ОВД-учебник. Розділ Ветеринарний облік, звітність та діловодство 230

• Название: Розділ Ветеринарний облік, звітність та діловодство 230
• Анкор: ОВД-учебник.doc
• Дата: 16.02.2017
• Размер: 4.11 Mb.
• Имя файла: ОВД-учебник.doc
• Тип: Документы; #2750
• Категория: Биология. Ветеринария. Сельское хозяйство
• страница: 24 из 43

ОРГАНІЗАЦІЯ ВЕТЕРИНАРНО-САНІТАРНОГО КОНТРОЛЮ ТА НАГЛЯДУ

5.1. Основиветеринарно-санітарного контролютанагляду

Ветеринарно-санітарнийконтроль- це система спеціальних заходів, які забезпечують ветеринарно-санітарне благополуччя країни.

Ветеринарно-санітарнийконтроль- перевірка лікарями вете­ринарної медицини додержання ветеринарно-санітарних вимог, встано­влених законодавством, у процесі виробництва, заготівлі, зберігання, транспортування, реалізації, у тому числі, експорту, імпорту продукції тваринного, а на ринках - і рослинного походження, ветеринарних лі­карських засобів, готових кормів, кормових добавок та засобів ветери­нарної медицини, а також під час будівництва, реконструкції, модерніза­ції та введення в експлуатацію підприємств чи окремих потужностей з виробництва, зберігання, реалізації тваринного походження та ветери­нарних препаратів. Цю роботу проводять лікарі ветеринарної медицини по місцю роботи, незалежно від їх підпорядкованості.

Державнийветеринарно-санітарнийнагляд- це інспектування державними інспекторами ветеринарної медицини з метою повторної перевірки стану додержання законодавства з питань ветеринарної ме­дицини.

Найважливішими сторонами діяльності спеціалістів ветеринарної медицини при проведенні контролю та нагляду є:

1. 
   охорона тварин від захворювань для забезпечення безперервно­
   го розвитку тваринництва і одержання доброякісної тваринницької про­
   дукції;
   
2. 
   охорона населення від захворювань зооантропонозами, які мо­
   жуть виникнути при контакті з хворими тваринами і недоброякісними
   продуктами тваринництва.
   

Цілі ветеринарно-санітарного контролю:

1. 
   попереджувати порушення ветеринарно-санітарних правил;
   
2. 
   попереджувати наслідки, пов'язані з порушенням цих правил;
   
3. 
   забезпечити випуск продуктів і сировини тваринного походжен­
   ня, доброякісних у ветеринарно-санітарному відношенні.
   

166

167

Об'єкти ветеринарного контролю

До об'єктів ветеринарного контролю відносяться:

1. 
   Тваринницькі господарства всіх форм власності, а в них - всі ви­
   ди тварин, в тому числі, промислових тварин, птицю, риб; приміщення
   для них; території навколо ферм; гноєсховища; пасовища, водойми, си­
   лосні споруди, кормокухні, фуражні склади; предмети догляду за твари­
   нами, транспортні засоби, які використовуються на підвозі кормів, виве­
   зенні гною, транспортуванні тварин та продукції тваринництва; корми і
   вода для тварин; продукти і сировина (молоко, м'ясо, вовна, яйця, шкури
   звірів тощо); забійні пункти, місця утилізації трупів.
   
2. 
   Бази для перетримки худоби, відгодівельні пункти (тварини, при­
   міщення для худоби); територія, водойми, гноєсховища, корми, транс­
   портні засоби.
   
3. 
   Бази і склади фуражу (територія, приміщення).
   
4. 
   На транспорті і державному кордоні: транспортні засоби (авто­
   мобілі, вагони, пароплави, літаки) для перевезення тварин і сировини;
   завантажувально-вивантажувальні майданчики і обладнання, місця во­
   допою, тварини і продукти тваринного походження.
   
5. 
   Базари (місця торгівлі худобою, птицею, рибою тощо); тварини,
   продукти тваринного і рослинного походження, якими дозволено торгу­
   вати.
   
6. 
   Підприємства по забою тварин, переробці м'яса і м'ясопродуктів
   - м'ясокомбінати, бойні, забійні пункти, ковбасні і консервні заводи, хо­
   лодильники (на цих підприємствах: територія, виробничі та складські
   приміщення, завантажувально-розвантажувальні майданчики, водопо­
   стачання, каналізація, міжцеховий транспорт, всі види продукції).
   
7. 
   Підприємства по заготівлі та переробці молока і молочних про­
   дуктів (територія, виробничі та складські приміщення, обладнання,
   транспортні засоби, продукція).
   
8. 
   Підприємства по заготівлі, зберіганню та переробці сировини
   тваринного походження: прийомні пункти, шкіряні склади та заводи, шу­
   бні підприємства; підприємства по переробці вовни, волосся, щетини,
   кісток, рогів; утильсанзаводи по виготовленню м'ясо-кісткового борошна.
   

Методи ветеринарного контролю

В залежності від об'єкта та цілей контролю розроблені наступні ме-

тоди:

1. 
   регулярний (постійний або періодичний) нагляд за об'єктами;
   
2. 
   перевірки, обстеження, огляди;
   
3. 
   спеціальні лабораторні (мікробіологічні, біохімічні) дослідження;
   
4. 
   ветеринарно-санітарна оцінка (експертиза);
   
5. 
   перевірка відповідних документальних даних.
   

168

5.2. Організація ветеринарно-санітарного контролю в тваринницьких господарствах

Ветеринарно-санітарний контроль у тваринницьких господарствах складається з контролю за виконанням ветеринарно-санітарних вимог:

1) Ветеринарно-санітарний контроль за будівництвом складається
з контролю за виконанням ветеринарно-санітарних вимог при будівниц­
тві тваринницьких приміщень. Ветеринарні спеціалісти приймають
участь при виборі ділянки для будівництва, дислокації окремих примі­
щень, постійним контролем за ходом будівництва та приймання примі­
щень в експлуатацію. Вимоги в галузі будівництва передбачені в спеціа­
льних ветеринарно-санітарних нормах технологічного проектування
тваринницьких приміщень, розроблених і затверджених Державним де­
партаментом ветмедицини Мінагрополітики України.

Особлива увага повинна бути приділена при оснащенні контролюю­чими приладами мікроклімату та освітлення приміщень тваринницьких комплексів.

2. 
   Контроль правильного використання ветеринарно-санітарних
   об'єктів (санпропускники, дезбар'єри, гноєсховища, біотермічні ями і та­
   ке інше). Контролювати, щоб тваринницькі ферми працювали в режимі
   підприємств закритого типу, санітарний стан території ферми.
   
3. 
   Контроль гігієнічних умов роботи працівників ферми (умови праці
   та відпочинку, забезпечують спецодягом і взуттям, предметами особис­
   тої гігієни).
   
4. 
   Ветеринарно-санітарний контроль за виконанням правил годівлі
   та утримання тварин і птиці є попереджувальним заходом, який направ­
   лений на недопущення порушення цих правил, покращення ветеринар­
   но-санітарного стану ферм та комплексів, забезпечуючи високий рівень
   ветеринарно-санітарної культури ведення тваринництва.
   

Під високою ветеринарно-санітарною культурою тваринництва ро­зуміють таку технологію виробництва на фермах, при якій отримують максимально доброякісні у ветеринарному відношенні продукти тварин­ництва.

Перевіряючи технологію утримання тварин, ветеринарні спеціалісти звертають увагу на розміщення тварин, перегрупування тварин на фер­мі, роботу механізмів та обладнання, які забезпечують прийняту техно­логію утримання.

Регулярно перевіряють якість кормів при заготівлі, підготовці та згодовуванні. Періодично надсилають проби кормів в лабораторію для контролю якості та цінності їх. При виявленні недоброякісних кормів за­бороняють їх використання для годівлі тварин.

169

5. 
   Ветеринарно-санітарний контроль за отриманням, зберіганням
   та переробкою молока зводиться до систематичного контролю виконан­
   ня наступних правил: підтримання чистоти в доїльних залах і молочних;
   захист приміщень від мух; регулярна очистка корівників і територій від
   гною; щоденне чищення шкіряного покриву корів; підмивання вимені пе­
   ред доїнням; миття і стерилізація молочного посуду, доїльних апаратів,
   молокопроводів; виконання гігієнічних правил доїння корів, зберігання
   молока, правил особистої гігієни обслуговуючим персоналом; виконання
   правил отримання молока від хворих тварин.
   
