Шпора Міжнародна економіка. Ознаки систематизації країн світу за методиками Організації Обєднаних Націй, Світового Банку та Міжнародного Валютного Фонду
 Скачать 288.46 Kb.
|
|
10.Масштаби і основні характеристики діяльності транснаціональних компаній ТНК— національні монополії з закордонними активами. Складають єдиний великий виробничий комплекс із правом власності над акціонерним капіталом тільки представників країни-засновника (філії і дочірні компанії можуть бути змішаними підприємствами з переважно національною участю країни базування). Важливою рисою ТНК є реалізація єдиної послідовної стратегії через один або декілька центрів прийняття господарських рішень. Багатонаціональні корпорації – міжнародні корпорації, що поєднують національні компанії ряду держав на виробничій і науково-технічній основі. Масштаби діяльності ТНК: Характерною рисою сучасного етапу транснаціоналізації є величезний масштаб операції ТНК. Насамперед це виявляється в значному зростанні кількості материнських компаній ТНК та їхніх зарубіжних філій. Міжнародна виробнича мережа філій ТНК зростає швидкими темпами: їхні загальні активи досягли наприкінці 2009 р. 13 трлн дол., а загальна додана вартість, створена ними, - 2 трлн дол. Приблизно 70 % світових платежів за технологію є результатом внутрішньофірмових трансакцій ТНК. Майже 90 % із 100 найбільших ТНК припадає на країни "тріади" ( ЄС, США, Японія ). Однак з кожним роком в процес транснаціоналізації дедалі більше залучаються фірми країн, що розвиваються, а також країни Східної та Центральної Європи. Найбільші компанії зосереджені в таких галузях, як автомобільна промисловість, електроніка, виробництво електрообладнання, нафтова промисловість, хімічна та фармацевтична промисловість. Основні характеристики діяльності: Фінансова складова могутності ТНК: -контролюють третину виробничих капіталів приватного сектору усього світу;контролюють до 90% прямих інвестицій за рубежем (прямі інвестиції ТНК за рубежем у підприємства, устаткування й іншу власність у середині 90-х років перевищили 3 трлн. дол.; -зараз вартість їх зарубіжних активів складає 69,5 трлн.дол.США); -сукупні валютні резерви ТНК у кілька разів більше, ніж резерви всіх центральних банків світу разом узятих (переміщення 1—2% маси грошей, що знаходяться у приватному секторі, цілком здатне змінити взаємний паритет будь-яких двох національних валют), ТНК ж часто розглядають обмінні валютні операції як найбільш вигідне джерело своїх прибутків. 11. Поняття та види вільних економічних зон Вільні економічні зони (ВЕЗ) – це територія однієї країни, на якій товари не підлягають звичайному митному контролю та відповідному оподаткуванню. В літературі існує багато визначень ВЕЗ, що пояснюється різноманітністю їх різновидів, кожен з яких має свої особливості функціонування та відіграє свою роль в економіці країни І. За формами здіснення МЕД: - Зовнішньоторговельні зони - частина території держави (зазвичай прикордонні території), де товари іноземного походження можуть зберігатися, купуватися та продаватися без сплати мита і митних зборів або з її відстроченням (безмитні торгові зони – зони прикордонної торгівлі, порти, склади, транзитні зони, митні зони на підприємствах; зони франко – це територія, на якій зберігаються та продаються товари, і такі, що прямують транзитом, та яка має спеціальний пільговий режим здійснення зовнішньоторговельних операцій; "пункт франко" – це частина території порту, що визначена як безмитна зона та належить до загальної структури порту, який зонального статусу не має; "порто-франко" – зони, де пільговий режим ЗТЗ розповсюджується на всю або більшу частину території порту (морського, річкового)); - експортно-промислові зони – орієнтовані на зовнішню торгівлю; -туристсько-рекреаційні; -імпортно-промислові зони або імпортозамінні – їх мета – забезпечити споживачів імпортною продукцією або стимулювати виробництво по заміщенню імпорту; -парки технологічного розвитку – створюються на основі існуючого науково-технічного потенціалу для залучення іноземного капіталу з використанням устаткування, ноу-хау, іноземного управлінського, комерційного чи маркетингового досвіду; -банківські і страхові безмитні зони – створений пільговий режим здійснення банківських і страхових операцій; -комплексні зони – великі за територією, мають ознаки різних ВЕЗ. ІІ. За розмірами ВЕЗ: точкові – створюються на невеликій території і мають чітко виражений функціональний характер: місто, невеликий район, підприємство, склад, порт тощо (фірма, склад, термінал); територіально-масштабні – співпадають з адміністративно-територіальною одиницею (промислово-експортні зони, технопарки); особливо великі регіони; ІІІ. Залежно від місцезнаходження розрізняють: зовнішні С(В)ЕЗ (розміщені на кордоні з іншими державами ); внутрішні (розміщені у внутрішніх районах країни ). 12. Поняття та особливості функціонування офшорних центрів Офшор – це один із видів вільних економічних зон. Їх відносять до сервісних ВЕЗ, особливістю яких є створення для підприємців сприятливого валютно-фінансового та фіскального режимів, високий рівень та законодавчі гарантії банківської та комерційної секретності, лояльність державного регулювання. Основні характеристики офшорів: 1) відмова від надання фінансової інформації іншим країнам; 2) наявність "полочних" компаній, тобто вже зареєстрованих і навіть таких, які вже працювали і мають добру кредитну історію; 3) наявність законів про нерозповсюдження корпоративної інформації; 4) наявність налагодженої системи електронних комунікацій; 5) фінансова секретність; 6) велика кількість туристів, які значною мірою поповнюють готівковий обіг; 7) вільне використання "світових" валют, переважно долара США, як місцевої валюти; 8) валютний контроль; 9) наявність значною мірою незалежного від зовнішнього тиску Уряду; 10) велика залежність від сектора фінансових послуг; 11) вигідне географічне розташування; 12) оподаткування; 13) легкість доступу до зарубіжної банківської системи. Класифікація офшорних зон. 1. Класична офшорна зона. До цієї групи відносяться країни, чиє законодавство дозволяє повністю звільнити офшорні компанії від оподаткування (фірма платить уряду країни тільки фіксоване мито за продовження ліцензії на діяльність) (острів Мен, Гібралтар, Багамські острови, Теркс, Кайкос та ін.); 2. Зона низького оподаткування. До цієї групи відносяться країни, в яких офшорні компанії користуються помітними пільгами при оподаткуванні. ( Кіпр і Угорщина, Естонія, Уругвай ) Країни «податкової гавані» — це такі, що повністю звільняють компанії від сплати будь-яких податків, за умови, що управління компанією здійснюється за межами території реєстрації і вона не має там джерел доходу. 