Книга мікроекономіка. Тема предмет і метод мікроекономіки
 Скачать 1.13 Mb.
|
S=MRC=W L1  W1 WLD=MRPРис. 14.1. Пропозиція та попит на працю для окре-мої фірми на конку-рентному ринку ри конкурентному ринку праці фірма по-годжується з ціною трудових послуг, що скла-лася на ринку. Вона може за цією ціною прид-бати нескінченну (з позиції з окремої фірми) кількість трудових послуг. Тому пропозиція праці для окремої фірми на конкурентному ринку буде абсолютно еластичною і матиме вигляд прямої лінії, що відповідатиме ринко-вій ціні трудових послуг та граничним витра-там на цей ресурс: W=MRC (рис. 14.1). Попит на працю для фірми визначається кривою граничного продукту в грошовому вираженні. Поки MRP>MRC фірма братиме на роботу більше працівників і максимізує свій прибуток при MRP=MRC Ринкова пропозиція праці на досконало конкурентному ринку Рішення кожної людини про необхідність і тривалість своєї праці залежить від багатьох факторів (наявність сім’ї, дітей, боргових та кредитних зобов’язань та інших), але головним є фактор оплати праці. К І    І1  L І U3>U2>U1 AU3>U2>U1 ожен працівник робить вибір між доходом від праці і дозвіллям (рис. 14.2) або працею (антиблаго) і доходом (рис. 14.3). І1 НE U1 U2  U3   DAU3 E  U1 U2   0 Н1 L1 Рис. 14.2. Вибір між доходом і дозвіллям Н – кількість годин дозвілля на добу І – денний доход працівника V – крива байдужості при виборі праця-дозвілля АD - лінія бюджетного обмеження, виражається рівнянням І=W(24-Н), де W – погодинна зарплата  Рис. 14.3. Вибір між доходом і працею L – кількість годин праці на добу V – крива байдужості при виборі дохід-праця AO – лінія бюджетного обмеження, виражається рівнянням I=WL  І  ндивідуальна крива пропозиції робочої сили направлена вгору (рис. 14.4)Ч Аим вище зарплата W, тим більше часу захоче працювати робітник.З підвищенням зарплати спостерігається два ефекта: 1. Ефект заміщення – це заміна годин дозвілля робочим часом для збільшення можливості споживання (W0A). 2. Ефект доходу – при зростанні зарп-лати, підвищується і ціна дозвілля (зарплата – це сума грошей, яку робітник втрачає, щоб насолоджуватись відпочинком). При більш високому доході працівник може купити більшу кількість товарів, одним з яких є відпочинок. Якщо зарплата вища за W1, то це призво-дить до зменшення пропозиції праці. 14.3. Ринок праці з недосконалою конкуренцією На ринку праці часто виникає ситуація, коли монопольне становище займає покупець трудових послуг (монопсонія). Оскільки трудові послуги немобільні (працівники не можуть швидко змінити місце проживання або кваліфікацію) то фірма диктує заробітну плату, визначаючи кількість взятих на роботу. На ринку монопсонії пропозиція для фірми збігатиметься з галузевою. Тобто її крива матиме зростаючий характер. Щоб збільшити число залучених до праці фірма змушена буде виплачувати більшу зарплату, причому не тільки додатковим працівникам, але й взятим раніше. Тому для монополії граничні витрати на ресурс завжди вищі зарплати. Отже точка максимізації прибутку фірми (MRP=MRC), відповідатиме меншій ставці зарплати (Wм) та меншій кількості взятих на роботу (Lм), ніж при конкурентному ринку (рис. 14.5). М  онополізація ринку праці можли-ва не лише з боку покупця, а й з боку продавця (профспілок). Профспілки можуть впливати на рівень зарплати через збільшення попиту на працю:Сприяння зростанню попиту на кінцеві продукти. Збільшення продуктивності праці. Підвищення кваліфікації. Профспілки намагаються впливати і на пропозицію праці. Застосовуються дві тактики:1 а) замкнутий (цеховий) тред-юніонізм, використовується тоді, коли формальні чи неформальні професійні об’єднання можуть безпосередньо впливати на кількість трудових послуг певної кваліфікаційної групи. Входження до цієї групи контролюється її членами (наприклад, спеціалізовані вчені ради по захисту дисертацій можуть регулювати кількість кандидатів і докторів наук) і відповідно регулюється рівень зарплати (рис. 14.6.а).  