ОВД-учебник. Розділ Ветеринарний облік, звітність та діловодство 230
 Скачать 4.11 Mb.
|
|
Реєстрація випадків заразних хвороб. Для успішного проведення протиепізоотичних заходів особливо важливо чим раніше встановити перші випадки захворювання, особливо при гостро перебігаючих захворюваннях - сибірка, ящур, класична чума свиней, Н'юкаслська хвороба тощо. Чим раніше виявлене захворювання, тим більше можливостей для його найшвидшої ліквідації. У відповідності з вимогами Закону України "Про ветеринарну медицину" керівники господарств та індивідуальні власники зобов'язані негайно повідомити лікаря ветеринарної медицини та органи місцевої влади про раптову загибель і одночасне захворювання багатьох тварин. 136 137 Лікар ветеринарної медицини, отримавши повідомлення, зобов'язаний терміново прибути в господарство, щоб встановити діагноз, вияснити причини виникнення і повідомити головного державного інспектора ветеринарної медицини району. Не потрібно применшувати значення своєчасної та широкої інформації про появу заразної хвороби. Таку помилку не рідко допускають починаючі спеціалісти ветеринарної медицини, що призводить до поширення хвороби в інших господарствах. Головна мета своєчасної негайної інформації про появу заразної хвороби полягає в тому, щоб дати іншим спеціалістам та органам ветеринарної медицини можливість завчасно застосувати заходи проти розповсюдження епізоотії. Законодавством із питань ветеринарної медицини та діючими інструкціями про заходи боротьби з інфекційними хворобами тварин передбачена обов'язковість негайної інформації про появу кожного випадку заразної хвороби. Інформування вищих установ та органів ветеринарної медицини про появу заразних хвороб проводиться у формі термінових повідомлень. Термінові повідомлення посилають при появі особливо небезпечних гостро заразних хвороб - ящуру, чуми свиней, чуми великої рогатої худоби, сибірки, везикулярної хвороби і везикулярної екзантеми свиней, Ньюкаслської хвороби та грипу птахів чи інших хвороб списку А. Перелік хвороб, з яких представляються термінові повідомлення, може бути доповнений і змінений. Повідомлення передають терміново при виникненні хвороби телефоном, телеграфом, телетайпом лікарі ветеринарної медицини господарств, установ дільничного типу державної ветеринарної медицини головному державному інспекторові ветеринарної медицини району, а він обласному управлінню державної ветеринарної медицини. В подальшому відомості головному державному інспекторові ветеринарної медицини представляють щодекадно, аж до ліквідації епізоотії, а він - відповідно в обласне управління державної ветеринарної медицини. У відомостях про появу заразної хвороби повідомляють дату виявлення хвороби (нового неблагополучного пункту), кількість цих пунктів, захворювань, оброблених (зростаючим підсумком з початку року). При відправленні повідомлень телеграмою для скорочення кількості слів користуються умовними позначками.