3. Інші зони, які за певних умов створюють вигідні умови для податкового і фінансового планування. Країни, де податкові пільги та привілейований режим таємності мають суб’єкти господарювання-нерезиденти, що здійснюють лише визначені в законодавстві країни види господарської діяльності. До цієї групи входять деякі кантони Швейцарії, Люксембург, Греція та ін. 13. Показники результатів та динаміки міжнародної торгівлі 1) темпів росту: 1.1) темпи росту експорту Тр.е. = Ез.р. / Еб.р. * 100%, де Тр.е. – темпи росту експорту; Ез.р. – обсяг експорту в звітному році; Еб.р. – обсяг експорту в базисному році. 1.2) темпи росту імпорту Тр.і. = Із.р. / Іб.р. * 100%, де Тр.і. – темпи росту імпорту Із.р. – обсяг імпорту в звітному році; Іб.р. – обсяг імпорту в базисному році. 1.3) темпи росту зовнішньоторговельного обігу Тр.зт.об. = ЗТОз.р. / ЗТОб.р. * 100%, де Тр.зт.об. – темпи росту зовнішньоторговельного обігу; ЗТОз.р. – обсяг зовнішньоторговельного обігу за звітний рік; ЗТОб.р. – обсяг зовнішньоторговельного обігу за базисний рік. 2) темпи приросту: 2.1) темпи приросту експорту Тпр.е. = Тр.е.з.р. / Тр.е.б.р. * 100%, де Тпр.е. – темпи приросту експорту; Тр.е.з.р. – темпи росту експорту за звітний рік Тр.е.б.р. – темпи росту експорту за базисний рік. 2.2.) темпи приросту імпорту Тпр.і. = Тр.і.з.р. / Тр.і.б.р. * 100%, де Тпр.і. – темпи приросту імпорту; Тр.і.з.р. – темпи росту імпорту за звітний рік; Тр.і.б.р. – темпи росту імпорту за базисний рік. 2.3) темпи приросту зовнішньоторговельного обігу Тпр.зто = Тр.зто.з.р. / Тр.зто.б.р. * 100%, де Тпр.зто – темпи приросту зовнішньоторговельного обігу; Тр.зто.з.р. – темпи зовнішньоторговельного обігу за звітний рік; Тр.зто.б.р. – темпи зовнішньоторговельного обігу за базисний рік; Показники результатів: •сальдо торговельного балансу, •сальдо балансу послуг, •сальдо некомерційних операцій •сальдо балансу поточних операцій;•індекс «умови торгівлі», •експорт на душу населення, •імпорт на душу населення, •експортна квота; •імпортна квота; •квота зовнішньоторговельного обігу. 14. Показники обсягів та структури міжнародної торгівлі І. Обсягові (масштабів, абсолютні): 1) експорт, 2) реекспорт, 3) імпорт, 4) реімпорт, 5) зовнішньоторговельний обіг ЗТО = Е + І, де ЗТО — зовнішньоторговельний обіг; Е — обсяг експорту (у вартісних одиницях); І— обсяг імпорту (у вартісних одиницях) 6) генеральна торгівля ГТ=Е + І+Т, де ГТ— генеральна (загальна) торгівля; Е — вартість експорту; І — вартість імпорту; Т— вартість транзитних товарів, перевезених через територію країни. 7) спеціальна торгівля СТ = ЗТО – реекспорт – реімпорт 8) фізичний обсяг торгівлі. Індекс фізичного обсягу розраховується за формулою:  Iф.о — індекс фізичного обсягу; Р — ціна товару в базисному періоді; q1 -— кількість товару в періоді, що вивчається; q0 — кількість товару в базисному періоді. ІІ. Структурні: 1) товарна структура; 2) географічна структура 3) інституційна торгівля; 4) видова структура – розподіл торгівлі за видами товарного обміну. 15. Еволюція теорій міжнародної торгівлі На сьогодні можна виокремити п’ять груп концепцій розвитку міжнародної торгівлі: -меркантилізму (раннього та пізнього); -переваг (абсолютних і відносних); -факторів виробництва; -неотехнологічні; -конкурентоспроможності. Ранній меркантилізм ( У.Стаффорд (Англія), Г.Скаруффі (Італія)) - доктрина “грошового балансу” — нагромадження грошей внаслідок вивезення товарів при забороні (або суб’єктивному обмеженні) вивезення грошей. Теорія пізнього меркантилізму (Т.Мен (Англія), А.Серра (Італія), А.Монкрет’єн (Франція)) - доктрина “активного торговельного балансу” – шляхом активізації зовнішньої торгівлі при перевищенні доходів від експорту порівняно із витратами на імпорт, а також у результаті розвитку посередницької торгівлі (перепродаж іноземних товарів, надання транспортних послуг, кредитів з метою одержання додаткових надходжень від операцій на зовнішніх ринках). Теорія абсолютних переваг (Адам Сміт), трудову теорія вартості, “Дослідження про природу та причини багатства народів” (1776 р.)- Вигідна й купівля товарів на зовнішньому ринку за умов вільної торгівлі Теорія відносних переваг (Давід Рікардо), “Початки політичної економії та оподаткування” (1817 р.), трудова теорія вартості, вільна торгівля - принцип взаємовигідної торгівлі та міжнародної спеціалізації: країна повинна спеціалізуватися на експорті товарів, у виробництві яких вона має найбільшу абсолютну перевагу (тобто абсолютні переваги щодо кількох товарів) або найменшу абсолютну неперевагу (тобто абсолютні непереваги щодо жодного з товарів). Теорія факторів виробництва - Жан-Батист Сей (30-ї рр.ХІХ ст.), пояснення не тільки відносними витратами на працю, а й відносними витратами на капітал. Кожна країна має порівняльні переваги і експортує ті фактороінтенсивні товари, для виробництва яких вона застосовує відносно надлишкові фактори виробництва, і імпортує ті товари, в виробництві яких відчуває дефіцитні фактори виробництва (теорема Хекшера-Оліна); Теорема Хекшера – Оліна - Самуельсона: Міжнародна торгівля вирівнює абсолютні та відносні ціни на гомогенні фактори виробництва між країнами. Якщо країна 1 має переваги у виробництві більш працемісткого товару (низька ціна робочої сили), а країна 2 – у виробництві більш капіталомісткого товару (нижча процентна ставка), то за умов спеціалізації в країні 1 зростатиме попит на працю, що призведе до зростання зарплат, а в країні 2 – попит на капітал, що призведе до зростання процентної ставки. Торгівля буде тривати, поки відносні ціни не вирівняються. До теорій і моделей неотехнічного напряму належать: модель наукомісткої спеціалізації, теорія технологічного розриву, теорія життєвого циклу продукту на світовому ринку, модель економії на масштабах виробництва, концепція внутрішньогалузевої торгівлі. Теорія конкурентоспроможності. Особливості конкуренції в галузі залежать від п’яти факторів: -можливість появи нових конкурентів; -вірогідність появи або ступінь впливу товарів-замінників; -поведінка постачальників; -поведінка споживачів; -суперництво існуючих конкурентів між собою. 