Главная страница
Навигация по странице:

  • Розділ 3.

  • ОВД-учебник. Розділ Ветеринарний облік, звітність та діловодство 230


    Скачать 4.11 Mb.
    НазваниеРозділ Ветеринарний облік, звітність та діловодство 230
    АнкорОВД-учебник.doc
    Дата16.02.2017
    Размер4.11 Mb.
    Формат файлаdoc
    Имя файлаОВД-учебник.doc
    ТипДокументы
    #2750
    КатегорияБиология. Ветеринария. Сельское хозяйство
    страница12 из 43
    1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   ...   43

    Головний лікар ветеринарної

    медицини птахофабрики


    Лікар ветеринарної

    медицини

    промислового

    цеху № 2


    Лікар ветеринарної

    медицини забійного

    цеху


    Зав. лабораторією

    ветеринарної

    медицини


    Завідувач

    ветеринарною

    аптекою


    Ветеринарний лікар-патологоанатом
    Для прикладу наводимо структуру служби ветеринарної медицини птахофабрики на 500 тис. курей-несучок (рис. 4).

    Для товарних птахівничих господарств яєчного та м'ясного напрям­ків, а також для племінних птахівничих господарств передбачаються такі ветеринарні і ветеринарно-санітарні об'єкти:

    а) лабораторія ветеринарної медицини із складом деззасобів;

    Ь) санітарний блок (прохідна, гардеробна з сушильною шафою, ду­шова, приміщення для дезінфекції одягу тощо);

    с) дезінфекційний блок;

    о1) пункт для дезінфекції яєчної тари;

    є) забійно-санітарний пункт;

    т) дезбар'єри.

    Лабораторія ветеринарної медицини, забійно-санітарний пункт та дезінфекційний блок є загальногосподарськими ветеринарними об'єк­тами, які розташовуються в адміністративно-господарській зоні. Пункт для дезінфекції яєчної тари передбачається при яйцескладі, санітарний блок та дезбар'єри - при вході у кожну виробничу зону.

    Спеціалізовані птахівничі господарства знаходяться на режимі під­приємств закритого типу. Для попередження занесення збудників інфек­цій на територію птахофабрик працівникам та службовцям цих госпо­дарств забороняється купувати птицю для особистого користування в інших господарствах та на ринку.

    Комплектування промислових стад здійснюється за рахунок власно­го батьківського стада або з одного джерела - племінного благополуч­ного з заразних хвороб птиці птахівничого господарства.

    З метою створення імунної зони навколо птахівничих господарств птицю в радіусі 5 км щеплюють у відповідності з планом протиепізоотич-них заходів цього господарства.

    Перед розташуванням чергової партії птиці передбачають міжцик-лові профілактичні перерви від 20 до ЗО днів. Приміщення та інвентар у цей час чистять і дезінфікують.

    У кожний окремий пташник або ізольовану залу розташовують пар­тію лише одновікової птиці. Не дозволяється перетримувати молодняк у залах (клітках) довше термінів, передбачених технологічними вимогами.

    Для профілактики заразних хвороб, крім загальних ветеринарно-санітарних заходів, проводять щеплення птиці з урахуванням епізоотич­ної ситуації в господарстві та у навколишніх населених пунктах.


    Оператор ветеринар­ної аптеки

    Лаборанти (2)

    Електрослюсар з аерозольної

    імунізації птиці та дезінфекції приміщень

    Рис. 4. Структура служби ветеринарної медицини птахофабрики

    Контрольні запитання


    1. Які ви знаєте відмінності при ветеринарному обслуговуванні промисло­
      вих комплексів у порівняні із звичайними господарствами?




    1. Які ветеринарні об'єкти повинні бути в промислових тваринницьких
      комплексах?

    2. Які особливості ветеринарного обслуговування молочних комплексів?




    1. Які особливості ветеринарного обслуговування свинарських комплек­
      сів?




    1. Які особливості ветеринарного обслуговування комплексів з вирощу­
      вання та відгодівлі великої рогатої худоби?




    1. Які особливості діяльності служби ветеринарної медицини птахофаб­
      рик?


    82

    83

    Розділ 3.

    ОРГАНІЗАЦІЯ ВЕТЕРИНАРНОГО СЕРВІСУ.

    ГОСПРОЗРАХУНОК У ВЕТЕРИНАРНИХ

    УСТАНОВАХ

    Перехід до ринкових методів господарювання АПК вимагає підви­щення ролі спеціалістів ветеринарної медицини та зоотехнічних праців­ників в діяльності всього народногосподарського комплексу та забезпе­ченні епізоотичного і епідеміологічного благополуччя країни шляхом пі­знання організаційних форм сервісного обслуговування тваринництва, покращення системи економічних і правових взаємозв'язків у процесі фірмового виробничого обслуговування сільськогосподарських підпри­ємств, регулювання раціонального використання виробничих ресурсів, в тому числі з проблем ветеринарної медицини.

    3.1. Економічна сутність, завдання та функції зооветсервісу

    Збільшення виробництва продукції тваринництва при одночасному зниженні її собівартості є одним з головних завдань працівників сільсь­кого господарства. У виконанні цього завдання поряд з інтенсифікацією, концентрацією, спеціалізацією тваринницьких галузей, вдосконаленням всього технологічного процесу, організації праці, важливе місце нале­жить ветеринарним заходам, що здійснюються службою ветеринарної медицини нашої країни.

    Ветеринарна медицина - комплекс наук про будову організму тва­рин, його життєдіяльності, про етіологію і симптоми хвороб, методи їх діагностики, профілактики і ліквідації, способи терапії, а також про захо­ди охорони людей від захворювань, спільних для тварин та людей.

    Ветеринарна справа - галузь діяльності людини, що склалася істо­рично і спрямована на збереження та ріст поголів'я тварин, відновлення здоров'я, забезпечення нормальної продуктивності та працездатності, а також попередження захворювань людей хворобами, що передаються від тварин людині.

    У цьому полягає сутність ветеринарних заходів, сутність ветерина­рної справи.

    Ветеринарна справа тісно пов'язана з багатьма галузями народного господарства (тваринництво: промисловість, що переробляє продукти та сировину тваринного походження; транспорт: торгівля тваринами і си­рими продуктами тваринництва; імпорт та експорт), у тому числі і з охо-

    84

    роною здоров'я людей. Цим визначається її важливе народногосподар­ське та соціальне значення.

    Спеціалісти ветеринарної медицини проводять боротьбу з антропо-зоонами, позбавляють людство від небезпеки захворювання такими хворобами як сибірка, сап, сказ, бруцельоз, туберкульоз, лептоспіроз, туляремія, орнітоз, гельмінтизоопози тощо.

    Економічне значення ветеринарної справи визначається, з одного боку, збитком, який наносять тваринництву хвороби худоби та птиці, а з іншого боку - тим ефектом, які дають ветеринарні заходи в скороченні цих збитків.

    Критерієм для загальної оцінки ефективності ветеринарних заходів прийнято вважати відсутність (зниження) захворюваності та смертності тварин, високий процент збереження поголів'я чи отримання приплоду. Непрямим показником цієї ефективності може слугувати і збільшення продуктивності тварин. Практика засвідчує, що ефективність спеціаль­них ветеринарних заходів вища там, де краще організована ветеринар­на справа взагалі та ветеринарний сервіс зокрема.

    Основними завданнями зооветеринарного сервісу є:

    • охорона території України від занесення з інших держав або з
      карантинної зони збудників заразних хвороб тварин;

    • профілактика, діагностика та лікування інфекційних, інвазійних і
      незаразних хвороб тварин;

    • контроль за випуском для реалізації доброякісних у ветеринар­
      но-санітарному відношенні продуктів та сировини тваринного походжен­
      ня;

    • захист населення від хвороб, спільних для тварин і людей;

    • контроль за переміщенням, експортом та імпортом тварин, про­
      дуктів та сировини тваринного походження, ветеринарних препаратів,
      кормів тощо;

    • контроль якості засобів захисту тварин, засобів ветмедицини та
      кормових добавок.

    3.2. Ліцензування підприємницько/діяльності у сфері ветсервісу

    Ліцензійна палата України є центральним органом виконавчої вла­ди на чолі з головою, якого призначає на посаду та звільняє з неї Пре­зидент України. До основних завдань Ліцензійної палати України на­лежать:

    - узагальнення практики застосування законодавства з питань лі­
    цензування підприємницької діяльності та державної реєстрації суб'єктів
    підприємництва, розробка пропозиції щодо його узаконення;

    85

    • методичне керівництво роботою, пов'язаною з ліцензуванням
      підприємницької діяльності та державною реєстрацією суб'єктів підпри­
      ємництва;

    • координація роботи органів, що здійснюють ліцензування під­
      приємницької діяльності та реєстрацію суб'єктів підприємництва;

    • введення єдиного ліцензійного реєстру, введення реєстру су­
      б'єктів підприємницької діяльності, контроль за додержанням порядку
      видачі суб'єктам підприємницької діяльності ліцензій та державної ре­
      єстрації суб'єктів підприємництва органами, що виконують дані функції.

    Підприємництво - це самостійна ініціатива, систематична, на влас­ний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, надан­ню послуг та заняття торгівлею з метою одержання прибутку.

    Суб'єктами підприємницької діяльності (підприємцями) можуть бути:

    • громадяни України, інших держав, не обмежені законом у право
      - або дієздатності;

    • юридичні особи всіх форм власності, встановлених Законом
      України "Про власність".

    Підприємці мають право без обмежень приймати рішення і здійсню­вати самостійно будь-яку діяльність, що не суперечить чинному законо­давству України "Про підприємництво". У здійсненні підприємницької діяльності існують обмеження без спеціального дозволу (ліцензії), що видається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим нею органом, не можуть здійснюватися ветеринарна практика та реалізація ветерина­рних медикаментів і препаратів.

    Ліцензія на здійснення підприємницької діяльності видається не піз­ніше, ніж через ЗО днів з дня одержання заяви. Відмова у видачі ліцензії видається в той же строк у формі відповідного акта.

    Підприємництво здійснюється на основі таких принципів:

    • вільний вибір видів діяльності;

    • залучення на добровільних засадах до здійснення підприємни­
      цької діяльності майна та коштів юридичних осіб і громадян;

    • самостійне формування програми діяльності та вибір постачаль­
      ників і споживачів вироблюваної продукції, встановлення цін відповідно
      до чинного законодавства;

    • вільне наймання працівників, залучення і використання різних
      видів ресурсів;

    • вільне розпорядження прибутком, що залишається після вне­
      сення встановлених платежів;

    • самостійне здійснення зовнішньоекономічної діяльності.

    Державна реєстрація суб'єктів підприємницької діяльності прово­диться у виконавчому комітеті міської, районної у місті ради народних депутатів або в районі міст Києва і Севастополя державній адміністрації за місцем знаходження або проживання даного суб'єкта.

    Для державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності по­даються такі документи:

    • рішення власника (власників) майна, а якщо їх більше двох -
      установчий договір;

    • статут, якщо це необхідно для створюваної організаційної форми
      підприємства;

    • рішення Антимонопольного комітету України про згоду на ство­
      рення, реорганізацію суб'єкта реєстраційну картку встановленого зразка;
      документ, що засвідчує сплату коштів за державну реєстрацію.

    Підприємці-громадяни, які здійснюють свою діяльність без створен­ня юридичної особи, подають заповнену реєстраційну картку та доку­мент, що засвідчує сплату коштів за державну реєстрацію.

    Державна реєстрація здійснюється протягом п'яти робочих днів, ви­дається посвідчення про реєстрацію і в десятиденний термін подаються відомості до відповідної податкової інспекції та органу державної стати­стики.

    Засновники суб'єкта підприємництва повідомляють реєструючий ор­ган про його місцезнаходження.

    Свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємництва є під­ставою для відкриття рахунків в установах банків. Банк зобов'язаний відкрити рахунок і в триденний термін повідомити про це податкову ін­спекцію.

    Скасування державної реєстрації здійснюється за особистою за­явою підприємця, а також на підстав рішення суду.

    Для здійснення підприємницької діяльності підприємець має право укладати з громадянами договори про використання їх праці.

    Діяльність підприємця припиняється з власної ініціативи, на підставі рішення суду і в разі закінчення строку дії ліцензії.

    Держава законодавчо забезпечує свободу конкуренції між підпри­ємцями, захищає споживачів від проявів несумлінної конкуренції та мо­нополізму в будь-яких сферах підприємницької діяльності.

    Положення про порядок ліцензування підприємницької діяльності за­тверджене Постановою Кабінету Міністрів України "Про порядок ліцензу­вання підприємницької діяльності" від 3 липня 1998 р. №1020, визначає порядок видачі, переоформлення, зупинення, анулювання та поновлен­ня дії ліцензій, обліку виданих ліцензій та розмір плати за їх видачу".


