Шпора Міжнародна економіка. Ознаки систематизації країн світу за методиками Організації Обєднаних Націй, Світового Банку та Міжнародного Валютного Фонду
 Скачать 288.46 Kb.
|
|
Причини виникнення: Високий рівень дефіциту бюджету, який покривається зовнішніми запозиченнями, - Зростаюча ставка обслуговування боргу (через рефінансування та зростання процентних ставок по країнах з великими боргом), -Зростаюча вартість обслуговування боргу через девальвацію валютного курсу Проблеми з внутрішнім ринком запозичень Показники: зовнішній борг/експорт (275%), зовнішній борг/ВНД (50%), платежі з обслуговування боргу (основний борг, % та комісії)/експорт (30%), офіційні резерви/сума боргу, міжнародні резерви/імпорт, частка короткострокового боргу в загальному, частка довгострокового боргу в загальному, частка боргу міжнародним організаціям, короткостроковий борг/резерви, борг на душу населення Методи регулювання Рефінансування – шляхом нових позик для погашення старих Реструктуризація – продовження термінів зовнішнього боргу та виплат по ньому шляхом випуску нових боргів з іншими термінами погашення з частковим списанням суми старого боргу , Рекапіталізація – випуск цінних паперів (облігацій) на суму боргу з іншими термінами обертання та відсотковими платежами Конверсія – переведення боргу в інвестиції країни-кредитора, погашення боргу товарними поставками, обмін боргу на боргові цінні папери третіх сторін, Новація – суб’єкти зберігаються, а форма змінюється: заборгованість за товарними поставками переводиться в займ, передачу акцій компаній, передачу власності , Пролонгація – подовження термінів погашення Уступка права вимоги – заміна одного кредитора іншим (продаж дебіторської заборгованості). НА 1.01.2010 Світовий борг становив 56,900млрд$;борг США(1місце) – 13,450 млрд$;борг України(35місце) 104 млрд$.
До міжнародних неурядових економічних організацій, які займаються розв’язанням проблем зовн заборгованості країн світу належать Паризький та Лондонський клуби кредиторів - Паризький клуб – 1956 р., 19 країн-членів; Сфера діяльності- реструктуризація заборгованості офіційним (державним) кредиторам. Початок програми реструктуризації визначається кредитором (дата, з якої країни-кредитори відмовляються надавати боржникові нові кредити) Інтереси кредиторів представляють найвпливовіші банки, незалежно від їх частки у борговому фінансуванні. Він не має чіткої організаційної структури та членства і формально відкритий для всіх країн, які є кредиторами і приймають практику роботи цієї організації. "Клієнтом" Паризького клубу є й Україна, уряд якої влітку 2001 р. успішно провів переговори з клубом і домовився реструктурувати зовнішній борг на суму 580 млн. дол. США за період 2000—2002 pp. на термін 12 років з пільговим періодом у 3 роки. - Лондонський клуб кредиторів – 1976 р., біля 1000 учасників-банків; врегулювання боргів приватних позичальників (без гарантії уряду) без, як правило, змін у процентних ставках, але зі змінами у термінах погашення. На відміну від ПК сферою діяльності є реструктуризація заборгованості комерційним структурам. Початок програми реструктуризації визначається дебітором. Інтереси кредиторів представляє Банківський консультативний комітет (БКК) з числа найбільш заінтересованих банків. Умови «старих» боргів не переглядаються. Лондонський клуб не має чітко визначеної структури і збирається у складі тих банків, які мають найбільші вимоги до країни-боржника, справу якої вони розглядають. Лондонським клубом передбачені такі заходи, спрямовані на реструктуризацію боргу: викуп зі знижкою урядом країни — боржником приватного боргу своїх компаній в іноземних банків; обмін зі знижкою боргів на інші активи (наприклад, акції національних компаній), скорочення платежів для обслуговування боргу і надання нових позик для виплати старих боргів. 55. Роль ЄБРР у кредитуванні національних економік Угоду про створення ЄБРР було підписано 29 травня 1990 р. Здійснює проектне фінансування банків, підприємств і компаній, інвестуючи кошти в нові виробництва і в діючі фірми. Найбільші частки в капіталі Банку мають США - 10%; Німеччина, Франція, Італія, Великобританія, Японія - по 8,5 %. Частка України в статутному капіталі ЄБРР - 0,8 %, Росії – 4%. Термін повернення кредиту становить 5-10 років в залежності від умов проекту. Цілі ЄБРР: 1) Підтримка економічного розвитку і реконструкції країн Центральної та Східної Європи з метою сприяння переходу їх до відкритої ринкової економіки і приватного підприємництва;2) Підтримка країн в проведенні структурних економічних реформ з метою інтеграції їхніх економік у світову економіку; 3) Сприяння інвестиціям у виробництво (до 60% коштів), а також у сферу послуг і фінансового сектору та пов’язану з ним