ОВД-учебник. Розділ Ветеринарний облік, звітність та діловодство 230

• Название: Розділ Ветеринарний облік, звітність та діловодство 230
• Анкор: ОВД-учебник.doc
• Дата: 16.02.2017
• Размер: 4.11 Mb.
• Имя файла: ОВД-учебник.doc
• Тип: Документы; #2750
• Категория: Биология. Ветеринария. Сельское хозяйство
• страница: 4 из 43

31

Що стосується установ державної ветеринарної медицини та спеці­алістів ветеринарної медицини місцевого значення, то типові (приблиз­ні) положення про них затверджує заступник міністра агрополітики. На їх підставі місцеві сільськогосподарські органи затверджують положення про підлеглі їм установи та організації.

Приведена номенклатура систематизує більшість нормативних, но­рмативно-технічних та інших службових документів з ветеринарної ме­дицини.

Разом з тим є окремі винятки, пов'язані з практикою, що склалася раніше.

Так, наприклад, затверджені положення, що стосуються порядку апробації ветеринарних біологічних препаратів, розробки та затвер­дження методичних вказівок з лабораторної діагностики заразних хвороб.

Регулюються основними положеннями, затверджені Мінагрополіти-ки, завдання, умови організації, обов'язки, права лабораторії ветерина­рної медицини, тваринницького комплексу, птахофабрики.

У ветеринарній практиці інколи випускають так звані рекомендації з того чи іншого питання (про будь-яку заразну хворобу, як вберегти від неї тварин, про нові ветеринарні препарати, тощо). Вони не відносяться до НТД, так як розробляються науково-дослідними інститутами, вищими навчальними закладами і публікуються ними з дозволу ДДВМ. В них не­має обов'язкових для виконання вказівок, а тим більше вказівок, які б перечили ветеринарному законодавству чи офіційній інструкції з даного питання.

Нормативні та нормативно-технічні документи з питань ветеринар­ної медицини є складовою частиною Ветеринарного законодавства. їх уважне вивчення та пунктуальне виконання - важливі умови забезпе­чення високої ефективності ветеринарних заходів.

Контрольні запитання

1. 
   Дайте визначення, що таке Ветеринарне законодавство.
   
2. 
   Що є предметом законодавства з питань ветеринарної медицини?
   
3. 
   Назвіть розділи Закону України "Про ветеринарну медицину" та дайте
   коротку характеристику їх.
   
4. 
   Які основні завдання ветеринарної медицини в Україні?
   
5. 
   В чому полягає організація виконання Закону України "Про ветеринарну
   медицину"?
   
6. 
   Яка передбачена відповідальність за порушення законодавства з пи­
   тань ветеринарної медицини?
   
7. 
   Назвіть та дайте визначення документів, що видаються у розвиток За­
   кону України "Про ветеринарну медицину".
   

1.3. Організаційна структура ветеринарної медицини та керівництво ветеринарною справою

в Україні

Структура ветеринарної медицини в Україні визначена Законом "Про ветеринарну медицину", прийнятим Верховною Радою України 5 грудня 1996 року.

В організаційному відношенні служба ветеринарної медицини охоп­лює систему установ, організацій та служб, пов'язаних спільністю за­вдань, які виконують спеціальні функції і, відповідно, розподіляються на державну, відомчу і приватну ветеринарну медицину.

Всю службу ветеринарної медицини можна розділити на 2 групи: спеціалісти, які здійснюють ветеринарну службу; друга - організації, установи, які забезпечують функціонування та розвиток цієї служби. В першій групі зайнято більше 80% працюючих.

До першої групи належать:

1. 
   організації та установи державної ветеринарної медицини;
   
2. 
   спеціалісти та організації (служби) відомчої ветеринарної меди­
   цини;
   

3) спеціалісти приватної ветеринарної медицини.
Другу групу установ і організацій складають:

1. 
   науково-дослідні інститути, зональні спеціалізовані лабораторії з
   хвороб тварин, міжобласні спеціалізовані лабораторії з хвороб птиці;
   
2. 
   ветеринарна біологічна промисловість;
   
3. 
   промислові підприємства і товаропровідна система корпорації
   "Укрзооветпромпостач", державного підприємства "Укрветпромпостач",
   асоціації "Украгробіовет";
   
4. 
   установи з підготовки кадрів - вищі та середні навчальні устано­
   ви ветеринарної медицини.
   

