Книга мікроекономіка. Тема предмет і метод мікроекономіки

• Название: Тема предмет і метод мікроекономіки
• Дата: 14.12.2021
• Размер: 1.13 Mb.
• Имя файла: Книга мікроекономіка.doc
• Тип: Документы; #303453
• страница: 15 из 18

Задачі

1. В галузі працює 200 підприємств. Граничні витрати (МС) кожного підприємства складають: при рівні виробництва 9 тисяч одиниць товару в місяць – 4 грн., 10 тис. од. – 6 грн., 11 тис. од. – 8 грн. Яким буде обсяг випуску продукції за місяць, якщо ринкова ціна товару складає 6 грн?

2. На графіку зображені граничні (МС) та середні (АС, AVC) витрати конкурентної фірми на виробництво продукції.¹

1. 
   Чи буде фірма здійснювати виробниц-тво, якщо ціна товару сягатиме 7 грн.?
   
2. 
   Чи буде фірма здійснювати виробниц-тво, якщо ціна товару сягатиме 10 грн?
   
3. 
   Чи буде фірма здійснювати виробниц-тво, якщо ціна товару сягатиме 20 грн?
   

АС
Р МС



АVCCC
15
8
4

10 15 18 Q

Основні терміни і поняття

• 
  Граничний аналіз
  
• 
  Досконала (чиста) конкуренція
  
• 
  Крива попиту для конкурентного виробника
  
• 
  Лінія граничної виручки
  
• 
  Лінія середньої виручки
  
• 
  Лінія сукупної виручки
  
• 
  Максимізація прибутків
  
• 
  Мінімізація збитків
  
• 
  Сукупний аналіз
  

Рекомендована література

1. 
   Базилевич В., Лук’янов В., Писаренко Н., Квіцинська Н. Мікроеко-номіка: Опорний конспект лекцій. – К.: Четверта хвиля, 1997. – С. 111-138.
   
2. 
   Гальперин В. М., Игнатьев С. М., Моргунов В. И. Микроэкономика: В 2-х т. / Общая редакция В. М. Гальперина. СПб.: Экономическая школа. 1999. Т. 2. – С. 29-73.
   
3. 
   Гамілтон Джонатан. Методичний посібник до “Мікроекономіки” Робер-та С. Піндайка та Деніела Л. Рубінфелда. – К.: Основи, 1996. – С. 77-88.
   
4. 
   Задоя А. О. Мікроекономіка: Курс лекцій. – К.: Т-во “Знання”, 2000. – С. 89-104.
   
5. 
   Карагодова О. О., Черваньов Д. М. Мікроекономіка. – К.: Четверта хвиля, 1997. – С. 99-103.
   
6. 
   Лисовицкий В. Н. Микроэкономика. Учеб. пособие для экономич. специальностей вузов. – К.: ИМСО МО Украины, НВФ “Студцентр”, 1997 – С. 81-89.
   
7. 
   Наливайко А. П., Євдокимова Н. М., Задорожна Н. В. Мікроеконо-міка: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. / За заг.ред. А. П. Наливайка. – К.: КНЕУ, 1999. – С. 94-105.
   
8. 
   Піндайк Роберт С., Рубінфелд Деніел Л. Мікроекономіка. – К.: Основи, 1996. – С. 229-295.
   
9. 
   Ястремський О. І., Гриценко О. Г. Основи мікроекономіки. – К.: Товариство “Знання”, 1998. – С. 238-271.
   

Тема 10. МОНОПОЛЬНИЙ РИНОК
Повною протилежністю ринку чистої конкуренції є ринок чистої монополії (монопольний ринок). Це такий вид ринку, де діє лише один виробник певної продукції. Метою даної теми є дослідження поведінки виробника-монополіста на ринку товарів, визначення обсягів його виробництва для максимізації прибутку. Вивчення цієї теми також допоможе дослідити механізми прийняття рішень виробниками при олігополії та монополістичній конкуренції.
10.1. Модель чистої монополії та її характеристики
Характеристики ринку:

1. На ринку діє тільки один виробник певної продукції. Тому для чистого монополіста еквівалентні поняття “ринкова пропозиція” і “пропозиція окремої фірми”, а також відсутній поділ на попит для окремої фірми і ринковий попит.

2. Товар, що виробляється монополістом, не має близьких замінників. Це твердження дещо абстрактне, але для спрощення ситуації будемо вважати, що в споживача є лише два варіанти: або взагалі відмовитись від споживання певного товару, або придбати його в монополіста.

3. Ціну на свій товар монополіст встановлює сам. Для монополіста попит збігається з ринковими і його можна розглядати як заданий, тому він встановлює ціну, маневруючи пропозицією: збільшення пропозиції знижує ціну, а зменшення пропозиції приводить до зростання цін.

4. Заблокований вступ в дану галузь для інших виробників. Бар’єрами для вступу в галузь можуть бути:

а) Масштаби виробництва (монополія – це велике підприємство і для створення їй гідної конкуренції потрібно вкласти значні кошти).

