Главная страница
Навигация по странице:

  • XXVII Всесвітній ветеринарний конгрес

  • Контрольні запитання

  • ОВД-учебник. Розділ Ветеринарний облік, звітність та діловодство 230


    Скачать 4.11 Mb.
    НазваниеРозділ Ветеринарний облік, звітність та діловодство 230
    АнкорОВД-учебник.doc
    Дата16.02.2017
    Размер4.11 Mb.
    Формат файлаdoc
    Имя файлаОВД-учебник.doc
    ТипДокументы
    #2750
    КатегорияБиология. Ветеринария. Сельское хозяйство
    страница42 из 43
    1   ...   35   36   37   38   39   40   41   42   43

    XXV Всесвітній ветеринарний конгрес відбувся в 1995 році в м. Йокогама (Японія). Були присутні 8 тисяч спеціалістів із 80 країн світу. Відбулися пленарні та секційні засідання. На пленарних засіданнях об­говорювалися такі питання: ветеринарна етика і благополуччя тварин; здоров'я тварин і гігієна харчування в міжнародній торгівлі; видання з питань охорони навколишнього середовища і ветеринарної медицини; спеціалізація у ветеринарній медицині.

    На секціях конгресу обговорювалися 16 тем: досягнення в гельмін­тології; біотехнологія в розробці вакцин і методи діагностики хвороб; до­гляд за тваринами й їх використання в дослідженнях і перевірках; боро­тьба з респіраторними хворобами великої рогатої худоби; біль у тварин і заходи боротьби з нею; мінімальні вимоги у ветеринарній освіті; кульга­вість у коней; анатомія диких тварин і анатомічні методи навчання; гігіє­на харчових продуктів у XXI столітті; утруднення ветеринарії в реабілі­тації і повторному поверненню тваринного світу навколишнього дикого середовища (охорона рідкісних тварин і птахів, які зникають); контроль і профілактика хвороб свиней у XXI столітті; сучасні діагностичні лабора­торії по лікуванню тварин, гігієні продуктів харчування і токсикології; ос­танні досягнення в дослідженні бактеріальних, вірусних інфекцій та па­разитарних хвороб птахів; патологія тварин, як джерело моделей в ме­дичних дослідженнях; удосконалена біотехнологія пересадки ембріонів; історичний розвиток ветеринарної медицини в Азії та Океанії.

    Було проведено переобрання президента ВВА. Новим президентом Всесвітньої ветеринарної асоціації обраний доктор Апостоле Ронсіс (Греція).

    Під час роботи конгресу проходила міжнародна ветеринарна виста­вка.

    XXVI Всесвітній ветеринарний конгрес відбувся в 1999 р. у Ліоні
    (Франція). Були присутні 5500 делегатів з 90 країн світу. Працювало 36
    секцій. Розглядались питання; історія ветмедицини, вет. освіта, інфек­
    ційна і незаразна патологія, анатомія, фізіологія, клінічна біологія, тропі­
    чна ветеринарія, етологія, дикі та зоопаркові тварини.

    XXVII Всесвітній ветеринарний конгрес відбувся в Осло в 2003
    році. Міжнародний обмін результатами науково-практичної діяльності в

    галузі ветеринарії зробив велику допомогу людству у вишукуванні засо­бів і методів боротьби з хворобами тварин. Історія показує, що міжнаро­дні ветеринарні конгреси відіграли велику роль у координації ветерина­рної науки і практичної діяльності і в розробці заходів боротьби з бага­тьма інфекційними хворобами тварин, а також ліквідації деяких епізоотій у світовому масштабі.

    Поряд із вченим багатьох країн світу в роботу Міжнародних ветери­нарних конгресів внесли вагомий внесок радянські та українські вчені. Робота українських делегатів на конгресах, їх виступи, що відбивають наукові досягнення в нашій країні, сприяють росту авторитету ветерина­рної служби України в міжнародних організаціях і поліпшенню ділових контактів із вченими зарубіжних країн, вносять величезний внесок у по­дальший розвиток і зміцнення Міжнародного ветеринарного співробіт­ництва.