21. Поняття та форми протекціонізму в торговельно-економічних відносинах. Протекціонізм (protectionism) – державна політика захисту внутрішнього ринку від іноземної конкуренції шляхом використання тарифних і нетарифних інструментів торговельної політики. Виділяють декілька форм протекціонізму: селективний – скерований проти окремих країн або окремих видів товарів; галузевий – скерований на захист окремих галузей, найчастіше сільського господарства; колективний – проводиться об'єднаннями країн щодо країн, які не входять у ці об'єднання; прихований – здійснюється методами внутрішньої економічної політики. Рівні регулювання: 1) фірмовий (корпоративний); 2) національний; 3) міжнаціональний, міждержавний: преференційний торговельний режим — це особливий пільговий режим, що надається однією державою іншій без поширення на треті країни; дискримінаційним є торговельний режим, згідно з яким юридичним і фізичним особам однієї країни надаються в їх торговельній діяльності на території країни, що проводить дискримінацію, гірші умови, ніж ті, які надані на цій самій території юридичним і фізичним особам інших країн. Дискримінаційні заходи стосуються майже всіх інструментів регулювання торговельно-економічних відносин і можуть реалізовуватися через реторсії та репресалії. Реторсії — обмежувальні заходи, що застосовуються однією державою у відповідь на аналогічні дії іншої держави, що завдають економічної або моральної шкоди першій. Репресалії — примусові заходи, що застосовує одна держава у відповідь на неправомірні дії іншої. Сукупність реторсій і репресалій у двосторонніх торговельних відносинах призводить до ситуації «торговельної війни» між країнами; 4) наднаціональний рівень; 5) глобальний. 16. Зустрічна торгівля, її види та особливості. Міжнародна зустрічна торгівля (trade-in, counter trade) об'єднує операції, у межах яких передбачаються зустрічні зобов'язання експортерів закупити в імпортерів товари або послуги на частину або повну вартість товарів, що експортуються. Міжнародні зустрічні угоди - "міжнародні компенсаційні угоди “, згідно з якими підприємства (фірми) різних країн домовляються про те, що конкретні дії (поставка товарів, надання послуг або технології) однієї із сторін будуть компенсуватись чітко зазначеним у відповідних договірних документах способом та у визначених у них розмірах іншими конкретними діями (поставкою товарів, наданням послуг, технології) іншої сторони. Усі операції зустрічної торгівлі згідно з їх економічною природою можна поділити на такі види: 1.Товарообмінні операції та компенсаційні угоди на безвалютній основі: а) угоди з одноразовою поставкою ( бартерні угоди та пряма компенсація); б) угоди з тривалими термінами виконання, глобальні угоди ( базові угоди та угоди про товарообмін на основі листа зобов’язання); 2.Компенсаційні угоди на комерційній основі: а) короткочасні компенсаційні угоди ( часткова компенсація, повна компенсація, трьохстороння компенсація та короткочасні зв’язані угоди); б) зустрічні закупки ( паралельні угоди, джентльменські угоди та угоди з доданням фінансових зобов’язань); в) довгострокові авансові закупки; 3.Компенсаційні угоди на основі домовленостей про виробниче співробітництво: а) великомасштабні довгострокові компенса ційні угоди із зворотною закупкою товарів ( угоди з зобов’язаннями про компенсації вартості обладнання, яке поставляється та угоди з зобов’язаннями по компенсаційним закупкам рівними чи нижчими за вартістю обладнання, яке поставляється); б) “угоди про розподіл продукції”; в) угоди “розвиток-імпорт”. Однієї з особливостей зустрічної торгівлі є розширення практики зустрічної закупівлі експортерами товарів, які не можуть бути ними використані у власному виробництві, а заздалегідь призначаються для подальшого продажу на зовнішньому або внутрішньому ринку. Важливою особливістю зустрічної торгівлі являється її гнучкість, яка дозволяє контрагентам пристосовуватися до умов, що постійно міняються на світовому ринку, дає можливість окремим країнам ціленаправлено диверсифікувати свій експорт, виходити на нетрадиційні ринки, в т.ч. трудно доступні, створює умови для економії валюти, прискорює процес зовнішньоторгового обміну товарами й послугами. Особливістю зустрічної торгівлі в сучасних умовах являється також-широке впровадження внутріфірменої комп'ютеризації. Це не тільки дозволило якісно змінити технології і процедури зовнішньоторгових операцій, але й дало можливість наперед визначити ефективність угод вираховувати тенденції розвитку кон’юктури ринку і цін, формувати структуру товарообігу конкретної країни, конкретного підприємства-суб'єкта. 31. Географічна структура зовнішньої торгівлі товарами України Географічна структура міжнародної торгівлі — це розподіл торговельних потоків між окремими країнами та їх групами, виділеними за територіальною або організаційною ознаками. Географічна структура торгівлі товарами є наслідком принаймні двох обставин. По-перше, історично так склалося, що Україна ще значно зберігає основні риси своєї участі в територіальному поділі праці, який відбувався протягом декількох століть в територіальних мережах Російської імперії та СРСР. Значна кількість українських фірм зберегла кооперативні зв'язки з підприємствами колишніх союзних республік, ринки країн СНД для нас добре знайомі, як і наш для них. По-друге, Україні нелегко пробитися на ринки розвинутих країн і країн, що розвиваються, через дуже сильну конкуренцію і часто через невідповідність наших товарів світовим стандартам; нерідко наш експорт потерпає і через дискримінаційну політику деяких країн щодо України. Тому основна частина українського зовнішнього товарообігу припадає на країни СНД. Поступово Україна диверсифікує свою географічну структуру торгівлі, і частка СНД знижується. Водночас зростають обсяги торгівлі з розвинутими країнами. Прте, Обсяг взаємної торгівлі товарами і послугами між Україною та Росією у 2010 році збільшився на 15,3 мільярдів доларів або в 1,6 рази і склав майже 41,5 мільярдів доларів.Із країн, що розвиваються, суттєво зміцнилися торговельні зв'язки з Туреччиною і з Китаєм: вона зросла в 1,8 рази. 17. Методи міжнародної торгівлі: переваги та недоліки їх використання. Метод торгівлі – це засіб здійснення торговельного обміну (торговельної операції чи торговельної угоди). В міжнародній торговельній практиці використовується два основні методи торгівлі 1.торгівля напряму (здійснення операції безпосередньо між виробником і споживачем); 2. непряма торгівля: через посередників та через організовані товарні ринки. При торгівлі напряму виникає визначена фінансова користь, оскільки скорочуються витрати на суму комісійної винагороди посереднику, знижується ризик і залежність результату комерційної діяльності від можливої недбалості чи недостатньої компетенції посередницької організації. Цей метод також дозволяє постійно знаходитись на ринку, враховувати його зміни і своєчасно на них реагувати. В той же час використання торгівлі напряму передбачає наявність комерційної кваліфікації і торгового досвіду. В протилежному випадку фінансові витрати не тільки не скоротяться, але можуть сильно зрости. Часто буває доцільним, а іноді просто необхідно використовувати посередників для проведення міжнародних торговельних операцій, зменшуючи тим самим ризики операцій. Переваги залучення посередників: підвищують оперативність збуту; підвищення прибутку за рахунок прискорення обігу капіталу; посередники знаходяться ближче до покупця, тому оперативніше реагують на зміни в ринковій кон’юнктурі, це дозволяє реалізувати товар на більш сприятливих для експортера умовах; підвищується конкурентоспроможність товарів за рахунок можливості післяпродажного сервісу; являються джерелом первинної інформації про рівень якості і конкурентоспроможності товарів. У межах торгівлі через посередників визначають такі види посередницьких операцій і відповідні їм види угод: операції з перепродажу (договір купівлі-продажу); комісійні операції (договір комісії, договір консигнації); агентські операції (агентські угоди; брокерська операція. Як правило, ті чи інші посередницькі операції виконують ті чи інші посередницькі фірми. Серед них: торгові дома; експортні фірми; імпортні; оптові; роздрібні фірми; дистриб’ютори; комісійні; агентські; брокерські тощо. Серед посередників можна виділити так званих інституціональних посередників, до яких відносять товарні біржі, аукціони та міжнародні торги (тендери), виставки та ярмарки. 18.Характеристика інституційних посередників в міжнародній торгівлі До інституціональних посередників міжнародної торгівлі відносять товарні біржі, аукціони, виставки, ярмарки та міжнародні торги (тендери). Розповсюдженим засобом торгівлі для ряду сировинних товарів є міжнародні товарні біржі, які являють собою постійно діючий оптовий ринок декількох країн, де укладаються угоди купівлі-продажу широкого асортименту сировинних і продовольчих товарів, що відповідають уніфікованій системі стандартних вимог до товарів. //http://www.vuzlib.net/me_kneu/2-3.htm (остальная инфа в след. вопросе и по ссилке, Ваня не удаляй)// Ще одним засобом міжнародної торгівлі є аукціони, що спеціалізуються на збуті реальних товарів з суворо індивідуальними властивостями. Міжнародний товарний аукціон – це спеціально організовані, періодично діючі в певних місцях ринки, на яких шляхом публічних торгів в завчасно обумовлені терміни та в спеціально визначеному місці проводиться продаж раніше оглянутих товарів, які переходять у власність покупця, який запропонував найвищу ціну. Міжнародні тендер є методом міжнародної торгівлі, сутність якого полягає в конкурентному відборі зарубіжних постачальників і підрядників через організованих товарних ринок шляхом залучення до певної, заздалегідь встановленої дати пропозиції від зарубіжних і національних постачальників та підрядників, проведення конкурсу (порівняння) представлених проектів (умов) та укладання контракту з тим з них, пропозиції якого найповніше задовольняють потреби і вимоги імпортерів-замовників. У світовій практиці такими інструментами, як виставки та ярмарки, користуються майже всі компанії, задіяні у міжнародній діяльності, або ті, які планують вийти на світовий ринок. Виставка — це показ, яким би не була його назва, основа мета котрого полягає в ознайомлені публіки шляхом демонстрації із засобами, які маються в розпорядженні людства, для задоволення його потреб, а також з метою сприяння прогресу в одній або кількох сферах діяльності або майбутніх перспектив. Ярмарок — це міжнародна економічна виставка зразків, яка незалежно від її назви у відповідності з традиціями країни, на території якої він проводиться, являє собою великий ринок товарів широкого вжитку та /або обладнання, діє у визначені терміни протягом обмеженого періоду в одному і тому ж місті та на якій експонентам дозволяється представляти зразки своєї продукції для укладання торговельних угод у національному та міжнародному масштабах. 19.