Розвиток соматичної і вегететивної нервової системи. Розвиток соматичної та вегетативної нервової си... Розвиток соматичної та вегетативної нервової системи

• Название: Розвиток соматичної та вегетативної нервової системи
• Анкор: Розвиток соматичної і вегететивної нервової системи
• Дата: 21.09.2022
• Размер: 303.88 Kb.
• Имя файла: Розвиток соматичної та вегетативної нервової си...docx
• Тип: Документы; #689586
• страница: 10 из 13

Старіння - руйнівний процес, якому протидіють механізми захисту організму від пошкоджень, що сформувались у процесі еволюції. Ці два процеси відбуваються протягом усього життя людини; залежно від їх взаємовідношення весь індивідуальний розвиток ділиться на три періоди: прогресивний, стабільний і деградаційний.

Одним із механізмів протистаріння є пасивний захист - організм повинен “уникати” активної реакції на подразник. У процесі старіння в організмі знижується адаптивні реакції на зовнішні впливи. Виявом такого захисту є психологічна ізоляція людей похилого віку від зовнішнього світу.

Старіння тканин призводить до порушення їх функції та активності.

У нервовій системі відбувається атрофія клітин, що виявляється у старечому недоумстві, психозах, погіршенні пам”яті.

У зв”язку з постарінням організму відбувається зниження реактивності, хвороби протікають не так гостро, малосимптомно і триваліше, ніж у молодому віці.

Старість, особливо передчасна, часто пов”язана з такими хворобами, як атеросклероз, гіпертонія, емфізема. В результаті організм страждає від кисневої недостатності, що зумовлює порушення протікання процесів внутрішнього гальмування, диференціювання. Потім починають страждати процеси збудження, важко утворюються умовні рефлекси.

В старості, у зв”язку з постійним станом гіпоксії, розвивається швидка втомлюваність, сонливість, яка чергується зі станом неспання.

У похилому віці поступово порушується моторика (змінюється почерк, хода тощо). М”язові волокна прогресивно атрофуються, що веде до зниження еластичності, скорочуваності, сили. Відбувається демінералізація губчастої речовини кісток, знижується їх механічна витривалість, вони стають крихкими і малопружинми. Розвивається старечий остеопороз. Змінюються властивості і структури зв”язок, суглобних сумок, хрящів, що призводить до дегенеративно-деформуючих процесів, особливо в клітинних суглобах і стовбура.

Деформація стовбура (підвищення грудного кіфозу і зменшення поперекового лордозу), з одного боку, порушує іннервацію, а з іншого - сприяє переміщенню центру ваги, що обмежує рухомість суглобів кінцівок і самого стовбура. Також поступово обмежується рухомість грудної клітки. Вікове зниження еластичності легеневої тканини (спостерігається навіть часткова атрофія стінок альвеол) і зменшення екскурсії грудної клітки призводять до зменшення життєвої місткості легень, погіршення дифузії газів між повітрям альвеол і кров”ю.

У людей похилого віку виявляється схильність до прискореного серцебиття, періодичного дихання з тенденцією до типу Чейна-Стока. Під впливом гіпоксії у похилому віці знижується репродуктивна здатність, статева потенція.

При старінні процеси виснаження нейронів починають переважати над процесами відновлення. Як наслідок, знижується працездатність, відбуваються розлади емоційного характеру, слабшає увага і пам”ять, виявляються дефекти поведінки. Після 65 років знижується тривалість нічного сну, збільшується кількість пробуджень, зменшується частка швидкого сну, з”являється схильність до денного сну. Із старінням погіршуються функції запам”ятовування, зберігання і відтворення інформації, а також посилюється процес забування. Короткочасна пам”ять значно слабшає, можуть з”являтись явища ретроградної амнезії. Довгочасна пам”ять зберігається, але умовно-рефлекторні зв”язки, які закріпились у процесі життя, поступово погіршуються.

Завдання, які потребують для вирішення спритності, уяви і винахідливості, у похилому, а особливо у старечому віці виконуються з великими труднощами.

У людей похилого і старого віку спостерігається загострення окремих рис характеру, немотивована образливість, егоцентризм, іпохондричність, ослаблення ефективного життя, що не дає їм різноманітності і яскравості нових вражень і є основою порушень психологічної адаптації.

При несприятливих умовах життя, відсутності певного режиму ці зміни сприяють появі різноманітних психічних синдромів і хвороб, у тому числі депресії, галюцинацій.

Найчастішим виявом усіх вегетативних порушень є інсульт гемодинамічного походження, розвивається гостра гіпоксія нервових клітин. Якщо це триває більше кількох хвилин, відбуваються дегенеративні процеси, втрачається свідомість. Після цього розвивається післяапоплексичний шок, порушуються ритм дихання,регуляція артеріального тиску, пульсу і настає смерть. Якщо вражається частина мозку, це призводить до порушення мови, читання, письма, лічби, просторової орієнтації та ін.

Серед факторів , що знижують швидкість старіння організму, велике значення має здоровий спосіб життя, який передбачає адекватну вікові рухову та інтелектуальну активність, раціональне харчування, відмову від шкідливих звичок, вміння знімати стрес, гігієнічний догляд за тілом. Нині для продовження життя використовують різноманітні методи, у тому чмслі оксигенотерапію, змінне електромагнітне поле, збагачення повітря негативними іонами, тканинну терапію (антиретикулярну цитотоксичну сироватку, екстракти тимусу, селезінки, плаценти), адаптогени і біостимулятори (наприклад, женьшень, елеутерокок, золотий корінь),вітаміни і мікроелементи, гормональні препарати (статеві гормони , глюкокортикоїди), біологічно активні речовини, антиоксиданти (вітамін Е, або токоферол, убіхінони, іонол, епігід, цетрофеноксин, дилудин, дибутил-окситолуол, сантахін, дестраміцин, глутатіон), а також різноманітні загальнозміцнювальні засоби.

Валеологи стверджують, що готуватися до зрілих років свого життя необхідно заздалегідь, сприймати старість як логічну кульмінацію тривалого і повноцінного життя. Людина повинна розуміти, що ця частина життя така ж приваблива, як і попередні роки, старіння потребує мужності, альтруїзму і почуття гумору.

Юнацький (18-22років) вік характеризується виробленням ціннісних орієнтацій - спрямованості на певні цінності - еталони життя. Зокрема, хлопці виявляють орієнтацію на “гарних і вірних друзів”, “здоров”я”, “діяльне життя”, тоді як дівчата - на “кохання”, “цікаву роботу”, “щасливе сімейне життя”. Цінності орієнтації розширюють межі соціальної ситуації розвитку, виводять юнака на вищий рівень стосунків зі світом. У нього формується готовність до професійного та життєвого самовизначення. Провідною ж характеристикою свідомості юнака стає спрямованість у майбутнє. Інтенсивно формується світогляд - усвідомлюваний образ світу.

Відповідно змінюється самосвідомість юнака: він реалістичніше, ніж підліток, оцінює себе. Проте рівень його домагань ще неадекватний і виглядає “надоптимістично”. Це, зрештою, виявляє себе у розбалансованості образу світу і образу “Я” й створює передумови кризи при переході до наступного періоду. Зрозуміло, що такою ж завищеною є й самооцінка. Проте у щоденниках, які нерідко ведуть у цьому віці, часто домінують теми власної непослідовності, суперечливості думок, самотності, напливу негативних емоцій. Самооцінка юнака начебто має два плани: ідеальний і реальний - для довколишніх і для себе.

Іде становлення ідентичності з дорослим, тому риси дитячого “образу -Я”, які юнак усвідомлює, оцінюються як небажані. Завершується формування статевої ідентичності, сферою її вияву стають взаємини юнаків і дівчат. Виникає перше кохання,зростає вибірковість дружби.

Провідною в цей час є навчально-професійна діяльність, в якій реалізується готовність юнака до самовизначення і яку вважають психічним новоутворенням цього віку. Проте, як і у дошкільному віці, тут слід звернути увагу не стільки на конкретне психічне явище, яке формується в межах цієї діяльності, скільки на ті функції, які виконує у ній психіка в цей час.

Справді, як свідчать дослідження, цей вік характеризується наявністю індивідуального стилю - сукупності своєрідних і притаманних конкретному юнакові способів діяльності. Очевидно, так все виразніше виявляється індивідуальність юнака - його неповторність. Ця властивість охоплює і рівень організму, і рівень індивіда, і рівень особистості.

Проте це не означає, що такий стиль є досконалим. На прикладі навчальної діяльності видно, що значна частина старшокласників стикається з труднощами під час конкретизації теоретичних положень, узагальнення матеріалу, встановлення причиново-наслідкових зв”язків, формулювання висновків. Їм легше відтворити заучений матеріал, ніж здійснити його змістовний аналіз. Лише 22% школярів виявляють сформовану пізнавальну потребу - потребу у набуванні нових знань. Більшість орієнтована не на отримання знань, а на оцінку. Наслідком цього є невідповідність між рівнем домагань і потенційними можливостями пізнавальної діяльності старшокласника.

Юність завершується з оволодінням професією та початком трудової діяльності. Відповідно відходить у минуле етап соціалізації, коли індивід був її об”єктом. Він дедалі повніше виявляє себе суб”єктом суспільних стосунків, особистістю. Психічний розвиток на цьому рівні життя потребує аналізу відношення “людина - світ”.

Юнацький вік - вік зростання сил Я , його здібності виявити і зберігати свою індивідуальність; в цей час вже є основи для подолання страху втрати свого Я в умовах групової діяльності або інтимній близкості, або дружби. Саме в цих умовах Я пробує свою силу, через протистояння з іншими людьми юнаки знаходять чіткі кордони свого психологічного простору, що захищають їх від небезпеки руйнівного впливу іншого.

Небезпека цього періоду життя полягає в тому, що відносини близкості, суперництва і боротьби переживаються в зв”язку з людьми, подібними собі, з однолітками. Це народжує упередження у відносинах, неприйняття самого себе і інших, це самотність, за ним - страх перед близкістю.

Можливо, частково тому ранні браки і володіють такою крихкістю, що за ними стоїть страх перед самотністю, а не переживання повноти життя.

Доросла людина (23-30 років).

Отже, молодих людей,що створили сім”ю (середній вік їх приблизно 24 роки), чекає не тільки початок сімейного життя, але і критичний період її становлення.

Як відомо, криза в міжособових відносинах виявляється в частих конфліктах.

Любов - вищий вияв свободи людини, не можна примусити полюбити це противно природі людини, його екзистенції. У своїй любові чоловік і жінка прагнуть до створення нової спільності, що ніколи не існувала. Напевно, в цьому одна з трагедій любові вона одночасно вищий вияв свободи кожного конкретного, живого люблячого і одночасно прагнення до спільності, двоє створюють єдине без втрати (навпаки , з розквітом) в них же індивідуального.

Повернемося до загальних вікових закономірностей, їх можна ще раз побачити в цьому графіку “Розвиток криз в сімейних відносинах”

Що ж відбувається? Все пояснюється тим, що рішення життєвих задач створення сім”ї вимагає особливого.

Далеко не завжди любов дає досвід, необхідний для створення сім”ї, вона дуже складна для цього. Створення сім”ї вимагає досвіду пристрою власного Я в його психологічному просторі, тобто досвіду усвідомлення власної концепції життя, власної ж Я концепції і концепції іншої людини.

Одна з найважливіших особливостей сімейного життя в тому, що вона дійсно життя, створене творче, вона не виникне з сексуального потяга. Як писала В.Сатір: “...люди, що одружуються, часто по суті не знають один одного. Сексуальний потяг може підштовхнути їх з”єднати свої долі, але воно не гарантує ні сумісності характеру, ні дружби. Гармонійно розвинені люди усвідомлюють, що вони сексуально привабливі для багатьох. Можливість створити спільне насичене, творче життя вимагає сумісності і в багатьох інших сферах. У ліжку ми проводимо порівняно мало часу, сексуальна сумісність, безумовно, важлива в близьких відносинах дорослих людей. Проте повсякденні повноцінні відносини вимагають набагато більшого, ніж сексуальний потяг людини.

Освоєння жінкою її ролі матері в період дорослішаючого ускладнюється ще й тим, що саме в цьому віці вирішується задача розвитку ділової кар”єри. Це задача пошуку і здійснення свого Я в системі соціальних відносин, не в просторі сім”ї, а в просторі суспільства. За цим стоїть ще одне екзистенціальне, важливе для жінки переживання, пов”язане з визначенням нею свого призначення. Прийняття нею рішення про кар”єру (або відмова від кар”єри) це складна робота по побудові відносин до своїх власних сил, ця побудова образу свого життя загалом як життя свого власного Я.