Державна ветеринарна мережа - це сукупність державних ветери­нарних підприємств і організацій, які безпосередньо виконують практич­ну ветеринарну роботу.

По призначенню та профілю роботи розрізняють наступні установи і організації державної ветеринарної медицини в Україні:

1. 
   лікувально-профілактичні установи: районні державні лікарні ве­
   теринарної медицини, дільничні лікарні, дільниці, пункти ветмедицини,
   міські лікарні ветеринарної медицини;
   
2. 
   діагностичні установи: центральна лабораторія ветеринарної
   медицини, районні державні лабораторії, міські державні лабораторії,
   зональні спеціалізовані державні лабораторії з хвороб тварин, державні
   лабораторії ветеринарно-санітарної експертизи на ринках;
   

32

33

_і

3. 
   ветеринарно-санітарні установи і організації: регіональні служби
   державного ветеринарного контролю на державному кордоні і транспор­
   ті з підпорядкованими їм прикордонними пунктами державного ветери­
   нарного контролю; обласні госпрозрахункові ветзагони з відділеннями в
   районах, відділи відомчої міліції;
   
4. 
   протиепізоотичні установи і організації: станції по боротьбі із ска­
   зом; протиепізоотичні експедиції, їх загони; експедиції по заходах бороть­
   би з ящуром, бруцельозом, лейкозом тощо.
   

Таблиця 1 Загальна схема ветеринарної медицини України

Організації і установи, які

забезпечують функціонування

та розвиток цієї служби

Науково-дослідні установи (ін-
ститути, лабораторії)

Організації, установи і спеціаліс­
ти, які здійснюють ветеринарну
службу

Ветеринарна біологічна промис­
ловість

Організації та установи державної
ветеринарноїмедицини

Промисловість і товаропровідна
система органів ветеринарного
постачання

Організації та спеціалісти відомчої
ветеринарноїмедицини

Спеціалісти приватної ветеринарної медицини

Ветеринарні навчальні установи

Перераховані вище лікувально-профілактичні установи є закладами загального профілю. Вони виконують різноманітні ветеринарні заходи, лікування хворих тварин, надають хірургічну та акушерську допомогу, організовують і проводять ветеринарно-санітарні заходи тощо.

Інші установи і організації державної мережі ветеринарної медици­ни виконують спеціальні функції.

Діяльність організацій і закладів державної ветеринарної медицини відбувається в трьох формах:

1. 
   Ветобслуговування - проведення ветеринарно-санітарних про­
   філактичних, протиепізоотичних заходів у всіх господарствах відповідно­
   го регіону.
   
2. 
   Ветеринарно-санітарний контроль та нагляд у всіх господарст­
   вах, організаціях, незалежно від відомчої належності і підпорядкованості.
   
3. 
   Загальне методичне керівництво ветеринарною медициною (на­
   станови, інструкції, облік і звітність, семінари, методична література то­
   що).
   

Для всіх закладів і організацій державної ветеринарної медицини затверджені Типові положення, в яких сформульовані завдання, визна­чені функції і права.

Організації і установи державної ветеринарної медицини відіграють головну роль в розробці, організації і проведенні ветеринарних заходів. Вони виконують функції міжвідомчої загальнодержавної ветеринарної служби. Спеціалісти державної ветслужби мають право виступати в яко­сті організаторів ветсправи, уповноважених органами виконавчої влади, керувати ветслужбою в районі, місті, області, республіці, а також конт­ролювати ветеринарні заходи у всіх господарствах, незалежно від фор­ми власності.

Державна ветеринарна медицина незалежна від господарств, під­приємств, міністерств і відомств, тому вона завжди може дати об'єктив­ну оцінку епізоотичного стану господарства, району, що особливо важ­ливо для забезпечення ветеринарного благополуччя тваринництва й охорони здоров'я населення від заразних хвороб, загальних для людини і тварин.

Ветеринарне обслуговування і ветеринарно-санітарний контроль та нагляд організується за територіальним принципом. Організаційна побу­дова державної ветеринарії відповідає адміністративному поділу України.

Відомча ветеринарна медицина - це сукупність ветеринарних орга­нізацій і установ, які знаходяться в підпорядкуванні відповідного мініс­терства або відомства, які не відносяться до державної ветеринарної мережі.

