Розвиток соматичної і вегететивної нервової системи. Розвиток соматичної та вегетативної нервової си... Розвиток соматичної та вегетативної нервової системи

• Название: Розвиток соматичної та вегетативної нервової системи
• Анкор: Розвиток соматичної і вегететивної нервової системи
• Дата: 21.09.2022
• Размер: 303.88 Kb.
• Имя файла: Розвиток соматичної та вегетативної нервової си...docx
• Тип: Документы; #689586
• страница: 6 из 13

Естрогени впливають на ріст і розвиток статевих органів і вторичних статевих ознак,беруть участь в активації проферментів, необхідних для процесів обміну і побудови білків. Прогестерон забезпечує нормальний перебіг вагітності та ін. В статевому розвитку дівчаток виділяють 3 періоди: нейтральний (перші 6-7 років життя), препубертатний (8-12-14 років - до першої менструації), пубертатний (від першої менструації до повної статевої зрілості - 18 років).

У нейтральному періоді статеві гормони не впливають на ріст і розвиток дитини. В препубертатному відбувається помітна статева диференціація організму, зумовлена інкреторною діяльністю залоз внутрішньої секреції. В пубертатному посилюються і закінчуються процеси статевого дозрівання.

Поява вторинних статевих ознак і менструацій до 8 років вважається передчасним статевим розвитком. Відсутність росту молочних залоз з 13-14 років і менструацій з 14-15 років - затримкою статевого розвитку.

Під впливом андрогенів формуються і розвиваються зовнішні статеві органи, простата, сім”яні міхурці. Вони потрібні для нормального дозрівання сперматозоонів, збереження їх рухової активності, виявлення та здійснення статевих поведінкових реакцій. Вони мають анаболічну дію, підвищують основний обмін, впливають на функціональний стан ЦНС і вищу нервову діяльність.

Відомо, що при різних інтоксикаціях, авітамінозах, впливах іонізуючої радіації , тривалому перебуванні організму при високій температурі, тривалій лихоманці сперматогенез ослаблюється, навіть припиняється, а сперматогенний епітелій атрофується. Паралельно з цим збільшується деструкція гранулоцитів, що веде до зменшення продукції чоловічих статевих гормонів.

При старінні наступають зміни нейро-гуморальної регуляції. Зміни в системі гіпоталамус-гіпофіз-статеві залози є провідними в розвитку клімактеричного періоду. Вікові нейро-гуморальні зсуви впливають на обмін речовин, функції тканин, прискорює розвиток дистрофічних процесів в органах і тканинах старіючого організму. Суттєві зміни в жіночому організмі, що свідчать про старіння спостерігаються після 45 років.

Нейро-гуморальні зміни, що призводять до припинення овуляторної діяльності яєчників і втрати репродуктивної функції називають клімаксом. У чоловіків вікова інволюція яєчок відбувається в 50-80 років. І хоча клімакс як перехід відзрілості до старості є закономірним етапом індивідуального розвитку людини, іноді ця фізіологічна вікова перебудова ускладнюється порушеннями з боку серцево-судинниї, нервової системи та ін.

Тобто клімакс і пов”язані з ним зміни визначають подальший перебіг старіння організму, який суттєво залежить від адаптації організму до нових умов, викликаних глибокою перебудовою нейро-гуморальної регуляції.

Вікові особливості системи кровообігу: морфо-функціональні, фізіологічні, особливості провідної системи, иеханізмів регуляції.
Розвиток серця у плода починається з 3-го тижня внутрішньоутробного розвитку з мезодерми, яка утворює нутрощевий (вісцеральний) листок. У ділянці майбутньої шиї плода з'являються дві закладки серця у вигляді трубок. Вони зближуються і зростаються, а перетинка між ними розсмок­тується. Утворюється трубчасте серце. Хвостовий кінець його розшире­ний, він утворює венозну пазуху. Звужений кінець (конус) у майбутньому утворює аорту. Середня частина трубки розширюється, з неї розвивають­ся шлуночки серця. Трубка вигинається у вигляді букви S . Хвостовий кінець утворює передсердя. Між ними трубка звужується, на цьому місці формується передсердно-шлуночковий отвір. На 4-му тижні

серце стає двокамерним, як у риб. Клапани є тільки між венозною пазухою та перед­сердям.

