ОВД-учебник. Розділ Ветеринарний облік, звітність та діловодство 230
 Скачать 4.11 Mb.
|
|
Якщо в лабораторії проводиться від 35 і більше експертиз у день, у штат додатково вводиться 1 штатна одиниця лаборанта на кожні 100 експертиз та одна штатна одиниця лікаря на кожні 200 експертиз. Лабораторію очолює завідувач - лікар ветеринарної медицини, який призначається на посаду і звільняється із займаної посади керівником відповідної державної установи ветеринарної медицини району (міста), у підпорядкуванні якої є лабораторія. Для призначення на посади і звільнення із займаних посад працівників лабораторії, крім того, необхідно узгодження із завлабораторією. На посаду зав. лабораторії та лікаря лабораторії призначаються фахівці, які мають стаж практичної роботи не менше 3 років і пройшли відповідну підготовку та атестацію. Адміністрація (власник) ринку, відповідно законодавству України та правил торгівлі на ринках зобов'язана надавати у користування лабораторії службові приміщення, необхідне обладнання, засоби зв'язку та створити нормальні умови для виконання їх службових обов'язків. Основними завданнями лабораторії є: 1. Організація і проведення заходів щодо попередження поширення антропозоонозних, зоонозних та інших заразних хвороб при торгівлі тваринами. 181
Обов'язками спеціалістів лабораторії є:
Спеціалісти лабораторії мають право: - відвідувати безперешкодно об'єкти торгівлі, розташовані на те риторії ринку, холодильники, склади тощо; - призупиняти (затримувати) реалізацію тварин, продукції тварин ного та рослинного походження у разі порушення вимог, установлених правилами ветеринарно-санітарної експертизи; 182 - здійснювати, у межах своєї компетенції, постійну взаємодію з ор ганами санітарно-епідеміологічного нагляду та іншими органами щодо захисту населення від хвороб, спільних для тварин і людей та охорони довкілля. Завідувач лабораторії за порушення ветеринарно-санітарних вимог має право накладати адміністративні стягнення у встановленому законодавством порядку. Адміністрація (власник) ринку забезпечує:
Ветсанекспертиза м'яса та м'ясопродуктів Ветеринарно-санітарній експертизі підлягають туші і субпродукти всіх видів сільськогосподарських тварин. Обов'язково перевіряються ветеринарні довідки та свідоцтва. Після цього проводиться експертиза туші, методами, які застосовуються в ветсанекспертизі (органолептичні, фізико-хімічні, біохімічні, бактеріологічні тощо). Свинячі туші обов'язково перевіряються на трихінельоз. На експертизу представляється повна туша з головою та лівером, якщо неповна туша, то найменша частина - ЛАтуші, але з головою та лівером. Після проведення повного дослідження на продукцію накладається клеймо і з цього часу ветлікар несе повну відповідальність за якість проведеної експертизи. Не дозволяється на ринку торгувати не клейменим м'ясом, м'ясним фаршем, студнями, кров'яними та ліверними ковбасами домашнього виробництва. Умовно придатне м'ясо видається власнику після термічної обробки. М'ясо та м'ясопродукти, непридатні для вживання, утилізуються, а власнику видається акт відповідної форми. 183  В лабораторії ведуть журнали обліку:
Всі послуги по експертизі м'яса платні, окрім трихінелоскопії. Ветеринарно-санітарна експертиза молока і молочних продуктів До продажу допускаються молочні продукти із благополучних по заразних хворобах господарств та населених пунктів. Для цього власники отримують спеціальне посвідчення, видане Головним інспектором ветеринарної медицини району. Під час експертизи виявляють вади молока, фальсифікації. Непридатні до вживання продукти денатуруються і власнику не повертаються. Правила ветеринарно-санітарної експертизи яєць свійської птиці встановлюють ветеринарно-санітарні вимоги при виробництві, заготівлі, прийманні, зберіганні, транспортуванні і реалізації яєць свійської птиці. На ринку дозволяється реалізація курячих, індичих, перепелиних і цесариних яєць, які отримані від птиці, благополучної щодо інфекційних захворювань, що підтверджено ветеринарним свідоцтвом або довідкою та визнані ветеринарно-санітарною експертизою придатними для харчових потреб. При реалізації яєць промислового виробництва кожна партія супроводжується ветеринарним свідоцтвом. Спеціалісти лабораторії вивчають супровідні документи, термін реалізації продукції, оглядають партію, проводять органолептичну оцінку та лабораторні дослідження. З кожної партії яєць від птиці, яка утримується на присадибних господарствах, відбирають