Розвиток соматичної і вегететивної нервової системи. Розвиток соматичної та вегетативної нервової си... Розвиток соматичної та вегетативної нервової системи
 Скачать 303.88 Kb.
|
|
d - відстань від таблиці; D - літера з рядка найдрібніших, прочитана на відстані d. Якщо пацієнт з відстані 5 м прочитує верхнього рядка знаків, гострота його зору менша за 0,1. Поступово наближаючи пацієнта до таблиці, з”ясовують, на якій відстані він зможе прочитати перший ряд. Якщо, наприклад, ця відстань становить 3 м, то за формулою Снеллена, гострота зору у цієї людини - 0,06. Отже, кожен метр відстані відповідає гостроті зору 0,02.. Зорова зона розташована в потиличній частині кори головного мозку. Профілактика порушення зору в дітей та підлітків: 1) попередження розповсюдження очних хвороб у дітей, які найбільш часто зустрічаються - це кон”юнктивіт, хвороби повік, гостре запалення слізної залози; 2) попередження травми очей, частота яких з віком збільшується у дітей і підлітків; 3) для попередження захворювання очей у дітей шкільного віку необхідно дотримуватися: правил особистої гігієни, правил освітлення приміщень, раціональне харчування. Слуховий аналізатор Слуховий аналізатор- це другий за значенням аналізатор, який забезпечує адаптивну та пізнавальну діяльність людини. Дитина, яка втрачає слух у ранньому дитинстві, втрачає і мовну здатність. Слух - це основа мови. Слухова зона розташована у скроневій частці кори головного мозку. Слуховий аналізатор відмежовується від нервової системи на 4-му тижні розвитку ембріона. Він відразу ж поділяється на верхню і нижню частини. З нижньої частини розвивається завитка. На 9—10-му тижні завитка має 2,5 витка, як у дорослих, але висота його незначна, всього 3 мм (у дорослих — 6—7 мм). Збільшення висоти завитка відбувається на 5-му місяці внутрішньоутробного розвитку. Диференціювання клітин епітелію канальців завитка закінчується у плода на 6-му місяці. Мієлінізація слухової системи відбувається дуже повільно і закінчується тільки у віці 4 роки. Вушна раковина у новонародженого морфологічно розвинена, але має певні особливості: зовнішній слуховий хід короткий, вузький, барабанна перетинка розташована більш горизонтально, має відносно більшу товщину, ніж у дорослих. слухова труба коротка і широка. середнє вухо до народження — без повітря, воно заповнене рідиною. Після народження протягом 1 міс барабанна порожнина заповнюється повітрям. У дітей віком 1 міс орган слуху і рівноваги анатомічно сформований. Реакції на сильні звуки визначаються ще в плода. В останні місяці вагітності голосні звуки викликають рухову активність плода. У новонароджених дітей відзначається реакція зригування на голосний звук. Іноді ця реакція супроводжується змінами дихання і збільшенням пульсації великого тім'ячка. Новонароджений повертає голову й очні яблука в бік джерела звуку. Наприкінці 1-го місяця формується умовний захисний миготливий рефлекс на звуковий подразник. Диференціювання звуків у дітей починається на 3-му місяці життя. Після народження найнижчі пороги звукової чутливості містяться в середині звукових частот — 1000 гц. Пороги на низькі частоти менші, ніж на високі. З віком звукова чутливість збільшується. Найбільше сприйняття річних звуків досягається в 14—19 років. Для розвитку мовного і музичного слуху велике значення має спілкування дитини з дорослими. Найбільша гострота слуху властива підліткам і юнакам (14-19років). Змінюються з віком і пороги чутності мови. У дітей 6-9 років поріг чутності 17-24 децибела для високочастотних слів і 19-24 для низькочастотних. У дорослих - 7-10 децибелів для низькочастотних слів. У 40—50 років настає помітне погіршення звукової чутливості особливо воно виражене в ділянці високих частот. Люди в 30 років і приймають звуки дуже високої частоти — 20 000 Гц, у 35 років верхня межа знижується до 15 000 Гц, а в 65 років ця межа досягає 10 000 Гц. У дітей на відміну від дорослих, гострота слуху на мову знижена більше ніж на тон. Для розвитку слуху у дітей велике значення має спілкування з дорослими. У дітей необхідно розвивати слух, слухаючи музику, навчаючи грі на музичних інструментах, співами. Під час прогулянок слід привчати дітей слухати шум лісу, спів птахів, шелест листя, шум моря. Для слуху дітей шкідливі надмірно сильні звуки. Це може призвести до стійкого зниження слуху і, навіть, повної глухоти. Так зовнішнє, середнє і внутрішнє вухо складають слуховий аналізатор. Внутрішнє вухо виконує подвійну роль: сприйняття звуків, а також регуляцію положення тіла в просторі, рівновагу. Остання функція забезпечується