Роль батька в сім”ї - це роль годувальника. Не будемо посилювати соціально-економічні передумови реалізації цього змісту ролі, але про них буквально кричить життя: “Що він за батько, якщо...” Далі мова йде про хліб насущний, про дах над головою, про необхідні радощі життя і її радісні надмірності... Для чоловіка відчуття своєї соціальної сили, своїй можливості організувати життя природно і необхідно як дихання,як їжа. Причому не так уже часом і важливо, в якому вияві життя він може відчути свою силу, можливо, це буде подібно пригодам барона Мюнхгаузена, але вони обов”язково повинні бути по достоїнству оцінені іншими людьми.

Перехідний період (30-35 років).

Про цей вік відомо дуже багато і дуже мало одночасно. Відомий він, насамперед, тим, що це вік Ісуса Христа. Цей образ і забарвлює всі психологічні задачі, які встають перед людьми в перехідний період. Передусім треба розібратися в тому, перехід ким і від чого до чого здійснюється в цей час. Жінки досягають піка в розвитку своєї сексуальності, а чоловіки починають, навпаки, випробовувати перші ознаки перебудови репродуктивної системи далеко не в кращу сторону. У цей час у чоловіків (яскравіше, ніж у жінок) виявляються перші ознаки старіння, зморшки, надмірна вага, серцево-судинні захворювання.

За даними психотерапевтів і сексологів цей час завершення критичного періоду в сімейному житті, який, як відомо може закінчитися стабілізацією відносин або їх істотними змінами аж до розлучення. Про це (дуже частому явищі) доведеться поговорити в цьому розділі, оскільки перехідний вік своїм початком співпадає з серединою критичного періоду в житті сім”ї.

У 35 років закінчується офіційний вік молодості, молодих вчених, що починають, письменників і тому подібне. З 36 років їх вже не будуть називати молодими. Значить, це перехід до офіційної, формальної зрілості, що передбачає розвинену здібність до соціального буття.

Крім того, перехідний вік дорослих співпадає з початком підліткового віку їх старших дітей, це створює для дорослих членів сім”ї особливі проблеми.

Перехідний вік, на жаль, для більшості людей - це половина прожитого життя.

Перехідний вік - це дуже короткий період життя, коли у людини багато сил, щоб відчувати свої можливості, дії і досить розуму, щоб контролювати свої цілі.

Перехідний вік для жінок - це бальзаківський вік. Пам”ятаєте “Тридцятирічну жінку”, але не тільки вона буде нашою героїнею. Сімейний статус бальзаківської жінки - від юної бабусі до матері первістка, якому трохи більше п”яти років. За цими ролями стоять живі обличчя - Катюша, що стала бабусею в 31 рік, і Марина, що народила сина в 32 роки. Так було завжди, саме в цей час у жінки у великій сім”ї могли з”явитися перші онуки, які виявлялися старшим за своїх дядьків або тіток, а то і разом з ними гойдалися в одній люльці. Сьогодні це буває не часто, але буває.

Бальзаківський вік - період розквіту жіночності,період мудрості і сили, з”єднання зрілої чуттєвості і розуму. Про це скажу словами великого романіста: “.. в ту пору їй було тридцять років... дивною чарівливістю дихало її обличчя, спокій якого виявляв рідкісну глибину душі. Її що горить, але немов затьмарений якоюсь невідступною думою погляд говорив про кипуче внутрішнє життя і найповнішу покірність долі. Якщо розум і намагався розгадати, чому вона постійно надає внутрішню протидію теперішньому часу в ім”я що прийшов, суспільству в ім”я самоти, то душа старалася проникнути в таємниці цього серця, видимо, гордого своїми стражданнями... Але що ж відкриває тридцятирічній жінці секрет виразної зовнішності: радість або смуток, щастя або нещастя? Це жива загадка, і всякий витлумачить її так, як підкажуть йому бажання, надії, переконання...

У жінці тридцяти років є щось невідхильне привабливе для людини молодої. Тридцятирічну жінку жорстоко крають нерішучість, страх, побоювання, тривоги, бурі, які невластиві закоханій дівчині. Жінка, вступивши в цей вік, вимагає, щоб чоловік живив до неї повагу, відшкодовуючи цим те, чим вона пожертвувала ради нього... Нарешті, тридцятирічна жінка, крім всіх інших переваг, може поводитися по-дівочому, грати будь-які ролі,бути цнотливою, стати ще привабливіше в своєму нещасті. Між ними незмірна відмінність, що відрізняє передбачене від випадкового, силу від слабкості. Тридцятирічна жінка йде на все, а дівчина з дівочого страху вимушена перед всім відступати...