Поділ передсердя починається наприкінці 4-го тижня. По боках перед­сердя утворюються вушка. Уже до кінця 5-го тижня утворюється перетин­ка і серце стає трикамерним, як у амфібій. Передсердя сполучаються між собою через овальний отвір, який має клапан з лівого боку.

Поділ шлуночка починається на 6-му тижні. Перетинка починає рос­ти з верхівки шлуночка до передсердя. Деякий час у верхній частині пере­тинки зберігається отвір; така стадія нагадує розвиток серця в рептилій. Розвиток шлуночка завершується протягом 7-го тижня. Одночасно загаль­ний артеріальний стовбур поділяється на аорту і легеневу артерію. Клапан­ний апарат серця утворюється після росту перетинок серця. М'язова тка­нина провідної системи серця з'являється дуже рано, одночасно зі скоро­тливим міокардом.

З кінця 2-го місяця починається переміщення серця з ділянки шиї в грудну порожнину.

Скорочення серцевого м'яза починаються на 22—23-й день, відразу після утворення трубчастого серця. У цей час довжина ембріона близько З мм .

Серце у плода маленьких розмірів (у 8 міс його об'єм становить 3 мл), але воно забезпечує тканини плода в 2—3 рази більшою кількістю крові, ніж у дорослих. Регуляція діяльності серця плода складається з двох рівнів: внутрішньосерцевого та зовнішньосерцевого..

На 5-му тижні скорочення серця слабкі й аритмічні. Уже на 6-му тижні скорочення міокарда стають ритмічними з частотою 110 за 1 хв. Ча­стота серцевих скорочень (ЧСС) збільшується і на 8—12-му тижні стано­вить 165—170 за 1 хв. На 6-му місяці внутрішньоутробного розвитку в ембріона ЧСС зменшується до 140 за 1 хв, а перед народженням дорівнює 130 за 1 хв . Короткочасне сповільнення ЧСС до 70—100 за 1 хв спостерігається під час рухів плода.

Тривалість серцевого циклу в плода менша, ніж у новонародженого (у плода — 0,48 с, у дитини — 0,8 с). Серце у плода маленьких розмірів (у 8 міс його об'єм становить 3 мл), але воно забезпечує тканини плода в 2—3 рази більшою кількістю крові, ніж у дорослих

Головна особливість діяльності серця у плода полягає в тому, що обидва шлуночки виштовхують кров в аорту. Через мале коло проходить лише невелика частина крові. Максимальний тиск, який створюється правим шлуночком, у плода становить 60—70 мм рт. ст., тобто він вищий, ніж у дорослих (25 мм рт. ст.). Максимальний тиск у лівому шлуночку плода становить 50—60 мм рт. ст.
.

Плацентарний кровообіг

Артеріальна кров збирається з капілярів ворсинок плаценти і по не­парній пупковій вені, яка входить до складу пупкового канатика, надхо­дить до організму плода. Довжина пупкового канатика наприкінці вагіт­ності — 50 см. Пупкова вена в організмі плода проходить до воріт печінки, де утворюється декілька гілок, які зливаються з ворітною веною. Печінка отримує найбільш насичену киснем кров. Частина цієї крові через веноз­ну протоку (аранцієва протока) потрапляє в нижню порожнисту вену і змішується з венозною кров'ю, що рухається по ній.

Вище в нижню порож­нисту вену впадає печінкова вена, що несе венозну кров із печінки. З ниж­ньої порожнистої вени змішана кров потрапляє в праве передсердя. Сюди надходить кров із верхньої порожнистої вени від голови та верхніх кінцівок. З правого передсердя кров потрапляє через овальний отвір у ліве передсердя, а далі в лівий шлуночок і аорту, а також із правого передсер­дя кров потрапляє в легеневий стовбур.

Опір судин малого кола кровообігу дуже великий (у 5 разів більший, ніж опір судин великого кола), тому більша частина крові з правого шлуночка проходить через артеріальну (боталову) протоку в низхідну частину аорти. Таким чином в аорту по­трапляє кров і з лівого, і з правого шлуночків (вони працюють разом).

