Переднє слово
 Скачать 8.25 Mb.
|
|
§ 2. Старший дошкільний вік Мовлення дітей старшого дошкільного віку досягає високого рівня розвитку. Вони оволодівають правильною вимовою всіх звуків рідної мови, хоч у деяких дітей цього віку ще трапляються окремі неточності у вимові важких звуків (р, ш, ц, ч, дж, дз, і). Крім того, у дітей шостого-сьомого років життя можуть бути мовленнєві порушення внаслідок органічних ушкоджень мовленнєвого апарату або у зв'язку зі зміною молочних зубів на постійні (з'являються міжзубні шиплячі, пом'якшується вимова інших приголосних). Подекуди спостерігається нестійка вимова сформованих звуків у словах складної фонетичної структури. Діти шостого року життя легко помічають і виправляють мовленнєві неточності, огріхи й помилки як у мовленні інших, так і у своєму власному. Якщо наприкінці шостого і на початку сьомого року життя у дітей зі швидким темпом мовлення спостерігаються неточність, змішування звуків, що пов'язані з дефектами мовленнєвого апарату, такі діти потребують допомоги логопеда. Дошкільний вік дітей характеризується завершенням процесу фоне матичного сприймання: вони чують і розмовляють правильно, відповідно до фонетико-орфоепічних норм рідної мови, у них формуються тонкі й диференційовані образи слів і окремих звуків, з'являється усвідомлення звукової сторони рідної мови. Діти п'яти-шести років активно грають зі звуками, словами, римують їх, аналізують звуковий склад слів рідної мови, виокремлюють перший і останній звуки у слові, визначають порядок інших звуків, тобто в дітей формується лінгвістичне ставлення до слова. Словник дітей старшого дошкільного віку розширюється занадто швидко. Діти рівномірно використовують у мовленні всі частини мови, складні слова, слова з абстрактним значенням, доречно застосовують прислів'я, приказки, образні вирази, фразеологізми. Отже, у розвитку словника дитини яскраво помітні позитивні якісні зміни: дитина послуговується антонімами, синонімами, багатозначними словами, словами у переносному значенні, оперує узагальненими словами різного ступеня, поняттями. Усвідомлює словниковий склад рідної мови, виокремлює слова в реченні. Проте у засвоєнні словника дітьми шести років ще спостерігаються семантичні помилки, неправильне розуміння окремих абстрактних, часових і просторових понять, слів з переносним значенням, прислівників (разом і поруч та ін.); словник бідний на образні вирази, прикметники порівняльного ступеня тощо. Удосконалюється граматична правильність мовлення, продовжується засвоєння суфіксів, спостерігається прагнення до точного й влучного вживання граматичних форм, що виявляється у критичному ставленні до власного мовлення і мовлення навколишніх людей. Формуються навички корекції і само-корекції граматично правильного мовлення. Засвоєння звукового, граматичного мовлення і збагачення словникового запасу позитивно впливає на розвиток монологічного мовлення і форм спілкування. У дітей з'являються такі форми діалогічного мовлення, як мовлення-пояснення, мовлення-міркування, а також ситуативні мимовільні висловлювання (непідготовлене мовлення), контекстове монологічне мовлення, немовні форми спілкування. Одним із головних типів спілкування є спілкування з однолітками та встановлення мовленнєвих контактів з іншими дітьми, при цьому діалогічні форми спілкування дедалі частіше замінюються контекстовими, монологами. У цьому віці дитина вже вміє складати розповіді з власного досвіду, про іграшки, творчі розповіді на тему, за картинкою, розповіді-етюди, мініатюри тощо. Передає зміст переглянутих мультфільмів, фільмів, вистав, почутих казок і оповідань. Важливим якісним новоутворенням дітей старшого дошкільного віку є поява планувальної і регулювальної функцій мовлення. Дитина вже складає розповіді за планом, може планувати свою майбутню мовленнєву