Мовчання її так само небезпечне, як і її мова. Вам ніколи не вгадати, чи щира жінка цього віку, або повна удавання, глузлива або щиросердна. Вона дає вам право вступити в боротьбу з нею, але досить слова її, погляду або одного з тих жестів, сила яких їй добре відома, і битва раптом припиняється..

Отже, в житті жінки бальзаківського віку з всією гостротою встає проблема усвідомлення змісту своєї індивідуальності, яка пов”язана зі зміною оцінки прихильностей і прийнятих зобов”язань відносно близьких людей і самої себе. У той же час продовжується освоєння батьківської ролі, яке засновується на істотній зміні психологічної дистанції з дітьми, що включає і переоцінку значущості людей в здійсненні власної індивідуальної долі. Розв”язання цієї проблеми приводить до оновлення всіх переживань, з”являється почуття повноти життя,причетності до всіх її виявів.

Якщо ж цього не відбувається, то жінка занурюється в світ своїх почуттів, відстороняючись від інших виявів життя за рахунок перебування в фантомному світі власного Я.

Перехідний вік в житті чоловіка передбачає рішення тих же життєвих задач, що в житті жінки, але вони мають інший вектор , інший напрям,ветор практичної філософії. Освоєння чоловіком його батьківської ролі приводить до того, що (природно, в нормі розвитку) він починає усвідомлювати необхідність здійснення правильного життя не тільки в рамках своєї сім”ї, але і більш широкій соціальній ситуації (аж до космічної, планетарної). Це приводить до перегляду дуже багатьох параметрів своєї індивідуальності, які надалі стають основою для прийняття нових життєво важливих рішень.

Період зрілості (36-50 років)

Отже, період зрілості, період поступового фізичного в”янення, період зміни життєвого простору за рахунок появи в ньому нових чужих людей, які будуть в ньому не випадковими гостями, а супутниками життя. Період зрілості, про який людині нагадують передусім навколишні, чекаючи від нього мудрості, розуміння своєї справи, якщо хочете, то досконалості, і в той же час схильні до оцінки його як “предка”, як людини, що застаріває, відстаючого від часу..

Що ж відбувається з людьми в цьому періоді, які психологічні задачі стоять перед ними і як вони їх вирішуватимуть?

Передусім, що відбувається в сім”ї, де діти вже зростають і покидають будинок?. Звертаюся знов до графіка розвитку криз в сімейних відносинах: його крива різко починає повзти вниз після 17-го року спільного життя чоловіків. Безпристрасна статистика констатує зростання числа розлучень у людей, що досягли середини віку зрілості - сорока - сорока п”ятирічних. Браки не витримують випробування другим кризовим періодом,який на думку багатьох дослідників менш глибокий, ніж перший, і може продовжуватися рік або декілька років.

Його виникнення часто співпадає з наближенням періоду інволюції, з підвищенням емоційної нестійкості, страхами, появою різних соматичних скарг, виникненням почуття самотності, пов”язаного з відходом дітей, емоційною залежністю дружини, що посилюється, її переживаннями з приводу швидкого старіння, а також можливого прагнення чоловіка сексуально виявити себе на стороні, “поки не пізно”.

Як протікає період зрілості для жінки? Як вона справляється з всіма його проблемами? Поговоримо про це детальніше. Передусім це вік фізіологічного в”янення, що починається по старому прислів”ю : “Бабин вік сорок років, в сорок п”ять - баба ягідка знову”. Запас фізіологічної міцності організму могутньо дає про себе знати саме в цьому віці передусім емоційним забарвленням життя, того, що ще називають життєвим тонусом, оптимізмом, життєрадісністю і іншими словами, що характеризує силу людини.

Треба готувати себе до цього нового почуття, вирощуючи його у відносинах зі своїми дітьми, інакше (особливо жінка) можна попасти під прес гнітючого почуття самотності. Підготовка цього почуття пов”язана з передачею відповідальності за власне життя дорослішаючим і дорослим дітям,а також з розвитком у себе упевненості у собі і інтересу до себе, який природно переростає і в інтерес до іншої людини, несхожої на тебе, я б назвала таку людину чужою рідною. Звичайно дружба і передбачає це перетворення - чужий стає рідним,а дитина, що зросла, віддаляючись, немов би перетворюється в чужого,але уміння товаришувати і полягає в тому, що це “немов би” не заважає його любити,а допомагає сприймати як близького і рідного.

