Розвиток соматичної і вегететивної нервової системи. Розвиток соматичної та вегетативної нервової си... Розвиток соматичної та вегетативної нервової системи
 Скачать 303.88 Kb.
|
|
а) пестицидами: з грунту ядохімікатами потрапляють у рослини, воду, продукти харчування і з ними - в організм людини; б) штучними радіактивними речовинами , серед яких найнебезпечнішими є ізотопи, що довго живуть (стронцій -90, цезій-137, період їх напіврозпаду їх складає 10-20 років і більше); в) хімічними викидами та відходами промислових підприємств. В грунтах місцевості, яка оточує промислові підприємства міститься миш”як, свинець, сполуки сірки, ртуті,фтору та інші екзогенні хімічні елементи у концентрації, що перевищує гранично допустимий рівень. Велику роль грунт відіграє у поширенні інфекційних захворювань. Більшість мікроорганізмів у грунті - сапрофіти, гриби, найпростіші. Проте вагоме місце в біоценозі грунту займають і патогенні мікроорганізми, зокрема бактерії тифо- паратифозної групи, холерний вібріон, паличка правця, бруцельозу, туляремії, чуми, туберкульозу, тощо. Здатність мікроорганізмів до виживання в грунті дуже велика і збудник тифу, паратифу, туберкульозу виживає в ньому до 1 року, дизентерії до 100-190 днів, холери - до 2 місяців. Грунт відіграє суттєву епідеміологічну роль і в поширенні глісних інвацій. Серед гельмінтозів, поширення яких пов”язане із забрудненням грунту і водоймищ фекаліями людини, геогельмінти (аскаридка, анкілостоми, волосоголовці та ін.) яйця яких проходять у грунті цикл ембріонального розвитку і досягають інвазійної стадії. Забруднення грунту і рослин фекаліями людини, які містять окремі чинники і онкосфери стрічкових глистів призводять до поширення теніарнінхозу і теннозу. З грунтом пов”язана і суттєва ентомологічна небезпека: у грунті відбувється дозрівання личинок мух. У грунті можуть жити кліщі, комахи, гризуни та інші носії інфекційних та паразитарних хвороб. Санітарна охорона грунту полягає в обмеженні викидів шкідливих речовин промислових підприємств, перехід виробництв на технологію замкнутого циклу та безвідходні технології. Важливим гігієнічним критерієм ефективності заходів щодо санітарної охорони грунту від забруднення хімічними речовинами є гранично допустимі концентрації (кількість речовин в мг на 1 кг абсолютно сухого грунту). Важливим є і радікальне поліпшення процесів збирання, очищення, знешкодження та утилізації відходів. Одним з найважливіших компонентів навколишнього середовища є вода, без якої неможливі були б зародження і послідовний розвиток органічного життя на Землі. Вода є невід”ємною складовою нашого організму, провідним чинником підтримування оптимальної життєдіяльності кожної особистості. В організмі вода знаходиться у вільному (вода судинного русла) і зв”язному (вода інтеретіціального простору) станах та як конституційна (внутрішньоклітинна) вода. Вода бере безпосередню участь у багатьох складних процесах життєдіяльності, є універсальним розчинником, вона необхідна для процесів травлення , проміжного обміну. Важлива роль води в забезпеченні теплового комфорту і терморегуляції ( випаровування з поверхні шкіри за нормальних умов складає 20-50 г за 1 годину. Підраховано, що за 70 років життя залежно від місця проживання та умов праці людина виділяє в середньому 50-150 т поту). Тіло людини містить близько 72% води. В крові цей показник досягає 83%, у печінці - 68%. У новонароджених середній вміст води в організмі на 10% більше, ніж у дорослих. Фізіологічна потреба у воді дорослої людини в умовах помірного клімату складає в середньому 2-3 л на добу. Організм погано переносить зневоднення. Втрата 1-1,5 л води викликає необхідність відновлення водного балансу, сигналом цього є спрага. Втрата води у кількості =20% маси тіла є смертельною. Крім основної фізіологічної функції , яку виконує вода в повсякденному