ОВД-учебник. Розділ Ветеринарний облік, звітність та діловодство 230
 Скачать 4.11 Mb.
|
|
Перший міжнародний ветеринарний конгрес відкрився 14 липня 1863 р. у м. Гамбурзі (Німеччина). У роботі конгресу приймав участь 101 делегат із Німеччини, Англії, Росії, Швеції, Швейцарії, Данії, Норвегії і Австрії. Причиною проведення конгресу була поява чуми великої рогатої худоби, що швидко поширилася в усіх країнах Європи, викликаючи великі економічні збитки. Учасники конгресу обговорили заходи боротьби з епізоотіями чуми і пошесного запалення легень великої рогатої худоби, ящуру, сказу, віспи овець. Одним з основних заходів боротьби з цим захворюванням було визнане проведення ветеринарно-поліцейських заходів. Основна ідея першого ветеринарного конгресу - це швидке з'ясовування етіології, причин поширення і запобігання пошесних хвороб тварин. Другий міжнародний ветеринарний конгрес був скликаний у 1865 році у м. Відні (Австрія); були присутні 170 делегатів. На засіданнях конгресу обговорювали питання боротьби з чумою великої рогатої худоби, сказом, а також порядок дезінфекції залізничних вагонів. Від Росії в роботі конгресу приймали участь 6 делегатів: професори Ф. Інтербергер, А.Д. Галицький (Харків), Равич (Петербург), П.П. Ієссен (Дерпт) і ветеринарні лікарі Ундриц і Вейдеман (Петербург). Зі змістовною доповіддю про сибірку виступив професор Ф. Інтербергер. Третій міжнародний ветеринарний конгрес був відкритий у вересні 1867 р. у м. Цюриху (Швейцарія). У роботі конгресу взяли участь 188 делегатів. Віце-головою III конгресу був обраний російський вчений 265        професор Равич. Вперше на цьому конгресі було детально обговорене питання про введення огляду м'яса і його санітарної оцінки з метою охорони здоров'я людей. Учасники конгресу розглядали питання ветеринарної освіти і визнали за доцільне узаконити право заняття ветеринарною практикою лише особам із фаховою освітою. Було визнано доцільним створення середніх ветеринарних закладів. На конгресі обговорили також питання про становище ветеринарних лікарів, була висловлена пропозиція щодо доцільності виділення ветеринарії в самостійну галузь.Четвертий міжнародний ветеринарний конгрес відбувся в 1883 році у м. Брюселі (Бельгія). На конгресі були присутні 217 делегатів. Обговорювали питання ветеринарної освіти й організації ветеринарної служби. Було прийняте рішення про організацію Міжнародної ветеринарно-санітарної служби й ухвалення між державними конвенції, мета якої -своєчасне повідомлення про появу чуми, ящуру, пошесного запалення легенів. Вперше було опубліковане рішення про обов'язкове пред'явлення ветеринарних свідоцтво про стан здоров'я тварин при перевезеннях на транспорті. Прийнято рішення про періодичну публікацію Міжнародного бюлетеня про появу і припинення хвороб тварин. П'ятий міжнародний ветеринарний конгрес був скликаний у 1889 році у м. Парижі. У роботі конгресу приймали участь п'ять делегатів від Росії, один з яких (професор Е.М. Земмер) був обраний віце-президентом. На цьому конгресі вперше було поставлене питання про організацію міжнародної ветеринарної служби по боротьбі з епізоотіями. Були розроблені основні положення ветеринарно-санітарної служби, в які включені такі питання, як створення у кожній країні державної ветеринарної служби з ветеринарних лікарів, що не займаються приватною практикою, негайне повідомлення держав про появу епізоотій у одній з учасниць конвенції; найсуворіший ветеринарно-санітарний контроль на кордонах за пересуванням тварин і продуктів тваринного походження. Шостий міжнародний ветеринарний конгрес відбувся в 1895 році у м. Берні. У роботі конгресу взяли участь 680 делегатів, у тому числі 12 із Росії. Професор В.Г. Гутман був обраний головою конгресу. Дослідження, виконані російськими вченими (І.І. Мечніков, О.І. Кальнінг, Х.І. Гельман, Л.С. Ценковський), мали велике теоретичне і практичне значення в забезпеченні епізоотичного благополуччя у світі і попередженні захворювання людей зоонозами. Професором Равичем і академіком В.І. Всеволодовим були проведені великі роботи з вивчення чуми великої рогатої худоби. Х.І. Гельман у 1890 році на шість із половиною місяців раніше повідомлення Р. Коха про відкриття туберкуліну, одержав витяжку із сапних бактерій, названу ним малеїном. Х.