Жінка часто просто не хоче зрозуміти, що для неї наступив новий, дуже цікавий період життя, вільний від багатьох повсякденних обов”язків. Відносини з дітьми тепер можуть (і повинні) перерости в якісно нове почуття дружби, засноване на колишній любові один до одного, взаємному довір”ї. Це почуття дивне тим, що воно володіє разючою стабільністю, зберігаючись роками і навіть десятиріччями.

Самий головний стресовий чинник цього віку для чоловіка - імпотенція. Суть в тому, що таке явище скороминуче, наступаюче практично у кожного чоловіка після 30-40 років. Імпотенція - стан, при якому статеві стосунки неможливі через відсутність ерекції. Чим старше чоловік, тим частіше у нього відбуваються подібні збої. Незнання про закономірне тимчасове зниження потенції може призвести до небезпечних наслідків. Чоловік попадає в ситуацію хронічного стресу, сам того не помічаючи. Перешкодити виникненню гострих стресів, викликаних сексуальною дисгармонією в зрілому віці, можна за допомогою більш повного інформування чоловіків і більшого спілкування. Кризу зрілого віку цілком долаємо. Практика життя далека від цього.

Багато які чоловіки не знають, як влаштований їх власний організм і які вікові сюрпризи він їм готує. Чоловік після 40 років вступає в смугу життя, яку вже не можна назвати світлою. У його статевій сфері відбуваються зміни, причини яких треба точно знати, щоб просто пригальмувати їх дію. Звичайно про них кажуть так:

- це невідповідний одяг і ритм життя;

- неправильне харчування;

- зайва пристрасть до ліків, алкоголю і так далі;

- ускладнення внаслідок травм;

- хвороби, що відбиваються на сексуальній сфері;

- гіпертрофія передміхурової залози, діатез і тому подібне;

- чоловічий клімакс.

Поговоримо про них детальніше. Звернемося до книги Т.Рожнятковського “Чоловік після сорока” (Київ, 1983).

Про невідповідний одяг і ритм життя мало хто задумується як про чинники, що забарвлюють життя в ще більш інтенсивний, але темний колір. Чинник, пов”язаний з одягом, сильно впливає на потенцію чоловіка. Сюди включається і перегрів яєчок через безтурботливе відношення до них. Головна помилка - тісні еластичні плавки замість бавовняних плавок, а замість довгих кальсонів - шерстяні плавки.

Чоловічий орган дітородіння невипадково знаходиться поза організмом. Температура тіла здорової людини біля 37,3⁰ С, яєчка ж функціонують при температурі, яка на 2-3⁰ нижче. Сперматозоїди зберігаються як в холодильнику, не витрачають укладену в них енергію марно.

У перегрітих яєчках сперматозоїди збуджуються раніше за час ( а вони повинні прокинутися під час оргазму і рухатися дуже енергійно, прагнучи до своєї мети - жіночої яйцеклітини), розтрачуючи свій енергетичний запас. Попадаючи у піхві, вони залишаються нерухомими, що може стати причиною неродючості.

Повітрянепрохідні джинси, де ще дуже тісні, дають той же ефект, що і еластичні плавки. Чоловікам треба стежити за своїм одягом, щоб він був досить вільним, щоб статеві органи не притискалися до нижньої частини живота, а звисали вільно.

Неправильне живлення чоловіка починається з недбалого відношення до власних зубів. Цілком обгрунтованою є гіпотеза, що головною причиною карієсу виступає підвищена штучність живлення і передусім споживання продуктів, приправлених штучними компонентами, нерідко гарячих і дуже солодких. Хворі зуби - джерело багатьох захворювань. До них додається атрофія травних залоз, що знаходяться в слизовій оболонці рота.

Про зайву пристрасть до ліків, алкоголю, про неправильне живлення написано достатньо статей та книг. Наприклад, відомо, що загрудинна залоза, яка в юнацькому віці знаходиться за грудиною, вже в період дозрівання відмирає, а після 25 років пропадає взагалі. Дослідження її функцій показало, що вона сприяє підвищеної стійкості до стресу організму. Її роль полягає в збереженні вигляду на період, коли самець виконує свою роль по продовженню роду, природа і “запланувала” захисні заходи для організму.