Всі відомості, за винятком 05, повідомляються зростаючим підсумком з початку року. Одночасно з представленням термінового повідомлення головний державний інспектор ветеринарної медицини району зобов'язаний зробити запис у журналі епізоотичного стану району (міста) та нанести відповідні показники на епізоотичну карту. Встановлення джерела збудника інфекції. При встановленні заразної хвороби особливу увагу потрібно приділити виявленню джерела збудника інфекції, його ліквідації і попередженню розповсюдження хвороби. Хворих та підозрілих у захворюванні тварин негайно ізолюють. Місце знаходження тварин піддають ретельному очищенню дезінфекції, тим самим розриваючи епізоотичний ланцюг. У подальшому в залежності від характеру хвороби проводять заходи, передбачені діючою інструкцією по боротьбі з цим захворюванням. При встановленні джерела збудника інфекції бувають великі труднощі, тому потрібно прикласти максимум зусиль, щоб вияснити причину виникнення хвороби, від чого залежить її швидка ліквідація. Часто при цьому користуються складанням анкет із запитаннями, в яких перераховують можливі шляхи занесення інфекції і знаходять вирішення методом виключення. Встановлюють епізоотичне вогнище, здійснюють заходи щодо його ліквідації, щоб воно не слугувало джерелом подальшого розповсюдження збудника хвороби. Будь-яке господарство (населений пункт), у якому з'явилося захворювання тварин заразною хворобою, оголошується неблагополучним з даної хвороби і вважається таким до повного оздоровлення. При появі особливо небезпечних хвороб встановлюють карантин, а при інших - карантинні обмеження як особливий режим на певній території, спрямований на локалізацію і ліквідацію спалахів небезпечних інфекційних захворювань тварин. Карантин встановлюється та скасовується рішенням місцевої державної адміністрації на відповідних територіях та виконавчими органами органів місцевого самоврядування міст обласного значення, а в межах 138 139  одного або кількох регіонів - рішенням Кабінету Міністрів України за поданням Державного департаменту ветеринарної медицини.Карантин встановлюється протягом доби після виявлення карантинної хвороби тварин. Встановлення карантину є одним з найважливіших протиепізоотич-них заходів і обов'язкове при наступних заразних хворобах: ящур, везикулярний стоматит, везикулярна хвороба свиней, чума великої рогатої худоби, чума дрібних жуйних, контагіозна плевропневмонія великої рогатої худоби, нодулярний дерматит, лихоманка долини Ріфт, блутанг, віспа овець та кіз, африканська чума коней, африканська чума свиней, класична чума свиней, грип птахів, Н'юкаслська хвороба. При вирішенні питання про те, які об'єкти та території підлягають карантинуванню, необхідно виходити з умов конкрентної епізоотичної ситуації - це може бути окремий двір, ферма, господарство, весь населений пункт чи навіть велике місто. Встановлення карантину повинно бути виправдане дійсною необхідністю та забезпечене контролем з боку органів місцевої влади. При карантинуванні залізничних станцій, портів, пристаней на час карантину вводиться так звана конвенційна заборона, після накладання якої припиняється навантаження та вивантаження тварин, продукції і сировини тваринного походження, фуражу. Враховують при цьому ступінь контагіозності та сприйнятливість різних видів тварин. При хворобах, спільних для кількох видів тварин, заборона стосується всіх тварин та продукції і сировини; при хворобі, наприклад, птиці, заборона стосується лише перевезення птиці, яєць, пуху, пера тощо. Конвенційну заборону на залізничну станцію, порт накладають за поданням головного державного інспектора ветеринарної медицини регіональної служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні і транспорті начальники управлінь залізниць, річкового пароплавства, аеропортів. Про закриття залізничних станцій, річкових портів, аеропортів повідомляють Міністерству транспорту України, всю мережу залізниць, портів. Під час карантину проводять відповідні ветеринарно-санітарні заходи для попередження розповсюдження заразних хвороб. Після ліквідації хвороби конвенційну заборону знімають телеграфною вказівкою