б) Легальні бар’єри (патент – виключне право на виробництво якогось про-дукту чи використання технології, ліцензія – право на заняття певним видом діяльності).

в) Власність на найважливіші види ресурсів (коли обмеженість ресурсів абсолютна, і у них немає близького замінника).

г) Недобросовісна конкуренція (тиск на постачальників сировини, цінова війна з метою банкрутства конкурента, підкуп чиновників і т.д.).

Монополізація ринку може досягатися:

1. Розширенням фірми за рахунок капіталізації прибутку, банкрутством кон-курентів, їх поглинанням до досягнення фірмою повного панування в галузі.

2. Об’єднанням капіталів на добровільних засадах. Форми монополістичних об’єднань:

а) Картель – це досягнення угоди про розподіл ринків збуту, квот та цін виробництва при умові збереження всіма учасниками комерційної та виробничої самостійності.

б) Синдикат – це створення учасниками, що зберігають виробничу само-стійність, спільного спеціалізованого підрозділу, що здійснює постачально-збутові операції для всіх членів об’єднання;

в) Трест – це об’єднання підприємств однієї галузі, що втрачають і комер-ційну і виробничу самостійність.
10.2. Визначення цін та обсягів виробництва монополістом
Головна відмінність між чистою конкуренцією і чистою монополією полягає у своєрідності кривої попиту. Для підприємства, що працює в умовах чистої конкуренції, крива попиту має абсолютно еластичний характер (пряма лінія), а в монополіста ця крива має спадний характер (рис. 10.1).

Спадний характер кривої попиту означає, що виробник не зможе продати більше продукції без зниження ціни на неї. Проте він буде змушений знизити




а б


ціну не тільки на додаткову одиницю продукції, а й на весь обсяг продаж. Для монополіста виручка отримана від продажу додаткової одиниці продукції завжди менша її ціни. Наприклад, якщо монополіст може продати 20 одиниць товару за ціною Р₁ = 200 грн., то для збільшення обсягу продаж до 30 одиниць товару, він змушений зменшити ціну до Р₂ = 170 грн. приріст сукупної виручки (ТR) буде дорівнювати 1100 грн., а гранична виручка (МR) – 110 грн., тоді як ціна додаткової одиниці проданого товару – 170 грн.

Адже виграш від збільшення обсягів продажу зменшується на величину програшу від зниження ціни (рис. 10.2).¹

Гранична виручка може бути:

1) додатною величиною (MR > 0), коли S₂ > S₁, тоді сукупна виручка (TR) зростає;

2) від’ємною величиною (MR< 0), коли S₂ < S₁, тоді сукупна виручка спадає;

3) нульовою (MR=0), коли S₂=S₁, тоді сукупна виручка набуває максимального значення.

Н а рис. 10.3 наведено модель вибору монополістом співвідношення ціни та обсягів продаж, що максимізують його прибуток. ¹

Монополіст максимізує при-буток, при обсягах виробництва менших ніж це могло бути на конкурентному ринку (Q₁₂). Він реалізує продукцію за цінами (Р₁), що перевищують середні витрати (АТС), і отримує економічний прибуток.

Помилкові уявлення про політику монополіста:

1. Монополіст намагається встановити найвищу ціну. Але збільшення ціни обертається зменшенням обсягів продаж. Тому мета монополіста збільшити не ціну, а прибуток.

2. Чим більша різниця між ціною реалізації продукції та середніми витратами на виробництво одиниці продукції, тим більший прибуток отримує монополіст. Однак це твердження справедливо лише відносно одиниці продукції, а монополіст ставить мету максимізувати загальний прибуток. Наприклад, ціна товару 10 грн/кг, його собівартість - 5грн/кг, прибуток при реалізації 10 одиниць товару складе 50 грн. ((10-5)х10). Однак можлива ситуація, що навіть при меншій ціні (9 грн) і вищих витратах (6 грн), але при умові більшого обсягу реалізації (20 кг), прибуток може бути більший ніж в першому випадку ((9-6)х20=60).

3. Монопольне становище на ринку завжди гарантує беззбиткову діяльність. Але бувають ситуації, коли попит на якийсь товар різко падає і крива попиту середніх витрат і крива попиту проходить нижче ніж крива середніх витрат, не маючи з нею спільних точок. Наприклад, монополіст з виробництва рахівниць або примусів може не отримати прибутку взагалі.
10.4. Особливості функціонування реальних

монополізованих ринків
Розглянемо детальніше вплив монополій на економічні процеси в суспільстві. Найголовнішими економічними наслідками діяльності чистої монополії є:

1. В порівнянні з конкурентним виробником монополіст вважає за доцільне призначати вищі ціни і продавати менший обсяг продукції. Тому:

а) суспільство перевитрачає певну кількість ресурсів, бо рівноважний обсяг виробництва монополіста не збігається з мінімальним рівнем середніх витрат;

б) споживачі змушені сплачувати “монопольний податок”, цей “податок” – економічний прибуток монополіста.

2. Середні витрати монополіста, як правило, не збігаються з середніми витратами конкурентної фірми, вони можуть бути як меншими, так і більшими:

а) АТС_м < АТС_к, адже монополіст – це велике підприємство і на розмір середніх витрат може вплинути ефект масштабу.

б) АТС_м > АТС_к, в зв’язку з, як правило, меншою ефективністю виробничої діяльністі монополіста:

• 
  цілі менеджерів монополіста не збігаються з метою мінімізації витрат (вони можуть ставити завдання збільшити фірму, не рахуючись з витратами, ухилятися від надмірного ризику за рахунок збільшення витрат, брати на роботу некомпетентних друзів та родичів);
  
• 
  монополіст, не відчуваючи “подиху в потилицю” конкурента, стає в’ялим, припиняє пошук нових технологій;
  
• 
  монополіст несе додаткові витрати (придбання патентів, ліцензій, підкуп чиновників, тиск на постачальників).
  

3. Монополія суперечливо впливає на науково-технічний прогрес.

а) масштаби монополії дають змогу виділяти значні кошти на науку та розробку нових технологій.

б) однак у монополіях немає постійних стимулів до НТП.

3. 
   Чистий монополіст має можливість проводити цінову дискримінацію. Вона відбувається тоді, коли один продукт реалізується більш, ніж за одною ціною при тих же незмінних витратах. Наприклад, різні тарифи на електроенергію населенню та підприємствам, пасажирські і вантажні перевезення Укрзалізницею.
   

Контрольні запитання

1. 
   Охарактеризуйте умови ринку чистої монополії.
   
2. 
   Які ви знаєте бар'єри для вступу в галузь в умовах чистої монополії?
   
3. 
   Якими методами може досягатися монополізація ринку?
   
4. 
   Які форми монополістичних об’єднань ви знаєте?
   
5. 
   В чому відмінності між чистою конкуренцією та чистою монополією?
   
6. 
   В яких ситуаціях монополіст отримує виграш (збільшення сукупної виручки) від збільшення обсягів продажу продукції, а в яких програш (зменшення сукупної виручки)?
   
7. 
   Охарактеризуйте модель вибору монополістом співвідношення ціни та обсягів продаж, що максимізують його прибуток.
   
8. 
   Наведіть приклади помилкових уявлень про політику монополіста.
   
9. 
   Які наслідки діяльності монополіста для суспільства та національної економіки?
   

Задачі

1. Відомості про продукцію монополіста наведено в таблиці:

Ціна за одиницю, грн.	Обсяг попиту, тис.шт./міс.	Середні витрати, грн
		Постійні (AFC)	Змінні (AVC)
50	1	30,0	25
42	2	15,0	20
36	3	10,0	15
31	4	7,5	10
27	5	6,0	10
24	6	5,0	15
21	7	4,3	20
18	8	3,8	25
15	9	2,2	30

Розрахуйте сукупну і граничну виручку, визначіть ціну та обсяг вироб-ництва, при якому монополіст максимізує прибуток.
2. Функція витрат монополіста має вигляд: ТС=50+Q², тобто постійні витрати дорівнюють 50грн., а змінні Q²). Попит на продукцію монополіста складає: Р=40-Q. Знайдіть обсяг виробництва товару, що максимізує прибуток монополіста.¹

Основні терміни і поняття

• 
  Картель
  
• 
  Ліцензія
  
• 
  Монополізація ринку
  
• 
  Монополістичні об’єднання:
  
• 
  Недобросовісна конкуренція
  
• 
  Патент
  
• 
  Синдикат
  
• 
  Трест
  
• 
  Цінова дискримінація
  
• 
  Чиста монополія
  

Рекомендована література

1. 
   Базилевич В., Лук’янов В., Писаренко Н., Квіцинська Н. Мікроеко-номіка: Опорний конспект лекцій. – К.: Четверта хвиля, 1997. – С. 139-161.
   
2. 
   Гальперин В. М., Игнатьев С. М., Моргунов В. И. Микроэкономика: В 2-х т. / Общая редакция В. М. Гальперина. СПб.: Экономическая школа. 1999. Т. 2. – С. 74-163.
   
3. 
   Гамілтон Джонатан. Методичний посібник до “Мікроекономіки” Робер-та С. Піндайка та Деніела Л. Рубінфелда. – К.: Основи, 1996. – С. 97-106.
   
4. 
   Задоя А. О. Мікроекономіка: Курс лекцій. – К.: Т-во “Знання”, 2000. – С. 104-116.
   
5. 
   Карагодова О. О., Черваньов Д. М. Мікроекономіка. – К.: Четверта хвиля, 1997. – С. 105-138.
   
6. 
   Лисовицкий В. Н. Микроэкономика. Учеб. пособие для экономич. специальностей вузов. – К.: ИМСО МО Украины, НВФ “Студцентр”, 1997 – С. 89-94.
   
