Основи медичних знань
 Скачать 2.57 Mb.
|
|
Перша медична допомога при травматичній асфіксії: вивільнити по терпілого від завалів, з-під землі, від здавлювання; відновити прохідність ди хальних шляхів (видалення сторонніх тіл, слизу, блювотних мас, землі); при відсутності дихання провести штучну вентиляцію легень, використовуючи різні методи; при зупинці серця провести закритий масаж серця; при віднов ленні дихання і роботи серця транспортувати потерпілого до лікувального за кладу на носилках, піднявши голову вище. Перша медична допомога при травматичному шоку: звільнити по терпілого від здавлювання, завалів, палаючого одягу; провести боротьбу з асфіксією (усунути з дихальних шляхів сторонні тіла - блювотні маси, кров, землю); при відсутності дихання провести штучну вентиляцію легень, вико ристовуючи різні способи; при зупинці серця провести закритий масаж сер ця; тимчасово спинити зовнішню кровотечу, використовуючи різні способи; дати знеболювальні препарати; зігрівати потерпілого (накрити теплим одягом, дати теплий чай, каву, алкоголь, якщо немає протипоказань); накласти на рану стерильну пов'язку; провести транспортну іммобілізацію (при переломах, вивихах, розривах зв'язкового апарату, великих пораненнях, пораненнях ма гістральних судин та нервових стовбурів, відмороженнях, опіках); транспор тувати до лікувального закладу (при відсутності свідомості - у лежачому по ложенні на животі, повернувши голову набік). Перша медична допомога при травматичному токсикозі (тривалому роздавлюванні кінцівки): обережно вивільнити здавлену кінцівку; туго за бинтувати її, починаючи від місця здавлювання до периферії, або накласти джгут вище здавлювання, якщо здавлення тривало до 15 год і більше; накласти асептичну пов'язку при наявності на кінцівці пухирів або ран; провести тран спортну іммобілізацію кінцівки; обережно покласти потерпілого на носилки; 368 кінцівку обкласти холодом (льодом, снігом тощо); дати потерпілому знеболю вальні препарати. Класифікація ран: Від вогнестрільної зброї: кульові, осколкові. Від холодної зброї: вдарені, колоті, різані, рвані, розтрощені, рубані. Від укусів тварин. За характерам ранового каналу: сліпі, наскрізні, дотикові, множинні, комбіновані. За характерам зовнішнього отвору: з гладкими краями, з рівними края ми, з розірваними краями. За локалізацією поранення: черепа, обличчя, щелепи, очей, горла, вуха, носа, шиї, грудей, живота, таза, хребта, верхніх, нижніх кінцівок (правої, лі вої), суглобів. За відношенням до кісток скелета: з ушкодженням кісток, без ушко дження кісток. За відношенням до порожнин тіла: проникаючі в порожнини (без уш кодження, з ушкодженням), непроникаючі у порожнини. За інфікованістю: асептичні, інфіковані (первинно, вторинно). Небезпека при пораненні: травматичний шок, гостра крововтрата, ранова інфекція. Хірургічна інфекція: Вогнищева хірургічна інфекція: фурункули, карбункули, абсцеси, флег мони; гідраденіт, бешихове запалення, лімфангіт, лімфаденіт, мастит, остео мієліт, панарицій, парапроктит, тромбофлебіт. Загальна хірургічна інфекція: сепсис. Анаеробна інфекція: газова, злоякісного набряку, змішана, флегмонозна, некротична, тканинорозплавлювальна. Специфічна анаеробна гнійна інфекція: правець. Симптоми сепсису. Постійні: висока температура (особливо під вечір); прискорення частоти пульсу, зниження артеріального тиску; хворого морозить, проливні поти; наростаюча блідість шкірних покривів; прискорення швидко сті зсідання еритроцитів (ШОЕ), збільшення кількості лейкоцитів (зрушення лейкоцитарної формули вліво); низька питома вага сечі, наявність білка і форменних елементів (еритроцитів, лейкоцитів); пригнічення центральної нер вової системи. Непостійні: жовтяниця; нудота; поноси; набряки; тромбофле біти; септичні кровотечі; пролежні; гнійні метастази. Умови, що сприяють розвитку газової інфекції. Місцеві фактори: переломи з ушкодженням м'яких тканин; великі ушкодження м'яких тканин (особливо м'язів сідниць, стегна і гомілки); поранення з ушкодженням вели ких судин та накладання джгута на тривалий час; відмороження після поранення 369 або навпаки; рани, забруднені землею. Загальні фактори: гостра кро вовтрата, загальне переохолодження, шок, запізнене надання першої медичної допомоги, погана транспортна іммобілізація, неправильне транспортування. Симптоми газової гангрени. Місцеві, посилення болю у рані; відчуття тісноти від пов'язки; крепітація при надавлюванні на тканини навколо рани (внаслідок скупчення газів); мармуровий відтінок