ОВД-учебник. Розділ Ветеринарний облік, звітність та діловодство 230

• Название: Розділ Ветеринарний облік, звітність та діловодство 230
• Анкор: ОВД-учебник.doc
• Дата: 16.02.2017
• Размер: 4.11 Mb.
• Имя файла: ОВД-учебник.doc
• Тип: Документы; #2750
• Категория: Биология. Ветеринария. Сельское хозяйство
• страница: 31 из 43

215

Відповідальність за ветеринарне будівництво несуть управління державної ветеринарної медицини. В їх обов'язки входить не лише пла­нування, а й контроль за його здійсненням.

Для кращої організації будівництва та позачергового забезпечення всіх установ ветеринарної медицини необхідним комплексом будівель обласне управління державної ветеринарної медицини складає перспе­ктивний план ветеринарного будівництва, розрахованого на кілька років (частіше на п'ятиріччя).

В плані передбачають всі об'єкти майбутнього будівництва з вказу­ванням терміну введення їх у експлуатацію по роках. На підставі цього плану щорічно складають план будівництва на наступний рік, затвер­джений обласною Радою народних депутатів. У цей щорічний план включають також роботи з капітального ремонту приміщень споруд уста­нов ветеринарної медицини.

Включення передбачуваних об'єктів у план будівництва по області важливе, щоб забезпечити в першу чергу фінансування його, а також здійснення самого будівництва.

Фінансування будівництва

Джерелами фінансування будівництва установ державної ветери­нарної медицини є кошти Державного бюджету України і місцевих бю­джетів, відрахувань від страхових платежів, а також позабюджетні кошти.

Будівництво ветеринарних об'єктів у спецгоспах, промислових тва­ринницьких комплексах, птахофабриках, племінних заводах та інших державних колективних сільськогосподарських підприємствах здійсню­ється за рахунок бюджетних асигнувань та власних коштів, а в підпри­ємствах з кооперативною формою власності - за рахунок своїх коштів.

Розмір капіталовкладень в будівництво об'єктів служби ветеринар­ної медицини залежить від загальної кошторисної вартості проекту, включаючи вартість власне будівництва, в тому числі оплата будівель­них матеріалів, будівельних та планувальних робіт, і вартість технологі­чного обладнання.

Якщо фінансові ресурси року менші витрат на все будівництво об'єкта, капіталовкладення плануються на наступний рік (перехідне бу­дівництво).

Об'єкти ветеринарного будівництва

Об'єктами будівництва в установах державної ветеринарної меди­цини є:

1. Основні виробничі приміщення (в лікувально-профілактичних ус­тановах - амбулаторія, стаціонар, ізолятор, кімната для миття з сушар-

кою; в діагностичних установах - лабораторний корпус, віварій; в уста­новах ветеринарно-санітарного контролювиробниче приміщення).

2. Допоміжні та господарські будівлі (гараж, конюшня, господарська повітка, матеріальний склад, приміщення для фуражу, конов'язь, коте­льня, трупоспалювальна піч тощо).

Будівництво ветеринарних та виробничих ветеринарно-санітарних об'єктів є обов'язковим в сільськогосподарських підприємствах, що за­ймаються тваринництвом, в тому числі у промислових комплексах. Без закінченого будівництва цих об'єктів не можуть бути прийняті в експлуа­тацію тваринницькі ферми, господарства чи промислові тваринницькі комплекси.

В господарствах розрізнюють такі об'єкти: ветеринарні та виробничі ветеринарно-санітарні.

До ветеринарних об'єктів відносяться і вони повинні бути в таких го­сподарствах:

• 
  лікарня ветеринарної медицини (амбулаторія, стаціонар, ізо­
  лятор, склад деззасобів) - в усіх господарствах, за винятком свино-,
  птахо-, звіро- та кролівничих;
  
• 
  пункт ветеринарної медицини (амбулаторія, стаціонар) - на фе­
  рмах всіх спрямувань, крім свиноферм на 600 та 1200 основних маток,
  відгодівельних на 12 тис. та птахофабриках;
  
• 
  лікувально-санітарний пункт - у скотарських та вівчарських для
  відгінного тваринництва;
  
• 
  лабораторія ветеринарної медицини (лабораторне відділення,
  віварій, склад деззасобів) - на свинофермах з 600 та 1200 основними
  свиноматками, відгодівельних на 12 тис. свиней і більше, а також на
  птахофабриках яєчного, м'ясного, племінного та репродукторного на­
  прямку з поголів'ям більше 300 тис. птахів;
  

• 
  ізолятор - у господарствах всіх напрямів.
  

