Книга мікроекономіка. Тема предмет і метод мікроекономіки
 Скачать 1.13 Mb.
|
Розділ 3ТЕОРІЯ РИНКОВИХ СТРУКТУР: РИНОК ПРОДУКТУ Тема 9. РИНОК ДОСКОНАЛОЇ КОНКУРЕНЦІЇЯк відомо, метою кожного підприємця є отримання прибутку. Однак обсяги прибутку залежать від ринкової ситуації, від типу конкуренції. В залежності від типу конкуренції, виділяють чотири групи ринків: досконалої (чистої) конкуренції, чистої монополії, монополістичної конкуренції та олігополії. В цій темі детальніше розглянемо проблеми вибору обсягів виробництва та максимізації прибутку для досконалої конкуренції. 9.1. Модель ринку досконалої конкуренції та її характеристики Умови досконалої (чистої) конкуренції. 1. Велика кількість продавців, які на рівних умовах конкурують між собою. Частка кожного з них на ринку має бути настільки мала (< 1%), що будь-які його дії (збільшення чи зменшення обсягу продаж, зміна ціни) ніяк не вплине на ринкову ситуацію. Такі умови досить рідкісні. Умовним прикладом ринку досконалої конкуренції можна назвати ринок сільськогосподарської продукції, біржові торги, продаж іноземної валюти в обмінних пунктах. 2. Стандартна продукція. Споживач не розрізняє продукцію різних продавців, йому однаково в кого купити певний товар. 3. Неможливість впливу окремого продавця на ринкову ціну. Прода-вець може продати товар дешевше ринкової ціни, але це ніяк не вплине на загальну ринкову ціну, через мізерну частку продавця на ринку. Крім того це суперечить припущенню про максимізацію вигоди кожним економічним суб’єктом. Продавець може також продавати товар дорожче його ринкової ціни, але в цьому випадку різко зменшиться попит на відповідний товар, адже продукція конкурентів виявиться дешевшою. 4. Відсутність нецінової конкуренції. Оскільки на ринку досконалої конкуренції товари стандартні, то підстав для нецінової конкуренції немає, оскільки вона, як правило, грунтується на диференціації товарів. 5. Інформація про ціни, технології та імовірний прибуток легко доступна, що забезпечує гнучке реагування на зміну ринкових умов. 6. Вільний вступ та вихід з галузі. Не повинно існувати ніяких законодавчих, технологічних, фінансових та інших перепон, що можуть завадити появі або зникненню підприємств, що виробляють певний товар. На відміну від ринкового попиту, крива попиту, з якою стикається окремий конкурентний виробник абсолютно еластична, адже скільки б продукції він не запропонував до продажу це ніяк не вплине на ринкову ціну (рис. 9.1.) .  а б Рис. 9.1 Відмінності ринкового попиту та попиту для конкурентного виробника: а) крива попиту для конкурентного виробника; б) крива ринкового попиту Особливості попиту на продукт конкурентної фірми виявляються через наступні показники: Сукупна (валова) виручка (TR) – це загальна виручка від продажу всього обсягу продукції: TR = QP, де Q – кількість товару, Р – його ціна. Середня виручка (AR) – це відношення сукупної виручки до кількості проданої продукції: AR = TR/Q = Р 3. Гранична виручка (MR) – це приріст валової виручки, що відбувся за рахунок продажу додаткової одиниці товару: M  R = ΔTR/ΔQЗалежність зміни перелічених показни-ків від обсягу виробництва продукції подано на рис. 9.2. С  укупна виручка конкурентного виробника зростає прямо пропорційно обсягу його продаж, а середня, гранична виручка та ціна товару в умовах конкурентного ринку будуть рівними між собою.9.2. Ринкова поведінка підприємства в короткостроковому періоді Для побудови моделі поведінки виробника потрібно дати відповіді на наступні питання: 1. Виробляти чи не виробляти продукт? 2. Якщо виробляти, то скільки? 3. Які прибутки чи збитки принесе це виробництво? В мікроекономіці є два методи пошуку відповідей на ці питання: 1. Сукупний аналіз (порівняння сукупної виручки і сукупних витрат). 2. Граничний аналіз (порівняння граничної виручки і граничних витрат). 1. Сукупний аналіз. Підприємство виробляє продукцію, якщо це приносить йому економічний прибуток або якщо збитки будуть меншими ніж у разі повного припинення виробництва. 1. Якщо TR > TC, то фірма вирішує завдання максимізації прибутку. 2. Якщо TC > TR, то фірма мінімізує збитки. Якщо фірма припинить виробництво, то її збитки дорівнюватимуть постійним витратам. Тому, якщо збитки від виробництва менші ніж постійні витрати, то таке виробництво слід продовжувати. Тоді сукупна виручка буде перевищувати змінні витрати: TC – TR < FC (FC + VC) – TR < FC → VC < TR Відповідь на друге питання: виробляти потрібно такий обсяг продукції, який максимізує прибутки або мінімізує витрати. Відповідь на третє питання: економічний прибуток чи збиток фірми дорівнює ризниці між сукупною виручкою і сукупними витратами (табл. 9.1). Таблиця 9.1. Вибір обсягів виробництва тортів в залежності від сукупної виручки і сукупних витрат
Наприклад, підприємець розпочав виробництво тортів, тоді з табл. 9.1 вип-ливає, що якщо ринкова ціна одного торта буде 15 грн., то валова виручка (TR1) при виробництві 5-7 тортів даватиме економічний прибуток (EP1). Макси-мальний прибуток (10 грн.) підприємець отримає, якщо вироблятиме 6 тортів. При ціні 13 грн. за торт, валова виручка ні при яких обсягах виробництва не перевищуватиме сукупних витрат, отже підприємець понесе збитки. Однак зовсім припиняти виробництво недоцільно, адже сукупна виручка (TR2) перевищує змінні витрати (VC), тобто відбувається зменшення збитків порівняно з постійними витратами (FC). Найменший збиток буде при виробництві 6 тортів – 2 грн. (порівняйте, при повній зупинці виробництва збиток складе 20 грн.). Цю ситуацію можна розглядати лише як тимчасову: підприємцеві необхідно якомога швидше вдосконалити виробництво, щоб зменшити витрати і отримати прибуток або якнайшвидше згорнути вироб-ництво (з найменшими втратами), щоб розпочати новий бізнес в іншій галузі. Реалізація тортів по ціні 9 грн. робить виробництво взагалі недоцільним: при будь-якому обсязі випуску збитки не стають меншими постійних витрат, тобто чим більше тортів виробляється, тим більшим стає збиток. В  ибір виробником варіантів поведінки на основі порівняння сукупних витрат і сукупної виручки можна представити графічно (рис. 9.3).1Я   кщо лінія сукупної виручки (TR1) перетинає криву сукупних витрат (ТС) і деяка її ділянка знаходиться вище ніж крива, то обсяги виробництва, що відповідають цій ділянці приноситимуть підприємцеві економічний прибуток.Якщо лінія валової виручки (TR2) лежить нижче кривої сукупних витрат, але вище кривої змінних витрат (VC) (на деякій ділянці), то виробник вирішує завдання мінімізації збитків. Якщо ж лінія сукупної виручки розміщена навіть нижче за криву змінних витрат, то найменші збитки підприємець матиме тоді, коли взагалі припинить виробництво. |