7. 
   Наливайко А. П., Євдокимова Н. М., Задорожна Н. В. Мікроеконо-міка: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. / За заг.ред. А. П. Наливайка. – К.: КНЕУ, 1999. – С. 106-117.
   
8. 
   Піндайк Роберт С., Рубінфелд Деніел Л. Мікроекономіка. – К.: Основи, 1996. – С. 299-336.
   
9. 
   Ястремський О. І., Гриценко О. Г. Основи мікроекономіки. – К.: Товариство “Знання”, 1998. – С. 460-486.
   

Тема 11. ОЛІГОПОЛІЯ
Поведінка виробника на олігополістичному ринку є найскладнішою для прогнозування, тому що потрібно враховувати реакцію конкурентів на певні дії виробника та їх відповідну корекцію. Саме тому висновки, що будуть отримані при аналізі олігополістичного ринку, для практичного застосування використовують обережно з додатковими обмеженнями.

1. 
   Теоретичні моделі олігополії
   

До основних ознак олігополії можна віднести:

1. 
   Панування на олігополістичному ринку кількох фірм. Їх може бути від 2 до 20. (В США антимонопольне законодавство дозволяє діяльність не менше 10 (найбільша до 31%, дві найбільші до 44%, 3 до 54%, 4 до 64%). В Україні до 35% ринку). Проте для розрахунку береться загальнодержавний ринок, хоча деякі товари виробляються лише на певних територіях.
   
2. 
   Продукт олігополії може бути як стандартним так і диференційованим (ринок сталі і ринок автомобілів).
   
3. 
   Кожен олігополіст може проводити самостійну цінову політику, адже частка кожного з них на загальному ринку досить значна. Але результати його впливу залежатимуть від реакції інших олігополістів.
   
4. 
   Вступ в галузь нових виробників дещо обмежений. Діють ті ж самі фактори, що й при монополії.
   
5. 
   Олігополістичні ціни не гнучкі. Якщо вони змінюються, то, як правило, одночасно всіма фірмами-олігополістами, тобто при олігополії є стимули для погодження дій або таємного зговору.
   

Олігополія – досить поширена модель ринку. Олігополії виникають за таких обставин:

1. 
   Утворення великих фірм за рахунок поглинання конкурентів.
   
2. 
   Злиття фірм, що дає більшу економічну владу, вищі можливості контролю за цінами а також виграш при оптовій закупці ресурсів.
   

2. 
   Моделювання поведінки олігополістів
   

за їх реакцією на ринкові зміни
Точний прогноз поведінки фірми в умовах олігополістичного ринку неможливий, бо існує декілька варіантів олігополії. В галузі може бути як 2 – 3 найбільші фірми (“жорстка” олігополія), так і 10 – 20 (“м'яка” олігополія). Тому виділяють такі варіанти ціноутворення олігополіста:

1. 
   ламана крива попиту;
   
2. 
   ціноутворення зумовлене таємним зговором;
   
3. 
   лідерство в цінах;
   
4. 
   ціноутворення за принципом “витрати плюс”.
   

1. Ламана крива попиту. Припустимо, що галузь має три рівноцінні фірми (А, В, С), що не погоджують свої ціни. При цьому можливі такі варіанти поведінки цих фірм:

а) якщо фірма А знижує ціну з Р₁ до Р₂, щоб реалізувати більше своєї продукції, а фірми-конкуренти повторюють цей маневр, то приріст продажу буде досить незначним (в основному за рахунок інших галузей);

б) якщо фірма А підвищить ціни, а її приклад наслідують інші, то це приведе до зниження загального обсягу продаж і до зменшення продажу кожною фірмою;

в) фірма А знизить ціни, а В і С – ні, тоді А збільшить обсяги продукції за рахунок В і С;

г) А підвищує ціни, а В і С ні, тоді А втрачає частину ринку, його окупують В і С.

З даних чотирьох альтернатив найбільш вірогідніші дві ситуації: 1) коли А знизить ціни, В і С будуть її наслідувати, щоб не втратити своєї частини ринку; 2) коли А підвищить ціни, то В і С проігнорують таку поведінку, щоб звільнитися від А і захопити його частку ринку. Тому крива попиту для олігополіста матиме вигляд ламаної кривої (рис. 11.1).

З
Q₁
відси зрозуміло, чому ціни на олігополістичному ринку є негнучкими (жорсткими), адже ініціатор зміни ціни не має виграшу ні при її підвищенні, ні при зменшенні. Крім того ламана крива граничної виручки означає, що в певний момент зміни граничних витрат не впливають на ціну та обсяги виробництва (рис. 11.1).

2. Ціноутворення зумовлене таєм-ним зговором. Якщо кілька фірм в галузі приблизно однакові за розмірами та рівнем середніх витрат, то для них збігатимуться рівень ціни та обсяги виробництва, що максимізує економічний прибуток. Тому є стимули до таємного зговору з метою зафіксувати ціни та поділити ринки збуту. Такий зговір фактично перетворює ринок олігополістичної конкуренції в ринок чистої монополії.

