Тема 1 Характеристика управління проектами
 Скачать 1.12 Mb.
|
|
Тема 4 37.Планування послідовності робіт. Сіткове планування – одна з форм графічного відображення змісту робіт і тривалості виконання планів і довгострокових комплексів проектних, планових, організаційних та інших видів діяльності підприємства, яка забезпечує наступну оптимізацію розробленого графіка на основі економіко-математичних методів та комп’ютерної техніки. Сіткове планування полягає передусім у побудові сіткового графіка та обчисленні його параметрів. Сіткова модель – множина поєднаних між собою елементів для опису технологічної залежності окремих робіт і етапів майбутніх проектів. Основним плановим документом системи сіткового планування є сітковий графік, що являє собою інформаційно-динамічну модель, яка відображає всі логічні взаємозв’язки та результати робіт, необхідні для досягнення кінцевої мети планування. Роботами у сітковому графіку називаються будь-які виробничі процеси чи інші дії, які призводять до досягнення певних результатів, подій. Роботою слід вважати і можливі очікування початку наступних процесів, пов’язані з перервами чи додатковими витратами часу. Подіями називаються кінцеві результати попередніх робіт. Подія являє собою момент завершення планової дії. Події бувають початковими, кінцевими, простими, складними, проміжними, попередніми, наступними і т.д. На всіх сіткових графіках важливим показником є шлях, що визначає послідовність робіт чи подій, в якій результат однієї стадії збігається з початковим показником наступної за нею іншої фази. На будь-якому графіку прийнято розрізняти декілька шляхів: Ø повний шлях від початкової до кінцевої події; Ø шлях, що передує даній події від початкової; Ø шлях, наступний за даною подією до кінцевої; Ø шлях між декількома подіями; Ø критичний шлях від початкової до кінцевої події максимальної тривалості. Сіткові графіки будуються зліва направо графічним зображенням проектних робіт та визначенням логічних зв’язків між ними. Залежно від способу зображення існують такі види сіткових графіків: Ø стрільчасті графіки; Ø графіки передування. Стрільчасті графіки почали застосовуватись у 50-х роках. Вони мали вигляд зображення роботи у вигляді стрілки, а зв’язки між роботами зображались у вигляді кіл та мали назву подій, які мали порядкові номери. Графіки передування почали використовуватися у 60-х роках минулого століття. На відміну від стрільчастих, роботи подано у вигляді прямокутників, а стрілками позначають логічні зв’язки. Графіки передування мають свої переваги, оскільки такі графіки легше створювати, спочатку зобразивши всі прямокутники роботи, а потім позначити логічні зв’язки між ними. Для графіків передування легше створювати комп’ютерні програми, які сьогодні використовують. Від графіків передування простіше перейти до діаграм Ганта, які є формою календарного планування. Ідея графічного зображення взаємозв’язків між роботами не є новою. Новими являються метод оптимізації почасових та вартісних параметрів, критичний шлях та обробка інформації при використанні ЕОМ. Поєднання нових методів із старими привело до створення системи ПЕРТ (метод оцінки та перегляду планів). Завдяки ПЕРТ менеджери швидко можуть визначити “вузькі місця” у виконанні графіків та розподілити належним чином ресурси з метою ліквідації відставань. ПЕРТ - метод оцінки планів і програм, заснований на трьох прогнозах тривалості операцій, які використовуються для обчислення зваженого середнього, яке приймається як остаточна тривалість проекту. Зважене середнє трьох прогнозів – очікуване значення. Оптимістичний прогноз – прогноз проекту при ідеальному розвитку подій. Песимістичний прогноз – прогноз проекту при розвитку подій протилежно оптимістичному прогнозу. Оцінює тривалість реалізації операції за наявності всіх передбачуваних проблем. Очікуваний прогноз – прогноз проекту, що займає деяке середнє положення між оптимістичним і песимістичним прогнозами. Найбільш вірогідна тривалість операцій і всього проекту вцілому. Очікуване значення = (оптимістичний прогноз + 4 * очікуваний прогноз + песимістичний прогноз) / 6 Для розрахунку загальної тривалості проекту складаються очікувані значення кожної операції, що має залежність “кінець - початок”. Операції, що не мають залежностей, не впливають на графік проекту, тому вони не включаються в дану суму. Проект і його елементи завершуються в рамках відхилень від розрахунків з наступною надійністю:
Величина середнього відхилення визначається як корінь квадратний з дисперсії величини відхилення. Для нормального закону розподілу величина середнього відхилення обчислюється за наступною формулою: Середнє відхилення = (Песимістичний прогноз – Оптимістичний прогноз) / 6 Особливостями застосування цього методу є те, що: Ø система дозволяє ретельно планувати проекти, для яких він застосовується; Ø ПЕРТ дає можливість моделювати та експериментувати; Ø застосування методу розширює участь в плануванні спеціалістів нижчого рівня; Ø підвищує ефективність контролю; Ø метод застосовується для вирішення різних планових задач; Ø для складних сіток вартість застосування системи ПЕРТ є значною, що являється обмеженням в застосуванні її на невеликих об’єктах; Ø неточність оцінок знижує ефективність методу; Ø якщо час здійснення подій неможливо передбачити (як, наприклад, в наукових дослідженнях), то система не може бути використана. 38.Методи календарного планування. Важливе місце у плануванні проекту посідають завдання календарного планування. Календарне планування — це процес складання й коригування розкладу, в якому роботи, що виконуються різними організаціями, взаємопов’язуються між собою в часі і з можливостями їх забезпечення різними видами матеріально-технічних та трудових ресурсів. При календарному плануванні обов’язково повинно враховуватись дотримання заданих обмежень (тривалість робіт, ліміти ресурсів тощо) та оптимальний розподіл ресурсів. У ході реалізації проекту застосовуються різні типи календарних планів, які можна класифікувати за різними ознаками: 1) за рівнем планування: Ø календарні плани проекту (розробляються до укладання контрактів); Ø функціональні календарні плани робіт (ФКПР). У свою чергу функціональні календарні плани робіт поділяються 1) за типами робіт:
2) за глибиною планування:
3) за формою подання:
Параметрами календарного плану в найпростішому варіанті є дати початку та закінчення кожної роботи, їх тривалість та необхідні ресурси. В більшості складних календарних планів існують до 6 варіантів моментів початку, закінчення, тривалості робіт та резервів часу. Це – ранні, пізні, базові, планові і фактичні дати, реальний та вільний резерв часу. Методи розрахунку сіткових моделей дозволяють розраховувати тільки ранні та пізні дати. Базові та поточні планові дати необхідно вибирати з врахуванням інших факторів. Існує три варіанти вибору: 1. Календарний план за датою раннього початку. Використовується для стимулювання виконавців проекту; 2. Календарний план за датою пізнього завершення. Використовується для представлення виконання проекту в кращому вигляді для споживача; 3. Календарний план, який вибирається для згладжування ресурсів або для представлення замовнику найбільш ймовірного закінчення. Існують різні способи відображення календарного плану: 1. Табличний. У таблиці подається перелік робіт на певному рівні WBS за датами початку, кінця, тривалості по кожній з робіт. 2. Діаграмний. Подання у вигляді діаграм Ганта (названа за ім’ям німецького інженера Генрі Ганта який, вперше запропонував цей інструмент календарного планування проектів). Позитивними рисами діаграми Ганта є : Ø легкість побудови та читання; Ø наочність подання перебігу виконання робіт за проектом; Ø дає зрозуміти ідею запасу часу і його використання; Ø є прекрасним засобом планування й контролю, передумовою календарного планування потреб у ресурсах; Ø є умовою визначення грошових потоків; Ø є ключовим документом у процесі прийняття рішень тощо. Перед тим, як розміщують роботу на діаграмі, потрібно розглянути чи існує логічний зв’язок між роботами, тривалість робіт залежно від забезпечення необхідними ресурсами, розподіл ресурсів між роботами. Діаграма Ганта дає можливість наочно визначити, які роботи є критичними, а які — некритичними, який запас часу мають некритичні роботи, резерв часу, логічний зв’язок між роботами. 39.Сітьові графіки: основна мета та завдання розробки. Сіткове планування полягає передусім у побудові сіткового графіка та обчисленні його параметрів. Сіткові моделі використовуються на вітчизняних підприємствах при плануванні підготовки виробництва та освоєнні нових виробів. Сіткове планування дозволяє не тільки визначити потреби різних виробничих ресурсів у майбутньому, але й координувати їхнє раціональне використання на даний момент. Сіткова модель – множина поєднаних між собою елементів для опису технологічної залежності окремих робіт і етапів майбутніх проектів. Основним плановим документом системи сіткового планування є сітковий графік, що являє собою інформаційно-динамічну модель, яка відображає всі логічні взаємозв’язки та результати робіт, необхідні для досягнення кінцевої мети планування. Основною метою сіткового планування є визначення тривалості виконання окремих робіт чи сукупних процесів; визначення найоптимальнішого шляху. Завдання: »визначення загальної тривалості проекту і календарної дати його закінчення. Для виявлення командою прийнятних результатів з точки зору цілей можливе проведення подальших досліджень за сценарієм «що, якщо»; »визначення робіт, що лежать на критичному шляху. Будь-яка затримка таких робіт призведе до затримки дати завершення проекту. Всі критичні роботи мають резерв часу, в загальному випадку рівний нулю, що означає, що їх ранні та пізні терміни виконання збігаються; » визначення ранніх та пізніх календарних дат початку та закінчення кожної роботи. 40.Основні принципи побудови та відмінності стрілчастих графіків (АДМ) та графіків передування (РДМ). Стрільчасті графіки почали застосовуватись у 50-х роках. Вони мали вигляд зображення роботи у вигляді стрілки, а зв’язки між роботами зображались у вигляді кіл та мали назву подій, які мали порядкові номери.  Графіки передування почали використовуватися у 60-х роках минулого століття. На відміну від стрільчатих, роботи подано у вигляді прямокутників, а стрілками позначають логічні зв’язки. Графіки передування мають свої переваги, оскільки такі графіки легше створювати, спочатку зобразивши всі прямокутники роботи, а потім позначити логічні зв’язки між ними. Для графіків передування легше створювати комп’ютерні програми, які сьогодні використовують. 41.Види логічних зв'язків у сітьових графіках. Зв'язок передування відображає в розкладі логічну залежність між роботами. Найбільш частою причиною таких залежностей є технологічні обмеження (початок одних робіт залежить від результатів інших), хоча можливі й обмеження, що диктуються іншими міркуваннями. Ці зв'язки утворюють структуру мережі. Сукупність взаємозв'язків між роботами визначає послідовність виконання робіт. Відповідно до встановлених зв'язками роботи поділяються на попередні і наступні. Попередня робота є забезпечуючою для подальшої; таким чином, для початку виконання наступної роботи потрібне виконання всіх попередніх. У сітьових графіках існує чотири типи залежностей (або відносин передування, зв’язків): • Фініш-старт. Ініціація наступної операції залежить від завершення попередньої операції. • Фініш-фініш. Завершення наступної операції залежить від завершення попередньої операції. • Старт-старт. Ініціація наступної операції залежить від ініціації попередньої операції. • Старт-фініш. Завершення наступної операції залежить від ініціації попередньої операції. У методі передування найчастіше використовується відношення передування типу "фініш-старт". Відносини "старт-фініш" використовуються рідко. 42.Система РЕRТ. Ідея графічного зображення взаємозв’язків між роботами не є новою. Новими являються метод оптимізації почасових та вартісних параметрів, критичний шлях та обробка інформації при використанні ЕОМ. Поєднання нових методів із старими привело до створення системи ПЕРТ (метод оцінки та перегляду планів). Завдяки ПЕРТ менеджери швидко можуть визначити “вузькі місця” у виконанні графіків та розподілити належним чином ресурси з метою ліквідації відставань. ПЕРТ - метод оцінки планів і програм, заснований на трьох прогнозах тривалості операцій, які використовуються для обчислення зваженого середнього, яке приймається як остаточна тривалість проекту. Зважене середнє трьох прогнозів – очікуване значення. Система ПЕРТ може бути реалізована в двох варіантах: 1. ПЕРТ / час; 2. ПЕРТ / витрати. Перший метод має такі особливості: сітковий графік, почасові оцінки, визначення резервів часу та критичного шляху, прийняття при необхідності оперативних заходів по коригуванню графіка. Сітковий графік ПЕРТ показує послідовність етапів, необхідних для досягнення поставленої цілі. Він включає події, роботи та залежності. Для кожної роботи, як правило, потрібно від однієї до трьох почасових оцінки. Оптимістичний прогноз – прогноз проекту при ідеальному розвитку подій. Песимістичний прогноз – прогноз проекту при розвитку подій протилежно оптимістичному прогнозу. Оцінює тривалість реалізації операції за наявності всіх передбачуваних проблем. Очікуваний прогноз – прогноз проекту, що займає деяке середнє положення між оптимістичним і песимістичним прогнозами. Найбільш вірогідна тривалість операцій і всього проекту вцілому. Очікуване значення = (оптимістичний прогноз + 4 * очікуваний прогноз + песимістичний прогноз) / 6 Для розрахунку загальної тривалості проекту складаються очікувані значення кожної операції, що має залежність “кінець - початок”. Операції, що не мають залежностей, не впливають на графік проекту, тому вони не включаються в дану суму. Проект і його елементи завершуються в рамках відхилень від розрахунків з наступною надійністю:
Величина середнього відхилення визначається як корінь квадратний з дисперсії величини відхилення. Для нормального закону розподілу величина середнього відхилення обчислюється за наступною формулою: Середнє відхилення = (Песимістичний прогноз – Оптимістичний прогноз) / 6 Перший — проводиться для критичного шляху. Другий – визначає очікуваний термін настання будь-якої події. Третя оцінка полягає в знаходженні самого пізнього з “найбільш пізніх” термінів, при якому ще не затримується виконання всього проекту. Метод “ПЕРТ / витрати” являє собою подальший розвиток методу “ПЕРТ /час” у напрямку оптимізації сіткових графіків по вартості. Для нього характерні наступні етапи: 1. Проведення структурного аналізу робіт по проекту; 2. Визначення видів робіт; 3. Побудова сіткових графіків; 4. Встановлення залежностей між тривалістю робіт та вартістю; 5. Періодичне коригування сітки та оцінок; 6. Контроль за ходом виконання робіт; 7. Проведення при необхідності заходів, які забезпечували б виконання робіт по плану. Сумарні витрати розбиваються на елементи, поки вони не досягають таких розмірів, при яких можливе їх планування та контроль. Ці елементи є вартістю окремих робіт, при цьому окремим роботам присвоюються вартісні значення, що дозволяє підсумовувати вартість груп робіт. Особливостями застосування цього методу є те, що: Ø система дозволяє ретельно планувати проекти, для яких він застосовується; Ø ПЕРТ дає можливість моделювати та експериментувати; Ø застосування методу розширює участь в плануванні спеціалістів нижчого рівня; Ø підвищує ефективність контролю; Ø метод застосовується для вирішення різних планових задач; Ø для складних сіток вартість застосування системи ПЕРТ є значною, що являється обмеженням в застосуванні її на невеликих об’єктах; Ø неточність оцінок знижує ефективність методу; Ø якщо час здійснення подій неможливо передбачити (як, наприклад, в наукових дослідженнях), то система не може бути використана. 43.Методологія обчислення параметрів сітьового графіка: ранніх та пізніх строків початку і закінчення, визначення критичного шляху, критичних та некритичних робіт, запасу часу по некритичних роботах. Календарне планування по МКШ вимагає певних вхідних даних. Після їх введення проводиться процедура прямого та зворотного проходу по мережі і обчислюється вихідна інформація. Для розрахунку календарного графіку по МКШ потрібні наступні вхідні дані: »Набір робіт; »Залежності між роботами; »Оцінки тривалості кожної роботи; »Календар робочого часу проекту (в найбільш загальному випадку можливе завдання власного календаря для кожної роботи); »Календарі ресурсів; »Обмеження на терміни початку та закінчення окремих робіт або етапів; »Календарна дата початку проекту. Будь-яка зміна дати початку проекту спричинить перерахунок строків виконання кожної роботи. Для процесів детального планування дати початку підпроектів або пакетів робіт визначаються на підставі укрупнених планів. Розрахунки основних параметрів сіткових графіків повинні бути використані при аналізі й оптимізації сіткових стратегічних планів. Ранні початок і закінчення розраховуються на етапі прямого проходу по сітці. Початок і закінчення однієї роботи може залежати від закінчення іншої. Таким чином існує дата раннього початку. Ранній початок першої роботи дорівнює 0, раннє закінчення розраховується додаванням значення тривалості роботи. Раннє закінчення перетворюється у наступній роботі у ранній початок відніманням випередження або додаванням запізнення, які передбачають залежність закінчення-початок. Для залежності "початок-закінчення" час початку перетворюється у закінчення. Якщо робота має дві чи більше попередніх робіт, то перетворюється робота з максимальним значенням раннього закінчення. Процес повторюється по всій сітці.  Дати пізнього початку, пізнього закінчення, резерв часу розраховуються при виконанні зворотного проходу. Під пізніми датами робіт розуміються найбільш пізні можливі терміни початку і закінчення робіт за умови, що дата завершення проекту не буде затримана. Пізнє закінчення останньої роботи приймається рівним її ранньому закінченню. Шляхом віднімання тривалості роботи підраховується пізній початок. Пізній початок перетворюється у пізнє закінчення попередньої роботи. Перетворена дата початку або закінчення приймається у якості нового часу початку або закінчення у відповідності з типом залежності. Коли робота має дві чи більше попередніх роботи, вибирається робота з найменшим значенням часу початку (після віднімання запізнення й додавання випередження). Процес повторюється по всій сітці.  Якщо дата пізнього початку відрізняється від дати раннього початку, то проміжок, під час якого робота може бути розпочата, називається резервом часу. Резерв часу у першої й останньої роботи повинен дорівнювати 0. Повний резерв є найбільш значущим з усіх резервів, - це різниця між датами пізнього та раннього закінчень роботи. Він являє собою час, на який може бути затримана дата завершення роботи без затримки планового терміну завершення проекту. Вільний резерв показує час, на який може бути затримано виконання роботи без шкоди для повного резерву наступних робіт мережі (без затримки їх раннього початку). Управлінський зміст резерву часу полягає в тому, що при необхідності врегулювати технологічні, ресурсні або фінансові обмеження проекту він дозволяє керівнику проекту затримати роботу на цей термін без впливу на термін завершення проекту в цілому. Роботи, що лежать на критичному шляху, мають часовий резерв, рівний нулю. Роботи з нульовим резервом часу називаються критичними; їх тривалість визначає тривалість проекту в цілому. Критична тривалість – мінімальна тривалість, протягом якої може бути виконаний весь комплекс робіт проекту. 44.Оцінювання тривалості робіт (проекту). Тривалість роботи визначає час, який передбачається затратити на її виконання. Оцінки тривалості кожної детальної роботи виконуються на основі попереднього досвіду і кількості планованих на роботу виконавців. Полегшує цю процедуру те, що оцінки необхідно робити для детальних робіт проекту, які являють собою, як правило, елементарні види діяльності. Основними є два типи робіт: »Робота з фіксованою тривалістю має певну тривалість, яка не залежить від кількості призначених їй ресурсів: не можна прискорити виконання роботи, призначивши, наприклад, вдвічі більше виконавців, оскільки існують чинники, що впливають на тривалість роботи, але не залежать від кількості виконавців; »Робота з фіксованим обсягом має тривалість, залежну від кількості призначених виконавців (ресурсів). Таким чином, для робіт, тривалість яких залежить від кількості доступних ресурсів, можливий варіант безпосереднього розрахунку тривалості виходячи з інформації про необхідні обсяги робіт (наприклад, у людино-днях) і кількості доступних ресурсів. У цьому випадку збільшення числа виконавців призведе до скорочення часу виконання роботи. Оцінка тривалості робіт включає визначення кількості робочих періодів, яка ймовірніше за все знадобиться для завершення будь-якої певної роботи. Особа чи група осіб з команди проекту, яка найкраще обізнана з конкретною роботою, що має бути виконана, повинна дати таку оцінку або принаймні підтвердити вже існуючу. Оцінка кількості робочих періодів, необхідних для завершення роботи, часто вимагає також обліку й усього часу, що минув. Загальна тривалість проекту може бути оцінена з допомогою методів і засобів, що розглядаються тут, але краще її визначати як результат розробки календарного плану. 1. Перелік робіт. Перелік робіт повинен включати всі роботи, які мають бути виконані по проекту. 2. Обмеження. Обмеження - це чинники, що обмежують варіанти добору команди менеджерів проекту. 3. Допущення. Допущення - це чинники, які для цілей планування розглядаються як істинні, реальні або визначені. Звичайно, допущення включають певну міру ризику і звичайно є результатом ідентифікації ризику. 4. Вимоги до ресурсів. Тривалість більшості робіт великою мірою залежить від ресурсів, призначених для їх виконання. Наприклад, дві особи, працюючі разом, здатні завершити роботи з проектування у два рази швидше, ніж це зробив би кожний з них поодинці, а також одна особа, працюючи половину робочого часу, звичайно витрачає у два рази більше часу, ніж якби вона працювала повний робочий день. 5. Спроможності ресурсів. Тривалість більшості робіт великою мірою залежить від спроможності людських і матеріальних ресурсів, залучених для їх виконання. Наприклад, якщо дві особи повинні працювати повний робочий день над виконанням певного завдання, то загалом очікується, що більш кваліфікована особа витратить на цю роботу менше часу, ніж менш кваліфікована. 6. Інформація з архіву – це дані про імовірну тривалість багатьох типів робіт, вона може бути доступна з одного або кількох таких джерел: • Файли проекту – це інформація про попередні проектні результати, які є достатньо детальними, щоб допомогти в оцінці тривалості робіт, таку інформацію можуть зберігати одна чи більше організацій, залучених до проекту. У деяких прикладних сферах такі записи можуть зберігати окремі члени команди. • Комерційні бази даних з оцінками тривалості - інформація з архіву часто може бути доступною через комерційні канали. Такі бази даних особливо корисні, коли тривалість робіт незалежить від специфічного змісту проекту. Тривалість роботи — це головний параметр планування. Вона залежить від сумарної трудомісткості, що витрачається на виконання елементів роботи, і числа працюючих, які можуть її виконати. Звичайно, що тривалість роботи залежить від обсягу, який потрібно виконати та інтенсивності виконання роботи. Тривалість роботи можна визначити за формулою: ТР = ТМ : ЧП, де ТР- тривалість роботи, дні; ТМ- трудомісткість роботи, люд.-днів; ЧП – чисельність працюючих, чол. При оцінці реальної тривалості потрібно врахувати різні фактори, а саме: втрачений час на непроектні роботи (святкові, вихідні, лікарняні тощо), робота неповний день, перешкоди. Тривалість деяких робіт може залежати від вчасності постачання матеріалів. Крім того, при призначенні базових або поточних планових дат необхідно враховувати ресурсні обмеження. 45.Моделювання тривалості робіт. Оцінка тривалості робіт включає визначення кількості робочих періодів, яка імовірніше за все знадобиться для завершення будь-якої певної роботи. Тривалість робіт залежить від кількості ресурсів, їх спроможності, а також при її визначенні використовується інформація з архіву про попередні проекти. Моделювання включає розрахунок великої кількості тривалостей з певним набором допущень. Тривалість виконання робіт визначається на базі висновків експертів, оцінки аналогів та з використанням моделювання, яке включає розрахунок безлічі тривалостей з певним набором припущень. Найбільш відомим є метод «Монте-Карло», в якому розподіл імовірних результатів визначається по кожній роботі і використовується для розрахунку розподілу ймовірних результатів по проекту в цілому. Спеціальний метод вивчення поведінки заданої статистики при проведенні багаторазових повторних вибірок, який істотно використовує обчислювальні можливості сучасних комп'ютерів. При проведенні аналізу за методом Монте-Карло комп'ютер використовує процедуру генерації псевдовипадкових чисел для імітації даних з досліджуваної генеральної сукупності. Процедура аналізу за методом Монте-Карло модулю Моделювання структурними рівняннями будує вибірки з генеральної сукупності у відповідності з вказівками користувача, а потім проводить такі дії: Для кожного повторення за методом Монте-Карло:
Після великої кількості повторень, збережені результати добре імітує реальний розподіл вибіркової статистики. Метод Монте-Карло дозволяє отримати інформацію про вибірковий розподілі у випадках, коли звичайна теорія вибіркових розподілів виявляється безсилою. 46.Сутність, завдання та види календарних планів. Важливе місце у плануванні проекту посідають завдання календарного планування. Календарне планування — це процес складання й коригування розкладу, в якому роботи, що виконуються різними організаціями, взаємопов’язуються між собою в часі і з можливостями їх забезпечення різними видами матеріально-технічних та трудових ресурсів. При календарному плануванні обов’язково повинно враховуватись дотримання заданих обмежень (тривалість робіт, ліміти ресурсів тощо) та оптимальний розподіл ресурсів. У ході реалізації проекту застосовуються різні типи календарних планів, які можна класифікувати за різними ознаками: 1) за рівнем планування: Ø календарні плани проекту (розробляються до укладання контрактів); Ø функціональні календарні плани робіт (ФКПР). У свою чергу функціональні календарні плани робіт поділяються 1) за типами робіт:
2) за глибиною планування:
3) за формою подання:
Параметрами календарного плану в найпростішому варіанті є дати початку та закінчення кожної роботи, їх тривалість та необхідні ресурси. В більшості складних календарних планів існують до 6 варіантів моментів початку, закінчення, тривалості робіт та резервів часу. Це – ранні, пізні, базові, планові і фактичні дати, реальний та вільний резерв часу. Методи розрахунку сіткових моделей дозволяють розраховувати тільки ранні та пізні дати. Базові та поточні планові дати необхідно вибирати з врахуванням інших факторів. Існує три варіанти вибору: 1. Календарний план за датою раннього початку. Використовується для стимулювання виконавців проекту; 2. Календарний план за датою пізнього завершення. Використовується для представлення виконання проекту в кращому вигляді для споживача; 3. Календарний план, який вибирається для згладжування ресурсів або для представлення замовнику найбільш ймовірного закінчення. Існують різні способи відображення календарного плану: 1. Табличний. У таблиці подається перелік робіт на певному рівні WBS за датами початку, кінця, тривалості по кожній з робіт. 2. Діаграмний. Подання у вигляді діаграм Ганта (названа за ім’ям німецького інженера Генрі Ганта який, вперше запропонував цей інструмент календарного планування проектів). 47.Методологія календарного планування проектів. Важливе місце у плануванні проекту посідають завдання календарного планування. Календарне планування — це процес складання й коригування розкладу, в якому роботи, що виконуються різними організаціями, взаємопов’язуються між собою в часі і з можливостями їх забезпечення різними видами матеріально-технічних та трудових ресурсів. При календарному плануванні обов’язково повинно враховуватись дотримання заданих обмежень (тривалість робіт, ліміти ресурсів тощо) та оптимальний розподіл ресурсів. У ході реалізації проекту застосовуються різні типи календарних планів, які можна класифікувати за різними ознаками: 1) за рівнем планування: Ø календарні плани проекту (розробляються до укладання контрактів); Ø функціональні календарні плани робіт (ФКПР). У свою чергу функціональні календарні плани робіт поділяються 1) за типами робіт:
2) за глибиною планування:
3) за формою подання:
Параметрами календарного плану в найпростішому варіанті є дати початку та закінчення кожної роботи, їх тривалість та необхідні ресурси. В більшості складних календарних планів існують до 6 варіантів моментів початку, закінчення, тривалості робіт та резервів часу. Це – ранні, пізні, базові, планові і фактичні дати, реальний та вільний резерв часу. Методи розрахунку сіткових моделей дозволяють розраховувати тільки ранні та пізні дати. Базові та поточні планові дати необхідно вибирати з врахуванням інших факторів. Існує три варіанти вибору: 1. Календарний план за датою раннього початку. Використовується для стимулювання виконавців проекту; 2. Календарний план за датою пізнього завершення. Використовується для представлення виконання проекту в кращому вигляді для споживача; 3. Календарний план, який вибирається для згладжування ресурсів або для представлення замовнику найбільш ймовірного закінчення. Існують різні способи відображення календарного плану: 1. Табличний. У таблиці подається перелік робіт на певному рівні WBS за датами початку, кінця, тривалості по кожній з робіт. 2. Діаграмний. Подання у вигляді діаграм Ганта (названа за ім’ям німецького інженера Генрі Ганта який, вперше запропонував цей інструмент календарного планування проектів). Позитивними рисами діаграми Ганта є : Ø легкість побудови та читання; Ø наочність подання перебігу виконання робіт за проектом; Ø дає зрозуміти ідею запасу часу і його використання; Ø є прекрасним засобом планування й контролю, передумовою календарного планування потреб у ресурсах; Ø є умовою визначення грошових потоків; Ø є ключовим документом у процесі прийняття рішень тощо. Перед тим, як розміщують роботу на діаграмі, потрібно розглянути чи існує логічний зв’язок між роботами, тривалість робіт залежно від забезпечення необхідними ресурсами, розподіл ресурсів між роботами. Діаграма Ганта дає можливість наочно визначити, які роботи є критичними, а які — некритичними, який запас часу мають некритичні роботи, резерв часу, логічний зв’язок між роботами. |