Книга мікроекономіка. Тема предмет і метод мікроекономіки
 Скачать 1.13 Mb.
|
і послуги Виручка витрати товари і послуги Рис. 1.1. Кругообіг товарів і грошей Поведінка економічних суб’єктів на ринку багато у чому залежить від стану конкурентного середовища. Тому в мікроекономіці особливу увагу приділяють конкуренції, окремо розглядаючи ринки чистої монополії, монополістичної конкуренції, олігополії та чистої конкуренції. Нормальним станом мікросистеми є її спрямованість на досягнення рівноваги як окремих суб’єктів (насамперед споживача та виробника), так і всієї системи. З’ясування механізмів встановлення та відновлення рівноваги мікросистеми – головне завдання мікроекономіки. Методологія мікроекономічного аналізу Мікроекономічні моделі Досягнення цілей мікроекономіки пов’язано з використанням певних методів пізнання економічного життя суспільства. Одними з основних методів дослідження в мікроекономіці є методи індукції і дедукції. Індукція – це хід дослідження від окремих фактів до загальних висновків і узагальнень. Економіст в цьому випадку починає з вивчення фактів. Фактами для нього служать статистичні дані, результати анкет, спостереження та ін. Дедукція – це висування гіпотез на основі несистематичних спостережень, практичного досвіду, інтуїції, логічних роздумів з послідуючою їх перевіркою на фактах. Тобто хід дослідження йде від попередніх висновків (гіпотез) до фактів. Гіпотеза – це попереднє судження про існування певної залежності між економічними явищами. Вивчаючи якесь економічне явище, економісти не можуть досліджувати всі його деталі. Абстрагування – це навмисне спрощення досліджуваного об’єкта шляхом виключення з аналізу деяких його деталей. Наприклад, при розгляді домогосподарства, ми не враховуєм смаки, уподобання та переваги кожного члена сім’ї, а вважаємо домогосподарство єдиною неподільною одиницею. Аналогічно при дослідженні споживчого кошика ми вважаємо, що споживач робить вибір не з кількох десятків товарів, а лише з двох. Так само при вивченні ринку праці ми для спрощення ситуації не будемо враховувати індивідуальні особливості кожного працівника, його рівень кваліфікації вмінь та навичок. Припущення “при інших рівних умовах”. Мікроекономіка формулює економічні закони, в яких вказується, що настання одного явища викликає інше, але тільки при інших рівних умовах. Тобто вважається, що всі інші фактори, які могли б вплинути на дане явище, залишаються незмінними. Наприклад, відомо, що зменшення ціни приводить до підвищення попиту на даний товар, але лише при незмінних інших факторах, бо якщо при зменшенні ціни погіршиться якість, то стверджувати, що попит зросте не можна. Функціональний аналіз має велике значення в мікроекономіці. У ході його здійснення в досліджуваному явищі виділяється головна риса, яка нас цікавить, а потім розпочинається пошук факторів, що на неї впливають. Після встановлення таких факторів визначається спосіб їх взаємодії з виділеною головною рисою, тобто функція. Слід зазначити, що з’ясування функціонального взаємозв’язку важливе навіть тоді, коли чітке визначення причинно-наслідкових зв’язків між досліджуваними явищами ускладнене. Рівноважний підхід до дослідження динамічних явищ і процесів – важлива риса мікроаналізу. Розглядаючи сталу динаміку економічних явищ, мікроекономіка намагається вивчити такий їхній стан, який характеризується відносною стабільністю, тобто рівновагою. Рівновага означає, що немає внутрішніх тенденцій до зміни існуючого стану. Якщо при незначних змінах зовнішнього середовища ситуація докорінно змінюється, то така рівновага називається нестійкою. Якщо при виникненні таких зовнішніх змін у самій системі з’являються сили, що відроджують рівновагу, то вона називається стійкою. Зміни зовнішніх умов можуть бути значними, тоді така економічна система перейде від одного рівноважного стану до іншого аналогічного стану. Методи статики і динаміки особливо широко використовуються у мікроекономічних дослідженнях. Метод статики передбачає порівняння різних рівноважних станів, при цьому перехід від однієї рівноваги до іншої залишається поза аналізом. Метод динаміки, навпаки, вимагає аналізу власне переходу від одного стану рівноваги до іншого. Граничний аналіз – це технічний прийом, що широко використовується в побудові мікроекономічних моделей. Це дослідження того, як кожна додаткова операція, здійснена за певний період, впливає на мету, досягти якої прагне людина. Прикладами таких граничних величин можуть бути граничні витрати (витрати, необхідні для збільшення результату на одиницю) чи гранична корисність (корисність, що її приносить споживання додаткової одиниці блага). Кінцевим завданням мікроекономічних досліджень є розробка теорій та моделей. Економічна модель – це система взаємозв’язків між економічними змінними, яка дає змогу прогнозувати результат. Економічні змінні – це натуральні або вартісні величини, які можуть набувати можливих значень. Метою економічного моделювання є намагання допомогти зрозуміти, як діє той чи інший сектор економіки. Помилково вважати, що чим більше модель схожа на реальний об’єкт, тим вона краща. Критерієм корисності економічної моделі є не її відповідність реальним економічним процесам, а відповідність отриманих за її допомогою прогнозів реальним подіям. Саме тому модель має бути максимально простою, що дасть змогу розширити масштаби та ефективність її використання. Побудова моделі пов’язана з втратою певної частини інформації про об’єкт, який досліджується. Це допомагає абстрагуватися від його другорядних елементів, сконцентруватися на основних складових системи та їхніх взаємозв’язках. Відомі величини, що вводяться у модель в готовому вигляді, називаються ендогенними. Одним з найпростіших видів економіко-математичного моделювання є моделювання у двохвимірному просторі – за допомогою графіків. Цей метод часто використовується у мікроекономіці. Трьохвимірні графіки складніші для сприйняття, тому їх рідше використовують, а багатовимірних графіків не існує взагалі. Контрольні запитання Що вивчає мікроекономіка? Чому обмеженість ресурсів примушує людину робити вибір? Мікро- та макроекономіка, спільні риси і відмінності. Історія виникнення та еволюція мікроекономіки. Охарактеризуйте основні проблеми мікроекономіки. Назвіть функції мікроекономіки. Дайте визначення позитивної та нормативної мікроекономіки. Дайте характеристику об’єктів та суб’єктів мікроекономіки. Основні фактори виробництва. Властивості факторів виробництва. Характеристика взаємовідносин між продавцем і покупцем. Характеристика кругообігу товарів і грошей. Дайте характеристику методів індукції та дедукції. Методи абстрагування та припущення “при інших рівних умовах”. Охарактеризуйте функціональний аналіз та рівноважний підхід. Методи статики і динаміки, граничний аналіз. Дайте характеристику економічних моделей та економічних змінних. Основні терміни і поняття Абстрагування Взаємозаміщуваність Взаємодоповнюваність Граничний аналіз Дедукція Держава Домогосподарство Економічна модель Економічні змінні Ефект Робін Гуда Індукція Капітал Макроекономіка Методи статики і динаміки Мікроекономіка Мікросистема Нормативна мікроекономіка Обмеженість ресурсів Підприємницькі здібності Підприємство Позитивна мікроекономіка Праця Припущення “при інших рівних умовах” Природні ресурси (праця) Рівноважний підхід Фактори виробництва Функціональний аналіз Рекомендована література Базилевич В., Лук’янов В., Писаренко Н., Квіцинська Н. Мікроеко-номіка: Опорний конспект лекцій. – К.: Четверта хвиля, 1997. – с. 8-19. Гальперин В. М., Игнатьев С. М., Моргунов В. И. Микроэкономика: В 2-х т. / Общая редакция В. М. Гальперина. СПб.: Экономическая школа. 1999. Т. 1. – с. 13-38. Гамілтон Джонатан. Методичний посібник до “Мікроекономіки” Робер-та С. Піндайка та Деніела Л. Рубінфелда. – К.: Основи, 1996. – с. 11-14. Задоя А. А., Петруня Ю. Е. Основы экономики: Учеб. пособие. – К.: Вища шк. – Знання, 1998. – с.8-23. Задоя А. О. Мікроекономіка: Курс лекцій. – К.: Т-во “Знання”, 2000. – с. 9-21. Карагодова О. О., Черваньов Д. М. Мікроекономіка. – К.: Четверта хвиля, 1997. – с. 3-6. Лисовицкий В. Н. Микроэкономика. Учеб. пособие для экономич. специальностей вузов. – К.: ИМСО МО Украины, НВФ “Студцентр”, 1997 – с. 7-10. Наливайко А. П., Євдокимова Н. М., Задорожна Н. В. Мікроеконо-міка: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. / За заг.ред. А. П. На-ливайка. – К.: КНЕУ, 1999. – с. 6-12. Основи економічної теорії: політекономічний аспект: Підручник / Г. Н. Климко, В. П. Нестеренко, Л. О. Каніщенко та ін.; За ред. Г. Н. Климка, В. П. Нестеренка. – 2-ге вид., перероб. і допов. – К.: Вища шк. – Знання, 1997. – с. 198-205, 259-286. Піндайк Роберт С., Рубінфелд Деніел Л. Мікроекономіка. – К.: Основи, 1996. – с. 20-32. Ястремський О. І., Гриценко О. Г. Основи мікроекономіки. – К.: Товариство “Знання”, 1998. – с. 5-49. Розділ 1 ТЕОРІЯ ПОВЕДІНКИ СПОЖИВАЧА Тема 2. ТЕОРІЯ ГРАНИЧНОЇ КОРИСНОСТІ І ПОВЕДІНКА СПОЖИВАЧА Споживач, виходячи на ринок, має мету придбати деяку кількість товарів або послуг для того, щоб задовольнити свої потреби. При цьому він орієнтується на властивості товарів задовольняти потреби та приносити задоволення. Завдання цієї теми – викласти основні положення теорії граничної корисності, дати поняття потреб, економічних благ, рівноваги споживача. Поняття потреби, види потреб. Економічні блага Потреби – це внутрішні збуджуючі стимули діяльності людини. Це стан незадоволення, який людина хоче змінити або задоволення, яке вона хоче продовжити. Враховуючи різноманітність людських потреб, їх можна об’єднати в групи, використовуючи ті чи інші класифікаційні ознаки. Ось лише деякі із можливих класифікацій потреб: За суб’єктами потреби поділяються на: а) кінцеві; б) проміжні. Кінцеві потреби – це потреби самої людини як біосоціальної істоти, їх ще називають особистими потребами. В результаті їх задоволення відтворюється сама людина. Блага, що задовольняють кінцеві потреби, отримали назву – предмети споживання (їжа, одяг, житло і т. д.). В результаті споживання ці блага виходять із економічного обороту. Проміжні потреби – це потреби, які лише опосередковано пов’язані із самою людиною. Це потреби господарських структур. Вони потрібні для створення нових благ, тому ці потреби називають виробничими, а блага, що їх задовольняють – засобами виробництва (верстати, обладнання, матеріали). В процесі споживання ці блага не знищуються, а служать для задоволення інших проміжних або кінцевих потреб. По формі задоволення: а) індивідуальні; б) колективні. Індивідуальні потреби людина в змозі задовольнити сама без об’єднання з іншими суб’єктами (сон, їжа і т. д.). Колективні потреби вимагають об’єднання колективних зусиль (водопровід, газопостачання). По формі виникнення: а) первинні; б) вторинні. Первинні потреби є по своїй природі фізіологічними і, як правило, вродженими (вода, їжа, повітря, сон і т. д.). Вторинні потреби по своїй природі психологічні (успіх, влада, повага). Первинні потреби закладені в людині генетично, а вторинні залежать від життєвого досвіду, тому вторинні потреби людей більш різноманітні ніж первинні.Одночасно задовольнити всі потреби неможливо. Тому людина кожного разу повинна вирішувати: яку потребу задовольнити зараз, а з якою можна почекати. Іншими словами, людина ранжує потреби по ступеню їх важливості в кожний даний момент. По А. Маслоу1 всі потреби розділяються на п’ять груп. Фізіологічні потреби, задоволення яких необхідне для виживання. Потреби в безпеці і захищенності: включають потреби в захисті від фізичних і психологічних небезпек з боку навколишнього середовища і впевненність в тому, що фізіологічні потреби будуть задоволені і в майбутньому. Соціальні потреби – це поняття, що включає почуття належності до чого або кого-небудь, відчуття, що тебе приймають інші. Потреба в повазі включає потребу в самоповазі, компетентності, визнанні. Потреба в самовираженні – це потреба в реалізації своїх потенційних можливостей та рості як особистості (рис. 2.1.). САМО- ВИРАЖЕННЯ ПОВАГА СОЦІАЛЬНІ ПОТРЕБИ БЕЗПЕКА І ЗАХИЩЕННІСТЬ ФІЗІОЛОГІЧНІ ПОТРЕБИ        Рис. 2.1. Ієрархія потреб по А. Маслоу В кожний конкретний момент часу людина буде намагатися задовольнити ті потреби, які для неї є найбільш важливими. Перш ніж потреба наступного рівня стане найбільш потужним визначаючим фактором в поведінці людини, повинна бути задоволена потреба більш низького рівня. Блага – це товари, послуги та соціальні й екологічні умови, які задовольняють потреби людини або які людина вимушена споживати чи використовувати. Економічні блага – це блага, в яких відчувається певна нестача, тобто їх не вистачає на всіх. В залежності від своєї корисності блага поділяються на блага з додатною корисністю та блага з від’ємною корисністю (або антиблага). Блага з додатною корисністю (Goods) – це блага, збільшення обсягу яких у розпорядженні людини є привабливим для неї (відпочинок, житло, одяг, більшість продуктів харчування). Блага з від’ємною корисністю або антиблага (Bads) – це блага, збільшення яких небажане для людини (наявність СО2 у повітрі або радіонуклідів у довкіллі є антиблагом для всіх, хоча в кожної людини є особисті антиблага). Залежно від впливу рівня доходу на обсяг споживання розрізняють нормальні блага та блага низької споживчої цінності (неякісні блага). Нормальні блага – блага, обсяг споживання яких зростає при зростанні доходу (більшість товарів і послуг). Блага низької споживчої цінності – блага, обсяг споживання яких спадає при зростанні доходу (одяг чи взуття, що вийшли з моди; дешеві продукти харчування). Залежно від впливу ціни на обсяг споживання розрізняють звичайні блага та блага (товари) Гіффена. Звичайні блага – блага, обсяг споживання яких зростає при зниженні ціни (більшість товарів і послуг). Блага (товари) Гіффена – блага, обсяг споживання яких спадає (зростає) при зниженні (підвищенні) ціни (картопля, хліб, крупа інші порівняно дешеві продукти харчування, що мають значну частку в раціоні споживача). Для кращої наочності класифікація економічних благ за ціною та рівнем доходу зображена на рис. 2.21.
| |||||||||
