Главная страница
Навигация по странице:

  • Коротка історія факультету ветеринарної медицини Національного аграрного університету

  • Назва ВНЗу Назва факультету Дата заснування

  • Система підготовки спеціалістів та працевлаштуван­ня випускників вищих навчальних закладів

  • Розділ 7.

  • ОВД-учебник. Розділ Ветеринарний облік, звітність та діловодство 230


    Скачать 4.11 Mb.
    НазваниеРозділ Ветеринарний облік, звітність та діловодство 230
    АнкорОВД-учебник.doc
    Дата16.02.2017
    Размер4.11 Mb.
    Формат файлаdoc
    Имя файлаОВД-учебник.doc
    ТипДокументы
    #2750
    КатегорияБиология. Ветеринария. Сельское хозяйство
    страница32 из 43
    1   ...   28   29   30   31   32   33   34   35   ...   43

    224

    225

    1935 р. функціонувало 25 вузів, а в 1952-1937 р. інститутів і факультетів, з 1918 по 1977 було підготовлено ЗО тис. вет. лікарів.

    Коротка історія факультету ветеринарної медицини Національного аграрного університету

    Ветеринарний факультет було засновано рішенням Київського губ-ревкому на базі Політехнічного інституту 27 вересня 1920 р. Перші 56 студентів розпочали навчання 20 листопада 1920 р. У червні 1921 р. фа­культет був реорганізований в самостійний вуз - Київський ветеринар­но-зоотехнічний інститут.

    Інститут швидко розвивався, уже в 1922 р. на І курс було прийнято 129 студентів, а в 1923 - 256.

    У 1927 р. розпочалось будівництво ветеринарних кліник по вул. В. Васильківська, яке було закінчено в 1931 році.

    У 1930 р. зооветінститут розділили на зоотехнічний і ветеринарний. В 1934 р. зоотехнічний інститут був переведений до Дніпропетровська, а ветеринарний отримав третій навчальний корпус і клініки, що сприяло збільшення набору студентів і покращанню навчального процесу. Набір на І курс складав 350 студентів. У довоєнний період Київський вете­ринарний інститут був одним з найбільших вузів такого профілю в СРСР. У ньому навчалось 1200 студентів. Склався міцний науково-педагогічний колектив. Яскравий слід у довоєнній історії інституту залишили відомі вчені: проф. А.К. Скороходько, М.П. Вашетко, Ф.М. Пономаренко, Ф.З. Оме-льченко та ін.

    Успішний розвиток інституту перервала II світова війна. Багато ви­кладачів і студентів пішли на фронт. Інститут було евакуйовано до Све-рдловська, де продовжувалась робота по підготовці ветеринарних лікарів.

    24 липня 1944 р. інститут повернувся до Києва. Приміщення голо­вного корпусу, клінік, гуртожитку були зруйновані. Силами викладачів і студентів все зруйноване було відновлено і восени 1944 року розпоча­лись заняття. Значний вклад у розвиток інституту в ці роки внесли П.М. Лемішко, Т.П. Слобосницький, В.К. Чубар, О.Г. Безносенко, Д.Я. Ва-силенко, Ф.Д. Овчаренко, М.А. Кравченко, В.Г. Касьяненко, М.П. Ва­шетко, СЮ. Ярослав, Ф.М. Пономаренко, М.Ф. Гулий, І.О. Поваженко, К.І. Гуревич та ін. У 1957 році Київський ветеринарний інститут на пра­вах факультету увійшов до складу Української сільськогосподарської академії. В 1958-1962 рр. набір студентів зменшився до 50 чол., що не­гативно позначилось на розвитку кафедр та їх наукових дослідженнях.

    У 1960 році було відкрите заочне відділення.

    З 1961 року почалась підготовка ветеринарних лікарів для зарубіж­них країн. За ці роки одержали вищу ветеринарну освіту більш ніж 600 громадян з 63 країн Європи, Азії, Африки, Латинської Америки.