Схоже, що надалі роль захисника чоловіка від стресових чинників повинна взяти на себе жінка. У неї це, при бажанні, непогано виходить.

Вже двісті років назад було помічено, що імпотенція супроводить розвиток діабету, а частіше передує йому. Це як би його сигнал, до якого обов”язково треба прислухатися і вчасно звернутися до лікаря, щоб перевірити вміст цукру в крові.

Абсолютно очевидно, що у переважної більшості людей, якщо взагалі не у всіх, вже з 40-50 років спостерігаються зміни в функціонуванні нервової системи, які виявляються в зниженій здатності реагувати на подразники. Зміни ці, якщо вони не викликані патологічними процесами, не відбиваються різко на здоров”ї чоловіка.

У чоловіків 40- 50 років в серцевому м”язі і в м”язовій оболонці кровоносних судин спостерігається інтенсивний розвиток фіброзної з”єднувальної тканини. Ця тканина менш еластична і підатлива, чим м”язи. Одночасно атрофуються, вмирають справжні, благородні серцеві волокна. Все це сильно погіршує роботу системи кровообігу загалом. Серцеві м”язи отримують недостатнє живлення, а це дуже сильно відбивається на їх стані і функціях. Це нормальне фізіологічне явище.

У чоловіка старше за 40 років серце починає працювати менш чітко , меншає скорочуваність серцевого м”яза, що приводить до зниження загальної кількості крові, що перекачується серцем в кровоносні судини. Разом з серцем старіють і інші тканини і органи організму, що дозволяє серцю справлятися зі своїми функціями.

Але якщо чоловік веде безтурботливий образ життя юнака, то його чекає біда (інфаркт), яка прийде раптово, не попереджаючи про себе. Лікарі кажуть про це дуже серйозно, попереджаючи чоловіків старше 40 років про необхідність вести здоровий образ життя, відповідний фізіологічним особливостям організму, що змінилися, який схилений виробляти холестерину все більше. Саме цю речовину зв”язують з першими грізними ознаками старечих захворювань серцево-судинної системи.

Зміни в серцево-судинній системі різко знижують стійкість до стресу організму чоловіка після 40 років.

Так до цього ще додаються несприятливі хімічні перетворення в кістках, де все більше стає неорганічних, тобто, неживих, речовин. Якщо у молодих людей їх приблизно 50% , то у чоловіка в середньому віці їх 63%, а у стариків 80%. Суглоби також стають менш гнучкими, що приводить до затрудненості і обмеженості рухів. Тому фігура чоловіка старше 40 років частіше за все сильно відрізняється від фігури молодої людини. Вже в самій поставі можна бачити легку згорбленість, округлість спини. Рушення зрілого чоловіка більш огрядні, повільні, менш динамічні, солідніше, ніж у молодих.

Одночасно виникає проблема зміни у відносинах з дружиною, яка вступає в період клімаксу (або вже переживає його). Вона як ніколи потребує моральної, психологічної підтримки, для здійснення цієї підтримки потрібні знання і уміння , психологічні і філософські.

Як це ні сумно говорити, але період зрілості для чоловіка - це відкрита боротьба зі смертю, яка ознаками власного старіння і старіння близької людини починає постійно бути присутнім в конкретних виявах.

Життя показує, що до середини періоду зрілості нормальний чоловік немов наново відкриває для себе радощі життя, самі прості і самі складні - від кулінарії до філософії, буквально в один день ухвалюючи рішення про зміну образу життя і здійснюючи його із завидною педантичністю.

Якщо для жінки дуже значущими ключовими системами, що визначають рішення нею життєвих задач, є сім”я і робота, то для чоловіка не менше значення мають друзі і суспільство загалом.

Люди похилого віку (51-65 років і більше).

У багатьох країнах світу, і у нас також, немолодий вік - це час виходу на пенсію, тобто предпенсіонний стан людини, збори на “заслужений відпочинок”.

Але кров, що бідніє в жилах, дає про себе знати. Особливо, для сильної половини людства. Чоловік переживає фізіологічно не кращий час, зміна соціального статусу (працюючий пенсіонер) супроводиться у більшості чоловіків клімаксом. Частіше за все його час доводиться на 60-65 років. Початок занепаду сил і перші симптоми клімаксу, не тільки прогресуюче ослаблення ерекції, різні автори описують по-різному і пояснюють їх дуже і дуже неоднозначно.

