Шпора Міжнародна економіка. Ознаки систематизації країн світу за методиками Організації Обєднаних Націй, Світового Банку та Міжнародного Валютного Фонду
 Скачать 288.46 Kb.
|
|
Інтеграційні процеси в Америці . 1. Південноамериканський спільний ринок (МЕРКОСУР) березень 1991 р.2. Карибська асоціація вільної торгівлі (КАРАФТА), 1965-1973 рр.; Карибське співтовариство та Карибський спільний ринок (КАРІКОМ), 1973 р.; 3.Латиноамериканська асоціація вільної торгівлі (ЛАВТ), 1960-1980 рр., у 1980р. – замінено на Латиноамериканську асоціацію інтеграції (ЛАІ) 4. Організація американських країн 5. ЛАЕС.6. Південноамериканська зона вільної торгівлі (САФТА) ; 7. Андська група (Андський пакт або Картахенська угода), 1969 р.;8. Центральноамериканський спільний ринок (ЦАСР), 1960р. Особливості інтеграційних процесів:
Особливості становлення та розвитку Азійсько-Тихоокеанського Регіонуі: Зорієнтованість країн регіону у торгівлі на розширення субрегіональних зв’язків – 52% торгівельного обороту припадає на регіон, приблизно по 17-18% - на Північну Америку та Європу; В інтеграцію включені як розвинені країни, так і держави, що розвиваються, що мають різний рівень економічного розвитку; Повільний розвиток в основному торгівельної інтеграції, різноспрямована, згори донизу, і знизу догори; Інтеграція протікає на регіональному рівні й великою мірою на рівні окремих субрегіонів (в АСЕАН – група 6, група 4 (В’єтнам, Камбоджа, Лаос, М’янма)); взаємодія В’єтнаму з Сінгапуром та Малайзією; утворення у 2010 р. ЗВТ КНР-АСЕАН (1,9 млрд.нас.; ВВП 6 трлн.дол., ЗТО 4,5 трлн.дол.); утворення зон вільної торгівлі Індія-АСЕАН (охоплює торгівлю товарами), Республіка Корея-АСЕАН (з 2007 р., у 2009 – інвестиції), АСЕАН-Австралія-Нова Зеландія, АСЕАН-Японія (Всеосяжне економічне партнерство з 1.01.2008 р.), Нова Зеландія-КНР; Створення Східноазійської зони вільної торгівлі (АСЕАН, КНР, Японія, Республіка Корея, Індія, Австралія, Нова Зеландія) – сформовано робочі групи з питань торгівлі товарами та послугами, інвестицій, функціонування ACU (Азійської розрахункової одиниці). Інтеграційні процеси в арабському світі
96.Сучасні тенденції розвитку міжнародної економічної інтеграції МЕІ – це процес економічної взаємодії країн, що призводить до зближеня господарських механизмів, що приймає форму міждержавних угод і регулюється міждержавними органами. Цілі МЕІ :використання переваг ефекту масштаба за рахунок зниження трансакційних витрат і розширення розміру ринку; створення надійного зовнішньополітичного середовища; рішення завдань торгівельної політики; сприяння структурної перебудові економіки; підтримка молодих галузей національної промисловості. Рівні інтеграції : -зона преференційної торгівлі (зниження тарифів в торгівлі між країнами –учасницями) -зона вільної торгівлі ( скасування тарифів в торгівлі між країнами –учасницями при збереженні зовнішніх тарифів) -митний союз (зона вільної торгівлі + спільний митний тариф і заходи регулювання торгівлі з третіми країнами) -спільний ринок (митний союз + вільний рух факторів виробництва в його межах) -Економічний союз (спільний ринок + координація макроекономічної політики і уніфікація законодавства в економічній сфері) -Політичний союз ( передбачає практичну втрату суверенності держав і передання більшості повноважень наддержавним органам управління – фактично створення нової держави) Фактори, що сприяють розвиткові інтеграційного процесу: 1.Схожість рівнів економічного розвитку країн; 2. географічна близкість і наявність історично склавшихся економічних зв‘язків. 97.Сутність, причини та наслідки глобалізації світової економіки Глобалізація – це:
Причини:
Позитивні наслідки глобалізації
Негативні наслідки глобалізації:
98.Фінансова глобалізація: поняття, основні форми її прояву та їх характеристика Фінансова глобалізація – це об'єктивний процес, який відображає сукупність умов розвитку сучасного світового суспільства і, насамперед, науково-технічного і економічного прогресу. Це найбільш складний та розвинений з точки зору інтернаціоналізації процес, що є наслідком поглиблення фінансових зв'язків країн, лібералізації цін та інвестиційних потоків, створення глобальних фінансових груп. Форми прояву фінансової глобалізації:
9) внаслідок поступового пом’якшення валютного контролю (послаблення державного контролю щодо руху капіталу збоку США, Великобританії та Японії) полегшується доступ на національні фінансові ринки для іноземних інвесторів та емітентів з промислово розвинутих країн (з кінця 1960-х — на початку 70-х рр.); 10) до початку 1980 р. у світовій економічній системі сформувалася світова фінансова мережа, що поєднала провідні фінансові центри різних країн через їх головні фінансові центри, та зміцнення зв’язків між ним стали основою так званої фінансової революції 99.Класифікація та характеристика глобальних проблем Класифікація глобальних проблем: 1. Політичні проблеми: недопущення світової ядерної війни і забезпечення стабільного миру, роззброєння,;військові та регіональні конфлікти; 2. Природно-екологічні проблеми: необхідність ефективної і комплексної охорони навколишнього середовища, енергетична, сировинна, продовольча, кліматична, боротьба з хворобами, проблеми світового океану тощо. 3. Соціально-економічні проблеми: стабільність розвитку світового співтовариства, ліквідація відсталості країн, що розвиваються, проблема розвитку людини, злочинність, стихійні лиха, біженці, безробіття, бідність 4. Наукові проблеми: освоєння космічного простору, довгострокове прогнозування, інформаційна проблема. Сфера 1. Взаємодія природи й суспільства. До проблем цієї сфери відносяться: а)надійне забезпечення людства сировиною, енергією, продовольством; б)збереження навколишнього Сфера 2. суспільні взаємовідносини. Найважливіші проблеми цієї групи: а)відносини між , державами різних соціально-економічних устроїв; б)подолання економічної відсталості багатьох країн світу; в)локальні, регіональні та міжнародні військові, національні та релігійні конфлікти; г)відвернення загрози ядерної війни. Сфера 3. Розвиток людини. Тут справу маємо насамперед: а)з демографічною проблемою; б)з проблемою сучасної урбанізації1; в)з проблемою пристосування до умов природного й соціального середовища, яке постійно змінюється під впливом НТП; г)з проблемою боротьби з епідеміями й тяжкими захворюваннями тощо. Класифікація глобальних проблем за сферами дії не означає, що вони відокремлені одна від одної. Кордони між сферами часто мають умовний характер. Усі глобальні проблеми тісно між собою пов'язані, більш того, зумовлюють одна одну, тому що, як правило, мають одні витоки, тобто причини виникнення. 100. Сутність та шляхи розв’язання глобальних екологічних проблем сучасності. Екологічна криза — незворотні антропогенні зміни екосистеми, глобальне порушення природної рівноваги й деградація природного середовища, яке втрачає здатність до відтворення, асиміляції та саморегулювання. Господарська діяльність у багатьох державах настільки розвинута, що впливає не лише на екологію своїх держав, а й за її межами. Сьогодні залишилось дуже мало неосвоєних земель для ведення сільського господарства; ♦ систематично збільшується площа пустель; ♦ зменшується кількість лісів; ♦ експлуатація водних басейнів здійснюється у таких масштабах, що природа не встигає відтворити те, що забирає людина, ♦проблеми ядерної безпеки – Чорнобиль та Фукусіма, забруднення людиною водоймів, ♦підвищення температури та парниковий ефект(тануль льодовики – руйнується озоновий шар), ♦забруднення вихлопними і промисловими газами та інше і створюють глобальні екологічні проблеми. За прогнозами за XXI ст. температура підніметься на 3,5 С Ця нібито незначна зміна може виявитись катастрофічною. У деяких регіонах посухи можуть стати довшими, в інших - дощі сильнішими, урагани - руйнівнішими... Хоч і сьогодні від повеней та голоду помирають мільйони людей, однак через глобальне потепління кількість смертей може значно збільшитись. Почастішають хвороби та смертні випадки, пов'язані із спекою. Може збільшитись частота та кількість лісових пожеж, підвищиться рівень моря. Екологічний демпінг — один із проявів недобросовісної конкуренції, пов'язаний із необґрунтованим зниженням експортних цін шляхом скорочення витрат на природозберігаючі та екологічно безпечні технології. Одним з головниз засобів боротьби є Екологічний ("зелений") протекціонізм — політика держави, спрямована на заборону та обмеження виробництва, продажу і використання екологонебезпечної продукції та ввезення в країну технологій і товарів, які завдають шкоди навколишньому середовищу і становлять загрозу здоров'ю населення. Підвищення рівня екологічної безпеки господарювання і подолання кризи передбачають радикальну перебудову взаємовідносин суспільства з навколишнім середовищем, екологізацію економічного розвитку й відбір пріоритетних напрямів природоохоронної діяльності 101. Шляхи вирішення паливно-енергетичної та сировинної глобальних проблем Основними причинами загострення глобальних проблем є надмірно швидке зростання чисельності населення у слаборозвинутих країнах світу, низький рівень впровадження ресурсо- та енергозаощаджуючих, екологічно чистих технологій, швидке збільшення чисельності машин з використанням екологічно брудного палива, хижацьке вирубування лісів, знищення природних річок, панування відносин капіталістичної власності й адміністративно-командної, системи у колишньому СРСР, широке використання важелів ринкової економіки та ін. Основними шляхами розв'язання паливно-енергетичної та сировинної криз є встановлення національної народної власності на природні ресурси, істотна зміна механізму ціноутворення на них, об'єднання зусиль країн — експортерів ресурсів — проти міжнародних монополій, позбавлення диктату міжнародних фінансово-кредитних організацій фінансування розвинутими країнами світу процесу розвідування і розробки природних ресурсів, списання боргів слаборозвинутим країнам та ін. Істотна зміна механізму ціноутворення на природні ресурси у слаборозвинутих країнах, який по суті визначається гігантськими транснаціональними корпораціями (ТНК), що контролюють природні багатства. За даними експертів ЮНКТАД (Конференції ООН з торгівлі й розвитку), від трьох до шести компаній контролюють 80—85% ринку міді, 90—95% ринку залізної руди, 80% ринку бавовнику, пшениці, кукурудзи, какао, кави та грейпфрутів, 70— 75% ринку бананів, 60% ринку цукру. ТНК за допомогою політики "поділяй і володарюй" домагаються неузгодженості між країнами — експортерами природних ресурсів. Здійснення прогресивних аграрних перетворень на селі, знаходження нових та вдосконалення існуючих паливно-енергет. матеріалів Відповідальність усіх держав за збереження природи і регулювання випуску сировини. 102. Сутність та сучасні форми прояву глобальної демографічної проблеми Глобальна демогр. криза набирає обертів з кожним днем, особливо в ниньошньому 2012 році. Суть її полягає в наступному – старіння нації в розвинених країнах, збільшення расових та етнічних конфліктів, загострення війн та протистоянь, світова економічна криза та безробіття та багато інших У доповіді під назвою Світ праці у 2011 році: змусити ринки створювати робочі місця, МОП наголошує, що відкладене оздоровлення світової економіки вкрай негативно відбилося на ринках праці. За даними експертів організації, з урахуванням сьогоднішніх тенденцій можна зробити висновок, що розвиненим економікам для повернення на передкризовий рівень зайнятості знадобиться не менш як п'ять років - на рік більше, ніж було вказано в прогнозі в торішній доповіді. Темпи приросту населення світу досягли свого максимуму у 1960-70-х рр. (2% на рік) і скоротилися до 1,17% на рік протягом 2000-х рр. (до 2050-х рр. – 0,36% на рік) Зменшуватиметься чисельність населення розвинених країн, навіть з урахуванням міграції В Індії, Пакистані, Нігерії та ДРК приріст населення до 2050 р. перевищить цифру у 100 млн. осіб, ряд країн втратять населення (Росія – 33 млн., Україна – 15 млн., Японія – 25 млн., Німеччина – 8,4 млн., Польща – 7,7 млн.). Крім цього, розвинені країни стикаються з проблемою швидкого старіння свого населення. МОП зазначає, що подальше занурення світової економіки у кризу може привести до нових соціальних хвилювань в багатьох країнах. У доповідь МОП за 2011р. включено новий "індекс соціальних заворушень", який фіксує рівень суспільного невдоволення браком робочих місць і обурення у зв'язку з тим, що тягар кризи розподіляться несправедливо. Індекс свідчить, що в більш ніж 45 країнах з 118 країн, охоплених дослідженням, ризик соціальних заворушень зростає. Особливо це стосується розвинених економік, зокрема, ЄС, арабських країн і - меншою мірою - азіатського регіону. При цьому ризик соціальних заворушень нижчий або зберігається на одному рівні в країнах Африки на південь від Сахари і в державах Латинської Америки. |