Через мале коло протікає лише 10 % об'єму крові, мале коло у плода практично не функціонує. Хвилинний об'єм крові у плода збільшений і наприкінці вагітності становить 750 мл (у новонародженої дитини —400 мл). Через тканини плода проходить не вся кров, частина її по двох пупкових артеріях тече до плаценти.

Інтенсивність кровотоку в плода ста­новить 195 мл за 1 хв, а в дорослих — 70 мл за 1 хв.

Отже особливостями кровообігу плода є:

а) плацентарний тип харчування, за якого насичення крові киснем відбувається у плаценті, і надходження змішаної (венозна і артеріальна) крові до тканин плода;

б) наявність сполучень між малим і великим колами кровообігу (овальний отвір, відкрита артеріальна протока);

в) високий рівень тиску в малому колі кровообігу, порівняно з великим у зв”язку з посиленим опором кровотоку в судинах легень, які не функціонують;

г) навність зародкових кровоносних шляхів (аранцієвої протоки, пупкової вени, пупкових артерій та ін.).
Особливостірухукровіуновонароджених
Рух крові по судинах у дітей раннього віку має такі особливості:

• відносно малий систолічний об'єм крові;

• артеріальний тиск низький;

• велика швидкість течії крові, що зумовлено малим опором пери­ферійних судин;

• стінки судин мають малу проникність, високу розтяжність і малу кількість м'язових волокон;

• велика частина тиску витрачається під час проходження по капілярах. Усі ці умови призводять до зменшення часу кровообігу в дітей. Час

кровообігу крові: у новонароджених — 12 с; у дітей віком 3 роки — 15 с; у дорослих — 22 с.


Систолічнийіхвилиннийоб'ємкрові

Систолічний об'єм (СО) після народження збільшується пропорційно масі тіла . Величина СО на одиницю маси тіла з віком залишається постійною. У 6 міс СО збільшується в 2 рази, в 1 рік — у 3 рази, у 8 років — у 10 разів. У дорослих СО збільшується в 20 разів порівняно з новонарод­женим.

Збільшується також хвилинний об'єм крові (ХОК). У віці 1 рік ХОК становить 1250 мл, у 8 років — 2800 мл. У 12—13 років ХОК інтенсивно зростає і може перевищувати ХОК у дорослих, який становить 5000 мл

У віці 11—16 років відбуваються посилений ріст тіла і нейрогумо­ральна перебудова організму. Темп приросту маси й об'єму серця знову збільшується і стає таким, як у перші два роки життя.

У хлопчиків сис­толічний об'єм більший, ніж у дівчаток. Прискорений ріст у цьому віці мо­же супроводжуватися нерівномірним ростом органів і тканин, у тому числі серця і судин. Ємність порожнин серця збільшується швидше, ніж просвіт клапанних отворів та магістральних судин.

У гармонійно розвинутих підлітків середнього зросту з добре розви­нутою грудною кліткою визначаються найкращі співвідношення між розмірами тіла, серця і магістральних судин.
Розрізняють три варіанти "підліткового" серця.

1. Мітральна форма визначається тільки під час рентгенологічного обсте­ження. Спостерігається вирівнювання лівого контуру серцевої тіні. Порушен­ня гемодинаміки відсутні. Частіше така форма визначається у дівчаток.

2. "Мале" серце. Воно займає в грудній порожнині положення посере­дині й наче висить на судинах. Спостерігається у дітей, в яких відбу­вається великий стрибок у рості. Для "малого" серця характерні: низький систолічний об'єм, схильність до тахікардії, зниження артеріального тис­ку. Вислуховується функціональний систолічний шум.

Підлітки з "малим" серцем швидко втомлюються, під час фізичного навантаження в них з'являється задишка, можуть виникати запаморочен­ня. "Мале" серце частіше спостерігають у дівчаток.

3. "Гіпертрофоване" серце. Частіше таке серце виявляють у хлоп­чиків. Для нього характерне збільшення лівого шлуночка та хвилинного об'єму крові. Крім цього, невелика ЧСС, підвищення артеріального тиску, частіше вислуховується систолічний шум.
Анатомо-фізіологічніособливості серцево-судинноїсистемиуновонароджених

Серцевперіодновонародженості

У новонароджених відбувається перебудова серцево-судинної системи і її пристосування до нових умов існування організму. Серце новонароджено­го має шароподібну форму, міститься над високо розташованою діафраг­мою. Передсердя порівняно зі шлуночками мають більший об'єм, ніж у дорослих. Товщина стінок правого і лівого шлуночка майже однакова (співвідношення 1:1,4), їх маса однакова. М'язові волокна тонкі, багаті на ядра, посмугованість погано виражена, мало сполучної тканини.

У разі виникнення легеневого дихання опір у судинах легень знижується. Різко збільшується течія крові через мале коло кровообігу. Опір судин у мало­му колі знижується в 5—10 разів.

З моменту народження після першого вдоху дитини починає функціонувати мале коло кровообігу, спостерігається запустіння пупкової вени, яка пізніше перетворюється на круглу зв”язку печінки, пупкових артерій, з яких утворюються зовнішні міхурово-пупкові зв”язки. У перші години після народження значно збільшується тиск у лівому передсерді, що забезпечує припинення кровообміну між передсердями за рахунок заслінки овального отвору, яка притискається до краю овальної ямки. На 2-му тижні після народження починається зрощення заслінки з краєм овального отвору. Анатомічно овальний отвір заростає наприкінці 5-7 міс. життя.

З перших хвилин життя запустіває венозна протока, а повна її облітерація закінчується наприкінці 8-го тижня життя. З першим криком настає спазм артеріальної протоки, але вона продовжує функціонувати ще протягом 8 годин. Анатомічно облітерація артеріальної протоки закінчується на 6-8 тижні постнатального періоду.

Фізіологічне закритгя відбувається в 3 міс, зарощення овального отвору — у 5 міс.

Частота серцевих скорочень у новонароджених вища, ніж у плода і становить 140 за 1 хв Тривалість серцевого циклу 0,4—0,5 с.

Си­столічний об'єм крові дуже малий — 4 мл, але кровообіг дуже інтенсив­ний.

Хвилинний об'єм крові становить 450—560 мл за 1 хв.

Великий хви­линний об'єм забезпечується ЧСС.

У новонароджених під час виключення плацентарного кровообігу (пе­рерізання пуповини) загальний периферійний опір стінок судин великого кола кровообігу збільшується в 2 рази.

Відразу після народження внаслідок підвищення тиску в аорті (тиск в аорті становить 75/50 мм рт. ст.) і зниження його в легеневій артерії части­на крові через артеріальну протоку тече з аорти в легеневу артерію (шунт зліва направо). Але через декілька годин скорочуються м'язові волокна протоки, різко зменшується її просвіт.

Через 1—8 днів після народження скорочення м'язів стають сильними, рух крові через протоку припи­няється (фізіологічне закриття). Головна причина скорочення м'язів — ви­сокий вміст кисню в крові, яка тече протокою. З часом у стінці протоки відбуваються фіброзні зміни й анатомічне закриття, а відтак — зарощення протоки. У 1 % дітей це відбувається протягом 1-го місяця життя, у більшості — у 2—5 міс.
Геронтологічнізмінисерцево-судинноїсистеми
У процесі старіння змінюється структура судинної стінки, особливо у великих артеріях. Це проявляється у вигляді склеротичних змін інтими (внутрішньої оболонки), атрофії м'язового шару, зниження еластичності. Порушується здатність судин до розширення і звуження, збільшується швидкість пульсової хвилі, змінюється форма кривої реограми.

З віком систолічний тиск має тенденцію до більшого зростання, ніж діастолічний тиск

У старості зменшується ЧСС, ударний об'єм серця.

З віком знижується хвилинний об'єм крові . З 50 років серцевий викид зменшується на 1 % у рік за рахунок зменшення систолічного об'єму і зменшення ЧСС. Постачання кисню зменшується з віком на 0,6 % у рік.

Зниження ХОК розглядають як реакцію серцево-судинної системи на знижену потребу тканин організму в кисні.

Абсолютні величини центрального об'єму крові (ЦОК) з віком не змінюються. Співвідношення ЦОК і маси циркулюючої крові збіль­шується.

З віком швидкість кровотоку зменшується.

Коронарне і мозкове постачання кров'ю залишається з віком на до­статньому рівні, але ниркове і печінкове кровопостачання значно змен­шується.

В умовах старіння організму послаблюються умовні рефлекторні впливи на серцево-судинну систему. Виявляється інертність судинних ре­акцій як результат порушень гемодинаміки.

У старості послаблюються впливи на серце окремих структур мозку, симпатичної нервової системи, блукаючого нерва. Порушується енергети­ка, ритм міокарда. Змінюється відповідь серця на катехоламіни й ацетил­холін.

Особливості органів дихання у віковому аспекті: газообмін, зміни показників зовнішнього і внутрішнього дихання, структурні і функціональні зміни, регуляція дихання.
Ембріональнийрозвитокорганівдихання

Після запліднення яйцеклітини до імплантації зародка в слизову оболонку матки газообмін відбувається шляхом дифузії кисню та вуглекислого газу між зародком і слизовою оболонкою маткової труби, де сталося запліднен­ня. Після імплантації зародкового міхура газообмін здійснюється через ворсини хоріона завдяки їх контакту з материнською кров'ю.

Поступово відбувається формування і розвиток плаценти, яка стає головним органом зовнішнього дихання плода на весь період його розвитку. Плацента регу­лює транспорт кисню і вуглекислого газу в крові плода.
Розвитокорганівдиханняуплода

Наприкінці 3—4-го тижня ембріонального розвитку з'являється випинан­ня стінки передньої кишки. З нього формується гортань, трахея, бронхи і легені. На 4-му тижні формуються права і ліва легені. На 6-му тижні утво­рюються часткові бронхи, на 8—10-му тижні — сегментарні бронхи. На 16-му тижні починається стадія розвитку бронхіол, а на 24-му тижні — розвиток ацинусів. З 10-го тижня відбувається формування каркасу трахеї та бронхів. Васкуляризація легень відбувається на 26—28-му тижні.

Гортань, трахея, бронхи, ацинуси заповнені рідиною, яка вироб­ляється клітинами дихальних шляхів. Рідина має малий вміст білків, що забезпечує швидке всмоктування рідини після народження. Наприкінці внутрішньоутробного розвитку починає синтезуватися сурфактант, який вкриває стінки альвеол шаром завтовшки 0,1—0,3 мкм. Цей процес почи­нається з 7-го місяця внутрішньоутробного розвитку плода. Виробляється сурфактант альвеоцитами. Секрецію його посилюють глюкокортикостероїди, катехоламіни, простагландин Е. Сурфактант необхідний для нор­мального функціонування легень після народження.

Дихальні рухи плода реєструються з 11-го тижня вагітності. Почина­ються періодичні скорочення інспіраторних м'язів діафрагми, міжребро-вих м'язів.

Частота дихальних рухів збільшується вночі й кожного ранку. Вони зумовлені активністю дихального центру довгастого мозку. Частота дихальних рухів збільшується в стані гіперкапнії та ацидозу.

Гіпоксію плода можна діагностувати за збільшенням частоти дихаль­них рухів, оскільки з розвитком гіпоксії відбувається послаблення та при­пинення дихальних рухів через послаблення окисних процесів у нервових клітинах. Одночасно з дихальними рухами знижується тиск у грудній по­рожнині плода. Аспірації амніотичної рідини в легені не відбувається, що пояснюється малим просвітом гортані.

Дихальні рухи плода потрібні для нормального розвитку легень.

Порушення ембріогенезу призводить до природжених вад розвитку, асфіксії у новонародженого.

Для оцінки стану новонародженої дитини, яку проводять відразу після народження, визначають частоту дихання, ЧСС і колір шкіри. Визначають також ступінь асфіксії.

Для медичної сестри головною проблемою є порушення дихання у но­вонародженого.