житті людини, слід вказати санітарну, господарсько-побутову, виробничу, фізкультурно-оздоровчу. Серед основних гігієнічних вимог, які пред”являються до питної води, слід відзначити такі: - вода повинна мати бездоганні органолептичні (прозорість, запах, колір, присмак, температура) властивості; - вода повинна мати оптимальний хімічний склад; - вода не повинна погіршувати біологічної цінності їжі; - вода не повинна бути твердою; - вода не повина вміщувати ( не більше ГДК і ГДН) токсичні хімічні та радіоактивні речовини; - вода повинна бути безпечною в епідеміологічному відношенні, тобто не повинна вміщувати патогенних мікроорганізмів. Основним документом, який регламентує гігієнічні вимоги до якості питної води в Україні є Державні санітарні правила і норми “ Вода питна. Гігієнічні вимоги до якості води централізованого господарсько-питного водопостачання” Епідемічну безпеку води характеризують мікробіологічні показники, які включають загальну кількість мікроорганізмів в 1 мл води (1 мікробне число, яке не повинно перевищувати 100 в мл) і кількість бактерій грунту, кишкової палички у 1 л води (колі-індекс) - до 3. Колі-титр - найменша кількість води, в якій виявлено кишкову паличку ( не менше 300). До інфекційних хвороб, що передаються через воду насамперед належать гострі кишкові інфекції (холера, черевний тиф, паратифи, бактеріальна і амебна дизентерія). Збудники цих хвороб характеризуються фекально-оральним шляхом передачі, заражають воду потрапляючи в неї з випорожненнями людей. Серед захворювань вірусної етіології, які можуть передаватись через воду і викликати епідемії, вірусний гепатит А, поліомієліт, ентеровірусні інфекції (КОКСАКІ, ЕСНО та ін.), реовірусні, парвовірусні ( в тому числі вірусний гастроентерит), аденовірусні, ротавірусні, та інші вірусні інфекції. Небезпека забруднення води вірусами полягає в тому, що вони довгий час ( до 200 днів) зберігають інфекційність у воді поверхневих водоймищ і в питній воді. Крім того, віруси стійкіші до дії знезаражувальних агентів, ніж бактерії, дози вірусів, що спричиняють захворювання у людини можуть бути зовсім невеликими. Серед зоонозів, для яких можливий водний шлях зараження - лептоспірози, туляремія, бруцельоз, гарячка Ку. Вода може бути джерелом передачі епідеміологічного вірусного кон”юнктивіту (плавальні басейни, озера). Крім патогенних мікробів із забрудненою водою в організм людини можуть проникати цисти лямблій, яйця аскарид, волосоголовця, личинки анкілостоми, церкарії печінкового дворота, мікрофілярії ришти і церкарії шистосом. Збудники низки хвороб розвиваються не безпосередньо у воді, а у мешканців водоймищ - молюсків (шистосоми та інші трематоди), рачків-циклопів (дракункул). Зраження людей відбувається через використання сирої або погано очищеної води, вживання фруктів, овочів, зелені, помитих забрудненою водою, тощо. Вміст деяких мікроелементів суттєво впливає на стан здоров”я людей. Так , при вмісті у воді понад 40 мг\л нітратів у немовлят, які споживають суміші, приготовлені на такій воді, може з”явитись важке захворювання - воднонітратна метгемоглобінемія. При цій хворобі нітрати в організмі перетворюються на нітрити, які, вступаючи у зв”язок з гемоглобіном, утворюють метгемоглобін, блокуючи основну функцію гемоглобіну: зв”язуватись з киснем і транспортувати його. Концентрація фтору у питній воді впливає на стан зубів і кісток: при зниженні його вмісту до 0,5 мг\л і менше значно поширюється ( в 2-3 рази) карієс. При підвищенні концентрації понад 1,5 мг\л може виникнути флюороз зубів. В доброякісній питній воді фтору мусить бути 0,75 - 0,95 мг\л. Більшу частину свого життя людина проводить у житловому приміщенні, тому значення житла для неї надзвичайно велике. Житло захищає людину від несприятливого впливу чинників навколишнього середовища, створює здорові умови праці, відпочинку