ОВД-учебник. Розділ Ветеринарний облік, звітність та діловодство 230

• Название: Розділ Ветеринарний облік, звітність та діловодство 230
• Анкор: ОВД-учебник.doc
• Дата: 16.02.2017
• Размер: 4.11 Mb.
• Имя файла: ОВД-учебник.doc
• Тип: Документы; #2750
• Категория: Биология. Ветеринария. Сельское хозяйство
• страница: 11 из 43

Особливістю цих комплексів є те, що вони не можуть функціонувати як господарства закритого типу. Ось чому коло господарств-постачаль-ників повинно бути якнайменше, звезення молодняку потрібно робити в найстисліші терміни (тиждень, два), що буде сприяти створенню відпо­відного мікробізму, попередженню пасажування збудників різних хвороб при тривалому завезенні тварин.

При необхідності проведення протиепізоотичних, профілактичних та лікувальних заходів серед багатотисячного поголів'я неможливо викори­стовувати лише монообробки. Потрібно здійснювати обробки прогреси­вними методами, зокрема, аерозольним, пероральним. Бажано, щоб аерозольні установки були стаціонарними, трубопроводи були в усіх приміщеннях для утримання тварин комплексу.

Практика засвідчує, що в комплексах з вирощування та відгодівлі великої рогатої худоби спочатку проявляються шлунково-кишкові захво­рювання, а з 2-місячного віку на їх фоні з'являються вірусні респіраторні хвороби. Характерним є те, що у більшості спеціалізованих господарств мають місце змішані інфекції (парагрип, інфекційний ринотрахеїт, вірус-

75

на діарея), які ускладнюються бактеріальною флорою (пастерели, бор-детели, пневмококи та ін.).

Таблиця 7

Штатна чисельність працівників служби ветеринарної медицини свинарських комплексів


Служба ветеринарної медицини свинарських комплексів

Свинарство в Україні - друга галузь після птахівництва, яка пере­йшла на промислове виробництво свинини. За короткий час почали фу­нкціонувати 5 державних комплексів на 108 тис. голів, 4 - на 54 тис, 1 - на 36 тис. та 4 - на 24 тис. і багато комплексів у складі звичайних колектив­них сільськогосподарських підприємств.

Основними завданнями служби ветеринарної медицини свинарсь­кого комплексу є:

• 
  контроль за комплектуванням підприємства до введення його в
  експлуатацію та в процесі роботи;
  
• 
  систематичний контроль за годівлею та утриманням свиней (до­
  слідження якості кормів, особливо концентрованих, обов'язкова стерилі­
  зація харчових відходів, дотримання оптимальних параметрів мікроклі­
  мату в приміщеннях тощо);
  
• 
  систематичне санітарне вибракування свиней;
  
• 
  захист комплексу від занесення збудників класичної чуми, беши­
  хи, хвороби Ауєскі, коронавірусного гастроентериту, ящуру, дизентерії,
  лептоспірозу та ін.);
  
• 
  попередження захворювання свиней колібактеріозом, набряко­
  вою хворобою, сальмонельозом, туберкульозом, аскаридозом та ін.;
  
• 
  проведення масових профілактичних обробок проти незаразних
  хвороб (залізомісткими препаратами проти аліментарної анемії, препа­
  ратами селену для попередження токсичної дистрофії печінки, вітамін­
  ними препаратами проти гіповітамінозів тощо);
  
• 
  лікування тварин індивідуальними та груповими методами;
  
• 
  періодична дезінфекція, дезінсекція, дератизація приміщень у
  відповідності з технологічними графіками та контроль якості дезінфекції;
  
• 
  контроль за станом обміну речовин шляхом біохімічних дослі­
  джень крові свиней.
  

Служба ветеринарної медицини в свинарських комплексах здійсню­ється лікарями ветеринарної медицини та операторами з ветеринарної обробки тварин і приміщень. Штатна чисельність працівників служби ветеринарної медицини свинарських комплексів в залежності від їх по­тужності представлена в таблиці 7.

76

Посада	Кількість одиниць при поголів'ї в рік				Плем-репродуктор на 400 свиноматок
	108 тис.	54 тис.	24 тис.	12 тис.
Головний лікар ветеринарної медицини	1	1	-	-	-
Старший лікар ветеринарної медицини	6	2	1	1	1
Старший лікар-епізоотолог	1	1	-	-	-
Лікар ветеринарної медицини	-	1	-	-	1
Лікар ветсанпропускника	1	1	-	-	-
Ветсанлікар забійно-санітарного пункту	1	1	-	-	-
Лікар (зооінженер) пункту штучного осіменіння тварин	1	1	1	1	-
Зав. лабораторією - лікар	1	1	-	-	-
Лаборант	1	1	-	-	-
Зав. аптекою - лікар	1	1	1	1	-
Оператор з ветеринарної обробки тварин	7	3	2	1	-
Ветсанітар ветсанпропускника	3	-	-	-	-

Промислові комплекси та спеціалізовані господарства з вирощу­вання і відгодівлі свиней утримуються на режимі підприємств закритого типу. Категорично забороняється на їх територію входити стороннім особам та в'їжджати транспорту. За кожною групою тварин закріплюєть­ся постійний обслуговуючий персонал. Спеціалістам ветеринарної ме­дицини забороняється обслуговувати тварин у особистому користуванні громадян.

Після закінчення технологічного циклу проводиться 5-7-денна сані­тарна перерва, під час якої здійснюється механічне очищення, миття, санітарний ремонт, дезінфекція та біління секторів тваринницьких при­міщень.

У 1987 р. вищим сільськогосподарським органом, його структурними підрозділами, багатьма науково-дослідними установами був розробле­ний "Посібник із застосування інтенсивних технологій виробництва сви­нини", у якому висвітлена схема ветеринарно-профілактичних заходів у комплексах та фермах з вирощування та відгодівлі молодняку свиней, яку ми для прикладу наводимо.

77

Ремонтні свинки:

- карантинування при завезенні з господарств-постачальників про­
тягом місяця. Обробки проводять у відповідності з ветеринарно-
санітарними правилами.

Свиноматки холості:

• 
  санітарно-гігієнічна обробка свиноматок інсекто-акарицидами при
  переведенні з цеху опоросу;
  
• 
  копрологічні дослідження та дегельмінтизація з врахуванням цих
  досліджень на 2-3 день після переведення;
  
• 
  контроль за станом обміну речовин в організмі шляхом біохіміч­
  них досліджень крові на 4-5 день після переведення;
  
• 
  введення тривітаміну на 2 та 12 день після відлучення поросят;
  
• 
  стимуляція статевої функції в перший день після відлучення по­
  росят (СЖК в дозі 18-20 мл, гонадотропін 500 ОД чи ін.);
  
• 
  дослідження на туберкульоз, бруцельоз, лептоспіроз один раз в
  рік алергічно чи серологічно;
  
• 
  контроль параметрів мікроклімату щотижня;
  

- контроль якості дезінфекції двічі в місяці.
Свиноматки купоросні:

• 
  санітарно-гігієнічна обробка інсекто-акарицидами при переведен­
  ні на опорос;
  
• 
  ін'єкція тривітаміну за 50, ЗО, 20, та 10 днів до опоросу;
  
• 
  ін'єкція фероглюкіну за 35-30 днів до опоросу;
  
• 
  дегельмінтизація проти аскарозу 1 раз у квартал за показаннями;
  
• 
  контроль за станом обміну речови шляхом бохіміних досліджень
  крові за показаннями;
  
• 
  синхронізація опоросів шляхом введення естрофану (0,175 мг ак­
  тивної речовини) на 113 день супоросності;
  
• 
  контроль параметрів мікроклімату постійно;
  
• 
  контроль якості дезінфекції двічі в місяць;
  
• 
  обробка шкірного покриву теплою водою, дезінфекція сосків
  вим'я розчином перманганату калію в розведенні 1: 10000.
  

Свиноматки підсисні:

• 
  дезінфекція сосків вим'я розчином перманганату калію в розве­
  денні 1: 10000 після опоросу протягом перших трьох днів;
  
• 
  введення тривітаміну на 12 день після опоросу та за 5 днів до
  відлучення поросят по 10 мл внутрішньом'язово.
  

Поросята-сисуни:

• 
  обробка пуповини зразу після народження;
  
• 
  АБК (ацидофільна бульйонна культура) по 4 мл, премікс К-1 в пе­
  рший день життя;
  

• 
  обрізання хвостів, видалення кликів у перший день життя;
  
• 
  видалення з секцій маток, хворих маститом чи з синдромом ММА
  (мастит-метрит-агалактія) та посадка в цей станок здорової підсисної
  матки по мірі виявлення хворих тварин;
  
• 
  ін'єкція фероглюкіну з вітаміном В12 чи інших залізомістких пре­
  паратів на 2-3 день життя внутрішньом'язово по 2-3 мл;
  
• 
  кастрація кнурців на 10 день після народження;
  
• 
  контроль параметрів мікроклімату постійно;
  
• 
  контроль якості дезінфекції систематично (після кожної дезінфек­
  ції).
  

Відлучені поросята (дорощування):

• 
  дегельмінтизація з врахуванням копрологічних досліджень на 50
  день життя;
  
• 
  контроль параметрів мікроклімату постійно;
  

- контроль якості дезінфекції систематично.
Кнуріосновнітаякихперевіряють

• 
  дослідження на туберкульоз, бруцельоз, лептоспіроз один раз у
  рік;
  
• 
  дегельмінтизація 1 раз у квартал;
  
• 
  дослідження сперми на бактеріальну забрудненість 1 раз у квар­
  тал (колітитр, наявність синьогнійної палички);
  
• 
  введення тривітаміну 1 раз у декаду;
  
• 
  обробка препуцію фурациліном 1 раз у декаду;
  
• 
  контроль обміну речовин за біохімічними дослідженнями крові 1
  раз у місяць;
  
• 
  контроль параметрів мікроклімату щотижня;
  
• 
  контроль якості дезінфекції 1 раз в місяць.
  

При промисловій технології вирощування та відгодівлі свиней за­пропоновані також терміни щеплень різними біопрепаратами. Комплекс­на (одночасна) імунізація проти кількох інфекційних хвороб сьогодні не рекомендована. А у зв'язку з відсутністю асоційованих вакцин, щеплен­ня моновакцинами обов'язково проводити з врахуванням першочерго­вості за актуальністю хвороби в залежності від епізоотичної ситуації (час між щепленнями повинен бути не менше 14 днів).

Матеріально-технічна база служби ветеринарної медицини свинар­ського комплексу складається з виробничих приміщень та споруд вете­ринарного і виробничого ветеринарно-санітарного призначення (пункт ветеринарної медицини чи лабораторія ветеринарної медицини, вете­ринарно-санітарний пропускник з дезінфекційним бар'єром, забійно-сані­тарний пункт чи забійний майданчик), спеціальних машин, установок, обладнання, інструментів, медикаментів та інших засобів.


78

79

Кількість і призначення ветеринарних об'єктів комплексу повинні відповідати діючим нормам технологічного проектування ветеринарних об'єктів для тваринницьких підприємств.

Організація роботи служби ветеринарної медицини свинарського комплексу має свої особливості, а тому і її структура значно відрізняєть­ся від структури служби в звичайних господарствах. Праця спеціалістів ветеринарної медицини організовується у відповідності з посадовими інструкціями, які розробляє головний лікар комплексу та затверджує ке­рівник підприємства.

Служба ветеринарної медицини спеціалізованих вівчарських господарств

Завдання служби мало чим відрізняється від завдань служби в ін­ших комплексах, але безумовно є різниця в організації роботи, обумов­лена особливостями цього виду тварин, правилами їх утримання, спе­цифічних для овець захворювань, методами лікування та профілактики.

У вівчарських господарствах необхідно ретельно виконувати систе­му ветеринарних заходів, які забезпечують здоров'я та високу продукти­вність тварин, отримання доброякісної продукції.

Ветеринарне обслуговування спеціалізованих вівчарських госпо­дарств також вимагає відповідної матеріально-технічної бази, яка скла­дається з пункту ветеринарної медицини або лікувально-санітарного пункту (ЛСП) із стаціонаром, ізолятором, забійно-санітарним пунктом, кімнатою чи майданчиком для розтину трупів овець.

Пункт ветеринарної медицини чи ЛСП будують з розрахунку обслу­говування однієї чи кількох вівцеферм.

Об'єкти для обробки шкірних покривів овець акарицидними засоба­ми (майданчики, ванни) будують переважно поблизу стригальних пунктів з врахуванням пропускної здатності цих об'єктів.

Вівчарські господарства повинні знаходитися на режимі підпри­ємств закритого типу. Вхід сторонніх осіб та в'їзд будь-якого транспорту на їх територію забороняється.

На території ферм забороняється утримувати собак (крім для охо­рони і випасання овець). Собак господарства щеплюють проти сказу, досліджують на бруцельоз, піддають дегельмінтизації проти теніїдозів чи іншим обробкам.

З метою попередження хвороб овець у господарстві потрібно за­безпечити зоогігієнічний режим утримання тварин, передбачений техно­логічними нормами.

Напування тварин здійснюють з автонапувалок або з корит не мен­ше двох разів на день. З метою попередження зараження овець фасціо-

80

льозом не можна використовувати як напування їх, так і випасання в низинних заболочених місцях.

З метою попередження шлунково-кишкових хвороб овець перево­дять із стійлового на пасовищне утримання поступово.

Овець отар, неблагополучних із заразних хвороб, стрижуть остан­німи в місцях їх постійного розташування.

У випадку виникнення інфекційної хвороби овець (актуальними для цього виду тварин є брадзот, інфекційна ентеротоксемія, анаеробна ди­зентерія ягнят, хламідіоз, копитний гнилець та ін.) неблагополучну отару утримують ізольовано від інших отар до повної ліквідації хвороби. Ви­мушені та закріплювальні ветеринарно-санітарні заходи проводять у відповідності з діючими інструкціями.

Служба ветеринарної медицини птахофабрик

Основними завданнями служби ветеринарної медицини птахофаб­рик та спеціалізованих птахівничих господарств є:

• 
  попередження занесення збудників небезпечних інфекційних
  хвороб (н'юкаслська хвороба, інфекційний бронхіт, респіраторний мікоп-
  лазмоз, хвороба Гамборо, інфекційний ларинготрахеїт, хвороба Марека,
  віспа та ін.);
  
• 
  захист птиці від захворювання пулорозом-тифом, сальмонельо­
  зом, колібактеріозом, лейкозом, туберкульозом, орнітозом та ін.);
  
• 
  профілактика незаразних захворювань птиці;
  
• 
  ветеринарно-санітарний контроль за комплектуванням птахофа­
  брик;
  
• 
  ветеринарно-санітарна експертиза продуктів забою птиці та
  яєць;
  
• 
  проведення ветеринарно-санітарних заходів.
  

Чисельність спеціалістів ветеринарної медицини птахофабрик та спеціалізованих птахівничих господарств встановлюють у відповідності з типовими штатами і штатними нормативами спеціалістів цих підпри­ємств. На птахофабриці є головний лікар ветеринарної медицини, який очолює службу. Йому підпорядкована лабораторія ветеринарної меди­цини із штатом - 1 лікар ветеринарної медицини та 1-2 і більше лабора­нтів, завідувач аптекою. Крім того, по 1 лікарю повинно бути в кожному цеху (вирощування, несучок, ремонтного молодняку, забійному та ін.).

У безпосередньому підпорядкуванні головного лікаря ветеринарної медицини знаходиться група операторів з ветеринарної обробки тварин та приміщень (у кількості з розрахунку приблизних норм часу на викону­вану роботу).

81



Старший ветеринар­ний лікар-епізоолог


Лікар ветеринарної

медицини батьківського

стада


Старший ветеринар­но-санітар­ний лікар


Оператори з ветеринарної обробки при­міщень (6)


Оператори з

ветеринарної

обробки птиці (7)


Ветеринарний санітар-дератизатор


Лікар ветеринарної

медицини

промислового цеху

№ 1


Ветеринарний санітар

із збирання загиблої птиці