    226

    У наступні роки факультет успішно розвивався в складі Національ­ного аграрного університету. В 1986 році був введений в експлуатацію 12 навчальний корпус, що дало можливість комфортно розмістити всі кафедри. Зараз щорічно на перший курс зараховується 200-240 студен­тів, нині факультет є одним із найбільших факультетів серед вузів тако­го профілю.

    Після набуття Україною незалежності пройшло реформування і на­вчальних закладів ветеринарного профілю. На даний час в Україні підго­товку ветеринарних лікарів ведуть 12 вузів. Спеціалістів середньої ланки готують в 25 технікумах і коледжах. У 1992 р. організований Інститут піс-лядипломного навчання керівників і спеціалістів вет. медицини (Б. Церк­ва).

    У відповідності до Закону "Про ветеринарну медицину" підготовку спеціалістів ветеринарної медицини проводять лише стаціонарно.

    Випускникам ветеринарних навчальних закладів відповідно до За­кону України "Про освіту" присвоюється кваліфікація:

    • молодшого спеціаліста (фельдшера ветеринарної медицини)
      відповідні технікуми вет. медицини, коледжі;

    • лікаря ветеринарної медицини - факультети ветеринарної ме­
      дицини аграрних університетів, академій;

    • магістра ветеринарної медицини - факультети ветеринарної ме­
      дицини аграрних університетів, академій, що мають відповідний серти­
      фікат.

    Таблиця 19 Вищі навчальні установи ІІІ-ІУ рівня акредитації України



    Назва ВНЗу

    Назва факультету

    Дата заснування

    1

    2

    3

    4

    1

    Національний аграрний університет м. Київ

    Ветеринарна медицина

    1920

    2

    Білоцерківський державний аграрний уні­верситет

    Ветеринарна медицина

    1931

    3

    Львівська державна академія вет. медицини ім. С.З. Гжицького

    Ветеринарна медицина

    1784

    4

    Харківська державна зооветакадемія

    Ветеринарна медицина

    1805

    5

    Одеський державний аграрний університет

    Ветеринарна медицина

    1938

    6

    Подільська державна агротехнічна академія м. К-Подільський

    Ветеринарна медицина

    1983

    7

    Дніпропетровський державний аграрний університет

    Ветеринарна медицина

    1980

    227

    Продовження таблиці 19

    1

    2

    3

    4

    8

    Кримський державний аграрний університет м. Сімферополь

    Ветеринарна медицина

    1989

    9

    Державний агро-екологічний університет м. Житомир

    Ветеринарна медицина

    1987

    10

    Полтавський державний аграрний універси­тет

    Ветеринарна медицина

    1992

    11

    Сумський національний аграрний універси­тет

    Ветеринарна медицина

    1985

    12

    Луганський національний аграрний універ­ситет

    Ветеринарна медицина

    1997

    Всі спеціалісти ветеринарної медицини не рідше одного разу на 5 років проходять підвищення кваліфікації у вищих навчальних закладах України.

    Спеціалісти ветеринарної медицини підлягають атестації у порядку встановленому Законом України "Про ветеринарну медицину". За ре­зультатами атестації визначається відповідність працівників займаній посаді, рівень його кваліфікації, категорійність та встановлюється відпо­відна оплата праці.

    Система підготовки спеціалістів та працевлаштуван­ня випускників вищих навчальних закладів

    23 січня 1996 року Президентом України був виданий Указ №77/96 "Про заходи щодо реформування системи підготовки спеціалістів та працевлаштування випускників вищих навчальних закладів".

    Цим указам встановлено, що вищі навчальні установи України здій­снюють підготовку спеціалістів:

    • за рахунок коштів Державного бюджету України для роботи в
      державному секторі народного господарства;

    • за рахунок коштів відповідних юридичних та фізичних осіб - для
      роботи у недержавному секторі народного господарства;

    • за рахунок власних коштів - для роботи у державному і недер­
      жавному секторі народного господарства (за бажанням).