    86

    87

    Для отримання ліцензій на кожний вид діяльності суб'єкт підприєм­ницької діяльності подає до органу, що видає ліцензії, заяву, в якій за­значається:

    • відомості про заявника: для громадянина-підприємця - прізви­
      ще, ім'я, по батькові та паспортні дані (серія і номер, ким і коли вида­
      ний), місце проживання, ідентифікаційний номер фізичної особи, для
      юридичних осіб - найменування, місцезнаходження, банківські реквізи­
      ти, організаційно-правова форма, ідентифікаційний код;

    • вид діяльності, на який заявник має намір отримати ліцензію те­
      рмін дії ліцензії.

    До заяви додаються такі документи: підприємцями-громадянами -копії документів, які засвідчують рівень освіти і кваліфікації, необхідний для провадження певної діяльності, копія свідоцтва про державну ре­єстрацію суб'єкта підприємницької діяльності, юридичними особами -копії свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької дія­льності та установчих документів.

    Ліцензія - документ суворої звітності. У ній зазначаються наймену­вання та ідентифікаційний код органу, що видав ліцензію, відомості про отримувача й виду діяльності, на яку видається ліцензія, місце прова­дження діяльності, особливі умови та правила проведення такого виду діяльності, номер реєстрації ліцензії дата видачі і термін дії ліцензії.

    Ліцензія скріплюється підписом відповідальної особи і печаткою ор­гану, що її видав.

    Термін дії ліцензії встановлюється органом, що її видає, але не ме­нше ніж на три роки і може бути продовжений за заявою суб'єкта у по­рядку, встановленому для її отримання.

    Ліцензія видається не пізніше трьох днів з дня прийняття рішення про видачу.

    У разі втрати ліцензії у п'ятиденний термін після подання заяви ви­дається дублікат ліцензії.

    Ліцензія підлягає переоформленню у разі зміни місцезнаходження чи найменування юридичної особи або відомостей про підприємця-громадянина, яке здійснюється протягом 10 днів з дня подання заяви.

    Орган, який видає ліцензію, має право зупиняти дію або анулювати ліцензію при порушеннях ліцензійних умов, передачі іншій особі, вияв­ленні недостовірних відомостей у заяві на видачу тощо.

    Орган, який видав ліцензії, веде книгу їх обліку. Діловодство здійс­нюється окремо по кожному суб'єкту підприємницької діяльності. Кожна справа має подвійну нумерацію - порядковий номер справи та реєстра­ційний номер ліцензії.

    Орган, який видає ліцензії, веде реєстр виданих ліцензій, до якого вносять такі відомості:

    • ідентифікаційний код - для юридичної особи;

    • ідентифікаційний номер - для фізичної особи платника податків
      та інших обов'язкових платежів;

    • найменування юридичної особи, прізвище, ім'я, по батькові
      підприємця - громадянина;

    • код території, місцезнаходження - для юридичної особи, місце
      проживання - для фізичної особи, факс, телефон;

    • місце проживання (діяльності) - повна адреса код і найменуван­
      ня підпорядкованості (для суб'єктів, що підпорядковуються органам ви­
      конавчої влади);

    • код та найменування організаційно-правової форми юридичної
      особи;

    • код і найменування виду діяльності номер ліцензії, дата видачі
      та термін її дії;

    • дата, номер рішення, причина зупинення, продовження, анулю­
      вання ліцензії.

    На базі реєстрів, що ведуться органами, які видають ліцензії, ство­рюється єдиний ліцензійний реєстр.

    Контроль за дотриманням суб'єктом підприємницької діяльності лі­цензійних умов здійснюється органом, який видає ліцензії, та Ліцензій­ною палатою.

    Постановою Кабінету Міністрів України затверджений перелік орга­нів, які видають ліцензії на провадження певних видів підприємницької діяльності, згідно з яким на виготовлення ветеринарних медикаментів і препаратів ліцензії видає Департамент ветеринарної медицини Мінаг-рополітики, а на ветеринарну практику - Республіканське управління державної ветмедицини Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, Управління державної ветеринарної медицини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

    Ліцензійною палатою України та Державним департаментом ветери­нарної медицини Мінагрополітики України затверджена Інструкція про умови і правила провадження підприємницької діяльності (ліцензійні умо­ви) з ветеринарної практики та контроль за їх дотриманням за № 12/2 від 1 лютого 1999 року.

    Ліцензія видається на ветеринарну практику, до якої належить: профілактика захворювань і диспансеризація тварин, дезінфекція, дез­інсекція, діагностична (в тому числі і лабораторна) та лікувальна роботи.


    88
    1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   ...   43


    написать администратору сайта