відповідного управління залізниці, пароплавства, аеропорту. Порядок проведення охоронно-карантинних та ветеринарно-санітарних заходів у карантинованих об'єктах і здійснення обмежувальних та попереджувальних заходів в загрозливій зоні, визначається інструкціями по боротьбі з конкретними хворобами. З метою посилення цих заходів при особливо небезпечних хворобах при обласних лікарнях чи лабораторіях державної ветеринарної ме- дицини можуть організовуватися тимчасові спеціальні ветеринарно-карантинні загони чи пости для контролю за дотриманням карантинних правил. При деяких гострих інфекційних хворобах навколо карантинованого об'єкта встановлюється загрозлива зона. Перелік хвороб, при яких встановлюється загрозлива зона, визначає Міністерство аграрної політики України. Визначення кордону загрозливої зони проводить головний державний інспектор ветеринарної медицини і воно залежить від епізоотичної ситуації, особливостей хвороби, розташування населених пунктів і їх господарсько-економічних зв'язків. При сибірці загрозливими вважають лише близько розташовані населені пункти, при ящурі більш широкі кордони зони. Підставою для прийняття рішення про введення карантину є акти про встановлення заразної хвороби, висновки головного державного інспектора ветеринарної медицини про необхідність винесення такого рішення. Він же готує проект рішення чи розпорядження органу місцевої влади за таким змістом: ЗРАЗОК: районна державна адміністрація області РОЗПОРЯДЖЕННЯ № Р- від " " 200. про встановлення карантину щодо класичної чуми свиней вс. району області громадян У зв'язку з с. виникненням в окремих дворах захворювання свиней класичною чумою, з метою припинення поширення і якнайшвидшої ліквідації захворювання, керуючись Законом України "Про ветеринарну медицину" та інструкцією щодо заходів з профілактики та ліквідації класичної чуми свиней, районна державна адміністрація ухвалила: 1. Оголосити с. неблагополучним щодо класичної чуми свиней і запровадити карантин
а) ввозити та вивозити свиней (за винятком вивезення тварин на м'ясокомбінат); Ь) вивезення з неблагополучного пункту сирих продуктів забою свиней; 140 141    с) забій та перегрупування свиней у господарствах без дозволу спеціаліста ветеринарної медицини;о1) виїзд усіх видів транспорту з карантинованої території, вхід сторонніх осіб в неблагополучні двори; є) вихід власників з карантинованої території у робочому одязі та взутті; і) у межах карантинованої та загрозливої територій проведення виставок, ярмарків, екскурсій, а також торгівля свинями та сирими продуктами їхнього забою. 4. Зобов'язати завідувача дільничною лікарнею ве теринарної медицини невідкладно провести в с. комплекс ветеринарно-санітарних заходів, передбачених діючою інструкцією щодо боротьби з класичною чумою.
Г  оловарайонноїдержавноїадміністрації.З  алежно від характеру хвороби умови карантину можуть бути різними, але повинні ретельно відповідати вимогам діючої інструкції. При особливо небезпечних хворобах, що мають тенденцію до швидкого розповсюдження, вводять більш жорсткі заходи (заборона виходу людей за межі карантинованої території з обладнанням тимчасових гуртожитків, інтернатів; організація перевалювальних пунктів та майданчиків тощо).В окремих випадках створюють спеціальні ветеринарно-карантинні загони для контролю за дотриманням карантинних правил з числа працівників міліції, студентів та учнів навчальних закладів або призначають спеціальних осіб найчастіше з лікарів-епізоотологів для повсякденного керівництва безпосередньо в неблагополучному пункті (начальник карантину, уповноважений з ліквідації вогнища інфекції). Відповідальними за дотриманням карантинних правил є керівники господарств, підприємств та органів влади. Спеціалісти ветеринарної медицини разом з ними повинні широко інформувати населення про карантин і відповідальність за його виконання. Від власників тварин беруть розписку про те, що вони проінструктовані і зобов'язуються виконувати всі вимоги. На дорогах при в'їзді та виїзді вивішують оголошення про карантин, встановлюють охоронно-карантинні пости з цілодобовим чергуванням. 