інфраструктуру (40% коштів); 4) Стимулювання ключових і економічно обґрунтованих проектів, надання технічної допомоги для підготовки, фінансування і реалізації проектів;5) Фінансування приватних підприємств, а також підприємств, що приватизуються і роблять внесок у розвиток приватного сектору;6. Сприяння екологічному розвиткові без негативних наслідків у довгостроковій перспективі; 7. Пріоритетними сферами фінансування в Україні є конверсія, сільське господарство, приватизація, транспорт, телекомунікації, охорона довкілля, сприяння розвитку банківського сектору. Банк фінансує різні галузі, окрім оборонної та тютюнової промисловості, а також проектів ігорного бізнесу. ЄБРР здійснює такі види фінансування: кредити для комерційних підприємств; кредити для проектів у галузі розвитку інфраструктури; інвестиції в статутні фонди підприємств, гарантії. Банк фінансує проекти вартістю не менше 15-17 млн. дол. США, максимальна ставка відсотку – 16-18% річних. На сьогодні є 30 країн, в яких здійснюються операції ЄБРР: Угорщина, Литва, Латвія, Польща Албанія, Болгарія, Боснія та Герцеговина Казахстан, Киргизія, Таджикистан і т.д. За даними річного звіту ЄБРР за 1991- 2009 роки найбільша частка асигнувань припадає на держави Центральної Європи та Балтії (13 319 млн. євро) ЄБРР є найбільшим інвестором в Україні. Загальна кількість проектів профінансована ЄБРР становить 184 проекти, на загальну суму 7.964.9 млн євро. Етап співпраці з ЄБРР 2011 року характеризується позитивною динамікою. З початку 2011 року було оголошено про початок Програми фінансування альтернативної енергетики, також розробляється нова стратегія ЄБРР в Україні на період 2011-2014 рр 56. Види та умови кредитування МВФ Міжнародний валютний фонд (МВФ) – це міжурядова валютно-кредитна організація, яка виконує функції регулювання, фінансування, нагляду та консультування держав-членів у сфері валютно-фінансових відносин. Створений на міжнародній конференції в м. Бреттон-Вудсі (США) в 1944 р., а розпочав працювати з 1947 р. Має статус спеціалізованого закладу ООН. Кредитні операції МВФ здійснює лише з офіційними органами країн-членів – казначействами, центральними банками, валютними стабілізаційними фондами. Кредити надаються у формі продажу іноземної валюти за національну, а погашають їх, викуповуючи національну валюту за іноземну. МВФ надає кредити декількох видів:
Кредити МВФ надає лише з дотриманням певних економічних і політичних вимог у формі програми стабілізації економіки. Країни-члени зобов’язані надавати МВФ інформацію про офіційні запаси золота і валютні резерви, стан економіки, платіжний баланс, іноземні інвестиції та грошовий обіг тощо. Умови що висуває МВФ: - Свобода руху капіталу; * ЗМЕНШЕННЯ БЮДЖЕТНИХ ДЕФІЦИТІВ, * Широка приватизація державних підприємств, навіть в інфраструктурних галузях національної економіки;* Обмеження кредитування через високі процентні ставки – згасання розвитку промисловості; *Скорочення соціальних програм та реформа житлово-комунального сектору (безкоштовна освіта, медичне забезпечення, суспільний транспорт, дешеве житло); *Скорочення заробітніх плат та обмеження діяльності профспілок; *Експортно-орієнтована політика; * Податкова реформа, як правило, зі зростанням виплат середнім класом, дрібним та середнім бізнесом. *Підтримка стабільності національної валюти через обмеження грошової маси;
74.Валютний ринок, його функції та структура Валютний ринок – це система стійких економічних та організаційних відносин, пов’язаних з операціями купівлі-продажу іноземних валют та платіжних документів в іноземних валютах; як інституціональний механізм - це сукупність установ і організацій – ТНБ, валютні біржі, інші фінансові інститути, що забезпечують функціонування валютних ринкових механізмів. Функції валютного ринку : забезпечення виконання міжнародних розрахунків; забезпечення ефективного функціонування світових кредитних та фінансових ринків; страхування валютних та кредитних ризиків; отримання спекулятивного прибутку учасниками ринку у вигляді різниці курсiв валют; визначення валютних курсів; диверсифiкацiя валютних резервів банків, підприємств, держав; регулювання економіки. Валютний ринок має свою структуру. Він включає національні ринки, міжнародні ринки і світовий ринок. Національні валютні ринки функціонують у більшості країн світу. Вони обмежуються економічним простором конкретної країни і регулюються її національним валютним законодавством. Міжнародні валютні ринки сформувалися в тих країнах, в яких до мінімуму зведені обмеження на валютні операції. Такі ринки в основному регулюються міждержавними угодами, традиціями та домовленістю учасників цих ринків. Світовий валютний ринок поєднує окремі міжнародні ринки і працює практично цілодобово.
