ОВД-учебник. Розділ Ветеринарний облік, звітність та діловодство 230
 Скачать 4.11 Mb.
|
|
224 225   1935 р. функціонувало 25 вузів, а в 1952-1937 р. інститутів і факультетів, з 1918 по 1977 було підготовлено ЗО тис. вет. лікарів.Коротка історія факультету ветеринарної медицини Національного аграрного університету Ветеринарний факультет було засновано рішенням Київського губ-ревкому на базі Політехнічного інституту 27 вересня 1920 р. Перші 56 студентів розпочали навчання 20 листопада 1920 р. У червні 1921 р. факультет був реорганізований в самостійний вуз - Київський ветеринарно-зоотехнічний інститут. Інститут швидко розвивався, уже в 1922 р. на І курс було прийнято 129 студентів, а в 1923 - 256. У 1927 р. розпочалось будівництво ветеринарних кліник по вул. В. Васильківська, яке було закінчено в 1931 році. У 1930 р. зооветінститут розділили на зоотехнічний і ветеринарний. В 1934 р. зоотехнічний інститут був переведений до Дніпропетровська, а ветеринарний отримав третій навчальний корпус і клініки, що сприяло збільшення набору студентів і покращанню навчального процесу. Набір на І курс складав 350 студентів. У довоєнний період Київський ветеринарний інститут був одним з найбільших вузів такого профілю в СРСР. У ньому навчалось 1200 студентів. Склався міцний науково-педагогічний колектив. Яскравий слід у довоєнній історії інституту залишили відомі вчені: проф. А.К. Скороходько, М.П. Вашетко, Ф.М. Пономаренко, Ф.З. Оме-льченко та ін. Успішний розвиток інституту перервала II світова війна. Багато викладачів і студентів пішли на фронт. Інститут було евакуйовано до Све-рдловська, де продовжувалась робота по підготовці ветеринарних лікарів. 24 липня 1944 р. інститут повернувся до Києва. Приміщення головного корпусу, клінік, гуртожитку були зруйновані. Силами викладачів і студентів все зруйноване було відновлено і восени 1944 року розпочались заняття. Значний вклад у розвиток інституту в ці роки внесли П.М. Лемішко, Т.П. Слобосницький, В.К. Чубар, О.Г. Безносенко, Д.Я. Ва-силенко, Ф.Д. Овчаренко, М.А. Кравченко, В.Г. Касьяненко, М.П. Вашетко, СЮ. Ярослав, Ф.М. Пономаренко, М.Ф. Гулий, І.О. Поваженко, К.І. Гуревич та ін. У 1957 році Київський ветеринарний інститут на правах факультету увійшов до складу Української сільськогосподарської академії. В 1958-1962 рр. набір студентів зменшився до 50 чол., що негативно позначилось на розвитку кафедр та їх наукових дослідженнях. У 1960 році було відкрите заочне відділення. З 1961 року почалась підготовка ветеринарних лікарів для зарубіжних країн. За ці роки одержали вищу ветеринарну освіту більш ніж 600 громадян з 63 країн Європи, Азії, Африки, Латинської Америки. 226 У наступні роки факультет успішно розвивався в складі Національного аграрного університету. В 1986 році був введений в експлуатацію 12 навчальний корпус, що дало можливість комфортно розмістити всі кафедри. Зараз щорічно на перший курс зараховується 200-240 студентів, нині факультет є одним із найбільших факультетів серед вузів такого профілю. Після набуття Україною незалежності пройшло реформування і навчальних закладів ветеринарного профілю. На даний час в Україні підготовку ветеринарних лікарів ведуть 12 вузів. Спеціалістів середньої ланки готують в 25 технікумах і коледжах. У 1992 р. організований Інститут піс-лядипломного навчання керівників і спеціалістів вет. медицини (Б. Церква). У відповідності до Закону "Про ветеринарну медицину" підготовку спеціалістів ветеринарної медицини проводять лише стаціонарно. Випускникам ветеринарних навчальних закладів відповідно до Закону України "Про освіту" присвоюється кваліфікація:
Таблиця 19 Вищі навчальні установи ІІІ-ІУ рівня акредитації України
227  Продовження таблиці 19
Всі спеціалісти ветеринарної медицини не рідше одного разу на 5 років проходять підвищення кваліфікації у вищих навчальних закладах України. Спеціалісти ветеринарної медицини підлягають атестації у порядку встановленому Законом України "Про ветеринарну медицину". За результатами атестації визначається відповідність працівників займаній посаді, рівень його кваліфікації, категорійність та встановлюється відповідна оплата праці. Система підготовки спеціалістів та працевлаштування випускників вищих навчальних закладів 23 січня 1996 року Президентом України був виданий Указ №77/96 "Про заходи щодо реформування системи підготовки спеціалістів та працевлаштування випускників вищих навчальних закладів". Цим указам встановлено, що вищі навчальні установи України здійснюють підготовку спеціалістів:
Встановлено, що особи, які навчаються за рахунок державних коштів, укладають з адміністрацією вищого навчального закладу угоду, за якою вони зобов'язуються після закінчення навчання та одержання відповідної кваліфікації працювати в державному секторі народного господарства не менше, ніж 3 роки. Порядок працевлаштування випускників, які закінчили вищі навчальні установи за рахунок коштів відповідних юридичних та фізичних осіб, визначається угодами між ними. Випускники, які закінчили вищі навчальні установи за власний рахунок, мають право обирати місце працевлаштування за особистим бажанням. У розвиток цього Указу Кабінет Міністрів 22 серпня 1996 року за №992 прийняв постанову "Порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням". У цій постанові висвітлені наступні питання:
228 229   Розділ 7.ВЕТЕРИНАРНИЙ ОБЛІК, ЗВІТНІСТЬ ТА ДІЛОВОДСТВО 7.1. Ветеринарний облік Значення і форми ветеринарного обліку Ветеринарний облік - це система реєстрації і віддзеркалення процесів розвитку ветеринарної справи, явищ і чинників, що відбуваються в державній, відомчій і виробничій ветеринарній медицині. Облік як система реєстрації фактів захворюваності і смертності, тварин всіх видів при інфекційних, інвазійних, незаразних хворобах, результатів діяльності ветеринарної служби та її стану служить основою для об'єктивної оцінки якості ветеринарних заходів. Дані ветеринарного обліку є відправним матеріалом для ухвалення рішень про термінові, поточні і перспективні завдання ветеринарної служби, для розробки планів профілактичних і оздоровчих заходів, підвищення їх ефективності. Ветеринарний облік організовується по єдиній системі, що забезпечує можливість ефективного контролю виконання планових ветеринарних заходів, дозволяє успішніше вирішувати основні завдання ветеринарної служби по профілактиці і ліквідації заразних і незаразних хвороб тварин, охороні людей від хвороб, спільних для людини і тварин. Первинну реєстрацію захворювань і загибелі тварин, а також діагностичних досліджень, профілактичних, лікувальних, ветеринарно-санітарних заходів, ветеринарно-санітарної експертизи, лабораторних досліджень, ветеринарно-санітарного нагляду, здійснюваного посадовцями державної, відомчої, виробничої, кооперативної і підприємницької ветеринарних служб, ведуть у журналах єдиної форми, встановлених Державним департаментом ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України. Ветеринарному обліку підлягають:
230 ного походження; виявлені хвороби тварин (інфекційні, інвазійні, незаразні і т. д.); хворі і загинувші тварини, пункти, де реєструвалися інфекційні і паразитарні хвороби худоби і птахів; тварини, піддані вакцинаціям, лікувально-профілактичним обробкам, тощо; випадки лікування хворих тварин; - ветеринарно-санітарний огляд і ветеринарно-санітарна експертиза м'яса, молока, інших харчових продуктів, шкіряно-хутряної сировини, шерсті і іншої сировини на м'ясокомбінатах, забійних пунктах, в лабораторіях ветеринарно-санітарної експертизи й інших ветеринарних установах; бактеріологічні, серологічні, вірусологічні і інші дослідження патологічного матеріалу, крові, сечі, молока, кормів, води й інших біологічних об'єктів у районних, міжрайонних, зональних, міських, обласних, республіканських лабораторіях: ветеринарно-санітарний огляд тварин, продуктів і сировини тваринного походження на залізничному, повітряному, морському, річковому транспорті, при експортних і імпортних операціях і т.д. Ветеринарний облік здійснюється відповідно до Інструкції по ветеринарному обліку і звітності, затвердженій Державним департаментом ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України. Записи в журналах належить вести в процесі виконання відповідної роботи або безпосередньо після її закінчення. Всі журнали повинні бути переплетені і пронумеровані. На титульному листі позначаються назва журналу, найменування установи (господарства, підприємства), дата початку і закінчення записів. Журнали обліку в ветеринарній медицині підлягають зберіганню протягом трьох років з часу закінчення в них записів (за винятком журналу запису епізоотичного стану району (міста), який підлягає постійному зберіганню). В кінці журналу на окремому листі роблять засвідчувальний запис, в якому указують кількість пронумерованих листів. Цей запис завіряється підписом керівника ветеринарної установи і печаткою. Залежно від виробничих завдань і напряму ветеринарної діяльності ведуться відповідні форми ветеринарного обліку. У лікувально-профілактичних ветеринарних установах, тваринницьких господарствах, ветеринарних кооперативах, малих підприємствах, обслуговуючих тварин, а також ветеринарними фахівцями-підприємцями ведуться наступні форми обліку: "Журнал для реєстрації хворих тварин" (сільгоспоблік, форма № 1-вет) служить основним документом обліку лікувальної роботи, що проводиться ветеринарними установами і фахівцями. У ньому записують хворих тварин, що поступили до ветеринарних установ для амбулаторного і стаціонарного лікування, підданих лікуванню при виїзді фахів- 231   ців у господарства, на ферми. У журналі записують порядковий номер первинного і повторного обліку, дату надходження тварини, власника і його адресу, стать, вид, кличку і номер тварини, дату захворювання, первинний і остаточний діагнози, додаткові дослідження, клінічні ознаки, лікувальну допомогу, рекомендації, кінець хвороби, особливі відмітки, прізвище фахівця, що проводив лікування.При стаціонарному лікуванні особливо цінних племінних і високопродуктивних тварин на додаток до журналу на кожну тварину ведуть історію хвороби з докладним записом перебігу хвороби, результатів подальших досліджень, подальшого лікування і т.п. "Журнал для запису протиепізоотичних заходів" (сільгоспоблік, форма № 2-вет) служить документом для обліку планових і вимушених протиепізоотичних заходів у всіх тваринницьких господарствах і ветеринарних установах. У журналі записують: діагностичні дослідження, щеплення, протипаразитарні обробки тварин, ветеринарно-санітарні роботи. Запис ведуть в такій послідовності: дата проведення заходу, назва ферми, господарства, населеного пункту, вид і вік тварин, вид дослідження, обробки, щеплення, кількість тварин, щеплених або оброблених з профілактичною метою або вимушено, кількість тварин, підданих діагностичним дослідженням перший або другий раз у поточному році. |