для органолептичних досліджень, в тому числі, овоскопії не менше 10 шт. До продажу допускаються яйця, що пройшли ветеринарно-санітарну експертизу у відповідності до вимог, правил ветеринарно-санітарної експертизи яєць. Непридатні до вжитку утилізуються. Забороняється продаж на ринку качиних і гусячих яєць. Вони можуть використовуватись у хлібопекарському виробництві. ■ Ветсанекспертиза інших продуктів. На ринку дозволяють торгувати рибою: живою, мороженою, солоною, копченою, в'яленою. Всі продукти рослинного походження підлягають ветсанекспертизі. Контроль в основному органолептично, з обов'язковим радіологічним контролем. Мед органолептично на якість і обов'язковим є виявлення фальсифікацій продукції. Ветсанконтроль на підприємствах по переробці сировини тваринного походження полягає в:
Ветсанконтроль при утилізації і знищенні трупів включає в себе:
Контрольні запитання 1. Дайте визначення поняття ветеринарно-санітарного контролю та нагля- ДУ-
184 185 Розділ 6. МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТА ПІДГОТОВКА СПЕЦІАЛІСТІВ СЛУЖБИ ВЕТЕРИНАРНОЇ МЕДИЦИНИ 6.1. Фінансування ветеринарних заходів Джерела фінансування ветеринарних заходів. Українська держава, яка організовує службу ветеринарної медицини, бере на себе основні витрати на утримання державної служби ветеринарної медицини та проведення ветеринарних заходів. Джерелами фінансування ветеринарної медицини є: бюджетні асигнування; позабюджетні кошти, які надходять на спеціальні рахунки установ державної ветеринарної медицини за виконані роботи (послуги) згідно з угодами з державними, кооперативними, громадськими організаціями, підприємствами, фермерськими господарствами та населенням; частина коштів від сплати адміністративних штрафів службовими особами та громадянами у зв'язку з порушеннями вимог ветеринарного законодавства; надходження за послуги по підготовці та перепідготовці кадрів за угодами, підвищенню кваліфікації; надходження за виконання робіт по виготовленню лікувально-профілактичних, гігієнічних, дезінфі-куючих та інших препаратів; добровільні внески від державних, кооперативних підприємств та установ, громадських організацій, фондів та громадян; інші надходження, не заборонені законодавством. Бюджетні асигнування. Бюджет державний у загальній формі - це розписування прибутків у грошовому виразі, що поступають в розпорядження органів державної влади та державного управління, і видатків, які проводять ці органи. Щорічно державний бюджет затверджується вищим органом державної влади - Верховною Радою України і є після цього законом, який мобілізує та направляє грошові ресурси на потреби відтворення, підвищення рівня економіки, матеріального і культурного рівня населення та забезпечення обороноздатності держави. В єдиний державний бюджет України складовими частинами входять бюджети автономної республіки Крим, областей, районів, міст, сільських та селищних Рад. Всі ці складові складають так званий місцевий бюджет на відміну від категорії державного бюджету. Місцевий бюджет затверджують відповідні Ради народних депутатів і він має велике значення для забезпечення грошовими ресурсами ко- І мунального та житлового господарства, розвитку народної освіти, охорони здоров'я, а також ветеринарної справи. Таким чином, при прийнятті бюджету відомо, скільки конкретно виділяється коштів на фінансування ветеринарної медицини на наступний рік. Виділені службам ветеринарної медицини бюджетні асигнування витрачаються на:
По бюджету держави фінансуються витрати на утримання органів управління та установ ветеринарної медицини, безпосередньо підпорядкованих Мінагрополітики України, а за категорією місцевого бюджету (області, міста, району тощо) фінансуються служби ветеринарної медицини відповідного підпорядкування. Крім коштів на утримання установ, органам ветеринарної медицини областей, АР Крим, виділяються з цільовим призначенням асигнування на боротьбу з епізоотіями. Ці асигнування називаються епізоотичними коштами. Бюджетні асигнування переважно направляються на вимушені заходи, тобто заходи, які проводяться при загрозі виникнення заразних захворювань або при їх появі. Встановлений порядок фінансування протиепізоотичних заходів дозволяє вищому органу ветеринарної медицини маневрувати і оперативно використовувати асигнування, направляючи їх у залежності від епізоотичної ситуації в загрозливі та неблагополучні райони. 