Основи медичних знань
 Скачать 2.57 Mb.
|
|
При закритому пневмотораксі повітря попадає у плевральну по рожнину безпосередньо за предметом, який ушкоджує. Невеликі роз міри ранового каналу, добре зміщування ушкоджених тканин, швидке утворення кров'яного згустку сприяють закриванню каналу, і плевраль на порожнина не сполучається із зовнішнім середовищем. Невелике скупчення повітря у плевральній порожнині не спричинює значних функціональних порушень. Різновидом закритого пневмотораксу є штучний пневмоторакс, наприклад, під час лікування деяких форм ту беркульозу легень. При відкритому пневмотораксі повітря під час вдиху поступає у плевральну порожнину через рановий отвір у грудній клітці або в ле гені, а при видиху виходить назовні. Входження повітря у плевральну порожнину викликає спадання (колапс) й зміщення ушкодженої легені та органів середостіння (трахеї, стравоходу, аорти) у здоровий бік, при видиху спадаюча легеня дещо розправляється, а середостіння зміщу ється в попереднє положення. Це значно зменшує вентиляцію легенів,  стиснена легеня повітря плевральна порожнина Мал. 79. Схема пневмотораксу. 344 утруднює приплив крові до серця, подразнює рецептори плеври, що призводить до гострого кисневого голодування і травматичного плевропульмонального шоку. Клапанний пневмоторакс - найбільш важка форма пневмото раксу, оскільки повітря при кожному вдиху надходить у плевральну порожнину, а при видиху внаслідок утворення в ділянці рани грудної клітки перешкоди із м'яких тканин, подібної на клапан, не виходить назовні або виходить частково. Відбувається накопичення повітря у плевральній порожнині, що призводить до зростання внутрішньоплеврального тиску і зміщення органів середостіння у здоровий бік, при цьому різко зменшується легенева вентиляція і настає гостра дихальна недостатність та розлади серцево-судинної системи. Симптоми пневмотораксу: біль у грудях, що посилюється при кашлі й диханні; болісний кашель із виділенням кров'янистої мокроти або пінистої крові (при пораненні легеневої тканини); задишка, що за лежить від виду пневмотораксу, ціаноз; пульс прискорений, слабко на повнений, артеріальний тиск знижений. При відкритому пневмоторак сі під час вдиху повітря входить і заходить через рану з присмоктуючим звуком. При клапанному пневмотораксі, крім вказаних симптомів, серце і середостіння зміщуються у здоровий бік, значно збільшується задишка, виникають розлади кровообігу. Груди мають бочкоподібну форму, міжреберні проміжки згладжені. Гемоторакс - це скупчення крові у плевральній порожнині вна слідок ушкодження судин грудної стінки, легенів і органів середостін ня. Розрізняють малі, середні й великі гемоторакси. При малих гемото раксах у плевральну порожнину виливається до 200 мл крові й рівень "її досягає нижче середини лопаток, при середніх - кров піднімається до середини лопаток, при великих - ще вище, заповнюючи всю плев ральну порожнину. Симптоми гемотораксу залежать від об'єму вили тої крові. При малому гемотораксі в потерпілого виникає біль у грудях, помірна задишка, температура тіла підвищується до 38 °С. Для серед нього гемотораксу також характерний біль у грудях і значно вираже на задишка. Хворих турбує кашель, температура тіла підвищується до 39,0-39,5 °С. На боці гемотораксу грудна клітка відстає від акту дихан ня. У потерпілого з'являються симптоми гострого недокрів'я (блідість шкірних покривів, синюшність обличчя, пульс прискорений, ниткопо дібний, артеріальний тиск знижений), при найменшому навантаженні стан потерпілого значно погіршується. Гемопневмоторакс - це скупчення крові й повітря у плевральній по рожнині, коли може вилитися до 1,5-2,0 л крові. Гемопневмоторакс мо же бути одно- і двобічним. 