Книга мікроекономіка. Тема предмет і метод мікроекономіки

• Название: Тема предмет і метод мікроекономіки
• Дата: 14.12.2021
• Размер: 1.13 Mb.
• Имя файла: Книга мікроекономіка.doc
• Тип: Документы; #303453
• страница: 5 из 18

Повні субститути, для яких MRS_yx=1, одержали назву гомогенів.

Наприклад, якщо покупець вважає, що пляшка кефіру, куплена в будь-якому магазині міста, ідентична, то це гомогенний товар.
Якщо два літри молока, купленого в магазині, за своїми якостями рівноцінні літру молока, купленого в магазині за своїми якостями рівноцінні літру молока, купленого на базарі то маємо повний субститут з MRS_ху=2
2. Повні доповнення – товари, які можуть споживатися в фіксованій пропорції.

Карти кривих байдужості для повних доповнень (рис. 3.7) показують що для споживання товару X в певній кількості потрібна певна кількість товару Y. Їх співвідношення визначене точками, розташованими на прямій, яка виходить із початку координат під кутом, визначеним мінімальним необхідним співвідношеням:

Для набору a це (x0, y0);

Для набору b - (x1, y1), хоч будь-який із товарів можна придбати додатково у будь-якій кількості.

3. 
   Шкідливі товари – це та група товарів, споживання яких шкідливе для споживача. Прикладом є інтенсивність функціонування підприємств і забруднення навколишнього середовища. Криві байдужості для таких товарів (рис. 3.8.а) показують, що з інтенсифікацією виробництва зростає забруднення навколишнього середовища.
   

Кількість Кількість

ш кідливих U2 робочих

речовин U1 місць U

U0


а б




Кількість робочих місць Забруднення

Рис. 3.8. Криві байдужості для шкідливих товарів

Тепер побудуємо криву байдужості, яка відображає взаємозв’язок між забрудненням навколишнього середовища і компенсацією цієї обставини у вигляді збільшення кількості робочих місць. Тут спостерігається парадоксальне явище: виявляється, людина звикає до шкідливих впливів, вимагаючи все менше компенсацій (рис. 3.8.б), тобто крива байдужості є опуклою догори функцією.

Гранична норма заміщення благ. Аналізуючи криві байдужості, слід звернути увагу на здатність товарів до взаємозамінювання. Якщо для спрощення ситуації розглянути набір споживача, що складається лише з двох благ, наприклад молока і хліба, то зменшення споживання молока на певну кількість може бути компенсоване збільшенням споживання хліба і навпаки. При цьому споживач буде на одній і тій самій кривій байдужості, тобто отримуватиме однакове задоволення.

Г ранична норма заміщення (субсти-туції) – це кількість товару Y, від якої споживач відмовився б, щоб отримати ще одну одиницю товару X, залишаю-чись на цій же кривій байдужості.

Я
Х2

Х1

Х

Рис. 3.9. Гранична норма заміщенння
к бачимо з рис.3.9, зменшення обся-гу споживання товару Х на ∆Х (Х2 - Х1) компенсується збільшенням споживання товару Y на ∆Y (Y2-Y1).

Тому граничну норму заміщення (MRS_XY) можна розрахувати так:

MRS_XY = (∆Y/∆X) (3.1)

Гранична норма заміщення завжди виражається від’ємним числом (MRS_XY < 0), адже ∆X < 0, оскільки Х2 < Х1. На це потрібно звернути особливу увагу, тому що деякі автори, щоб показати, що MRS_XY < 0, помилково ставлять перед дробом знак “–“. Насправді ж цей “мінус” не потрібний оскільки він “захований” в самому ∆X.
3.3. Бюджетні обмеження і можливості споживача
Як зазначалося, вибір споживача залежить не тільки від його уподобань і переваг, а й від бюджету.

Бюджет – це кількість грошей, яка доступна споживачеві для витрат у певний період часу. Дохід споживача та купівельна сила грошей (тобто ціни товарів) визначають бюджетні обмеження споживача.

Для аналізу впливу бюджетних обмежень на вибір споживача введемо деякі обмеження:

1. Весь дохід споживач витрачає тільки на придбання товарів X та Y (наприклад: котлети та пиріжки).

2. Споживач не робить заощаджень та не залучає до витрат попередні заощадження.

3. Споживач не дає та не бере кредити.

У цьому випадку дохід споживача (І) дорівнюватиме всім його витратам:

I=P_ХХ+P_YY, (3.2)

де P_X і P_Y – ціни відповідних благ, наприклад булочки і молока.

За рівнянням (3.2) можна визначити набори товарів X та Y, для придбання яких споживач витратить однакові кошти. За умови, що I=20 грн., P_X=1грн., а P_Y=2грн., варіанти можливих наборів наведено в табл. 3.1.

Таблиця 3.1.

Набори товарів, що можуть бути придбані за певних бюджетних обмежень

Набір товарів	N1	N2	N3	N4	N5	N6
Булочки, шт. Молоко, л.	0 10	4 8	8 6	12 4	16 2	20 0

Ц ю залежність можна подати графічно (рис. 3.10).

Y

I/P_Y N1
8 N2

•N8 N3 •N7

6

N4

4

N5

2

N6

4 8 12 16 I/P_X X

Рис. 3.10. Лінія бюджетних обмежень

Лінія бюджетних обмежень, що міститься на цьому графіку показує всі ті набори товарів X та Y, які бюджет споживача дає змогу йому придбати. Якщо споживач захоче придбати набір, що відповідає коорди-натам точки N7, то бюджет не дозволить йому цього зробити; якщо він зупиниться на наборі N8, то не витратить усі кошти, що у нього є.

Оскільки лінія бюджетних обмежень пряма, вона має постійний нахил, який можна виразити через граничну норму заміщення:

MRS = ∆Y/∆X = – P_X / P_Y.

Чим крутіша лінія бюджетного обмеження, тим більшою кількістю товару Y треба пожертвувати для отримання додаткової одиниці товару  X.

Вплив змін доходу та цін на положення лінії бюджетних обмежень. Зміна доходу та цін на товари змінює положення лінії бюджетного обмеження. Якщо збільшується дохід, то крива пересувається вправо, а якщо дохід змен-шується – то вліво. При цьому кут нахилу лінії залишається незмінним. Навпа-ки, якщо змінюється ціна на продукт, то це призводить до зміни кута нахилу лінії: він збільшується при зростанні цін на товар X та зниженні цін на товар Y і зменшується, якщо на ринку складається протилежна ситуація (рис. 3.11.).

Y зміна доходу Y зниження цін Y зростання цін на товар Х на товар Y

а Х б Х в Х

Рис. 3.11. Вплив змін доходу та цін на лінію бюджетних обмежень
3.4. Рівновага споживача
Споживач максимізує корисність при наявності певних бюджетних обмежень, тому завдання моделі поведінки споживача є пояснення того, як на його вибір впливають уподобання, дохід і ціни на товари. Для наочної демонстрації процесу вибору сумістимо на одному графіку карту кривих байдужості та лінію бюджетних обмежень якогось споживача (рис. 3.12).

X

Y

Рис. 3.12. Рівновага споживача

Максимальна корисність, яка доступ-на при заданому бюджеті досягається то-ді, коли споживається комбінація товарів, що відповідає точці, де бюджетна лінія дотикається до найвіддаленішої від початкукоординат кривої байдужості. Рівновага споживача відповідає комбіна-ції товарів, яка максимізує корисність при заданому бюджетному обмеженні.


А₁


U₃


U₂
А₃


U₁
А₂

І


Як тільки споживач отримує такий набір, у нього зникають стимули замінювати його на інший.

Рівновазі споживача можна дати геометричне тлумачення. Якщо рівновага досягається у точці дотику лінії бюджетних обмежень I до кривої байдужості U2, то це означає, що у точці A3 нахил цих двох ліній збігається (довідково: нахил кривої у будь-якій точці відповідає нахилу дотичної, проведеної до неї у цій точці).

Кутова і внутрішня рівновага. Рівновага споживача, при якій він придбає обидва товари, називається внутрішньою. Однак може статися, що споживач буде максимізувати свою корисність, зупинившись на придбанні лише одного товару. Така рівновага називається кутовою. Наприклад, студент, що споживав молоко і булочки вирішив обмежити споживання молока, тоді кут нахилу кривої байдужості значно зросте, і в жодному місці лінія бюджетних обмежень не зможе бути дотичною до такої кривої байдужості. Рівновага буде досягатися в точці, яка відповідає максимально можливій кількості булочок, що може придбати студент залежно від його бюджету (рис.3.13).

У
Y

Рис. 3.13. Кутова рівновага споживача

Х

I2

I1

U1

U2
наведеному прикладі кутова рівновага може перетворитися у внутрішню, коли ціни значно знизяться на молоко чи значно зростуть на булочки. Якщо споживач взагалі не бажати-ме відмовлятися від булочок заради молока, то крива байдужості матиме вигляд вертикальної прямої, і перехід від кутової рівноваги до внутрішньої буде взагалі неможливий.

В
I2

I1

U!

U2

Y

X

Рис. 3.14. Кутова рівновага (Х – антиблаго)
иключно кутовою рівновага споживача бу-де і тоді, коли один з товарів є антиблагом, тоб-то таким, що має від’ємне значення корисності для споживача. У цьому разі зміниться сам ха-рактер кривої байдужості; замість спадної вона стане зростаючою. Наприклад, через зайву вагу споживач взагалі не хоче вживати калорійні булочки, тоді його приваблюватиме той набір, де менше булочок, а рівновага (максимізація корисності) досягатиметься у точці, що відпові-дає максимальній кількості молока, яку він може придбати, виходячи з бюджету (рис. 3.14).

Адже споживач ніколи добровільно не придбає антиблаго. Зауважимо, що практично кожен товар може перетворитися на антиблаго, коли він доступний у такій кількості, що повністю задовольняє потреби споживача. Точка, в якій споживач перестає розглядати додаткове споживання як таке, що приносить користь, називається точкою насичення.

3.5. Рівняння рівноваги: ординалістський підхід
Розглянемо пару абсолютно необхідних благ за співвідношенням між параметрами кривих байдужості та бюджетною лінією у стані рівноваги.

Абсолютно необхідними є блага, відсутність яких не компенсується ніякою кількістю інших благ, тобто в наборі споживача є хоч невелика кількість кожного з цих благ.

Геометрично, мовою поверхонь байдужості, це означає, що поверхня байдужості не торкається осі, на якій відкладається кількість абсолютно необхідного блага (рис.3.2).

З абсолютної необхідності благ випливає, що у стані рівноваги (А*, В*)

А* > 0, В* > 0, Р_АА* + Р_ВВ* = I (3.3)

Іншими словами, кожне благо наявне у меню, а бюджет використо-вується повністю.

Нехай для повного набору благ, для якого виконується (3.3), має місце

MRS_АВ < – Р_А/Р_В (3.4)

За означенням граничної норми заміни MRS_АВ = ∆В/∆А

де ∆А, ∆В – обсяги зміни споживання благ, зауважимо, що величини ∆А та ∆В завжди матимуть різні знаки (одна з величин буде від’ємною, друга – додатною). Звідси

∆В = MRS_АВ∆А (3.5)

Змінимо наше “меню” на величини ∆А та ∆В, при цьому виходячи з означення граничної норми заміни привабливість нового набору благ не зміниться. Чи зміниться сума коштів, потрібна для забезпечення нового набору благ?

Початковий набір позначимо через (А, В). Зміни формують нове “меню”: (А + ∆А, В + ∆В), яке коштує:

I + ∆I = Р_А(А + ∆А) + Р_В(В + ∆В) = Р_АА + Р_ВВ + Р_А∆А + Р_В∆В

Перші два доданки правої частини рівняння збігаються з І. Отже, бюджет внаслідок змін у споживанні благ змінився на величину:

∆I = Р_А∆А + Р_В∆В

Замінимо у останньому виразі величину зміни споживання блага ∆В через величину зміни споживання ∆А, використовуючи (3.5). Маємо:

∆I = Р_А∆А + Р_В∆В = Р_А∆А + Р_ВMRS_АВ∆А = (Р_А + Р_ВMRS_АВ)∆А

Враховуючи припущення (3.4) можна дати таку оцінку:

Р_А + Р_ВMRS_АВ < Р_А – Р_В (Р_А/ Р_В) = 0.

Тоді:

∆I/∆А = Р_А + Р_ВMRS_АВ < 0.

Якщо вважати ∆А > 0, то за припущення (3.4) ∆I < 0. А це означає, що збільшення споживання блага А спричиняє економію витрат споживача. Але враховуючи означення граничної норми заміни, можна сказати, що при цьому нове “меню” з точки зору уподобань споживача не гірше за попереднє.

Отже, припущення (3.4) про те, що гранична норма заміни за абсолютною величиною перевищує відносну ціну першого блага, приводить до логічного висновку: з точки зору уподобань споживача за цих умов існує не гірше ”меню” і до того ж дешевше (див. рис.3.15, точка N є більш “дешевою” порівняно з точкою К).


Благо В 2

К (точка нерівноваги, в якій MRS_АВ > Р_А/Р_В)
Крива байдужості




М (набір благ привабливіший ніж К та N)

K

Бюджетна лінія

M

N (набір благ еквівалентний К і L)

N

L (точка нерівноваги, в якій MRS_АВ < Р_А/Р_В)

L


Благо А




Р ис. 3.15. Випадки, коли MRS_АВ > Р_А/Р_В і MRS_АВ < Р_А/Р_В

Можна також перейти з дешевшого меню до дорожчого (у межах бюджету!) і “смачнішого” (точка М).

Звідси висновок: якщо гранична норма заміни першого блага другим за абсолютною величиною перевищує відносну ціну першого, то існує привабливіший набір цих благ. Тому при наявності умови (3.4) рівновага не спостерігатиметься.

Цілком аналогічна ситуація спостерігатиметься при

MRS_АВ > – Р_А/Р_В.

У цьому випадку можна досягти економії бюджету за того самого рівня корисності, зменшуючи споживання блага А і відповідно збільшуючи споживання блага В.

Поліпшити кондиції набору благ неможливо лише за умови

MRS_АВ = – Р_А/Р_В.

Тобто, коли гранична норма заміни першого блага другим збігається з відносною ціною першого блага. У цьому випадку нахил кривих байдужості (точніше, тангенс кута нахилу дотичної до кривої у даній точці) та бюджетної лінії збігаються. Крива байдужості, на якій перебуває точка, не може ”увірватись” до області можливого, бо має з нею лише одну спільну точку – вона лише дотикається до бюджетної лінії.

Звідси можна зробити висновок:

У стані рівноваги гранична норма заміни першого блага другим збігається з відносною ціною першого блага.

Тобто у стані рівноваги

MRS_АВ = – Р_А/Р_В.

Останнє рівняння є так званим рівнянням рівноваги з ординалістських позицій.

В попередній темі ми довели рівність (2.5): MUА/РА = MUВ/РВ, пере-писавши її у формі:

MU_А/MU_В = Р_А/Р_В = – MRS_АВ (3.6)

впевнюємося в еквівалентності рівнянь рівноваги, отриманих з кардиналістських та ординалістських позицій.
Контрольні запитання

1. 
   Поясніть значення термінів “уподобання споживача” та “споживацький вибір”.
   
2. 
   Наведіть основні умови визначення споживацького вибору.
   
3. 
   Проаналізуйте особливості споживацького вибору.
   
4. 
   Поясніть значення поняття корисності.
   
5. 
   Охарактеризуйте сукупну та граничну корисність. Які між ними відмінності?
   
6. 
   Дайте визначення функції корисності.
   
7. 
   Охарактеризуйте криву байдужості та її основні властивості.
   
8. 
   Приведіть приклади кривих байдужості особливого типу.
   
9. 
   У чому суть поняття “гранична норма заміщення”.
   
10. 
    Дайте характеристику бюджетної лінії.
    
11. 
    Як зміниться положення бюджетної лінії під впливом зміни ціни блага або доходу споживача?
    
12. 
    Поясніть значення поняття “рівновага споживача”, що лежить в основі її визначення?
    
13. 
    Дайте характеристику внутрішньої та кутової рівноваги.
    
14. 
    Виведіть рівнянням рівноваги з ординалістських позицій.
    

Завдання
1. Ціни на товари X та Y становлять відповідно 3 і 6 грн. Дохід споживача складає 30 грн. Запишіть рівняння бюджетної лінії. Намалюйте криву байдужості споживача за даними таблиці:

Набір	Товар Х, одиниць	Товар Y, одиниць
А В C D E	1 2 4 7 11	9 5 3 2 1

Вкажіть набір при якому споживач максимізує корисність.

2. 
   Крива байдужості задана рівнянням: у = 12/х + 2. Ціни товарів Х та Y відповідно дорівнюють 4 і 3 грн., а дохід споживача – 30 грн.
   

А) Запишіть рівняння лінії бюджетного обмеження.

Б) Побудуйте графічно криву байдужості та лінію бюджетного обмеження.

В) Визначте оптимальний набір споживача за даних умов.

Г) Розрахуйте граничну норму заміщення товару Х товаром Y в точці рівноваги.
3
Y
. Графічне зображення вибору споживача наведено на рисунку. Рівновага споживача досягається в точці А.

А
А

60
) знайдіть величину місячного доходу (І) споживача, якщо відомо, що ціна товару Х становить Рх=6грн.

Б) якою в такому випадку має бути ціна товару Y: Ру-?

В
X

U

80
) запишіть рівняння зображеної бюдже-тної лінії.

Г) визначте граничну норму заміщення MRS_XY товару X товаром Y в точці А.


Основні терміни і поняття

• 
  Бюджет споживача
  
• 
  Бюджетна лінія
  
• 
  Бюджетне обмеження
  
• 
  Вибір споживача
  
• 
  Внутрішня рівновага
  
• 
  Гранична корисність
  
• 
  Гранична норма заміщення
  
• 
  Карта кривих байдужості
  
• 
  Корисність
  
• 
  Крива байдужості
  
• 
  Кутова рівновага
  
• 
  Повні доповнення
  
• 
  Повні субститути
  
• 
  Ринковий кошик
  
• 
  Рівновага споживача
  
• 
  Спадна гранична корисність
  
• 
  Сукупна корисність
  
• 
  Теорія поведінки споживача
  
• 
  Транзитивність потреб споживача
  
• 
  Уподобання споживача
  
• 
  Функція корисності
  

Рекомендована література

1. 
   Базилевич В., Лук’янов В., Писаренко Н., Квіцинська Н. Мікроеко-номіка: Опорний конспект лекцій. – К.: Четверта хвиля, 1997. – С. 47-65.
   
2. 
   Гальперин В. М., Игнатьев С. М., Моргунов В. И. Микроэкономика: В 2-х т. / Общая редакция В. М. Гальперина. СПб.: Экономическая школа. 1999. Т. 1. – С. 101-123.
   
3. 
   Гамілтон Джонатан. Методичний посібник до “Мікроекономіки” Робер-та С. Піндайка та Деніела Л. Рубінфелда. – К.: Основи, 1996. – С. 28-38.
   
4. 
   Задоя А. О. Мікроекономіка: Курс лекцій. – К.: Т-во “Знання”, 2000. – С. 22-35.
   
5. 
   Карагодова О. О., Черваньов Д. М. Мікроекономіка. – К.: Четверта хвиля, 1997. – С. 7-24.
   
6. 
   Лисовицкий В. Н. Микроэкономика. Учеб. пособие для экономич. специальностей вузов. – К.: ИМСО МО Украины, НВФ “Студцентр”, 1997 – С. 33-41.
   
7. 
   Наливайко А. П., Євдокимова Н. М., Задорожна Н. В. Мікроеконо-міка: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. / За заг.ред. А. П. На-ливайка. – К.: КНЕУ, 1999. – С. 22-30.
   
8. 
   Піндайк Роберт С., Рубінфелд Деніел Л. Мікроекономіка. – К.: Основи, 1996. – С. 66-95.
   
9. 
   Ястремський О. І., Гриценко О. Г. Основи мікроекономіки. – К.: Товариство “Знання”, 1998. – С. 92-149.
   

Тема 4. АНАЛІЗ ПОВЕДІНКИ СПОЖИВАЧА
У попередній темі, для спрощення ситуації і зручності розрахунків, ми вважали, що споживач робить вибір лише з двох товарів. Тепер наблизимо нашу модель до реальної дійсності: проаналізуємо, як споживач робить свій вибір протиставляючи товар Х усім іншим запропонованим на ринку товарам, як на його вибір впливають розмір доходів та величина цін і як внаслідок цих змін формується індивідуальний попит на певний товар.
4.1. Реакція споживача на зміну його доходу
Якщо вважати що товар Х вибирається з цілої множини інших товарів, то в цьому випадку розширене бюджетне обмеження матиме такий вигляд:

I = P_XX + ∑P_YίY_ί (4.1)

За цих умов дещо інакшим буде зміст лінії бюджетних обмежень. Адже на графіку, з одного боку, буде кількість товару Х, яку може придбати споживач, виходячи з його доходу, а з іншого – витрати в грошовій формі на придбання всіх інших товарів (рис. 4.1).




P_YY P_YY


I P_YY₁
P_YY₂

α

Х Х₁ Х₂ Х

Рис. 4.1. Лінія розширеного Рис. 4.2. Крива байдужості при бюджетного обмеження виборі товару Х з усієї

маси товарів

Бюджетна лінія перетинає вісь Y в точці, що відповідатиме загальному рівню доходу споживача І, адже витрати на товар Х дорівнюють нулю. Нахил цієї лінії буде постійним (оскільки вона пряма) і дорівнюватиме тангенсу кута α:

tg α = I/X = P_X (4.2)

Побудуємо криву байдужості з урахуванням нових припущень (рис. 4.2). У цьому випадку цінність усіх інших товарів (відображених на вісі Y) для споживача набуває грошового виразу.

В попередній темі було доведено, що MRS_XY = – MU_X/MU_Y. Тому, якщо припустити, що гранична корисність грошей (MU_Y) для споживача залишається незмінною, то гранична норма заміщення в кожній точці кривої байдужості буде дорівнювати граничній корисності товару Х, вираженій в грошовій нормі (MRS_{X РYY} = – MU_X). Тому нахил кривої байду-жості (гранична норма заміщення MRS_{X РYY} = – MU_X ) збігатиметься з нахи-лом лінії бюджетного обмеження (P_X) у тій точці, де гранична корисність товару Х, виражена в грошах, збігатиметься з ціною товару Х. Тобто рівновага споживача досягатиметься за умови рівності цінності товару для нього та витрат на його придбання:

MU_X = P_X (4.3)

Оптимальна кількість блага, яку хоче придбати споживач, характеризується тим, що гранична корисність для цієї кількості збігається з ціною блага. При менших обсягах закупок товару його гранична корисність буде більша, ніж ціна, що спонукає до збільшення кількості товару Х. Якщо закупки будуть більшими, ніж рівноважний обсяг, то ціна товару перевищить його корисність, що підштовхуватиме споживача до зменшення закупок. Рівновага буде досягатися тоді, коли гранична корисність товару виражена в грошах (максимальна сума грошей, від якої споживач хотів би відмовитися задля отримання додаткової одиниці товару), зрівняється з його ціною.

Вибір споживача залежить не тільки від його уподобань та переваг, але й від рівня доходу. Відомо, що збільшення доходу приводить до переміщення бюджетних ліній праворуч і вверх. Відповідно точки рівноваги будуть знаходитись далі від початку координат, що забезпечуватиме більшу корисність вибраного набору благ.

Я
P_YY

I₃

I₂

I₁

U₃

U₂

U₁