Фактори, що протидіють укладанню картельних угод:

а) адміністративна, матеріальна та кримінальна відповідальність учасників цінової змови;

б) відмінності у витратах та обсягах продаж фірм олігополістів, тому важко домовитись за ціну;

в) при “м’якій” олігополії кількість фірм у галузі надто велика для погод-ження дій;

г) серед учасників угоди можливо порушення угоди (зниження цін) з метою отримання додаткових замовлень;

д) економічний прибуток в галузі може приваблювати нових виробників.

3. Лідерство в цінах. Для олігополістичного ринку, на якому представлені різні за розмірами фірми властиве узгодження дій через механізм “лідерство в цінах”. Найважливіша фірма в галузі з мовчазної згоди інших визнається лідером в ціноутворенні, а всі інші її наслідують. Оскільки перепад цін пов’язаний з певним ризиком для ініціатора, то навіть лідер переглядає їх рідко. Перед цим він обов’язково повідомляє своїх партнерів, щоб дати їм можливість підготуватися до маневру і вивчити їх реакцію.

4. Ціноутворення за принципом “витрати плюс”. Варіант ціноутворення за принципом “витрати плюс” використовується лідерами для спрощення механізму розрахунку ціни. За основу беруть певні типові витрати, до яких додається економічний прибуток у вигляді надбавки. Цей метод не потребує глибокого вивчення кривих попиту, доходу та граничних витрат.

3. 
   Ефективність олігополії
   

Оскільки крива попиту на продукцію олігополіста завжди має спадний характер, то для нього ціна і гранична виручка ніколи не збігаються. Тому точка перетину кривих граничної виручки і граничних витрат завжди лежатиме лівіше від мінімального рівня середніх витрат. Отже олігополіст завжди обирає таке співвідношення “ціна-обсяг”, де обсяг менший, а ціну вища, ніж на конкурентному ринку. Суспільство погодившись на існування олігополії, змушене як обмежувати своє споживання, так і платити більшу ціну за продукцію.

Олігополіст отримує економічний прибуток не тільки в короткотер-міновому, але й в довготерміновому періоді, що пов'язано з існуванням суттєвих бар'єрів на шляху вступу в галузь нових фірм-конкурентів.

На думку деяких економістів, олігополія навіть більш небажана, ніж монополія, оскільки чиста монополія перебуває під постійним контролем держави, а олігополія маскуючись під монополістичну конкуренцію, обходить антимонопольне законодавство.

Деякі вчені вказують на позитивний ефект олігополії. На їх думку певні втрати суспільства від панування олігополії перекриваються виграшем від впливу олігополії на НТП.
Контрольні запитання

1. 
   Охарактеризуйте ознаки олігополістичного ринку.
   
2. 
   Які ви знаєте бар'єри для вступу в галузь в умовах олігополії?
   
3. 
   Як утворюються олігополії?
   
4. 
   Які варіанти ціноутворення олігополіста ви знаєте?
   
5. 
   В чому відмінності між чистою монополією та олігополією?
   
6. 
   Які ви знаєте варіанти поведінки олігополістичних фірм при зміні ціни на продукцію однієї з них?
   
7. 
   Чому крива попиту олігополіста має ламаний характер?
   
8. 
   Охарактеризуйте ціноутворення зумовлене таємним зговором.
   
9. 
   Як визначається ціна та обсяги реалізації при “лідерстві в цінах”?
   
10. 
    Поясніть метод ціноутворення за принципом “витрати плюс”.
    
11. 
    Які наслідки діяльності олігополій для суспільства та національної економіки?
    

Задачі

1. 
   Дослідження ринку легкових автомобілів виявило, що на ринку діють два виробники. Функції реагування кожного підприємства на дії іншого мають такий вигляд:
   

у=100-3х

х=100-3у

де х, у – це обсяги виробництва кожного з цих підприємств. Визначте пропорції розподілу ринку між ними, проілюструйте це графічно.

2. 
   На ринку будівельних склоблоків функціонують три підприємства, однакові за розміром. Граничні витрати кожного підприємства незмінні і однакові для всіх – 4 грн. за блок. Ринковий попит на продукцію галузі показано в таблиці:
   

Ціна за 1 склоблок, грн.	10	8	6	4	2
Обсяг попиту, тис. шт.	0	200	400	600	800

Якщо підприємства за таємною угодою розділять ринок порівну, то якою буде квота виробництва кожного підприємства і їх рівноважна ціна?

Основні терміни і поняття

• 
  “Жорстка” олігополія
  
• 
  Ламана крива попиту
  
• 
  Лідерство в цінах
  
• 
  “М'яка” олігополія
  
• 
  Ціноутворення за принципом “витрати плюс”
  
• 
  Ціноутворення зумовлене таємним зговором
  

Рекомендована література

1. 
   Базилевич В., Лук’янов В., Писаренко Н., Квіцинська Н. Мікроеко-номіка: Опорний конспект лекцій. – К.: Четверта хвиля, 1997. – С. 177-190.
   