Є ідеї, що пониження чоловічих можливостей не пов”язане з гормонами, а викликано в більшій мірі психологічними чинниками. Серед них важливе значення має процес ідентифікації з власною чоловічою роллю, яка, здавалося б, повинна бути давно освоєна. Але не тут-то було. Дуже часто фізичне нездужання і вразливість (невпевненість у собі), типові для цього періоду життя, руйнують брак. Причиною цих непорозумінь є звичайна сексуальна малограмотність, незнання проблем свого віку.

Чоловік в період його в”янення схильний до атеросклерозу, що розвивається у нього, що спричиняє загальне ослаблення (зниження) життєвої активності. Порушення обміну речовин, викликане скороченням кількості гормонів, що виробляються статевими залозами, приводить до ослаблення м”язів, що так характерно для чоловіків в цьому віці. Це нерідко супроводиться загальним одряхлінням і втратою інтересу до життя.

Це не тільки робить його надто неуважним до своєї дружини, але і виснажує сили в безглуздих спорах, викликаних власною підвищеною дратівливістю і дратівливістю дружини.

Знання того, яке нездужання неминуче з”являється між 50 і 60 роками життя, дозволило б людям бути більш терпимими один до одного.

Детальніше про нездужання чоловіків немолодого віку. Почнемо з гіпертрофії передміхурової залози. Гіпертрофія цієї залози відмічається у віці між 50 і 59 роками приблизно у 1/3 всіх чоловіків, у 2/3 вона наступає між 60 і 80 роками, а у віці старше за 80 років - практично у всіх. Не треба забувати про те, що не такий уже маленький процент чоловіків стикається з цим явищем значно раніше, часом вже років в 45.

Досі фахівці не прийшли до загальної думки про те, чи вважати гіпертрофію передміхурової залози патологічним процесом або нормальним фізіологічним явищем.

Починаючи з 50-55 років функції нервової системи чоловіка порушуються в ще більшій мірі, ніж в попередньому віці. Передусім це виявляється в зниженій здатності реагувати на подразники. Нарівні з ними з”являються ознаки погіршення пам”яті. Центральна нервова система, передусім кора мозку управляють всіма функціями організму - від рухового апарату до самих складних по своєму призначенню внутрішніх органів; все це не може не відбитися негативно і на діяльності. Все сказане в рівній мірі відноситься до роботи залоз внутрішньої секреції (щитовидна, підшлункова залози, надниркові залози та ін.) і до обміну речовин взагалі, який починаючи з 45-50-літнього віку поступово слабшає.

У геронтології давно помічено, що у чоловіків старше за 40 років починаються проблеми з дотриманням принципів гігієни, що уже говорити про немолодих людей. Але проте факт цей засмучуваний і загальновідомий. Чи то лінь, що збільшується, чи то через ослаблений інтерес до протилежної статі, але догляд за чистотою тіла, одягом і навколишнім середовищем для них стає проблематичним. Цей підхід дуже шкідливий, оскільки саме старіюча шкіра вимагає ретельного догляду, інакше біда - гнійнічкові шкіряні захворювання.

Гігієнічні процедури не тільки підтримують чистоту, але і стмулюють кровообіг в шкірі, чим підтримують її тонус і позначаються на загальному самопочутті.

Гоління. Саме щоденне гоління без обмовок - це джерело самодисципліни. Умивання до пояса - обов”язково щоденне, можна (і треба) щоденний душ. Не треба боятися холодної води. Чисте волосся і зуби також не псують зовнішнього вигляду немолодої людини. Лазня по свідченні стану здоров”я важлива... Людство давно і не випадково винайшло всі ці радощі життя для її продовження. Продовження життя людини, а не його існування.

З гігієною одягу у чоловіків справа йде досить просто, оскільки вони (особливо немолоді) не піддаються дивним капризам моди, як це роблять

справжні жінки. Але і тут море проблем, які немолода людина може створити і собі, і навколишнім, особливо якщо він не схильний регулярно (два рази в тиждень) міняти білизну і щодня - шкарпетки. Носіння непогано б міняти щодня, ноги мити також, але, напевно, одна з самих грізних ознак старості саме вони - брудне носіння і ноги... Старість можна віддалити своїми руками, шматком мила і робити це можна почати сьогодні.