У співробітництві України з МВФ в межах кредитних програм можна виділити кілька етапів. 1 етап (1994-1995 роки). У цей період Україні було надано фінансову допомогу у вигляді системної трансформаційної позики (STF-Systemic Transformation Facility) на суму 498,7 млн. СПЗ або 763,1 млн. дол. США для підтримки платіжного балансу України. Проте, через невиконання Україною ряду умов програму було завершено завчасно. 2 етап (1995-1998 роки). Україна отримала від МВФ кредити на загальну суму 1318,2 млн. СПЗ. (1935 млн. дол. США.) за трьома річними програмами „Стенд-бай” (Stand-By). Головною метою цих кредитів була підтримка курсу національної валюти і фінансування дефіциту платіжного балансу України. 3 етап (1998-2002 роки). Програма розширеного фінансування (EFF-Extended Fund Facility), передбачала надання Україні кредиту на загальну суму 2,6 млрд. дол. США. У грудні 2000 року термін дії Програми EFF було продовжено до вересня 2002 року, але в решті-решт Фонд так і не надав Україні залишкової суми кредитів (визнавши негативними висновки останнього перегляду ходу виконання програми). Таким чином, Україна отримала у рамках Програми EFF 1193,0 млн. СПЗ (1591,0 млн. дол. США.), які були спрямовані на поповнення валютних резервів Національного банку України. 4 етап. (2004-2005 роки). Після завершення співробітництва за Програмою EFF Уряд України серед прийнятних форм подальшого співробітництва України з Міжнародним валютним фондом на безкредитній основі обрав попереджувальну програму “Стенд-бай”. Наступним етапом у відносинах з МВФ стали безкредитні стосунки між Україною та МВФ Протягом 2005-2006 років(П*ятий єтап) технічні місії МВФ кілька разів відвідували Україну з метою надання Урядові допомоги у різноманітних сферах, у тому числі щодо управління державним боргом, фінансово-бюджетної політики та управління митними справами. Шостий етап(2008-сьогодні)У 2008 році в умовах несприятливої ситуації на світових фінансових ринках Україна звернулася до МВФ за фінансовою підтримкою В 2008 р. – в рамках Stand-By – 11 млрд. СДР (16,5 млрд.дол: отримано 3 транші - 4,5 млрд., 2,8 млрд. і 3,3 млрд. відповідно за даними України; 3.0, 4.0 та 2.25 млрд.СДР за даними МВФ). Програму призупинено і потім скасовано через невиконання умов Україною (підвищення ціни газу для населення, непризупинення інтервенцій НБУ на валютному ринку) В липні 2010 р. – відкрито стабілізаційну кредитну лінію на 30 місяців в розмірі 10 млрд.СДР (15,15 млрд.дол): основну суму отримає Нацбанк для стабілізації платіжного балансу; біля 2 млрд.дол.США – Уряд для прямого фінансування бюджету (погашення кредиту, отриманого від ВТБ). Розмір заборгованості на кінець 2010 р. – 10,48 млрд.дол. (24% державного боргу). Розмір національної валюти, яка утримується МВФ на рахунках України – 10,6 млрд.СДР (774% квоти). 61. Роль міжнародної трудової міграції в економічному розвитку країн світу. Міжнар-а труд-а міграц-я -форма МЕВ,яка полягає у переливі труд-х ресурсівз 1х країн в інші і виражає процес перерозподілу труд-х ресурсів між ланками світ-о госп-ва.Вплив труд-ї міграції:1.Витрати міграції.Міжнародна міграція спричиняє витрати,пов’язані з переїздом і перевез-м особ-о майна, альтер-ні витрати,викликані втратою доходу під час переїзду і влаштув-я у країні,що приймає,витрати,пов'язані з адаптацією до нової культури,мови, клімату.Якщо ці витрати перевищ-ь вигоди,які принесе висока з/п у країні, що приймає,то емігрант відмов-ся від еміграції.2.Грош-і перекази.Країна-експортер роб-ї сили зазвичай отримує своєрідну плату за такий експорт у вигляді переказів назад на батьківщину частини доходів емігрантів своїм сім'ям. Це призводить до перерозподілу чистої вигоди від еміграції між країною-екс і країною-імп роб-ї сили.3.Зворотні потоки.Поверт-сь на батьків-у, емігр-и привозять з собою значні матер-і цінності і солідну роб-у кваліф-ю та/чи управлін-й досвід,який вони потім використ-ть у своїй країні.Проте іноді емігр-и,набувши досвід і кваліф-ю, залиш-ся у країні,що приймає,що призводить до зниж-я технолог-о потенціалу країн-експортер роб-ї сили. 4.Фіскальні аспекти.Вплив іммігрантів на податкові надход-ня і держ-і втрати країни,що приймає,залежить від хар-тик самих іммігр-ів.Якщо іммігр-и молоді,кваліф-ні,освіч-і,волод-ь мовою країни,що приймає- вони знайдуть собі відповідну роботу і будуть платити великі податки.Якщо іммігр-и некваліф-і,то їм буде потрібна держ чи доброч-а допомога,щоб вивчити мову і асимілюватись.Отже,міжнар-й рух роб-ї сили збільшує ек-у ефект-ть у всьому світі,тому,що люди можуть вільно переїхати до тієї країни,де вони зможуть зробити вагоміший внесок у світове вир-во.Міжнар-а міграція дає змогу виробляти більший обсяг нац-го продукту з тим самим обсягом ресурсів. 59. Особливості розвитку регіональних ринків робочої сили за умов глобалізації Світовий (міжнародний) ринок праці — це система відносин, що виникають між державами з приводу узгодження попиту та пропозиції світових трудових ресурсів, умов формування робочої сили, оплати праці та соціального захисту. Виникнення і розвиток міжнародного ринку робочої сили обумовлений факторами: 1) зростання міжнародної мобільності двох головних факторів виробництва — капіталу і праці. 2) циклічний фактор, 3) впровадження нових інформ. технологій, 3) структурні зміни в економіці, 4) посилення міждержавної 5)міжфірмової конкуренції. Фактори впливу на розвиток світового ринку праці 1)Циклічні кризи 2) Нова стратегія фірм на ринку зайнятості: а) зменшення витрат шляхом збільшення робочого часу (США в 90-х – 41 год. + 4,4 год. понаднормових) б) стримування рівня заробітної плати (зарплата 18% працюючих у США у 1999 р. не сягала офіційного рівня бідності);3) Перерозподіл праці на користь сектору кваліфікованої праці за рахунок вимивання місць з сектору низькокваліфікованої робочої сили (ОЕСР – 50-60% вакансій припадає на перший сектор, 10-15% робочих місць оновлюється) 4) Розширення прав підприємців з найму та звільнення робочої сили 5)Структурні зміни в економіці країн 6)Посилення міждержавної та міжфірмової конкуренції Чинники впливу на формування ринку праці: чисельність населення:- Темпи приросту населення світу досягли свого максимуму у 1960-70-х рр. (2% на рік) і скоротилися до 1,17% на рік протягом 2000-х рр. (до 2050-х рр. – 0,36% на рік), -Зменшуватиметься чисельність населення розвинених країн, навіть з урахуванням міграції, - Збільшення показнику урбанізації населення – від 76% у Латинській Америці та 72% у Європі до 41% в Азії та 39% в Африці) 4. В Індії, Пакистані, Нігерії та ДРК приріст населення до 2050 р. перевищить цифру у 100 млн. осіб, ряд країн втратять населення (Росія – 33 млн., Україна – 15 млн., Японія – 25 млн., Німеччина – 8,4 млн., Польща – 7,7 млн.). Крім цього, розвинені країни стикаються з проблемою швидкого старіння свого населення. Характеристики сучасного світового ринку праці 1. Зростає нерівномірність розміщення робочої сили по країнах та відмінності в їх відтворенні на національному рівні;2. Зростає мобільність капіталу та праці, попит пред’являється і на іноземну робочу силу; 3. Поглиблюється взаємозалежність між національними ринками праці;4. Посилюється мобільність різних категорій міжнародних мігрантів, що чинить вплив на рівень доходів, як в країнах експортерах, так і в країнах-імпортерах робочої сили;5. Модифікується структура та характер конкуренції на міжнародному ринку праці;6. Зростає попит на категорію висококваліфікованих кадрів. На сьогодні сформувалися й активно функціонують кілька регіональних ринків праці: Південноамериканський, Північноамер., Європейський, Близькосхідний, Африканський 60. Сутність та сучасні види міжнародної трудової міграції |