До відомчої ветеринарної медицини відносяться спеціалісти, які працюють в господарствах, комплексах, птахофабриках, відгодівельних господарствах, заготконторах, кооперативних організаціях, на підприєм­ствах з переробки продуктів і сировини тваринного походження тощо.

Органи і працівники відомчої служби не користуються міжвідомчими правами. їхні функції і права обмежені рамками даного міністерства, ві­домства (господарства, підприємства, організації). Вони працюють під загальним керівництвом і контролем організацій та установ державної ветеринарної медицини.

Системадержавноїветеринарноїмедицинивключає: - Державний департамент ветеринарної медицини Міністерства агрополітики України з підпорядкованими йому управліннями державної ветеринарної медицини Автономної Республіки Крим; обласними, Київ­ським та Севастопольським міськими управліннями державної ветери­нарної медицини; Центральною державною лабораторією ветеринарної медицини; зональними спеціалізованими лабораторіями ветеринарної


34

35





медицини з хвороб тварин; міжобласними спеціалізованими державни­ми лабораторіями ветеринарної медицини з хвороб птиці; корпорацією "Укрзооветпромпостач"; асоціацією "Украгробіовет"; підприємствами з виробництва засобів захисту тварин та заходів ветеринарної медицини; Державним науково-дослідним контрольним інститутом ветеринарних препаратів і кормових добавок, іншими науково-дослідними установами; регіональними службами державного ветеринарного контролю на дер­жавному кордоні та транспорті; підрозділами ветеринарної міліції із за­безпечення карантинних ветеринарних заходів тощо;

• 
  управління державної ветеринарної медицини Автономної Рес­
  публіки Крим, обласні, Київське та Севастопольське міські управління
  державної ветеринарної медицини з підпорядкованими їм, відповідно,
  республіканським, обласним та міськими державними закладами вете­
  ринарної медицини, обласними госпрозрахунковими ветеринарно-сані­
  тарними загонами, районними та міськими управліннями державної ве­
  теринарної медицини, обласними державними лабораторіями ветери­
  нарної медицини, обласними державними підприємствами "Ветзоо-
  промпостач", підрозділами відомчої ветеринарної міліції із забезпечення
  карантинних ветеринарних заходів;
  
• 
  районні управління державної ветеринарної медицини з підпо­
  рядкованими їм районними державними лікарнями, дільничними лікар­
  нями, дільницями, пунктами ветеринарної медицини та державними ла­
  бораторіями ветеринарно-санітарної експертизи на ринках;
  
• 
  міські управління державної ветеринарної медицини з підпоряд­
  кованими їм міськими державними лікарнями, дільничними лікарнями,
  дільницями державної ветеринарної медицини, державними лаборато­
  ріями ветеринарної медицини, державними лабораторіями ветеринар­
  но-санітарної експертизи на ринках;
  
• 
  регіональні служби державного ветеринарного контролю на кор­
  доні і транспорті з підпорядкованими їм прикордонними та транспортни­
  ми пунктами державного ветеринарного контролю.
  

Організаційна структура і штатна чисельність підприємств, установ та організацій державної ветеринарної медицини визначаються, відповідно, Державним департаментом ветеринарної медицини, управлінням дер­жавної ветеринарної медицини Автономної Республіки Крим, обласни­ми, Київським та Севастопольським міськими управліннями державної ветеринарної медицини, а міністерств та інших центральних органів ви­конавчої влади - начальником служби ветеринарної медицини відповід­ного міністерства або іншого центрального органу виконавчої влади за погодженням з Державним департаментом ветеринарної медицини.

36

37

Реорганізація, створення нових закладів, підприємств, установ, ор­ганізацій, управлінь державної ветеринарної медицини проводяться в межах коштів, виділених на утримання системи державної ветеринарної

медицини.

Управління державної ветеринарної медицини Автономної Респуб­ліки Крим, в областях, містах і районах організаційно входять до складу Уряду Автономної Республіки Крим, відповідних державних адміністра­цій, підпорядковуються вищим органам державної ветеринарної меди­цини у питаннях, що належать до їх компетенції, як місцеві органи Дер­жавного департаменту ветеринарної медицини.

Державні органи управління ветеринарною медициною

Управління державною медициною здійснює Державний департа­мент ветеринарної медицини, який підпорядковується безпосередньо Міністру агрополітики України. Департамент є юридичною особою. Очо­лює його Головний державний інспектор ветеринарної медицини Украї­ни - голова департаменту. Голова Державного департаменту ветерина­рної медицини та його заступники призначаються на посади Кабінетом Міністрів України.

Спеціалістам ветеринарної медицини Державного департаменту ветеринарної медицини, управління державної ветеринарної медицини Автономної Республіки Крим, управлінь державної ветеринарної меди­цини областей, міст Києва та Севастополя, районів, міст надаються по­вноваження державних інспекторів ветеринарної медицини.

Керівництво ветеринарною медициною в Автономній Республіці Крим здійснює управління Автономної Республіки Крим. Управління очолює головний державний інспектор ветеринарної медицини - нача­льник управління, який призначається на посаду Державним департа­ментом ветеринарної медицини за погодженням з Урядом Автономної

Республіки Крим.

Керівництво ветеринарною медициною в областях, містах Києві та Севастополі здійснюють обласні, Київське та Севастопольське міські управління державної ветеринарної медицини. Обласні, Київське та Се­вастопольське міські управління очолюють головні державні інспектори ветеринарної медицини - начальники управлінь, які призначаються на посади Державним департаментом ветеринарної медицини за пого­дженням з обласною, Київською та Севастопольською міськими держа­вними адміністраціями.

Керівництво ветеринарною медициною в районах, містах здійсню­ють, відповідно, районні, міські управління державної ветеринарної ме­дицини. Управління очолюють головні державні інспектори ветеринарної медицини - начальники управлінь, які призначаються на посади нача­льником управління державної ветеринарної медицини Автономної Рес-

38

публіки Крим, обласного управління державної ветеринарної медицини за погодженням із відповідними місцевими державними адміністраціями.

Регіональні служби державного ветеринарного контролю на держа­вному кордоні та транспорті очолюють начальники, які призначаються на посаду Державним департаментом ветеринарної медицини.

Керівники державних органів управління ветеринарної медицини Автономної Республіки Крим, областей, районів, міст, регіональних служб державного ветеринарного контролю на державному кордоні та транспорті Державного департаменту ветеринарної медицини, інших установ державної ветеринарної медицини є одночасно головними дер­жавними інспекторами ветеринарної медицини, відповідно, Автономної Республіки Крим, областей, районів, міст, регіональних служб державно­го ветеринарного контролю на державному кордоні та транспорті.

Заступники керівників державних органів управління ветеринарної медицини за посадою є заступниками відповідних головних державних інспекторів ветеринарної медицини.

Голова обласної адміністрації

Голова міської адміністрації

Управління держ. ветеринарної медицини

Голова районної адміністрації

Обласні підпр. "Зооветпром-

Обласні госпрозраху­нкові вет. сан. загони

Прикордонні

територіальні

пункти вет.

контролю

Обласні лабора­торії ветеринар­ної медицини

Відділення відомчої вете­ринарної міліції

Районні управління вет. медицини з

інспекцією, районні лікарні

вет. медицини

Міські управління вет. медицини з ін­спекцією міські лікарні вет. медицини

Міжрайонні, районні лабора­торії вет. медицини

Міська державна лабораторія ветеринарної медицини

Дільничні лікарні

Лабораторія ветсанек­спертизи

Дільниці

Дільничні лікарні

Пункти

Дільниці

Служби вет. медицини господарств, підприємств

Пункти

Рис. 2. Схема ветеринарної служби області

39

Компетенція органів державної ветеринарної медицини

Компетенція органів управління державної ветеринарної медицини. До компетенції органів управління державної ветеринарної медици­ни належать:

• 
  контроль, координація та організація заходів щодо профілактики,
  діагностики, лікування та ліквідації інфекційних, інвазійних і незаразних
  хвороб тварин;
  
• 
  оцінка епізоотичної ситуації та видача обов'язкових розпоря­
  джень щодо здійснення профілактики і ліквідації заразних хвороб, дера­
  тизації, дезінфекції та інших заходів;
  
• 
  контроль за виробництвом доброякісних у ветеринарному і сані­
  тарному відношенні продуктів і сировини тваринного походження;
  
• 
  здійснення на ринках ветеринарно-санітарної експертизи проду­
  ктів і сировини тваринного і рослинного походження;
  

• організація разом з органами охорони здоров'я захисту населен­ня від хвороб, спільних для людей і тварин, та здійснення взаємного об­міну інформацією про зазначені хвороби;

• 
  контроль за охороною території України від занесення з терито­
  рії інших країн інфекційних хвороб тварин; перевірка ветеринарного ста­
  ну тварин, продуктів, сировини тваринного походження і кормів під час
  експорту-імпорту;
  
• 
  оцінка ветеринарно-санітарного стану м'ясо- і молокопереробних
  підприємств, складських приміщень для зберігання сировини і продуктів
  тваринного походження, кормів і засобів їх транспортування;
  
• 
  аналіз причини захворювання на заразні та незаразні хвороби і
  загибелі тварин та птиці, розроблення рекомендацій їх профілактики;
  
• 
  виключне правило на проведення ветеринарно-санітарної екс­
  пертизи м'яса і продуктів забою на м'ясокомбінатах, бойнях, у цехах та
  інших переробних підприємствах і ринках;
  
• 
  ветеринарно-санітарний та екологічний контроль за харчовими
  продуктами тваринного і рослинного походження;
  
• 
  відбір зразків сировини і матеріалів, а також продуктів (продук­
  ції), що виробляються чи реалізуються, для проведення відповідних до­
  сліджень. Порядок відбору зразків визначається Кабінетом Міністрів
  України;
  

• 
  контроль і координація діяльності відомчої служби ветеринарної
  медицини і спеціалістів ветеринарної медицини;
  
• 
  видача органам страхування висновків на тварин, вимушено за­
  битих і загиблих;
  
• 
  експертиза проектів планування та будівництва тваринницьких
  ферм, будівель, підприємств по забою і переробці тварин і сировини
  тваринного походження; участь у діяльності робочих і державних комісій
  

з прийняття в експлуатацію збудованих тваринницьких об'єктів, підпри­ємств по забою і переробці тварин і сировини тваринного походження; проектів відведення земельних ділянок для всіх видів зазначеного буді­вництва і забору води для тварин;

• 
  заборона експлуатації або тимчасове припинення діяльності
  тваринницьких об'єктів, підприємств по забою і переробці тварин та си­
  ровини тваринного походження у разі порушення ветеринарних норм і
  правил;
  
• 
  проведення лабораторно-клінічних (вірусологічних, бактеріологі­
  чних, хіміко-токсикологічних, патологоанатомічних, гістологічних, пара-
  зитологічних, радіологічних та інших) досліджень з метою діагностики
  хвороб тварин, оцінки продуктів та сировини тваринного походження,
  кормів і води.
  

До виключної компетенції Державного департаменту ветеринарної медицини належать:

• 
  реєстрація засобів захисту тварин та кормових добавок, видача
  висновків щодо застосування засобів ветеринарної медицини та затвер­
  дження нормативно-технічних документів щодо їх виробництва і засто­
  сування;
  
• 
  ведення Державної реєстраційної книги засобів захисту тварин;
  

• 
  здійснення контролю за виробництвом і використанням засобів
  захисту тварин, кормових добавок, оцінка їх впливу на здоров'я тварин,
  якість продуктів і сировини тваринного походження;
  
• 
  встановлення норм виробничого навантаження спеціалістів ве­
  теринарної медицини;
  
• 
  затвердження ветеринарно-санітарних правил та інших норма­
  тивних актів з питань ветеринарної медицини;
  
• 
  оперативний перерозподіл коштів, що виділяються з державного
  бюджету на проведення протиепізоотичних заходів між органами та
  установами системи державної ветеринарної медицини;
  
• 
  повідомлення Міжнародному епізоотичному бюро про встанов­
  лення карантину тварин, про його термін та про зняття;
  
• 
  встановлення обмежень або заборони на експорт чи імпорт тва­
  рин, харчових продуктів та сировини тваринного походження, сільгосп-
  продуктів із окремих країн або регіонів у зв'язку з виникненням особливо
  небезпечних хвороб тварин, у тому числі спільних для тварин і людей;
  
• 
  представлення інтересів ветеринарної медицини України в ме­
  жах повноважень, наданих йому Кабінетом Міністрів України відповідно
  до законодавства.
  

40