діяльність. Водночас слід пам'ятати, що і в старшому дошкільному віці часто трапляються випадки специфічного розвитку мовлення дітей, які потребують індивідуальної роботи. До шести років у дітей формуються функції мовлення (комунікативна, контактно-встановлювальна, дейктична, планувальна, регулювальна, резюмувальна, волюнтативна, естетична, гносеологічна, мисле творча, мета-мовленнєва) та форми мовлення (діалог, монолог, внутрішнє, ситуативне, контекстове, повідомлення, розповідь, опис, міркування, по яснення, інструкція). Базисна характеристика мовленнєвого розвитку та спілкування дітей шести років До шести років у дітей зміцнюються м'язи мовленнєвого апарату, діти вже можуть правильно вимовляти всі звуки (як голосні, так і при голосні) рідної мови. Регулюють силу голосу: за вказівкою вихователя знижують чи підвищують голос залежно від ситуації, у спілкуванні з однолітками користуються помірною силою голосу. Встановлюється переважно помірний темп мовлення (у розповідях, переказах, скоромовках темп може уповільнюватися чи прискорюватися). Користуються питальною та окличною інтонацією, виражальними засобами передають різні емоції (сум, гнів, радість, здивування тощо). Діти оволодівають змішаним типом мовленнєвого дихання, збільшується тривалість видиху (4-6 с), оволодівають фразовим та логічним наголосом у словах. У мовленні дітей шостого року життя ще наявні окремі випадки неточної вимови звуків р, ш, ж, ч, г та звукосполучень щ, дж, дз. Порушення звуковимови можуть бути пов'язані з органічними вадами мовленнєвого апарату або зі зміною молочних зубів на постійні, наприклад: у дітей з'являються міжзубні шиплячі (ш замість сь, з - ць, ж - зь), пом'якшена вимова інших приголосних звуків. Спостерігаєть ся неточність у вимові важких багатоскладових слів зі збігом приголосних. Діти оволодівають прийомами звукового аналізу слів: визначають кількість слів у реченні, кількість звуків у слові, місце звука у слові (перший, другий... останній), виокремлюють голосні та приголосні звуки, користуються схемою звукового аналізу слів. Поділяють слова на склади, виділяють склад. У словнику дітей налічується 3500-4000 слів. Дитина вживає в активному мовленні усі частини мови. Помітно збільшується кількість абстрактних понять, що характеризують взаємовідносини між людьми, морально-етичних понять (чемність, хоробрість, ввічливість, дружбу, гостинність), узагальнених понять (речі, тваринний світ, транспорт, засоби пересування). Діти легко добирають антоніми і синоніми, з інтересом виконують різні вправи зі словами (добирають ознаки предмета, властивості, якості, дії і, навпаки, за ознаками, якостями впізнають предмет). Починають розуміти і правильно пояснювати слова-омоніми, переносне значення слів. Користуються образними виразами, порівняннями. Знають прислів'я, фразеологізми, вживають їх у не стимульованому мовленні. Діти оволодівають граматичними категоріями рідної мови, переважно правильно вживають відмінкові закінчення, узгоджують прикметники, дієприкметники, числівники з іменником, числівником у роді, числі та відмінку. Правильно використовують кличну форму іменників. Легко утворюють за вказівкою вихователя нові слова за допомогою суфіксів, префіксів (іменники, дієслова, прикметники) та складні граматичні форми, ініціативні щодо мовленнєвих ігор на словотворення. У мовленні користуються різними реченнями як простими, так і склад ними, зі сполучниками та сполучними словами, з однорідними членами, прямою мовою (в одному складному реченні налічується 10-15 слів). На пропозицію вихователя складають окличні, питальні, розповідні, безособові речення, речення зі вставними словами. Дають оцінку мовлення, помічають і виправляють граматичні помилки у мовленні товаришів, власному та дорослих. Водночас мовлення дітей шести років ще не позбавлене граматичних помилок, які трапляються у відмінкових закінченнях (складні форми з чергуванням приголосних), вживанні невідмінюваних іменників, слів, що мають одне число (множину чи однину, у відмінюванні деяких займенників, числівників; порушення порядку слів у реченні). Діти шести років виявляють ініціативу в спілкуванні з дорослими, звертаються до них з різними запитаннями. Будують діалог у стимульо ваному мовленні на запропоновані теми. Використовують звертання, вставні слова у першій репліці діалогу та частки (стверджувальні, заперечні) у другій репліці діалогу. Відповідно до ситуації спілкування застосовують без нагадування ввічливі слова та форми мовленнєвого етикету. Підтримують розмову, що виникла між кількома дітьми. Оволодівають навичками зв'язного мовлення: складають описові розповіді різного типу відповідно до композиційної структури, контаміновані (сюжетно-описові), сюжетні за картинками, з власного досвіду за зразками та планом вихователя. Без допомоги дорослого вміють передати зміст знайомої казки, мультфільму, вистави; розповісти про події, свідком яких дитина була (що трапилося по дорозі, на відпочинку, в транспорті), про що дітям читали вдома. За зразками та планом вихователя складають творчі розповіді, про довжують розповідь, розпочату вихователем, об'єднують опорні слова у творчу розповідь, складають розповіді за сюжетною ігровою обстановкою; коротенькі розповіді-міркування, розповіді-пояснення. Переказують знайомі художні тексти різної складності й композиції за планом вихователя та за частинами. Оцінюють прослухані розповіді, які були записані на магнітофон. Базисна характеристика мовленнєвого розвитку та спілкування дітей семи років За умов правильного мовленнєвого розвитку та відсутності органічних недоліків органів мовленнєвого апарату звукова культура мовлення дітей семи років досягає вельми високого рівня розвитку. Дитина абсолютно правильно й чітко вимовляє всі звуки рідної мови ізольовано, у звукосполученням, словах та фразах відповідно до норм літературної вимови. У неї добре розвинений фонетичний слух, диференціює близьке й схоже у словах, легко помічає і виправляє допущені помилки звуковимови, порушення наголосу, застосовує діалектизми та говірки. Відповідно до ситуації регулює силу голосу (голосно, тихо, помірно, пошепки) та темп мовлення (швидко, помірно, повільно). У дитини змішаний (діафрагмально нижньореберний) тип мовленнєвого дихання, плечі опущені, вона дотримується пауз, логічних наголосів, інтонаційних засобів виразності. Доречно використовує питальну, розповідну та окличну інтонації; обмежено - пара лінгвістичні засоби виразності (міміку, рухи, жести). До семи років завершується процес фонематичного розвитку дитини, формуються досить тонкі диференційовані звукові образи слів і окремих звуків. З'являється усвідомлення звукового складу рідної мови. Розвиток усвідомлення звукової сторони рідної мови є центральним новоутворенням психічного розвитку дитини в дошкільному віці. Діти оволодівають прийомами звукового та складового аналізу слів як за схемою звукового аналізу, так і без неї. Розрізняють і виокремлюють голосні та приголосні звуки, тверді й м'які приголосні; визначають кількість слів у реченні, складів та звуків у слові, наголошений склад. Дитина повністю готова до навчання грамоти (читання і письма). Орієнтування у звуковій системі рідної мови є міцним підґрунтям для засвоєння дітьми граматичної будови мовлення, дає можливість дитині орієнтуватись у складних співвідношеннях граматичних форм, від одних звукових форм до інших. До семи років завершується засвоєння морфологічної системи української мови: дитина засвоює усі граматичні категорії (рід, число, відмінкові закінчення); типи відмін і дієвідміни. Відбувається розмежування окремих граматичних форм за відмінами, дієвідмінами, особами, які раніше дитина заміщувала і допускала помилки; засвоюються усі поодинокі граматичні форми. Дитина засвоює синтаксичну структуру рідної мови. У її мовленні наявні всі типи речень як простих, так і складних, зустрічаються всі види сполучників і сполучних слів. На прохання дорослого вона складає наказове, розповідне, окличне речення, з однорідними членами, з прямою мовою, зі вставними словами. В одному реченні може налічуватися до 18 слів. Дитина надзвичайно легко утворює нові слова (з різних частин мови) за допомогою суфіксів, префіксів, двох слів; споріднені однокореневі слова тощо. Виявляє ініціативу у словотворчих іграх. За словами О. Гвоздєва, рівень оволодіння рідною мовою, якого дитина досягає у дошкільному віці, є досить високим. Дитина оволодіває усією складною системою граматики, найтоншими закономірностями морфологічного й синтаксичного ладу, поодинокими граматичними формами таким чином, що мова, яку вона засвоює, справді стає для неї рідною, знаряддям мислення і спілкування. У словнику дитини, який розширюється до 5 тис. слів, наявні усі частини мови. Дитина оперує узагальню вальними словами різного порядку, абстрактними поняттями, словами іншомовного походження, складними словами (різної структури), стійкими загальновживаними словоспо лученнями. Розуміє й розрізняє близькі за значенням слова та переносне значення слова; добирає синоніми, антоніми, омоніми, епітети, метафори, багатозначні слова тощо. Дитина доречно вживає образні вирази, фра зеологічні звороти. Знає прислів'я, приказки, утішки, загадки, скоромовки. Володіє формулами мовленнєвого етикету відповідно до ситуації (привітання, прощання, знайомства, вибачення, подяки, прохання, зустрічі, компліменту), формами звертання до дорослих і дітей. За кількісною та якісною характеристикою словник дитини досягає такого рівня, що вона може вільно спілкуватися з дорослими й дітьми, підтримувати розмову на будь-яку тему, що в межах її розуміння. Дитина доречно й точно добирає синоніми, а також слова, в яких відображено диференційований підхід на позначення предмета (зимовий, весняний, осінній одяг; повітряний, водний транспорт), професійної належності. Повністю зникає словотворення. На сьомому році життя мовлення дитини стає структурно складнішим, тобто більш розгорнутим, логічним і послідовним. Вона засвоює як діалогічну, так і монологічну форми мовлення. Вільно, невимушено вступає в розмову з дітьми, дорослими (як знайомими, так і незнайомими), підтримує запропонований діалог відповідно до теми; не втручається в розмову інших; будує стимульований, запропонований діалог відповідно до ситуації (групове мовлення), відповідає на запитання, звернені до неї, відповідає за змістом картин, художніх творів. Відповіді на запитання розгорнуті, з монологічними вставками. Виконує словесні доручення, звітує про їх виконання, доручення, передає діалог попереднього спілкування. До семи років діти оволодівають контекстовим мовленням, різними типами монологічного мовлення: повідомлення, розповідь (опис, роздум, пояснення). Вони самостійно складають розповіді з власного досвіду про предмети, іграшки, картинки, явища, творчі розповіді на тему чи за планом, запропонованим вихователем, або на самостійно обрану тему чи складений план. Уміють домислювати події, які відсутні на картині, поділяти на логічно завершені частини сюжетну картину, художній текст, придумують до частин назву; об'єднують в єдину розповідь кілька сюжетів (розповіді за серією картин, порівняльні розповіді), складають казки, загадки, розповіді про смішні епізоди. Переказують казки і художні оповідання за вказівкою вихователя. Самостійно розповідають знайомі казки, передають сюжети мультфільмів, телепередач. Уміють пояснити майбутній сюжет малюнка, конструкції, аплікації, якогось виробу, хід наступної гри, як пройти до якоїсь знайомої дітям установи тощо. До семи років у дітей формується нова інтелектуальна функція мовлення, що планує і регулює практичні дії дитини. Досягнуті результати мовленнєвого розвитку дитини в дошкільні роки дають можливість їй легко засвоювати програму навчання у школі. Різні сторони мовлення дитини вдосконалюються упродовж її шкільного навчання. Практичні завдання для самостійного опрацювання 1. Прочитайте лист матері чотирирічного Миколки, який вона надіслала К. Чуковському: «...