вестибулярним апаратом. Вестибулярний апарат Вестибулярний апарат регулює положення голови, тулуба, кінцівок у просторі. Вестибулярний орган складається із статолітового апарату, утвореного маточкою і мішечком, і трьох напівкружних каналів. Він виник для сприйняття складового впливу сил земного тяжіння. Центри вестибулярних нервів розташовані в ядрах стовбура мозку та мозочка. Вестибулярний аналізатор починає функціонувати у період внутрішньоутробного розвитку, коли плід переміщується в матці. Розвиток вестибулярного апарату відбувається одночасно з розвитком слухового. Після поділу слухового пухирця на дві частини з верхньої утворюється маточка і півколові канали. Мієлінізація вестибулярного нерва відбувається рано — на 4-му місяці внутрішньоутробного розвитку. Вестибулярні тонічні рефлекси з'являються у плода в 4—5 міс. Подразнення вестибулярних рецепторів викликають у новонародженого рефлекси положення і статокінетичні (рефлекс Моро, ністагм) Під час народження дитини відбувається збудження вестибулярного апарату. В результаті чого у новонароджених в перші дні життя може спостерігатися горизонтальний ністагм. В нормі ністагм непостійний. .У грудних дітей вестибулярні рецептори мають важливе значення в розвитку рефлексів, які забезпечують утримання голови, вміння сидіти, стояти, говорити. 1. рефлекс опори (зникає у віці 2 місяці); 2. рефлекс автоматичної ходи; 3. рефлекс повзання (зникає до 4 місяців); 4. лабіринтний тонічний рефлекс проявляється у здорової дитини легким напруженням м”язів-згиначів верхніх і нижніх кінцівок, якщо дитина лежить на животі, і таким же легким напруженням розгиначів кінцівок, якщо дитина лежить на спині (зникає наприкінці першого місяця життя). Порушення вестибулярного аналізатора може негативно вплинути на формування рухальних функцій. Аналізаторисмаку, нюху Смакові цибулини починають розвиватися у плода на 3-му місяці ембріогенезу. У новонароджених за смакову чутливість відповідає велика поверхня слизової оболонки ротової порожнини. Смакові рецептори визначаються на всій спинці язика, на нижній поверхні його кінчика, твердому піднебінні, на слизовій оболонці губ і щік. Новонароджений реагує на всі 4 види смакових подразників — солодкі, гіркі, кислі, солоні. Солодкі речовини викликають смоктальні рухи і заспокоюють, гіркі, кислі, солоні викликають невдоволення, закриття очей, загальний рух, крик. З віком смакова чутливість збільшується, особливо інтенсивно у дітей з 2 до 6 років. У дітей дошкільного віку смакова чутливість стає такою, як у дорослих. Нюховий епітелій розрізняють у плода 2 міс. У 6 міс площа нюхової зони зменшується, але клітини стають чутливішими до ароматичних речовин. Нюх досягає свого максимального розвитку в період статевого дозрівання. Функції нюхового аналізатора починають знижуватися після 45 років. Змінюється також адаптаційний процес. Зміни нюху в старечому віці пов'язані зі старінням рецепторів слизової оболонки носа і вищих відділів аналізатора. Шкірнарецепція На 8-му тижні ембріогенезу в шкірі плода з'являються нервові закінчення. Утворення капсул навколо рецепторів починається на 3—4-му місяці внутрішньоутробного розвитку. Першими починають формуватися плас тинчасті тільця, їх дозрівання закінчується на 5—6-му році життя дитини. Тактильні тільця закінчують формуватися до 6 міс після народження. Чутії і шість тактильного аналізатора в перші роки життя зростає. У 8— І Ороків інтенсивність цього процесу послаблюється і в 17—20 років функція тактильного аналізатора досягає максимуму. Новонароджені діти розрізняють тепло і холод. З віком температурна чутливість підвищується. Біль уже в плода викликає рефлекторні рухові реакції. Після народження діти реагують на сильні уколи криком, загальними рухами, змінами частоти дихання і серцебиття. Пороги тактильної і больової чутливості після 40 років у жінок нижчі, ніж у чоловіків. У похилому віці всі види шкірної чутливості мають тенденцію до зниження. Формування вищої нервової діяльності в різні періоди життя людини (розвиток умовних рефлексів, вищих психічних реакцій, пам”яті, уваги). Діяльність нервової системи умовно можна поділити на нижчу та вищу. Функції нервової системи, спрямовані на регуляцію життєдіяльності органів і систем, об”єднання їх у єдиний організм. Функції, які обумовлюють поведінку людини в навколишньому середовищі і пристосування її до змінних умов зовнішнього середовища, належать до вищої нервової діяльності. Структурною основою вищої нервової діяльності є кора великого мозку й прилеглі до неї підкіркові утворення. При формуванні