2. 
   Гальперин В. М., Игнатьев С. М., Моргунов В. И. Микроэкономика: В 2-х т. / Общая редакция В. М. Гальперина. СПб.: Экономическая школа. 1999. Т. 2. – С. 166-254.
   
3. 
   Гамілтон Джонатан. Методичний посібник до “Мікроекономіки” Робер-та С. Піндайка та Деніела Л. Рубінфелда. – К.: Основи, 1996. – С. 124-129.
   
4. 
   Задоя А. О. Мікроекономіка: Курс лекцій. – К.: Т-во “Знання”, 2000. – С. 130-142.
   
5. 
   Карагодова О. О., Черваньов Д. М. Мікроекономіка. – К.: Четверта хвиля, 1997. – С. 139-143.
   
6. 
   Лисовицкий В. Н. Микроэкономика. Учеб. пособие для экономич. специальностей вузов. – К.: ИМСО МО Украины, НВФ “Студцентр”, 1997 – С. 94-99.
   
7. 
   Наливайко А. П., Євдокимова Н. М., Задорожна Н. В. Мікроеконо-міка: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. / За заг.ред. А. П. Наливайка. – К.: КНЕУ, 1999. – С. 118-126.
   
8. 
   Піндайк Роберт С., Рубінфелд Деніел Л. Мікроекономіка. – К.: Основи, 1996. – С. 391-422.
   
9. 
   Ястремський О. І., Гриценко О. Г. Основи мікроекономіки. – К.: Товариство “Знання”, 1998. – С. 487-497.
   

Тема 12. МОНОПОЛІСТИЧНА КОНКУРЕНЦІЯ
Монополістична конкуренція здійснюється тоді, коли відносно велика кількість фірм конкурують між собою за продаж диференційованого товару на ринку, де можлива поява нових продавців. Така ситуація є найбільш поширеною моделлю ринку. В повсякденному житті ми найчастіше зустрічаємось з виробником або продавцем, який орієнтується у своїй поведінці на монополістичну конкуренцію. Дослідження і вивчення такої поведінки і складає головну мету розгляду даної теми.
12.1. Ознаки і поширення монополістичної конкуренції
Ознаки монополістичної конкуренції:

1. 
   Товар кожної фірми є недосконалим замінником товару, що реалізується іншими фірмами. Продукт кожного продавця має виключні якості або характеристики, які надають йому переваги над іншими конкурентами. Диференціація може бути побудована на реальних та удаваних відмінностях.
   

Реальні відмінності:

а) якість товару (особливості сировини, якість роботи, дизайн);

б) місце продажу (невеличкий торговий кіоск на людному перехресті краще ніж великий магазин на околиці);

в) додаткове післяпродажне обслуговування (безкоштовна доставка купле-ного товару, гарантійний термін безкоштовного ремонту, сервісне обслуговування);

г) стимулювання збуту (зниження ціни оптовим або постійним покупцям, подарунки).

Щоб виділити свій товар серед інших, продавці часто крім реальних використовують удавані відмінності. Це досягається з допомогою активної реклами, використання відомих торгових знаків або торгових марок, іміджу фірми.

2. На ринку існує відносно велика кількість продавців (10, 40 чи 100), кожен з яких задовольняє незначну частку ринкового попиту. Частка кожного з виробників коливається від 1% до 10% продажу на ринку.

3. Продавці, встановлюючи ціни на свої товари або визначаючи обсяги продажу не враховують реакцію своїх конкурентів. Малоймовірно, щоб якийсь конкурент поніс збитки або втратив значну частку ринку при зменшенні продажної ціни будь-якою фірмою, оскільки він має унікальний товар, на який є досить сталий попит.

4. На ринку є умови для вільного входу і виходу. Вхід на ринок нових підприємств не заблокований, але більш складний, ніж за умов досконалої конкуренції, оскільки треба мати відповідний розмір капіталу, ноу-хау, та певний термін для визнання покупцями товарів нових торгових мереж. Крім того кількість вільних місць на ринках та можливих місць для будівництва магазинів також обмежена, що є додатковим бар'єром на шляху нових підприємців.
12.2. Короткострокова та довгострокова рівновага фірми

при монополістичній конкуренції
Еластичність кривої попиту підприємства, що функціонує в умовах монополістичної конкуренції, буде залежати від кількості його конкурентів та ступеня диференціації продукції, що ним виробляється. Чим більша кількість конкурентів та слабша диференціація продукції, тим більш еластичною буде крива попиту. Тобто, монополістична конкуренція, в такому випадку, наближатиметься до досконалої конкуренції. Якщо ж кількість конкурентів мала, а глибина диференціації значна, то крива попиту буде мати менш еластичний вигляд, що робить її схожою на криву попиту підприємства, що працює на монопольному ринку.

Крива попиту для ринку монополістичної конкуренції буде мати спадний характер (при незначному куті нахилу), тому подібно до монопольного ринку, крива граничної виручки завжди лежатиме нижче від неї. Отже підприємство в умовах монополістичної конкуренції у короткотерміновому періоді буде максимізувати прибуток або мінімізувати збиток, виготовляючи такий обсяг продукції, що відповідає координатам точки перетину кривих граничних витрат і граничної виручки.