Міжнародна біржова торгівля товарами, її структура та сучасні тенденції розвитку Розповсюдженим засобом торгівлі для ряду сировинних товарів є міжнародні товарні біржи, які являють собою постійно діючий оптовий ринок декількох країн, де укладаються угоди купівлі-продажу широкого асортименту сировинних і продовольчих товарів, що відповідають уніфікованій системі стандартних вимог до товарів. Особливість діяльності міжнародних товарних бірж, які водночас є національними і обслуговують окремі світові товарні ринки, полягає в обов’язковому дотриманні законодавчо-правового, податкового, валютного режимів, що діють у країнах їх розміщення. Характерним є і те, що країни, де функціонують міжнародні за статусом товарні біржі, можуть суттєво впливати на умови та процеси, які відбуваються на світових сировинних ринках. На світовому товарному ринку міжнародні товарні біржі виконують наступні функції:- обслуговують конкретний діючий світовий товарний ринок;- залучають до біржових операцій контрагентів з різних країн світу;- забезпечують вільний переказ прибутків, які одержують контрагенти по біржових операціях; - здійснюють так звані арбітражні операції, тобто спекулятивні угоди для одержання прибутку від різниці котирувальних цін на біржах різних країн. Практично весь біржовий оборот на світовому товарному ринку, а саме – 98%, забезпечується завдяки діяльності п’ятдесяти бірж, з яких 84% обороту припадає на біржі США, 8% - Великобританії, 6% - Японії і 2% - на товарні біржі інших країн. Обсяг світового біржового обороту щорічно оцінюється в 3,5-4 трлн. доларів. Залежно від асортименту товарів, що продаються на міжнародних товарних біржах, вони класифікуються як: - універсальні або загального типу, де укладаються угоди широкого асортименту біржових товарів; - спеціалізовані біржі, де укладаються угоди по окремих видах товарів, тобто мають потоварну спеціалізацію і тому класифікуються як біржі широкого профілю та вузькоспеціалізовані. Міжнародній біржовій торгівлі на сучасному етапі притаманні такі основні тенденції: 1. Збільшення обсягів біржового обороту. Від середини 50-х до середини 80-х років обсяги біржового товарообороту зросли в 12 разів. 2. Зміни в структурі угод, що укладаються на міжнародних товарних біржах. В останні десятиліття характерним є суттєве зростання біржового обороту за рахунок збільшення обсягів ф’ючерсних операцій порівняно з угодами на реальний товар. Ця тенденція притаманна для великих міжнародних товарних бірж, більшість з яких фактично відмовилася від угод з реальним товаром. 3. Зміна структури біржової торгівлі на фоні зростання асортименту біржових товарів. Розширення асортименту біржових товарів відбувається в основному за рахунок виходу на товарний ринок нових промислових сировинних товарів. 4. Концентрація міжнародної біржової торгівлі на великих товарних біржах. Характерним є скорочення кількості таких бірж, товарооборот яких був незначним, і зосередження практично всього біржового товарообороту на кількох біржах того чи іншого ринку. 5. Переважаючі тенденції до функціонування на світовому ринку універсальних товарних бірж. Внаслідок злиття кількох товарних бірж, які спеціалізуються на торгівлі певними видами біржового товару, створюється одна, де продають декілька видів товару, нетоварних цінностей, однак потоварна спеціалізація об’єднаних бірж зберігається. 6. Тенденції до розміщення товарних бірж у місцях споживання основних біржових товарів. Більша частина товарних бірж територіально розміщена в зонах концентрації споживання біржового товару. 7. Міжнародні товарні біржі виступають як індикатор цін на світових товарних ринках. Незважаючи на те, що на товарних біржах обсяги угод, які закінчуються постачанням реального товару, порівняно зі світовим товарообігом, незначні, біржові ціни є оперативними, авторитетними і широко застосовуються при визначенні контрактних цін. На основі виключно біржових котирувань здійснюється більша частина світової торгівлі сільськогосподарською продукцією через позабіржовий ринок. http://www.vuzlib.net/me_kneu/2-3.htm 20.Міжнародний аукціон, його сутність, види та способи проведення Міжнародний товарний аукціон – це спеціально організовані, періодично діючі в певних місцях ринки, на яких шляхом публічних торгів в завчасно обумовлені терміни та в спеціально визначеному місці проводиться продаж раніше оглянутих товарів, які переходять у власність покупця, який запропонував найвищу ціну.  В міжнародній торгівлі склалась вельми обмежена номенклатура товарів, що продаються з аукціонів (наприклад, хутро, чай, овеча вовна, квіти, каучук, шкіра, антикваріат). Близько половини світового виробництва овечої вовни реалізується за допомогою аукціонної торгівлі. Найбільше значення мають австралійські і новозеландські аукціони, особливо, аукціон в Сіднеї. Традиційним аукціонним товаром є також чай. Чайні аукціони проводяться в Калькутті (Індія), Джакарті (Індонезія), Момбасі (Кенія), Коломбо (Шрі-Ланка). Важливим центром аукціонної торгівлі каучуком є Сінгапур, хутром – Санкт-Петербург, антикваріатом – Крісті (Christie) і Сотбі (Sotheby) в Лондоні. Товари, що продаються на аукціонах, бувають масовими і одиничними, але їхньою загальною рисою являється неоднорідність партій чи окремих екземплярів, тобто їх не можна купувати без попереднього огляду одиниці товару (лоту), що продається.
Рис. 2.3. Види і способи ведення аукціонних торгів Етапи проведення: 1)підготовка аукціону 2)огляд товарів 3)аукціонні торги 4)оформлення й виконання угоди. Способи: 1)гласний - аукціоніст оголошує номер і початкову мін. ціну. Присутні починають підвищувати цю ціну. Після трикратного запитання (ніхто більше?) відбувається удар молотком по столу, і товар переходить у власність того покупця, який запропонував за нього найвищу ціну; 2)негласний - аукціоніст оголошує вихідну мін. ціну, а покупець заявляє про її підвищення умовними знаками; 3)автоматизований. Види 1.з підвищенням цін (“Англійський”); 2.з пониженням ( “Нідерландський”)- проводиться з благодійною метою; 3.аукціон своєї ціни – учасник виставляє лише 1 пропозицію ціни, перемагає найвища ціна; 4.