І. Гельман одночасно з Р. Кохом одержав і туберкулін. На конгресі обговорювали питання щеплення проти деяких інфекційних захворювань, про ветеринарну анатомічну номенклатуру, про вплив ветеринарної науки на соціальний розвиток і підняття народного добробуту. Конгрес визнав доцільним заснувати Міжнародне ветеринарно-санітарне бюро для публікації бюлетеня про поширення заразних хвороб серед тварин. Сьомий ветеринарний конгрес був скликаний у 1899 році у м. Баден-Бадені (Німеччина). Були присутні 958 делегатів від 26 країн. Від Росії брали участь М. Раупах (директор Юрївського ветінституту) і професор К.М. Гольцман (Казанський ветінститут). На конгресі було прийняте рішення про профілактичні щеплення проти ящуру, заходах боротьби із туберкульозом, про порядок використання м'яса і молока від туберкульозних тварин. Восьмий міжнародний ветеринарний конгрес відбувся в Будапешті в 1905 р. брали участь 1400 делегатів. На конгресі був обраний Постійний Комітет, завданням якого були організація конгресів і підготовка програми засідань. До складу Постійного Комітету від Росії ввійшов професор Юр'ївського ветінституту К. Гапшіх. Учасники рекомендували при скликанні чергових конгресів розширити програму, щоб на засіданнях розглядати не лише інфекційні хвороби тварин, але і терапію, хірургію, анатомію, фізіологію. На цьому конгресі сув розроблений проект Статуту Міжнародних ветеринарних конгресів. Були розглянуті питання страхування тварин, про роль молока в поширенні туберкульозу, про лікування інфекційних хвороб сироватками. Дев'ятий міжнародний ветеринарний конгрес відбувся в Гаазі (Голландія) у 1909 р. У роботі взяли участь 1448 делегатів, у тому числі 37 від Росії. Крім загальних пленарних засідань працювали п'ять секцій (громадської ветеринарії і нагляду за харчовими продуктами; патології і бактеріології; практичної ветеринарії; зоотехнії; тропічних хвороб). На конгресі було заслухано 112 доповідей, у т.ч. по етіології суми свиней. Вперше повідомлялося, що збудником чуми свиней є вірус. Десятий міжнародний ветеринарний конгрес відкрився 3 серпня 1914 р. у Лондоні, але в зв'язку з Першою Світовою війною, що почалася 4 серпня, він припинив свою роботу. Подані на конгресі доповіді були видані в 1914 і 1915 рр. Одинадцятий міжнародний ветеринарний конгрес відкрився в Лондоні в 1930 р. У ньому вперше брала участь делегація Радянського Союзу. Очолював делегацію начальник Головного ветеринарного управління А.В. Недачин, у її складі були М.М. Нікольский, К.І. Скрябін, С.М. Вишелеський, І.Р. Шульц. На засіданнях розглядалися питання 266 267      ящуру, сибірки, бруцельозу, чуми великої рогатої худоби, гельмінтозів і стандартизації біологічних препаратів. Привернуло увагу повідомлення Валле, Карре, Вальдмана і Траутвейна про багатоштамність вірусів ящуру та тривалості імунітету проти одного із типів протягом одного року.Дванадцятий міжнародний ветеринарний конгрес проходив у 1934 році у Нью-Йорку. Брали участь 1782 делегати. У роботі конгресу від СРСР приймав участь К.Г. Мартін, директор ВІЕВ, і професор К.І. Скрябін. Було заслухано 81 доповідь (8 на пленарних засіданнях і 73 доповіді на секціях). К.І. Скрябін виступив із доповіддю "Проблеми дегельмінтизації тварин в СРСР", основні положення якої зводяться до наступного:
На конгресі розглядалися також питання боротьби з туберкульозом великої рогатої худоби, інфекційною анемією і енцефаломієлітом коней, бруцельозом, чумою свиней, сибіркою, маститами. Тринадцятий Міжнародний конгрес скликаний у м. Цюриху (Швейцарія) у 1938 р. У його роботі брали участь 1400 делегатів. На конгресі обговорювали питання про роль ветеринарного лікаря в годівлі й утриманні тварин; про загальну стійкість тварин до інфекційних захворювань; про хвороби органів розмноження, а також про імунізацію проти ящуру. Чотирнадцятий Міжнародний ветеринарний конгрес відбувся в Лондоні в 1949 р. Брали участь у його роботі 1087 делегатів із 53 країн. На конгресі обговорювали питання безплідності і штучного осіменіння сільськогосподарських тварин, підготовки ветеринарних кадрів, значення ветеринарії в розведенні тварин і у виробництві продуктів харчування. П'ятнадцятий Міжнародний ветеринарний конгрес відкрився в 1953 р. у м. Стокгольмі. У роботі конгресу брали участь 1000 делегатів із 56 країн. Від СРСР приймали учать професори М.І. Леонов, А.В. Озеров і В.С. Єршов. Було заслухано 271 доповідь. На конгресі обговорювали питання мікробіології, епізоотології, фізіології, розмноження, імунітету, терапії незаразних хвороб, профілактики яловості, маститів і т.д. Від Радянського Союзу подані доповіді: "Будівництво гельмінтології" академік К.І. Скрябін; "Організація протиепізоотичних заходів в СРСР" професор М.І. Леонов; "Роль вчення І.П. Павлова у ветеринари" - професор В.М. Коропов. Учасники XV конгресу затвердили новий склад бюро Постійного Комітету, якому було доручено вивчити питання про доцільність створення Міжнародної ветеринарної федерації (Всесвітня ветеринарна асоціація). Шістнадцятий Міжнародний ветеринарний конгрес проходив у 1959 році в м. Мадриді. Усього брали участь 3000 делегатів із 51 країни. Від Радянського Союзу приймали участь 19 делегатів: А.А. Бойко, Я.Р. Коваленко, А.А. Поляков, І.Е. Мозгов, М.К. Юсковець, Ю.Г. Галузо, А.А. Кудрявцев, В.С. Єршов, Я.Є. Коляков та ін. Радянські вчені виступили з 9 доповідями, що викликали загальний інтерес і численні виступи. На пленарних і секційних засіданнях були висвітлені питання мікробіології, бруцельозу тварин, хвороб свиней і птахів, ветеринарно-харчової гігієни, радіобіології і стан ветеринарної науки. Було відзначено, що в більшості країн ліквідовані такі хвороби, як чума великої рогатої худоби і свиней, перипневмонія, віспа овець, сап, парувальна неміч, сибірка, а такі, як туберкульоз, віспа птахів перестали носити масовий характер. Сімнадцятий Міжнародний ветеринарний конгрес відбувся в 1963 р. у м. Ганновері (ФРН). Відкриття конгресу було присвячено 100-річчю з дня проведення Першого Міжнародного ветеринарного конгресу. До складу радянської делегації входили А.А. Бойко - начальник Головного управління ветеринарії МСГ СРСР, академік К.І. Скрябін, академік В.С. Єршов, професор А.А. Кудрявцев і кандидати ветеринарних наук В.А. Алікаєв і С.Б. Логінов. Усього працювало 12 секцій, було прослухано більше 500 доповідей і повідомлень. Від СРСР на конгресі було подано ЗО доповідей, 2 із яких були заслухані на пленарному засіданні. На пленарному засіданні був вручений диплом почесного члена конгресу академіку К.І. Скрябіну. Конгрес відзначив, що заходи, розроблені в більшості країн по боротьбі з хворобами тварин за останні 100 років, дали добрі результати, незважаючи на те, що залишається ще багато невирішених проблем. Вісімнадцятий Міжнародний ветеринарний конгрес відбувся в Парижі в 1967 р. У роботі конгресу взяли участь 2900 делегатів із 60 країн, у тому числі 42 делегати зі СРСР. Радянські вчені представили 42 наукових доповіді і повідомлення з фізіології, фармакології, паразитології, мікробіології, ветеринарної санітарії, незаразних хвороб і ветеринарній освіті. 268 269   На конгресі начальник ГУВ МСГ СРСР О.Д. Третьяков був обраний віце-президентом ВВА. Позитивним результатом роботи радянської делегації необхідно вважати введення російської мови як офіційної мови Всесвітніх ветеринарних конгресів.На конкурсі наукових фільмів з ветеринарії радянський кольоровий науково-популярний фільм "Гіподерматози великої рогатої худоби" одержав першу премію і диплом.
Наукова програма конгресу підготовлена Постійним Комітетом ВВА за участю Організаційного комітету конгресу. XXI Всесвітній ветеринарний конгрес проходив під девізом "Ветеринарія - на благо людства". Його робота була спрямована на обговорення таких найважливіших проблем, як роль ветеринарії в забезпеченні людства повноцінними продуктами тваринництва і сировиною тваринного походження; питання ветеринарної охорони здоров'я й особливо боротьби з хворобами, загальними для людини і тварин; питання тропічної ветеринарії; завдання та роль ветеринарії й охороні навколишнього середовища і збереженні тваринного світу. Академік ВАСГНІЛ Я.Р. Коваленко був обраний почесним членом конгресу. Одночасно з конгресом з 3 по 14 липня в Москві проходила спеціалізована міжнародна виставка "Ветеринарія-79", у роботі якої брали участь 68 іноземних фірм із 20 країн. XXII Всесвітній ветеринарний конгрес скликаний в 1983 році у мі сті Перті (Австралія). Усього було 1700 делегатів із 62 країн світу. Робо та конгресу проходила по 8 наукових секціях: хвороби свиней, хвороби птахів, епізоотологія; анатомія, хірургія, зоотехнія і державна ветерина рія, гігієна продуктів тваринництва. Новим президентом ВВА обраний доктор Фігуероа (Перу), а віце-президентом від Східної Європи і СРСР - начальник ГУВ МСГ СРСР О.Д. Третьяков.
Працювало 26 симпозіуми і 28 семінари з різних аспектів ветеринарної медицини. Від України на них виступив А.І. Собко. 270 271     На засіданнях виконкому ВВА і Генеральної асамблеї розглянуті програми розвитку ВВА, Міжнародний Кодекс з ветеринарної етики, звіти комісій, фінансові питання тощо.На асамблеї були обрані президент і члени виконавчого бюро ВВА. Президентом обрано Д.Т. Блекборно (Англія) і 7 віце-президентів (Європа Західна і Східна, Азія, Північна Америка, Південна Америка, Африка і від асоційованих членів ВВА). |