    Встановлено, що особи, які навчаються за рахунок державних кош­тів, укладають з адміністрацією вищого навчального закладу угоду, за якою вони зобов'язуються після закінчення навчання та одержання від­повідної кваліфікації працювати в державному секторі народного госпо­дарства не менше, ніж 3 роки.

    Порядок працевлаштування випускників, які закінчили вищі навча­льні установи за рахунок коштів відповідних юридичних та фізичних осіб, визначається угодами між ними.

    Випускники, які закінчили вищі навчальні установи за власний раху­нок, мають право обирати місце працевлаштування за особистим ба­жанням.

    У розвиток цього Указу Кабінет Міністрів 22 серпня 1996 року за №992 прийняв постанову "Порядок працевлаштування випускників ви­щих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням".

    У цій постанові висвітлені наступні питання:

    • права й обов'язки замовників та випускників;

    • порядок працевлаштування випускників, які навчались за держа­
      вним замовленням;

    • соціальні гарантії та компенсації.


    228

    229

    Розділ 7.

    ВЕТЕРИНАРНИЙ ОБЛІК, ЗВІТНІСТЬ ТА ДІЛОВОДСТВО

    7.1. Ветеринарний облік

    Значення і форми ветеринарного обліку

    Ветеринарний облік - це система реєстрації і віддзеркалення про­цесів розвитку ветеринарної справи, явищ і чинників, що відбуваються в державній, відомчій і виробничій ветеринарній медицині. Облік як сис­тема реєстрації фактів захворюваності і смертності, тварин всіх видів при інфекційних, інвазійних, незаразних хворобах, результатів діяльнос­ті ветеринарної служби та її стану служить основою для об'єктивної оці­нки якості ветеринарних заходів. Дані ветеринарного обліку є відправ­ним матеріалом для ухвалення рішень про термінові, поточні і перспек­тивні завдання ветеринарної служби, для розробки планів профілактич­них і оздоровчих заходів, підвищення їх ефективності.

    Ветеринарний облік організовується по єдиній системі, що забезпе­чує можливість ефективного контролю виконання планових ветеринар­них заходів, дозволяє успішніше вирішувати основні завдання ветери­нарної служби по профілактиці і ліквідації заразних і незаразних хвороб тварин, охороні людей від хвороб, спільних для людини і тварин.

    Первинну реєстрацію захворювань і загибелі тварин, а також діаг­ностичних досліджень, профілактичних, лікувальних, ветеринарно-санітарних заходів, ветеринарно-санітарної експертизи, лабораторних досліджень, ветеринарно-санітарного нагляду, здійснюваного посадов­цями державної, відомчої, виробничої, кооперативної і підприємницької ветеринарних служб, ведуть у журналах єдиної форми, встановлених Державним департаментом ветеринарної медицини Міністерства аграр­ної політики України.

    Ветеринарному обліку підлягають:

    • спеціальні роботи, виконувані ветеринарними фахівцями в сільсь­
      когосподарських підприємствах, акціонерних товариствах, тваринницьких
      кооперативах, фермерських, селянських, особистих господарствах гро­
      мадян; на залізничному, морському, річковому, повітряному, автомобі­
      льному транспорті, на підприємствах і в організаціях, що здійснюють
      заготівлю, зберігання, переробку продуктів і сировини тваринного похо­
      дження;

    • ветеринарно-санітарний стан тваринницьких господарств і інших
      підприємств, пов'язаних із тваринами, продуктами і сировиною тварин-

    230

    ного походження; виявлені хвороби тварин (інфекційні, інвазійні, неза­разні і т. д.); хворі і загинувші тварини, пункти, де реєструвалися інфек­ційні і паразитарні хвороби худоби і птахів; тварини, піддані вакцинаці­ям, лікувально-профілактичним обробкам, тощо; випадки лікування хво­рих тварин;

    - ветеринарно-санітарний огляд і ветеринарно-санітарна експер­тиза м'яса, молока, інших харчових продуктів, шкіряно-хутряної сирови­ни, шерсті і іншої сировини на м'ясокомбінатах, забійних пунктах, в ла­бораторіях ветеринарно-санітарної експертизи й інших ветеринарних установах; бактеріологічні, серологічні, вірусологічні і інші дослідження патологічного матеріалу, крові, сечі, молока, кормів, води й інших біоло­гічних об'єктів у районних, міжрайонних, зональних, міських, обласних, республіканських лабораторіях: ветеринарно-санітарний огляд тварин, продуктів і сировини тваринного походження на залізничному, повітря­ному, морському, річковому транспорті, при експортних і імпортних опе­раціях і т.д.

    Ветеринарний облік здійснюється відповідно до Інструкції по вете­ринарному обліку і звітності, затвердженій Державним департаментом ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України. Записи в журналах належить вести в процесі виконання відповідної роботи або безпосередньо після її закінчення.

    Всі журнали повинні бути переплетені і пронумеровані. На титуль­ному листі позначаються назва журналу, найменування установи (гос­подарства, підприємства), дата початку і закінчення записів. Журнали обліку в ветеринарній медицині підлягають зберіганню протягом трьох років з часу закінчення в них записів (за винятком журналу запису епізо­отичного стану району (міста), який підлягає постійному зберіганню). В кінці журналу на окремому листі роблять засвідчувальний запис, в якому указують кількість пронумерованих листів. Цей запис завіряється підпи­сом керівника ветеринарної установи і печаткою.

    Залежно від виробничих завдань і напряму ветеринарної діяльності ведуться відповідні форми ветеринарного обліку. У лікувально-профі­лактичних ветеринарних установах, тваринницьких господарствах, вете­ринарних кооперативах, малих підприємствах, обслуговуючих тварин, а також ветеринарними фахівцями-підприємцями ведуться наступні фор­ми обліку:

    "Журнал для реєстрації хворих тварин" (сільгоспоблік, форма № 1-вет) служить основним документом обліку лікувальної роботи, що проводиться ветеринарними установами і фахівцями. У ньому запису­ють хворих тварин, що поступили до ветеринарних установ для амбула­торного і стаціонарного лікування, підданих лікуванню при виїзді фахів-

    231

    ців у господарства, на ферми. У журналі записують порядковий номер первинного і повторного обліку, дату надходження тварини, власника і його адресу, стать, вид, кличку і номер тварини, дату захворювання, пе­рвинний і остаточний діагнози, додаткові дослідження, клінічні ознаки, лікувальну допомогу, рекомендації, кінець хвороби, особливі відмітки, прізвище фахівця, що проводив лікування.

    При стаціонарному лікуванні особливо цінних племінних і високо­продуктивних тварин на додаток до журналу на кожну тварину ведуть історію хвороби з докладним записом перебігу хвороби, результатів по­дальших досліджень, подальшого лікування і т.п.

    "Журнал для запису протиепізоотичних заходів" (сільгоспоблік, форма № 2-вет) служить документом для обліку планових і вимушених протиепізоотичних заходів у всіх тваринницьких господарствах і ветери­нарних установах. У журналі записують: діагностичні дослідження, щеп­лення, протипаразитарні обробки тварин, ветеринарно-санітарні роботи. Запис ведуть в такій послідовності: дата проведення заходу, назва фер­ми, господарства, населеного пункту, вид і вік тварин, вид дослідження, обробки, щеплення, кількість тварин, щеплених або оброблених з про­філактичною метою або вимушено, кількість тварин, підданих діагности­чним дослідженням перший або другий раз у поточному році.
    1   ...   28   29   30   31   32   33   34   35   ...   43


    написать администратору сайта