142 Дороги перекривають шлагбаумом, встановлюють вказівки про об'їзд, обладнують дезбар'єри для знезараження коліс транспорту. Спеціаліст ветеринарної медицини господарства чи установи після встановлення діагнозу повинен провести поголівний клінічний огляд тварин, яких розділяє на три групи: хворих, підозрілих у захворюванні та підозрілих у зараженні. Тварин першої та другої групи негайно ізолюють, а за тваринами третьої групи встановлюють ветеринарне спостереження, щоденно оглядаючи їх та вимірюючи температуру у них. Одночасно проводять ретельну дезінфекцію в осередку. В окремих випадках для швидкої ліквідації осередку захворювання хворих тварин піддають забою або знищенню. Згідно з законодавством про ветеринарну медицину забій або знищення, як обов'язковий захід передбачається при: контагіозній плевропневмонії великої рогатої худоби, туберкульозі, бруцельозі, інфекційній анемії та інфекційному енце-фаломієліті коней, класичній чумі свиней, пастерельозі курей, віспі птиці, інфекційному ларинготрахеїті та інфекційному бронхіті птиці. При багатьох хворобах тварини підлягають знищенню. Це такі захворювання як сказ, ящур (при перших випадках у благополучній місцевості), туляремія, чума та рінотрахеїт великої рогатої худоби, катаральна лихоманка (синій язик) великої рогатої худоби та овець, почесу-ха (скрейпі) овець, чума верблюдів, сап, епізоотичний лімфангоїт, парувальна хвороба (трипаносомоз) коней, африканська чума однокопитних та свиней, токсоплазмоз собак та котів, мікроспорія котів, грип та Н'юкаслська хвороба, орнітоз птиці. В залежності від характеру епізоотії тварин неблагополучного пункту та загрозливої зони щеплюють, найчастіше незалежно від строків проведення планових профілактичних щеплень. Організація цієї роботи така ж, як і при проведенні попереджувальних щеплень згідно з інструкціями та постановами, але повинна відрізнятися швидкістю її організації та проведення. В журналі реєстрації протиепізоотичних заходів роблять відповідний запис. Одночасно проводять комплекс ветеринарно-санітарних заходів: знищення трупів тварин, очищення, дезінфекцію, дезінсекцію, дератизацію приміщень, знезараження гною тощо. Інколи трупи знищують без зняття шкір. Забороняється знімати шкіри при таких заразних хворобах: ботулізм, брадзот овець, сказ, злоякісний набряк, епізоотичний лімфангоїт коней, меліоідоз, віспа овець та кіз, віспа свиней, сап коней, сибірка, туляремія, чума великої рогатої худоби, чума верблюдів, африканська та класична чума свиней, інфекційна ентеротоксемія овець, емфізематозний карбункул великої рогатої худоби. Якщо за умовами карантину дозволяється зняття шкір з трупів, то воно здійснюється у спеціально відведеному місті або на заводах з виготовлення м'ясо-кісткового борошна. 143 Карантин знімають з господарства або населеного пункту після повного припинення захворювання тварин заразною хворобою, після закінчення встановленого інструкцією терміну і при умові проведення всіх заходів із ліквідації хвороби, в тому числі закріплювальних, зокрема заключної дезінфекції. До зняття карантину, спеціаліст ветеринарної медицини ретельно перевіряє виконання заходів, передбачених планом ліквідації хвороби, ветеринарно-санітарного стану приміщень, інвентаря, території навколо ферм, гноєсховища, місць напування та складає відповідний акт. Головний державний інспектор ветеринарної медицини особисто перевіряє стан виконання всіх заходів, що є підставою для подання документів з метою видання розпорядження органів місцевої влади про зняття карантину. При окремих інфекційних хворобах (ящур, чума великої рогатої худоби, хвороба Ауєскі та ін.) після зняття карантину передбачаються додаткові обмеження стосовно заборони виведення тварин для племінних та користувальних цілей, ввезення тварин, вивезення грубих чи інших кормів тощо. Встановлюють конкретні правила використання пасовищ, водойм для напування тварин в неблагополучній місцевості. В цих випадках у розпорядженні про зняття карантину вказують про ці обмеження і їх терміни згідно з інструкцією. Після закінчення строків обмежень додаткове розпорядження не виноситься. Проведена схема організації протиепізоотичних заходів стосується переважно особливо небезпечних інфекційних хвороб, що мають тенденцію до швидкого розповсюдження та масового захворювання тварин. Дещо інакше організуються заходи при появі мало контагіозних, переважно з хронічним перебігом інфекційних хвороб, а також інвазійних. Карантин не встановлюють, господарства оголошують неблагополучни-ми, в них вводять обмеження, які мають свої особливості і вимагають до себе не менше уваги, ніж при організації протиепізоотичних заходів в карантинованих населених пунктах. Найчастіше карантинні обмеження вводять в господарствах при туберкульозі, лейкозі, лептоспірозі, фасціольозі, діктіокаульозі, монієзіозі, дерматомікозах та ін. Лікарі ветеринарної медицини господарств чи установ дільничного типу державної ветеринарної медицини складають комплексні плани оздоровчих заходів при конкретній хворобі, в яких передбачають проведення організаційно-господарських та ветеринарно-санітарних заходів, погоджують з державною лабораторією ветеринарної медицини і головним державним інспектором ветеринарної медицини району. Плани затверджують начальники районних управлінь сільського господарства та продовольства або виносять рішення органів місцевої влади про оголошення неблагополучних господарств чи населених пунктів з окремих заразних хвороб. У комплексних планах оздоровчих заходів згідно з діючими інструкціями в залежності від ступеня зараженості тварин можуть передбачатися різні методи оздоровлення. Наприклад, при ліквідації туберкульозу великої рогатої худоби з захворюванням невеликої кількості тварин комплекс ветеринарно-санітарних заходів включає проведення систематичних діагностичних досліджень з ізоляцією та забоєм реагуючих на туберкулін тварин. При широкому розповсюдженні туберкульозу в господарстві оздоровлення проводиться найбільш доцільно шляхом повної заміни поголів'я тварин. Тривалість обмежень залежить від особливостей прояву інфекційних і інвазійних хвороб тварин та шляхів оздоровлення. Перед зняттям обмежень ретельно перевіряють виконання плану оздоровчих заходів, проводять ветеринарно-санітарний ремонт, заключну дезінфекцію приміщень. Контрольні запитання
4.4. Організація заходів з ліквідації незаразних хвороб тварин. Організація лікувальних заходів У системі ветеринарних заходів, спрямованих на профілактику незаразних захворювань тварин ведуче місце займають загальні профілактичні заходи. Поряд з господарсько-зоотехнічними заходами (забезпечення тварин повноцінними кормами, приміщеннями, належним доглядом) вони передбачають контроль за дотриманням зоогігієнічних та ветеринарно-санітарних норм і правил на фермах, постійне спостереження за станом стад з проведенням клінічних оглядів та диспансери- 144 145 зації тварин. Сюди ж входить також контроль за якістю грубих, соковитих і концентрованих кормів та питної води. Головним у діяльності спеціалістів ветеринарної медицини є боротьба з витратами в тваринництві, за створення в усіх господарствах стад здорових високопродуктивних тварин, за випуск доброякісних у ветеринарно-санітарному відношенні продуктів тваринництва. Здоровий стан стада досягається цілим комплексом заходів. Комплекс заходів з профілактики, терапії та ліквідації незаразних хвороб тварин включає:
Перерахований комплекс заходів при окремих незаразних хворобах здійснюється у відповідності з затвердженими методичними вказівками та рекомендаціями, з врахуванням наукових досягнень в цій галузі. Наприклад, Методичні вказівки з діагностики, профілактики та лікування отруєнь сільськогосподарських тварин нітратами і нітритами, Рекомендації по боротьбі з маститами корів та ін. Клінічний огляд тварин має діагностичне та профілактичне значення. Проводять його лікарі ветеринарної медицини господарств і державної ветеринарної мережі. Розрізняють індивідуальний, груповий, загальний, плановий та позаплановий огляди. У залежності від напрямку та призначення господарства і місцевих умов огляд тварин проводять двічі в рік, щоквартально, 1-2 рази в місяць. При наявності гострого захворювання тварин оглядають щоденно або кілька разів протягом дня. В звичайних господарствах плановий поголівний