345 Першу медичну до-помогу надають у такій послідовності. На рану накладають стерильну пов'язку, а при кровоте чах - здавлювальну, по тім - герметичну (оклюзійну) пов'язку при зо внішньому закритому і клапанному пневмо-тораксах (мал. 80). При цьому після змазування шкіри навколо рани 5 % спиртовим розчином йоду на рану накладають стерильну серветку, яку (за типом компресу) закривають поліетилено вою плівкою з індивідуального перев'язувального пакета (або поліх-лорвініловою, липким пластирем, вазеліном) так, щоб краї цієї ткани ни виходили за межі серветки на 3—4 см і прилягали до шкіри. Після цього на плівку кладуть шар вати, пов'язку закріплюють спірально на грудну клітку на лямках або кладуть на рану пластирну пов'язку (мал. 81). Вводять знеболювальну речовину. Потерпілого транспорту ють на носилках у напівсидячому положенні (мал. 82).    Мал. 81. На рану покладено лейкопластирну пов'язку. Мал. 82. Напівсидяче положення. 346 2.6.6. Гострі захворювання органів черевної порожнини До групи гострих захворювань органів черевної порожнини належать такі, більшість із яких вимагає негайного хірургічного втру чання для врятування життя хворого. Це гострий апендицит, прорив на виразка шлунка і дванадцятипалої кишки, гнійний або проривний (перфоративний) холецистит, гострий панкреатит (гостре запалення підшлункової залози), гостра кишкова непрохідність, тромбоз брижових судин, внутрішнє защемлення кишечнику, проникаючі поранення живота та його підшкірні ушкодження, розрив труби при позаматковій вагітності, перекручення ніжки кісти яєчника та інші гострі хірургіч ні або акушерсько-гінекологічні захворювання. Внаслідок спільності багатьох симптомів гострих хірургічних захворювань черевної порож нини запропоновано термін «гострий живіт», який є симптомокомплексом різних гострих захворювань органів черевної порожнини, що вимагають невідкладного хірургічного втручання. Таким хворим по трібна термінова госпіталізація в хірургічний лікувальний заклад. Загальні симптоми для більшості захворювань цієї групи такі: го стрі болі різного характеру (дуже жорсткі, поступові, наростаючі, по стійні, болі у вигляді корчів, розлиті або такі, що переходять у зони локалізації ураженого органа; болі іррадіюють у шию, у надпліччя або лопатку, праве плече, поперекову ділянку, груди); нудота, блюво та, деколи протягом усієї хвороби. Блювота має рефлекторний харак тер; затримка випорожнення і відходження газів, кров'янисто-слизове виділення з прямої кишки (рідкий кал); зміна форми живота, тонусу його м'язів і типу дихання (здуття, випинання, виключення його з акту дихання, рефлекторне скорочення черевних м'язів - їхня ригідність); позитивний симптом Щоткіна-Блюмберга притаманний для будь-яко го гострого захворювання органів черевної порожнини, пов'язаного з подразненням очеревини (симптом Щоткіна-Блюмберга базується на виникненні відчуття болю внаслідок струсу пристінкової очеревини). Він проявляється так: в одній із точок обстежуваної ділянки живота легко натискають кінчиками двох пальців на черевну стінку, після чого пальці швидко піднімають. За наявності подразнення очеревини хво рий відчуває гострий біль у момент відведення пальців; наявність у черевній порожнині вільної рідини; відсутність перистальтики, рідше - її посилення. Серед хірургічних захворювань органів черевної порожнини най частіше трапляється гострий апендицит. Він характеризується при ступом болю в правій здухвинній ділянці з вираженою місцевою і загальною 347 реакцією організму. Часто болі з'являються в епігастральній ділянці або навколо пупка, пізніше (через одну-півтори години) пере міщаються в нижню ділянку живота, локалізуючись у правій здухвин ній ділянці (мал. 83). Характер болів тиснучий, стягуючий, іноді має тип кольок. Деколи біль може іррадіювати в поперекову ділянку або підребер'я, у сечовий міхур, що залежить від розміщення червоподібного відростка. Біль пе реважно постійний, рідше - переймоподібний. У перші години іноді виникає нудота й одноразове блювання. Загальна реакція організму - нездужання. Температура тіла не перевищує 38,0-38,5 °С, нерідко субфебрильна, особливо в осіб літнього віку. Висока температура тіла (39 °С і вище) буває переважно в дітей. Пульс прискорений. При го строму апендициті збільшується кількість лейкоцитів, а ШОЕ (швид кість осідання еритроцитів) зростає при ускладненнях (абсцеси, пери тоніт). Значне збільшення лейкоцитів буває здебільшого при тяжкому перебігу апендициту й у дітей. Під час дихання нижні відділи живота відстають. У тяжких ви падках, при перитоніті, живіт не бере участі в акті дихання. Глибокі форсовані дихальні рухи й кашель викликають посилення болю в пра вій здухвинній ділянці. При пальпації тут проявляється напруження м'язів, біль і позитивний симптом Щоткіна-Блюмберга. Характерним є посилення болю в цій ділянці при положенні на лівому боці (симптом Сітковського) і при пальпації лівої здухвинної ділянки з переміщенням газів по товстих кишках (симптом Ровзінга). Ці симптоми є основними і мають практичне значення для діагностики гострого апендициту.  