6. 
   Контроль за забоєм тварин проводиться як при плановому, так і
   при вимушеному забої. В господарстві повинні бути обладнані забійні
   пункти або ж площадки (тверде покриття і вода) для отримання добро­
   якісного м'яса. Дозвіл на забій дає тільки ветеринарний спеціаліст (ніхто
   інший не має права давати дозвіл на забій). При вимушеному забої, не­
   залежно від причини, обов'язково направляють проби для бактеріологі­
   чного дослідження в лабораторію. До отримання експертизи з лабора­
   торії (3 доби) зберігання туші покладається на адміністрацію господарс­
   тва або власника.
   
7. 
   Ветеринарному контролю підлягає шкіряна, хутрова сировина,
   смушки, вовна, волос, кістки, роги, копита, кишкова сировина, пір'я та
   пух птиці тощо. Заготівлю сировини дозволяє головний інспектор району
   і виключно в благополучних з інфекційних захворювань господарств і
   населених пунктів. Шкіряна сировина в обов'язковому порядку підлягає
   дослідженню на сибірку.
   

При закупівлі племінних та користувальних тварин головним завда­нням контролю є забезпечення ветеринарного благополуччя тварин, недопущення заносу заразних хвороб у господарства.

Враховуючи особливості функціонування тваринницьких промисло­вих комплексів (обмежена територія, велика кількість тварин та птиці, комплектування поголів'я з інших господарств тощо). Ветеринарні спеці­алісти, які ведуть ветеринарно-санітарний контроль і нагляд, повинні жорстко контролювати будівництво та експлуатацію тваринницьких при­міщень, роботу технологічного обладнання та контролюючої апаратури, комплектування тваринами з інших господарств, суворе дотримання технології утримання і, у відповідності до технології, проводити ветери­нарно-санітарні заходи, підтримувати вимоги діяльності комплексів, як підприємств закритого типу. Дуже важливим аспектом в роботі ветспеці-алістів комплексу є контроль екологічних аспектів діяльності (стічні води, утилізація гною та гноївки), особливо складні в цьому відношенні питан­ня створюються на великих свинокомплексах.

Заключним актом ветеринарно-санітарного контролю в господарст­вах є проведення ветеринарно-санітарних заходів. Ветеринарно-сані-

тарні заходи бувають планові та вимушені. Вимушені ветеринарно-санітарні заходи проводять при виявленні якихось порушень правил, виникненні захворювань тощо. Ветеринарно-санітарна робота в плановому порядку включає проведення ветеринарно-санітарного дня і паспортизацію тва­ринницьких ферм.

5.3. Організація ветеринарно-санітарного контролю

та нагляду на транспорті та державному

кордоні України

Державний ветеринарно-санітарний контроль та нагляд на держав­ному кордоні та транспорті здійснюються регіональними службами дер­жавного ветеринарно-санітарного контролю на державному кордоні та транспорті, їх структурними підрозділами. Регіональні служби державно­го ветеринарно-санітарного контролю на кордоні та транспорті були створені в нашій країні у відповідності з Законом України "Про ветерина­рну медицину". Територія України розділена на 6 регіонів, у відповіднос­ті з шістьма залізницями країни.

В складі регіональних служб на кордоні та транспорті Міністерством агрополітики України на автошляхах, залізницях, в морських, річкових і повітряних портах та при міжнародних поштамптах створені прикордонні і транспортні пункти державного ветеринарного контролю та нагляду.

Таблиця 14

Перелік служб державного ветеринарного контролю на кордоні, транспорті і закріплених зон обслуговування

№ п/п	Назва регіональної служби	Зони обслуговування
		Територія Украї­ни в межах залізниці	Ділянки держкордону України в ме­жах областей
1.	Південно-Західна м. Київ	Південно-Західної	Житомирської, Київської, Чернігівської, Сумської, Вінницької, Черкаської, Хмельницької
2.	Донецька м. Донецьк	Донецької	Донецької, Луганської, Дніпропетровсь­кої, Харківської, Запорізької
3.	Львівська м. Львів	Львівської	Чернівецької, Івано-Франківської, Закарпатської, Львівської, Волинської, Рівненської, Тернопільської
4.	Південна м. Харків	Південної	Сумської, Харківської, Чернігівської, Полтавської
5.	Придніпровська м. Дніпропет­ровськ	Придніпровської	Запорізької, Республіки Крим, Херсонської, Харківської, Дніпропетровської
6.	Одеська м. Одеса	Одеської	Одеської, Кіровоградської, Миколаївсь­кої, Херсонської, Черкаської, Вінницької

170

171

Ця служба має таку структуру:

1. 
   Південно-Західна регіональна служба (м. Київ), яка обслуговує
   територію України в межах Південно-Західної залізниці і в своєму складі
   має 6 прикордонних пунктів (Вінницький, Житомирський, Київський, Ко­
   нотопський, Хмельницький, Чернігівський) та 2 транспортні пункти (Козя-
   тинський, Шепетівський).
   
2. 
   Донецька регіональна служба (м. Донецьк), яка обслуговує тери­
   торію України в межах Донецької залізниці з підпорядкованими їй 6 при­
   кордонних пунктів (Донецький, Іловайський, Краснолуцький, Маріуполь­
   ський, Луганський, Сватівський) та 4 транспортних пунктів (Дебальцівсь-
   кий, Краснолиманський, Микитівський, Ясенуватський).
   
3. 
   Львівська регіональна служба (м. Львів), яка обслуговує терито­
   рію України в межах Львівської залізниці. В склад цієї служби входить 15
   прикордонних (Івано-Франківський, Ковельський, Королівський, Львівсь­
   кий, Луганський, Мостиський, Мукачівський, Рава-Руський, Рівненський,
   Тернопільський, Ужгородський, Чорківський, Чопський, Чернівецький,
   Ягодинський) та 4 транспортні пункти (Клепарівський, Підзамчівський,
   Самбірський, Чернівецький).
   
4. 
   Південна регіональна служба (м. Харків), яка обслуговує терито­
   рію в межах Південної залізниці і має в своєму складі 4 прикордонні
   (Куп'янський, Полтавський, Сумський, Харківський) та 3 транспортні пун­
   кти (Основ'янський, Полтава-Київський, Ромоданівський).
   
5. 
   Придніпровська регіональна служба (м. Дніпропетровськ), зоною
   обслуговування якої є територія в межах Придніпровської залізниці і має
   в своєму складі 5 прикордонних (Бердянський, Керченський, Сімферо­
   польський, Феодосійський, Ялтинський) та 5 транспортних пунктів (Джа-
   нкойський, Запорізький, Криворізький, Мелітопольський, Нижньодніп­
   ровський).
   
6. 
   Одеська регіональна служба (м. Одеса), зона обслуговування
   якої знаходиться в межах Одеської залізниці з підпорядкованими їй 8
   прикордонними (Ізмаїльський, Іллічівський, Кілійський, Миколаївський,
   Одеський, Південний, Ренійський, Херсонський) та 7 транспортними
   пунктами (Звенигородський, Знам'янський, Котовський, Первомайський,
   Уманський, Черкаський, Шевченківський).
   

Регіональні служби державного ветеринарного контролю на держа­вному кордоні і транспорті з підпорядкованими їм прикордонними та транспортними пунктами державного ветеринарного контролю безпосе­редньо підпорядковані Державному департаменту ветеринарної меди­цини Мінагрополітики України, який призначає і звільняє з роботи нача­льників регіональних служб, а працівників прикордонних та транспорт-

них пунктів призначають на роботу та звільняють начальники регіональ­них служб.

Основними завданнями регіональної служби на кордоні та транспорті є:

• 
  охорона території України від занесення збудників інфекційних
  хвороб тварин з інших країн;
  
• 
  забезпечення ветеринарно-санітарного контролю при імпорті-
  експорті, перевезенні тварин, продуктів і сировини тваринного похо­
  дження, фуражу та інших підконтрольних вантажів усіма видами транс­
  порту, в тому числі, в ручній поклажі та в багажі пасажирів і в поштових
  відправленнях.
  

Прикордонні і транспортні пункти державного ветеринарного конт­ролю в своїй діяльності керуються Законом України "Про ветеринарну медицину", наказами та інструкціями Мінагрополітики, Державного де­партаменту ветмедицини, чинним законодавством, правилами пропуску вантажів, взаємодіють із прикордонною, митною, залізничною службами, службою фіто-санітарного контролю, органами місцевої влади та орга­нами управління державної ветеринарної медицини.