Розрахунок ефективності заходів щодо охорони праці
 Скачать 222.22 Kb.
|
|
>ПЕРЕЧЕНЬССЫЛОК: 1. Закон України «Про банки табанківську діяльність» від 7грудня 2000 р. № 2121 – III //Урядовийкур’єр. – 2001. №8. – 17 января. 2.ПоложенняНаціонального банку України “Прокредитування“,затвердженопостановоюПравління НБУ № 246 від 28вересня 1995 р. 3. ШевченкаР.И. Кредитування контроль: /Учеб. Посібник.- До.:КНЕУ, 2002. 4. Бондаренко У.Скоринг-оценка кредитоспроможності позичальника // Фінансова консультація. – 2005. - № 1-2. з. 13 – 16. 5.Банківськіоперації:Підручник / За ред..В.І.Міщенка,Н.Г.Слов’янської. До.: Знання, 2006. – 728 з. 6.Аналізбанковскоїдіяльності:Підручник/ А.М.Гирасимович, М.Д.Алексеєнко,І.МПарасій –Вергуненко таін..; За ред. А.М Герасимовича.- Вигляд.2-ге _ До.КНЕУ, 2006.-600с. 7.Банківськекредитування:Навчальнийпосібник/ за ред.. д-раекон. наук, проф.С.К.Реверчука.-К.:Атіка,2008.-648с. 8.Фастовець М.Проблемніаспектиризиковостікредитування малогобізнесу в Україні//ВісникНаціонального банку України,-К.,2007. - №>2.-С.38-45 9. Савчук У.Проблемиоптимізаціїуправлінняспоживчимкредитуваннямкомерційнихбанків/В.Савчук,П.Мазурок,А.Панчук//Банківська справа.- До., 2007.- 2.-С.50-55 10.Бассова Про.Визначеннярозміру кредиту приіпотечномукредитуванніпромислового підприємства//Економіст.- До, 2006.-№11.-С.40-43 11.Єпіфанов А.О.Операціїкомерційнихбанків:Навчальнийпосібник/А.О.Єпіфанов,Н.Г.Маслак,І.В.Сало.-Суми:Університетська книга, 2007.- 522 з.Кільк. прим.: 1 (>чит.залекон.літ. -1) 12. РомановаМ.І. Основибанківської справ:Навчальнийпосібник/М.І.Романова,Ж.В.Устюгова.- До:ЦУЛ, 2007.-168 з. 13. Черкасов В.Є. Банківські операції: фінансовий аналіз,- М.:Консалтбанкир, 2001 .-288 з. 14. Шеремет А.Д. Фінансовий аналіз в комерційномубанке/А.Д.Шеремет,Г.Н.Щербакова,-М: Фінанси і статистика, 2002.- 256 з. 15.КоробовМ.Я.Фінансипромислового підприємства:Підручник.- До.: Ли-бідь, 1995.-160 з. 16. КостюченкоО.А.Банківське право:Банківська система.Національний банк.Комерційні банки.Розрахунки йкредитування.Ринокціннихпаперів.Національневалютнезаконодавство.Банківськісистемизарубіжнихкраїн.:Інститутбанківськоїтаємниці:Навчальнийпосібник.-2-ге вид.- До:А.С.К., 2001.- 676 з. 17. Прядко В.В.Кредитнийпотенціалкомерційнихбанків уперіодекономічноїкризи //Фінанси України, - До, 2009.-11.- з. 73-77 18.Міщенко У.Реструктуризаціякредитів вумовахкризи:світовийдосвід йможливостізастосування в Україні //Вісник НБУ, - До, 2009. -№5.с.12-17 19.Камінський А.Експертна модель кредитногоскорингупозичальника банку //Банківська справа, - До, 2006. -№1. з. 75-81 20.Кручок М.Стандартизаціявимог докредитноїісторіїпозичальника банку таформалізаціяїїоцінки //Вісник НБУ, - До, 2009. - №11. з. 6-8 21. Чуб П.Ефективнапроцентна ставкакредитування:реалії таперспективи //Банківська справа, - До – 2008. 2. з. 73-81 22.Дементій Л. В.Охорона роботи вмеханічних таскладальних цехах / Л. В.Дементій, С.А. Гончарова. –Краматорськ:ДДМА, 2005. – 312 з. 23.ГеврикЄ.О.Охорона роботи. – До.:Ельга:Ніка-Центр, 2003. – 280 з. 24.ЖидецькийВ.Ц.Охорона роботикористувачівкомп’ютерів. - Львів:Афіша, 2000. – 176 з. 25.СивкоВ.Й.Розрахунки ізохорони роботи. – Житомир:ЖІТІ, 2001. –152 з. 26. ШульгаН.П.Оцінкакредитоспроможностіклієнта /Рекомендаціїбанкіру привидачі кредиту. – До.:КІБ"Україна",2004 27. Сугоняко Про. Ролькомерційнихбанків увстановленні національноїекономіки //Закон йБізнес №24, 2003 р. 28.Раєвський До.Особливостірегулювання тааналіздіяльностікомерційнихбанків//Банківська справа №2,2007р. 29. Кредит йкредитніправовідносини:економічна природа й практиказаконодавчогорегулювання.М.Олексієнко, У.Ольшанський,Д.Лилак,Е.Першиков. – До.: «Козаки», 2000. – 144 з. 30.Облік та аудит укомерційних банках /А.Герасимович,Т.