сну, особистої гігієни. Добре житло забезпечує позитивний вплив на здоров”я людини, працездатність і емоційний стан. Житло повинно відповідати санітарно-гігієнічним вимогам. Щоб житло захищало людину від хвороб, воно повинно мати непроникні для вітру міцні стіни, внутрішнє оздоблення має бути легко доступне для прибирання і за своїми об”ємами і площею відповідати гігієнічним нормативам. Погані житлові умови несприятливо відбиваються на низці фізіологічних функцій організму, зокрема на диханні, теплообміні, вищій нервовій діяльності тощо. Вони є також причиною виникнення багатьох захворювань. Вологе помешкання, особливо без доступу сонячного світла і чистого повітря через велику кількість мешканців, зумовляє виникнення не лише захворювання, але призводить до смертності. Смертність від туберкульозу в таких помешканнях утричі вища. Незадовільне щодо гігієнічних умов житло сприяє поширенню таких захворювань, як грип, кір, дифтерія, кишкові інфекції тощо. У таких помешканнях важче перебігають серцево-судинні захворювання, захворювання пов”язані з обміном речовин, частіше виникають бронхо-легеневі та алергічні хвороби Вихідними для забезпечення оптимальних житлових умов є дотримання відповідних будівельних і гігієнічних умов, регламентованих спеціальними загальнодержавними документами, державними будівельними нормами України. Нормативне значення мінімального розміру житлової площі на одну людину в Україні становить 13,65 м , мінімальної висоти стелі 2,7 м, повітрообмін в житлових кімнатах повинний становити 30 м \годину на 1 людину. Оптимальними для людини є такі показники комфортного мікроклімату в помешканні: температура повітря 19-220 С, відносна вологість повітря 40-60 %, щвидкість руху повітря - не більше 0,3 м\с. Створення належних гігієнічних умов у житлі залежить від багатьох чинників, серед яких місце розташування житла та екологічні умови земельної ділянки , відстань її від джерел біологічного, хімічного, фізичного забруднення, характер будівельних матеріалів, опалення, освітлення тощо. Забруднення навколишнього середовища досягло в умовах сучасної цивілізації особливо великих масштабів у містах. Різко загострюється проблема шуму, вібрації, неіонізуючого та іонізуючого випромінювань. Інтенсивність шуму в містах щорічно збільшується на 0,5 -1,0 дБ і це є одним із найнесприятливіших чинників. що призводить до виникнення шумової хвороби, яка проявляється зниженням звукової чутливості різного ступеня, збудженням, дратливістю, зниженням працездатності і розумової діяльності, головним болем, неврозами, порушеннями серцево-судинної системи, підвищенням швидкості згортання крові, порушенням секреторної і моторно-евакуторної функції шлунку та інші. Джерелами шуму є всі види міського транспорту, промис-лові об”єкти, гучномовне радіо- і телеобладнання, сантарно-технічне обладнання житлових будинків ( рух ліфта, нагрівання котла тощо) Нормами передбачено гранично припустимі рівні шуму для житлових кімнат і помешкань 25 дБА. Не менш серйозною проблемою є вплив вібрації, яка негативно впливає на функцію багатьох органів і систем, але основним проявом вібраційної хвороби є судинний синдром. Допустимі рівні вібрації в житлових приміщеннях мають відповідати показникам, установленим санітарними нормами. Для виконання цих вимог слід передбачати дотримання відповідних відстаней, які визначаються шляхом розрахунку, між житловими будинками і джерелами вібрації, а також застосування на цих джерелах ефективних віброгасильних матеріалів і конструкцій. Під час розміщення радіотехнічних об”єктів (радіостанції, радіотелевізійні , передавальні, радіолокаційні станції), промислових генераторів, повітряних ліній , електропередачі високої напруги та інших об”єктів, що випромінюють електромагнітну енергію, яка має шкідливий вплив на здоров”я людей, слід керуватись санітарними нормами