б) відкритий тред-юніонізм застосовується тоді, коли не можна жорстко регулювати приплив нових працівників. Тоді через укладання галузевих тарифних угод чи в законодавчому порядку установлюється певний мінімальний рівень зарплати, який виділяє ту ділянку кривої пропозиції, що лежить нижче цього рівня (рис. 14.6.б). Крива пропозиції набуває ламаного характеру. Двохстороння монополія – це коли продавець і покупець праці займають монопольне становище (профспілки вимагають рівня зарплати не нижче мінімального рівня, а фірма наполягає на нижчий зарплаті). Фактично ціна на такому ринку залежатиме від співвідношення сил. Контрольні запитання Назвіть основні характеристики конкурентного ринку праці. Охарактеризуйте пропозицію та попит на працю для окремої фірми на конкурентному ринку. Поясніть як працівник робить вибір між доходом від праці і власне працею. Охарактеризуйте вибір працівника між дозвіллям або працею. Поясніть механізм дії індивідуальної пропозиції робочої сили. Дайте визначення монопсонії. Поясніть механізм формування заробітної плати на ринку монопсонії. Назвіть методи впливу профспілок на рівень заробітної плати через збільшення попиту на працю. Охарактеризуйте вплив профспілок на пропозицію праці. Дайте визначення двохсторонньої монополії. ЗадачаВиробництво певного товару засноване на використанні трьох факторів виробництва: капіталу, праці і землі. При якому наведеному в таблиці варіанті їх використання досягається мінімізація витрат?
Основні терміни і поняттяДвохстороння монополія Відкритий тред-юніонізм Замкнутий (цеховий) тред-юніонізм Монопсонія Попит на працю Пропозиція праці Ринок праці Рекомендована література Базилевич В., Лук’янов В., Писаренко Н., Квіцинська Н. Мікроеко-номіка: Опорний конспект лекцій. – К.: Четверта хвиля, 1997. – С. 203-207. Гамілтон Джонатан. Методичний посібник до “Мікроекономіки” Робер-та С. Піндайка та Деніела Л. Рубінфелда. – К.: Основи, 1996. – С. 138-145. Задоя А. О. Мікроекономіка: Курс лекцій. – К.: Т-во “Знання”, 2000. – С. 153-159. Лисовицкий В. Н. Микроэкономика. Учеб. пособие для экономич. специальностей вузов. – К.: ИМСО МО Украины, НВФ “Студцентр”, 1997 – С. 112-117. Наливайко А. П., Євдокимова Н. М., Задорожна Н. В. Мікроеконо-міка: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. / За заг.ред. А. П. Наливайка. – К.: КНЕУ, 1999. – С. 146-155 Піндайк Роберт С., Рубінфелд Деніел Л. Мікроекономіка. – К.: Основи, 1996. – С. 476-481. Ястремський О. І., Гриценко О. Г. Основи мікроекономіки. – К.: Товариство “Знання”, 1998. – С. 606-629. Тема 17. ЗОВНІШНІ ЕФЕКТИ В РИНКОВІЙ ЕКОНОМІЦІ ТА ЇХ ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ Задачі 1. Поля фермера знаходяться біля залізниці. Внаслідок забруднення смуги землі, що прилягає до залізничної колії, зменшується урожай. Витрати на організацію кожного додаткового потягу для залізничної компанії складають 20 тис. грн. за рік, а валова виручка від його організації дорівнює 30 тис. грн. За якою ціною фермер може викупити у залізничної компанії право на заборону руху додаткового потягу, якщо додатковий прибуток від продажу вирощеної фермером продукції за відсутності цього потягу складе 15 тис. грн.? Тема 18. ТРАНСФОРМАЦІЙНІ ЕФЕКТИ ТА МІКРОСИСТЕМА В кожній країні під впливом різних обставин склалася своя система координації господарської діяльності окремих людей, підприємств, організацій з метою розв’язання проблем: що виробляти, скільки і як виробляти, як використовувати обмежені ресурси і як розподілити також обмежені вироблені товари. Однак, якщо зробити деякі узагальнення і скласти класифікацію економічних систем, то основною відмінною рисою між ними буде співвідношення ринкового і державного регулювання. Виділяють три типи економічних систем: вільний або чистий ринок; змішана економіка; централізовано-планова, або командна, економіка. Економіка України більшу частину ХХ століття була централізовано- плановою. Починаючи з 90-х років економічна система України трансфор-мується в напрямку різкого посилення ролі ринкових регуляторів. В цій темі ми познайомимося з основними характеристиками приведених вище типів економічних систем, з особливостями переходу України від адміністративно-командної до змішаної економіки. 18.1. Мікроекономічний підхід до аналізу централізовано-планової економіки Щоб обгрунтувати необхідність переходу України та інших постсоціалістичних країн від централізовано-планової до змішаної1 економіки необхідно більш детально розглянути соціалістичну економічну систему, адже для того, щоб вилікувати хворобу потрібно, перш за все, поставити правильний діагноз. Основною генетичною рисою соціалізму є зрівнялівка або казка про те, що всі багатства країни будуть поділені порівну серед всіх її жителів. Ще в 1918 році Бердяєв визначив, що “соціалізм – це ідеологія заздрості”.1 Розглянемо детальніше дію принципу зрівнялівки на прикладі комуни, всі працівники якої різні за рівнем кваліфікації, але зароблені кошти між ними розподіляються порівну (принцип великого казана Мао).2 Нехай N – кількість членів комуни; LS – трудова інтенсивність s-го члена комуни; WS – оплата його праці. Кінцева винагорода для кожного члена комуни становитиме: N  IS = ∑ WΐLΐ N (18.1)ΐ=1 Бюджетну лінію (18.1) можна записати у вигляді: N IS = ∑ WΐLΐ N + WSLS N (18.2)ΐ≠S На рис. 18.1 зображена бюджетна лінія для s-го індивіда за умов колективної та індивідуальної форми оплати праці. Бюджетна лінія за умов зрівнялівки має такі особливості: Вона нахилена під дуже гострим кутом (майже горизонтально) – це пояснюється розчиненням кожного індивідуального внеску в “загаль-ному казані” Якщо індивід взагалі не працює його винагорода становить величину: N∑ WΐLΐ N ΐ≠S   I IS = WSLS N IS = ∑ WΐLΐ N + WSLS N  ΐ≠S N∑ WΐLΐ N ΐ≠S L Рис. 18.1. Бюджетні лінії для індивіда за умов колективної та зрівняльної форми оплати праці  Його винагорода не зникає, тому що за зрівнялівки на неї впливає трудова активність інших індивідів. Тому бюджетна лінія за умов зрівняльного принципу починається значно вище від початку координат. Якщо кількість членів комуни досить велика, а внесок кожного порівняно незначний і непомітний, то можна припустити, що більшість з них, працюючи, будуть оглядатися на інших, намагаючись обхитрити всіх: працювати менше, а отримувати як всі. Така ситуація приведена на рис. 18.2. 1     I IBL          TSE TSBLIE  SCBLSSE  LРис. 18.2. Рівновага індивіда за умов індивідуальної та зрівняльної оплатипраці IE – рівновага за умов індивідуальної оплати праці; TSE – тактична рівновага за умов зрівнялівки; SSE – довгострокова рівновага за умов зрівнялівки; IBL – бюджетна лінія за умов індивідуальної оплати праці; TSBL – бюджетна лінія індивіда за умов зрівнялівки в початковий момент; SCBL – бюджетна лінія індивіда за умов зрівнялівки в довгостроковому періоді. Участь в комуні є привабливою для індивідів, тому що кожний надіється на зменшення своєї трудової активності за приблизно сталої активності інших. При такій ситуації точка рівноваги індивіда змістилася б з точки ІЕ до точки ТSE вздовж бюджетної лінії TSBL. Вигода ніби й очевидна: працюєш менше, а отримуєш майже стільки ж. Але ця привабливість уявна. Адже кожний індивід міркує і діє однаково. В результаті трудова активність постійно знижується, що приводить до зменшення вмісту загального казана, до паралельного зміщення бюджетної лінії від TSBL до SCBL, до деградації системи, до погіршення добробуту кожного. Процес деградації показаний на рис. 18.2 рухом з точки TSE тактичної рівноваги за умов зрівнялівки до точки SSE довгострокової рівноваги. У цьому полягає пастка соціалізму. Популярність соціалістичних ідей не лише на теренах колишнього Радянського Союзу, а й в інших постсоціалістичних і навіть капіталістичних країнах пояснюється хибною надією на рух від точки ІЕ до точки TSE. Економіст із світовим іменем Йозеф Шумпетер, що визнавав могутність соціалістичної теорії, вказував на її економіко-психологічний вплив на маси: “…Для мільйонів людських сердець марксистська ідея про соціалістичний рай на землі означала появу нового променя світла і нового сенсу життя. Можете назвати марксистську ідею фальшивкою, якщо хочете, чи карикатурою на віру, та все ж не можна не визнавати величі Марксового здобутку та не захоплюватись ним… Маркс досяг згаданого ефекту, бо, з одного боку, з неперевершеною переконливістю сформулював притаманне багатьом невдахам почуття, що їм перешкоджають і до них погано ставляться, тобто висловив їх автотерапевтичну життєву позицію, а з другого боку проголосив, що соціалістичний порятунок від цих вад – неминучість, яку можна розумно довести”.1 Примарність переваг соціалізму ілюструє рух з точки тактичної рівноваги TSE до точки довгострокової рівноваги SSE. Саме в цьому криється пастка соціалістичних ідей. Ілюзія привабливості соціалізму в СРСР мала ще одне джерело. Неефективність соціалізму приховувалась колосальними природними ресурсами, які мала ця країна. Якщо розглянути бюджетне обмеження з урахуванням “дарунків природи”, (наприклад сотні мільярдів “нафтодоларів”) N IS = ∑ WΐLΐ N + WSLS N + R, (18.3)ΐ≠S де R – додаток до загального казана за рахунок продажу природних ресурсів, то можна помітити, що бюджетна лінія для кожного індивіда може істотно піднятися вгору за рахунок R. Долю СРСР вирішила не зла чи добра воля політиків, а економічна неефективність соціалізму та елементарна кон’юнктура ринку природних ресурсів (наприклад, зменшився видобуток і світова ціна нафти). Об’єктивність оцінки централізовано-планової економіки вимагає аналізу її позитивних і негативних сторін. Позитивні аргументи: Шляхом концентрації зусиль на окремих напрямках економічної діяльності центалізовано-планова система може забезпечити досягнення самих передових позицій навіть при загальному відставанні економіки від найбільш передових країн. Наприклад, космонавтика, авіація, ядерне озброєння СРСР. Командна економіка може забезпечити економічну і соціальну стабільність. У людини, яка нормально працює, практично немає можливості розбагатіти за короткий час, але й нема загрози злидарювати: кожному гарантована робота, хоча не завжди з високою зарплатою. Командно-адміністративна економіка довела свою життєздатність в критичні періоди людської історії (війна, післявоєнна відбудова і т. д.). Держава, являючись єдиним розпорядником ресурсів, в змозі мобілізувати їх в одному потрібному напрямку, свідомо обмежуючи споживання в інших сферах. Негативні аргументи. Тоталітарна система не використовує такого фактору розвитку людської цивілізації, як приватна власність на економічні ресурси. Держава оголосила всіх громадян сумісними власниками, але реальним розпорядником залишився державний апарат. Централізовано-планова економіка залишає дуже вузькі рамки для вільної господарської ініціативи, виключає або суттєво обмежує підприємництво. Соціалістичні форми господарювання стримують підвищення продуктивності праці, стимулюють витрати, а не економію. Для підвищення виробничих можливостей залучаються все нові і нові ресурси – до тих пір, поки є можливості екстенсивного росту. Потенціал же інтенсивного росту цієї системи дуже обмежені. Соціальне дармоїдство. В адміністративно-командній економіці оплачується будь-який господарський результат, навіть якщо він не може задовольнити потреби тих, для кого призначений. Соціалістична система – це експлуатація розумних та роботящих дурними та ледачими.1 Поганий результат одних підприємств буде оплачений добрим результатом інших. В цілому потрібно визнати, що історичний досвід показав обмеженість командної економіки. Масштабне і глибоке державне регулювання знижує ефективність економічної системи, обмежує економічні права людей не залишає місця для ініціативи. 18.2. Координація економічної діяльності в перехідний період В кінці 80-х – на початку 90-х років велика група бувших соціалістичних країн, в яких існувала централізовано-планова економіка, в тому числі й Україна, приступила до вирішення проблеми ринкової трансформації економіки. Почались економічні реформи, направлені на принципову зміну економічного устрою суспільства, встановлення змішаної економічної системи. Економічна система змішаного типу зберігає більшість рис, що властиві вільному ринку: широке поширення приватної власності на економічні ресурси, вільне підприємництво, намагання в економічній діяльності найкращим чином реалізувати особистий інтерес, функціонування ринкового координаційного механізму. Разом з тим з’являються нові властивості співробітництва людей. Їх можна згрупувати в дві групи: Властивості, пов’язані із змінами в конкуренції. Реалізація багатьох видів товарів здійснюється не в умовах вільної конкуренції, а в обмеженій недосконалій конкуренції. В змішаній економіці домінує саме недосконала конкуренція. Вона може бути представлена одним з трьох видів (див. теми 10, 11, 12): а) монополістична конкуренція; б) олігополістична конкуренція; в) чиста монополія. Розвитку тенденції обмеження конкуренції сприяє технічний прогрес, поява нових технологій та товарів, що вимагають значних економічних ресурсів – металургія, автомобілебудування та інші формуються великі економічні структури, що концентрують виробництво певних товарів. Властивості, пов’язані з новою економічною роллю держави. Держава розширює свої економічні функції, активно здійснює регулювання економічних процесів. Нова роль держави в економіці продиктована наступними обставинами: а) ринку потрібен захист від сил, що обмежують конкуренцію; б) ринок не може забезпечити достатньої кількості виробництва деяких видів товарів (суспільні блага, товари з позитивним зовнішнім ефектом); в) держава допомагає ринку регулювати коливання цін (інфляція і деф-ляція); г) державна також координує проблеми зайнятості та соціального забез-печення деяких верств населення. Таким чином, змішана економіка – це така економічна система, в якій регулювання економічних процесів здійснюється як ринком, так і державою, без домінування одного з них. Економічна система змішаного типу властива більшості країн світу. Виділимо основні напрямки ринкової трансформації економіки України в 90-х роках: Становлення приватного сектора економіки. Вільна конкуренція – одна з головних вимог функціонування ринку. Люди повинні мати можливість вести самостійну, незалежну, в певній мірі, від держави, господарську діяльність. Тому створення умов для вільного підприємництва, його розвитку виступає необхідним елементом реформ ринкової орієнтації. В Україні в ці роки почали створюватися індивідуальні підприємства, різні господарські товариства, інші недержавні форми економічної діяльності. Реформування державного сектору економіки. Його частка в національному виробництві на початку 90-х років складала приблизно 90 %, тому реформування державного сектору було вирішальним для розвитку всієї економіки. Трансформація цього сектору проходила по таким напрямкам: а) комерціалізація умов господарської діяльності. В цьому випадку власником виробничого майна залишалася держава, але умови його використання ставали достатньо вільними, ринковими; б) передача державного майна в оренду трудовим колективам. Дер-жава, як власник майна через своїх представників заключала орендний договір з організацією орендаторів, яка складалась з працівників цього підприємства; в) приватизація державного майна. Це найбільш радикальна міра, по-в’язана з відчуженням державної власності на користь приватних осіб. Формування інфраструктури ринку. Інфраструктура – це один з найважливіших атрибутів ринку. Її інститути по своєму призначенню повинні сприяти кращому господарському спілкуванню виробника і споживача продукції. До них відносяться брокерські фірми, комерційні банки, інвестиційні компанії, біржі і т. д. Лібералізація економіки, внесення змін в державне регулювання. Перехід до змішаної економіки вимагає від держави: по-перше, істотного зменшення прямого державного впливу на економічне життя суспільства і, по-друге, оволодіння новими методами регулювання економіки. Перше завдання, перш за все, включає: а) лібералізацію цін, тобто встановлення цін повинно здійснюватись на ринковій основі, а не державою; б) відмова від директивного планування, планування діяльності під-приємств стає їх внутрішньою справою; в) відмова від спеціальної системи матеріально-технічного забезпе-чення підприємств, вони стають самостійними в питаннях визначення де, у кого, на яких умовах придбати необхідні їм ресурси. Другим, більш складним завданням є оволодіння державою новими підходами, методами та інструментами регулювання економіки. Конструювання ринкових реформ включає визначення напрямків і тривалості основних перетворень, методів і послідовності їх здійснення. Відомо дві моделі ринкової трансформації: а) модель еволюційного типу (Китай); б) модель радикального типу (Польща, Чехія, Росія, Україна і ряд ін-ших країн Європи). Перша модель розрахована на поступовість ринкових перетворень, друга орієнтується на інтенсивність перетворень, їх відносно короткі строки. Вибір моделі залежить від сукупності факторів – політичних, економічних, історичних, що склалися в тій чи іншій країні. 18.3. Трансформування власності. Приватизація. Перехідний стан до ринкової економіки вимагає наявності достатньої для створення конкурентного середовища кількості підприємств різноманітних форм власності: державних, колективних, змішаних, спільних, індивідуальних. Пропорційність між цими всіма формами власності має бути такою, щоб забезпечити функціонування ринку. Відносини власності є економічним грунтом системи господарювання. Методологічна спрямованість трансформації відносин власності визначається, насамперед, Основним Законом України – Конституцією, в якій зазначено: “Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої праці. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об’єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону”. В умовах формування ринку вже почалися істотні зрушення у відносинах власності. Вони відбуваються на основі Законів України “Про власність”, “Про форми власності на землю”, Указів Президента про приватизацію і майнові приватизаційні сертифікати та інших відповідних правових актів. У цих документах передбачено перехід від монополії держави на привласнення засобів, результатів виробництва та управління ним до різноманітних форм власності. Цей перехід грунтується на самостійності господарювання підприємств і широкому роздержавлення власності та приватизації. Роздержавлення власності означає перетворення державних підприємств у такі, що засновані на інших не державних формах власності. Приватизація – це процес придбання громадянами або підприємствами у власність усіх чи частини акцій (паїв) акціонерних або інших господарських товариств. В Україні об’єктами масової приватизації стали: Майно державних підприємств. Державний житловий фонд. Державний земельний фонд. Відчуження державної власності передбачає як продаж об’єктів власності, так і безплатну передачу новим власникам. Приватизація підприємств властива не лише країнам з перехідними економічними системами, але й розвинутим капіталістичним країнам із змішаною економікою (відомі широкомасштабні приватизаційні заходи в 80 – 90-х роках у Великобританії, ФРН та інших країнах). Але способи, масштаби, мета приватизації в цих країнах суттєво відрізняються. В Україні значне місце зайняла безплатна приватизація підприємств. Вона здійснювалася шляхом виділення майна, що приватизувалось, надання права кожному громадянину України отримати приватизаційний майновий сертифікат з рівною для всіх номінальною вартістю і обміняти його на акції (паї) підприємств, що приватизуються. Приватизація майже всіх середніх і великих підприємств відбулася через їх перетворення в акціонерні товариства з наступною продажем акцій (на аукціоні в обмін на майнові сертифікати, за гроші, під інвестиційні зобов’язання та на інших умовах). Невеликі виробничі об’єкти (магазини, кафе, майстерні та інші) приватизувались одним з наступних способів: Викуп трудовим колективом. Продаж на аукціоні. Конкурсний продаж. Якщо в країнах з розвинутою змішаною економікою приватизація має наступні особливості: Обмежені масштаби. Грунтується на використанні ринкових (грошових) методів відчуження. Направлена, перш за все, на оздоровлення державних фінансів, зменшення витрат державного бюджету на утримання неефективних державних підприємств, збільшення дохідної частини його за рахунок продажу капіталу і більших податкових надходжень від “оздоровлених” в приватних руках підприємств. В країнах з перехідною економікою приватизація має інші параметри. Тут метою приватизації є: Прискорення розвитку вільного підприємництва. Розширення приватного сектору в економіці. Підвищення в майбутньому ефективності використання виробничого майна за рахунок включення вільної економічної ініціативи, високої особистої зацікавленості нових власників в ефективному використанні економічних ресурсів, що їм належать. 