Він настирливо запитує мене, що таке війна, що таке кордон, які народи живуть за кордоном, хто з ким воював і з ким жив дружно, з ким збирається воювати і що спонукає до війни тих чи тих. Його не можна зупинити: так настирливо, наче хоче вивчати напам'ять. Я часто відмовляюся йому відповідати, тому що не знаю, як пристосовува тися до чотирирічного розуму; він роздратовується і навіть починає ненавидіти мене за моє незнання» (Чуковский К. И. Сто тьісяч поче-му // Собр. соч.: Вбт.-М.: Худож. 1965. - Т. 1. - С. 455). Як можна оцінити поведінку молодої матері? Як би вчинили ви? 2. Прочитайте наступний уривок з цього самого листа: «Як улаштований водопровід, паровий котел, трактор, автомобіль, електричне освітлення; що таке гроза, звідки беруться річки, як полюють на диких звірів, на кожний вид окремо, від чого заводяться в утробі матері дитинчата: «Від їжі, чи що?». Докладно запитує про птахів, про мешканців ставка тощо. Все це його запитання, вони йдуть безпосередньо від нього, з ними він звертався до мене, коли йому було три роки. Часто я йому відповідаю: «Підростеш, усе сам зрозумієш». А він мені надзвичайно серйозно відповідає: «Не будеш мені відповідати, я буду дурний, а якщо ти не будеш відмовлятися мені пояснювати, тоді я, мамо, буду все розумнішим і розумнішим» (Там само. С. 456). Поміркуйте, яким чином ви відповіли б на запитання хлопчика. Чи потрібно давати наукові відповіді на всі ці запитання? 3. Б. Житков у своїх спогадах пише: «Є дитячий вік між 4-6 роками, коли діти невідступно, майже автоматично на кожне слово дорослого, як маніяки, як навіжені запитують: Чому? «Пташка літає, пташка пурхає», - намагається відволікти увагу дорослий. Та дитина знову запитує: «Чому літає?» Діти ставлять батькам ділові, конкретні запитання, на які інколи вони не знають відповіді.., і тому говорять дітям неправду... Проте слово батьків для дітей — авторитет» (Жизнь и творчество Б. С. Житкова. - М., 1955. - С. 185™ 386). Підготуйте письмову консультацію для батьків за текстом спогадів. Дайте конкретні поради, як потрібно поводити себе батькам з дітьми-чомусиками. 4. Прочитайте розмову хлопчика Сашка (6,5 року) з високоосвіченим дорослим (кандидатом психологічних наук): - Що таке погода? - запитують у Сашка. С. - Погода - це імпульс природи... ну, розумієш, яка атмосфера... Д. - Що таке горе? С. - Те, чого не можна виправити. Д. - Що таке совість? С. - Совість, коли людина пізнає себе і те, що вона робить. Д. - Чим відрізняється вчитель від учня? С. - У вчителя розум у голові, а в учня - в підручнику. Надалі Сашко сам перетворює запитання і відповіді у своєрідну гру: С. - А знаєш, що таке книга? С. - Це розум, яким користується людина, коли захоче. С. - А хитрість? С. - Коли людина обдурює інших з користю для себе. С. - А що таке людина? С. - Це радість іншої людини. С. - А хто такий учений? С. - Це людина, яка в молодості все обмірковувала, а на старість дістала винагороду. С. - А що таке здоров'я? С. - Це прогноз погоди в наших органах... (Глушко Е. Как быть с вундеркиндами? // Лит. газ. — 1980. -7 окт.) Оцініть рівень мовленнєвого розвитку дитини. Що б ви робили з цим хлопчиком, якби він був у вашій групі? МЕТОДИКА РОЗВИТКУ МОВЛЕННЯ І НАВЧАННЯ ДІТЕЙ РІДНОЇ МОВИ РОЗДІЛ 8 Виховання звукової культури мовлення у дітей |