Теоретичні аспекти формування інноваційного туристичного продукту в сегменті іноземного туризму
 Скачать 3.19 Mb.
|
|
Основні Додаткові Супутні Розміщення Харчування Перевезення Дозвілля ВИДИ ТУРИСТИЧНИХ ПОСЛУГ Дод. екскурсії Лікувально-оздоровчі послуги Культурно-видовищні та ігрові заходи Забезпечення сувенірною продукціє Валютні, інформаційні та інші послуги Надання сейфу, звязку і т.д. Рис. 1.11. Види туристичних послуг [2] Відмінності між кількісними характеристиками турпродукту визначаються, насамперед, набором ресторанних послуг [2]. У міжнародній практиці пакет послуг поділяється на: ; повний пансіон - включає проживання у готелі та триразове харчування; напівпансіон - проживання в готелі і дворазове харчування (сніданок і обід або вечерю); «Нічліг і сніданок»; «Тільки нічліг». Всі ці категорії можуть доповнюватися іншими турпослугами (трансфери, екскурсії тощо), що дає турпродукту остаточну споживчу цінність, відповідну до тієї чи іншої мети подорожі. Виробництво і реалізація додаткових турпослуг має в турбізнесі велике значення. За кордоном витрати туристів на оплату основних і додаткових послуг складають 60% і 40% відповідно. Ще одним важливим елементом управління новим туристичним продуктом є його адаптація до сезонного розподілу попиту. Сезонний розподіл попиту вносить певну специфіку у створення турпродукту. Як правило, спостерігається ажіотажний попит на поїздки в розпал туристичного сезону і його різкий спад в несезонний період. В результаті скорочення кількості туристів у несезонний період, підприємства туріндустрії та фірми позбавляються значної частини своїх клієнтів і працюють з мінімальним навантаженням, що веде до різкого зниження ефективності діяльності. Аналіз річного розподілу потоків міжнародних туристів в країнах північної півкулі (за даними СОТ) дозволяє виділити наступні періоди: - несезонний період, коли спостерігається мінімальний рівень попиту: січень-березень і листопад-грудень; - міжсезонний період, коли відбувається пожвавлення або спад попиту на поїздки: квітень і жовтень; - сезонний період, коли попит набуває масового характеру: травень - червень, вересень; - сезон «пік»: липень, серпень - попит досягає найвищого рівня. Проблема завантаження туристської бази в несезонний період у різних туристських центрах має різний ступінь актуальності. Як правило, великі туристські центри мають потік відвідувань практично цілий рік. Менш значні міста відчувають сезонне падіння попиту в повній мірі. Підходи до сезонної адаптації турпродукту: 1) Надання особливих турпослуг і розваг, характерних тільки для певної пори року. Наприклад, заняття зимовими видами спорту, полювання, фестивалі і фольклорні свята. 2) Організація спеціалізованих або тематичних програм за професійними чи аматорськими інтересами, проведення навчальних турів. 3) Організація турів на лікування . 4) Розробка більш коротких за тривалістю турів (зазвичай 5-7 днів). 5) Організація поїздок для осіб «третього віку» [2]. Отже, формування системи управління виробництвом і збутом нового туристичного продукту, що забезпечує його реалізацію і постійне вдосконалення відповідно до запитів споживачів - складний, багатоступінчастий процес, що вимагає комплексного, системного аналізу і здійснюється при виконанні ряду умов:
В України є всі можливості для розвитку іноземного туризму, оскільки особливості її географічного розташування, сприятливий клімат, багатство природно-ресурсного, історико-культурного та туристично-рекреаційного потенціалу створюють сприятливі умови для інтенсивного розвитку в’їзного туризму у більшості регіонів країни. Проте Україна ще значно поступається за кількістю відвідувань європейським країнам. Щодо країн, звідки приїздять до України особи з метою туризму, то перші десять держав протягом п’яти років є незмінними, що вказує на стабільність розвитку туризму в Україні та відсутність певних нововведень для виходу на інші туристичні ринки. Питома вага першої десятки країн – досить значна: вона коливається в межах 80,5–88,9% ( табл.1.3). Таблиця 1.3 Динаміка кількості прибуттів іноземних громадян до України (перші 12 країн) з метою туризму у 2009–2013 рр. [8]
За обсягами в’їзного туристичного потоку до України країн-постачальників можна об’єднати у три групи:
Щодо цілей в’їзду в Україну, то щорічно протягом п’яти років їх структура практично не змінювалася:
Рис. 1.12. Структура в’їзного потоку до України з метою відвідування (у середньому), 2009–2013 рр.[8] Варто зазначити, що ті іноземні особи, які, прибуваючи в Україну, офіційно декларують іншу мету, теж певною мірою є туристами. Особливо це стосується прибуттів із діловою чи службовою метою (значна частина з них є діловими туристами), метою культурних і спортивних обмінів та релігійними цілями (до цієї категорії можна віднести осіб, що займаються спортивним, релігійним, культурним туризмом), а також із приватною метою. Позитивною тенденцію є те, що до України приїздять громадяни країн, що найбільше подорожують, зокрема Німеччини, США, Великобританії, Італії, Франції. Щорічно до другої десятки за обсягом потоку входять такі країни, як Нідерланди, Угорщина, Канада, Австрія, Чехія. У першій десятці відсутні громадяни Молдови, Угорщини і Словаччини, що пояснюється тим, що їх відвідини України мають приватний прикордонний характер. Перспективними напрямами залучення туристів до України є ринки Китаю та Японії, які є країнами – лідерами постачальників туристів у світі. Спостерігаються також значні диспропорції у розвитку в’їзного туризму на території країни. Наприклад, протягом 2013 р. 80% іноземних туристів відвідали п’ять регіонів України, а саме: м. Київ (39%), АР Крим (18%), Карпати (12%) та Одеську обл. (11%). Найменша кількість туристів приїхала в Житомирську (0,001%), Луганську (0,001%), Сумську (0,05%), Тернопільську (0,1%) та Кіровоградську (0,1%) області. За даними Всесвітньої організації з туризму [2], торік в Україні побували близько 23 мільйони іноземних туристів і витратили загалом 4,8 мільярдів доларів. Але 23 мільйони – це загальна кількість іноземців, які перетнули державний кордон України торік. Не всі вони є туристами. Чимало іноземців прибувають до родичів, у бізнес-справах, для навчання, культурного і спортивного обміну, із релігійною метою, а також проїздять транзитом. Натомість за даними АЛТУ, серед усіх іноземців, які відвідали Україну торік, милуватися храмами та пам’ятниками приїздили близько 1,5 мільйона людей. В організації прогнозують, що кількість “справжніх” закордонних туристів зростатиме на 20-30 відсотків щороку. Минулого року вітчизняні та закордонні авіакомпанії збільшили кількість рейсів та розширили географію польотів в Україну. Завдяки цьому пасажиропотік через українські аеропорти збільшився у грудні на 15%, а за весь 2013 рік – до 15,1 млн. людей, або на 7%. Один турист, який відвідав Україну торік, витратив у середньому трохи більше 200 доларів, порахували у Всесвітній організації з туризму ООН. Помірні ціни, розмаїття культурних принад і гостинність українців – ось що перш за все вабить подорожніх з-за кордону. За версією туристичного порталу Smarter Travel , Київ – одне з найдоступніших міст Європи. Загалом після Євро-2012 відвідати Україну рекомендували в шести впливових міжнародних рейтингах, серед яких Globe Spots, National Geographic, Trip Advisor та Lonely Planet. Львів – на другому місці в рейтингу найкращих міст для вікенду в Європі за версією Lonely Planet. До країн (не «традиційних» країн СНД), громадяни яких найохочіше приїздять до України з туристичною метою, входить Німеччина. За підрахунками АЛТУ, торік Україну відвідало понад 286 тисяч німців. Підтвердженням європейського попиту на туристичний продукт України є 15-денна мандрівка, що позиціонується як нішевий продукт і зазвичай організовується по три-чотири тури на рік для груп до двадцяти туристів. У 2012-му подорожі до України були повністю заброньовані. Але нині інтерес дещо менший. 15-денне турне по Україні обійдеться німецькому туристу щонайменше в 1795 євро. За ті самі гроші можна з підвищеним комфортом відпочити на Кубі чи у Таїланді. А в Греції чи Іспанії можна відпочити значно дешевше. Ціна подорожі в порівнянні і з європейськими, і з екзотичними маршрутами трохи зменшує попит. Серед переваг туристичної України є те, що іноземцям не потрібна віза, а дорога в середньому з будь-якого міста Європи до Києва літаком займає близько двох із половиною годин. Більшість туристів, які їдуть до України, – це 50-70-річні, але трапляються і 35-річні. Найпривабливішими містами вважають Львів, Одесу, Київ і Ялту [8]. Ще одною особливістю іноземного туризму в Україні є те, що готелі бронюють без посередників. Зокрема, це пояснюється стрімким розвитком українського інтернету: бронювати кімнати можна на сайтах багатьох готелів, отримуючи негайне підтвердження. Крім того, українські готелі неохоче співпрацюють із турагенціями, адже вони не пропонують посередникам винагород чи цінових переваг, тому туристам вигідніше бронювати номери, звертаючись безпосередньо до готелів. Тим часом в Україні на найвищому державному рівні вже означили нові цілі, яких держава хоче досягти в туристичній галузі. Нещодавно уряд затвердив концепцію розвитку туризму і курортів до 2022 року. Державне агентство з туризму і курортів має розробити цільову програму розвитку туризму, визначивши завдання, які стоять перед державою. Основний показник ефективності програми - збільшення в два рази в'їзного туристичного потоку. Передбачається, що кількість іноземних туристів, що відвідують Україну, до 2022 року досягне 50 мільйонів осіб на рік. Кількість робочих місць в українській індустрії туризму збільшиться в 2,5 рази і ця цифра сягне 1 мільйон працюючих [8]. В основу програми закладено наступні статистичні показники: збільшення надходжень до бюджету до 2023 року на 230% до 5 млрд. грн; до 2022 року очікується зростання кількості туристів, подорожуючих усередині країни на 10% щорічно; зростання кількості іноземних туристів, що в'їхали в Україну на 5% щорічно. В 2013 році обсяг платежів від сфери туризму до бюджетів всіх рівнів збільшився порівняно з 2012 роком майже на 13% і перевищив 1,59 млрд. грн. Зокрема, на 8,6% виросли надходження від туристичного збору - 41,7 млн. грн. З 2010 року в туристичній галузі України зростання платежів до бюджету склало більше 66% (в 2010 році платежі від сфери туризму в Україні складали 957 млн. грн) [9]. У Києві регулярно проводяться міжнародні туристичні форуми та виставки. Важливими складовими майбутньої програми розвитку туризму є визначення туристичної спеціалізації регіонів та створення програм цілорічного відпочинку в Криму, в Карпатах та інших курортних зонах. Багато туристів прибувають в Україну на численні спортивні та культурно-мистецькі акції. Для використання кращого європейського досвіду до розробки програми залучено провідних вітчизняних та зарубіжних фахівців сфери туризму. В серпні 2013 року Кабінет Міністрів України схвалив Концепцію державної цільової програми, яка є основою Державної цільової програми. Крім того, Держтуризмкурорт розробляє проект туристичного бренду, який відповідатиме сучасним вимогам і сприятиме просуванню у світі унікальному туристичному потенціалу нашої країни. Наразі відбувається громадське обговорення проекту бренду. Важливим елементом просування України в світі є проведення спортивних заходів міжнародного рівня. Так, у серпні 2013 року Україна успішно провела юнацький Чемпіонат Європи з баскетболу 2013 (U-16), який за оцінкою ФІБА визнаний кращим за всю історію існування чемпіонату. В 2014 Україна отримала право провести загальноєвропейський чемпіонат з баскетболу серед національних команд для юнаків віком до 18 років [8]. Наступним важливим кроком стане проведення в 2015 році Чемпіонату Європи з баскетболу. Також Україна подала заявку на проведення Зимових Олімпійських ігор-2022. Отже, щоб приваблювати більше іноземців, потрібно розвивати туризм на державному рівні, створити національний туристичний продукт і просувати його на внутрішньому та міжнародному ринках, розбудовувати інфраструктуру, підвищувати рівень сервісу і захисту прав туристів. | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||