Теоретичні аспекти формування інноваційного туристичного продукту в сегменті іноземного туризму
 Скачать 3.19 Mb.
|
|
Види інновацій у туризмі (за змістом) [9, 10]
Узагальнення та систематизація класифікаційних ознак і створення науково обґрунтованої класифікації інновацій, що застосовуються в процесі функціонування та розвитку підприємств туристичної галузі, має істотну практичну значимість, оскільки визначає потенційну здатність надати детальне уявлення про характеристики того чи іншого нововведення. У зв'язку з цим, доповнюючи розглянуті класифікації інновацій, можна виділити наступні класифікаційні ознаки інновацій у туризмі (рис.1.5).  Рис. 1.5. Класифікація інновацій, що застосовуються в туризмі [9] Дана класифікація інновацій закладає принципи і форми інновацій, які застосовуються підприємствами туристичної галузі, і дозволяє більш точно ідентифікувати кожну інновацію: визначити область її застосування, оцінити значимість, порівняти можливості та обмеження з іншими видами інновацій. Різноманітність класифікаційних ознак інновацій дає можливість ефективного розвитку підприємств туристичної галузі за рахунок коригування і вдосконалення економічних механізмів, організаційних форм управління туристичним підприємством залежно від типу інновацій. Отже, поняття інновації безпосередньо пов’язане з поняттям зміни, нового, реформи або ідеї, що розглядається як щось нове. Під інноваціями в широкому розумінні лежить прибуткове використання нововведень у вигляді нових технологій, видів продукції й послуг, організаційно-технічних і соціально-економічних удосконалень виробничого, фінансового, комерційного, адміністративного або іншого характеру. Інновації в туризмі слід розглядати як системні заходи, що мають якісну новизну, що приводять до позитивних зрушень, забезпечують стійке функціонування й розвиток галузі в регіоні чи окремого підприємства. Особливістю розвитку інноваційної діяльності в туризмі є створення нового або зміна існуючого продукту, вдосконалення транспортних, готельних та інших послуг, освоєння нових ринків, впровадження передових інформаційних і телекомунікаційних технологій і сучасних форм організаційно-управлінської діяльності. Важливими напрямами інноваційної діяльності є впровадження технічних і технологічних інновацій з використанням досягнень НТП (комунікації, комп'ютерні системи, Internet) і сучасних вимог екологізації виробництва, нововведення організаційного (впорядкування системи туристських територій України, формування національного кадастру туристських ресурсів, створення туристських спілок і асоціацій, підвищення статусу національної туристської адміністрації та ін.) і управлінського характеру).
Для того щоб задовольнити будь-який спонукальний мотив подорожі - бажання відпочити, підлікуватися, познайомитися з новою для себе культурою, пізнати новий спосіб життя, бажання випробувати себе - людині потрібен цілий комплекс послуг і товарів, що називається турпродуктом (рис.1.6). Туристичний продукт Товари Додаткові туристично-екскурсійні послуги ТУР Рис. 1.6. Структура туристичного продукту [4] Створюючи турпродукт, необхідно чітко розуміти те, що насправді буде купувати турист - нові відчуття і враження, затишок, увагу і т.п. Відповідно, створення турпродукту починається з визначення його споживчих властивостей і якостей, найбільш привабливих для потенційних туристів (рис.1.7). Відчутні складові (їжа, напої, сувеніри і т.п.) Туристичний продукт Невловимі складові (атмосфера у готелі, комфорт у засобі пересування і т.п.) Рис. 1.7. Складові туристичного продукту [4] При формуванні пропозиції доцільно використовувати модель п'яти рівнів розвитку тур продукту [1], [3]. Перехід на кожен новий рівень означає збільшення цінності для споживача : В основі турпродукту лежить основна вигода - користь чи перевага, що купується туристом (відпочинок, пізнання нового, лікування і т.д.). Тобто головний мотив здійснення подорожі. На другому рівні необхідно втілити цю вигоду в основний турпродукт - набір послуг і товарів, що дають можливість її отримання (готельний номер з ліжком, ванною, екскурсії, вечеря в ресторані і т.д.). Третій рівень - це очікуваний турпродукт, тобто підготовлений туроператором комплекс послуг з конкретними властивостями і рівнем якості, за які споживач згоден сплатити, і розраховує отримати їх під час подорожі. Один і то самий набір послуг може мати різну класнісність, тобто різний рівень сервісу при перебуванні на відпочинку. На четвертому рівні формується доповнений турпродукт, що володіє такими якостями та перевагами, які перевищують звичайні очікування споживача і відрізняють пропозицію турфірми від конкурентів. Це може бути більш зручна стиковка між рейсами, чи унікальна ціна, чи приємний подарунок від туроператора. При створенні інноваційного турпродукту, застосовуючи стратегію доповнення, слід врахувати наступне: будь-які доповнення підвищують цінність пропозиції, але припускають зростання витрат і цін; доповнення швидко стають очікуваними, необхідний постійний пошук нових переваг; як альтернатива доповненим турпродуктам, можливе надання «простих» продуктів за істотно нижчими цінами. П'ятий рівень турпродукту - потенційний товар - передбачає можливі майбутні доповнення та модифікації. На даному рівні компанії шукають нові способи задоволення споживачів і вдосконалюють пропозицію. Як і у випадку з будь-яким іншим товаром, створення турпродукту послідовно проходить через певні етапи (рис.1.8): Розробка концепції нового турпродукту Розробка маркетингової стратегії Пробний маркетинг Генерування і відбір ідей Комерціалізація нового турпродукту Рис. 1.8. Етапи створення тур продукту [1], [3] 1) Генерування і відбір ідей щодо турпродукту, його кількісних і якісних властивостей на основі вивчення попиту та можливостей дестинації. Ця робота повинна проводитися постійно, так як в туризмі часто змінюються мода і переваги, удосконалюється інфраструктура. 2) Розробка концепції нового турпродукту полягає в доданні йому конкретних споживчих властивостей, відповідних перевагам цільового ринку, матеріально-технічним і фінансовим можливостям турфірми. На даному етапі розробляється маршрут, програма, набір і класність послуг. 3) Розробка маркетингової стратегії передбачає визначення цілей за обсягами продажів і прибутку; способів виведення турпродукту на ринок, опрацювання позиціонування і інших елементів комплексу маркетингу. 4) Пробний маркетинг проводиться з метою оцінити сприйняття новинки потенційними туристами, виявити і усунути можливі недоліки в самому турпродукті та організації виконання турпослуг. 5) Комерціалізація нового турпродукту полягає в організації його масового продажу на цільовому ринку. Мета кожного етапу - прийняття рішення про доцільність продовження роботи над новим турпродуктом. Основним турпродуктом в практичній діяльності турфірми є тур - поїздка, подорож по визначеному маршруту на основі комплексного обслуговування (рис.1.9.). ТУР Комплекс послуг на маршруті Туристичний пакет Маршрут Строки Рис. 1.9. Структура туру [1], [3] Значущими для споживача параметрами туру є його споживчі властивості і заявлена вартість (ціна). При цьому споживчі властивості туру в рівній мірі залежать: - Від особливостей маршруту - відвідуваних міст, пунктів, об'єктів показу і способу переміщення між ними; - Від номенклатури і якості обслуговування в період подорожі. Таким чином, розробка туру передбачає визначення основних його компонентів: маршруту і комплексу послуг. Вибір і розробка маршруту. Маршрут відіграє важливу роль в доданні туру привабливості, задоволенні інтересів і побажань туристів. Основні характеристики маршруту, що визначають ступінь його привабливості: 1) Зміст маршруту. Перелік відвідуваних міст і пунктів повинен відповідати цілям поїздки. Так, для екскурсійно-пізнавальних турів вибираються міста з найбільш цікавими історико-культурними цінностями і пам'ятками (пам'ятниками, музеями, картинними галереями і т.д.). При організації турів на відпочинок в маршрут включаються курортні, морські, гірські чи сільські центри з відповідними природно-кліматичними особливостями. Від туроператора потрібне знання туристських ресурсів і вміле використання їх при складанні маршруту. 2) Спосіб перевезення туристів між включеними в маршрут містами / пунктами. Далеко не всі пункти мають рівнозначні транспортні зв'язки. Слід ретельно підходити до вибору засобів перевезення туристів і конкретних перевізників. Вимоги до організації перевезень: - Не допускати повторного транзитного відвідування туристами міста / пункту на маршруті. Необхідно вишукувати варіанти транспортних перевезень, що забезпечують одноразове відвідування запланованих міст; - Перевагу слід віддавати перевізникам, здатним забезпечити максимально швидку й комфортабельну доставку туристів з пункта в пункт; - При плануванні перевезень доцільно залишати якомога більше світлового часу для організації екскурсій або вільної активності туристів. У цих цілях використовують: нічні години - для перевезення потягом, ранкові або вечірні - літаком або автобусом. 3) Тривалість туру. Існує тісний зв'язок між метою поїздки, змістом маршруту і тривалістю туру. Так, для ознайомлення з великими містами, багатими туристичними пам'ятками (Київ, Львів), потрібно як мінімум по 3-4 дні. Для огляду менш значних міст - 1-2 дні. Найбільш тривалими є тури на лікування, навчання і т.д. Основні напрямки стандартизації турпродукту. При формуванні, виробництві та споживанні турпродукту велике значення має його об'єктивна якісна оцінка. З метою управління якістю обслуговування та очікуваннями споживачів, а також з метою підвищення продуктивності праці, у сфері туристичних послуг використовуються різні стандарти. Вони дозволяють туристам вже на етапі вибору туру отримати реальне уявлення про його зміст і рівні виконання. Основні напрямки стандартизації турпродукту представлені на рисунку 1.10: Форми обслуговування Види туризму КОМПЛЕКСНЕ ОБСЛУГОВУВАННЯ Клас обслуговування Набір послуг Рис. 1.10. Стандартизація туристичного продукту [1] 1.Форми обслуговування. Всі туристичні поїздки здійснюються на індивідуальній або груповій основі: 1) Індивідуальні тури - представляють споживачеві більше незалежності і самостійності, але дорожчі. Організація індивідуальних поїздок більш трудомісткий процес, що вимагає: - відповідного розвитку інфраструктури туризму та якості сервісу; - максимального володіння інформаційними системами для бронювання, проведення розрахунків та інших операцій; - високої кваліфікації персоналу турфірми. З іншого боку, індивідуальний туризм економічно більш вигідний, так як дає більш високі надходження в розрахунку на одного туриста в порівнянні з груповими турами. 2) Групові тури - поїздка кількох людей за єдиним маршрутом, програмою, терміном і набором послуг. Групові поїздки більш дешеві, доступні масовому ринку, але в таких поїздках кожен учасник зобов'язаний підкорятися встановленому порядку подорожі. Жорстких норм за кількісним складом учасників групового туру не існує. Як правило, мінімальний склад становить 10 осіб, але в окремих випадках, з метою стимулювання продажів туру, туроператори встановлюють умови групового туру і для 5-6 чоловік. Максимальна кількість учасників групи за наявності попиту обмежується фізичними можливостями підприємств розміщення, транспорту, харчування (кількістю заброньованих місць) [1]. Так як організація групових турів пов'язана з використанням значного обсягу турпослуг, які в розпал сезону стають дефіцитними, формування турів розпочинається задовго до їх продажу і виконання. Реалізуються тільки ті тури, за якими туроператор має тверду гарантію бронювання послуг. 2. Види туризму. Види туризму визначають споживчі властивості комплексного обслуговування, що відповідають меті подорожі туриста. Мета поїздки реалізується в тому чи іншому виді туризму, на приклад : 1) екскурсійно-пізнавальні тури - є найпопулярнішим і наймасовішим видом туризму. Основний мотив таких поїздок - ознайомлення з туристичними визначними пам'ятками (пам'ятниками історії, архітектури та мистецтва; природними та етнічними особливостями, сучасним життям країни і т.д.). Сюди відносять також спеціалізовані та тематичні програми, що включають відвідування спеціальних об'єктів у відповідність з професійними та аматорськими інтересами учасників (підприємств, соціально-побутових і культурно-просвітницьких установ). Маршрути екскурсійно-пізнавальних турів мають широку географію, містять пункти, здатні надати цікаву екскурсійну програму. Тури високоприбуткові за рахунок масовості, розширеного пакету послуг і більшої тривалості порівняно з деякими іншими видами туризму. 2) Тури на відпочинок - масовий вид туризму. Має яскраво виражену сезонність попиту (пік - початок літніх відпусток). На даних поїздках спеціалізується значна частина туристських центрів Іспанії, Франції, Італії, Туреччини та ін. Головна умова організації турів на відпочинок - наявність відповідних природно-кліматичних умов, сприятлива екологічна обстановка і розвинена інфраструктура, здатна забезпечити комфорт і цікаве дозвілля (особливо у вечірній час). Економічна вигода турів обумовлена їх тривалістю і придбанням туристами під час відпочинку безлічі додаткових послуг [1]. 3. Класи обслуговування. Якість одних і тих же послуг може по-різному оцінюватися туристами, працівниками підприємств - постачальників послуг та персоналом турфірми. Стандартизація за класами обслуговування дає можливість об'єктивної оцінки якості турпродукту. Слід зазначити, що нормативних стандартів щодо якості послуг, які складають комплексне обслуговування, немає. В основі класифікації комплексного обслуговування лежить якість засобів розміщення туристів (категорія готелю і номера). Щодо інших послуг, які складають комплексне обслуговування, встановлюються якісні відмінності в залежності від класу формованого турпродукту. Якість харчування зазвичай пов'язують із класом готелю та його рестораном. Існують також відмінності в рівні виконання транспортних послуг (перевезення в автобусах, мікроавтобусах, автомобілях і т.д.), в кваліфікаційних вимогах для гідів та перекладачів. Найбільш істотними факторами, що впливають на якість обслуговування туристів на підприємствах туріндустрії, є: - стан матеріально-технічної бази підприємств, що виробляють турпослуги. Зокрема, в готелях - архітектурно-будівельні форми, будівельні та оздоблювальні матеріали, обладнання та оснащення приміщень, їх інтер'єр і т.д .; - використання прогресивних інноваційних технологій обслуговування. Встановлення чіткого, обов'язкового для виконання порядку і якості всіх операцій, які становлять послугу; - професіоналізм обслуговуючого персоналу, висока кваліфікація працівників на всіх виробничих ділянках, знання ними своїх обов'язків; - гостинність - найважливіша вимога до організації обслуговування в туріндустрії. Гостинність заснована на принципі: всі клієнти підприємства є для нього бажаними гостями. 4. Набір послуг. Комплекс обслуговування може включати більшу або меншу кількість послуг (рис. 1.11). |