18.4. Інституціональні аспекти ринкового господарства Неоінституціональна теорія намагається дати відповіді на питання: Чому економічні організації діють в різних формах? Як повинні співіснувати в сучасній економіці ринкові та ієрархічні принципи організації, адже відомо, що всередині організацій принципи ринкової економіки не діють? За неоінституціональною теорією, фірма – це коаліція власників зкооперованих факторів виробництва, зв’язаних між собою контрактними зобов’язаннями, які направлені передусім на найкраще використання інтерспецифічних ресурсів та мінімізацію трансакційних витрат.1 В основу фірми як економічної організації покладено систему контрактів, які укладаються між власниками певних ресурсів. Ресурси ділять на три групи: Загальні ресурси, цінність яких не залежить від того, чи знаходяться вони в даній фірмі чи ні. Специфічні ресурси, які всередині фірми цінуються вище, ніж за її межами. Інтерспецифічні ресурси – взаємодоповнюючі до найбільшого ефекту ресурси, максимальна цінність яких досягається тільки в даній фірмі. Трансакційні витрати – це витрати в сфері обміну, пов’язані з передачею прав власності. Виділяють такі форми трансакцйних витрат: Витрати, пов’язані з пошуком, збиранням, обробкою та аналізом економічної інформації. Витрати, пов’язані з пошуком партнерів, веденням переговорів та укладанням контрактів. Витрати, пов’язані із стандартизацією і контролем виконання вимог стандартів. Витрати, пов’язані із захистом прав власності. Витрати, пов’язані з опортуністською поведінкою партнерів, тобто невиконанням ними контрактних зобов’язань. Унікальність інтерспецифічних ресурсів та різноманітність трансакційних витрат обумовлюють численність видів сучасних фірм. Ефективність дії ринкового механізму в основному залежить від волі і бажань людей. В суспільстві відносини між людьми координуються через структуру прав, морально-етичних норм, економічних стимулів і т. д. Тобто існує система інститутів, що дають змогу людям координувати та структурувати свою діяльність. Інститути – це формальні і неформальні норми і правила поведінки, що розробляються та встановлюються державою і суспільством. Інституціональне середовище функціонування економічних суб’єктів в основному визначається правами власності. Права власності – це санкціоновані норми поведінки, що регулюють відносини між людьми з приводу використання ними економічних благ. Ефективність цих норм залежить від панівної в суспільстві форми власності і від структури форм власності (державна, комунальна та приватна), що склалася та тенденцій її розвитку. На зміст інституціональної системи впливають також зовнішні ефекти (витрати або вигоди від ринкових операцій, що не отримали відображення в цінах) і громадські блага (блага, споживання яких не можна обмежити лише для осіб, що платять за них). Контрольні запитання Охарактеризуйте зрівнялівку як основну рису соціалізму. Особливості лінії бюджетного обмеження за зрівняльної форми оплати праці. Позитивні і негативні сторони централізовано-планової економіки. Особливості економічної системи змішаного типу. Основні напрямки ринкової трансформації економіки України. Об’єкти та способи масової приватизації. Особливості приватизації в країнах з розвинутою змішаною економікою та в країнах з перехідною економікою. Охарактеризуйте особливості неоінституціональної теорії. Дайте визначення інтерспецифічних ресурсів та трансакційних витрат. Основні терміни і поняття Змішана економіка Зрівнялівка Інститути Інтерспецифічні ресурси Командно-адміністративна економіка Лібералізація економіки Модель еволюційного типу ринкової трансформації Модель радикального типу ринкової трансформації Неоінституціональна теорія Приватизація Ринкова економіка Роздержавлення Трансакційні витрати Централізовано-планова економіка |