Ф ірма здійснює випуск продукції Q₁, який відповідає точці Е. В цій точці MR=MC. При обсязі випуску Q₁ і ціні Р₁ фірма одержує прибуток на одиницю продукції, що дорівнює відрізку АВ. Загальна величина економічного прибутку дорівнює площі АВАТС₁Р₁ (рис. 12.1).

Фірма отримуватиме економічний прибуток, якщо крива її попиту перетинає криву середніх витрат.

Якщо ж вона проходить нижче ніж крива середніх витрат, але вище ніж крива середніх змінних витрат, то підприємство вирішує проблему міні-мізації збитків. Тобто, виробництво збиткове, але виручка покриває змінні витрати і частково постійні витрати.

Зупинка виробництва в такій ситуації приведе до збитків, що дорівнюватимуть постійним витратам.

Якщо крива попиту пройде навіть нижче ніж крива середніх змінних витрат, то фірма зупинить виробництво, бо не окуповуються навіть змінні витрати, не кажучи вже за постійні.

Якщо будь-яка фірма одержує економічний прибуток, то на цей ринок в довгостроковому періоді будуть виходити нові фірми, які зменшать попит на продукцію окремої фірми і обмежуватимуть її граничну виручку (MR) (рис. 12.2).

Т ому галузь знаходиться в стані рівноваги тоді, коли ціна на товар встановлюється на рівні середніх витрат LАС. При довгостроковій рівновазі криві попиту і криві витрат не перетинаються, а мають лише одну спільну точку, тобто:

Р = LAC

Вільний вхід до галузі не дозволяє фірмам отримувати в довгостроковому періоді економічний прибуток, а лише нормальний.
12.3. Ефективність монополістичної конкуренції
При аналізі конкурентного ринку ми довели, що

Р = МС = АТС_min

Але при монопольній конкуренції в стані рівноваги ціна не дорівнює граничним витратам, бо рівновага наступає при MC = MR. Оскільки при монопольній конкуренції ціна завжди більша за MR, то вона більша і за МС (P > MC). Відбувається деяке недовикористання ресурсів для виробництва товарів. Отже монопольна конкуренція не забезпечує оптимального розподілу та використання ресурсів. Є багато випадків недовикористання виробничих потужностей (автозаправка неподалік від іншої).

При монополістичній конкуренції ціна також більша за мінімальні середні витрати P > ATC_min. Отже, споживачі завжди платять на ринку монополістичної конкуренції за продукцію чи послуги більше, ніж це могло б бути на конкурентному ринку.

Таким чином, недовантажені потужності підприємств та завищені ціни – це плата суспільства за монополістичну конкуренцію.

Позитивним моментом є те, що монополістична конкуренція постійно націлює фірму на пошук варіантів виділення свого продукту серед аналогічних товарів галузі, найповніше враховуючи при цьому різноманітність потреб споживачів. Це досягається шляхом проведення нецінової конкуренції.

Методи нецінової конкуренції:

1. Пов’язані з удосконаленням продукту. Продукт може змінюватись без докорінної зміни його споживацьких якостей (упаковка, дизайн, способи продажу) але в довгостроковому періоді фірма орієнтується на розробку нових моделей товару, які втілюють в собі нові досягнення науки і техніки.

2. Орієнтовані на рекламно-пропагандистську діяльність. Мета рекла-ми  – збільшення частки продукції фірми на ринку та посилення лояльності споживачів до товару фірми.

Контрольні запитання

1. 
   Охарактеризуйте ринок монополістичної конкуренції.
   
2. 
   Які ви знаєте реальні та удавані відмінностях при диференціації товарів?
   
3. 
   Яку частку ринку займають фірми при монополістичній конкуренції?
   
4. 
   Якою буде еластичність попиту на продукцію фірми в умовах монополістичної конкуренції?
   
5. 
   Які особливості кривої попиту для ринку монополістичної конкуренції?
   
6. 
   Яку кількість продукції потрібно виробляти підприємцю при монополістичній конкуренції для максимізації прибутку?
   
7. 
   Охарактеризуйте довготермінову рівновагу в умовах монополістичної конкуренції.
   
8. 
   Назвіть і поясніть суть методів нецінової конкуренції.
   
9. 
   Охарактеризуйте ефективність монополістичної конкуренції.
   

Задача

1. Підприємство виробляє чоловічі костюми і діє на ринку монополістичної конкуренції. Гранична виручка підприємства описується формулою: MR=20-Q, а зростаючий відрізок кривої граничних витрат – формулою: МС=3Q-10. Якщо мінімальне значення довгострокових середніх витрат (LAC) дорівнює 11 грн., то який буде надлишок виробничих потужностей у підприємства?¹

Основні терміни і поняття

• 
  Диференціація продукту
  
• 
  Максимізація прибутку
  
• 
  Мінімізація збитку
  
• 
  Монополістична конкуренція
  
• 
  Недосконалий замінник
  
• 
  Нецінова конкуренція
  
• 
  Післяпродажне обслуговування
  
• 
  Реальні та удавані відмінності продукту
  
• 
  Реклама
  
• 
  Стимулювання збуту
  

Рекомендована література

1. 
   Базилевич В., Лук’янов В., Писаренко Н., Квіцинська Н. Мікроеко-номіка: Опорний конспект лекцій. – К.: Четверта хвиля, 1997. – С. 162-176.
   