огляд тварин організовують весною, перед виганянням худоби на пасовище та восени, перед постановою на стійлове утримання. Худобу, яку відправляють на сезонні пасовища оглядають перед переганянням. У промислових комплексах огляд проводять двічі або більше разів на місяць. Позаплановий клінічний огляд тварин організовують при виникненні масових заразних чи незаразних хвороб, а також перед продажем або забоєм, особливо вимушеним. Спеціаліст ветеринарної медицини ферми або комплексу проводить загальний огляд тварин, звертаючи увагу на зміну стану тварин у період роздавання кормів, прийманні корму та води, а також при русі. Тварин, які мають відхилення від норми, виділяють в окрему групу та піддають термометрії, ретельному індивідуальному оглядові і дослідженню. Для кращої організації огляду лікар ветеринарної медицини та зо-оінженер повідомляють керівникам ферм про день огляду, погоджують з ними порядок його проведення. Інколи огляд тварин в господарствах поєднують з бонітуванням або масовими профілактичними обробками. За результатами роботи складають список оглянутих тварин та акт про виділення на лікування чи ізоляцію хворих. В списку приводять загальні дані про тварин, а в акті вказують на виявлену патологію, попередній діагноз, призначене лікування, режим годівлі та умови утримання. Організований огляд тварин у населення проводять за участю представника сільської ради, зводять тварин в установу державної ветеринарної медицини чи інше місце (якщо дозволяє епізоотична ситуація) або обходять двори громадян. В комплексі заходів, що дозволяють виявляти наявність та причини захворювань тварин важливого значення набуває диспансеризація. Диспансеризація - це система планових діагностичних та лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на своєчасне виявлення субклінічних і клінічних ознак захворювань, профілактику хвороб та лікування хворих, особливо високопродуктивних тварин. Це так звана превентивна діагностика та терапія. Мета диспансеризації - зберегти здоров'я тварин і не допустити зниження їх продуктивності, створити оптимальні умови для розширено- 146 147  го відтворення племінного поголів'я, стійкого до несприятливих факторів зовнішнього середовища.Спеціалісти, які обслуговують племінні ферми господарств, племінних заводів чи станцій, а також установ державної ветеринарної мережі включають диспансеризацію худоби в річні плани ветеринарних заходів. У її проведенні приймають участь керівники, головні лікарі ветеринарної медицини та головні зоотехніки господарств при необхідності -спеціалісти районної лікарні державної ветеринарної медицини. Диспансеризацію умовно поділяють на три етапи: діагностичний, профілактичний, терапевтичний. Перший етап передбачає загальне дослідження кожної тварини (її загального стану, слизових оболонок, лімфовузлів, шкіри, волосяного покриву, кістяка, включаючи стан останніх хвостових хребців, ребер, копитець, вим'я тощо); дослідження систем: серцево-судинної, органів дихання, травлення, сечостатевої, нервової, руху та органів чуття. Системи і органи, що мають відхилення від норми, досліджують більш ретельно: проводять лабораторні дослідження крові, сечі, молока тощо. В племінних господарствах кров беруть для біохімічних досліджень від 30-40%, сечу і молоко - від 10-15% корів та 100% - від бугаїв -плідників. В решті господарств з високопродуктивним поголів'ям кров, сечу та молоко досліджують у 5-15% корів і нетелів в державній лабораторії ветеринарної медицини. Результати першого етапу диспансеризації порівнюють за даними, отриманими при попередніх дослідженнях. За об'єктивними даними клінічних та лабораторних досліджень тварин умовно поділяють на 3 групи:
На другому етапі диспансеризації всіх хворих тварин досліджують повторно і більш ретельно для підтвердження діагнозу та призначення індивідуального чи групового лікування. На третьому етапі усувають причини, що викликали чи обумовили захворювання тварин. 148 Результати диспансеризації тварин заносять в диспансерну карту. Карта слугує підставою для складання акту та внесення конкретних пропозицій керівництву господарства і мають таку форму: |