ОВД-учебник. Розділ Ветеринарний облік, звітність та діловодство 230
 Скачать 4.11 Mb.
|
|
Список тварин, від яких взята кров для дослідження
131  Заздалегідь визначають місце проведення роботи (майданчик поза тваринницьким приміщенням, в індивідуальному секторі залежно від епізоотичної ситуації місце виведення тварин; в неблагополучних з гострозаразної хвороби пунктах, не допускаючи скупчення тварин в одному місці, організують подвірний огляд тварин чи відкладають дослідження).Завчасно також ставлять до відома керівників господарств (ферм), фермерів, індивідуальних власників. Для ознайомлення населення використовують місцеву радіотрансляційну мережу та вивішують об'яви на видних місцях. У питаннях техніки діагностичних досліджень керуються настановами Державного департаменту ветеринарної медицини Мінагрополітики України. У день обстеження спеціаліст, відповідальний за організацію та проведення досліджень, інструктує всіх залучених до роботи спеціалістів, детально пояснюючи підсобним працівникам їх обов'язки, потім ставить їх на робочі місця. Робочі місця та обладнання також готують завчасно (столи, стільці, нагрівальні прилади, прилади для миття рук, вистригання чи бриття шерсті, волосся; з державної лабораторії ветмедицини отримують стерильні пробірки, готують етикетки тощо). За нормативами ветеринарних обробок тварин, один спеціаліст з двома (при стійловому утриманні), трьома (при пасовищному) підсобними робітниками за один робочий день забезпечує алергічне дослідження голковим методом 210 голів великої рогатої худоби. Важливо завчасно та правильно розрахувати потребу діагностичних препаратів, деззасобів та інструментів. При цьому керуються настановами по застосуванню діагностичних препаратів, їх дозуванні з врахуванням технологічних витрат, кількості введень та кількості тварин. Наприклад, для внутрішньошкірної туберкулінізації доза туберкуліну з врахуванням технологічної втрати складає 0,24 мл. Для 1000 голів тварин загальна потреба туберкуліну складає 240 мл.(1000 х 0,24). По закінченню роботи складають акт та прикладають опис досліджених тварин. Для виявлення заражених гуртів гельмінтозами лікарі ветеринарної медицини господарств організують взяття проб фекалій, які в пробірках чи склянках з відповідними етикетками направляють у лабораторію чи досліджують у лікарні. Організація імунізації тварин У комплексі протиепізоотичних заходів вакцинація розглядається як один з найбільш ефективних методів активної профілактики заразних хвороб. Щеплення повинні бути проведені у встановлені планом терміни, доброякісними біопрепаратами, у ретельній відповідності з настановами по їх застосуванню. Не дивлячись на високу ефективність та вирішальне значення активної імунізації тварин при багатьох інфекційних хворобах, її неможливо проводити відірвано від всього комплексу протиепізоотичних заходів. Поствакцинальний імунітет при всій його стійкості є штучним, не достатньо напруженим у всіх щеплених тварин - залежить від індивідуальних особливостей, вгодованості, віку та інших факторів. Придбаний таким шляхом імунітет тому вважається відносним. При відомих умовах його напруженість може бути знижена, у ветеринарній практиці відомі випадки, коли одна вакцинація не попереджувала спалахи епізоотій при значних її розмірах. Ефективність вакцинації залежить і від якості вакцин, способу її введення, дози, кратності застосування та стану організму. У незадовільно вгодованих та виснажених тварин слабкий нетривалий імунітет. Не буде успіху від вакцинації, якщо одночасно не застосовувати заходи щодо ліквідації можливих джерел збудника інфекцій, недопущення введення в господарства нових тварин без ізоляції та обробки. Якщо тварин імунізують сироваткою чи іншими пасивними засобами, їх вводять повторно або цей імунітет закріплюють вакциною. При проведенні щеплень передбачаються такі ж загальні організаційні заходи, як \ при діагностичних дослідженнях. Перед початком вакцинації тварин, лікар ветеринарної медицини повинен підготувати запас гіперімунної сироватки чи специфічного глобуліну для надання допомоги окремим тваринам при наявності поствакцинальних реакцій чи ускладнень, особливо при щепленнях живими тканинними вакцинами, скласти список тварин, що підлягають щепленню за такою формою: Список тварин, що підлягають щепленню (  назва господарства, населеного пункту, району, області)Щеплення проти
132 133  Згідно з діючими інструкціями обов'язкові профілактичні щеплення проводяться у стаціонарно неблагополучних пунктах проти: сибірки, ем-кару, лептоспірозу, сальмонельозу телят, пастерельозу великої рогатої худоби, брадзоту та ентеротоксемії овець, дизентерії ягнят; бешихи, чуми та хвороби Ауєскі свиней, псевдочуми, віспи та пастерельозу птиці; сказу собак; у прикордонних районах - чуми великої рогатої худоби.Вакцинація з профілактичною метою проти інших хвороб проводиться в залежності від наявності їх у даній місцевості. Профілактичні вакцинації також здійснюються в плановому порядку з повним обхватом поголів'я, проводяться додаткові щеплення підростаючому молодняку, визначається кращий час їх проведення в залежності від епізоотичної ситуації, особливостей ведення тваринництва (перед вигоном тварин на пасовище, восени), застосовуються автомати, аерозолі та інші пристрої. Перед щепленням проводять клінічний огляд, вибіркову термометрію. Не підлягаючих вакцинації тварин беруть на особливий облік. Велике значення має надійна фіксація (безпека для людей, попередження травм та абортів у тварин). Потрібно організовувати ветеринарне спостереження після щеплень, вказати в актах про додаткові заходи (заборона забою тварин, наприклад, протягом 14 днів після щеплення проти сибірки; покращення годівлі тварин тощо). При ускладненнях складають окремі акти. Організація протигельмінтозних заходів, обробок проти бабезіозів, протозоозів, ектопаразитарних хвороб Особливістю цих заходів є те, що вони в окремих випадках є профілактичними та лікувальними і пов'язані з певним періодом року. Цим вони відрізняються від діагностичних досліджень та вакцинацій. Протипаразитарні обробки майже завжди пов'язані з вираженою сезонністю та біологічним циклом розвитку паразитів. В систему заходів боротьби з гельмінтозами входять поєднання загальних профілактичних заходів з дегельмінтизацією тварин. До загальної профілактики відносять покращення умов утримання, регулярне очищення, дезінвазію приміщень, своєчасне прибирання та знезараження гною, облаштування туалетів при фермах, благоустрій місць напування, правильне використання пасовищ, надійне знезараження кон-фіскатів, уражених гельмінтами. При підготовці до обробки тварин проти гельмінтозів враховують поголів'я тварин, що підлягають дегельмінтизації, визначають потребу в антигельмінтиках, робочій силі, готують робочі місця, як і при інших масових обробках тварин. При організації дегельмінтизації звертають увагу 134 на те, щоб обробити всіх заражених гельмінтами тварин в терміни з врахуванням біологічного циклу розвитку, щоб вона не слугувала причиною масового інвазування зовнішнього середовища; для обробки використовують спеціально огороджений двір (гній за певний час спалюють, закопують). Організація заходів з профілактики та ліквідації протозоозів зводиться до вивчення переносників хвороб (кліщів, жалячих комах) у даній місцевості, в окремих господарствах та здійснення протикліщових обробок тварин, організації випасання худоби, враховуючи біологію збудників і переносників, природнокліматичні умови, епізоотологію вказаних хвороб у даній місцевості. В комплекс заходів з ліквідації протозоозів тварин включають знищення кліщів-переносників, як на пасовищах, так і на тваринах, захист гуртів від нападання кліщів та гнусу (мошок, комарів, ґедзів та ін.) в період їх масового виплоду та оживання. Тварин обробляють відлякуючими та інсектицидними засобами у відповідності з настановами по їх застосуванню. При протозоозах застосовують хіміотерапію в комплексі з агротехнічними заходами. Організація заходів з профілактики та ліквідації арах-ноентомозів передбачає обробку всіх тварин. Купання чи обприскування тварин проводять у весняно-літньо-осінній період року. Овець купають після стриження. Перед початком купання лікар ветеринарної медицини перевіряє стан ємкостей для купання, апаратів та обладнання для обприскування, організує завезення інсекто-акарацидних засобів, інструктує працівників, зайнятих купанням чи обприскуванням тварин, визначає порядок і маршрут руху отар овець до ванни та після купання, контролює приготування робочого розчину препаратів. Надзвичайно важливим є, наприклад, приготування розчинів інсекто-акарицидів у м'якій, а не жорсткій воді (дощова, з річок, боліт, озер, ставків) і систематично слідкує за концентрацією інсекто-акарицидного засобу у розчині. Заходи щодо профілактики гіподерматозу проводять у період літання ґедзів, а також весною та восени. Одночасно у літній час захищають тварин від гнусу, ґедзів та кліщів. Контрольні запитання
135 4.3. Організація заходів щодо ліквідації заразних хвороб тварин Незалежно від того, що є причиною виникнення тієї чи іншої заразної хвороби, з її появою перед спеціалістами ветеринарної медицини, постає відповідальне завдання - негайно застосувати заходи щодо недопущення розвитку епізоотії. Особливістю заразних хвороб є те, що вони виникають зненацька і часто мають характер епізоотії. Тому появу інфекційних хвороб, особливо гостро перебігаючих, завжди потрібно розглядати, як надзвичайний стан, що потребує прийняття невідкладних заходів для їх локалізації та ліквідації. Ці заходи повинні відрізнятися від звичайних планових швидкістю їх організації та проведення. Заходам щодо ліквідації заразних хвороб надавалося і надається великого державного значення. Згідно закону України "Про ветеринарну медицину" відповідальність за ці заходи покладається на керівників господарств, підприємств, організацій та установ, а також громадян. Проте вирішальна роль в організації протиепізоотичних заходів, безсумнівно, покладається на спеціалістів ветеринарної медицини. Особливо велика роль при цьому головних державних інспекторів ветеринарної медицини районів. При появі гострих інфекційних хвороб, що мають тенденцію до швидкого розповсюдження головний державний інспектор ветеринарної медицини зобов'язаний мобілізувати всі сили служби ветеринарної медицини на боротьбу з епізоотією. Можуть бути задіяними всі спеціалісти ветеринарної медицини району незалежно від виконуваних ними обов'язків. Кожному з них визначається конкретна ділянка роботи, спрямовуючи при цьому їх діяльність на найважливіших заходах. Звичайно, це не означає, що всі спеціалісти повинні знаходитися в тому пункті, де з'явилася хвороба. Окремі з них повинні проводити заходи безпосередньо в неблагополучному пункті чи загрозливій зоні. Варто розташувати людей так, щоб одночасно забезпечити охорону інших господарств району від занесення інфекції. Характер заходів, їх об'єм та тривалість залежать від особливостей інфекції, часу і умов появи захворювання, а також ступеня розповсюдження та перебігу епізоотії. В залежності від виду інфекції та характеру її перебігу (наприклад, при появі ящуру, класичної чуми свиней, сибірки чи інших) вимагається негайно припинити інші заходи у відповідності з планом профілактичних протиепізоотичних заходів (діагностичні дослідження, щеплення, обробки). Комплекс організаційно-господарських та спеціальних заходів щодо ліквідації заразних хвороб тварин включає:
Частина вказаних заходів обов'язкова при всіх заразних хворобах, а деякі - лише при окремих у відповідності з діючими інструкціями. При одних хворобах вирішальними є організаційно-господарські, а при інших - спеціальні ветеринарно-санітарні заходи. Протиепізоотичні заходи більш ефективні, коли у їх проведенні приймає участь населення та місцеві органи влади. Боротьба з антропо-зоонозами вимагає ще й тісної взаємодії служби ветеринарної медицини та органів охорони здоров'я. | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||