конспекты. Инфектология. Тема "Захворювання з переважно трансмісивним механізмом передачі. Загальна характеристика трансмісивних інфекцій. Висипний тиф. Хвороба Брілла. Геморагічні гарячки"
 Скачать 299 Kb.
|
|
Матеріали активізації студентів 1. При огляді школярів медична сестра виявила дітей з педикульозом. Дії медичної сестри? 2. Хворий з гарячкою 5 днів звернувся до терапевта. На які захворювання необхідно обстежити хворого? 3. У хворого, який захворів гостро з підвищення температури до 39,5*С, нежить, сильний головний біль на 4-й день з'явилася рясна петехіальна висипка. Збільшилась селезінка і печінка. З якими захворюваннями треба провести диференціальну діагностику? Геморагічні гарячки (ГГ) - гострі вірусні природно-осередкові хвороби, які перебігають з інтоксикацією, гарячкою, капіляротоксикозом, геморагічним синдромом, ураженням різних органів. У групу ГГ входять 12 основних гарячок, що спричиняють захворювання у людини. ГГ передаються кліщами (кримська, омська гарячки і кайясанурська лісова хвороба), комарами (жовта гарячка, денге, Чикуньгунья); передаються під час контакту з зараженими тваринами (ГГНС, аргентинська, болівійська, Ласса, Марбурга, Ебола). В Україні реєструються КГГ, ГГНС. Геморагічна гарячка з нирковим синдромом (ГГНС, нефрозонефрит, закарпатська ГГ) зоонозна природно-осередкова арбовірусна інф. хвороба, що характеризується загальною інтоксикацією, гемораг. синдромом і ураженням нирок у вигляді нефрозонефриту. Етіологія. вірус із роду Hantaan, родини буньявірусів. РНК-вмісний, 85-100 нм. Інактивується за t 50*С протягом 30 хв, за t 0…+4*С зберігає життєздатність 12 год, чутливий до ефіру, хлороформу, УФО. Існує 2 антигенних варіанти збудника. Епідеміологія. Резервуар і джерело – близько 60 видів ссавців, основним є різні види полівок та сірі й чорні щури, які виділяють збудника із калом, сечею, слиною. Шляхи зараження людини: аерогенний (вдихання пилу), рідше фекально-оральним (продукти); контактний – під час оброблення тушок заражених тварин. Частіше хворіють чоловіки (70-90% випадків), сільські жителі віком від 16 до 50 років. Сезонність – із червня до жовтня. Від людини зараження не зафіксовані. Імунітет – стійкий. Патогенез ГГ Віруси проникають в ендотелій дрібних кровоносних судин, внутрішньоклітинно розмножуються і настає фаза вірусемії (початок хвороби) – з'являються гарячка, симптоми інтоксикації. Токсини ушкоджують судинну стінку і порушується згортання крові – з'являються геморагії і тромби. Найбільші зміни відбуваються у нирках (ГГНС), печінці, легенях і ЦНС. У розпалі – можливий ІТШ. Клініка. Інк. період від 7 до 35 днів (частіше 2-3 тиж). Стадії: 1. Початкова (1-3-й день хвороби). 2.Олігурічна (з 4-го до 8-11-го дня). 3.Поліурична (з 9-12-го до 21-25-го дня), 4. Реконвалесценції. Початкова стадія: початок гострий, з підвищення t до 38-41*С, озноб, різкий головний біль, біль у лобовій і скроневій ділянках, біль у м'язах. Пік гарячки на 3-4-й день, на 4-7-й день знижується літично, набуває субфебрильного характеру. Гарячка ремітивна або неправильного типу. Об'єктивно: - дифузне почервоніння шкіри, особливо в ділянках шиї, що нагадує сонячний опік. Еритема блідне під час надавлювання; - незначний набряк повік спричиняє затьмарення зору; -ін'єкція судин склер, кон'юнктивіт, яскрава гіперемія ротоглотки; -енантема на м'якому піднебінні – перший прояв геморагічного синдрому, надалі – нетривалі носові кровотечі, петехії під і над ключицями, іноді на шиї та обличчі; - може виникнути гіпотензія або шок. Вираженість симптомів прямо пропорційні тяжкості захворювання. Олігурична стадія: - біль у попереку – найтиповіший прояв, позитивний симптом Пастернацького; -блювання 6-10 разів на добу, яке не пов'язане з прийомом їжі чи ліків; -спрага, сухість у роті; -шкіра суха, кількість петехій зростає, виникають крововиливи в склери, кровотечі; - у частини хворих – біль в животі, метеоризм, діярея без домішок слизу й крові, яка триває 2-3 дні, збільшення печінки На 5-й день нормалізується АТ (в деяких випадках – гіпертензія). Провідним синдромом є нирковий. – кількість сечі знижується до 300-900 мл, іноді – анурія. Діурез відновлюється на 6-13-й день. Набряки не розвиваються. Знижується питома вага сечі (1,001 – 1,006 під час дослідження методом Зимницького). Характерна протеїнурія – від 0,033 до 100 г/л. В осаді сечі: свіжі й вилужені еритроцити, гіалінові і зернисті циліндри, клітини ниркового епітелію. Основна ознака – поява "фібринозних" циліндрів. ЦНС: тривале безсоння, загальмованість, іноді – ознаки менінгізму і розвиток інфекційного делірію. Типова ознака періоду – зниження гостроти зору, що триває 2-4 дні і зникає на час повного розвитку ниркового синдрому. У ЗАК: у початковий період – лейкопенія або нормоцитоз, що надалі змінюється вираженим нейтрофільним лейкоцитозом, тромбоцитопенією, значним збільшенням ШОЕ. Вміст креатиніну у крові досягає 0,3-1,1 ммоль/л. Поліурична стадія:припинення блювання, відновлення сну, зменшення болю в попереку, шлунку. спостерігається значна поліурія (5-8л сечі на добу), ніктурія. Якщо об'єм сечі за добу менше за 2л – це є прогностично несприятлива ознака. -залишаються слабкість, сухість у роті; - турбує задишка, серцебиття під час незначного фізичного навантаження; - тривалий час позитивний симптом Пастернацького. Стадія реконвалесценції триває 3-6 тиж. Поступово відновлюється маса тіла, зменшується спрага, сухість у роті, знижується діурез, нормалізується АТ. Але довго – лабільний пульс, гіпостенурія, м'язова слабкість, тремор, порушення координації рухів, пастозність повік. Іноді тривалий час – тупий біль в попереку. Ускладнення: найчастішим і найтяжчим ускладненням є гостра азотемічна уремія, що у 50% спричинює смерть; -крововилив у головний мозок, міокард; - набряк легень, розрив нирки -нерідко причиною смерті є шок як наслідок гострої судинної недостатності. Специфічна діагностика 1.Вірусологічне дослідження у перші 5 днів від початку захворювання шляхом внутрішньомозкового зараження кров'ю хворого мишей-сисунів. 2.Серологічна діагностика (у перші дні хвороби та через 14-20 днів): непрямим методом флюоресціюючих антитіл, радіоімунним методом та методом ІФА (виявлення антитіл класу Ig M) 3.Виявлення "фібринозних" циліндрів у сечі. Догляд Госпіталізація із дотриманням обережності під час транспортування – на ношах із матрацом, уникаючи різких поштовхів і тряски (іначе може статися надрив кіркової речовини нирок) Можливе зараження медичного персоналу через кров, сечу хворого тільки у перші 5 днів захворювання через подряпини та садна шкіри Суровий ліжковий режим до початку періоду реконвалесценції З метою профілактики отиту, паротиту - промивання ротової порожнини розчином фурациліну 1:5000 чи 2% розчином перекису водню (виділяти згустки крові, нальоти, слиз) Шкіру обтирати теплою водою зі спиртом чи одеколоном, профілактика пролежнів. Профілактика пневмонії У період олігурії – лужні промивання кишок 2% розчином бікарбонату натрію 2-3 разу на добу у вигляді сифонних клізм При ознаках ниркової недостатності – хворих переводять в палату інтенсивної терапії. Медичний персонал дотримується правил особистої гігієни, під час парентеральних маніпуляцій використовує гумові рукавички, окуляри. Після маніпуляції обробляють руки антисептиком. У відділенні – поточна дезінфекція (знезараження калу, сечі, мокротиння, блюватних мас, крові дез. розчинами, а також білизну. Після виписки хворого – заключна дезінфекція. Дієта Повноцінна, з обмеженням м'ясних страв і продуктів, багатих на калій. Вживання кухонної солі при нормальному діурезі не обмежують. У період олігурії кількість випитої й введенної в/венно рідини не повинна перевищувати добовий об'єм сечі і блювотних мас більше ніж на 1л, а при високій t – на 2л. Лікування. У початковій стадії: В\в ізотонічний розчин натрію хлориду, глюкоза, аскорбінова к-та; рутин, антигістамінні, анальгетики. Під час блювання – аміназин (обережно – препарат знижує АТ, спричиняє тахікардію), в разі постійної гикавки – атропін. У разі надниркової недостатності – глюкокортикоїди – преднізолон по 60-90мг в/в. При серцевій слабкості – кордіамін, мезатон, адреналін. В період олігурії: кількість введеної рідини зменшують. Призначають засоби, що підтримують кислотно-основний стан. Манітол (200мл 2% розчину), поліглюкін (400мл), бікарбонат натрію (250мл 2% розч. При подальшому зменшені діурезу – гемодіаліз. При масивних кровотечах – препарати крові й кровозамінники. Прогноз при тяжкій нирковій недостатності – несприятливий (летальність від 3 до 10%). Профілактика. Основний захід – дератизація, виключення контакту з гризунами та можливості інфікування води й продуктів. Індивідуальний захист від кліщів. Виписування після зникнення всіх клінічних проявів, нормалізації основних біохімічних показників крові, сечі, але не раніше ніж через 4 тиж від початку захворювання. Ізогіпостенурія і поліурія не є протипоказаннями до виписки. Диспансерне спостереження не менше від 3-4 міс (при легкій формі) до тривалого, безтермінового – при середньотяжкій і тяжкій формі. 2-3 рази на рік огляд , за необхідності – консультація уролога, нефролога, ЗАК й сечі, визначення білка і білкових фракцій крові, залишкового азоту і креатиніну. Рекомендовано 1 раз на 3 міс – аналіз сечі за методом Нечипоренка і пробу за методом Зимницького. Кримська геморагічна гарячка (КГГ, конго-кримська ГГ) – зоонозна природно-осередкова арбовірусна інфекція з трансмісивним механізмом передачі, що характеризується високою двохвильовою гарячкою, загальною інтоксикацією, явищами геморагічного діатезу, тромбоцитопенією. Етіологія. РНК-вмісний вірус, належить до роду Nairovirus, родини буньявірусів. Малостійкі віруси: за t 37*С утрачає вірулентні властивості через 20 год, за 56*С – через 5-10хв, під час кип'ятіння – миттєво. Стійкий до низьких t. Швидко інактивується під дією дез. розчинів, чутливий до ефіру й хлороформу. Епідеміологія. Резервуар та джерело – дикі тварини (зайці, африканські їжаки), свійські тварини (корови, кози, вівці, коні), а також іксодові кліщі, які зберігають вірус довічно та передаються своєму потомству трансворіально. Шляхи передачі: - трансмісивний (укуси кліщів); - аерогенно (на сінокосі, збиранні врожаю); - під час контакту з кров'ю хворих людей і тварин, потрапляння крові хворих у мікротравми шкіри під час зупинки кровотеч і ін'єкцій нестерильними голками; - харчовим – вживання молока від хворих тварин. В Україні захворювання реєструють в степових районах Одеської, Херсонської, Донецької областей і Криму. Частіше хворіють тваринники, чабани, доярки, ветеринари, зоотехніки. Сезонність – квітень-вересень (період активності кліщів). Імунітет стійкий, тривалий. Клініка. Інк. період від 2 до 14 днів (частіше 3-5 днів) . Виділяють 3 періоди у перебігу хвороби. Початковий (3-5 днів): гострий початок, різке підвищення t до 39-40*С, сильний головний біль, біль у суглобах, м'язах, животі, іноді – нудота, блювання. Об'єктивно: різка гіперемія обличчя, шиї, верхньої частини грудей сухість шкіри, слизових оболонок зниження АТ, відносна брадикардія; іноді герпес на губах В кінці цього періоду протягом 1-2 днів знижується t, а після її підвищення настає період розпалу, що триває від 2 до 7 днів. Характеризується різко вираженим геморагічним синдромом – петехіальна висипка на животі, бокових поверхнях грудей, у ділянці плечевого поясу; одночасно – кровотечі носові й маткові; кровохаркання, кровоточивість ясен, макрогематурія, гематоми в місцях ін'єкцій, шлунково-кишкові кровотечі. стан різко погіршується – наростає в'ялість, сонливість, часте блювання. У частини хворих – неврологічні розлади: ригідність м'язів потилиці, судоми, іноді кома; прогресує тахікардія, знижується АТ у половини хворих – збільшення печінки, рідше селезінки, часто метеоризм позитивний с-м Пастернацького, у частини хворих розвивається гостра ниркова недостатність. У сечі: альбумінурія, циліндрурія, гематурія, зниження відносної густини у крові: гіпохромна анемія, лейкопенія зі зрушенням лейкоцитарної формули вліво до юних форм і мієлоцитів, тромбоцитопенія. Гарячковий період триває 7-12 днів, з 7-9-го дня починається поступове зниження t. Період реконвалесценції починається після нормалізації t й припинення кровоточивості і тривалість цього періоду 1-2 міс. Можливий абортивний перебіг КГГ без геморагічного синдрому. Ускладнення: шок, як наслідок інтоксикації і масивних крововиливів у внутрішні органи й порожнини. Можливі: пневмонія, бронхіт, набряк легень, мозку, гостра ниркова недостатність, тромбофлебіти. Специфічна діагностика. Матеріал – кров хворого, органи трупа, кліщі, кров тварин. Методи: біологічна проба на білих мишах, щурах. Серологічна діагностика: РЗК, реакція дифузної преципітації в агарі (3-5мл крові з вени наприкінці 1-го тижня і повторно через 7-10 днів). Догляд. Слід пам'ятати, що хворі на КГГ можуть стати причиною внутрішньолікарняного та професійного зараження. Хворих розміщують у боксах. Кров та ін. рідини організму слід розглядати як інфіковані середовища. Медперсонал використовує захисний одяг, окремий інструментарій, ретельно дезінфікуються виділення пацієнта, використаний інструментарій, білизна. Догляд як при ГГНС. Дієта без особливостей. Лікування. Імунна сироватка реконвалесцентів по 60-100мл у перші 3 дні хвороби. Дезінтоксикаційна терапія: в/в ізотонічний розчин натрію хлориду, реополіглюкін до 1,5-2л на добу. При кровотечах – переливання плазми, еритроцитарної, тромбоцитарної маси, фібриногену, амінокапронова кислота. Для дегілратації – гіпотіазид, фуросемід, манітол. Серцево-судинні, анальгетики та ін. за показаннями Глюкокортикоїди при тяжких формах. Прогноз. Серйозний – основна причина смерті – шок, масивні кровотечі, печінково-ниркова недостатність (летальність 10-50%). Профілактика. Основний захід – знищення кліщів (дезінсекція), використання захисного одягу – протикліщового костюму) під час роботи у місцях заселених кліщами та обробка його репелентами, само- та взаємоогляд на наявність кліщів, обережне видалення кліщів, щоб не відірвати їх ротової частини, спалювання кліщів. Регулярний огляд домашніх тварин. Санітарно-освітня робота (кип'ятіння молока) Спец. профілактика за епід. показаннями інактивованою формаліном вакциною. Лекція № 2 МАЛЯРІЯ Актуальність. Малярія завдає значної шкоди здоров'ю населення й економіці країн, де вона поширена (найбільше в тропічній Африці). І хоча в Україні ця хвороба ліквідована, частішають випадки завезення її (частіше триденної, тропічної, яка тяжко перебігає), що за певних природних умов може призвести до формування місцевих епідемічних осередків. Малярія (особливо тропічна) може перебігати дуже тяжко і закінчуватися смертю. Малярія реєструється у 100 країнах. Щорічно хворіє 300-500 млн людей. Малярія належить до хвороб, при яких передбачається санітарна охорона території та обов’язкова реєстрація. В Україні після 1951 року місцеві випадки не реєструються. План 1. Визначення захворювання. Етіологія. Епідеміологія. 2. Патогенез. Клінічна картина . 3. Ускладнення. (СР) 4. Методи діагностики. 5. Лікування. 6. Профілактика малярії. Малярія (лат.: malaria ) - гостра протозойна хвороба людини, що спричиняється малярійними плазмодіями і характеризується періодичними нападами гарячки, збільшенням печінки та селезінки і розвитком анемії. Етіологія. Хворобу спричиняють 4 види малярійного плазмодія: P. vivax- збудник триденної малярії, P. malariae – чотириденної, P. ovale – овалемалярії, P. falciparum - тропічної. Паразит проходить складний життєвий цикл зі зміною двох хазяїнів: безстатевий (шизогонія) – в організмі людини, статевий (спорогонія) – у самок комарів роду анофелес. В організмі людини розрізняють тканину та еритроцитарну фази шизогонії. Епідеміологія. Джерелом збудника є хвора людина або паразитоносій. Плазмодій передається трансмісивним механізмом під час укусу лише самкою малярійного комара роду анофелес. Сезонність. Активність комарів припадає на теплу пору року зі стійкою середньодобовою температурою понад 16*С ( при нижчій температурі довкілля спорогонія не відбувається) в літньо-осінні місяці, у тропічній зоні – майже цілорічно. Зрідка малярія передається при переливанні донорської крові (частіше чотириденна), оперативних втручаннях, при використанні недостатньо простерилізованого інструментарію. Можливе внутрішньоутробне зараження плода. Сприйнятливість висока. Хворіють частіше діти. Імунітет при малярії нестерильний, після одужання – нестійкий, короткочасний. Перехресного імунітету до різних видів малярії немає Малярія реєструється майже у 100 країнах світу: Азії, Африці, Латинської Америці, захворюваність дуже висока. В Україні після 1951 року майже не виявлялася, проте щорічно спостерігаються завізні випадки (триденної та тропічної). |