    Вчені Національного аграрного університету надавали значну до­помогу іншим країнам у підготовці спеціалістів ветеринарної медицини: в Афганістані - доцент А.Й. Яцишин; в Алжирі - професор С.К. Рудик і доцент А.С. Дячинський; у Гвінеї-Бісау - доценти С.С. Медведєв і М.О. Терес; в Ефіопії- професор В.С. Козачок та ін.

    Контрольні запитання

    1. Коли і де був скликаний Перший Всесвітній ветеринарний конгрес?

    2. У якому році і де було розроблене положення про Постійний Комітет
      Міжнародних ветеринарних конгресів?

    3. На якому конгресі був розроблений проект статуту Міжнародних вете­
      ринарних конгресів?

    4. У роботі якого конгресу вперше приймала участь делегація Радянського

    Союзу?

    1. Періодичність скликання Міжнародних ветеринарних конгресів?

    2. Де і коли відбувся XXI Всесвітній ветеринарний конгрес? Його девіз?

    3. Які мови є офіційними мовами конгресів?

    4. Хто фінансує проведення Міжнародного ветеринарного конгресу?

    Міжнародна епізоотична служба

    У травні 1921 р. у Парижі відбулася міжнародна конференція, на якій були присутні представники 42 країн. Розглядалися питання про епізоотичне становище, особливо у відношенні таких захворювань, як чума великої рогатої худоби, ящур, парувальна неміч. На конференції вирішили створити Міжнародну службу по боротьбі з інфекційними хво­робами тварин.

    У січні 1924 р. представники 28 держав підписали угоду про ство­рення ветеринарної науково-технічної організації Міжнародної епізооти-


    272

    273

    чної служби із місцезнаходженням Міжнародного епізоотичного бюро в м. Парижі. Бюро повинно функціонувати під керівництвом і контролем Постійного Комітету, сформованого з делегатів від урядів, що домови­лися. Склад і обов'язки були визначені Статутом. Кошти на створення МЕБ, а також на поточні витрати представляли держави, що підписали угоду. Радянський Союз приєднався до Міжнародної угоди про засну­вання МЕБ у 1927 р., а Україна стала членом МЕБ в 1992 р.

    МЕБ підтримує науково-технічні зв'язки з ветеринарними установа­ми, що відповідають за організацію ветеринарної служби в країнах. Бю­ро не втручається в адміністративну діяльність держав і не залежить від влади країни, де воно розташоване. МЕБ функціонує під керівництвом і контролем Постійного Комітету і його адміністративної комісії, що пред­ставляє Комітет у проміжках між щорічними генеральними сесіями. На останніх члени Комітету таємним голосуванням обирають голову (пре­зидента МЕБ) і адміністративну комісію терміном на 3 роки.

    Постійний Комітет у 1972 р. скликав першу Генеральну сесію з представників 25 країн-членів Міжнародної епізоотичної служби. У 1939 р. кількість країн-членів МЕБ складала 44, у 1949 - 48, у 1959 - 64, у 1970 - 80, у 1971 - 90, в даний час - 116 країн. Генеральним директо­ром МЕБ протягом багатьох років були відомі французькі вчені: профе­сори Лекланш, Рамон, доктори Р. Віттоз, Л. Блажан.

    МЕБ проводить усю роботу по підготовці до Генеральних сесій, що щорічно скликають у травні в Парижі. Робочими мовами є французька, англійська, німецька, а з 1970 р. - російська. Наприкінці кожної сесії роз­робляють програму роботи чергової сесії, яку затверджує Комітет.

    МЕБ підтримує зв'язок із ветеринарними службами, що ще не є його членами, і з іншими Міжнародними організаціями, що мають відношення до захисту тварин: ФАО (Організація Об'єднаних націй із питань продо­вольства і сільського господарства), ВООЗ (Всесвітня організація охо­рони здоров'я), відділ мікробіологічної стандартизації Міжнародної асо­ціації мікробіологічних товариств, Міжнародний комітет по лейкемії, Між-африканське бюро по тваринництву, Панамериканський центр по зооно­зах, Всесвітня організація по захисту тварин, Всесвітня ветеринарна асоціація, Міжнародний інститут холоду. - міжнародна спілка залізнич­ного, повітряного, морського, автодорожнього транспорту, Європейське економічне співтовариство, Європейська рада і ряд інших міжнародних організацій. Основними завданнями МЕБ є:

    1. Координація будь-яких важливих досліджень або дослідів у від­ношенні патології чи профілактики тих інфекційних хвороб тварин, по котрим необхідне міжнародне співробітництво.


    1. Збір і розсилання урядам і ветеринарним установам фактів і до­
      кументів, що мають загальний інтерес і що стосуються перебігу епізоотій
      та заходів боротьби з ними.

    2. Вивчення проектів угод, що відносяться до ветеринарно-сані­
      тарного нагляду за тваринами і надання в розпорядження урядів, що
      підписали ці угоди, можливості контролювати їх виконання.

    МЕБ організувало Всесвітню службу інформації. Усі країни-члени МЕБ, а також деякі країни, що не є його членами, регулярно 1 раз на місяць направляють дані про виникнення неблагополучних пунктів з ін­фекційних захворювань, що відносяться до списку А: ящур, везикуляр­ний стоматит, везикулярна хвороба свиней, чума великої рогатої худо­би, чума дрібних жуйних, контагіозна плевропневмонія великої рогатої худоби, нодулярний дерматит, лихоманка долини Ріфт, блутанг, віспа кіз і овець, африканська чума коней, африканська чума свиней, класич­на чума свиней, грип птахів, Ньюкасльська хвороба.

    Один раз у квартал країни направляють інформацію з хвороб спис­ку В (90 інфекційних хвороб великої рогатої худоби, коней, свиней, пта­хів, риб, бджіл, хутрових звірів), раз у рік - по хворобам списку С, для боротьби з якими необхідне міжнародне співробітництво. При появі осо­бливо небезпечних хвороб у країнах, де до цього захворювання не ре­єструвалося, інформацію негайно телеграфом направляють у МЕБ.

    Відомості, зібрані МЕБ, повідомляють країнам зацікавленим органі­заціям: негайно - про спалах особливо небезпечних інфекційних хвороб; щомісяця - по хворобах списку А і результатах ідентифікації типів і варі­антів вірусу ящуру. Кожні два місяці направляють бюлетень, у якому пу­блікують матеріали міжнародних нарад з ветеринарії, огляди по епізоо­тології і профілактиці інфекційних і паразитарних хвороб тварин, тексти міжнародних угод по ветеринарії, офіційні повідомлення. Раз у рік випу­скають щорічник із таблицями статистичних даних окремо з хвороб у кожній країні.

    МЕБ в останні роки розробило рекомендації по боротьбі з ящуром, лейкозом, сказом, класичною і африканською чумою свиней, бруцельо­зом, туберкульозом тварин, поширеними хворобами птахів і ін. Ці реко­мендації широко використовують у практиці при наданні ветеринарної допомоги на різних континентах.

    Міжнародна служба епізоотій розробляє міжнародні санітарні кон­венції і подає їх для ратифікації учасникам. За участю нашої країни було підписано кілька конвенцій на багатосторонній та двохсторонніи основі переважно з прикордонними країнами - Туреччиною, Румунією, Угорщи­ною, Польщею, Словаччиною, Росією тощо.


    274

    275

    Важливим документом, розробленим і затвердженим Постійним Ко­мітетом МЕБ, є ветеринарно-санітарний кодекс (1968 р.).

    МСК містить правила і є найбільш важливим довідковим докумен­том при встановленні державного і міжнародного санітарного контролю.

    Останній МСК був прийнятий у 1974 р. Він складається з 8 розділів:

    1. 4 акти, 5 розділів, загальні положення.

    2. Положення по 17 хворобах списку А.

    3. Положення по 12 хворобах списку В.

    4. Положення по 19 хворобах списку С.

    5. Положення про норми і вимоги, які висуваються до препаратів і
      контролю біопрепаратів і товарів проти хвороб всіх видів тварин, вклю­
      чаючи птахів, гризунів, риб і бджіл.

    6. Дані 16 зразків міжнародних сертифікатів, прийнятих МЕБ. МСК
      рекомендує виходити із 2 ситуацій в країні-експортері:




    • країни, в яких хвороба не реєструється протягом 3 років;

    • країни, в яких хвороба могла бути на протязі 3 років. Таким чи­
      ном, по правилах країні-імпортеру належить право прийняти оптималь­
      не рішення в залежності від ситуації в країні-експортері.

    7. Дані перехідні положення, які рекомендуються під час введення
    кодексу в життя.

    8. Алфавітний список хвороб, врахованих кодексом.
    Основними завданнями ветеринарної служби України у діяльності

    МЕБ є вивчення та узагальнення новітньої наукової інформації з питань боротьби з епізоотіями сільськогосподарських тварин, а також одержан­ня при сприянні бюро зразків штампів вакцин, сироваток і інших ветери­нарних препаратів і матеріалів, використовуваних для запобігання епі-зоотій.

    Матеріали МЕБ є основним джерелом інформації про епізоотичний стан в країнах світу. Ці матеріали використовують при організації охоро­ни нашої території від заносу інфекцій при імпорті худоби, продуктів і сировини тваринного походження, при підготовці конвенцій в галузі ве­теринарії з зарубіжними країнами, у роботі з іноземними вченими і при виїзді наших фахівців за кордон, при упорядкуванні періодичних інфор­маційних бюлетенів з особливо небезпечних хвороб тварин у країнах світу.

    Контрольні запитання

    1. У якому році було створено Міжнародне епізоотичне бюро?

    2. Коли до МЕБ вступила Україна?

    3. Під яким керівництвом і контролем функціонує МЕБ?




    1. На який термін обирається адміністративна комісія Міжнародної епізоо­
      тичної служби?

    2. Які мови є робочим на Генеральних сесіях?

    3. З якими міжнародними організаціями підтримує зв'язок МЕБ?

    4. Основні завдання МЕБ

    5. Кому й у якому порядку країни-члени МЕБ спрямовують інформацію
      про виникнення інфекційних хвороб?

    6. Порядок повідомлення про зібрану інформацію країнам-членам МЕБ.

    7. У якому році був розроблений Міжнародний ветеринарно-санітарний
      кодекс?

    8. Основні завдання ветеринарної служби України в діяльності МЕБ.

    8.2. Організація ветеринарної служби в зарубіжних країнах

    У даний час ветеринарні служби світу знаходяться на різних стадіях свого розвитку та становлення. Вони не схожі одна на одну з організа­ційних питань, наявності кадрів, діагностичних, науково-дослідних уста­нов, підприємств біологічної промисловості, навчальних закладів, фі­нансування тощо.

    За офіційними даними ФАО, спеціалізованого відділу ООН, 59% всього поголів'я тварин в світі знаходиться в країнах, які розвиваються, а 41% - в промислово розвинутих, у той же час, 81% кваліфікованих ве­теринарних спеціалістів зосереджений у промислово розвинутих краї­нах, а на долю країн, які розвиваються приходиться лише 19%. Тому навантаження на одного ветеринарного лікаря в розвинутих країнах у 5,2 рази менше, ніжу країнах, які розвиваються. Різниця у ветеринарно­му обслуговуванні пояснюється не лише політико-економічним укладом, характером торгівельних та культурних взаємовідносин, а також і при­родно-кліматичними умовами.

    Так, для Африканського континенту характерна багатобарвність ди­кої фауни, своєрідний уклад життя корінного населення, інтенсивне ве­дення тваринництва, нерівномірне розміщення тварин. Епізоотичний стан Африканського континенту характеризується великою кількістю ка­рантинних та маловивчених хвороб тварин, які приносять великі еконо­мічні збитки країнам континенту.

    В країнах Азіатського континенту і Латинської Америки епізоотична обстановка також складна і напружена, в основному, з тих же причин, що і в Африці.


    276

    277

    У багатьох африканських, азіатських країнах і в країнах Латинської Америки одним із основних факторів, які стримують ефективну боротьбу із заразними хворобами тварин є дефіцит кваліфікованих ветеринарних спеціалістів, слаборозвинута біологічна промисловість і ветеринарна наука. Набагато благополучніша епізоотична ситуація в країнах Європи, Північної Америки та Океанії. На цих територіях розташовані, в основ­ному, країни високорозвинені, які мають у своєму розпорядженні добре обладнану і організовану ветеринарну службу, з широкою мережею нау­ково-дослідних установ, діагностичних лабораторій. Ветеринарна служ­ба в повній мірі забезпечена лікувальними препаратами, діагностикума-ми та засобами специфічної профілактики заразних хвороб. Тваринни­цтво в цих країнах, в основному, ведеться на інтенсивній і напівінтенси-вній основах.

    У більшості країн світу ветеринарна служба знаходиться, переваж­но, в системі Міністерства сільського господарства. В деяких країнах приймають участь інші міністерства, частіше охорони здоров'я, які конт­ролюють біологічні препарати для ветеринарних потреб і частковий кон­троль продуктів тваринного походження.

    Ветеринарна служба майже всіх країн поділяється на державну і приватну, яка в різних країнах має неоднакове співвідношення.

    Основними функціями державної ветеринарної медицини є:

    • охорона території країни від заносу інфекції ззовні;

    • ліквідація спалахів інфекційних хвороб на території країни;

    • контроль якості біопрепаратів;

    • ветеринарно-санітарний контроль за якістю продуктів харчуван­
      ня.

    Штати служб у різних країнах відрізняються в залежності від струк­тури та системи ведення тваринництва, чисельності населення, площі країни, кліматичних умов, політико-економічного устрою країни, розвитку її економіки.

    Ветеринарну службу фінансують із бюджетів територіальних утво­рень і, частково (25%), - з національного бюджету.

    Статистичні дані ФАО показують, що навантаження на одного ліка­ря ветеринарної медицини, виражене в умовних одиницях голів великої рогатої худоби, в різних країнах неоднакове (таблиця 21).

    278

    Таблиця 21

    Кількість лікарів ветеринарної медицини та їх навантаження в деяких країнах світу

    п/п

    Країна

    Загальна кількість лікарів

    Кількість умов­них одиниць в тис.

    Кількість умовних одиниць тварин (тис.) на одного лікаря

    1.

    США

    49178

    123034

    2,5

    2.

    Канада

    5920

    14440

    2,4

    3.

    Мексика

    12000

    48305

    4,0

    4.

    Аргентина

    5610

    57656

    10,3

    5.

    Бразилія

    24520

    153826

    6,3

    6.

    Австралія

    4416

    38235

    8,7

    7.

    Великобританія

    8483

    15995

    1,9

    8.

    Японія

    26403

    7706

    0,3

    9.

    Франція

    7835

    50463

    6,4

    10.

    Італія

    14873

    12160

    0,8

    11.

    Португалія

    1719

    2650

    1,5

    12.

    Іспанія

    13300

    9841

    0,7

    13.

    Швеція

    1823

    2119

    1,5

    14.

    Швейцарія

    1600

    2227

    1,4

    15.

    Данія

    2047

    3680

    1,8

    16.

    Фінляндія

    800

    1684

    2,1

    17.

    Нідерланди

    3614

    7131

    2,0

    18.

    Угорщина

    4056

    3369

    0,8

    19.

    Польща

    9091

    13768

    1,5

    20.

    Румунія

    4010

    12426

    3,1

    21.

    Іран

    3890

    3294

    0,8

    22.

    Туреччина

    3510

    19228

    5,5

    23.

    Індія

    28800

    218462

    7,6

    24.

    Пакистан

    2089

    40550

    19,4
    1   ...   35   36   37   38   39   40   41   42   43


    написать администратору сайта