2. 
   Гальперин В. М., Игнатьев С. М., Моргунов В. И. Микроэкономика: В 2-х т. / Общая редакция В. М. Гальперина. СПб.: Экономическая школа. 1999. Т. 2. – С. 255-304.
   
3. 
   Гамілтон Джонатан. Методичний посібник до “Мікроекономіки” Робер-та С. Піндайка та Деніела Л. Рубінфелда. – К.: Основи, 1996. – С. 121-124.
   
4. 
   Задоя А. О. Мікроекономіка: Курс лекцій. – К.: Т-во “Знання”, 2000. – С. 117-130.
   
5. 
   Лисовицкий В. Н. Микроэкономика. Учеб. пособие для экономич. специальностей вузов. – К.: ИМСО МО Украины, НВФ “Студцентр”, 1997 – С. 99-104.
   
6. 
   Наливайко А. П., Євдокимова Н. М., Задорожна Н. В. Мікроеконо-міка: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. / За заг.ред. А. П. Наливайка. – К.: КНЕУ, 1999. – С. 127-135.
   
7. 
   Піндайк Роберт С., Рубінфелд Деніел Л. Мікроекономіка. – К.: Основи, 1996. – С. 385-391.
   
8. 
   Ястремський О. І., Гриценко О. Г. Основи мікроекономіки. – К.: Товариство “Знання”, 1998. – С. 498-506.
   

Розділ 4

РИНКИ ФАКТОРІВ ВИРОБНИЦТВА

Тема 13. УТВОРЕННЯ ПОХІДНОГО ПОПИТУ
Згадайте загальну схему кругообігу товарів і грошей (див. тему 1, рис. 1.1). Згідно цієї схеми, підприємства і домогосподарства на ринку зустрічаються двічі: на ринку ресурсів домогосподарства є продавцями, а підприємства – покупцями; на ринку кінцевих товарів і послуг – навпаки. Отже ці два ринки тісно пов'язані між собою. Адже для підприємства ціни ресурсів визначають рівень виробничих витрат, обсяг виробництва товарів та його прибуток. А для домогосподарства ціна на ресурси визначає його грошові доходи та споживчий вибір. Співвідношення цін на різноманітні ресурси формує структуру спожи-вання та структуру доходів.

Тому завдання даної теми: дослідити ті фактори, що впливають на попит на економічні ресурси.

13.1. Похідний попит за досконалої конкуренції
Ресурси задовольняють потреби виробника не безпосередньо, а опосеред-ковано: виробник не купуватиме працю чи капітал, якщо вони не можуть бути використані продуктивно. Тому попит на будь-який ресурс залежить від продуктивності ресурсу при створенні товару.

В той же час, попит навіть на найпродуктивніший і найуніверсальніший ресурс буде близький до нуля, якщо товар, виготовлений з нього не матиме збуту. Отже попит на певний ресурс залежить також від попиту та ціни на виготовлений з нього товар, що реалізується на ринку кінцевих продуктів. Не тому дороге вино “Мускат червоний білого каменя”, що дорогий виноград з якого воно виготовлене, а навпаки: виноградники, що ростуть в унікальній по кліматичних умовах долині біля села Білокам'янка в Криму дорогі тому, що з них виготовляють це вино.

Таким чином, попит на ресурси є похідним попитом, тобто таким, що залежить від попиту на товари, що виробляються за їх допомогою.

Проаналізуємо ситуацію, коли виробник купує ресурси та продає продукт на конкурентному ринку.

Як відомо, в короткостроковому періоді діє закон спадної граничної продуктивності змінного фактора, тобто починаючи з певного моменту, кожна нова додаткова одиниця змінного фактора призводить до меншого приросту продукту, ніж попередня (табл. 13.1).¹

Таблиця 13.1

Граничний продукт змінного фактора в грошовому вираженні на конкурентному ринку (праця – змінний фактор, капітал – постійний)

L, чол.	TP, шт	MP, шт	P, грн.	TR, грн.	MRP, грн.
0	0	-	4	0	-
1	10	10	4	40	40
2	19	9	4	76	36
3	27	8	4	108	32
4	34	7	4	136	28
5	40	6	4	160	24
6	45	5	4	180	20
7	49	4	4	196	16
8	52	3	4	208	12
9	54	2	4	216	8
10	55	1	4	220	4

Граничний продукт в грошовому вираженні (MRP) – це продукт загальної виручки внаслідок використання кожної додаткової одиниці змінного фактора виробництва: