Книга мікроекономіка. Тема предмет і метод мікроекономіки
 Скачать 1.13 Mb.
|
  Рис. 2.2. Класифікація економічних благ за рівнем доходу та ціною Поняття корисності, сукупна та гранична корисність Корисність – це задоволення, яке споживач отримує від споживання товарів чи послуг або від будь-якої діяльності. Термін “корисність” ввів англійський вчений Ієремія Бентам2 (1748-1832). Корисність – поняття виключно індивідуальне: те, що для одного споживача може мати високу корисність, іншим може сприйматися як антиблаго (наприклад, кава, сигарети, алкоголь). Тому відносно цих благ термін “корисність” має певну невідповідність, економісти давно намагаються замінити його. Відомий російський економіст М. Х. Бунге3 пропонував використовувати термін “годність” (придатність). “Потреба в наркотичних речовинах, – писав він, – безсумнівна, але чи можна сказати, що опіум і гашиш корисні для курців, – вони лише годні як речовина для наркотичного сп’яніння”1. А французький економіст Ш. Жид2 пропонував термін “бажаність”. На його думку такий термін не може характеризуватися моральністю чи аморальністю, не може бути розумним чи безрозсудним. Термін “бажаність” підтримував також відомий американський економіст і статистик І. Фішер. Він вказував на перевагу антоніма “небажаність” в порівнянні з “безкорисністю” чи ще гірше з “антикорисністю”. Однак термін “корисність” пережив своїх критиків і використовується й нині. На думку багатьох сучасних дослідників, корисність не підлягає кількісному виміру (ординалістська точка зору), тому блага, як носії певної корисності для споживача, можуть бути виміряні тільки порядково: споживач здатний визначитися з черговістю, послідовністю, в якій би він обирав ці блага для задоволення своїх потреб. Існує також інша точка зору (кардиналістська), яка допускає кількісне вимірювання корисності. Таке вимірювання досить умовне, оскільки немає чітко визначеної одиниці виміру. Для порівняння різних корисностей використовують умовні бали (ютили – від utility (корисність), які споживач присвоює благам. Однією з концепцій чисельної кардинальної вимірності корисності є трактування корисності як жертви. Корисність певної кількості блага (певного набору благ) оцінюється величиною еталонного блага, яким особа здатна пожертвувати заради отримання одиниці блага, яке оцінюється. Таким чином, на основі експертних опитувань, можна чисельно визначити корисність. Розрізняють пряму, непряму та повну корисність. Якщо благо безпосередньо впливає на умови життя людини, то вважається, що воно має пряму корисність. Якщо благо безпосередньо не впливає на добробут людини, але використовується для виготовлення товарів, що мають пряму корисність, то вважається, що воно має непряму корисність. Сукупність прямої та непрямої корисності є повною корисністю блага. Функція корисності – це співвідношення між обсягами товарів і послуг, що споживаються, і рівнем корисності (задоволеності від споживання товару), якого досягає споживач. Функція корисності може бути представлена як: U=f(х, y,…..n), (2.1) де U – корисність; х, y,…..n – кількість відповідних товарів, що споживаються за певний період. Сукупна корисність (Total Utility) – це загальне задоволення, яке отримує споживач від спожитих ним товарів чи послуг. Сукупна корисність зростає в процесі споживання, але вона зростає все меншими і меншими темпами (див. рис. 2.3.а).  TU 1     0 9  8  7   MU 6 5 5 4    а 4 б3    3 2   21   1 0   0 1 2 3 4 Х 1 2 3 4 5 Х Рис. 2.3. Закон спадної граничної корисності TU – сукупна корисність; MU – гранична корисність; Х – кількість товару, що споживається. Гранична корисність (Marginal Utility) – це приріст корисності від споживання кожної додаткової одиниці товару чи послуги (див. рис. 2.3.б). Згідно із законом спадної граничної корисності (закон Госсена) величина граничної корисності має тенденцію зменшуватися по мірі збільшення кількості товару, що споживається. Із розглянутого вище закону спадної граничної корисності є деякі винятки1. Для антиблаг максимальна корисність спостерігається за їх відсутності, а функція корисності є монотонно спадною (рис. 2.4).  TU Із зростаючою TU  граничною  шкодою Із спадною граничною шкодою   Х ХРис. 2.4. Корисність антиблага Рис. 2.5. Зростаюча гранична корисність: глобальна і на інтервалі І   TU ноді трапляються випадки, коли гранична корисність може бути зростаючою (люди, що перебувають в полоні сильних пристрастей: колекціонери, наркомани, алкоголіки і т. д.) (рис. 2.5). Зростаюча гранична корисність може спостерігатись інколи лише у певному інтервалі споживання блага (алкоголь). Є  Рис. 2.6. Корисність ліків Х блага з додатною корисністю, які при надмірному споживанні можуть бути антиблага-ми, наприклад, ліки (рис. 2.6). Корисність ліків полягає в суворому дозуванні. Так само надмірне перебування на сонці може призвести до опіків та захворювання шкіри. 2.2. Поняття рівноваги споживача. Другий закон Госсена Рівновага споживача – це оптимальний набір товарів, що максимізує корисність при певному обмеженому рівні бюджету (доходу) споживача. Така рівновага передбачає, що як тільки споживач отримує даний набір товарів, у нього зникає стимул замінювати цей набір на інший. Якщо споживач не заощаджує частину своїх доходів, не бере та не дає в борг, то бюджет споживача можна виразити через його витрати: I = PAA + PBB + … + PXX, (2.2) де I – бюджет споживача; А, В, … Х – споживчі товари; PA, PB, … PX – ціни відповідних товарів. Рівність 2.2 називають бюджетним обмеженням. Загальна умова рівноваги споживача означає, що споживач розподіляє свій бюджет (дохід) на всі товари таким чином, щоб урівняти граничну корисність, що припадає на одну грошову одиницю, яка витрачається на кожний товар, тобто для всіх реально спожитих товарів А, В, С,… виконується рівність: MUА/РА = MUВ/РВ = MUС/РС =…= λ, (2.3) а для всіх неспожитих товарів Y, Z,… виконуються нерівності: MUY/РY ≤ λ, MUZ/РZ ≤ λ,… (2.4) де MUА, MUВ, MUС, MUY, MUZ – граничні корисності товарів A, B, C, Y, Z; PA, PB, РС, РY, РZ – ціни товарів A, B, C, Y, Z; λ – деяка величина, що характеризує граничну корисність грошей. Припустимо, що MUА/РА > MUВ/РВ, наприклад, MUА= 40 ютилів за 1 кг., РА= 2 грн/кг., MUВ= 50 ютилів за 1 кг., РВ = 4 грн/кг., тому: MUА/РА = 40/2 > 50/4 = MUВ/РВ (2.5) Очевидно, що при цьому покупець не досягає максимуму задово-лення. Він може скоротити споживання товару В на 1 кг., втративши 50 ютилів. Але на зекономлені 4 грн. можна купити 2 кг товару А, що дасть додатково приблизно 80 ютилів (приблизно тому, що другий кілограм товару А може принести меншу корисність, наприклад, 39, а не 40 ютилів). Чистий виграш складе приблизно 80-50=30 ютилів. Із зменщенням споживання товару В збільшується його гранична корис-ність і, навпаки, із збільшенням споживання товару А зменшується його гранична корисність. Тому різниця між MUА/РА і MUВ/РВ буде зменшува-тися. Перерозподіл витрат буде тривати до тієї пори, поки відношення граничної корисності до ціни для кожного, реально спожитого товару не стане однаковим: MUА/РА = MUВ/РВ = MUС/РС (2.6) Споживач, який максимізує свою корисність, купуватиме товари таким чином, щоб їх граничні корисності у розрахунку на грошову одиницю ціни були рівні. Цей підхід називається еквімаржинальним принципом. Відношення MUА/РА показує приріст загальної корисності в результаті збільшення витрат на товар А на 1 грн. Кожне відношення із рівності (2.3) можна вважати граничною корисністю грошей (точніше 1 гривні). Величина λ показує на скільки ютилів збільшується загальна корисність при збільшенні доходу споживача на 1 грн. Нерівності (2.4) показують, що, якщо вже перша гривня, витрачена на придбання товару Z, приносить споживачу недостатньо високу корисність, то він взагалі відмовляється від споживання цього товару. Рівність (2.3) показує, що в стані рівноваги (максимум корисності при заданих смаках споживача, цінах та доходах) корисність, отримана від останньої грошової одиниці, потраченої на придбання будь-якого товару, однакова незалежно, від того на який товар вона витрачена. Це положення отримало назву другого закону Госсена. З формули (2.3) також випливає, що ціна обернено пропорційно впливає на обсяг попиту на певний товар. Дійсно із збільшенням ціни на товар А, зменшується перше відношення рівності (2.3). щоб встановити втрачену рівність та максимізувати загальну корисність, споживачеві необхідно зменшувати споживання товару А. Отже із збільшенням ціни на певний товар зменшується попит на нього. Рівність (2.6) можна трансформувати в: MUА/ MUВ = РА/РВ (2.7) Рівність (2.7) називають рівнянням рівноваги з кардиналістських позицій. Контрольні запитання Поняття потреби її види. Поняття “благо”, “антиблаго”, “економічне благо”, їх сутність. Класифікація економічних благ. Поясніть значення поняття “корисність”. Охарактеризуйте пряму, непряму та повну корисність. Дайте визначення функції корисності. Динаміка сукупної та граничної корисності. Принцип дії закону спадної граничної корисності. Наведіть приклади деяких винятків із першого закону Госсена. Охарактеризуйте рівновагу споживача і еквімаржинальний принцип. Поняття граничної корисності грошей. Зв’язок зміни цін одного з благ зі зміною обсягу попиту на нього. Дайте визначення другого закону Госсена. Завдання 1. 1 кг. огірків ціною 2 грн. приносить споживачеві задоволення у розмірі 8 ютилів. Яку корисність в ютилях принесе споживання 1 кг. помідорів по ціні 3,5 грн., при умові, що споживач знаходиться в стані рівноваги? 2. Споживач витрачає 38 грн. на місяць на яблука і банани. Гранична корисність яблук для нього визначається виразом: 28 - 2Х, де Х – кількість яблук, кг. Гранична корисність бананів становить: 20 - 2Y, де Y – кількість бананів, кг. Ціни товарів відповідно: РХ = 2 грн., РY = 4 грн. Яку кількість яблук та бананів придбає раціональний споживач? 3. Споживач робить вибір між двома товарами Х та Y. Граничну корисність кожного з них для споживача наведено в таблиці:
Яку кількість кожного товару придбає раціональний споживач, якщо його бюджет становить 18 грн., а ціни товарів: РХ=2грн., РY=3грн. Споживач здійснює вибір між купівлею лимонів і апельсинів. В таблиці наведено корисність різної кількості лимонів і апельсинів для споживача.
|