Фiзiологiя вагiтностi пологiв пiсляпологового перiоду Перината. Протокол В. о зав кафедрою, д мед н., професор О. А. Андрієць методична вказівка
 Скачать 0.96 Mb.
|
|
Другий період (період вигнання) від моменту повного розкриття шийки матки до народження дитини. Важливо відрізняти ранню фазу другого періоду - від повного розкриття до початку потуг, та активну - безпосередньо фазу потуг. Слід звернути увагу на максимально .припустиму тривалість другого періоду у жінок, що народжують вперше та повторно, відповідно, 2 та 1 година без застосування епідуральної анестезії, та, відповідно 3 та 2 години з епідуральною анестезією. Більшість цього часу складає саме рання фаза, коли голівка поступово просувається по пологовому каналу до тазового дна спочатку без приєднання потуг, а потім з поступовою появою та посиленням потужного компоненту під час перейми. Організація потуг під час ранньої фази за наявністю нормального стану плода та матері зазвичай швидко призводить до втоми жінки, порушення процесу внутрішнього повороту голівки плода, травмування пологових шляхів та голівки плода, порушення серцевої діяльності плода та зайвим медичним втручанням. Повноцінна потужна діяльність з'являється лише коли голівка знаходиться на тазовому дні (активна фаза). Окремо слід звернути увагу на те, що тривале стояння голівки плода в певній площі малого тазу без динаміки просування може призвести до формування ректо- і уровагінальних нориць. Вірогідну інформацію про знаходження голівки плоду відносно площини тазу отримують за допомогою вагінальних досліджень. Важливими поняттями II періоду є: потуги (натуги) - ритмічне, свідомо кероване поєднання скорочення маткової мускулатури, черевного пресу, діафрагми та тазового дна; врізування голівки - поява голівки з Бульварного кільця лише під час потуги; прорізування голівки - голівка зберігає положення у Бульварному кільці після припинення потуги. Ведення другого періоду пологів вимагає: вимірювання артеріального тиску, пульсу у роділлі кожні 10 хвилин; контролю серцевої діяльності плода кожні 5 хвилин під час ранньої фази, та після кожної потуги під час активної фази; контролю за просуванням голівки плода по родовому каналу, який здійснюється за допомогою внутрішнього акушерського дослідження кожну годину. Через зростання ризику висхідного інфікування пологового каналу додаткові внутрішні акушерські дослідження у другому періоді пологів припустимі лише за показаннями: Проведення амніотомії, якщо не відбувається своєчасного вилиття навколоплідних вод. При багатоплідній вагітності після народження першого плода. При прийняті рішення оперативного вагінального розродження (акушерські щипці, вакуумекстракція, екстракція плода за тазовий кінець). Народження голівки плода потребує обережного надання ручної допомоги, метою якої є не тільки збереження цілісності промежини жінки, але й попередження внутрішньочерепної, спинальної та інших травм плода. Важливо підкреслити, що тільки при необхідності під час періоду вигнання, може бути проведений допоміжний розтин промежини (перінео- та епізіотомія). Показаннями до проведення розтину промежини є (ВООЗ): Ускладнені вагінальні пологи (вакуум екстракція, акушерські щипці, сідничне передлежання). Наявність рубцевих змін промежини після розгину у попередніх пологах особливо після поганого загоєння. Дистрес плода. Згідно з сучасним науковими доказами використання епізіотомії за показанням загроза розриву промежини не завжди є обґрунтованим. Відсутність чітких об'єктивних критеріїв „загрози розриву промежини" є підґрунтям для більш широкого використання епізютомії, яка є не чим іншим ніж ятрогенним розривом промежини другого ступеню У більшості випадків, коли за наявності так званої „загрози розриву промежини" розтин промежини не проводиться, відбувається спонтанний розрив лише шкіри промежини та слизової оболонки піхви, без ураження м'язів тазового дна (розрив першого ступеню). Слід також визнати, що у ряді випадків промежина дійсно є суттєвою перепоною для народження, і її розтин є необхідним заходом запобігання розривів тяжкого ступеню, але рішення щодо проведення епізіотомії має бути прийнято досвідченим фахівцем після ретельної оцінки акушерської ситуації. Слід підкреслити, що згідно з сучасними науковими доказами: Використання епізіотомії має бути обмежено показаннями (Рівень рекомендації А); Прерінеотомія супроводжується більшою частотою глибоких розривів піхви з ураженням прямої кішки та анального сфінктеру у порівнянні з епізіотомією. (Рівень рекомендації А); Рутинне проведення епізіотомії не призводить до зменшення частоти глибоких розривів піхви з ураженням прямої кішки та анального сфінктеру. (Рівень рекомендації В); У разі необхідності проведення розтину промежини слід надавати перевагу епізіотомії, а не лерінеотомії. (Рівень рекомендації В). Таким чином, рішення про проведення операції повинно бути клінічно обґрунтованим і доведеним до жінки, з отриманням від неї згоди. Операцію слід проводити після попереднього місцевого знеболення. Слід особливо зазначити, що надання вільного положення жінки під час потуг сприяє більш динамічному проходженню плоду через пологові шляхи, при цьому найбільш ефективними є позиції сидячи навпочіпки, сидячи на стільці, стаючи, підтягуючись на дробинці, лежачи на боці. Третій період (послідовий) продовжується від народження плода до виділення плаценти з оболонками. За відсутності ознак кровотечі його тривалість не повинна перевищувати 40 хвилин. Необхідно звернути увагу на механізми відшарування нормально розміщеної плаценти (початок відшарування з центру плацентарної поверхні з вивертанням амніотичною оболонкою назовні - механізм Шультце, з краю з наступним згортанням плаценти навпіл - механізм Дункана). Цілість посліду визначають візуально. Крововтрата у послідовому періоді, що не перевищує 0,5% маси роділлі вважається фізіологічною. Єдиним об'єктивним методом обліку крововтрати є її вимірювання. Існують дві тактики ведення третього періоду пологів активна та очікувальна. Активне ведення третього періоду пологів Завдяки низки переваг активне ведення третього періоду пологів є найбільш розповсюдженою тактикою у світі та рекомендовано Всесвітньою Організацією Охорони Здоров'я, Міжнародною Федерацією Акушерів - Гінекологів та Міжнародною Конфедерацією Акушерок. Застосування методики активного ведення третього періоду під час кожних пологів дозволяє знизити частоту післяпологової кровотечі, що зумовлена атонією матки на 60%, а також зменшити кількість післяпологової крововтрати та необхідність гемотрансфузії. Стандартні компоненти активного ведення третього періоду пологів включають: введення утеротоників; народження посліду шляхом контрольованих тракцій за пуповину при відведенні матки долонею від лона; масаж матки через передню черевну стінку після народження посліду. Правила введення утеротоніків: протягом першої хвилини після народження дитини пропальпувати матку для виключення наявності в ній другого плоду, при його відсутності - ввести 10 ОД окситоцину внутрішньом'язово. Окситоцин є переважним утеротоніком, оскільки його ефект проявляється вже через 2-3 хвилини, він може бути використаний у всіх жінок. Якщо в наявності немає окситоцину можна використати - ергометрин - 0,2 мг в/м Жінка має бути поінформована про можливі побічні ефекти цих препаратів. Не можна використовувати ергометрін жінкам з прееклампсією, еклампсією та гіпертензією. Контрольовані тракції за пуповину: перетиснути пуповину ближче до промежини затискачем, тримати перетиснуту пуповину та затискач в одній руці; покласти другу руку безпосередньо над лобком жінки і утримувати матку відводячи її від лона: злегка натягнути пуповину і дочекатись сильного скорочення матки (зазвичай через 2-3 хв. після введення окситоцину); одночасно з сильним скороченням матки запропонувати жінці потужитись і дуже обережно потягнути (тракція) за пуповину донизу, щоб відбулося народження плаценти, одночасно при цьому продовжувати проводити другою рукою контртракцію у напрямку протилежному тракції (тобто відштовхуючи матку від лона). якщо плацента не опускається (тобто не народжується) протягом 30-40 сек. контрольованої тракції, зупинити тракцію за пуповину, але продовжуйте обе режно її утримувати у стані легкого натяжіння; друга рука залишається над ло ном, утримуючи матку. дочекатися поки матка знову добре скоротиться та повторити контрольовану тракцію за пуповину з контртракцією на матку. Ніколи не проводити тракцію (підтягування) за пуповину без застосування контртракціїї (відведення) добре скороченої матки над лоном. Проведення тракції за пуповину без скорочення матки може призвести до вивороту матки. Після народження плаценти утримують її двома руками і обережно повертають, викручуючи оболонки, повільно підтягують плаценту вниз для закінчення пологів. У разі обриву оболонок, обережно обстежують піхву і шийку матки в стерильних рукавичках. У разі виявленні оболонок використовують вікончатий затискач для видалення її залишків. Уважно оглядають плаценту та переконуються в її цілісності. Якщо ділянка материнської поверхні відсутня, або є ділянка обірваних оболонок з судинами, є привід запідозрити затримку ділянок плаценти та розпочати необхідні заходи. Масаж матки: після народження посліду негайно проводять масаж матки через передню черевну стінку жінки, доки вона не стане щільною. В подальшому пальпують матку кожні 15 хв. протягом перших 2-х год., щоб бути впевненому в тому, що після масажу матка не розслабляється, а залишається щільною При необхідності проводять повторний масаж. Міхур з льодом на низ живота у ранньому післяпологовому періоді не застосовується [А]. Активне ведення III періоду пологів повинно бути запропоновано кожній жінці, оскільки воно понижує частоту післяпологових кровотеч, виникаючих внаслідок атонії матки Роділля повинна бути поінформована відносно активного ведення III періоду пологів, та має надати добровільну письмову згоду на його проведення Очікувальне ведення третього періоду пологів Акушерка після закінчення пульсації пуповини, але не пізніше 1хв. після народження дитини, перетискає та перетинає пуповину. Проводиться ретельний нагляд за загальним станом породіллі, ознаками відшарування плаценти, кількістю кров'яних виділень При появі ознак відшарування плаценти (ознаки Шредера, Альфельда, Клейна. Кюсгнера Чукалова)- необхідно запропонувати жінці «натужитись», що призведе до народження посліду. За відсутності ознак відшарування плаценти і зовнішньої кровотечі протягом ЗО хвилин після народження плода - проводиться ручне відокремлення і виділення посліду В разі виникнення кровотечі - ручне відокремлення та виділення посліду має бути проведено негайно під адекватним знеболенням Після виділення плаценти є необхідним її ретельний огляд (переконання у цілісності плаценти з оболонками). Загальна тривалість пологів у середньому складає у першороділь 8-12 годин, у повторнороділь - 6-8 годин. Огляд пологових шляхів після пологів (за допомогою вагінальних дзеркал) виконується тільки за наявності кровотечі, після оперативних вагінальних пологів або при невпевненості лікаря за цілісність пологових шляхів (стрімкі пологи, пологи поза лікарняним закладом). Оцінка стану новонародженого Стан новонародженого оцінюють за шкалою Апгар через 1, 5 та 10 хвилин після народження. Шкала передбачає оцінку за десятибальною системою п'яти показників (0-2 бали за показник): серцевий ритм, дихання, шкіряні покриви, тонус м'язів, рефлекси. Хорошим показником вважають стан новонародженого при оцінці не нижчій 8 балів. задовільним - не нижчі 7, нижчі оцінки свідчать про можливу асфіксію різного ступеня тяжкості За умови задовільного стану новонародженого, його викладають на живіт матері, проводять обсушування сухою пелюшкою та накривають іншою сухою пелюшкою. Через 1 хвилину після народження здійснюють клемування й перетин пуповини. При необхідності проводять видалення слизу з ротової порожнини грушею, або електровідсмоктувачем. Одягають шапочку, шкарпетки. Якщо стан дитині задовільний, вона укладається на груди матері і накривається разом з нею ковдрою для забезпечення умов "теплового ланцюжка". Контакт "шкіра до шкіри" приводить до активізації смоктального рефлексу дитини та сприяє ранньому прикладанню до грудей (протягом перших двох годин). Після цього проводиться обробка пуповини, дитина вільно сповивається і знаходиться спільно з матір'ю. Обов'язково проводиться спостереження в динаміці за станом дитини та породіллі, скороченням матки, характером виділень із пологових шляхів. Обов'язковим є вимірювання температури тіла новонародженого протягом перших ЗО хвилин із записом у карту розвитку новонародженого. Необхідною умовою є виконання температурного режиму у пологовому залі, де температура має бути не менше 25°С. Профілактику офтальмії усім новонародженим протягом першої години життя проводять із застосуванням 0,5% еритроміцинової або 1% тетрациклінової мазі. Через 2 години після народження дитина одягається у дитячий одяг (не сповивається!) та разом з матір'ю переводиться у післяпологове відділення на сумісне перебування. ПІСЛЯПОЛОГОВИЙ ПЕРІОД (риеrреrіит) — починається відразу після закінчення пологів і триває протягом 6 тижнів. Протягом цього часу органи репродуктивної системи жінки повертаються до стану, що існував до вагітності. Післяпологовий період поділяється на ранній та пізній. Ранній післяпологовий період починається з моменту вигнання посліду та триває 2 години. В цей період породілля знаходиться у пологовому відділенні під наглядом лікаря, що пов'язано з ризиком виникнення ускладнень, насамперед, кровотечі. Цей період є дуже важливим і його треба розглядати як термін швидкої адаптації функціональних систем жінки після великого навантаження під час вагітності і,особливо, пологів. Пізній післяпологовий період триває з моменту переводу породіллі у післяпологове відділення (через 2 години після закінчення пологів) продовж 8 тижнів. Під час цього періоду відбувається зворотній розвиток (інволюція) всіх органів і систем, як змінилися у зв'язку з вагітністю та пологами. Слід підкреслити, що виняток становлять молочні залози, функція яких активується саме у післяпологовий період. Також треба відмітити, що темп інволюційних процесів є максимальним у перші 8-12 днів та найбільш виразними є у статевих органах, насамперед, у матці. Зміни в організмі жінки у післяпологовому періоді Матка. Відразу після народження посліду, матка починає швидко скорочуватися та набуває округлої форми. Відкриті судини плацентарної ділянки стискаються. Негайно після народження плаценти тіло матки скорочується і дно її знаходиться на серединні відстані між лобком і пупком, потім трохи піднімається. Передня і задня стінки матки мають товщину 4-5 см і прилягають одна до одної; порожнину матки вистеляє децидуальна оболонка. Протягом наступних двох днів дно матки знаходиться трохи нижче пупка; через 2 тижні після пологів матка опускається нижче симфізу. До попередніх розмірів матка повертається звичайно через 6 тижні. Інволюція матки відбувається за рахунок зворотного розвитку частини м'язів шляхом гіалінового та жирового переродження. Протягом 2-3 днів після пологів децидуцальна оболонка залишається в матці і розділяється на два шари. Поверхневий шар некротизується і виділяється з лохіями (післяпологовими виділеннями). Базальний шар, прилеглий до ендометрія, який містить ендометріальні залози, залишається інтактним і стає основою для регенерації нового ендомєтрія. Регенерація ендометрію проходить протягом трьох тижнів, за виключенням плацентарної ділянки. Повна регенерація епітелію в ділянці прикріплення плаценти триває 6 тижнів. При порушенні регенерації в плацентарній ділянці можуть виникати післяпологові кровотечі та інфікування. Шийка матки. Через 10-12 голин після пологів канал шийки матки має лійкоподібну форму, внутрішнє вічко пропускає 2-3 пальці, а на 3 добу - один палець. На 8-10 день після пологів шийка матки сформована, внутрішнє вічко закрите. Вагіна. На протязі 3 тижнів після пологів стінки вагіни залишаються з набряками, які остаточно зникають до кінця післяпологового періоду. Дрібні пошкодження слизової оболонки вагіни регенерують за 5-7 діб. Статева щілина змикається, поступово відновлюється тонус м'язів тазового дна. Яєчники. В післяпологовому періоді починається дозрівання фолікулів. Характерним є ановуляторний цикл, на фоні якого відбувається перша менструація після пологів, В подальшому овуляторні цикли відновлюються. Завдяки виділенню великої кількості пролактину у жінок при грудному годуванні, менструації відсутні кілька місяців, або на протязі всього періоду годування малюка груддю. Абдомінальна стінка і тазове дно. Внаслідок розриву еластичних волокон шкіри і тривалого розтягнення вагітною маткою, передня черевна стінка деякий час залишається м'якою і обвислою та повертається до нормальної структури за декілька тижнів. За виключенням стрій, звичайно абдомінальна стінка повертається до попереднього стану, але при атонії м'язів може залишаться в'ялою і слабкою. Інколи спостерігається діастаз прямих м'язів живота. М'язи тазового дна також поступово відновлюють свій тонус, але наявність травми під час пологів може привести до послаблення мускулатури і сприяти виникненню генітальних гриж (проляпсів). Молочні залози. Функція молочних залоз після пологів досягає найвищого розвитку. Естрогени і прогестерон протягом вагітності стимулюють ріст протоків і альвеолярної системи молочних залоз. Під впливом пролактину відбувається посилений приплив крові до молочних залоз, їх нагрубання, яке є найбільш виразним на третю добу післяпологового періоду. Секреція молока відбувається в результаті складних рефлекторних і гормональних дій. Утворення молока регулюється нервовою системою та гормоном аденогіпофіза - пролактином. Крім того, оптимальний рівень інсуліну, тиреоідних та адреналових гормонів відіграє вторинну роль у становленні лактації. Ссання стимулює періодичну секрецію пролактину і, рефлекторно, окситоцину; останній стимулює виділення молока з альвеол у проток молочних залоз. Треба відмітити, що цей процес також посилює скорочення післяпологової матки. У період до 3 доби після пологів молочні залози виробляють молозиво (соїозігиґп). Молозиво має високу концентрацію білків, переважно глобулінів, і мінералів й меншу - цукру і жиру. Білки молозива за амінокислотним складом займають перехідний стан між білковими фракціями грудного молока та сироваткою крові, що, очевидно, полегшує організму новонародженого у період переходу від плацентарного харчування до годування молоком матері. Молозиво містить високий рівень імуноглобулінів А, О, М, О, а також Т- і В-лімфоцити. Це має велике значення у перші дні життя новонародженого, коли функції його органів та систем ще незрілі, а Імунітет знаходиться у стадії становлення. Молозиво проходить конверсію у зріле молоко протягом 5 днів. Головними компонентами молока є білки (альбуміни, глобуліни, казеїн), лактоза, вода, жир. збільшується ємкість легенів, що є підставою зниження кількості дихальних рухів до 14-16 за хвилину. Серцево-судинна система та система кровотворення. Після пологів виникають зміни в гемодинаміці, пов'язані з ліквідацією матково-плацентарного кровообігу і виділенням із організму матері деякої кількості рідини. Серце займає свій звичайний стан у зв'язку із опущенням діафрагми. Відразу після пологів відмічається лабільність пульсу зі схильністю до брадикардії, при цьому артеріальний тиск у перші дні після пологів може бути зниженим, а далі - досягає нормальних показників. У кінці першого тижня після пологів об'єм циркулюючої крові знижується до звичайного. Показники крові найчастіше не відрізняються від нормальних, однак, в ранній післяпологовий період має місце значний лейкоцитоз - до 30х109/л - з перевагою гранулоцитів. Має місце підвищений рівень фібриногену в плазмі, що обов'язково треба ураховувати при профілактиці розвитку флебітів нижніх кінцівок. Система сечовиділення. Функція нирок у здорових породіль не порушена; діурез нормальний, у перші дні після пологів може бути трохи підвищеним. Функція сечового міхура достатньо часто порушена, що пов'язано з перезбудженням симпатичної іннервації сфінктера та зниженням тонусу м'язів січового міхура з виникненням набряку та дрібних крововиливів у шийку сечового міхура, внаслідок його здавлення між голівкою плоду та стінкою таза під час пологів. Органи травлення та обмін речовин. Система травлення після пологів функціонує нормально. Інколи спостерігається атонія кишечнику з виникненням закрепів. Обмін речовин у перші тижні після пологів зазвичай підвищений, а далі, до 3-4 тижня -нормалізується. Нервова система. Після закінчення пологів звичайно має місце прояв психоемоційного напруження різного ступеня, що нормалізується протягом 1-2 діб. Породілля в цей період потребує психологічної підтримки близьких та медичного персоналу. Ведення післяпологового періоду Фізіологічний післяпологовий період характеризується задовільним станом породіллі, нормальною температурою та частотою пульсу, закономірною інволюцією матки, наявністю нормальної кількості та якості лохій, достатньою лактацією. Перші дві години після пологів жінка знаходиться у індивідуальному пологовому залі під наглядом акушерки, лікаря акушера-гінеколога; при цьому може бути також присутній чоловік або хтось з родичів за бажанням жінки. Цей проміжок часу є дуже важливим, протягом якого відбуваються фізіологічні процеси пристосування материнського організму до нових умов існування, тому необхідним є створення найбільш комфортних умов, які б сприяли ефективної адаптації після пологів. Цьому безперечно сприяє знаходження дитини поряд із матір'ю у контакті «шкіра-до-шкіри» та раннє прикладання новонародженого до грудей, що у свою чергу забезпечує становлення грудного годування, тепловий захист малюка, профілактику інфекцій і розвиток емоційного зв'язку між дитиною та матір'ю. Оптимальною для матері та дитини вважається температура навколишнього середовища 25-28°С. В подальшому, за умови відсутності протипоказань, новонароджена дитина повинна цілодобово перебувати разом з матір'ю в одному приміщенні. Спільне перебування матері та дитини забезпечує її годування на вимогу, профілактику гіпотермії та профілактику внутрішньо лікарської інфекції. Під час перебування породіллі у пологовому залі лікар акушер-гінеколог повинен стежити за її пульсом, артеріальним тиском, контролювати стан матки: визначає її консистенцію, розмір, висоту стояння дна матки у відношенні до симфізу та пупку, спостерігає за крововиділенням з пологових шляхів. Слід зазначити, що оцінювання крововтрати в ранньому післяпологовому періоді є обов'язковим. -Вимірювання крововтрати проводиться за допомогою будь-якої мірної склянки. Середня крововтрата у послідовий та ранній післяпологовий періоди дорівнюється 250-300 мл чи 0,5% від маси тіла жінки, але не більше 500 мл. У ранньому післяпологовому періоді виконують огляд зовнішніх статевих органів, лонного зчленування, промежини. Огляд шийки матки та вагіни проводиться за допомогою дзеркал за показаннями. Якщо проводилася епізіотомія або мала місце травма пологових шляхів,, обов'язковим є відновлення цілісності пологових шляхів із застосуванням,місцевого знеболювання. Через дві години після пологів породіллю з малюком переводять до післяпологового відділення, де проводиться подальший нагляд за нею. Необхідним є вимірювання температури тіла 2 рази на добу, вранці та вечорі, огляд шкіри та слизових оболонок, визначення характеру та частоти пульсу вимірювання артеріального тиску. Особливу увагу звертають на молочні залози - визначають їх срорму, стан сосків, наявність тріщин та можливе набухання залози. При лактостазі проводять зціджування. Орієнтують жінку на ретельний щоденний огляд молочний залоз, виявлення затверділостей; проводять бесіду щодо профілактики маститів, Новонародженого годують залежно від його вимог. Щоденно необхідно проводити пальпацію живота породіллі з визначенням висоти стояння дна матки, її консистенції. Висота стояння дна матки вимірюється в см по відношенню до лонного зчленування. В першу добу після пологів дно матки розташоване вище лобкового зчленування на 13-16 см, в другу добу - 10-12 см, 3 доба - 7-9 см. Швидкість репаративних процесів в порожнині матки визначається також за післяпологовими виділеннями - лохіями. Лохії мікроскопічне складаються з еритроцитів, уривків децидуальної оболонки, епітеліальних клітин, бактерій; мають нейтральну або лужну реакцію. В перші дні присутність крові надає їх червоному кольору (Іоспіа шЬга), нд 3-4 день після пологів - стають світлішими (Іоспіа зегоза), а на 8-Ю день, завдяки переважній присутності лейкоцитів, лохії стають жовтувато-білими (Іоспіа аІЬа). При відсутності відхилення від фізіологічного перебігу післяпологового періоду породілля з новонародженим виписується на 3 добу додому під нагляд лікаря акушера-гінеколога жіночої консультації та дільничного педіатра з рекомендаціями, до яких входять: виконування правил індивідуальної гігієни; дотримання режиму дня, з відпочинком не менш 8 годин за добу; виконування спеціальних фізичних вправ післяпологової гімнастики; дотримання дієти та режиму харчування з середньою калорійністю 2600-2800 ккал/доб, з достатньою кількістю білків, вітамінів, мінералів; можливість відновлення статевого життя вирішується індивідуально залежно від стану жінки. Через 3-4 тижні після пологів жінка повинна пройти стандартне обстеження в жіночій консультації, де всебічно оцінюється стан її здоров'я, обговорюються питання подальшого перебігу післяпологового періоду та даються рекомендації щодо планування сім'ї. ВЗАЄМОВІДНОСИНИ МІЖ ЛІКАРЯМИ ТА ПАЦІЄНТКАМИ Професійна діяльність лікарів акушерів-гінекологів пов'язана з вирішенням складних санітарно-просвітницьких та деонтологічних питань: оскільки ситуації, що виникають під час консультування або надання медичної допомоги жінкам у зв'язку із зачаттям, виношуванням, народженням, вигодовуванням дитини, виникненням захворювань жіночих статевих органів, стосуються інтимних сторін життя жінки та її оточуючих. Це вимагає від персоналу лікувально-профілактичних закладів акушерсько-гінекологічного профілю дотримуватись у своїй роботі певних санітарно-просвітницьких, деонтологічних та морально-етичних правил і норм поведінки. Продовження роду із стародавніх часів є для людства потребою настільки ж природною та необхідною, як і утамування голоду й спраги, потреба безпеки, стабільності та скероване на безперервне забезпечення зміни поколінь. Проте планування народження дитини обумовлюється не тільки закономірністю, яка властива всьому живому — прагненню до продовження свого роду. Мова йде про любов жінки і чоловіка. їх ментально-духовне зближення одне до одного, а з новим життям, якому вони дадуть початок. Ці мотиви стають вирішальним фактором для бажаного та усвідомленого переживання вагітності. Головне завдання деонтології – це точне приготування, строгий контроль і видача медичних та лікарських засобів по призначенню. На ефективність лікування, психологічний вплив вказує і зовнішній вигляд лікарської форми, оформлення. Погана упаковка, невизиваюча етикетка, знижують зцілюючу силу ліків. Називаючи склад і вживання ліків, лікар зобов’язаний пояснити хворому правила вживання і зберігання лікарських засобів, особливо якщо вони призначені для дітей, похилого віку людей або виписані вперше. Спокійна ділова атмосфера, дружелюбність і чесність, співчуття, взаєморозуміння, відповідальність за колектив і колективу за кожного його члена знижують втомленість і позитивно відбивається на психологічному стані медпрацівників. Мікроклімат колективу характеризується кількістю взаємної потреби і суворим правилам не скривати помилок, які можливі із-за неуважності або у зв'язку з неправильною організацією процесу, незнання технологій. Признання помилок – основний обов’язок нормальної роботи. Самокритика і відкрита принципова критика – ознака зрілості і здорового морального складу колективу. Повагою у клініці користуються насамперед ті лікарі та медпрацівники, які постійно підвищують свою кваліфікацію, беруть участь у конкурсах, семінарах, конференціях, у роботі наукового товариства. Для професійного обов’язку велике значення має читання наукових статей, спеціальних журналів, книг. Лікар – це людина, яка носить знання, досягнення науки. Він зобов’язаний систематично поновлювати свої знання, повинен не тільки прекрасно знати свою роботу, але й любити її. Тоді він дійсно виконає свій обов’язок, буде робити усе можливе для зменшення захворюваності, продовження життя людей, підвищення їх працездатності. Медична деонтологія являється частиною загальної етики (від грец. ethos – звичай, вподобання, характер). Вона розглядає питання вподобань, моралі лікаря, включає сумісність норм, його поведінки, почуття професійної честі і совісті лікаря. У поняття "деонтологія" Бенграм включив спосіб досягнення індивідуального щастя. До речі, термін "деонтологія" похо¬дить від двох грецьких слів: deon — належне, потрібне, і logos — слово, вчення. У перекладі це означає "вчення про обов'язок", "вчення про належне". Природа діє за планом: жіноче тіло несе в собі завдатки еволюційно детермінованих біологічних функцій, які надійно починають діяти одразу, як тільки виникає і починає зростати нове життя. Ставлення жінки до стану вагітності, поведінка, перші роки виховання дитини впливають на все подальше її життя. Дослідження вчених доводять, що ставлення матері до плоду залишає стійкі відбитки на розвитку його психіки. Отримано чіткі наукові докази того, що небажана дитина частіше народжується зі схильністю до правопорушень, наркоманії, девіантної поведінки, проявів соціальної дезадаптації. Внутрішній настрій вагітної на таку значну подію, як очікування дитини є важливим для самої жінки але особливо - для майбутньої дитини. Слід зазначити, що чуттєвий, емоційний світ жінки, яка тільки завагітніла, цілком змінюється. Причина цього полягає у тих значних зрушеннях гормонального статусу, що відбуваються в організмі після зачаття. Типовим для жінки, яка очікує дитину, є зміни у її зовнішньому вигляді та поведінці: вона починає вести себе таким чином, що це стає помітним чоловікові або найближчим родичам ще до того, як вона сама дізнається, що завагітніла. У жінки, для якої дитина є очікуваною і бажаною, її період вагітності виникає природне почуття радості бути вагітною, радості бути плодородною як сама природа. Для жінки, яка позитивно ставиться до материнства, незаперечним стає усвідомлення того, що зміни, яких вона зазнала з настанням вагітності — це велике щастя, бо вона дає початок новому життю і продовжує свій рід. Психологічна непідготовленість жінки до материнства, складні взаємовідносини з соціальним середовищем (чоловіком, родичами, переживання з приводу можливості втрати кар'єрного успіху), соціо-економічні труднощі в родині створюють УМОВИ невизначеного, невпевненого відношення до свого нового стану, призводячи до психологічного «відторгнення» власної дитини, яка ще в утробі матері добре відчуває таке ставлення, часто реагуючи певними відхиленнями або порушеннями розвитку. Психологічний стан вагітної суттєво впливає на процес формування психічних функцій майбутньої дитини, про що свідчать публікації вчених. Стверджується, що у багатьох випадках стан вагітної визначає майбутній життєвий сценарій дитини, тому що плід чутливо реагує на думки та поведінку матері. крім того обставини зачаття впливають па становлення психічних функцій та розвиток особистості дитини. Ставлення жінки до плода під час вагітності залишає: стійкі відбитки на його психіці. Емоційний стрес статистично корелює :І передчасними пологами, гіпогалактіею матері, дитячою психопатологією, схильністю дитини до девіантної поведінки тощо. Післяродова депресія. Найбільшою мірою до подібних порушень схильні жінки в передменструальні періоди, під час вагітності, після родів і на етапі перименопаузи. Психічні розлади у жінок, що асоціюються з родами, по ступеню вираженості можна умовно розділити на три основні категорії: «післяродовий смуток», післяродова депресія і післяродові психози. Ці стани були описані ще на зорі розвитку медицини, проте тільки в останні десятиліття вони стали об'єктом серйозних досліджень і практичних терапевтичних розробок. Це стало можливим дякуючи трем основним чинникам: • проблема охорони материнства і дитинства стала найважливішою областю охорони здоров'я; • епідеміологічні дані свідчать про практично двократне переважання емоційних розладів у жінок в порівнянні з чоловіками, а найбільша частота цих розладів наголошується в дітородний період; • розробка самостійних діагностичних критеріїв, що дозволили поставити питання про нозоспецифічний характер цих розладів. |