поведінки в нервовій системі формуються різної складності нейронні ланцюги, які є основою розвитку різних рефлексів, мотивацій, емоцій і мислення. Умовні рефлекси - це результат контакту організму з навколишнім середовищем. Умовні рефлекси - це індивідуально набуті системні пристосувальні реакції тварин і людини, які виникають на підставі утворення в ЦНС тимчасового зв”язку між умовним (сигнальним) подразником і будь-яким безумовно рефлекторним актом (прийняття їжі). Першою умовою утворення умовного рефлексу є збіг у часі або деяке передування умовного подразника безумовному, так зване підкріплення. Наприклад, дія умовного подразника (світло електричної лампочки) і підкріплення (їжа). Тільки за такої умови виникає тимчасовий зв”язок у корі мозку. Умовні рефлекси формуються поступово, при багаторазовому повторенні всіх вказаних умов, причому це відбувається хвилеподібно - вони то з”являються, то зникають, доки не настане їх стабілізація за інтенсивністю й регулярністю, яка свідчить про зміцнення умовних рефлексів. Гальмування умовно рефлекторної діяльності відіграє виняткову роль. Завдяки йому уточнюються умовні рефлекси відповідно до змінних умов або відбувається їх тимчасова відміна, якщо умовний подразник втратив своє сигнальне значення. Гальмування лежить також в основі уміння чекати. Зберігати володіння собою, розрізняти схожі між собою умовні сигнали. Крім того, гальмування виконує й захисні функції стосовно нервових клітин у випадку впливу занадто сильних умовних подразників. У процесі розвитку людини у формуванні умовних рефлексів важливу роль відіграє орієнтувальна реакція, яка передує появі умовного рефлексу. Спочатку з”являється загальнорухова форма умовного рефлексу, а потім - спеціалізована. Швидкість утворення умовних рефлексів залежать від віку: що молодша людина, то повільніше закріплюється і спеціалізується рефлекс.Швидкість утворення тривалих, стійких умовних рефлексів також залежить від аналізатора, з якого вони виробляються. Швидше закріплюються шкірно-тактильні й слухові умовні рефлекси, повільніше - зорові, що пояснюється неодночасним дозріванням кіркових і підкіркових ланцюгів відповідних аналізаторів. Ці ж закономірності виявляються й стосовно утворення гальмівних умовних рефлексів. У експериментах на тваринах, під час обстеження людей, було помічено, що з літами повільніше виробляються й згасають умовні рефлекси, тяжче здійснюється диференціювання, ослаблена інтенсивність відновних процесів. Виявилось, що в процесі старіння перед усім порушується внутрішнє гальмування, а вже потім - сила збудливого процесу, рухливість і врівноваженість основних нервових процесів. Розвиток вищих психічних функцій зумовлений не тільки морфо-функціональними особливостями головного мозку, а й соціальними умовами. Формування фізіологічних механізмів, які лежать у їх основі, пов”язане з дозріванням різних відділів кори мозку. У віці 2-х місяців виразніше виявляється здатність до зорового і слухового зосередження. Дитина довго дивиться на нерухомий предмет або обличчя, котрі привернули її увагу, довго стежить за рухомою іграшкою, з”являються “шукаючі” повороти голови на тривалий звук. У віці 3-х місяців у дитини відзначається стійкий зоровий рефлекс на годування груддю. Якщо раніше у дитини спостерігалося безладне шукання ротом материнську грудь, то тепер воно змінюється відкриванням рота при наближенні догрудей, при вигляді пляшечки або ложечки. Музикальні звуки викликають у дитини позитивні емоції. У віці від 2-х до 3-х років у дитини удосконалюється активна мова, а наприкінці 3-го року називає кольори. У віці від 4-х до 7-ми років психічний розвиток дітей значно вдосконалюється. Зростає роль гальмівних реакцій у корі мозку.Вони швидко запам”ятовують слова. Легко засвоюють іноземні мови. Діти вже можуть чітко висловлювати свої враження і думки. Діти співають простих пісеньок, малюють нескладні фігури, їх уже можна навчати музики, у цей період легко формуються складні умовні рефлекси. Однак діти цього віку не здатні на тривалий час зосередитися. У молодшому шкільному віці (від 7-ми до 11 років) удосконалюється нейронна організація кори головного мозку. У кірково-підкорковій взаємодії посилюється вплив кори, що сприяє наростанню стриманості в проявах емоцій і контролю поведінки. Значно збільшується обсяг уваги, її стійкість. За словесною інструкцією вчителя діти цього віку можуть концентрувати увагу, зосереджуватися на суттєвому, організувати конкретну діяльність. У цьому віці діти можуть багато чого навчитися сприйняти, оволодіти навичками і знаннями, які