оптовий (продавець може виставляти декілька одиниць товару одночасно). Аукціони є: спеціалізовані, універсальні, примусові (реалізується майно боржників, або конфісковане майно) У сучасній міжнародній торгівлі спостерігається тенденція до падіння ролі аукціону, що викликано цілим рядом причин: 1. Посилення конкуренції зумовило динамічний розвиток прямих зв’язків між експортерами та імпортерами без використання посередницької ланки, перш за все брокерів-аукціонерів; 2. Підвищення якості товарів і вдосконалення стандартизації сприяли розширенню товарних поставок рівномірнішої та гарантованішої якості, збільшенню обсягу продажу товарів на основі окремих договорів; 3. Розробка асоціаціями торговців типових контрактів і вдосконалення механізму комерційного арбітражу призвели до зростання торгівлі на основі типових контрактів; Та інші. 27. Основні фактори впливу на ціноутворення на світових товарних ринках. Міжнародна (світова) ціна – це грошовий вираз інтернаціональної вартості виробництва. Види міжнародних цін обумовлені факторами: 1) відмінностями торгової політики по відношенню як до конкретних ринків, так і до тих чи інших імпортерів; 2) валютною державною та міждержавною політикою; 3) політикою протекціонізму; 4) відмінностями в методології та методиці розрахунку цін. Види цін За напрямами товарних потоків: а) експортні (ціна за якою товар реалізується зарубіжному контрагенту); б) імпортні; 2. За умовами розрахунків: Ціна комерційних угод; Ціна клірингових розрахунків; Ціна програм допомоги; Трансфертна ціна; 3. За повнотою урахування витрат: Ціна нетто; Ціна споживання 4. За характером реалізації: оптова ціна, роздрібна ціна; 5. За мірою фіксації (контракти): тверда, рухлива, з наступною фіксацією; ковзна; 6. За рівнем інформованості: ціна, яка публікується; довідкова ціна: біржове котирування, аукціонна ціна, статистична ціна, ціни фактичних угод, ціни пропозицій великих фірм, розрахункові. 22. Митний тариф, його функції та види. Митний тариф - інструмент торгової політики і державного регулювання внутрішнього ринку країни при його взаємодії зі світовим ринком; конкретна ставка мита, що підлягає сплаті при вивозі або ввезенні певного товару на митну територію країни. У цьому випадку поняття митного тарифу цілком збігається з поняттям мита. Класифікація митного тарифу: 1) за об’єктом: - транзитний тариф – використовується по відношенню до товарів, які проходять через дану країну - імпортний тариф – використовується при ввезенні товару, з метою захисту внутрішнього ринку від іноземного конкурента; - експортний тариф – використовується при вивозі товару з метою захисту внутрішнього ринку, від утворення а ньому дефіциту товарів, які експортуються; 2) за типами ставок: - постійні – митний тариф, ставка якого встановлена органами державної влади і не може змінюватися; - змінні – митний тариф, що змінюється при зміні рівня ставок або рівня внутрішньої ціни, або рівня державних субсидій (наприклад, використовує ЄС на с/г продукцію). Функції: 1.Митний тариф, як податок на товари, котрі ввозяться та вивозяться, виконує фіскальну функцію. Митні доходи - являються однією із статей доходної частини бюджету держави. 2. Митний тариф, як інструмент торговельної політики, а також державного регулювання виконує захисну, протекціоністську функцію. 3.За допомогою митних тарифів держава надає національну підтримку товаровиробникам та відповідним галузям виробництва. 4.Митний тариф встановлений в умовах, коли існує різниця між національними та світовими цінами, він створює ширші можливості для імпорту товарів а до того ж, виконує стимулюючу функцію . 5.Митний тариф може виконувати стабілізуючу функцію, в свою чергу вирівнюючи умови конкуренції для вітчизняних та іноземних виробників при цьому не створюючи переваг ні для одної з сторін. 6.Митний тариф являється предметом переговорів для отримання торговельних преференцій, пільгових кредитів та ін. Роль мита у економічному контексті полягає в створенні вартісного бар’єра, завдяки якому підвищується ціна на товари, незалежно від застосованого раніше експортного, імпортного, чи транзитного мита, а також стимулюється державний розвиток окремих галузей економіки чи підприємств та надходження коштів до державного бюджету країни. 26.Демпінг як засіб торгівельної політики, його види. Антидемпінгові мита та їх роль у розвитку міжнародної торгівлі. Демпінг – засіб фінансової нетарифної торговельної політики, що полягає в просуванні товару на зовнішній ринок за рахунок зниження експортних цін нижче нормального рівня цін, існуючого в цих країнах. Види: спорадчий демпінг – епізодичний продаж надлишкових запасів товару на зовнішній ринок за заниженими цінами. Відбувається тоді, коли внутрішній обсяг виробництва товару перевищує ємність внутрішнього ринку і перед компанією постає дилема – або взагалі не використовувати частину виробничих потужностей і не виробляти товар, або виробити товар і продати за більш низьку, ніж внутрішня, ціну на зовнішній ринок; навмисний демпінг – тимчасове навмисне зниження експортних цін з метою витіснення конкурентів з ринку і наступного встановлення монопольних цін; постійний демпінг – постійний експорт товарів за цінами нижче справедливої; зворотній демпінг – завищення цін на експорт порівняно з цінами продажу тих же товарів на внутрішньому ринку. Зустрічається вкрай рідко, зазвичай в результаті непередбачених різких коливань курсів валют; взаємний демпінг – зустрічна торгівля двох країн одним і тим самим товаром за заниженими цінами. Зустрічається також рідко в умовах високої монополізації внутрішнього ринку певного товару в кожній з країн. Антидемпінгові процедури та заходи як інструменти екстреного правового регулювання торговельно-економічних відносин передбачають доказ факту демпінгу, порушення антидемпінгової процедури (розслідування), визначення шкоди від факту демпінгу та застосування антидемпінгових і компенсаційних мит. У деяких випадках сам факт порушення антидемпінгового розслідування призводить до «добровільного» обмеження експорту або застосування експортером інших заходів, що нормалізують торговельні відносини. Антидемпінгове мито — додаткове імпортне мито, яким обкладаються товари, що експортуються за цінами, нижчими за нормальні ціни світового ринку або внутрішні ціни країни, що імпортує товар, при самостійному демпінгу (за джерелами компенсування збитків). Воно може бути тимчасовим, що встановлюється на період проведення антидемпінгової процедури, і постійним, визначеним і встановленим у результаті антидемпінгового розслідування. Антидемпінгове мито є джерелом компенсації збитків імпортера та сприяє нормалізації торговельних відносин. 23. Класифікація нетарифних методів регулювання у міжнародній торгівлі. Нетарифні методи регулювання міжнародної торгівлі: І. Кількісні обмеження – адміністративна форма нетарифного державного регулювання торговельного обігу, що визначає кількість і номенклатуру товарів, дозволених до експорту чи імпорту. ІІ. Пряме обмеження імпорту, експорту: 1.Квотування – це обмеження щодо вартості або кількості, які вводяться на імпорт або експорт певних товарів на певний період. Квоти поділяються: 1) За напрямком їх дії: 1.1) експортні; 1.2.) імпортні; 2) За обсягом дії: - глобальні – встановлюються на імпорт або експорт певного товару на певний період часу незалежно від того, з якої країни він імпортується чи в яку країну він експортується; - індивідуальні – встановлена в рамках глобальної квоти квота кожної країни, яка експортує або імпортує товар; 2. Ліцензування – регулювання зовнішньоекономічної діяльності шляхом дозволу, який видається державними органами на експорт або імпорт товару в певній кількості за певний проміжок часу. Ліцензії бувають: - Разові – письмовий дозвіл терміном до 1 року на імпорт (експорт),; - Генеральні – дозвіл імпорт (експорт) певного товару протягом року без обмеження кількості угод; - Глобальні – дозвіл на експорт (імпорт) певного товару в будь-яку країну світу за певний проміжок часу без обмеження кількості або вартості; - Автоматичні – дозвіл, що видається негайно після отримання від експортера (імпортера) заявки, яка не може бути відхилена державним органом. 3. «Добровільне» обмеження експорту – це кількісне обмеження експорту, що базується на зобов’язанні одного з партнерів по торгівлі добровільно обмежити або не збільшити обсяг експорту товару, що прийнятий в рамках офіційної міжурядової або неофіційної угоди про встановлення квот на експорт товару. 4. Приховані: 4.1) адміністративні формальності – національні правила проведення імпортних операцій, які обмежують імпорт; 4.2) технічні бар’єри – приховані методи торговельної політики, які виникають тому, що національні технічні, адміністративні та інші норми і правила, побудовані таким чином, щоб перешкоджати ввезенню товарів з-за кордону. Наприклад, вимоги про дотримання національних стандартів, спеціальне упакування і маркування тощо; 4.3) встановлення мінімальних імпортних цін – передбачає суворе дотримання експортером рівня цін, установлених країною-імпортером; 4.4) імпортні податки – прикордонний податок, яким обкладаються товари при перетині митних кордонів конкретної країни. До них відносяться: митні збори, пов’язані з оформленням митних документів, або зі здійсненням митного контролю; сплата зборів за перевірку якості імпортованого товару; торговельні збори; статистичні збори; збори за здійснення фітосанітарного контролю; сезонні та екологічні збори; 4.5) імпортний депозит – форма задатку, який імпортер повинен внести в свій банк в національній чи іноземній валюті перед закупівлею іноземного товару; 4.6) валютні обмеження – регламентація операцій резидентів і нерезидентів з валютою і іншими валютними цінностями; 4.7) демпінг– засіб фінансової нетарифної торговельної політики, що полягає в просуванні товару на зовнішній ринок за рахунок зниження експортних цін нижче нормального рівня цін, існуючого в цих країнах. Види: - спорадчий демпінг – епізодичний продаж надлишкових запасів товару на зовнішній ринок за заниженими цінами. - навмисний демпінг – тимчасове навмисне зниження експортних цін з метою витіснення конкурентів з ринку і наступного встановлення монопольних цін; - постійний демпінг – постійний експорт товарів за цінами нижче справедливої; - зворотній демпінг – завищення цін на експорт порівняно з цінами продажу тих же товарів на внутрішньому ринку. Зустрічається вкрай рідко, зазвичай в результаті непередбачених різких коливань курсів валют; - взаємний демпінг – зустрічна торгівля двох країн одним і тим самим товаром за заниженими цінами. Зустрічається також рідко в умовах високої монополізації внутрішнього ринку певного товару в кожній з країн. 4.8) стимулювання експорту: - експортні кредитні субсидії, - державне кредитування експорту та страхування експортних кредитів, - податкові пільги, - організаційно-інформаційне сприяння, - частка національної участі, - стимулювання національного виробництва - експортна субсидія 24.Методи стимулювання експорту у міжнародній торгівлі. Стимулювання експорту: - експортні субсидії – це фінансові пільги, що надаються урядом або приватними структурами фірмам-експортерам на виробництво та вивіз певних товарів за кордон. Метою їх надання є покриття частини витрат національних виробників для підвищення їх конкурентоспроможності на світових ринках. - державне кредитування експорту та страхування експортних кредитів: державне кредитування експорту – надання фірмам-експортерам через державні банки чи спеціальні органи короткострокових та довгострокових кредитів. страхування експортних кредитів - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів банку-кредитора в разі настання страхового випадку, пов'язаного з ризиками комерційного чи некомерційного характеру, за рахунок коштів, що сплачуються українським банком-кредитором (страхових внесків, страхових премій); - податкові пільги як опосередковане субсидування експорту надаються, як правило, в таких формах: - повернення експортерам сум мита і податків, сплачених при імпорті сировини, комплектуючих чи товарів, необхідних для виробництва продукції на експорт; - звільнення від сплати опосередкованих податків на сировину, комплектуючі чи товари, які використовуються у виробництві експортних товарів; - дозвіл створення спеціальних фондів для розвитку експортного виробництва, що не оподатковуються; - відстрочка сплати певних податків; - надання права на прискорену амортизацію основного капіталу; - надання знижок як самим експортерам, так і суміжним виробництвам та сферам діяльності, на електроенергію, транспортні тарифи тощо. - організаційно-інформаційне сприяння - допомога, яка надається державою в різних формах суб’єктам зовнішньо-економічної діяльності з метою активізації та підвищення ефективності національного