Книга мікроекономіка. Тема предмет і метод мікроекономіки
 Скачать 1.13 Mb.
|
|
Ціна лимонів – 6 грн., апельсинів – 4 грн. за 1 кг. Споживач зазвичай купує 5 кг. лимонів і 1 кг. апельсинів на місяць і витрачає весь свій бюджет, виділений для цих цілей. а) Яку корисність він отримує від споживання такого набору товарів? б) Яку комбінацію лимонів та апельсинів варто купувати для максимізації корисності? Споживач розподіляє частину місячного бюджету, що виділена для купівлі м’яса (115 грн.), на свинину, яловичину і баранину. Сукупну корисність, яку він отримує від споживання різних видів м’яса наведено в таблиці:
а) обчисліть граничні корисності; б) обчисліть значення зваженої граничної корисності, якщо РС=15грн., PЯ=10грн., PБ=5грн. в) який набір м’яса максимізує його корисність? Яка буде при цьому сукуп-на корисність? г) якщо частина бюджету виділена на м’ясо зросте на 30 грн., то який набір в такому разі буде максимізувати корисність? Яка буде при цьому сукуп-на корисність? Основні терміни і поняття Благо Благо Гіффена Благо з від’ємною корисністю Благо з додатною корисністю Благо низької споживчої цінності Бюджетне обмеження Гранична корисність Гранична корисність грошей Другий закон Госсена Економічне благо Закон спадної граничної корисності Звичайні блага Зростаюча гранична корисність Ієрархія потреб Індивідуальні потреби Кардиналістська вимірність Корисності Кінцеві потреби Колективні потреби Корисність Непряма корисність Нормальне благо Ординалістська вимірність корисності Первинні потреби Повна корисність Сукупна корисність Функція корисності Рекомендована література Базилевич В., Лук’янов В., Писаренко Н., Квіцинська Н. Мікроеко-номіка: Опорний конспект лекцій. – К.: Четверта хвиля, 1997. – с. 47-65. Гальперин В. М., Игнатьев С. М., Моргунов В. И. Микроэкономика: В 2-х т. / Общая редакция В. М. Гальперина. СПб.: Экономическая школа. 1999. Т. 1. – с. 101-110. Гамілтон Джонатан. Методичний посібник до “Мікроекономіки” Робер-та С. Піндайка та Деніела Л. Рубінфелда. – К.: Основи, 1996. – с. 28-38. Задоя А. О. Мікроекономіка: Курс лекцій. – К.: Т-во “Знання”, 2000. – с. 22-35. Карагодова О. О., Черваньов Д. М. Мікроекономіка. – К.: Четверта хвиля, 1997. – с. 7-38. Лисовицкий В. Н. Микроэкономика. Учеб. пособие для экономич. специальностей вузов. – К.: ИМСО МО Украины, НВФ “Студцентр”, 1997 – с. 33-45. Наливайко А. П., Євдокимова Н. М., Задорожна Н. В. Мікроеконо-міка: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. / За заг.ред. А. П. На-ливайка. – К.: КНЕУ, 1999. – с. 13-21. Піндайк Роберт С., Рубінфелд Деніел Л. Мікроекономіка. – К.: Основи, 1996. – с. 66-95. Ястремський О. І., Гриценко О. Г. Основи мікроекономіки. – К.: Товариство “Знання”, 1998. – с. 92-149. Тема 3. ОРДИНАЛІСТСЬКА ТЕОРІЯ ПОВЕДІНКИ СПОЖИВАЧА Всі люди, як споживачі різних благ, щодня стикаються з проблемою вибору. Які продукти харчування споживати? Який одяг носити? В яку школу віддати дітей? Яким транспортним засобом добратися на роботу? Який театр чи концертний зал відвідати? Ми часто вирішуємо ці проблеми навіть не задумуючись: підсвідомо. Але існує цілий розділ мікроекономіки, що займається вирішенням саме таких проблем. Згідно з порядковою (ординалістською) теорією споживач завжди може визначити, якому набору благ він віддає перевагу, але не може визначити наскільки цей набір кращий від іншого. Мета цієї теми – викласти основні положення ординалістської теорії поведінки споживача, дати наукове пояснення вирішенню проблеми максимізації корисності від споживання товарів або послуг при заданих цінах і відомому рівні доходу. 3.1. Вибір споживача з ординалістських позицій Теорія споживацького вибору заснована на припущенні, що споживач поводиться раціонально, намагаючись максимізувати задоволення своїх потреб у процесі купівлі та споживання товарів та послуг у певному їх сполученні. Купуючи що-небудь в магазині чи на ринку, ми, перш за все, вибираємо те, що задовольняє наші потреби. Але одні і ті ж потреби можуть задовольняти різні блага, тому потрібно розглянути поняття “уподобання споживача”. Уподобання споживача – це система цінностей людини щодо благ, це ранги, які споживач встановлює для альтернативних варіантів задоволення своїх потреб. Крім уподобань на споживацький вибір впливають ціни благ та доходи споживача (див. рис. 3.1).        Рис. 3.1. Фактори, що впливають на споживацький вибір Отже споживацький вибір – це прийняття та реалізація рішень на підставі уподобань, ціни благ та доходів споживача з метою максимізації задоволення його потреб. Споживацький вибір – поняття суто індивідуальне, але є загальні, типові для більшості людей закономірності, що дозволяють з високою мірою вірогідності прогнозувати поведінку споживачів. Умови за яких споживач надає перевагу певним товарам та послугам.1 Здібність до ранжування альтернатив: а) це здібність людей ранжувати альтернативні комбінації товарів та послуг у тому порядку, який характеризує різний рівень задоволення від їх споживання; б) якщо є дві альтернативи, споживач може або віддавати перевагу одній з них, або вважати їх рівноцінними. Транзитивність потреб споживача; а) це послідовність задоволення потреб, певний логічний зв’язок між різними ступенями задоволення потреб; б) якщо споживач віддає перевагу набору А перед набором В, а набору В перед набором С, то це означає, що набір А має перевагу перед набором С; в) транзитивність означає узгодженність у віддані переваги. Більша кількість товару має перевагу над меншою; а) передбачається, що споживач завжди захоче отримати більшу кількість товару, а не меншу, якщо товари якісні; б) мається на увазі, що потреби в товарах та послугах не можуть бути цілком насиченими. Для повнішого розуміння наведених вище умов споживацького вибору і щоб застерегти від можливих помилок уточнимо і деталізуємо деякі їх особливості: Порівняння різних альтернативних благ здійснюжться без будь-якого спеціального критерію: достатньо індивідуальних уподобань споживача. Система уподобань у кожного споживача своя, тому необхідно аналізувати споживацький вибір конкретної особи. Споживацький вибір стосується певного моменту часу. Тому що з часом можливі зміни уподобань індивіда. Уподобання споживача та його реальний вибір – речі досить віддалені між собою, так як “бажати” і “могти” не одне і теж. Для більшості “Мерседес” привабливіший ніж “Таврія”, але дозволити його собі можуть лише одиниці. Смаки та уподобання споживача є суб’єктивними, але це ні в якому разі не применшує важливість їх вивчення. Адже вони впливають практично на всі галузі людської діяльності: на деякі безпосередньо – виробництво одягу, парфум, а на інші – більш завуальовано. Збільшення кількості блага (з додатною корисністю) в наборі завжди робить цей набір привабливішим, навіть тоді, коли людина сама не в змозі спожити одночасно такої кількості блага (передозування перетворює благо на антиблаго). Це пояснюється тим, що завжди можна відкласти частину блага на майбутнє споживання або обміняти його на інше благо. Потрібно враховувати принцип “за інших однакових умов”, адже важко порівнювати, наприклад, квартири в різних містах або площі землі без врахування їх рельєфу, розміщення та родючості. 3.2. Криві байдужості, їх властивості Крива байдужості – це крива, кожна точка якої характеризує споживацький вибір у вигляді певного набору товарів чи послуг (ринковий кошик або кошик споживача) (рис. 3.2).   Y Y   U3   U U2  U1X X Рис. 3.2. Крива байдужості Рис. 3.3. Карта кривих байдужості X, Y – обсяги споживання відповідних товарів; U, U1, U2, U3 – криві байдужості. Ринковий кошик (споживчий кошик) – це комбінація товарів х і у для споживання їх протягом певного часу. Споживач не розрізняє набори товарів х і у, які розташовані на кривій байдужості U. Рівень корисності кожного з наборів на кривій байдужості однаковий. Тому можна вважати, що крива байдужості показує альтернативні набори товарів, які забезпечують однаковий рівень корисності. Карта кривих байдужості – це засіб відображення переваг споживача, що відповідають різному рівню задоволення його потреб (рис. 3.3). Карта кривих байдужості складається з безлічі ліній, що не перетинаються. Властивості кривих байдужості:1 1. Криві байдужості є монотонно спадними функціями (при збільшенні кількості певного блага значення функції спадає). Зафіксуємо деякий набір (х, у) пари благ 1 та 2 і розглянемо, в яких частинах площини можуть перебувати еквівалентні набори. Іншими словами, нас цікавлять набори, які перебувають на тій самій поверхні байдужості, що і (х, у) (рис. 3.4.а). | |||||||||||||||||||||||||||||
А
В
С D 
ількість Кількість
родукту продукту
Y Y
у1 b
у0 
х0 х1