значно полегшують їхнє подальше навчання. Підлітковий вік (12-15 років)- значною мірою специфіка цього віку зумовлена біологічним чинником - статевим дозріванням. Спостерігається високий рівень підкіркової активності, якою досить складно управляти. Це проявляється перш за все в емоційній сфері. Як і в дітей молодшого віку, в забезпеченні уваги знову переважає генералізована активізація емоційного характеру. В учнів цього віку відзначається утруднення в зосередженні уваги, в можливості вибіркового сприйняття навчального матеріалу, швидко погіршується розумова працездатність. Зазначні особливості діяльності головного мозку, які знижують можливості школяра, наприкінці підліткового періоду зникають. Увагу підлітка слід час від часу переключати з одного виду діяльності на інший. У юнацькому віці (15-18 років), або старший шкільний вік, продовжується структурне дозрівання кори великих півкуль. Формуються характерні для дорослої людини міжкульові відношення у процесі розумової діяльності: права півкуля активується переважно під час зорово-просторової діяльності, а ліва - під час мовної й абстрактної. Головному мозку в юнацькому віці притаманна висока пластичність, його резервні можливості дуже великі. Після 30 років швидкість, з якої потенціали дії розповсюджуються по периферичним нервовим волокнам, майже повільно, але постійно знижуються. Це пояснює, що людям більш старшого віку для виконання повсякденних робіт дійсно необхідно більше часу. Зміни функцій статевих залоз пов”язані з послабленням стимулюючої дії гіпоталамуса на секрецію гонадотропних гормонів гіпофізам. Це, можливо, свідчить про те, що ознаки фізичного старіння починають з”являтися у зв”язку із змінами, які відбуваються у мозку. Зниження розумових здібностей відбувається в останню чергу. Люди похилого віку, як правило, не гірше молодих виконують всі задачі по перевірці інтелектуальних функцій, якщо час для їх розв”язування не обмежується. Однак в тестах на швидкість зниження здібностей, пов”язаних з віком, проявляється в повній мірі. Особливості фізіології пам”яті і уваги Пам”ять - це збереження інформації про подразник після припинення його дії. Розрізняють механічну , логічну, образну, зорову, тактильну, рухову, нюхову та іншу пам”ять. За тривалістю процеси пам”яті ділять на такі категорії: сенсорна пам”ять (“фотографування”, короткочасне відображення, триває 0,1-0,5 с), короткочасна пам”ять (наприклад , запам”ятовування номера телефону, який людина тільки-но прочитала (триває кілька секунд або хвилин), довготривала пам”ять (тривале, можливо, протягом усього життя, зберігання слідів пам”яті). Механізми пам”яті значно змінюються у процесі росту і розвитку людини. Пам”ять формується на ранніх етапах розвитку. По мірі структурно-функціонального дозрівання мозку відбувається значне ускладнення системи пам”яті. У дітей яскравіша образна пам”ять порівняно з дорослими, а у людей зрілого віку - порівняно із літніми людьми. Проте при цьому не можна не враховувати і ролі професійної діяльності: у художників, наприклад, з роками не слабне пам”ять на зорові образи, колір, форму предметів. З віком пам”ять на поточні події знижується але зберігається на події минулого. Разом з тим, якщо компонент механічного запам”ятовування різко зменшується в старості, то логічно - змістовний компонент зберігається і набуває особливого значення для пам”яті людини. Старші люди зберігають здатність до системної пам”яті, що дозволяє відтворювати події завдяки досвіду, знанням. Літня людина правильно оцінює ситуацію, робить правильні висновки там, де молодому потрібно було зробити чимало перевірок. У похилому віці порушується внутрішнє гальмування, що негативно позначається на емоційній стабільності, працездатності тощо. У старечому віці підвищується здатність до розвитку позамежного гальмування, різко знижується концетрація уваги. Увагахарактеризує динаміку будь-якого психічного процесу. Розрізняють кілька форм уваги: сенсорна (зорова, слухова тощо), рухова (проявляється в регуляції рухів, дій, навиків, їх усвідомлення), інтелектуальна (увага до предмету, пізнавальної, інтелектуальної діяльності та інше), емоційна. Виділяють також два рівня уваги - довільний і мимовільний. Мимовільна увага є природженою, довільна - формується у міру розвитку інших психічних функцій і є соціально опосередкованим типом уваги. У дорослої людини вона тісно пов”язана з мовою. Мимовільна увага залежить переважно від функцій нижніх відділів мозкового стовбура і середнього мозку; довільна - від діяльності кори мозку (лобної і скроневої часток). |