Виробничі ветеринарно-санітарні об'єкти

• 
  забійно-санітарний пункт (санбойня) - в господарствах всіх на­
  прямів, крім конярських;
  
• 
  ветеринарно-санітарний пропускник - у господарствах та фер­
  мах всіх напрямів;
  
• 
  споруди для обробки шкірного покриву - у всіх вівчарських, в ін­
  ших- при необхідності;
  
• 
  приміщення для профілактичного карантинування - у всіх ско­
  тарських, свинарських господарствах, в інших - за потребою;
  

• 
  дезбар'єр в'їзний у господарствах всіх напрямів.
  

216

217

Номенклатура ветеринарних об'єктів господарств, складських при­міщень, норми площі та розмірів технологічних елементів приміщень і споруд, зоогігієнічні норми при проектуванні ветеринарних об'єктів ви­кладені в "Нормах технологічного проектування ветеринарних об'єктів", які затверджує вищий сільськогосподарський орган країни.

Відведення земельних ділянок для установ ветеринар­ної медицини

Зрозуміло, що дислокація установ ветеринарної медицини повинна забезпечити найкращі умови для обслуговування закріплених за ними господарств та населених пунктів. У зв'язку з цим і постає питання про вибирання території для будівництва установи ветеринарної медицини.

Для вибирання ділянки під будівництво створюється спеціальна ко­місія, в якій приймають участь керівник служби ветеринарної медицини району (міста), представники державної санітарної інспекції, районної (міської) Ради народних депутатів, представник пожежної інспекції. При будівництві об'єктів обласного значення повинні бути присутніми спеціа­лісти управління державної ветеринарної медицини області.

При відведенні земельної ділянки комісія керується типовим проек­том. Вона повинна особливо ретельно розглядати питання про характер ділянки, санітарних розривах (допустимих мінімальних відстанях) між будівлями установ ветеринарної медицини та іншими приміщеннями населеного пункту, водоймами, дорогами.

За існуючими технічними умовами земельна ділянка, що відводить­ся в населеному пункті під лікарню ветеринарної медицини (амбулато­рію) повинна являти собою відокремлений квартал, ізольований з усіх боків від інших приміщень та споруд санітарно-захисними зонами. Од­ним боком ділянка прилягає до вулиці (дороги).

Кордони ділянки повинні бути на відстані:

• 
  від доріг місцевого значення не менше 50 м;
  
• 
  від шляхів перегону худоби, автошляхів обласного значення III
  категорії не менше 150 м;
  
• 
  від залізниць та автошляхів загальнодержавних, міжобласних І
  та II категорій, пасовищ, річок, ставків, озер, боліт не менше 300 м;
  
• 
  від тваринницьких приміщень не менше 150 м.
  

Якщо ділянка буде вибрана поблизу річки, що слугує водним дже­релом для населення, то установу ветеринарної медицини розташову­ють по течії річки нижче місця забирання води. Потрібно уникати виби­рання ділянки поблизу боліт, місць захоронення трупів тварин, цвинта­ря, звалищ не ближче 1000 м.

218

Відстань установи до житлових та культурно-побутових приміщень повинна бути не менше 100 м при добрій ізоляції ділянки та при поганій -до 300 м. Рекомендується заповнити місце розірвання зеленими наса­дженнями, особливо з боку доріг.

При будівництві ветеринарних об'єктів у колективних сільськогоспо­дарських підприємствах повинні бути такі розірвання від загальногоспо­дарських ветеринарних об'єктів не менше:

• 
  до скотарських, свино-, вівце- та конеферм - 150 м;
  
• 
  до птахівничих господарств - 200 м;
  
• 
  до звірота кролівничих ферм - 150 м;
  
• 
  до житлових та громадських споруд - 300 м.
  Внутрішньофермські ветеринарні об'єкти повинні бути віддалені від
  

інших сільськогосподарських виробничих комплексів згідно з нормами технологічного проектування відповідних ферм чи тваринницьких (птахі­вничих) господарств.

Щодо самої ділянки, то найбільш доцільно вибрати трохи підвищену територію, що не затоплюється дощовими та весняними водами, з рів­ним рельєфом, сухим ґрунтом та низьким рівнем ґрунтових вод - не ме­нше 2 м від поверхні землі. По рельєфу ділянка може мати невеликий схил, у межах 0,015-0,02°.

При вибиранні ділянки для установ ветеринарної медицини дільни­чного типу потрібно врахувати наявність зручних у будь-яку пору року під'їзних шляхів. У сільській місцевості раціонально розташувати на око­лиці населеного пункту, осторонь від центральних доріг.

Комісія враховує напрямок пануючих вітрів - ділянка повинна бути розташована з підвітряного боку до житлових та громадських споруд, до тваринницьких будівель. Разом з тим залишають з підвітряного боку у відношенні до лікарні такі споруди, які можуть завдати шкідливого впли­ву на здоров'я персоналу та тварин.

Визначаючи розміри земельної ділянки, виходять із норм проекту­вання. Тільки для секторів виробничих потрібні площі для районної лікарні державної ветеринарної медицини - 0,8-1,3 га, дільничної лікарні чи ді­льниці ветеринарної медицини - 0,75-0,85 га, пункту ветеринарної ме­дицини - 0,3-0,4 га. До цього додається площа під житлові будинки за встановленими нормами для спеціалістів та їх родин і надається мож­ливість звести необхідні господарські будівлі.

Типові проекти будівництва установ ветеринарної ме­дицини

Всі об'єкти ветеринарної медицини дозволяється будувати лише за типовими проектами, погодженими з Державним департаментом вете­ринарної медицини та затвердженими Міністерством аграрної політики

219

України у встановленому порядку. Винятком є лише деякі об'єкти, на які немає затверджених типових проектів (Центральна лабораторія ветери­нарної медицини, Київське міське державне управління ветеринарної медицини тощо).

Будівництво їх здійснюється за індивідуальними проектами, які роз­робляються на підставі спеціальних завдань на проектування.

Типові проекти установ та об'єктів ветеринарної медицини розроб­ляє "Украгропроект" та інші проектні інститути, що знаходяться в підпо­рядкуванні Мінагрополітики України.

При вибиранні типового проекту для будівництва об'єкта ветерина­рної медицини необхідно врахувати чи відповідає проект вимогам та умовам цієї установи, господарства чи виробництва, а саме:

• 
  спеціальне призначення об'єкта;
  
• 
  відповідність проекту кліматичним умовам;
  

• 
  конструктивні особливості (характер стінового матеріалу, покри­
  ття, перекриття та покрівля);
  

• 
  площа земельної ділянки;
  
• 
  площа забудови;
  
• 
  корисна та робоча площа;
  
• 
  будівельний об'єм;
  

• 
  економічні показники (загальна кошторисна вартість, вартість
  1 куб.м. приміщення та 1 кв.м. корисної площі).
  

Відповідність проекту кліматичним умовам встановлюється за вка­заною в ньому розрахунковою зимовою температурою, на яку розрахо­вані приміщення та споруди за характером запроектованої системи опа­лення, вентиляції тощо.

Звичайно розрахункова зимова температура в проектах, призначе­них для будівництва на більшій частині території України - це -20, -ЗО та -40, для південної зони —10, -15, -20.

За характером стінового матеріалу проектуються ветеринарні буді­влі в різних (частіше в двох) варіантах. Найчастіше це цегла, шлакобе­тонні камінці, панелі, а також місцевий матеріал - туф, дерево тощо. Покриття та перекриття залізобетонні, покрівля рулонна чи з хвилястих асбестоцементних листів.

Оцінка проекту за економічними показниками проводиться по зага­льній кошторисній вартості будівництва, вартості одиниці об'єму та оди­ниці корисної площі приміщення.