Ч \/ Мал. 83. Локалізація болю при апендициті: а — під грудьми; 6-е ділянці пупка; в-у правій здухвинній ділянці. 348 Гострий апендицит у дітей може виникати в будь-якому віці. Протягом перших двох-трьох років життя він трапляється рідко, най частіше буває після 5 років, що пояснюється анатомо-фізіологічними особливостями будови відростка. Він звичайно супроводиться різко вираженими запальними й місцевими симптомами, швидким нагноєн ням, особливо в перші роки життя. Захворювання починається зі скарг на болі в животі з незрозумілою локалізацією. Дитина відмовляється ходити, рухи правої ноги обмежені, намагається набути положення на правому боці з приведеними до живота ніжками. Характерними є по вторні блювання. Язик сухуватий, обкладений нальотом. Випорожнення утруднене, за винятком тих випадків, коли червоподібний відросток має тазове розташування. Тоді можливі проноси. При пальпації в правій здухвинній ділянці проявляється біль, різке скорочення черевних м'я зів живота (ригідність) і позитивний симптом Щоткіна-Блюмберга. Перитоніт (запалення очеревини) може виникнути внаслідок за пальних процесів в органах черевної порожнини (апендицит, холецис тит, запалення матки та її придатків), поранення шлунка й кишечнику, прориву виразки шлунка, а інколи і під впливом мікробів, які проникли з течією крові в очеревину. Ознаки. Відчуття болю по всьому животу, обмеження рухомості черевної стінки під час дихання (живіт не бере участі у процесі дихан ня), її різке напруження, гострий біль при доторканні до живота, ну дота, блювання, прискорення пульсу, підвищення температури, здуття живота, закрепи. Перша медична допомога. При підозрі на наявність симптомів го строго захворювання органів черевної порожнини хворому потрібно створити спокій: вкласти у ліжко, прикласти холод (пухир з льодом, холодну воду) на живіт і негайно викликати лікаря або відправити на носилках до хірургічного лікувального закладу. Хворим із підозрою на гострі хірургічні захворювання органів черевної порожнини до огляду лікаря забороняється: давати пити або вживати їжу; вводити знеболювальні речовини або давати інші ліки; промивати шлунок; застосовувати очисні клізми, зігрівати живіт гріл ками, компресами, приймати гарячу ванну. 2.6.7. Закриті ушкодження живота Такі ушкодження характеризуються цілістю шкірних покри вів. Вони виникають від безпосереднього удару в живіт, при падінні з висоти, від здавлювання тіла при обвалах, від дії повітряної й водяної 349 вибухових хвиль. Закриті ушкодження живота поділяють на закриті ушкодження черевної стінки й органів живота. Закриті ушкодження черевної спинки можуть супроводитися важкими розривами м'язів і крововиливами в підшкірну та заочеревинну клітковину. При травмі черевної стінки без розриву артерій ви никає біль у животі, болісність черевної стінки, місцеве напруження м'язів передньої стінки. Відсутні симптоми Щоткіна-Блюмберга. Прискорення дихання, пульс й блювота майже не спостерігаються. При закритих травмах органів живота можуть ушкоджуватися порожнисті й паренхіматозні органи. При ушкодженні порожнистих органів (шлунка, кишок, сечово го міхура) бувають удари, роздавлення, неповні й повні розриви всієї товщини стінки органа. Порожнистий орган, наповнений рідиною або роздутий газами, розривається легше, ніж порожній. Ушкодження паренхіматозних органів живота (печінки, селе зінки, нирок, підшлункової залози) бувають без порушення (підкапсулярні й центральні гематоми) і з порушенням цілості капсули (тріщи ни, розриви, відриви й роздавлення). Найчастіше при закритій травмі ушкоджується печінка, потім селезінка й нирки. Рідко травмується під шлункова залоза. Шлунково-кишковий тракт може бути ушкоджений в будь-якій ділянці, починаючи від шлунка й закінчуючи прямою киш кою. Травмування паренхіматозних органів супроводжується шоком-колапсом, вираженим по-різному, залежно від характеру ушкодження органа. Розриви, що проходять через товщу органа й тим більше через ворота судинного пучка, спричинюючи значну кровотечу, швидко при зводять до стану глибокого колапсу від втрати крові. При ушкодженнях порожнистих органів клінічна картина нага дує картину «гострого живота». Першими симптомами є різкий біль у місці розташування ушкодженого органа й у правому під ребер’ї - при ушкодженні печінки, у лівому - селезінки, в епігастральній ділянці з іррадіацією в спину - травмуванні підшлункової залози. Якщо ушко джена печінка, то біль іррадіює в праве плече, якщо селезінка — у ліве. Особливо різке напруження м'язів передньої черевної стінки виникає при ушкодженні порожнистих органів - шлунка або кишечнику. В та ких випадках часто втягнутий (човноподібний) живіт, який не бере участі в акті дихання, позитивний симптом подразнення очеревини - симптом Щоткіна-Блюмберга. При ізольованому травмуванні су дин або при ушкодженні паренхіматозних органів, що супроводиться кровотечею, основним симптомом може бути здуття живота. При по раненні органів черевної порожнини часто буває одно- або дворазове 350 блювання, при ушкодженні шлунка - кривава блювота. Пульс спочатку може бути, сповільненим, особливо при ушкодженні печінки (шок, дія жовчних пігментів), згодом, у міру розвитку перитонеальних явищ або наростання кровотечі, прискорюється. Якщо наростає внутрішня кро вотеча, то прогресують явища колапсу. Пульс стає ниткоподібним, артеріальний тиск знижується, зіниці розширюються, наростає блідість, частішає дихання, хворий ловить по вітря широко відкритим ротом, «обливається холодним потом», іноді втрачає свідомість. Виникає загрозлива картина внутрішньої кровотечі. Надаючи першу ме дичну допомогу, хворому треба створити спокій, що сприяє стиханню болю й зменшує поширення ви литої крові та шлунково-кишкового вмісту у вільну черевну порожнину. До встановлення точного діагнозу протипоказано вводити знеболювальні засоби. З метою зменшення болю та зупинки кровотечі до живота прикладають холод (пухир з льодом, холодною водою). Потерпілим не можна пити, приймати їжу, щоб не ускладнити клінічну картину ушкодження. Транспортування відбуваєтеся обереж но на носилках, підклавши під коліна валик (мал. 84).  2.6.8. Відкриті ушкодження живота Відкриті ушкодження (поранення живота) бувають колото-різані (ножові) й вогнестрільні. У мирний час переважно трапляють ся колото-різані поранення. Можливі також важкі поранення ножем з ушкодженням аорти, підшлункової залози та інших органів ті випадків при таких пораненнях наявні поодинокі локалізовані ушко дження органів живота. Вогнестрільні поранення живота належать до найбільш важких ушкоджень унаслідок обширного руйнування тканин та великої кількості ускладнень. Із вогнестрільних небезпечні поранен ня дробом із мисливської зброї на близькій відстані. Відкриті ушко дження живота поділяють на нєпроникаючі й проникаючі. При непроникаючих пораненнях живота переважно ушкоджу ється черевна стінка до очеревини, але можливі ушкодження органів живота повністю. До них належать позачеревні поранення товстої кишки, 351 нирок, судин, а також внутрішньочеревні удари й розриви органів живота внаслідок непрямої дії вогнестрільного снаряда. Проникаючі поранення живота - це такі, при яких ушкоджується очеревина, і черевна порожнина сполучається із зовнішнім середови щем. Проникаючі поранення рідко бувають ізольованими. Найчастіше трапляються сполучені ушкодження. При проникаючих пораненнях можуть ушкоджуватися порожнисті й паренхіматозні органи. Клінічна картина проникаючих поранень живота складається із симптомів, які виникають при ушкодженні того або іншого органа черевної порожнини. Важкість зумовлена ступенем шоку, величиною крововтрати, часом, що минув із моменту ушкодження, індивідуальни ми особливостями організму та наявними ускладненнями. Абсолютні симптоми проникаючого поранення: випадання із рани внутрішніх ор ганів (петель кишок, сальника, краю печінки, шлунка). Одночасно із рани витікає кров та вміст порожнистих органів черевної порожнини, прискорюється пульс, виникає спрага. Надалі в клінічній картині по чинають переважати симптоми «гострого живота». Перша медична допомога. Потрібно накласти асептичну пов'язку. Вона повинна бути іммобілізуючою, а тому великою, щільно закривати всю передню й бокові поверхні живота. Внутрішні органи, що випали з рани, вправляти у живіт забороняється, щоб не занести інфекції. їх акуратно й обережно обгортають стерильною серветкою, щоб попере дити здавлювання, кладуть ватно-марлеве кільце, що їх оточує і дає змогу щільно забинтувати живіт. Таким потерпілим категорично забо ронено давати пити, їсти й приймати ліки через рот. Можна ввести зне болювальні речовини внутрішньом'язово. Транспортують їх обережно на носилках, підклавши під коліна валик. 2.6.9. Ушкодження органів сечовидільної системи До ушкоджень сечовидільної системи належать відкриті, й за криті травми нирок сечоводів, сечового міхура й уретри. Вони бувають ізольовані або поєднуються з ушкодженнями різних органів черевної порожнини. Закриті ушкодження нирок трапляються переважно в чо ловіків, частіше уражується права нирка. Виділяють такі чотири групи закритих ушкоджень нирок: поверх неві; субкапсулярні; великі (розриви) з перфорацією миски й чашечок; ушкодження ниркової ніжки (її відрив). 352 При закритому ушкодженні нирок виникають загальні ознаки го строї анемії, наявність крові в сечі, гематурія, утворення приниркової гематоми. У потерпілих з'являється біль у поперековій ділянці, напру ження м'язів, різкий біль, набряк у ділянці враженої нирки при принир-ковій гематомі. Гематурія є важливим, але не обов'язковим симптомом ушкодження нирок. її може не бути при повному відриві сечоводу від нирки, унаслідок чого порушується відтікання сечі у сечовий міхур. У мирний час поранення нирок трапляються значно рідше, ніж закриті травми. Розрізняють поранення приниркової клітковини, кір кового та мозкового шарів і великих судин нирки. У потерпілих ви никає гематурія різної інтенсивності, приниркова гематома й анемія, наявні симптоми шоку і швидко наростаючої приниркової гематоми. Виділення сечі з рани не є сталим симптомом, найчастіше воно буває при ушкодженнях миски. Поранення сечового міхура можуть бути вогнестрільні й невогнестрільні. При цьому трапляються внутрішньочеревні й позачеревні ушкодження сечового міхура. Внутрішньочеревні ушкодження (розри ви, поранення) супроводяться припиненням виділення сечі через уре тру. У зв'язку з витіканням сечі в черевну порожнину виникає біль у животі, напруження м'язів, позитивний симптом Щоткіна-Блюмберга, здуття живота. Позачеревні ушкодження сечового міхура поєднуються з переломами кісток таза. Хворі скаржаться на сильний біль у ділянці сечового міхура, порушення сечовипускання. Через уретру виділяють ся краплі крові (кривава анурія). Унаслідок сечової інфільтрації тка нин і крововиливу виникає сильний біль у ділянці сечового міхура, над лобком. На другий—третій день з'являються симптоми сечових запли вів на промежині, у малому тазі, й у подальшому виникає уросепсис. Закриті ушкодження уретри бувають при переломах кісток таза, ударах у ділянку промежини. При цьому з'являються припухлість, витікання крові з уретри, пекучий біль при сечовиділенні внаслідок зменшення просвіту за рахунок утворення гематоми. Надаючи першу медичну допомогу, потрібно накласти на рану первинну асептичну пов'язку, а при ударах і кровотечах - здавлювальну пов'язку, прикласти холод; дати знеболювальні речовини; тран спортувати при пораненні сечового міхура на животі (щоб забезпечити відтікання сечі із сечового міхура й попередити сечові запливи). При одночасному ушкодженні кісток таза хворого треба транспортувати на твердих носилках на спині (положення у позі «жаби»). 353 ТЛУМАЧНИЙ СЛОВНИК ОСНОВНИХ МЕДИЧНИХ ТЕРМІНІВ |