Шпора Міжнародна економіка. Ознаки систематизації країн світу за методиками Організації Обєднаних Націй, Світового Банку та Міжнародного Валютного Фонду
 Скачать 288.46 Kb.
|
|
71.Особливості розвитку, причини та наслідки кризи Бреттон-Вудської валютної системи Принципи бреттонвудської валютної системи 1. Введений золото-девізний стандарт, заснований на золоті та двох резервних валютах - доларі США та фунті стерлінгів. 2. Бреттон-Вудське погодження передбачало чотири форми використовування золота як основи світової валютної системи: а) збережені золоті паритети валют та введена їх фіксація у СВФ ; б) золото продовжувало використовуватися як міжнародний платіжний та резервний засіб ; в) спираючись на свій зрослий валютно-економічний потенціал та золотий запас, США зрівняли долар із золотом, щоб закріпити за ним статус головної резервної валюти ; г) прирівнювання долара до золота (35 дол за 1 тройську унцію, рівну 31,1035 г) і закріплення за ним статусу головної резервної валюти; Передбачалося введення взаємної зворотності валют, встановлення режиму фіксованих валютних курсів, валютні обмеження постійної відміни , та для їх введення треба було погодження МВФ. 3. Курсове відношення валют та їх конвертованість стали здійснюватися на основі фіксованих валютних паритетів, виражених в доларах. Девальвація більш 10 % допускалася лише з дозволу фонду. Встановлений режим фіксованих валютних курсів : ринковий курс валют міг відхилятися від паритету у вузьких межах. Для виконання меж коливання курсів валют центральні банки були зобов’язані проводити валютну інтервенцію в доларах. 4. Вперше в історії здійснені міжнародні валютно-кредитні організації МВФ(міжнародний валютний фонд) і МБРР(міжнар. банк реконструкції та розвитку). Причини кризи бреттонвудської валютної системи 1. Нестійкість та протиріччя економіки. 2. Посилення інфляції негативно впливало на світові ціни та конкуренто-здібність фірм, заохочувало спекулятивні переміщення «гарячих» грошей. 3. Непостійність платіжних балансів. 4. Невідповідність принципів Бреттонвудської системи зміненому співвідношенню сил на світовій арені. 5. Активізація ринку євродолара. 6. Налпив доларів в країни Зах. Європи і Японію викликав масовий перехід до плаваючих валютних курсів і тим самим спекулятивну атаку їх валют на долар. Валютна криза, дезорганізуючи економіку, утруднюючи зовнішню торгівлю, посилюючи нестабільність валют, породжує важкі соціально-економічні наслідки. Це виявляється в збільшенні безробіття, заморожуванні заробітної плати, рості дорожнечі. Ревальвація супроводжується зменшенням зайнятості в експортних галузях, а девальвація, подорожуючи імпорт, сприяє росту цін у країні. Програми валютної стабілізації зводяться, в кінцевому рахунку, до жорсткої економії за рахунок працюючих і орієнтації виробництва на експорт. 72.Основні характеристики та структурні принципи функціонування Ямайської валютної системи. Угода (січень 1976 р.) країн-членів МВФ в Кінгстоні (Ямайка) і ратифікована більшістю членів у квітні 1978 р. Прийнято поправки до Статуту МВФ, які нині та визначають порядок світової валютної системи. Принципи системи : § Базою валютної системи було проголошено міжнародну розрахункову одиницю – СДР, яка в перспективі мала стати основою паритетів і курсів валют і основним платіжно-розрахунковим засобом. До 1985 року в СДР встановлювались курси валют лише 12 країн із 149 членів МВФ. Фактично зберігався доларовий стандарт. § Окрім СДР країнам дозволялось встановлювати валютний паритет до будь-якої валюти, крім золота. Тобто закріплювалися тенденції до багатовалютного стандарту та поділ світової валютної системи на регіональні угрупування: США - Західна Європа – Японія. § Юридично було завершено демонетизація золота : відмінено офіційну ціну золота та золоті паритети, золото перестало бути мірою вартості та базою золотих паритетів, США припинили обмін доларів на золото для іноземних центральних банків та урядових установ. Але золото й далі використовувалося для формування фонду ліквідних активів з метою придбання резервних валют. § Було знято обов’язковість обмежень щодо офіційних валютних резервів § Поняття “оборотна(конвертована)валюта” замінено терміном “валюта, що вільно використовується”(тобто ринкова валюта. § Країни отримали право вибору будь-якого режиму валютного курсу. § Узаконювався режим плаваючих валютних курсів замість фіксованих. § МВФ, який зберігся на уламках Бреттон-Вудської системи, закликав посилити міждержавне валютне регулювання Проблеми Ямайської валютної системи: • Втрата доларом монопольної ролі (поява СДР). • Проблема багатовалютного стандарту (ні один з трьох центрів не має переваги над іншими у валютно-економічній сфері, щоб становити панування своєї валюти у світі) • Проблема зацікавленості країн Західної Європи в збереженні золота як реальних резервних запасів. • Режим плаваючих валютних курсів (вони не забезпечили вирівнювання платіжних балансів, не перешкодили валютній спекуляції, не вирішили проблему безробіття). Проблеми Ямайської валютної системи породжують об’єктивну необхідність її подальшої реформи. Потрібні пошуки шляхів стабілізації валютних курсів, посилення координації валютно–економічної політики провідних країн 73.Особливості становлення та розвитку європейської валютної системи Європейська валютна система – це специфічна організаційно-економічна форма відносин країн ЄС у валютній сфері, спрямована на стимулювання інтеграційних процесів, зменшення амплітуди коливання курсів національних валют та їх взаємний зв’язок. Цілі створення Європейської валютної системи: - Встановити підвищену валютну стабільність всередині співтовариства і створити зону європейської стабільності з власною валютою на противагу Ямайській валютній системі, що заснована на доларовому стандарті, - Стати головним елементом стратегії росту в умовах стабільності. - Спростити конвергенцію процесів економічного розвитку та надати новий імпульс європейського процесу - Забезпечувати стабілізуючий вплив на міжнародні економічні та валютні відносини. - Обмежити загальний ринок від експансії долара. Структурні принцити та відмінності ЄВС від Ямайської валютної системи: - ЄВС базувалась на ЕКЮ (Ямайська – на СДР). - На відміну від ЯВС, яка юридично закріпила демонетизацію золота, ЄВС використовувала його в якості реальних резервних активів (було створено спільний золотий фонд - Європейський фонд валютного співвиробництва, який згодом перетворено на Європейський Центральний Банк). - Режим валютних курсів заснований на спільному плаванні валют у формі “європейської валютної змії” у встановлених межах взаємних коливань - В ЄВС здійснюється міждержавне регіональне валютне регулювання шляхом надання центральним банкам кредитів для покриття часового дефіциту платіжних балансів і розрахунків, пов’язаних з валютною інтервенцією. - Як підсистема ЄВС несе на собі негативні наслідки нестабільності світової валютної системи і вплив долара. 75.Поняття та види валютного арбітражу Валютний арбітраж – особливий вид валютних угод, основна мета проведення яких полягає у отриманні прибутку на основі розбіжностей курсів на окремих валютних ринках, а також курсів різних платіжних засобів на одному й тому самому ринку. Укладання арбітражних угод, основним принципом є купити валюту дешевше і продати дорожче, урів-новажує попит і пропозицію на валютних ринках, географічно різних, об’єднуючи їх у єдиний міжнародний ринок. Як наслідок відбувається вирівнювання валютного курсу на різних ринках, що позбавляє арбітраж об’єктивної основи. Але арбітраж не зникає повністю, адже з часом ви-никає нова неврівноваженість валютних курсів. Економічна доцільність арбітражу визначається розміром витрат на купівлю-продаж валюти. Основні види валютного арбітражу такі: – вирівнюючий арбітраж ділиться на прямий та непрямий. Прямий ар-бітраж – використання курсової різниці між валютами боржника та кредитора. У непрямому вирівнюючому арбітражі бере участь третя валюта; – відсотковий арбітраж – пов’язаний з операціями на ринку позичко-вих капіталів, де ставки нижчі, та розміщення еквівалента запозичень іноземної валюти на національному ринку капіталу, де відсоткові ставки вищі; – валютно-відсотковий арбітраж – різновид відсоткового і ґрунтується на використанні банком різниці відсоткових ставок за угодами, які здійснюються у різні терміни – тимчасовий валютний арбітраж – це отримання прибутку від різниці валютних курсів у часі; – просторовий – це отримання прибутку за рахунок відмінностей у курсах валюти на різних валютних ринках; – простий валютний арбітраж – це здійснення валютних операцій з двома валютами; – Складний валютний арбітраж – здійснення валютних операцій з великою кількістю валют; – Спекулятивний валютний арбітраж – отримання прибутку від коли-вання валютного курсу; – Конверсійний валютний арбітраж – зумовлений коливанням курсо-вих співвідношень різних валют. 76.Види операцій на валютних ринках та їх характеристика Валютні операції - певні банківські та фінансові операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності. Це використання валютних цінностей як засобу платежу; вивезення, ввезення, пересилання та переказування валютних цінностей; отримання і надання кредитів, нарахування відсотків, дивідендів; залучення інвестицій, придбання цінних паперів та інші операції, здійснення яких відбувається тільки за умови отримання відповідних ліцензій Національного банку України. Поточні операції - операції з короткими термінами валютування — в межах трьох робочих днів. Розрізняють такі поточні операції:"тод" (поставка валюти сьогодні — "сьогодні на сьогодні"); "том" (поставка валюти наступного робочого дня — "сьогодні на завтра"); "спот" (поставка валюти на другий робочий день — "сьогодні на післязавтра"). Такі операції використовуються переважно для обслуговування зовнішньоторговельних розрахунків, а також з метою одержання додаткового прибутку в разі коливань валютних курсів(становлять 60% від загального обсягу міжбанківського ринку). Купівля-продаж валют на умовах "спот" означає, що курс валют фіксується на день купівлі-продажу, а її поставка здійснюється протягом 2-х робочих днів. Термінові операції - операції, пов'язані з поставкою валюти на строк понад три дні з дня її укладення. Стандартними термінами виконання строкових контрактів є, як правило, і, 3, 6, 9 і 12 міс. Форвардні валютні операції — це контракти з обміну валют, які відбуватимуться у майбутньому, але за курсом, за фіксованим на поточну дату. Укладаються, як правило, на строк до одного року, проте в окремих випадках, коли йдеться про ринок стабільних валют можливе оформлення угод на п'ять або більше років. Операція "своп" — це валютна операція, при якій поєднуються форвардні умови та умови "спот”(продаж готівкової валюти здійснюється з одночасною її купівлею на строк). Ф'ючерсні валютні операції — це строкові угоди на біржах, що являють собою купівлю-продаж золота, валюти, фінансових та кредитних інструментів за фіксованою в момент укладання контракту ціною, з виконанням операції через певний проміжок часу (більше від трьох днів і до двох-трьох років). Розрахунки здійснюються через клірингову палату, яка виступає посередником між продавцем та покупцем і гарантує виконання сторонами своїх зобов'язань. Валютний опціон — це договірне зобов'язання, що дає право (для покупця) і зобов'язання (для продавця) купити або продати певну кількість однієї валюти в обмін на іншу за фіксованим у момент укладання угоди курсом на наперед узгоджену дату або протягом узгодженого періоду. В обмін на одержання такого права покупець опціону сплачує продавцю певну суму, яку називають премією. Ризик по-купця опціону обмежений розміром цієї премії, а ризик продавця опціону знижується на величину одержаної премії. Валютний арбітраж — це операції з валютами з метою одержання прибутку через використання у визначений момент часу існуючих на фінансових ринках розривів між курсами і відсотковими ставками по касових і строкових операціях. 78.Сутність та форми міжнародних розрахунків МР – система регулювання платежів за грошовими вимогами та зобов’язаннями, що виникають між державами, організаціями й громадянами, котрі перебувають на території різних країн, на основі економічних, політичних, науково-технічних та інших відносин. До форм розрахунків, що застосовуються у міжнародній торгівлі, відносяться наступні (за ступенем вигідності для експортера від найбільш вигідної до найменш вигідної): Авансовий платіж у розмірі повної вартості товару, що постачається, є найбільш вигідною формою розрахунків для експортера і найменш вигідною для імпортера. Здійснюється такий платіж шляхом банківського переказу чи чеком. Суть банківського переказу полягає в дорученні одного банку іншому виплатити переказоотримувачу визначену суму. У формі банк переказу здійснюється також оплата інкасо, тобто банк перекази можуть поєднуватися з іншими формами розрахунків, як інкасо, а також з гарантіями. Акредитивні розрахунки. Ця форма МР має вигляд доручення банку (клієнтом якого є імпортер) одному або декільком банкам здійснити платежі фізичній або юридичній особі в межах визначеної суми на умовах, указаних в акредитиві. Акредитив-це платіжний документ, за яким кредитна установа (банк, тощо) дає розпорядження іншій кредитній установі за рахунок спеціально заброньованих коштів оплатити товарно-транспортні документи за відвантажений товар чи виплатити пред’явникові акредитиву визначену суму грошей. Акредитивна форма розрахунків є досить складною й дорогою, так як за виконання акредитивних операцій (авізування, підтвердження, перевірку документів, платежі) банки стягують вищу комісію, ніж за операції при інших формах розрахунків. До того ж, для відкриття акредитиву імпортер бере банківський кредит, а сплата процентів призводить до подорожчання цієї форми розрахунків. Інкасо - це банківська операція, згідно з якою банк за дорученням свого клієнта і на основі розрахункових документів отримує грошові суми від покупця з подальшим зарахуванням цих сум на рахунок свого клієнта. Розрахунки при інкасо здійснюються у відповідності з “Уніфікованими правилами з інкасо”, прийнятими Міжнародною торговою палатою. Для експортера все-таки інкасо є вигідною формою розрахунків, так як такі операції до певної міри гарантують оплату до того, як імпортер отримає товар. Але при інкасо існує певний ризик, бо між відвантаженням товару, передачею документів банку і оплатою завжди буває перерва, під час якої може відбутися зміна кон’юнктури ринку чи платоспроможності імпортера. Розрахунки по відкритому рахунку - це форма розрахунку, при якій відсутні надійні гарантії для експортера, котрий направляє на адресу покупця товар і товарні документи, а імпортер протягом обумовленого терміну повинен переказати на рахунок імортера гроші. Відкритий рахунок використовується, як правило, при розрахунках між: - фірмами, пов’язаними традиційними торговими відносинами; - ТНК та їхніми закордоними філіями при експортному постачанні; - змішаними фірмами за участю експортера. 77.Фактори впливу на формування валютного курсу в Україні Валютний курс –мінова вартість національних грошей однієї країни, виражена в грошових одиницях інших країн; коефіцієнт перерахунку однієї валюти в іншу, що визначається співвідношенням попиту та пропозиції на валютному ринку. Багатофакторність валютного курсу відображає його зв’язок з іншими економічними категоріями: вартістю, ціною, грошима, процентом, платіжним балансом тощо. При чому відбувається складне їх переплетення та висунення в якості вирішальних то тих, то інших факторів. Фактори, що впливають на валютний курс: • Темп інфляції • Стан платіжного балансу • Різниця процентних ставок в різних країнах • Діяльність валютних ринків та спекулятивні валютні операції • Ступінь використання визначеної валюти на євроринку та міжнародних розрахунках • Прискорення чи затримка міжнародних платежів • Ступінь довіри до валюти на національному та світових ринках • Валютна політика • Продуктивність праці • Довгострокові темпи зростання національної валюти • Місце і роль країни у світовій торгівлі • Вивіз капіталу 79.Поняття та види акредитивної форми міжнародних розрахунків Ця форма МР має вигляд доручення банку (клієнтом якого є імпортер) одному або декільком банкам здійснити платежі фізичній або юридичній особі в межах визначеної суми на умовах, указаних в акредитиві. Акредитив-це платіжний документ, за яким кредитна установа (банк, тощо) дає розпорядження іншій кредитній установі за рахунок спеціально заброньованих коштів оплатити товарно-транспортні документи за відвантажений товар чи виплатити пред’явникові акредитиву визначену суму грошей. Підтверджений безвідзивний акредитив. У випадку, коли експортер не отримує передоплати і не хоче покладатися лише на обіцянки імпортера заплатити, він може вимагати підтвердженого безвідзивного акредитива. Непідтвердмсений акредитив означає, що банк експортер обмежується тільки повідомленням експортера про відкритті акредитива і платить тільки в тому випадку, якщо банк імпортер перераховує йому відповідну суму. Документарний акредитив – іменний документ, що містить доручення про сплату коштів отримувачу протягом певного терміну з додержанням вказаних в ньому умов. Недоліки: це найскладніша та найдорожча форма розрахунків), Авізований — акредитив, за яким банк-емітент звертається з дорученням до іншого банку, щоб повідомити бенефіціара про відкриття акредитива без зобов'язання з боку авізуючого банку. Прямо авізований — акредитив, який банк-емітент направляє безпосередньо бенефіціарові. Така форма авізування має певні незручності: не дає змоги контролювати справжність акредитива й ускладнює процес з’ясування платоспроможності банку-емітента. Грошовий — видається банком своєму клієнтові на право одержання повної зазначеної в ньому суми або окремими частками в інших банках протягом визначеного часу. Акредитив з попереднім авізо — акредитив, за яким банк-емітент звертається з дорученням до іншого банку (авізуючого), щоб попередньо повідомити бенефіціара про відкриття акредитива без будь-якого зобов'язання авізуючого банку чи банку-емітента. Компенсаційний — форма розрахунків за експортно-імпортні операції, за якою у розрахунках за допомогою компенсаційного акредитиву. використовують два акредитиви. Перший (основний) акредитив за дорученням іноземного покупця його банк виставляє бенефіціарові-посереднику. Другий — за дорученням бенефіціара-посередника його банк виставляє бенефіціарові-постачальнику товарів. Неподільний — акредитив, яким передбачена оплата суми поставок товарів (здебільшого експортних) лише після завершення поставки у повному обсязі, передбаченому угодою (контрактом). Непокритий — акредитив, оплату за яким у разі тимчасової відсутності у платника коштів гарантує банк-емітент шляхом надання банківського кредиту. Переказний — акредитив, який може бути переданий для будь-яких розрахунків іншій особі (іншому власнику). Покритий — акредитив, за яким банк переводить власні кошти платника, що містяться на його рахунку, або наданий йому кредит у розпорядження банку-постачальника. Поновлюваний — акредитив, який призначається для багатьох почергових платежів при регулярних оплатах товарів стабільному учасникові торговельної угоди - постачальнику товарів, який здійснює поставки товарів з інтервалом, у певні проміжки часу. Револьверний — акредитив, відповідно до якого оплата за відвантажені товари проводиться почергово за фактом відвантаження (оплачується лише певна частина партії реально відвантаженого товару від загальної суми поставок, передбачених контрактом. |