і правилами захисту людей від впливу електромагнітних полей, які створюються радіоактивними об”єктами. Дотримання гігієнічних вимог у житті кожної людини завжди було дуже важливим чинником збереження здоров”я і підвищення працездатності. За даними ВООЗ, у загальній сукупності чинників, які зумовлюють стан здоров”я людини (генетичні фактори, рівень і доступність медичної допомоги, екологічний стан навколишнього середовища та спосіб життя) питома вага останнього становить 50%. Особливого значення набуває здоровий спосіб життя в сучасних екологічних умовах у ситуації, коли проведення первинної профілактики різноманітних захворювань, необхідність підвищення природного імунітету і опірності до впливу численних несприятливих чинників навколишнього середовища є провідними завданнями всієї медичної науки. Основою здорового способу життя є особиста гігієна - комплекс заходів спрямованих на збереження та зміцнення здоров”я шляхом дотримання гігієнічних вимог у повсякденному житті і діяльності людини. У сферу особистої гігієни входять гігієна тіла, ротової порожнини , гігієна фізичного виховання та загартовування, запобігання шкідливим звичкам, гігієна статевого життя, гігієна одягу та взуття, гігієна відпочинку і сну, гігієна індивідуального харчування, психологічна тощо. Гігієна фізичної культури та загартовування є важливим елементом особистої гігієни і здорового способу життя. Заняття фізкультурою і спортом дозволяють збалансувати енерговитрати, стимулюють діяльність серцево-судинної системи, сприятливо впливають на функціональний стан ЦНС, інших органів і систем, ослабляють гіпоксичний стан , пов”язаний із застоюванням крові в органах малого таза, активізують обмінні процеси, підвищують рівень працездатності і опірності Загартовування - це підвищення стійкості організму до впливу коливань температури повітря і води, вологості повітря, атмосферного тиску, сонячної радіації та інших фізичних чинників навколишнього середовища. У фізіологічному відношенні загартовування розглядається як адаптація що досягається тривалим тренуванням, впливом того чи іншого чинника або їх комплексу. Загартовування підвищує адаптацію не тільки до клімато- погодних, але й до фізико-хімічних, біологічних, психологічних чинників, чутливість до респіраторних захворювань, підвищує працездатність, сприяє формуванню позитивного психо-емоційного стану тощо. Оптимальна життєдіяльність людини неможлива без дотримання режиму дня, чергування активної діяльності та відпочинку, бадьорості і сну. Обов”язковим, надзвичайно важливим з точки зору формування здорового способу життя елементом режиму дня є відпочинок. Найефективнішим способом відпочинку є зміна видів діяльності, оптимальна організація вільного часу. Обов”язковим елементом щоденного відпочинку є 7-8-годинний нічний сон. Тривалість режимних моментів визначається віком, індивідуальними особливостями людини, характером праці. Гігієна тіла , догляд за шкірою і волоссям є найдавнішим елементом особистої гігієни. Шкіра людини постійно забруднюється секретом сальних і потових залоз, омертвілими лусками епідермісу, мікроорганізмами, пилом, яйцями гельмінтів. Водночас чиста шкіра має бактерицидну властивість, в 15-20 разів вищу, ніж брудна. Систематичне (2 рази на день) вмивання, обмивання тіла і миття волосся не менше одного разу на тиждень, короткое підстригання нігтів є необхідним для забезпечення чистоти і нормального функціонування шкіри. Основним способом гігієнічного догляду за ротовою порожниною є чищення зубів двічі на день. Чищення зубів необхідне для знищення зубного нальоту, сповільнення процесів утворення зубного каменю, який є одним із чинників утворення карієсу і парадонтозу, знищення неприємного запаху з рота, зменшення кількості мікроорганізмів. Одяг, як і житло, сприяє зберіганню температури тіла, бере участь в регуляції теплового