавлювання мозку виділяють кілька періодів або стадій. Безпосередньо після травми й розриву судин клінічних симпто мів може не бути, і цей період, що триває до появи ознак здавлювання мозку, називається світлим проміжком. Потім розвиваються початко ва тяжка і паралітична стадії здавлювання мозку. Початкова стадія характеризується головним болем, нудотою, блюванням. Вона змінюється тяжким станом хворого: він втрачає сві домість і переходить у коматозний стан з розладом функцій серцево-судинного та дихального центрів, настають парези, паралічі із зупи ненням дихання і серцебиття. Перша медична допомога така ж, як і при забоях мозку. Оскільки безпосередньо після травми черепа хворий може почувати себе добре й відмовлятися від госпіталізації, найважли вішим заходом у цих випадках є саме вчасна госпіталізація і постіль ний режим хворого. 2.6.2. Закриті та відкриті переломи кісток черепа Внаслідок удару в голову, наприклад, під час автомобільних аварій, можливі переломи черепних кісток, які бувають закритими, якщо слизова оболонка і шкіра не пошкоджені, та відкритими, при яких через рани на оболонки і тканину мозку може поширитися інфекція, 338 що часто призводить до тяжких ускладнень (запалення мозкових обо лонок, абсцеси мозку тощо). За місцем травми визначають переломи склепіння та основи черепа. Відкриті ушкодження черепа й головного мозку поділяють на поранення м'яких тканин, не проникаючі в порож нину черепа і проникаючі в порожнину черепа. Різані рани голови трапляються дуже рідко, так само як і колені, оскільки порушити цілісність кісток черепа ріжучим чи колючим пред метом дуже важко. Рани голови зазвичай рубані рани. Рани м'яких тканин характери зуються значною кровотечею, оскільки навіть маленькі судини м'яких покривів голови не звужуються, кровоточать. Рани, що ушкоджують над черепний апоневроз (сполучнотканинний розтяг на склепінні черепа), сильно розходяться, кровоточать, просвіт дрібних судин (артерій і вен) не звужується тривалий час, що утруднює утворення мікротромбів. При непроникаючих пораненнях черепа кістки склепіння черепа ушкоджуються без порушення цілості твердої оболонки мозку. При та кій травмі можуть бути симптоми струсу, забою або здавлювання го ловного мозку. Проникаючі поранення - це ушкодження кісток черепа й твердої мозкової оболонки, при яких може травмуватися речовина мозку. Для них характерне витікання спинномозкової рідини або часточок мозку через рановий отвір. Можуть бути такі симптоми, як: забій та здавлю вання мозку, випинання речовини мозку із рани. Внаслідок проникаю чого поранення черепа виникає ушкодження головного мозку з наступ ним його запаленням (енцефаліт), або запалення мозкових оболонок (менінгіт), травматична епілепсія, нагноєння мозку (абсцеси). Першу медичну допомогу спрямовують на зупинення кровотечі із рани, захист від попадання інфекції, потрапляння в дихальні шляхи крові та блювотиння. При відкритих проникаючих пораненнях черепа й головного мозку, якщо через рановий канал виходить мозкова речо вина, потрібно поверх цієї ділянки мозку накласти стерильну (асеп тичну) пов'язку, потім навколо рани покласти ватно-марлеве кільце й зафіксувати пов'язками «чепець» або «шапочка Гіппократа». Якщо є непроникаюче поранення голови, для спинення кровотечі покласти на голову стискаючу пов'язку й закріпити її пов'язкою «чепець». Перед транспортуванням таких потерпілих слід перевірити прохідність повітроносних шляхів (очистити ротову порожнину від крові, блювотних мас, слини), ввести у ротову порожнину повітровід, щоб не западав язик, а в кінці носилок, де повинна бути голова, зробити заглиблен ня, у вигляді валикоподібного кола з одягу, повернувши голову на бік 339 та трохи піднявши її. При збудженні руки непритомного стримують, стежать за його диханням. На голову йому слід покласти пухир або по ліетиленовий пакет із льодом чи снігом. Транспортування відбувається в лежачому положенні на животі. 2.6.3. Травми хребта та спинного мозку Усі ушкодження хребта й спинного мозку поділяють на від криті й закриті. Залежно від локалізації розрізняють ушкодження ший ного, грудного, поперекового і крижового відділів хребта й спинно го мозку. Виділяють ушкодження з повним порушенням провідності спинного мозку, частковим і без порушення. Травми хребта і спинного мозку належать до важких. Найбільш небезпечними й важкими є пере ломи хребта і спинного мозку в шийному відділі. Закриті переломи хребта бувають із переломами остистих і по перекових відростків, дужок і тіл хребців. Симптоми: біль у ділянці перелому, що посилюється під час ру хів. При пальпації проявляється локальний різкий біль, набряк і де формація хребта в ділянці перелому. Остистий відросток хребця, розміщеного вище перелому, трохи виступає назад, нижче від нього промацується западання. Рухи на місці перелому хребця різко обме жені й болісні, м'язи напружені. Біль посилюється при натискуванні на остистий відросток ушкодженого хребця. При натискуванні на го лову чи надпліччя він відчувається в місці перелому. Спинний мозок ушкоджується внаслідок удару й здавлювання гематомою, кісткови ми уламками та зміщеними хребцями. У тяжких випадках, особливо при переломах-вивихах, настає частковий або повний розрив спинно го мозку та його оболонок із розходженням кінців. При ушкодженнях спинного мозку стан хворих важкий, виникає спинно-мозковий (спинальний) шок. Унаслідок порушення провідності спинного мозку втра чається чутливість нижче від місця ушкодження, з'являються парези й паралічі, розлади функції тазових органів. Залежно від локалізації й характеру ушкодження (здавлювання, частковий або повний розрив) порушується чутливість, настають ру хові розлади (парези, паралічі). При травмі поперекового й грудно го відділів спинного мозку розвиваються паралічі нижніх кінцівок. Чутливість втрачається нижче від рівня ушкодження спинного мозку. Характерними є порушення акту дефекації (запор, парези кишок) і се човипускання. Внаслідок затримки сечовипускання хворі потребують катетеризації. 340 Відкриті поранення хребта і спинного мозку поділяють на вогне стрільні й невогнестрільні. Симптоми: поранення м'яких тканин (м'язів, зв'язок); непроникаючі поранення (м'яких тканин, хребців); проникаючі поранення без ушкодження спинного мозку; проникаючі й непроникаючі поранення з травмами спинного мозку. При цьому може виникнути струс, забій, здавлювання, частковий або повний розрив спинного мозку. Симптоми поранення м'яких тка нин хребта: біль, розходження країв рани, кровотеча з неї, припухлість у ділянці рани, порушення нормального згинання хребта, посилення болісності під час рухів. При непроникаючих і проникаючих пораненнях хребта без ушко дження спинного мозку, крім рани, виникає деформація хребта в цьому місці (випуклість, западання), при промацуванні - шорсткість, деко ли кістковий хруст. Унаслідок болю та тривалого скорочення довгих м'язів спини порушується рухливість хребта, біль посилюється під час пальпації, рухів, при натисненні на голову або надпліччя. При прони каючих і непроникаючих пораненнях хребта з ушкодженням спинного мозку, крім симптомів рани й ушкодження хребців, порушується чут ливість і настають рухові розлади нижче ушкодження спинного мозку. При повному переливі спинного мозку з'являються набряки кінцівок, пролежні, затримка сечовипускання й акту дефекації (закрепи, парези кишок). Перша медична допомога. При забоях накладають стискаючу пов'язку, а при пораненнях - асептичну, при переломах шийного від ділу хребта - «комір» з вати на шию. Потерпілих транспортують у по ложенні на спині, підкладають під лопатки м'який валик. При переломах грудного, поперекового і крижового відділів хребта потерпілого вкладають на носилки зі щитом у положенні на спині. Під плечі й голову підкладають м'які валики або подушки. При відсутності щита на носилках потерпілого кладуть на живіт, під груди й голову підкладають м'які валики або подушки. Таких потерпілих лікують у нейрохірургічних відділеннях. 2.6.4. Закриті ушкодження грудної клітки Здавлювання грудноїклітки відбувається при обвалах гірсь ких порід, між буферами вагонів і т. ін. Під впливом значного стиснен ня груднини, а також ребер раптово підвищується внутрішній грудний тиск із витісненням венозної крові у верхню порожнисту вену, вени 341 шиї і голови. Вони сильно розтягуються кров'ю, дрібні вени розрива ються, дають застійну кровотечу або точкові крововиливи. Крім того, від здавлювання легень рефлекторно замикається голосова щілина, що ще більш посилює застійні явища. Клінічно внаслідок такого здавлюван ня грудної клітки на шкірі голови і шиї, а також на слизових оболонках м'якого піднебіння, кон'юнктиві, склері, у слуховому проході й на бара банних перетинках з'являються множинні крапкові крововиливи. Шкіра голови та шиї стає темно-синьою. Ці крововиливи мають різку межу на рівні плечового пояса й цим відрізняються від інших ушкоджень. Якщо не ушкоджені інші органи грудної порожнини, дрібні крап кові крововиливи поступово розсмоктуються, хворий видужує. Перша медична допомога. Дати знеболювальні речовини і тран спортувати у напівсидячому положенні до лікувального закладу. Переломи ребер становлять 10-15 % усіх переломів. їх поділяють на повні й неповні (тріщини, піднадкісничні переломи), поодинокі й множинні, зі зміщенням і без зміщення уламків. Прямі переломи ви никають під час дії травмувального фактора на обмежену ділянку гру дей, непрямі - дальше від місця прикладання травмувального агента в результаті здавлювання грудної клітки. Внаслідок здавлювання по діагоналі часто виникають подвійні або потрійні переломи одного ре бра. При переломах ребер зі зміщенням можуть ушкоджуватися м'язи, судини, плевра й легені. Переломи нижніх ребер інколи поєднуються з ушкодженням органів черевної порожнини, насамперед печінки й се лезінки. При поодиноких переломах потерпілий скаржиться на сильний біль у місці перелому, що посилюється при кашлі, диханні й зміні положен ня тіла. При пальпації проявляється локальний біль, іноді патологічна рухомість уламків і хрускіт у місці перелому. Віддалене від перелому натискування на ушкоджене ребро посилює біль. При множинних пе реломах стан хворих важкий, при пальпації виразно проявляється па тологічна рухомість кісткових уламків і крепітація в ділянці перелому. Нерідко наявні симптоми ушкодження легень і плеври, пневмотораксу, гемотораксу, а також повітря під шкірою над місцем перелому (під шкірна емфізема). Перша медична допомога. Дати потерпілому знеболювальні речо вини, туго забинтувати (фіксуюча пов'язка, що накладається у момент максимального видиху) широким бинтом, рушником або іншим матеріа лом та направити до лікувального закладу в напівсидячому положенні. Переломи ключиці є найпоширенішими як у дітей, так і в дорос лих (4-16 % усіх переломів). У дітей бувають неповні, піднадкісничні 342 переломи ключиці, у дорослих - багатоосколкові переломи з ушко дженням судинно-нервового пучка, іноді з порушенням цілості шкіри (відкриті переломи). Діагноз ставлять на підставі деформації в ділян ці ушкодженої ключиці, локального болю, порушень активних рухів у плечовому поясі. Перша медична допомога полягає в накладанні пов'язки типу Дезо або підвішуванні руки на косинку. Такі потерпілі можуть самі до братися до лікувального закладу. Переломи лопатки характеризуються болісністю в ділянці пере лому, яка збільшується під час рухів рукою. Виникає також припух лість, крововилив на місці перелому. Плече спущене внаслідок болю, рухи кінцівки обмежені. При першій медичній допомозі потрібно дати потерпілому зне болювальні препарати, накласти здавлювальну хрестоподібну пов'язку на грудну клітку і транспортувати до лікувального закладу на носилках у напівсидячому положенні. 2.6.5. Закриті та відкриті ушкодження органів грудної клітки При закритих ушкодженнях органів грудної клітки можли ві травми плеври, розриви легень, розвиток пневмотораксу, гемоторак су й підшкірної емфіземи. Забій грудноїклітки часто виникає при автомобільній, залізнич ній, трамвайній аваріях, а також при падінні з висоти тощо. Внаслідок такого забою грудна стінка тимчасово змінює свою конфігурацію, може статися множинний перелом ребер із пораненням їх відламками плеври й легень. Органи середостіння (серце, великі судини і бронхи) ушкоджуються рідко. Внаслідок ушкодження плеври й легенів розвиваються внутрішній пневмоторакс, гемоторакс і підшкірна емфізема. У потерпілого спо стерігається кровохаркання, іноді легеневі кровотечі. З'являється си нюшність шкірних покривів, слизових оболонок, кашель із виділенням пінистої крові, пульс прискорюється, артеріальний тиск знижується. Перша медична допомога. Потрібно дати потерпілому знеболю вальні препарати й транспортувати до лікувального закладу на носил ках у напівсидячому положенні. Відкриті ушкодження органів грудної клітки поділяють на вогне пальні й невогнепальні, проникаючі в порожнину плеври й непроникаючі, з ушкодженням кісток (ребер, груднини, ключиці, лопаток) і без 343 ушкодження. Вогнепальні поранення бувають сліпі, наскрізні й дотич ні (кульові рани переважно наскрізні, осколкові - сліпі). Непроникаючі поранення грудної клітки супроводяться сильною кровотечею й утворенням гематоми при ушкодженні міжреберних, під лопаткової та інших артерій, у тяжких випадках - ударом або розривом легені. Найнебезпечнішими є проникаючі поранення грудей, унаслі док яких ушкоджується плевра, що призводить до шоку й кровотечі в плевральну порожнину та утворення пневмотораксу і поранення ор ганів грудної порожнини (легень, серця, великих судин тощо). Пневмотораксом називають наявність повітря в плевральній по рожнині (мал. 79). Він виникає внаслідок проникнення повітря че рез раневий канал грудної стінки при пораненні бронхів або легені. Розрізняють закритий, відкритий і клапанний пневмоторакси. |