Шпора Міжнародна економіка. Ознаки систематизації країн світу за методиками Організації Обєднаних Націй, Світового Банку та Міжнародного Валютного Фонду
 Скачать 288.46 Kb.
|
|
48.Міжнародна інвестиційна діяльність України, її напрямки та масштаби У 2010 року в економіку України іноземними інвесторами вкладено 61 % від надходжень попереднього року. Укр, вступаючи у світові інтеграці процеси взаємод, приділ значну увагу спів роб-тву з регіонами світу. Пріоритетн напрямком цього є співпраця з ЄС. Обсяг інозем інвест в екон-ку У з країн ЄС у 2010 становив 72 % загального обсягу інвест в У, з країн СНД 16 %, з інших країн світу 12 %. У той же час капітал нерезидентів зменш на 296,1 млн. дол. США. У цілому приріст сукуп обсягу інозем капіталу в екон-ці країни, з урахув його переоцінки, утрат, курсї різниці тощо за 1 квартал 2010 становив 98,3 млн$, що складає 12 % від рівня відповідного періоду попереднього 2009 року. Приріст інозем капіталу в 1 кварт 2010 спостеріг на підпр-вах, що здійсн фін діяльність, – у сумі 214,7 млн. дол., торгівлю, ремонт автомобілів, побутових виробів, предметів особ вжитку – 30,2 млн. дол. та будівництво – 6,6 млн. дол.. Інвестиції надійшли зі 126 країн світу. До десятки основних країн-інвесторів, на які припадає понад 81 % заг обсягу прямих інвестицій, входять: Кіпр, Німеччина, Нідерланди, Російська Федерація, Австрія, Сполучене Королівство, Франція, Віргінські Острови, Британські, Швеція, Сполучені Штати Америки. 28. Базисні умови постачання (INCOTERMS) у міжнародній торгівлі. Базисні умови постачання – це умови обміну товару, які найбільш часто зустрічаються, і відповідні до цих рівнів обов’язки сторін здійснювати певні дії. Всі умови Інкотермс поділяються на 4 групи: І група «Відправлення» 1) EXW (Ex-work) франко-підприємство – використовується для будь-яких видів транспорту, означає, що продавець виконав свої зобов’язання по поставці товару тоді, коли він надав товар у розпорядження покупця без посередньо на своїй території (завод, фабрика, склад). Витрати по поставці товару несе покупець. ІІ. Група «Основний фрахт не оплачено» 2) FCA (Free Carrier) франко-перевізник – використовується для будь-яких видів транспорту, означає, що продавець виконав свої обов’язки тоді, коли він передав товар, що пройшов митне очищення для експорту, перевізнику у обраному покупцем місці. 3) FAS (Free Alongside Ship) вільний впродовж борту судна – використовується для морських і внутрішніх водних перевезень, означає, що продавець виконав свої обов’язки тоді, коли товар розміщений вздовж борту судна по вказаному порту відправлення; 4) FOB (Free on Board) вільний на борту судна – використовується для морських і внутрішніх водних перевезень, означає, що продавець виконав свої зобов’язання з моменту повної погрузки на борт судна, експортні митні витрати несе продавець, імпортні митні витрати несе покупець. ІІІ. Група «Основний фрахт сплачено» 5) CFR (Coast and Freight) вартість і фрахт – означає, що продавець зобов’язаний оплатити витрати і фрахт необхідні для поставки товару у погоджений порт призначення; 6) CIF (Cost, Insurance and Freight) вартість, страхування і фрахт –умови CFR плюс повинен забезпечити морське страхування та передати покупцю відповідне страхове свідоцтво (страховий поліс) для усунення ризиків загибелі та пошкодження товару при перевезенні. Продавець укладає договір страхування і оплачує страховий внесок; 7) CPT (Carriage paid to) перевезення оплачено до пункту “N” – означає, що продавець оплачує фрахт за перевезення товару до погодженого місця призначення; 8) CIР (Carriage and Insurance paid to) перевезення і страхування оплачено до пункту “N” – умови CIF плюс повинен забезпечити страхування вантажу для усунення ризиків покупця, укласти договір страхування і оплатити страховий внесок; IV. Група “Прибуття”. 9) DAT (Delivered At Terminal) поставка на терміналі - використовується для будь-яких видів транспорту, означає, що продавець виконав свої обов’язки тоді, коли відбулась доставка товару на термінал покупця, експортні митні витрати несе покупець, імпортні митні витрати несе продавець. 10) DAP (Delivered At Piont) поставка в визначеному пункті - використовується для будь-яких видів транспорту, означає, що продавець виконав свої обов’язки тоді, коли відбулась доставка товару в пункт, вказаний покупцем, експортні митні витрати несе покупець, імпортні митні витрати несе продавець. 11) DDP (Delivered Duty Paid) доставлено, мито сплачено (оплачені всі види втрат пов’язані з доставкою) - означає, що продавець виконав свої обов’язки тоді, коли він надав товар у розпорядження покупця в погодженому місці в країні імпорту, експортні та імпортні митні витрати несе продавець. 30. Товарна структура зовнішньо торговельної діяльності України Металургія, сільське господарство, машинобудівна та хімічна промисловості дають понад 80 відсотків українського експорту. Особливістю експортоорієнтованих галузей України є їх сировинний характер та високий рівень залежності від кон'юнктурних коливань на світових ринках. В останні роки обсяг експорту з України нарощується за рахунок сприятливої кон'юнктури світових ринків та постійного зростання цін у першу чергу на: 1) Чорні і кольорові метали, 2)продовольчі товари (зерно, насіння соняшнику), 3)хімікати, 4)окремі види продукції машинобудування (верстати, транспортні засоби, зброя). Набуття Україною у травні 2008 членства в СОТ зробило Україну рівноправним партнером на світових товарних ринках. У результаті було скасовані окремі обмеження та лібералізовані умови доступу на зовнішні ринки для цілого ряду українських товарів металургійної, хімічної, машинобудівної галузей та сільського господарства. Через системну внутрішню та світову фінансово-економічну кризу у 2009 обсяги експорту скоротилися майже вдвічі і досягли рівня 2005 — 2006 років. Для України характерні низькі показники експорту високотехнологічних товарів та послуг. Це віддзеркалює недосконалу структуру конкурентних переваг української економіки, яка базується передусім на цінових факторах та порівняльних перевагах у вартості природних ресурсів та робочої сили. При цьому не використовуються належним чином наявні високотехнологічні можливості окремих галузей промисловості. Розвиток виробництва товарів з високою доданою вартістю є головним пріоритетом у створенні бази для нарощування обсягів та поліпшення структури українського експорту в напрямі збільшення в ньому питомої ваги високотехнологічних товарів. Основними групами товарів імпорту для України є енергоресурси, верстати та деталі, транспортні засоби, хімікати, пластмаси, гума . 32. Участь України у світовій торгівлі послугами Торгівля послугами відіграє особливу роль у міжнародній економічній діяльності України. Особливості участі України в міжнародній торгівлі послугами традиційно зумовлюється тим, що вона до певної міри компенсувала негативне сальдо загального торгівельного балансу країни, Це відбувалось завдяки наявності таких особливо важливих для торгівлі послугами переваг міжнародної економічної діяльності, як сприятливе географічне розташування ( в економічній термінології – транзитний статус), наявність відповідно до історичних традицій участі в міжнародній торгівлі розгалуженої транспортної інфраструктури рухомого складу. Цей транспортний потенціал , навіть з урахуванням його кризового стану на зламі століть, може, порівняно з переважною частиною економіки, розглядатись як достатньо потужне джерело валютних надходжень. Отже, можна відзначити, що позитивним явищем для України є порівняно значний розвиток сфери послуг. У послуг як виду економічної діяльності є низка об’єктивних переваг, які мають велике значення для трансформаційної економіки України. Так, інвестиції, взагалі кошти, які вкладаються у сферу послуг, мають, як правило порівняно невеликий термін окупності. Швидкий обіг капіталу в певній сфері чи галузі є важливим чинником розвитку для дефіцитної економіки. Подібний сектор економіки, яким, власне, і є сфера обігу, сам по собі може стати рушійною силою її розвитку. Відносно менші обсяги капіталу, що потрібні для організації виробництва, означають більші можливості для бізнесу, створення робочих місць. Але структура сфери послуг, яка бере участь у міжнародному співробітництві є дещо гіпертрофованою . На транспортні послуги припадає –85% ,зокрема на трубопровідний транспорт –67% (Н-д: для Росії, Європейського Союзу транспортні послуги становлять ¼ від загального показника експорту послуг). Водночас рівень експорту ділових, туристичних послуг, а тим більше послуг інформаційних та таких, що пов’язані з докладанням висококваліфікованих виробничих зусиль, не відповідає потенціалу України. 33. Джерела зовнішнього фінансування країн. До джерел зовнішнього фінансування країна належать: міжнародний кредит між фірмами різних країн як різновид комерційного кредиту, банківський кредит, кредити регіональних банків розвитку, кредити міжнародних та валютно-фінансових організацій; розміщення облігацій зовнішньої державної позики; надання грантів, субсидій, стипендій, науково-технічної допомоги від міжнародних фінансових організацій та країн з розвинутою економікою; міждержавні (міжурядові) кредити, кредити держав — постачальників енергоносіїв, європозики; емісія цінних паперів, коли банк виступає посередником між кредитором і позичальником, які вкладають свої кошти в цінні папери; приватні кредити; інвестування, інвестиційне кредитування капіталовкладення ТНК позики Прямі інв.- вкладення капіталу з метою отримання підприєм-го прибутку та контролю інвестора над об΄єктом інвестування. Прямими є як самі інвестиції, так і реінвестиції. Перевага: інвестор зацікавлений у роз-ку вир-ва. Недолік: часто виникають проблеми стосовно нац-го несприйняття іноз-ої власності. Портфнльні інв.- вкладення капіталу, як правило в цінні папери з метою отримання дивідендів, доходу, без отримання контролю. Перевага: інвестор надає кошти не цікавлячись участю в управлінні. Обмеження: інвестор швидше зацікавлений у високій поточній доходності цінних паперів, ніж у створенні умов для ефек-го ро-ку у майб-му. Часто джерела обмежені і досить нестабільні через відносно спекулятивний характер. Кредити міжнар фін. орг.. - вирізняються відносно щедрими умовами оплати за корис-ня коштами (в порівнянні з відкритим ринком). Вони хоч і невеликі за обсягом, але свідчать пор певну стабільність і запорукою того, що приватний інвестор може прийти в країну. Недолік: надаючи кредити, міжнар орг-ції часто ставлять додаткові умови стосовно провадження політики держави, що часто не відповідає нац інтересам країни і довгостроковому періоді може підірвати основи роз-ку. Наприклад, основна місія МВФ полягає у відкритті ринків країн, що розвив-ся для його основних акціонерів. Запозичення на міжнар фін ринках- позитивний метод в тому плані, що є неінфляційним, не викликає ефекту витіснення інвестицій на вн-му ринку (принаймі теоретично), дозволяє мобілізувати досить значні кошти приватних інвесторів. Недолік: в цьому разі доводиться “дружити” з міжнар фін установами з усіма відповідними наслідками. До того ж є велика нестабільність цих грошових коштів. Вони носять переважно спекулятивний характер, а тому в разі критичної ситуації на ринку можуть негативно вплинути на ек-ку країни через раптовий та масовий відтік. Ще один недолік це те, що в період відносної стабіл-ті доводиться встанов-и досить високу (а у випадку України і просто астрономічну за європейськими мірками) %-ву ставку. Але навіть такі заходи вже не взмозі зупинити відтік, в таких ситуаціях спекулянти практично не реагують на %. Офіційна допомога розвитку-гранти, займи, технічна допомога. Перевага: безоплатність/дуже низька вартості. Недоліки: незначні обсягах; кошти переважно витр-ся на товари та послуги, походженням з країни донора, і реальна вартість наданої допомоги суттєво нижча від заявлених (в реальному виразі). 34. Характеристика інституційної та валютної структури світового фінансового ринку. Світовий фінансовий ринок з інституційного погляду — це сукупність банків, спеціалізованих фінансово-кредитних установ, фондових бірж, через які здійснюється рух світових фінансових потоків та які є посередниками перерозподілу фінансових активів між кредиторами і позичальниками, продавцями та покупцями фінансових ресурсів. Інституційна структура світового фінансового ринку - це сукупність інституцій, через які здійснюється рух та перерозподіл світових потоків фінансових ресурсів. У найзагальнішому вигляді вона має такий вигляд:  Валютна структура світового фінансового ринку складається з трьох елементів: Національний ринок валюти; Міжнародний ринок валюти (ВКВ, євро); Євроринок валюти (євродолар, єврокрона, євроєна). Основні тенденції розвитку валютної системи світового фін. ринку : - Підвищення ролі євровалют; Зниження ролі долара США. 35. Характеристика географічної та функціональної структури світового фінансового ринку Фінансовий ринок з функціонального погляду — це система ринкових відносин, де об’єктом операцій є грошовий капітал, і яка здійснює акумуляцію та перерозподіл світових фінансових потоків для забезпечення безперервності та рентабельності виробництва. З інституціонального погляду
 Характеристика гео.структури відображає рух капіталу між країнами і регіонами, інтеграційними угрупованнями. Цей рух капіталу переважно здійснюється через міжнародні фінансові центри. Передумовами формування міжнародних фінансових центрів вважаються: • вигідне географічне розташування; • високий економічний потенціал і розвиток країни; • наявність розвинутого національного ринку капіталів; • висока активність країни (міста) у міжнародних економічних відносинах; • політична стабільність і незалежність країни від зовнішньо-економічних факторів; • стабільне і стандартизоване законодавство ліберального спрямування. Основні тенденції, що притаманні географічній структурі: 1. Збільшення масштабів ввозу капіталу в країни, що мають можливість втілення в економічне життя нових високих технологій. 2. Збільшення обсягу руху приватного капіталу, що відбувається поміж розвинутими країнами. 3. Збільшення обсягів взаємокредитування в країнах, що входять до інтеграційних угруповань. 4. Зниження на ринку капіталу в частці країн, що розвиваються. 36.Характеристика світових фінансових центрів Міжнародні фінансові центри мають довгий історичний розвиток. Початком формування таких центрів вважався бурхливий розвиток економіки у світі, шо був започаткований розвитком капіталістичних виробничих відносин. Передумовами формування міжнародних фінансових центрів вважаються: • вигідне географічне розташування; • високий економічний потенціал і розвиток країни; • наявність розвинутого національного ринку капіталів; • висока активність країни (міста) у міжнародних економічних відносинах; • політична стабільність і незалежність країни від зовнішньо-економічних факторів; • стабільне і стандартизоване законодавство ліберального спрямування. Основна частина міжнародних кредитних операцій відбувається в міжнародних фінансових центрах. Провідними світовими центрами є Нью-Йорк, Лондон, Токіо, Париж, Люксембург. Значно підвищили свій вплив на міжнародний рух капіталу Гонконг, Сінгапур, Цюрих, Франкфурт-на-Майні. З'явилися і нові фінансові центри, такі як Бахрейн, Панама. Усі без винятку центри діють скориговано і виступають як частка єдиного світового ринку капіталів. Нью-Йорк - головний міжнародний фінансовий центр по реалізації цінних паперів; Лондон - головний центр по реалізації валютних і кредитних операцій; Цюрих, Франкфурт-на-Майні, Люксембург - центри, що здійснюють значну частину середньострокових кредитних операцій; Токіо, Сінгапур, Гонконг, Бахрейн спеціалізуються на кредитних операціях; Латиноамериканські фінансові центри - Панама, Багамські, Кайманові і Нідерландські Антильські острови спеціалізуються на створенні офшорних компаній, тобто таких, що діють в регіоні, де переважає пільгове оподаткування і митне регулювання. 37.Особливості розвитку світового ринку цінних паперів Сучасний глобальний фінансовий розвиток характеризується зменшенням ролі банківського сектору як механізму перерозподілу фінансових ресурсів, та відповідним посиленням інвестиційної та позичкової діяльності на ринках цінних паперів. Завдяки стрімким перетворенням на фондових ринках останні почали відігравати роль головного структуроутворювального чинника розвитку світових фінансів. Ринок цінних паперів є частиною фінансового ринку, який вбирає в себе також банківські й страхові інститути. Етапи структурних змін у системі світового ринку цінних паперів
|