В.Кривов’яз,О.А. Мазур таін.: За ред.д.е.н., проф. О.Н. Герасимовича. – Львів: «>Фенікс» , 1999. – 512 з. 31.Положення прокредитування / Ситник В.П.,Кравець В.М.,МіхеєвП.М., Грибков В.М. таін. – До.: Банк «Україна», 1998. – 144 з. 32. Шлапак Про.,Пушкарьов У.,Карчева Р.Фінансовий стан,тенденції тапроблемифункціонування йрозвиткубанків 2002-гороці //Вісник НБУ. – 2003. - №3. з. 2 – 10 33.bank.gov.ua 34.rada.gov.ua 35.bankportal.com.ua 36.americanbank.com 37.privatbank.ua http://bukvar.su/bankovskoe-delo/page,12,4998-Opredelenie-osobennosteiy-kreditovaniya-fizicheskih-lic-v-KB-PrivatBank.html 3.2 Напрямки розвитку системи управління якістю кредитного портфеля Кредитним організаціям з метою побудови ефективної системи управління якістю кредитного портфеля необхідно забезпечити проведення комплексу заходів, зокрема: - Формування кредитного портфеля відповідно до обраної стратегії кредитування, періодично корректируемой на ринкову ситуацію, а також задовольняє оптимальним показниками кредитного ризику, ліквідності та рентабельності; - Проведення підбору кваліфікованого персоналу, який буде виконувати свої функції під керівництвом досвідчених менеджерів за наявності чіткої мотивації праці; - Покладання на керівництво банку відповідальності за формування в банку кредитної культури, що дозволяє виконувати поставлені цілі; - Розробки чіткого механізму з дослідження ринку, управління продажів, підготовці персоналу, ідентифікації потенційних клієнтів і аналізу перспектив їх кредитування; - Проведення постійного моніторингу кредитних активів, враховуючи відносну нестабільність кредитного портфеля, у першу чергу, на предмет виявлення погіршуються кредитів і відмови від них (що викликає побоювання кредит потрібно виявити до його переходу до розряду проблемного - щоб вчасно прийняти рішення про збереження або припинення кредитних відносин) ; - Досягнення стійкої рентабельності за рахунок регулювання концентрації кредитів та визначення цільових показників кредитування таких, наприклад, як максимальний рівень обсягу проблемних кредитів від загального обсягу поточних кредитів; максимальний обсяг кредитів з простроченням по платежах (у розбивці по термінах прострочення); максимальний обсяг кредитів, відсотки по яких не сплачуються; максимальний обсяг збитків від списання проблемних кредитів; - Регулярного проведення аналізу ретроспективного та поточного стану кредитного портфеля для своєчасного інформування керівництва банку про відступи від стратегії кредитування і формування об'єктивної управлінської інформації. При побудові банками систем управління якістю кредитного портфеля необхідно відповідне методологічне забезпечення, в тому числі, з боку органу банківського нагляду. Актуальність у розробці методології управління якістю кредитного портфеля обумовлена, у свою чергу, реалізацією нових міжнародних підходів, визначених європейським угодою з банківського нагляду (Базель II). Впровадження нововведень Базеля II призведе до перегляду принципів оцінки кредитного ризику, що є одним з критеріїв оцінки якості кредитів. Зокрема при оцінці кредитного ризику банкам представиться можливість застосування одного з трьох підходів: стандартизованого (установлюваного регулятором - Банком Росії - для обов'язкового виконання всіма кредитними організаціями); базового (на основі стандартизованого підходу, але доопрацьованого внутрішніми рейтингами банку); удосконаленого (повністю на основі внутрішніх рейтингів банку; при цьому така модель оцінки повинна бути підтверджена банком показниками ретроспективного аналізу за період не менше 7 років і затверджена регулятором). Підхід на основі внутрішніх рейтингів фіксує перелік тих параметрів, які повинні враховуватися при розрахунку кредитного ризику, надаючи банку можливість самому визначати значення цих параметрів. При розробці моделей оцінки кредитного ризику за позиками повинні бути прийняті до уваги такі кількісні параметри визначення величини кредитного ризику та оцінки якості кредитів, як ймовірність дефолту (банкрутства); втрати в разі дефолту; ризик при дефолті; економічний термін виконання зобов'язань. Механізми зниження кредитного ризику і підвищення якості кредитних активів аналогічні російським механізмам, наприклад, забезпечення, заставу, гарантії, поруки, неттінговие угоди, різновид похідних фінансових інструментів (наприклад, кредитні деривативи). Однак, при виборі конкретного підходу оцінки якості кредитів та рівня ризику по них для кредитних організацій виникне проблема, пов'язана з обов'язковим погодженням з державним регулятором підходів, що містять системи внутрішніх рейтингів. Для державного регулятора (наглядового органу Банку Росії) проблема на поточний момент полягає у відсутності чітких критеріїв і моделей оцінок ризиків, за допомогою яких може бути дана оцінка адекватності та ефективності моделі оцінки ризиків, обраної комерційним банком. Істотний вплив на підвищення в банках якості управління кредитними активами повинне надати впровадження в практику міжнародних стандартів фінансової звітності. Застосування таких стандартів зобов'яже російські банки відображати в своїй звітності реальну якість активів і зобов'язань, у тому числі кредитних вимог. Так, якщо у відповідності з російськими правилами обліку позичкова заборгованість відображається на балансі за ціною первісного визнання, то відповідно до МСФЗ її необхідно враховувати за справедливою або відновної вартості з урахуванням реальних економічних вигод (або можливих збитків) для банку. Якщо балансова вартість кредитного активу буде більше його оціночної вартості, то це буде свідчить про його знеціненні та необхідності створення резерву під втрати. Резерв під знецінення кредитних активів формується за наявності об'єктивних даних про те, що банк не зможе отримати суми, належні йому відповідно до кредитного договору, а також з урахуванням потенційних збитків за кредитами (тобто вартість кредиту повинна бути зменшена на суму недоотриманої вигоди). Відповідно до МСФЗ оцінка якості кредитних вимог буде грунтуватися на аналізі наступної інформації, необхідної банку для управління кредитами: - Бізнес-ризику позичальника, що включає якість управління компанією, тривалості існування, галузевої приналежності, виду діяльності, конкуренції, постачальників і споживачів, техніко-економічного обгрунтування проекту; - Фінансового ризику позичальника, в рамках якого потрібна регулярна оцінка на підставі звітності позичальника рівня ліквідності активів, грошових потоків, платоспроможності, рівня рентабельності, фінансової напруженості; - Якості обслуговування боргу (кредитна історія, наявність прострочених платежів за основним боргом і відсотками); - Забезпеченості кредиту - розглядається тільки в разі визнання кредиту знеціненими і які вимагають спеціального розрахунку резерву. Одним їх методів оцінки очікуваного відшкодування вартості кредиту є метод дисконтування грошових потоків, суть якого полягає у визначенні майбутньої вартості платежів, передбачених умовою кредитного договору, протягом терміну дії договору. У разі погіршення якості кредиту (віднесення його до більш ризикової категорії), вартість грошових потоків буде скорегована на суму очікуваних втрат. При цьому, для точного дисконтування всіх майбутніх грошових потоків по кредитних вимогам протягом терміну дії кредитного договору до відновлення поточної балансової вартості кредиту, потрібно визначення ефективної процентної ставки. З метою