вфывф. Рак стравоходу
 Скачать 194.45 Kb.
|
|
РАННІЙ РАК ШЛУНКА Успіхи в розвитку методів діагностики раку шлунка й у лікуванні ранніх форм захворювання обумовили необхідність виділення «раннього раку шлунка», як практично виліковногозахворювання. Під«раннімраком»шлункабільшістьдослідниківрозуміютьпухлинирозміромдо3,0см,щолокалізуютьсявмежах слизової оболонки і не мають метастазів. Радикальне хірургічне лікування в цій стадії забезпечує 5, навіть, 10 річне виживання до 90%100%. Відповідно до класифікації Японського товариства гастроентерологів (1967), розрізняють три типи раннього раку: Тип 1 — виступаючийтип: поліповидні пухлини на широкій основі; Тип 2 — поверхневийтип: А — піднята плоска поверхня; В — плоска пухлина; С — втиснена поверхня. Тип 3 — виразковийтип. Клініка раку шлунка По%перше, специфічних симптомів раку шлунка немає, і в ранніх стадіях захворювання протікає безсимптомно,а існуючі клінічні прояви в більшості випадків обумовлені супут% ньою патологією. По%друге, клінічна картина захворювання залежить від локалізації пухлини, ступеняїїпоширеностііформиросту,а поява клінічних проявів свідчить, як правило, про розпов% сюджений пухлинний процес. Останнє повною мірою належить і до так званого «синдрому малих ознак» (О.І. Савицький, 1947), який у більшій мірі характерний для великого пухлинного процесу і вклю% чає такі симптоми: зміненнясамопочуття,загальнаслабість,зниженняпрацездатності; стійкепогіршенняапетиту,відразадодеякихвидівстрави; «шлунковийдискомфорт»,почуттяпереповненняшлунка,відрижка,нудота, блювота; безпричиннесхуднення; стійкаанемія,блідістьшкірнихпокривів,їхпастозність; депресія,апатія. Серед інших синдромів раку шлунка можна відзначититакі,упорядкуїхчастотиізначимості: Шлункова кровотеча і її прояви: блювота кров'ю і «каво% вою гущею», блідість шкірних покривів, слабість, анемія, мелена, головні болі, задишка, тахікардія. При масивній кровотечі на перший план виступають симптоми гострої крововтрати і кровотечі в просвіт шлунково%кишкового тракту, при хронічному — симптоми анемії. Болі в епігастрії, частіше ниючі, глухі, не сильні, які не мають періодичності і сезонності, не пов'язані з прийомом їжі, іноді іррадиюючі в зону серця — при раку кардії, або в спину — при пророщенні підшлункової залози і заочере% винного простору. Диспептичний синдром, який у більшості випадків обу% мовлений порушенням функції шлунка при пухлинах ниж% ньої і верхньої третини, котрі супроводжуються розвитком стенозу вихідного чи проксимального відділу з відповідни% ми клінічними проявами. У залежності від локалізації пухлини, можна відзначити характерні риси клінічної картини захворювання. Для пухлин вихідного відділу шлунка, внаслідок розвитку стенозу і порушення евакуаторної функції, більш харак% терні: нудота, відрижка, почуття переповнення шлунка, блювота з'їденої напередодні неперетравленої їжі. У подіб% них випадках можна виявити ознаки перерозтягнення шлунка — велика кривизна пальпується в мезогастрії, виз% начається «шум плескоту» і т.і. При пухлинах проксимальноговідділушлункаікардіоезофагеальноїзониособливе місце серед диспептичних симп% томів займає дисфагія,під якою мається на увазі відчуття утрудненого проходження їжі в загруднинній зоні. Спочатку дисфагія буває непостійною й обумовлена в більшій мірі спазмом кардії. У далеко зайдених випадках, при вираже% ному стенозі, хворі не можуть навіть пити воду. Обов'язко% вими при наявності дисфагії є рентгенівське й ендоскопічне дослідження, які дозволяють диференціювати рак і схожі за клінікою захворювання. Грубою тактичною помилкою вар% то вважати неврологічне лікування хворих з дисфагією, тому що симптоматична терапія спочатку дає тимчасовий ефект, затушовуючи справжню причину захворювання. Болі при пухлинах проксимального відділу шлунка часто ірра% диюють в зону серця і ліве плече, симулюючи стенокардію. При пухлинах тіла шлунка превалюють загальнісимптоми:зниження апетиту, немотивована загальна слабість, болі в епігастрії, нездужання, схуднення, субфебрилітет — які зустрічаються також і в 75% усіх хворих на рак шлунка,переважно в розповсюджених стадіях захворювання. При зовнішньому огляді необхідно звернути увагу на стан шкірних покривів: блідість, пастозність, сухість, жовтушність. Пальпаторно визначають наявність або відсутність пухлини в епігастральній зоні, збільшення печінки, ознаки переповнення шлунка і наяв% ності вільної рідини в черевній порожнині. З метою вияв% лення віддалених метастазів досліджують надключичні і пахвові зони, пупок і обов'язково виконують пальцеве рек% тальне чи бімануальне (у жінок) дослідження. Необхіднозгадатиклінічніпроявиускладненогоракушлунка. Ускладнення, яке зустрічається найчастіше (до 13,5%), — шлунковакровотеча,при гострій кровотечі на перший план виступають: блювота кров'ю чи «кавовою гущею», мелена і прояви гострої крововтрати: слабість, блідість, холодний піт, тахікардія, у випадках масивної кровотечі — колапс. При триваючій хронічній кровотечі превалюють загальні симптоми анемії. Перфорація шлунка також належить до числа досить ча% стих ускладнень і зустрічається у 8%9% хворих. У більшості випадків клінічна картина починається з появи сильного (кинджального) болю в епігастрії, характерного і для пер% форації (прориву) стінки шлунка при виразковій хворобі. Потім починає розвиватися клініка перитоніту, вираженість якої, деякою мірою, залежить від інтенсивності надходжен% ня шлункового вмісту у вільну черевну порожнину. Варто мати на увазі, що у хворих з розповсюдженим пухлинним процесом, при вираженій анергії, перитоніт може розвива% тися ніби поволі, без характерних клінічних проявів, на фоні прогресуючого погіршення стану хворого. Методи діагностики раку шлунка Основним методом діагностики є фіброгастроскопіязобов'язковоюбіопсією(мається на увазі полібіопсія — узяття матеріалу з декількох місць (не меншеп'яти) підозрілої ділянки слизової оболонки з морфологіч% ним вивченням біоптата. Променеві методи діагностики — рентгенографіяіком'ютернатомографія— дозволяють вивчити змінення форми і розмірів органа, рельєф слизової шлунка, стан його стінки, функціональну активність, виявити поширення процесу на сусідні структури й ознаки збільшення регіонарних і заоче% ревинних лімфовузлів. При рентгенівському дослідженні застосовують такі методики: контрастування барієм, подвійне контрастування, метод тугого заповнення і штучну гіпотонію шлунка. При пухлинному ураженні шлунка можна відзначи% ти такі види його деформації: укорочення малої кривизни, провисання антрального відділу, локальне утягнення великої кривизни, завиткоподібна деформація, звуження вихідного відділу або тіла, зменшення шлунка, каскадний перегин, деформація склепіння. Комп'ютернатомографіязастосовується, головним чи% ном, для уточнення розповсюдження пухлинного процесу і дозволяє більш чітко і детально на поперечних зрізах оцінити форму росту, рівень інфільтрації стінки шлунка, проростання в суміжні органи і тканини, збільшення зао% черевинних лімфовузлів, наявність гематогенних метастазів у паренхіматозних органах. Як додаткові методи застосовуються ультразвукове дослідження і ендосонографія, які дозволяють до операції більш точно визначити поширеність пухлинного процесу і виявити віддалені метастази. При необхідності використовують інвазивні методи діагностики: пункційнубіопсію,лапароцентез,лапароскопію.Їх призначення — уточнююча діагностика з метою оцінки поширеності пухлинного процесу. |