186 187   Розпорядником кредитів на профілактику та ліквідацію заразних хвороб є голова ДДВМ, начальники обласних, міських, районних управлінь ветеринарної медицини.Вони можуть централізовано сплачувати за вартість біопрепаратів, дезінфікуючих засобів або ці асигнування перераховувати на поточні рахунки районних державних лікарень ветеринарної медицини, а вони самі витрачають їх на протиепізоотичні заходи. У відповідності з Постановою Кабінету Міністрів України №478 від 15 серпня 1992 р. "Про перелік протиепізоотичних, лікувальних, лабораторно-діагностичних та інших ветеринарно-санітарних заходів, що проводяться органами державної ветеринарної медицини за рахунок відповідних бюджетних та інших коштів" проведене розмежування у фінансуванні за рахунок державного та місцевого бюджетів і за рахунок власників тварин та продукції. Перелік протиепізоотичних, лікувальних, лабораторно-діагностичних, радіологічних та інших ветеринарно-санітарних заходів, що проводяться органами державної ветеринарної медицини за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів включає: 1. Протиепізоотичні заходи:
188
Додаток 2 Постанови включає 99 найменувань найбільш небезпечних інфекційних захворювань тварин, птиці, риб та бджіл, заходи з ліквідації яких проводяться за рахунок коштів державного і місцевих бюджетів: 1. Вірусні: Хвороби спільні: сказ, Ауєскі, везикулярний стоматит, вірусний ентерит, грип, інфекційний енцефаломієліт, лейкоз, віспа, парвовірусна хвороба, ротавірусна діарея, чума, африканська чума, ящур типів А, О, С, Азія-1. Великої рогатої худоби: злоякісна катаральна гарячка, інфекційний ринотрахеїт, коронавірусний ентерит, парагрип-3, респіраторна синтиці-альна хвороба, вірусна діарея. Овець та кіз: блутанг, скрепі, ектима. Коней: вірусний ентерит, інфекційна анемія, ринопневмонія. Птиці: Гамборо, Марека, вірусний гепатит качат, інфекційний бронхіт, інфекційний ларинготрахеїт, інфекційний ентерит індиків, Н'юкасл-ська хвороба, віспа. Хутрових звірів: алеутська хвороба, інфекційний гепатит, інфекційний ринотрахеїт (коріза) кішок, інфекційна енцефалопатія норок. Кролів: вірусна геморагічна хвороба, міксоматоз. Бджіл: вірусний параліч, філоментовіроз. Риб: бронхіонекроз, весняна вірусна хвороба, запалення плавального міхура коропів. 2. Хламідіози, рикетсіози, мікоплазмози: Орнітоз, хламідіоз великої рогатої худоби, овець, Ку-лихоманка, інфекційна агалактія, інфекційна плевропневмонія кіз, контагіозна плевропневмонія великої рогатої худоби, контагіозна плевропневмонія коней, мікоплазмоз птиці. 3. Бактеріальні: Спільні хвороби: анаеробна ентеротоксемія, бруцельоз, ботулізм, диплококоз, лептоспіроз, лістеріоз, некробактеріоз, паратуберкульоз, 189   пастерельоз, псевдомоноз, сальмонельоз, сап, сибірка, стафілококоз, стрептококоз, правець, туберкульоз, туляремія.Великої рогатої худоби: емкар. Свиней: гемофільозний полісерозит, гемофільозна плевропневмонія, дизентерія, інфекційний атрофічний риніт, бешиха, набрякова хвороба. Овець: анаеробна дизентерія ягнят, брадзот, інфекційний мастит, інфекційний епіпідіміт баранів, копитний гнилець. Коней: мит. Птиці: пулороз-тиф. Бджіл: американський та європейський гнилець. Риб: аеромоноз, вібріоз лососевих. 4. Мікози. Актиномікоз, аспергільоз, стахіботріотоксикоз, трихофітія, аскосфе-роз бджіл. Додаток 4 Постанови містить перелік заходів ветеринарної медицини з профілактики та ліквідації хвороб тварин, лікування хворих тварин, лабораторних досліджень, ветсанекспертизи, які здійснюються за рахунок власників тварин та продукції за плату у відповідності з тарифами:
Кошти держаних установ ветеринарної медицини, які надходять за надані платні ветеринарні послуги слугують джерелом відшкодування матеріальних витрат, а також створення в цих установах фондів виробничого та соціального розвитку, оплати праці та преміювання. Із згоди підвідомчих установ, організацій у вищих органах управління можуть створюватись централізовані фонди та резерви за рахунок відрахувань від суми коштів, отриманих установами, організаціями за надання платних послуг чи частини коштів невикористаних фондів економічного стимулювання. Кошти установ ветеринарної медицини, переведених на госпрозрахунок, ветеринарних кооперативів, малих підприємств з виробництва ветеринарних препаратів формуються за рахунок надходжень від різних господарств, підприємств, фермерів, індивідуальних власників за виконані ветеринарні роботи. Всі госпрозрахункові установи ветеринарної медицини заключають угоди з тваринницькими господарствами і на їх основі отримують грошові кошти, які використовуються на утримання установ та виробничу діяльність. Порядок формування тарифів. Згідно Закону України "Про ветеринарну медицину" та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №733 від 21.10.1994 р. "Про ціноутворення в умовах реформування економіки" опрацьований порядок формування тарифів на ветеринарні роботи та послуги. Він передбачений для своєчасного та правильного формування тарифів на місцях за виконані ветеринарні роботи та наданані послуги. Формування тарифів на ветеринарні роботи та послуги проводяться на основі таких видів витрат:
190 191   Витрати часу на підготовку та виконання ветеринарних робіт визначається у відповідності до норм часу на виконання цих робіт, схвалених Головним управлінням ветеринарії МСГ України 16.12.1991 р.При проведенні ветеринарних робіт, наданні послуг в особистих, орендних, селянських, фермерських, підсобних та інших господарствах, з якими не заключені договори на ветеринарне обслуговування, до цих норм додаються витрати часу на відвідування господарства з розрахунку 20 хвилин на 1 км у два кінці. Заробітна плата осіб, що здійснюють конкретні ветеринарні роботи, визначається шляхом множення вартості одиниці часу на норми часу, необхідного на виконання цих робіт. При виконанні ветеринарних робіт в позаурочний час в період з 20 до 23 години та з 5 до 7 години оплата за виконані ветеринарні роботи збільшується на 50 відсотків, в період з 23 до 5 години, а також у вихідні та святкові дні - на 100 відсотків. У вартість матеріалів та обладнання включаються: медикаменти, біопрепарати, діагностикуми, поживні середовища, реактиви, дезінфіку-ючі засоби та інші, які визначаються по нормах витрат і за цінами придбання; дрібні прилади, інструменти (вартістю до 50 грн.) в розмірі 2 відсотків до їх вартості; прилади, апаратура, інструменти довгострокового використання в розмірі 0,5 відсотка до їх вартості. Накладні витрати визначаються з фактичних витрат і розподіляються пропорційно до заробітної плати з нарахуваннями та вартості матеріалів. Прибуток визначається у розмірі до ЗО відсотків від суми витрат -заробітної плати та накладних витрат за винятком вартості матеріалів. Прибуток, що залишається у розпорядженні ветеринарної установи використовується на поновлення оборотних коштів, коштів на споживання та нагромадження, інші цілі. При виконанні ветеринарних робіт та послуг у господарствах інвалідів, пенсіонерів та інших малозабезпечених громадян, слід користуватися відповідними нормативними актами, а реєстрація цих робіт проводиться в окремому журналі. Колективні господарства, які займаються тваринництвом, крім витрат на утримання, годівлю та догляд за тваринами несуть певні витрати на ветеринарні заходи, які проводять спеціалісти ветеринарної медицини цих господарств або госпрозрахункових організацій. Витрати на лікування хворих тварин та планові профілактичні заходи відносять на собівартість продукції тваринництва. За рахунок коштів господарств проводять такі заходи: протиепізоо-тичні заходи при хворобах, які не фінансуються за рахунок державного бюджету; лікування хворих тварин; будівництво ветеринарно-санітарних об'єктів (лікарень, пунктів ветеринарної медицини, ізоляторів, ветсан-пропускників, забійно-санітарних пунктів тощо); організаційно-господарські та ветеринарно-санітарні заходи з ліквідації хронічних інфекційних та інвазійних хвороб (туберкульоз, лейкоз, фасціольоз та ін.); придбання дезінфекційної техніки; придбання антибіотиків та біогенних стимуляторів для підвищення приростів живої маси, кращого росту та розвитку молодняку, зниження витрат кормів у розрахунку на одиницю виробленої продукції (вітамінні препарати, мікроелементи, премікси, СЖК тощо); механічне очищення та дезінфекція тваринницьких приміщень, вигульних двориків, прилеглої території; дезінсекція та дератизація. Використання коштів господарств для ветеринарної медицини повинно бути передбачене у виробничо-фінансових планах, як і інші прямі витрати у тваринництві. При складанні виробничо-фінансового плану господарства користуються тимчасовими нормами витрат на придбання медикаментів, перев'язувальних засобів, інструментарію, дезінфектантів для поточної дезінфекції та інші ветеринарно-санітарні заходи. В основу калькуляції покладені такі норми грошових витрат на одну тварину в рік з розрахунку середньорічного поголів'я:
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