вироблення адекватного судження банку про якість кредиту і величиною кредитного ризику, в рамках впровадження міжнародного досвіду, в російській нормативній базі, що регулює діяльність кредитних організацій, доцільно закріпити таке поняття як "управлінська звітність компанії (позичальника)", яке складається не тільки з даних фінансової отченості підприємства-позичальника, а й будь-якої інформації про його діяльність, як-то: розшифровок витрат підприємства за їх видами; порядку відображення в обліку запасів; собівартості товарів по їх групах; термінів дебіторської / кредиторської заборгованості і її оборотності в розрізі контрагентів / постачальників. Розроблені Банком Росії підходи до оцінки та класифікації якості кредитних активів в деякій мірі наближені до міжнародних принципів та стандартів. Так, в основу Положення № 254-П закладені розробки Базельського комітету з банківського нагляду в частині обов'язкової наявності в кредитних організаціях порядку оцінки якості кредитних вимог; застосування всієї доступної інформації про позичальників для оцінки якості кредитів; регулярного перегляду розмірів резервів на можливі втрати. Проте в даний час Банком Росії не завершена робота з доопрацювання вимог Положення № 254-П; діючий порядок оцінки якості наданих кредитів передбачається доповнити такими істотними умовами: - Визначити поняття неякісної (неактуальною, неповної та / або необ'єктивної / недостовірної) інформації про позичальника та / або про забезпечення позики; - Встановити вимогу про визначення у внутрішніх положеннях банку критеріїв оцінки якості представленої позичальником інформації, а також заходи щодо отримання якісної інформації про позичальника; - Ввести положення про те, що використання банком неякісної інформації може свідчити про недоліки систем управління ризиками та внутрішнього контролю кредитної організації; - Розглядати відсутність якісної інформації про позичальника як один із суттєвих чинників, які можуть вплинути на прийняття рішення про класифікацію позики в нижчу категорію якості, ніж категорія якості, що присвоюється на підставі оцінки фінансового стану позичальника і якості обслуговування боргу; - Закріпити за Банком Росії (його територіальними установами) право висувати до банку вимогу про зниження категорії якості позики та / або збільшенні резерву при виявленні факту використання банком неякісної інформації про позичальника або за відсутності у наглядового органу можливості перевірити якість інформації про позичальника. Актуальною проблемою в оцінці якості позичок залишається достовірність наявної в банку інформації про фінансовий стан позичальника. Оцінка якості кредитів проводиться банками на підставі офіційної бухгалтерської звітності, представленої позичальником в банк; її офіційність, як правило, підтверджується наявністю штампа податкового органу про прийняття такої звітності. Однак, як показує практика, дані цієї звітності часто бувають спотворені або не вірно вказані (наприклад, дані балансу можуть не збігатися з даними звіту про прибутки і збитки по рядках "нерозподілений прибуток" і "чистий прибуток"). Підтвердити достовірність звітності можливе тільки в ході проведення перевірки діяльності позичальника, на що у кредитної організації відсутні юридичні права (а також технічна можливість). На мій погляд, частково вирішити дану проблему (або хоча б зняти з банків відповідальність за використання недостовірних даних про фінансову діяльність позичальника) можна, розробивши на державному рівні механізм взаємодії податкових органів, Банку Росії і кредитних організацій прообмін інформацією про показники фінансової діяльності позичальників ( тобто обміні звітністю). Вирішити проблему отримання достовірної інформації про позичальника можливо через взаємодію з кредитними бюро. Однак, як показує практика, банки (особливо великі, у яких є велика база даних про позичальників) не охоче надають відомості по позичальниках в бюро кредитних історій, побоюючись конкуренції з боку інших банків відносно надійних і кредитоспроможних клієнтів, а також розкриття реального рівня кредитного ризику по позичальниках з несприятливим фінансовим станом. По даній проблемі, з метою активізації роботи банків з кредитними бюро, деякі аналітики дотримуються думки про встановлення в нормативних актах Банку Росії вимоги про класифікацію позики, виданої без кредитної історії (крім новостворених зареєстрованих організацій), в розряд високоризикових. Кредитна організація повинна самостійно усвідомлювати необхідність організації комплексного підходу до оцінки якості кредитних вкладень та управління кредитами, спираючись на міжнародні вимоги і стандарти оцінки. При цьому, діяльність кредитної організації повинна бути організована таким чином, щоб можна було побачити весь бізнес-процес банку в цілому, включаючи процес кредитування, його слабкі місця і проблеми. З метою проведення якісного аналізу кредитного портфеля банкам необхідно реалізувати системний підхід до аналізу даних за допомогою побудови інформаційної системи управління (ІСУ). Побудова моделі ІСУ не закріплено нормативними документами і має здійснюється банками з урахуванням своїх індивідуальних особливостей діяльності. ІСУ - це система звітності, призначена для допомоги керівництву в контролюванні процесу досягнення цілей, встановлених банківської стратегією і кредитною політикою. Тому вона повинна дозволяти керівництву банку вирішувати такі завдання: визначати ймовірність того, що управління портфелем забезпечить очікувані результати діяльності (прибутковість); своєчасно виявляти потребу в коригуванні кредитного портфеля; визначати, чи відповідає кредитний портфель банківської культурі та напрямами портфельного планування; впливати на модель поведінки рядових співробітників. У рамках реалізації Базельських принципів ефективного банківського нагляду, Банку Росії має оцінювати застосовувані системи виявлення та вимірювання ризиків, які виникають у діяльності банків. У цих цілях, в частині розробки процедур взаємодії банківського нагляду і кредитних організацій з оцінки адекватності прийнятих на себе ризиків і профілактики порушень банківського законодавства пропонується встановити жорсткі критерії для точнішої оцінки банківських ризиків і передбачити заходи впливу до банків (наприклад, у вигляді штрафів) за неадекватну оцінку ризиків і невідповідність внутрішніх аудиторів пропонованим до них вимогам. Наділити орган банківського нагляду правом зміщення внутрішніх аудиторів кредитної організації, які порушили правила або показали себе некомпетентними в області внутрішнього контролю за діяльністю банку, у тому числі за оцінкою ризиків. За Банком Росії доцільно закріпити повноваження встановлювати вимоги до створення банками систем управління ризиками та внутрішнього контролю, адекватних масштабам банківського бізнесу, розробленої банками стратегії розвитку, а саме: політику, процедури з ідентифікації, моніторингу та управління банківськими ризиками, форми звітності; масштаби і стандарти, яким повинен відповідати внутрішній аудит в банках. Дуже важливий момент в побудові системи змістовного банківського контролю - це створення правових умов, які дозволять банківського нагляду отримувати від кредитної організації в оперативному порядку і в необхідному обсязі будь-яку інформацію про діяльність банку. Однак у даному аспекті для співробітників наглядового органу необхідна і правовий захист при виконанні своїх службових обов'язків. |