кольору шкіри; різке зни ження місцевої температури; рана має сірий колір (вигляд вареного м'яса), рана суха, відсутнє гнійне виділення. Загальні - невідповідність частоти пульсу температурі тіла (температура 37,5-38,5 °С, а пульс 120-140 ударів за 1 хв); жовтушність склер; зменшення виділення кількості сечі (олігурія); у крові високий лейкоцитоз або лейкопенія. Профілактика газової інфекції: дотримання загальних правил особис тої гігієни; правильне і своєчасне надання першої медичної допомоги; добра транспортна іммобілізація; найпростіші протишокові заходи; якнайшвидша евакуація до лікувального закладу. Симптоми правця. Ранні: висока температура тіла (до 42 °С); місцеве посмикування тканин навколо рани; утруднення при відкриванні рота; затруд\нення ковтання. Пізні: посилена пітливість; при постукуванні по жувальних м'язах, вони скорочуються у вигляді корчів, що призводить до закриття рота; скорочуються мімічні м'язи, виникає вимушена усмішка (сардонічна); підви щене рефлекторне збудження пораненої частини тіла; підвищені корчі скелет них м'язів усього тіла, хворий вигинається в дугу - опістотонус (доторкається постелі потилицею і п'ятками); з'являються приступи корчів від найменшого шуму, яскравого освітлення та інших зовнішніх подразників; частота пульсу - 120-140 ударів за 1 хв, температура тіла до 41 °С; свідомість ясна (пригні чення). Профілактика /іракця: при всіх пораненнях, опіках і відмороженнях II— IV ступенів уведення протиправцевої сироватки і протиправцевий анатоксин (активно-пасивна імунізація); правильне і своєчасне надання першої медич ної допомоги; добра транспортна іммобілізація; профілактика травматичного шоку; своєчасна доставка потерпілого на носилках до лікувального закладу. Перша медична допомога при укусах змій: відсмоктати отруту з рани, на рану накласти стерильну пов'язку; провести транспортну іммобілізацію ушкодженої частини тіла; до місця укусу прикласти пухир з льодом, холодною водою; відправити до лікувального закладу (при укусах нижньої кінцівки — на носилках). Перша медична допомога при опіках: загасити палаючий одяг і запалю вальні суміші (щільно укутати тканиною, закидати піском, землею, снігом, занурити тіло у воду); дати знеболювальні препарати для профілактики опі кового шоку; накласти на опікову поверхню первинну асептичну пов"язку або 370 спеціальну протиопікову; при зупинці дихання провести штучну вентиляцію ле гень і закритий масаж серця; при глибоких опіках кінцівок провести транспорт ну іммобілізацію; при змозі дати потерпілому гарячий чай, соляно-лужну суміш (на 1 л води 1 чайна ложка кухонної солі і 1/2 чайної ложечки питної соди); якнайшвидше доставити потерпілого на носилках до лікувального закладу. Перша медична допомога при відмороженнях: відновити кровообіг на відмороженій ділянці тіла шляхом розтирання сухою долонею або при змозі спиртом до появи нормального кольору шкірних покривів і чутливості; зняти примерзлий одяг і взуття (обережно, щоб не викликати додаткових ушкоджень ділянок тіла); накласти зігрівальну стерильну пов'язку (сухий зігрівальний компрес) або накрити теплим одягом; по змозі дати потерпілому знеболювальні препарати; при відмороженнях кінцівок провести транспортну іммобілізацію. Перша медична допомога при електротравмі: припинити дію елек тричного струму на потерпілого (вимкнути струм, відвести проводи); поклас ти потерпілого на сухе і рівне місце на спину незалежно від того, чи він зна ходиться у свідомому стані, чи без свідомості: при легкому ураженні, якщо виникла непритомність, короткочасна втрата свідомості, біль у ділянці серця, треба звільнити потерпілого від одягу, що здавлює, збризкати холодною во дою обличчя і накрити теплим одягом; при відсутності ознак життя провести штучну вентиляцію легень і закритий масаж серця; після відновлення само стійного дихання і роботи серця на опікову поверхню накласти стерильну пов'язку і на носилках відправити до лікувального закладу. Симптоми переломів. Явні: ненормальна рухомість на місці перелому (патологічна рухомість); деформація над місцем перелому; вкорочення кінців ки; наявність рани й уламків кісток у ній; крепітація (шум, тертя уламків кістки одна об одну). Відносні: біль на місці перелому, припухлість, пору шення функції кінцівки, наявність шоку у важких випадках. Симптоми струсу головного мозку: втрата свідомості від декількох хви лин до 1-2 год; втрата пам'яті на події, що були перед травмою (ретроградна амнезія), та на події, що були після травми (антероградна амнезія); запаморо чення і головний біль; загальна слабкість, нудота, одноразова блювота, шум у вухах; приливи крові до обличчя, порушення сну. Симптоми удару головного мозку: втрата свідомості на тривалий час (до 3-4 год); порушена мова; однобічне або двобічне розширення зіниць і від сутність реакції на світло, неправильне положення очних яблук; можуть бути паралічі кінцівок, розлади чутливості, сповільнення та ослаблення частоти пульсу, збудження, багаторазове блювання. Симптоми здавлювання головного мозку: наростаюча загальмованість при збереженні свідомості та орієнтації; локалізований головний біль; розширення 371 зіниць на боці крововиливу; при наростанні здавлювання мозку від сутня реакція на оточення і настає несвідомий стан; пульс сповільнений до 40-50 ударів за хвилину, дихання шумне, нерівномірне, з паузами; симптоми здавлювання мозку в результаті черепномозкового крововиливу виникають не відразу після травми, а через деякий час. Симптоми перелому основи черепа: крововиливи в ділянці повік у ви гляді окулярів або метелика (перелом передньої черепної ямки); кровотеча із вух (перелом середньої черепної ямки); кровотеча під шкіру в ділянці со скоподібного відростка (перелом задньої черепної ямки); симптоми струсу й удару головного мозку. Перша медична допомога при ушкодженні черепа і головного мозку: при ударах м'яких тканин голови накласти здавлювальну пов'язку і прикласти холод до місця удару; при пораненні м'яких тканин голови накласти здавлю вальну стерильну пов'язку і закріпити її пов'язками на голову («чепець», «ша почка Гіппократа»); при струсі головного мозку, якщо потерпілий знаходиться без свідомості при ударі та здавлюванні головного мозку, його потрібно по класти на носилки на спину, повернувши голову набік, перевірити прохідність верхніх дихальних шляхів, при потребі очистити їх, голову покласти на при стосоване заглиблення, зроблене у вигляді валика з одягу (можна використати недостатньо надуте гумове підкладне коло); при ударі головного мозку під час транспортування треба припідняти голову; при відкритих проникаючих пораненнях черепа і головного мозку випадаючу мозкову речовину (мозковий детрит) прикрити стерильною пов'язкою, потім навколо рани покласти ватно-марлеве кільце і зафіксувати пов'язками на голову; до голови прикласти хо лод; усім потерпілим у несвідомому стані для попередження западання язика вставити між щелепи повітровід або кусочок палички, обмотаний бинтом. Перша медична допомога при щелепно-лицьових ушкодженнях: на класти асептичну пов'язку на рану так, щоб вона не викликала задушення; при носовій кровотечі посадити потерпілого, нахилити голову вперед, зда вити крила носа пальцями, якщо кровотеча не зупиняється, ввести в носові ходи ватний тампон, змочений 3 % розчином перекису водню, а на перенісся і потилицю покласти холодні примочки; при переломі щелеп провести тран спортну іммобілізацію стандартною транспортною шиною для щелепи або накласти поверх пов'язки пращоподібну пов'язку на підборіддя або пов'язку «вуздечка»; потерпілих з пораненням щелепно-лицьової ділянки транспорту ють у положенні на животі (підклавши під чоло згорток одягу) або на боці для профілактики механічної асфіксії; перед транспортуванням для профілактики травматичного шоку дають знеболювальні препарати. Перша медична допомога при пораненні шиї: при пораненні вен шиї накласти здавлювальну пов'язку без здавлювання дихальних шляхів; при пораненні 372 сонної артерії накласти джгут за способом Мікуліча за допомогою фанерної або дротяної шини (шини Крамера), при відсутності шин можна ви користати руку потерпілого; при пораненні трахеї і можливості удушення у трахею вставити гумову трубку, через яку потерпілий буде дихати, щоб трубка не випала, її прибинтувати до шиї; при наявності проникаючої рани на пере дній поверхні шиї, через яку хворий дихає, пов'язку безпосередньо на рану не накладати, а підвісити перед раною марлеву серветку; транспортувати таких потерпілих у положенні на животі, підклавши під чоло і груди згорток з одягу. Локалізація переломів хребта: переломи тіл хребців (компресійні, по перекові); переломи дужок, поперекових і остистих відростків; комбіновані переломи. Симптоми переломів хребта: вимушене положення потерпілого; різкий біль, який посилюється при незначних рухах; набряк і деформація хребта в ділянці перелому; остистий відросток вище перелому виступає назад, нижче нього промацується западина; м'язи спини напружені", при натискуванні на голову чи надпліччя потерпілому виникає біль на місці перелому; при ушко дженні спинного мозку втрачається чутливість нижче місця ушкодження, ви никають спинальний шок, парези і паралічі, розлади функції тазових органів." при відкритих ушкодженнях з'являється деформація хребта на місці рани (ви пуклість, западина, при доторку — шорсткість, деколи кістковий хруст); при проникаючих пораненнях із ранового каналу виділяється спинномозкова рі дина з домішкою крові. Перша медична допомога при переломах хребта: при ударах у хребет накласти здавлювальну пов'язку, до місця удару прикласти холод; при пора неннях накласти асептичну пов'язку, до місця травми прикласти холод; при переломах шийного відділу хребта на шию накласти «комір» із вати і тран спортувати у положенні на спині, підклавши під лопатки валик; при переломах грудного, поперекового і крижового відділів хребта потерпілого укласти на тверді носилки (зі щитом) у положенні на спині, під плечі й голову підкласти м'які валики; при відсутності твердих носилок транспортувати у положенні на животі, під плечі й голову покласти м'які валики; для профілактики спинального травматичного шоку дати знеболювальні речовини. Симптоми пневмотораксу, біль у грудях, який посилюється при каш лі, диханні; болісний кашель із виділенням кров'янистої мокроти або пінис тої крові (при пораненні легеневої тканини); задишка, синюшність обличчя; пульс прискорений, слабого наповнення, артеріальний тиск знижується; при відкритому пневмотораксі під час вдиху повітря входить і виходить через рану з присмоктуючим звуком; при клапанному пневмотораксі, крім вказаних симптомів, наростає зміщення серця і середостіння у здоровий бік, значно 373 збільшується задишка; груди мають бочкоподібну форму, міжреберні про міжки згладжені. Перша медична допомога при пораненні грудей: накласти стерильну пов’язку на рану, а при кровотечах здавлювальну; при відкритому і клапанно му пневмотораксах накласти герметичну (оклюзійну) пов'язку; дати знеболю вальні препарати; транспортувати на носилках у напівсидячому положенні. Основні симптоми гострих захворювань органів черевної порожни ни: гострий біль різного характеру (поступовий, наростаючий, постійний, переміжний, розлитий), може локалізуватися у різних ділянках живота за лежно від місця патологічного процесу і віддавати у шию, надпліччя, лопат ку, праве плече, поперекову ділянку, груди; нудота і блювота (блювота може бути одн- або багаторазовою); затримка випорожнення і виходу газів (поно си або затримка стільця); зміна форми живота (здутий, западаючий), передня черевна стінка живота не бере участі в диханні; напруження м'язів живота (живіт як «дошка»); позитивний симптом Щоткіна-Блюмберга (якщо напівзі гнутими пальцями натиснути на передню черевну стінку, у хворого виникає біль у животі, а якщо швидко забрати пальці, біль посилюється); симптоми гострого недокрів'я при внутрішній кровотечі (наростаюча блідість шкірних покривів, синюшність губ, прискорений ниткоподібний пульс, різке зниження артеріального тиску, поява мигтіння перед очима); підвищення температури тіла, прискорення дихання; губи сухі, язик сухий і покритий нальотом; у крові збільшується кількість лейкоцитів. Симптоми гострого апендициту в дорослих: на початку захворюван ня біль буває в надчеревній ділянці або у всьому животі, через одну-півтори години він локалізується в правій здухвинній ділянці; нудота й одноразове блювання; температура тіла не перевищує 38-38,5 °С; нерідко субфебрильна, особливо в осіб літнього віку; прискорення пульсу більш виражене і не відповідає температурі при гнійному апендициті й перитоніті; збільшується кількість лейкоцитів, швидкість осідання еритроцитів (ШОЕ), особливо при розвитку гнійника у черевній порожнині; відставання під час дихання ниж ніх відділів живота (у тяжких випадках), при розвитку перитоніту живіт не бере участі в акті дихання (глибокі форсовані дихальні рухи і кашель виклика ють посилення болю в правій здухвинній ділянці); наявне напруження м'язів, болісність і позитивний симптом Щоткіна-Блюмберга (якщо напівзігнутими пальцями натиснути на черевну стінку, а потім швидко забрати пальці, то хво рий при цьому відчуває сильний біль у животі, у правій здухвинній ділянці); посилення болісності в правій здухвинній ділянці у положенні на лівому боці (симптом Сітковського); при пальпації лівої здухвинної ділянки з переміщен ням газів по товстих кишках біль з'являється в правій здухвинній ділянці (симптом Ровзінга). 374 |