Загальна кошторисна вартість складається з вартості власне будів­ництва та технологічного обладнання. В залежності від характеру будів­лі, її призначення та ступеня застосування спеціального обладнання

вартість технологічного обладнання коливається у межах від 1-2 до 25-30% загальної суми капіталовкладень.

Як правило, 1 кв.м. корисної площі в основних виробничих корпусах (амбулаторія, лабораторія) оцінюється значно вище в приміщеннях із відносно меншою корисною площею.

Часто проекти випускаються у двох варіантах також і за набором будівель та виробничих приміщень: будівлі зі стаціонаром та без нього, з манежем і без нього, з підвалом та без нього тощо.

Дозволяється будівництво комплексу будівель за різними типовими проектами, наприклад, головний корпус районної державної лікарні ве­теринарної медицини - за одним проектом, а стаціонари - за іншим. Га­ражі, господарські склади часто будуються за типовими проектами для цих споруд. Перелік діючих типових проектів будівництва установ та об'єктів ветеринарної медицини приведений у Ветеринарному законо­давстві.

Здійснення ветеринарного будівництва

Проводиться будівництво установ державної ветеринарної медици­ни та об'єктів ветеринарної медицини в господарствах, як правило, за типовими проектами, більшість із яких розповсюджується "Украгропрое-ктом".

Деякі проекти дозволено розповсюджувати інститутам, що розроб­ляють проект.

Обласні органи та інші установи, для яких ведеться будівництво, укладають угоду на роботи з підрядними організаціями. Іноді ці органі­зації призначаються в області чи навіть у районі.

Загальне керівництво будівництвом покладається на Управління капітального будівництва сільськогосподарських органів, які контролю­ють також якість будівельних робіт.

Після затвердження об'єкта будівництва, затвердження обласним управлінням сільського господарства типового проекту, визначення бу­дівельної організації, складається проектно-кошторисна документація. її розробляє організація, що здійснює будівництво, або будь-яка проектна організація за завданням сільськогосподарських органів.

При проектуванні складається генеральний план будівництва та проводять так зване прив'язування вибраного типового проекту до конк­ретної місцевості, тобто будівельної площадки з урахуванням району будівництва, місцевих цін на матеріали та вироби.

Проектна організація, з якою укладена угода, повинна:

- визначити розміри, глибину закладення фундаментів та підзем­ного господарства;


220

221

• 
  розробити вузли приєднання до мереж водопостачання, каналі­
  зації, теплофікації, енергопостачання та зв'язку;
  
• 
  встановити товщину зовнішніх стін та утеплюючого шару огоро­
  джуючих конструкцій, визначити типи приладів опалення та вентиляцій­
  них пристроїв у відповідності з кліматичними умовами району будівни­
  цтва;
  
• 
  внести відповідні зміни у робочі креслення типових проектів при
  зміні типових конструкцій.
  

Проектна організація, як ми вже відмічали, складає і кошторисну документацію. На підставі типового кошторису з урахуванням місцевих цін складаються:

• 
  зведений кошторис до технічного проекту будівництва установи
  ветеринарної медицини;
  
• 
  кошторисні розрахунки на будівництво окремих обєктів;
  
• 
  кошторис на придбання обладнання для кожного обєкта та вар­
  тість робіт по його монтажу.
  

Контроль за якістю будівельних робіт

Технічний контроль за якістю будівельних робіт на об'єктах ветери­нарного будівництва проводять інженер-будівельник сільськогосподар--ського органу та керівник ветеринарного органу чи установи ветеринар­ної медицини (замовник-забудовник). Якість виконаних робіт перевіря­ють на кожному етапі будівництва, починаючи з земляних робіт.

При цьому контролюють відповідність виконаних робіт робочим кресленням проекту та вимогам будівельних норм і правил до земляних споруд, підоснов та фундаментів, кам'яних конструкцій,оздоблювальні покриття і облицювальні роботи, бетонні та залізобетонні конструкції, покрівлі тощо.

Приймання в експлуатацію збудованих об'єктів вете­ринарної медицини

Як і в інших галузях будівництва, у відношенні установ ветеринарної медицини дотримуються певного порядку пуску їх в експлуатацію. Згідно інструкцій та спеціальних правил новозбудовані приміщення і споруди можуть бути запущені в експлуатацію лише після приймання їх особли­вими комісіями.

У склад робочої комісії по прийманню установ ветеринарної меди­цини включають керівника ветеринарної установи (голова комісії), пред­ставників генерального підрядника, субпідрядних організацій, генераль­ного проектувальника, фінансуючого банку, пожежної та санітарної ін-

спекції, технічної інспекції праці районної (міської) організації профспі­лок.

Робоча комісія звертає особливу увагу на відповідність споруд про­екту, перевіряє якість та відповідність виконаних будівельно-монтажних робіт, заходів з охорони праці, забезпеченню вибухо та пожежобезпеки, охорони навколишнього середовища, проектно-кошторисної документа­ції стандартам, будівельним нормам; приймає обладнання після індиві­дуальних випробувань; перевіряє окремі конструкції, вузли приміщень та споруд і приймає ці будівлі для пред'явлення державній приймальній комісії. За результатами перевірок складають акт готовності збудованих приміщень та споруд.

Підрядник пред'являє робочій комісії всі необхідні документи:

• 
  комплект робочих креслень на будівництво з відмітками про від­
  повідність виконаних в натурі робіт;
  
• 
  технічні паспорти та інші документи, що засвідчують якість мате­
  ріалів, конструкцій, деталей, застосованих у будівництві установи вете­
  ринарної медицини;
  
• 
  акти освідчення прихованих робіт та акти проміжного приймання
  окремих конструкцій;
  
• 
  акти випробувань змонтованого обладнання, внутрішніх та зов­
  нішніх систем холодного та гарячого водопостачання, каналізації, газо­
  постачання, опалення, вентиляції, електромереж, телефонізації, радіо­
  фікації тощо;
  
• 
  журнали проведення робіт та авторського нагляду проектних
  організацій.
  

Вся ця документація залишається у керівника установи ветеринар­ної медицини.

Особливу увагу комісія приділяє перевірці оздоблювальних робіт, які повинні відповідати санітарно-гігієнічним вимогам, щоб оздоблення манежу, операційної, ізолятора, системи каналізації попереджувало розповсюдження інфекції. Підлога в манежі лікарні ветеринарної меди­цини, в операційній, наприклад, повинна бути асфальтована, стіни по­криті облицювальною (керамічною) плиткою.

Після усунення всіх недоліків, на які вказала робоча комісія, при­значається державна приймальна комісія у складі представника замов­ника (обласного управління сільського господарства), керівника служби ветеринарної медицини району (міста), представників генерального під­рядника, районної Ради народних депутатів, генпроектувальника, орга­нів держсаннагляду та пожежного нагляду.

Державна приймальна комісія перевіряє всі документи, усунення недоліків, готовність об'єкта до приймання і складає акт про приймання


222

223

установи ветеринарної медицини в експлуатацію, який затверджує кері­вник організації, яка призначала комісію (обласне управління сільського господарства).

Контрольні запитання

1. 
   Що таке ветеринарне будівництво?
   
2. 
   Що відноситься до організації ветеринарного будівництва?
   
3. 
   Планування та фінансування будівництва?
   
4. 
   Які Ви знаєте об'єкти ветеринарного будівництва?
   
5. 
   Який порядок відведення земельних ділянок під будівництво?
   
6. 
   Типові проекти будівництва установ ветеринарної медицини.
   
7. 
   Здійснення ветеринарного будівництва.
   

1. 
   Який порядок приймання в експлуатацію збудованих об'єктів ветеринар­
   ної медицини?
   

6.4. Ветеринарна освіта в Україні

Тварини з людиною живуть з незапам'ятних часів і тому ветерина­рія у вигляді народної практики в лікуванні тварин сягають в далеке ми­нуле. Ще до н.е. грецькі вчені Аристотель, Вегецій описували заразні хвороби (сап), але багато віків ніякої системи ветеринарної освіти не існувало, допомогу хворим тваринам надавали самі власники тварин, пастухи, ковалі.

Перші представники ветеринарної спеціальності на Русі - "конячі лікарі", "кровопуски", "коновали", які займались лікуванням хворих тва­рин з'явились у XV столітті. Це були люди самоучки, в більшості випад­ків навички лікування вони набували спадково, від батьків. Ніяких на­вчальних закладів для підготовки ветеринарних спеціалістів не існувало.

Перші школи для підготовки ветеринарних спеціалістів на території колишньої Російської імперії були відкриті в 1733 р. на базі Хорошев-ського кінного заводу і при головній конюшенній канцелярії. Ці школи давали дуже прості знання, в основному з хвороб коней та техніку ку­вання. Ветеринарна школа такого ж профілю в Європі була відкрита в Ліоні (Франція) тільки в 1762 р.

Вперше спеціальна кафедра "Скотолікування" була відкрита в 1805 р. на медичному факультеті Московського університету. Ініціато­ром відкриття цієї кафедри був випускник Києво-Могилянської академії І.С. Андрієвський - один з основоположників ветеринарної освіти в Росії. Іван Самійлович Андрієвський (1759-1809) перший систематично читав лекції з основ ветеринарії та гігієни сільськогосподарських тварин студен­там Московського університету. В 1793 р. видав "Новий повний методи­чний посібник по лікуванню кінських, скотських і інших домашніх тварин"

в трьох томах (6 книг, 1200 стор.). Він ввів на початку XIX ст. замість старих термінів "коновальна наука", "коновальне мистецтво", "коновал" нові - "вет. медицина", "вет. наука", "вет. лікар".

У 1806 р. на медичних факультетах Харківського, Варшавського, Ві-ленського університетів було введено викладання вет. наук.

У 1808 р. в Санкт-Петербурзькій, а 1809 р. у Московській медико-хірургічних академіях були відкриті ветеринарні відділення (училища), які давали прості знання з ветеринарії.

В 1835 р. у Харківському університеті була заснована практична вет. школа, яка була реорганізована в 1851 р. у вет. училище, а потім в 1873 р. у ветеринарний інститут.

У 1840 р. у Варшаві була відкрита школа "Простих ветеринарів", яка в 1846 р. перетворена у вет. школу, а потім 1889 р. в інститут, який в 1915 р. був переведений до Москви, а в 1916 р. до Новочеркаська (те­перішній Донський сільськогосподарський інститут).

У 1848 р. в м. Юр'єві (Дерпт, Тарту) було засновано вет. училище, з 1873 р. - інститут. У 1918 р. інститут було евакуйовано в Саратов, де він залишився, а в Тарту інститут був відновлений як ветеринарний факуль­тет Естонської с.-г. академії. І накінець в 1873 р. у Казані був відкритий ветеринарний інститут.

З часу заснування цих 4 інститутів і по 1917 рік вони підготували бі­ля 8 тисяч вет. лікарів. У їхніх стінах вирорли видатні вчені, сформува­лись наукові школи, які відіграли велику роль у становленні ветеринар­ної освіти в Росії, а потім і в СРСР.

Підготовку ветеринарних фельдшерів у Росії готували на вет. відді­леннях медико-хірургічних академій (Москва, Санкт-Петербург) вет. школи в інститутах (Казань, Харків, Варшава, Юр'їв), а також у самостій­них вет. школах (Архангельськ, Омськ, Тобольськ, Томськ).

Перша світова, а за нею громадянська війна зруйнували налаго­джену систему освіти, і тому з настанням мирних днів були прийняті енергійні заходи по відновленню роботи ветеринарних інститутів і від­криттю нових. Після 1920 р. були засновані нові інститути в Москві, Пет­рограді, Омську, Саратові, Києві, Вітебську і поступово почала склада­тися система ветеринарної освіти в СРСР, яка включала підготовку лі­карів у вищих навчальних закладах, вет. фельдшерів у середніх і молод­ших спеціалістів в системі вет. шкіл і ПТУ, а також сформована система підвищення кваліфікації ветеринарних спеціалістів.

У наступні роки були відкриті інститути та факультети в Єревані (1928), Алма-Аті (1929). В 1930-1931 рр. засновані Чкаловський, Троїць­кий, Азейбарджанський, Кіровський, в 1932 р. у Грузії і Дагестані. Уже в