ЗКТ_підручник. Українська державна академія залізничного транспорту м
 Скачать 16.49 Mb.
|
|
10.6. Міжнародні транспортні коридори Завдяки своєму вигідному геополітичному становищу Україна виконує роль з’єднувальної ланки між західною Європою, країнами СНД, країнами Ближнього Сходу та Азії. Від обсягів транзитних потоків через територію України, від рівня послуг, що надаються при міжнародних перевезеннях вантажів та пасажирів, у значній мірі залежать валютні надходження до бюджету країни. Залізниці України є найважливішим елементом її транспортної системи, вони виконують життєво необхідні соціально-економічні функції, їх ефективна експлуатація – запорука успішних відносин з країнами СНД, Європи, з усім світовим співтовариством. Залізничні магістралі України безпосередньо межують і взаємодіють із залізницями Польщі, Словаччини, Угорщини, Румунії, Болгарії (поромне сполучення), Молдови, Білорусії та Росії. Територією України пролягають найкоротші шляхи з Європи в Закавказзя; Центральну Азію, Іран, Афганістан; Скандинавію та Прибалтику до портів Чорного моря, країн Ближнього Сходу. На західних кордонах СНД і Балтії діє лише один прикордонний перехід Ізов-Хрубешув, через який доставляють вантажі у безперевантажувальному сполученні углиб Західної Європи на відстань 400 км. Українські залізниці на заході мають 11 прикордонних переходів: Чоп, Батаєво, Ужгород, Мостиська ІІ, Ізов, Ягодин, Рава-Руська, Вадул- Сірет, Д’яково, Хирів, Рені. Вітчизняні залізниці забезпечують надійну та швидку доставку вантажів до портів Одеси, Іллічівська, Маріуполя, Феодосії, Миколаєва, Ізмаїла. Технічні можливості Української транспортної інфраструктури дозво- ляють переробити в морських портах понад 100 млн тонн вантажів на рік. Тарифні ставки Укрзалізниці встановлено на основі Міжнародного транзитного тарифу (МТТ) з урахуванням базових даних про перевезення транзитних вантажів у попередні роки. Середній рівень українських тарифів на транзитні вантажі на 30-50% нижчий від тарифів, які діють на межі залізниць країн Співдружності та Балтії. Пріоритетним завданням нашої країни для інтеграції в європейську транспортну систему є розвиток національної мережі міжнародних транспортних коридорів (МТК). На сьогодні з дев’яти МТК через територію України пролягають три коридори: №3: Берлін – Дрезден – Катовіце – Львів – Красне – Тернопіль – Жмеринка – Козятин – Київ (рис. 10.5); №5: Трієст – Любляна – Загреб – Будапешт, Братислава – Чоп – Львів (рис. 10.6); №9: Александруполіс – Пловдив – Бухарест – Кишинів – Роздільна – Київ – Ніжин – Чернігів – Вітебськ – Санкт-Петербург, з відгалуженнями: №9, а: Роздільна – Одеса, далі на Ізмаїл і Рені, Румунію (рис. 10.7); №9, б: Ніжин – Хутір-Михайлівський – Зерново – Москва. 237 Через українські порти Ізмаїл і Рені здійснюється взаємодія з коридором №7 (річковий) річкою Дунай. Процес реінтеграції Європи призвів до усвідомлення необхідності створення зручних і ефективних способів розвитку і використання транспортних шляхів країн Центральної та Східної Європи. Перша Пан’європейська конференція з питань транспорту на своєму першому засіданні (Прага, 20-31 жовтня 1991 р.) прийняла Декларацію про загальноєвропейську транспортну політику, яка мусить поліпшити транспортну ситуацію на найважливіших міжнародних коридорах. На Другій Пан’європейській конференції, що проводилася у березні 1994 р. на острові Крит, була затверджена система з дев’яти транспортних коридорів, названих Критськими, з 13 відгалужуваннями. Учасниками наради були: Генеральна дирекція транспорту при Європейській комісії, Європейська конференція міністрів транспорту, Європейська економічна комісія при ООН, країни ЄС, Всесвітній банк, Європейський банк, Рада TACIS (транспортна асоціація СНД), міністри транспорту європейських країн. Фінансуванню мережі транспортних коридорів приділяється першочергова увага, тому одержати статус Критського коридору так важливо для транспортної мережі країн, чия економіка тісно пов’язана з перевезенням і транзитом вантажів. На третьому засіданні (Гельсинки, 23-25 червня 1997 р.) конференція уточнила і доповнила визначені раніше пріоритетні транспортні коридори. За пропозицією урядів Польщі і України створено коридор Гданськ – Варшава – Люблін – Ягодин – Ковель – Здолбунів – Шепетівка – Козятин – Жмеринка – Одеса. Саме цей напрямок зістиковується з транспортним коридором Європа – Кавказ – Азія і програмою TRACECa, до якої приєдналася Україна в жовтні 1996 р. Мета програми – об’єднати транспортні маршрути п’яти центральноазіатських, трьох кавказьких країн і країн СНД із Європою транспортними мережами. До успіхів конференції слід віднести рішення про прийняття проекту продовження відгалуження коридору №9 і затвердження Латвійської і Естонської програми створення 10-го коридору. Продовження транспортних коридорів у напрямку Азія, так звані Євроазіатські коридори, зв’яжуть Казахстан, країни Середньої Азії, Далекий Схід з Європою. Створення і розвиток міжнародних транспортних коридорів складається з ряду етапів. Найважливіші з них – здійснення заходів з облаштування коридорів і прикордонних переходів, спрощення процедури перетину кордонів у пасажирському, вантажному сполученні. Протягом 1999-2001 рр. в рамках Організації співробітництва залізниць, членами якої є 27 країн, ці проблеми успішно вирішувалися. У 2001 р. цю роботу завершено і узгоджено всіма країнами – членами ОСЗ. Підписані меморандуми взаєморозуміння про співробітництво у сфері 238 технічного, експлуатаційного і комерційного розвитку міжнародних залізничних коридорів №5 і №3. До схеми МТК ОСЗ включено проходження МТК ОСЗ №5 за маршрутом Чоп – Львів – Жмеринка – Київ – Дарниця – Полтава – Харків – Куп’янськ – Тополі – Пенза – Челябінськ – Курган і далі на Казахстан до прикордонного переходу з Китаєм (Дружба – Алашанськ), а також відгалуження Курган – Петропавловськ – Омськ. Продовження від Києва до Москви МТК ОСЗ №3 та відгалуження №5, а було запропоновано саме Україною. Багаторічні зусилля Укрзалізниці щодо надання статусу МТК українському варіанту Європа- Азія за маршрутом Фастів –Знам’янка – Дніпропетровськ – Дебальцеве – Красна могила – Лихая – Макат – Бейнец – Навої/Чарджою сприяли затвердженню цього транспортного коридору під №8 ОСЗ. Транспортний коридор Європа-Азія з використанням критських коридорів №3 і №5 і далі на Фастів за маршрутом МТК №8 ОСЗ (Фастів – Знам’янка – Нижньодніпровськ – Вузол – Красна Могила – Гуково) проходить по Південно-Західній, Одеській, Придніпровській і Донецькій залізницях. Далі маршрут пролягає через Волгоград, Астрахань, Макат, Бейнец, на Туркестан та Іран, що скоротить відстань перевезення з Європи на 700-1300 км в порівнянні з північним напрямком коридору через Оренбург і Арись. Основна частина Донбасу на Захід, а також у промислові центри Придніпров’я перевозиться на дільницях Чаплине – Синельникове – Нижньодніпровськ – П’ятихатки. Розміри руху в межах Придніпровської залізниці досягають 60-70 ткм/км у одному напрямку, що негативно впливає на пасажирські перевезення. Транспортний коридор Москва-Сімферополь за пропозицією урядів України і Росії узгоджений на напрямку: Москва – Козача Лопань – Харків – Лозова – Запоріжжя – Сімферополь. Двоколійна, електрифікована постійним струмом ділянка у межах України в цілому являє собою пасажирський хід. На ділянках Синельникове – Запоріжжя – Джанкой – Острякове кількість пасажирських поїздів за добу у 1990 р. становила 60 пар. Зараз – утричі менше. Найбільш завантаженою є ділянка Синельникове – Запоріжжя. Після проведення робіт з модернізації залізниці на цьому напрямку можна забезпечити швидкість 120-160 км/год. Але окупляться ці роботи при досить великому обсязі перевезень. Критський коридор №3 (Північна Європа – Україна) (рис. 10.5) забезпечує головні зв’язки України і країн СНД із західноєвропейськими країнами, конкуруючи з іншим головним напрямком – Білорусь – Росія. Третій європейський коридор Берлін-Київ може бути подовжений до Харкова і далі через Волгоград у Центральну Азію. За 10 років обсяг транзитних перевезень на цьому напрямку зменшився у три рази, а обсяг пасажирських перевезень залишився на тому ж рівні. 239 Велика частка перевезень у даний час переключена на Білоруський напрямок. Підвищення швидкості дозволить повернути частину потоків, зменшивши загальну собівартість перевезень. Рис. 10.5. Міжнародний залізничний транспортний коридор №3 Критський коридор №5 (Центральна Європа – Україна) (рис. 10.6) Трієст – Любляна – Загреб – Будапешт, Братислава – Чоп – Львів підсилить значення Закарпатського комунікаційного вузла. Крім того, відповідно до намічених планів розвитку перевезень на Транссибі, з встановленням нових зв’язків з Кореєю, Японією, Китаєм та іншими країнами Азіатського регіону, передбачаються значні обсяги контейнерних перевезень. Узгоджено продовження МТК №5 через Рівне – Удрицьк до Мінська. Рис. 10.6. Міжнародний залізничний транспортний коридор №5 240 Критський коридор №9 (Скандинавія – Україна – Європа). Даний коридор (рис. 10.7) є найбільш протяжним меридіальним ходом напрямку Північ-Південь, що охоплює великий регіон: Фінляндія (Гельсінкі) – Санкт-Петербург – Вітебськ – Жлобін – Ніжин; Санкт-Петербург – Москва – Хутор-Мих. – Ніжин – Київ – Роздільна – Кишинів – Бухарест – Пловдив – Александруполіс. На багатьох його ділянках передбачається поява нових потоків, у тому числі тих, що переходять із морського транспорту. Прогнозуються потоки із Закавказького коридору (TRACECA), Ірану та Середньої Азії. Рис. 10.7. Міжнародний залізничний транспортний коридор №9 Коридор TRACECA (рис. 10.8) зі східних переходів передбачає рух вантажів у контейнерах, а також продовольчі вантажі, папір, обладнання, труби, призначені для Грузії, Азербайджану та Вірменії. Загальна довжина мережі міжнародних залізничних кордонів на території України становить 3162 км. Тому одним з найважливіших аспектів є необхідний розвиток МТК TRACECA на території України. 241 Рис. 10.8. Транспортний коридор TRACECA До основних міжнародних транспортних коридорів відносяться наведені нижче Коридор №1. проходить територією Польщі, Латвії, Литви, Естонії, Білорусії, Узбекистану, Китаю, Монголії. Напрямок: Куновище – Варшава – Брест – Мінськ – Москва – Нижній Новгород – Котельнич – Перм – Єкатеринбург – Омськ – Новосибірськ – Красноярськ – Іркутськ – Зауденський завод – Каримська – Волочаївка – Находка – Хасан. Коридор №2. проходить територією Росії, Казахстану, Китаю, В’єтнаму. Напрямок: Москва – Казань – Єкатеринбург – Курган – Петропавловськ – Астана – Дружба – Алашанькоу – Урумчі – Чженчжоу – Сюйчжоу – Ляньюньчан. Коридор №3. проходить територією Польщі, України Росії. Напрямок: Згольжец – Вроцлав – Ополе – Катовице – Краків – Медика – Мостиська – Львів – Жмеринка – Київ – Зернове – Суземка – Москва. Коридор №4. проходить територією Чехії, Словаччини, Угорщини, Польщі, України. Напрямок: Дечин – Прага – Чешка Тржебова – Пржерова – Границя на Мораві – Жилина – Кошиця – Чоп. Коридор №5. проходить територією Угорщини, Словаччини, України, Росії, Казахстану, Грузії, Азербайджану, Молдови, Китаю, Киргизстану. Напрямок: Бояньшеньє / Шопрон / Хедьешхалом / – Будапешт – Захонь – Чоп – Стариця – Львів – Красна – Жмеринка – Фастів – Дарниця – Гребінка – Полтава – Харків – Тополі – Валуйки – Пенза – Кінель – Курган – Прісногорська – Кокчетав – Астогай – Дружба – Алашанькоу – Урумчі – Ланчжоу – Ляньюньган. Коридор №6. проходить територією Словаччини, Угорщини, Румунії, Югославії, Болгарії, Греції, Туреччини, Ірану, Туркменістану. 242 Напрямок: Братислава – Будапешт – Арад-Крайова – Калафат – Відії – Софія – Салоніки – Стамбул – Анкара – пором оз. Ван – Тегеран – Сарахе – Сапармурат – Туркменбаші, далі по коридорах №10 і 2. Коридор №7. проходить територією Польщі, України. Напрямок: Гданськ – Варшава – Люботин – Дорохуст – Яготин – Здолбунів – Козятин – Жмеринка – Роздільна – Одеса. Коридор №8. проходить територією України, Росії, Казахстану, Узбекистану, Туркменістану. Напрямок: Фастів – Знам’янка – Нижньодніпровськ – Вузол –Красна Могила – Гуково-Лиха – Волгоград – Верхній Баскунчак – Аскарайська – Мукат – Бейнец – Нукус – Учкудук – Навої. Коридор №9. проходить територією Литви, Білорусії, Росії. Напрямок: Клайпеда / Драугісте – Чаулай – Клишадоріс – