ОВД-учебник. Розділ Ветеринарний облік, звітність та діловодство 230
 Скачать 4.11 Mb.
|
|
При наявності в зоні діяльності дільничної лікарні ветеринарної медицини неблагополучних пунктів з заразних хвороб, а в дільниці ветеринарної медицини при обслуговуванні поголів'я понад 12 тис. фізичних сільськогосподарських тварин, додають одну штатну одиницю фельдшера ветеринарної медицини. Установи дільничного типу створюються для виконання завдань на частці території сільського адміністративного району. Вони призначені в першу чергу для надання допомоги організації робіт у своїй зоні в господарствах, а також у населення. Дільничні лікарні, дільниці та пункти ветеринарної медицини знаходяться у підпорядкуванні районної лікарні державної ветеринарної медицини і утримуються за рахунок коштів, що виділяються їй з місцевого бюджету. Закріплення господарств та населених пунктів за установами ветеринарної медицини за пропозицією керівника служби ветеринарної медицини району проводять органи місцевої влади. Установи ветмедицини необхідно розташовувати так, щоб навантаження на кожне з них було приблизно рівним. Недоліком є те, що будь-яких офіційних норм навантаження на установу ветеринарної медицини не існує. При визначенні кількості установ ветеринарної медицини в районі недостатньо виходити лише з кількості господарств чи поголів'я тварин. Приймають до уваги також вид тварин, їх племінні якості, продуктивність, радіус обслуговування, наявність спеціалістів ветеринарної меди- 48 цини в господарствах, епізоотичну ситуацію в них, наявність зручних шляхів сполучення, віддаленість від районного центру та інші місцеві умови. Організовуючи роботу установи дільничного типу, найдоцільніше закріплювати спеціалістів ветеринарної медицини за окремими господарствами, населеними пунктами. Це підвищує їх відповідальність за виконувану роботу. Посадові обов'язки працівників установ ветеринарної медицини встановлює керівник установи. Для працівників районної ветеринарної мережі ці обов'язки затверджує начальник районної лікарні державної ветеринарної медицини у формі переліку або у Правилах внутрішнього трудового розпорядку. Конкретні обов'язки кожного працівника визначаються стосовно займаної ним посади та з врахуванням його кваліфікації. Виробнича діяльність кожної установи ветеринарної медицини регулюється Правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджує начальник лікарні або директор лабораторії ветеринарної медицини. В цих Правилах визначені порядок та години роботи установи, її підрозділів, вимоги із забезпечення належних санітарних умов у виробничих приміщеннях та на території установи, порядок приймання хворих тварин, відпускання медикаментів тощо. В Правилах передбачені і загальні обов'язки з дотримання трудової дисципліни та охорони праці, а також чергування працівників, порядок виїздів у господарства, виконання планових заходів, ведення обліку тощо. Завідувач установи зобов'язаний забезпечити підлеглий персонал санітарним та спеціальним одягом, взуттям і захисними пристосуваннями. Норми спеціального та санітарного одягу на одного працівника і терміни їх носіння опубліковані у "Ветеринарному законодавстві". Районна державна лабораторія ветеринарної медицини Структура та штати районних, а, можливо, і міжрайонних лабораторій по суті одні і ті ж, що обумовлено спільністю їх завдань та функцій. Типові штати лабораторій затверджувалися в 1963-1964 роках. У цей час в їх структуру були включені лабораторії ветеринарно-санітарної експертизи на ринках. В основу визначення штатної структури державних лабораторій ветеринарної медицини районної ланки з лабораторіями ветсанекспертизи покладений той же принцип обліку поголів'я сільськогосподарських тварин в усіх категоріях господарств обслуговуваної зони, що і у відношенні райдержлікарень ветеринарної медицини. Приблизні нормативи штатної чисельності працівників державної лабораторії ветеринарної медицини такі:
49
13. Водій спецмашини. У переважній більшості в районних лабораторіях є три відділи (бактеріологічний, серологічний, хіміко-токсикологічний) і відповідно три лікарі ветеринарної медицини. В понад 70 лабораторіях районів, по-страждалих від аварії на Чорнобильській АЕС є радіологічні відділи. В штаті 25 районів, в яких розташовані заводи з виготовлення м'ясо-кісткового борошна, є лікарі ветеринарної медицини - патологоанатоми. Конкретна штатна чисельність лікарів, лаборантів та санітарів у районних державних лабораторіях ветеринарної медицини встановлюється у відповідності з "Типовими нормами часу на діагностичні дослідження", затвердженими Держагропромом СРСР 15 липня 1987 року. В штаті тих лабораторій, яким доводиться досліджувати на сибірку понад 50 тисяч проб шкір у рік, передбачають додаткову посаду лаборанта, а при дослідженні понад 75 тисяч проб, крім того посаду ветеринарного санітара. Передбачений штат районної лабораторії розрахований на проведення в них звичайних бактеріологічних досліджень патматеріалу, масових серологічних досліджень, досліджень шкірсировини на сибірку, гематологічних, паразитологічних та нескладних біохімічних досліджень. Вірусологічні, хіміко-токсикологічні, радіологічні та інші складні дослідження покладені на зональні, обласні і центральну лабораторії ветеринарної медицини. Районна державна лабораторія ветеринарної медицини - діагностична установа державної ветеринарної медицини, основними завданнями якої є:
50 Діяльність районної державної лабораторії ветеринарної медицини спрямовано на забезпечення ветеринарного благополуччя тваринництва, попередження та ліквідацію заразних і незаразних хвороб тварин з метою створення здорових стад та збільшення виробництва тваринницької продукції, а також охорону населення від антропозоонозів. Для виконання цих завдань лабораторія проводить:
- виконує інші роботи за завданням вищого ветеринарного органу. У великих районах може бути кілька лабораторій ветсанекспертизи, всі вони включаються в склад районної державної лабораторії вет-медицини і фінансуються нею. Створення лабораторії ветсанекспертизи у складі лабораторії ветеринарної медицини на завжди обов'язкове. Там, де ринки працюють 1-2 рази в тиждень і об'єм реалізації продукції незначний, в штаті лабораторії запроваджують одну посаду лікаря з ветсанекспертизи, а лабораторію ветсанекспертизи не організовують. Контрольні запитання
51  2.2. Організація ветеринарної справи в містіДіяльність української ветеринарної медицини сконцентрована переважно в районах сільської місцевості. Тут вона безпосередньо приймає участь у сільськогосподарському виробництві, сприяючи розвитку тваринництва в колективних сільськогосподарських підприємствах та індивідуальних господарствах громадян. У той же час надзвичайно важливу роль у створенні чи підтриманні ветеринарного благополуччя держави, охорони населення від хвороб, спільних для людей та тварин та забезпеченні випуску доброякісних у ветеринарно-санітарному відношенні продуктів тваринництва відіграє служба ветеринарної медицини в містах. В містах України проживає переважна більшість населення, багато громадян утримують домашніх дрібних непродуктивних тварин (собак, котів, екзотичних диких тварин), кімнатних декоративних птахів, продуктивних сільськогосподарських тварин та птицю (велику рогату худобу, овець, кіз, кролів, курей, гусей, качок, індиків та ін.), а також промислових хутрових звірів (нутрій, норок, песців, лисиць та ін.). У містах сконцентрована величезна кількість організацій, підприємств, установ, господарств, в яких є тварини, багаточисельні промислові підприємства з переробки, зберігання продукції та сировини тваринного походження. Таблиця 4 Кількість господарств, організацій та підприємств, які обслуговуються структурними підрозділами Київського міського управління ветеринарної медицини станом на 1 січня 2004 року
Молокозаводи Зоомагазини Зооринок Пухо-хутрова база Пухо-пір'яна фабрика Шкіросировинний завод Продовження таблиці 4 Продовольчі ринки 43 Розплідники сторожових собак 27 76 Віварії НДІ, навчальних закладів НАН, УААН, Мінохорониздоров'ятощо Супермаркети та продовольчі магазини 12 Бази та склади із зберігання сировини та продуктів тваринного походження Господарства з кінним транспортом Притулок для тварин 187 Міський госпрозрахунковий центр "Тварини в місті" 482 Приватні підприємці Всього М  істо, зазвичай, є вузлом різних доріг та центром, куди звозяться у великій кількості з багатьох пунктів держави, з зарубіжних країн худоба, м'ясні, молочні та інші тваринницькі та рослинницькі продукти і сировина.В містах знаходяться автовокзали, автостанції, залізничні станції, аеропорти, річкові чи морські порти. Таким чином, служба ветеринарної медицини міст має значні особливості у своїй діяльності на відміну служби ветеринарної медицини сільського адміністративного району. В першу чергу така відмінність її діяльності обумовлена ветеринарно-санітарним спрямуванням. Діяльність служби пов'язана з величезною кількістю індивідуальних власників тварин, переважно дрібних, багато-чисельністю промислових підприємств, що переробляють продукти та сировину тваринного походження. Кількість тварин у населення в багатьох містах дуже велика, сягає десятків тисяч голів не лише птиці, собак та котів, а і свиней, рогатої худоби. Ці тварини розташовані на великій території міста, а тому їх надзвичайно важко обслуговувати. Чіткий облік всіх тварин, що утримуються в місті, - важлива умова ефективності ветеринарних заходів. Облік базується на даних про чисельність тварин, які є в управліннях комунального господарства міст. В інших випадках за розпорядженням міської Ради народних депутатів проводиться разова реєстрація 52 53  всіх тварин у місті службою ветеринарної медицини, наприклад, при щепленні собак проти сказу. Обліку підлягають тварини державних та кооперативних організацій і підприємств. Це особливо важливо, щоб охопити всіх тварин при щепленнях, які надто важко проводити в умовах міста.Особливо важливий облік промислових підприємств з переробки та зберігання сировини тваринного походження - м'ясокомбінатів, боєнь, забійних пунктів, молокозаводів, сировинних баз і складів, кооперативних організацій, торгівельних закладів, які реалізують м'ясо та сирі тваринні продукти, утилізаційних заводів чи установок. У сучасних умовах здійснюється міграція диких тварин, дикої птиці в міста, де вони знаходять кращі умови існування. Перераховані особливості щодо умов роботи міських установ ветеринарної медицини створюють значні труднощі в керівництві та організації ветеринарної діяльності в містах. Заходи, особливо протиепізоотичні та ветеринарно-санітарні, які здійснюються в місті, організаційно пов'язані з тими, що проводяться в області, особливо в розташованих навколо міст сільських адміністративних районах. Але ще раз підкреслюємо, що особливості діяльності міської служби ветеринарної медицини накладають свій відтінок на організацію ветеринарних заходів. У великому місті досить складно забезпечити проведення вакцинації тварин, прослідкувати за виконанням карантинних, ветеринарно-санітарних та організаційно-господарських заходів, врахувати все поголів'я худоби. В таких умовах плановість в роботі спеціалістів ветеринарної медицини значно полегшує виконання поставлених перед ними завдань. Спеціалісти ветеринарної медицини в містах приділяють багато уваги якості продукції та сировини тваринного походження, які надходять із-за кордону (шкіри, щетина, роги, шерсть, копита, волосся тощо). Надзвичайно важливим завданням служби міста є охорона людей від хвороб, які передаються через продукти та від хворих тварин. Велика щільність населення, близькість до підприємств житлових та громадських споруд змушують пред'являти особливу вимогливість з неухильного виконання ветеринарних правил. Це стосується і нагляду за утриманням домашніх тварин, в тому числі собак і котів. У містах обов'язково реєструють всіх собак та видають на кожну з них реєстраційне посвідчення (паспорт). Керівник служби ветеринарної медицини в місті розробляє правила утримання тварин стосовно до місцевих умов. Ці правила після затвердження виконавчою владою доводять до відома населення та керівників 54 господарств і підприємств. Правила публікують в місцевій пресі чи видають окремим виданням. Київська міська державна адміністрація видала, наприклад, розпорядження №1372 від 08.09.97 р. "Про порядок утримання і поводження з домашніми та іншими тваринами в м. Києві". Розпорядженням зобов'язано створити Київський міський госпрозрахунковий центр "Тварини в місті", на який покласти функції з обліку, контролю за утриманням і поводженням з домашніми тваринами та регулювання кількості безпритульних тварин. Управління державної ветеринарної медицини міста зобов'язане видати власникам котів, собак і хижих тварин ветеринарні паспорти, проводити стерилізацію відловлених безпритульних тварин, а районні у м. Києві державні адміністрації визначити місця вигулу домашніх тварин та забезпечити їх облаштування. Розпорядженням визначені також перелік порід собак з підвищеною агресивністю, які визнано міжнародними кінологічними організаціями, перелік собак з підвищеною агресивністю, заборонених на ввіз та розведення в м. Києві, тарифи на житлово-комунальні послуги за утримання собак і хижих тварин для громадян, підприємств, організацій та установ. У відповідності з наказами чи вказівками вищих органів ветеринарної медицини керівник служби дає відповідні розпорядження підлеглим йому установам, встановлює порядок і термін виконання завдань. При організації масових заходів він може у випадку необхідності залучати до їх виконання спеціалістів всіх установ ветеринарної медицини. Керівництво службою ветеринарної медицини в містах Безпосереднє керівництво ветеринарною діяльністю в містах Києві і Севастополі здійснюють управління ветеринарної медицини цих міст, підпорядковані Державному департаменту ветеринарної медицини, а в містах обласного значення - управління ветеринарної медицини цих міст, підпорядковані управлінню ветеринарної медицини в Автономній Республіці Крим, областях, і всі ці управління є територіальними органами Державного департаменту ветеринарної медицини. Управління у своїй діяльності керуються Конституцією та іншими законами України, Положеннями про них, затвердженими 21 листопада 2002 р. Державним департаментом ветеринарної медицини. Управлінням ветеринарної медицини підпорядковуються:
55
- інші державні установи ветеринарної медицини на території міста. Основними завданнями Управлінь є розроблення та реалізація за ходів щодо:
В Положеннях чітко перерахований перелік питань для вирішення, які належать до компетенції Управлінь, а також викладені права посадових осіб. Управління ветеринарної медицини очолюють начальники - головні державні інспектори ветеринарної медицини міст. Начальники управлінь мають заступників, які за посадою є заступниками головних державних інспекторів ветмедицини міст. Спеціалісти ветмедицини Управлінь є за посадою державними інспекторами ветмедицини. Установи ветеринарної медицини міст В містах України в залежності від об'єму роботи та з врахуванням специфіки ветеринарної діяльності створюються міські державні лікарні ветеринарної медицини, районні державні лікарні ветеринарної медицини, клініки, поліклініки, дільничні лікарні, дільниці, пункти, амбулаторії, клініка дрібних тварин, станції невідкладної ветеринарної допомоги, державні лабораторії ветсанекспертизи, госпрозрахункові ветсанзагони чи інші установи ветеринарної медицини, які працюють у відповідності із спеціальними положеннями. 56 Міська державна лікарня ветеринарної медицини - центральна установа державної ветеринарної медицини в місті, основним завданням якої є забезпечення ветеринарно-санітарного благополуччя в місті. Структурними підрозділами її є лікарні адміністративних районів міста, міська державна лабораторія ветеринарної медицини, дільничні лікарні, дільниці, пункти ветмедицини, лабораторії ветсанекспертизи на ринках, госпрозрахунковий ветсанзагін чи інші установи державної ветмедицини. Лікарню очолює начальник-лікар ветеринарної медицини. Він повинен бути всебічно підготовленим спеціалістом, здатним дати вичерпну консультацію з ветеринарної санітарії, епізоотології, законодавства, будівництва тваринницьких об'єктів. Йому самому належить володіти методами ветсанекспертизи, вимогами стандартів, технічних умов, нормативів типового будівництва і особливо добре знати законодавство. Лікарня ветеринарної медицини міста та її структурні підрозділи утримуються за рахунок коштів державного, місцевого бюджетів, а також за рахунок позабюджетних коштів. Організаційна структура і штатна чисельність лікарні та її структурних підрозділів визначається Державним департаментом ветеринарної медицини Мінагрополітики України. Штатний розпис міської лікарні ветеринарної медицини затверджується начальником управління ветеринарної медицини міст Києва, Севастополя чи міст обласного значення. Контрольні запитання
2.3. Організація ветеринарної справи в колективних сільськогосподарських підприємствах Організація колективних сільськогосподарських підприємств з великими тваринницькими фермами висунула перед сільськогосподарськими органами завдання максимально приблизити службу ветеринарної медицини до цих господарств, створити безпосередньо в них свою службу. Так була започаткована відомча служба ветеринарної медицини. Досвід підтвердив доцільність цих заходів. Службою ветеринарної медицини господарств виконується великий об'єм роботи з профілактики захворю- 57 вання тварин, збереження поголів'я та підвищення ветеринарно-санітарної культури на фермах.Служба ветеринарної медицини господарств всіх форм власності є виробничою і її діяльність обмежена рамками цього господарства. В той же час служба ветеринарної медицини господарства є частиною служби сільського адміністративного району, так як забезпечує його ветеринарне благополуччя. Нові умови ведення тваринництва, нова технологія утримання тварин та виробництва продукції вимагають більш досконалих, прогресивних методів і форм організації ветеринарного обслуговування господарств. Основна робота з ветеринарного обслуговування тваринництва проводиться безпосередньо в кожному господарстві. Тому створення в ньому ветеринарно-санітарного благополуччя - невід'ємна умова подальшого розвитку тваринництва - залежить перш за все від результатів роботи спеціалістів ветеринарної медицини господарств, від правильної організації їх роботи. Лише високий рівень організації роботи спеціалістів ветеринарної медицини в кожному господарстві на підставі досягнень науки та передового досвіду може забезпечити надійний захист тварин від захворювань, створити сприятливі умови для подальшого розвитку тваринництва для збільшення виробництва тваринницької продукції високої якості. Служби ветеринарної медицини господарств утримуються за рахунок коштів цих господарств і разом з керівництвом та іншими працівниками покликані вирішувати спільне завдання - забезпечувати виконання із збільшення та покращення поголів'я і виробництва тваринницької продукції з найменшими витратами праці та засобів шляхом виконання свого безпосереднього завдання - попередження захворювань і загибелі тварин, організації та проведення лікувальних, профілактичних і протиепізоотичних заходів. Завдання спеціалістів ветеринарної медицини господарств полегшується в деякій мірі тим, що їх діяльність зосереджена на обслуговуванні тваринництва одного господарства, де всі заходи проводяться на підставі єдиного виробничо-фінансового плану і де вказівки адміністрації обов'язкові для всіх працівників господарства. Спеціаліст ветеринарної медицини, виконуючи вказівки та завдання адміністрації, керується Законом України "Про ветеринарну медицину" та єдиними загальнодержавними ветеринарно-санітарними правилами і нормами. Як працівник господарства, він зобов'язаний сприяти виконанню виробничого плану, як спеціаліст він зобов'язаний забезпечити ретельне дотримання законодавства з питань ветеринарної медицини, так як несе відповідальність перш за все за ветеринарно-санітарний стан тваринництва, за охорону здоров'я тварин та за охорону населення від антропозоонозів. При правильній постановці справи ветеринарні заходи не протистоять господарським, а органічно зливаються з ними. Ветеринарні заходи включаються в технологічний цикл виробництва і здійснюються за рахунок господарства. Поряд з цим спеціалісти господарств можуть надавати платну ветеринарну допомогу хворим тваринам, які належать працівникам господарства, службовцям, фермерам, кооператорам. В окремих господарствах, де створені орендні та сімейні ферми, тваринницькі кооперативи, ветеринарне обслуговування може бути організоване за принципом госпрозрахунку та чекової системи взаємо-розрахунків. Можливе і переведення служби ветеринарної медицини господарства на умови колективного або орендного підряду. Керівники господарств зобов'язані виділяти для служби ветеринарної медицини необхідні матеріальні засоби, фінансувати всі витрати на профілактику хвороб, лікування хворих, створення нормальних виробничих умов для лікарів та фельдшерів. Обслуговуючи тваринництво лише одного господарства, спеціалісти ветеринарної медицини постійно знаходяться в ньому, мають можливість добре знати стадо, регулярно оглядати тварин та клінічно досліджувати їх, своєчасно виявляти відхилення в стані їх здоров'я, виділяти та ізолювати хворих і підозрілих у захворюванні тварин. Безумовно, головним у роботі спеціаліста ветеринарної медицини є профілактика хвороб та лікування захворілих тварин і птиці. Саме ці сторони його діяльності обумовлюють головним чином економічну зацікавленість господарств мати свою службу ветеринарної медицини. Спеціалісти ветеринарної медицини господарств з недержавною формою власності можуть бути членами цих господарств або працювати в них за наймом на підставі трудової угоди, яка затверджується загальними зборами, зібранням уповноважених або правлінням. В угоді вказується термін, на який спеціаліст запрошений на роботу, його основні обов'язки та права, розмір та порядок оплати праці тощо. Спеціаліст має право бути членом профспілки, отримувати щорічну відпустку, отримувати пенсію по інвалідності та старості. Нормування праці спеціалістів ветеринарної медицини в сільськогосподарських підприємствах агропромислового комплексу У сільськогосподарських підприємствах агропромислового комплексу штати спеціалістів ветеринарної медицини рекомендовано планувати, виходячи з науково-обґрунтованих норм праці, які повинні слугувати 58 |