експорту.: - надання комерційної інформації про кон’юнктуру світових товарних ринків, тенденції їх розвитку, можливості та умови експортування; - сприяння національним фірмам в отриманні крупних замовлень, участі в міжнародних тендерах; - підтримка в організації участі національних фірм у діяльності міжнародних виставок та ярмарків; - представлення торговельними представництвами (місіями) державних і корпоративних інтересів національних експортерів у країні перебування; - здійснення зв’язку з міжнародними урядовими та неурядовими організаціями з питань міжнародної торгівлі та представлення, відстоювання в них інтересів країни, а також окремих учасників зовнішньоторговельної діяльності; - організація навчання і тренінгу експортерів-початківців, пошук партнерів, допомога у встановленні перших контактів, експортне та правове супроводження угод; - створення адекватної системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів у сфері зовнішньоекономічної діяльності. - частка національної участі, - стимулювання національного виробництва 29. Роль Світової організації торгівлі у регулюванні міжнародної торгівлі. Діяльність СОТ ґрунтується на таких принципах: Принцип недискримінації має подвійне значення. Перше – недискримінація торгівельних партнерів по відношенню один до одного. Кожна країна надає всім партнерам умови торгівлі, не менш сприятливі, ніж ті, які вона надала хоча б одній з них. Інший аспект підкреслює неприпустимість дискримінації іноземних товарів по відношенню до вітчизняних після проходження митниці. Дотримання цієї вимоги забезпечується наданням національного режиму іноземним товарам, що поступили на внутрішній ринок. Принцип гласності полягає у тому, що всі країни зобов'язуються регулярно і в повному обсязі інформувати інших членів СОТ про застосування засобів торгівельної політики, а також завчасно доводити до їх відома заходи, які готуються до введення. СОТ покликана виконувати таку роль: вона діє як комплекс погоджених на багатобічній основі правил, що регулюють поводження урядів країн-членів у торгівлі. Власне кажучи, це правила поведінки держав і їхніх торгуючих суб'єктів на світових ринках; вона виконує роль форуму для торгових переговорів, спрямованих на лібералізацію торгівлі і забезпечення її більшої передбачуваності або шляхом відкриття національних ринків, або шляхом зміцнення і розширення самих правил; вона виконує роль міжнародного суду, що дозволяє урядам країн-членів СОТ уникати суперечок між собою. На 1.01.2010 р. членами СОТ були 153 держави, а 16 травня 2008 р. Україна стала 152 країною-членом СОТ. 25.Ліцензування і квотування у зовнішній торгівлі. Ліцензування та квотування – це нетарифні методи регулювання міжнародної торгівлі. Ліцензування – регулювання зовнішньоекономічної діяльності шляхом дозволу, який видається державними органами на експорт або імпорт товару в певній кількості за певний проміжок часу. Ліцензії - спеціальний дозвіл, що отримується від державних органів, на ввезення, вивезення або транзит певної кількості товарів, вільні операції з якими заборонені або обмежені. Ліцензії бувають: 1)За кількістю (колом) суб’єктів торгівлі: - Індивідуальні ліцензії — це дозвіл певній національній фірмі на експорт/імпорт товару, що видається на її прохання органом влади, контролюючим зовнішню торгівлю. Залежно від обсягу товару, що дозволяється вивозити/ввозити, індивідуальні ліцензії поділяються на разові та відкриті. Разова індивідуальна ліцензія — це дозвіл на одну експортно-імпортну операцію або здійснення зовнішньоторговельних операцій протягом певного терміну (як правило, року), але із зазначеним (фіксованим) обсягом товару. На відміну від разової, відкрита індивідуальна ліцензія дозволяє фірмі здійснювати експорт/імпорт зазначеного товару без обмежень його кількості (або вартості) протягом певного терміну (як правило, року). - Глобальні – дозвіл на експорт (імпорт) певного товару в будь-яку країну світу за певний проміжок часу без обмеження кількості або вартості; 2) За процедурою отримання: - звичайні – ліцензії, які передбачають важливість відмови у видачі відповідного дозволу; -автоматична ліцензія — це ліцензія, що видається на запит експортера/імпортера автоматично, тобто у всіх випадках, що не суперечать чинному законодавству, а процес отримання ліцензії максимально спрощено. - аукціонна – ліцензія, отримана в результаті проведення аукціону Квотування – це обмеження щодо вартості або кількості, які вводяться на імпорт або експорт певних товарів на певний період. Квоти поділяються: 1) За напрямком їх дії: 1.1) експортні - вводяться або відповідно до міжнародних стабілізаційних угод, які встановлюють частку кожної країни у загальному експорті конкретного товару, або урядом країни для запобігання вивезення товарів, дефіцитних на внутрішньому ринку. 1.2.) імпортні - вводяться національним урядом для захисту місцевих товаровиробників, досягнення збалансованості торговельного балансу, регулювання попиту і пропозиції на внутрішньому ринку, а також у відповідь на дискримінаційну торговельну політику інших держав. 2) За обсягом дії: - глобальні – встановлюються на імпорт або експорт певного товару на певний період часу незалежно від того, з якої країни він імпортується чи в яку країну він експортується; - індивідуальні – встановлена в рамках глобальної квоти квота кожної країни, яка експортує або імпортує товар; 3) За специфікою застосування: - сезонні - застосування квот має чіткий сезонний характер, обмежуючи ввезення на ринок товарів у сезон переробки або споживання і дозволяючи експортерам інших держав поставляти продукцію у необмеженій кількості в міжсезоння, коли місцева продукція вже реалізована/перероблена, уряди захищають національні фірми з сезонним характером виробництва або споживання товарів, від іноземної конкуренції. - Тарифні контингенти — це квоти, в межах вартості або кількості яких товари, що імпортуються або експортуються, обкладаються пільговими (преференційними) ставками мита, а у разі перевищення встановлених обмежень до товарів застосовуються звичайні ставки мита. | |||||||||