обміну. Тому до побутового одягу ставлять такі гігієнічні вимоги: - забезпечувати оптимальний підодяговий мікроклімат і сприяти установлення теплового комфорту людини; - не утруднювати дихання, кровообіг, рухи, не стискувати внутрішні органи; - бути достатньо міцним, легко чиститись; - не містити токсичних домішок; - мати порівняно невелику масу. Взуття відповідає гігієнічним вимогам в тому разі, коли воно не тільки захищає ноги від зовнішніх механічних уражень (удари, вибоїни в грунті), але й: - забезпечує повну свободу рухів стопи; - має малу теплопровідність і забезпечє оптимальний мікроклімат взуттєвого простору, та його добру вентиляцію; - зручне в користуванні, не порушує кровопостачання, ріст, формування кістково-м”язових елементів ступні; - не виділяє токсичних речовин; - відповідає віковим, статевим, фізіологічним особливостям організму; - легко чиститься, висушується, довгий час зберігає вихідні форму і гігієнічні властивості. Діяльність людини, що пов”язана з виконанням фізичної та розумової роботи є природним прагненням і водночас однією з найважливіших складових її повноцінного життя. Завдяки праці забезпечується економічне благополуччя та обороноздатність держави, створення необхідного інтелектуального та матеріального потенціалу суспільства, науково-технічний прогрес. Умови праці та ступінь її безпеки являють собою один із провідних чинників формування здоров”я як одного працівника , так і великих трудових колективів. Несприятливі для здоров”я умови праці можуть бути причиною виникнення професійних захворювань та інвалідизації працівників. До таких захворювань належать, наприклад, професійні пневмокеніози, декомпресійна хвороба, вібраційна хвороба, електроофтальмія, хронічний пиловий бронхіт, сілікоз, променева патологія, гострі і хронічні професійні отруєння тощо. Серед професійних шкідливостей виділяють: - фізичні (шум, вібрація, ультразвук, інфразвук, електромагнітні коливання, метерологічні чинники, підвищений або знижений атмосферний тиск тощо); - хімічні (токсичні, канцерогенні мутагенні, сенсибілізуючі тощо); - біологічні (мікроорганізми і продукти їх життєдіяльності, отруйні речовини, хворі тварини тощо); - психофізіологічні (фізичні і нервово-психічні перевантаження). Серед заходів профілактики професійних захворювань: наукова гігієнічна регламентація параметрів та умов впливу шкідливих чиників, автоматизація та механізація виробничих процесів, використання засобів індивідуального захисту, раціональний режим праці і відпочинку. Стомлення - це стан організму , що виникає внаслідок виконання інтенсивної та тривалої праці і характеризується зниженням працездатності. Стомлення викликає в корі головного мозку охоронне гальмування , яке захищає клітини нервової системи від перезбудження. Найефективнішим заходом профілактики втоми є організація раціонального трудового процесу, режиму праці і відпочинку, яке передбачає визначене чергування праці і відпочинку, що має велике значення для підвищення працездатності. Здоров”я дітей є незаперечною гарантією здоров” я та благополуччя прийдешніх поколінь. Запобігання захворюванням, збереження і зміцнення здоров” я дітей і підлітків завжди були і залишаються одним із пріоритетних завдань будь-якого суспільства. Особливе значення ця проблема має для України, де внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС та багатьох інших об”єктивних чинників склались несприятливі екологічні обставини , які потребують великої уваги щодо профілактики різних захворювань у дітей і підлітків. Вікові особливості росту, розвитку і формування здоров”я дитини мають певні закономірності. Їм притаманні нерівномірність та морфофункціональні особливості . Характерним проявом такої нерівномірності є розбіжності між періодами інтенсивного росту і періодами диференціювання окремих органів і тканин організму. Існують певні розбіжності розвитку хлопчиків і дівчаток. Пубертатний період у дівчаток у кліматичних умовах України починається в 10-12 років, у хлопчиків - у 13-14 років. Останнім часом спостерігається прискорення темпів росту і розвитку дітей і підлітків , а також досягнення статевої зрілості раніше порівняно з попередніми поколіннями, яке зветься акселерація. Критеріями оцінки стану здоров”я дітей і підлітків є: - наявність або відсутність на момент обстеження хронічних захворювань; - рівень функціонального стану основних систем організму; - ступінь опірності організму впливові несприятливих чинників навколишнього середовища; - рівень та гармонічність фізичного та нервово-психічного розвитку. На основі цих критеріїв виділяють 5 груп здоров”я дітей і підлітків: перша група - практично здорові діти з нормальним розвитком і функціонуванням всіх органів і систем; друга група - практично здорові діти, але з наявністю деяких морфологічних або функціональних відхилень, а також зниженою опірністю гострим захворюванням; третя група - діти з хронічною патологією в стані стійкої компенсації; четверта група - діти з хронічними захворюваннями в стадії субкомпенсації; п”ята група - діти з хронічними захворюваннями в стадії стійкої декомпенсації. Режим дня дітей і підлітків і організація навчального процесу в школі й поза навчальної діяльності мають ураховувати стан здоров”я, вікові собливості фізичної і розумової працездатності дитини та рівень розвитку, що досягнутий. Фактично режим дня являє собою розподіл часу на виконання різних видів діяльності та відпочинку впродовж доби, в основі якого знаходиться умовно-рефлекторна діяльність. Режим дня вважається правильним в тому випадку, якщо передбачає достатній час для виконання дитиною всіх необхідних елементів життєдіяльності та забезпечує високий рівень працездатності. Для режиму дня школяра важливе значення має раціональне чергування різних видів діяльності і відпочинку упродовж доби з урахуванням вікових особливостей. Раціональний режим дня передбачає: а) різні види діяльності, їх тривалість, раціональне чергування і регулярність; б) достатній відпочинок з максимальним проведенням його на свіжому повітрі; в) повноцінне харчування; г) гігієнічно повноцінний сон. Тривалість навчального дня є одним з важливих елементів шкільного режиму. Вона має відповідати віку дітей. Надто тривалий навчальний день різко знижує працездатність учнів. Основними елементами режиму школи є: 1) тривалість навчального року і перерви (канікули) упродовж календарного року; 2) правильна організація прийому дітей у школу; 3) тривалість навчального дня; 4) тривалість уроку і правильна його побудова не тільки у педагогічному, але й і в гігієнічному відношенні; 5) оптимальний розподіл предметів залежно від ступеня їх важкості, чергування легких і важких уроків і занять; 6) раціональна організація перерв між заняттями з максимальним використанням свіжого повітря; 7) своєчасний прийом їжі упродовж навчального дня і правильна організація цього процесу; 8) забезпечення у приміщеннях школи зразкової чистоти, зовнішнього порядку і дотримання усіх вимог шкільної гігієни; 9) правильна організація і нормування за часом класної праці дітей і підлітків; 10) нормування домашніх завдань: час, необхідний для приготування уроків, кількість предметів; характер завдань (недопустимі лише усні або письмові уроки); 11) органічний зв”язок шкільного режиму з цілодобовим режимом учнів. Шкільний режим повинен тісно пов”язуватися з цілодобовим режимом учнів, оскільки порушення останнього часто відбивається на шкільному режимі: збільшується стомлення учнів, виникає несприятливий вплив на діяльність головного мозку, знижується успішність навчання, погіршується здоров”я дітей і підлітків Треба турбуватися про те, щоб і режим учнів у сім”ї відповідав вимогам шкільної гігієни. |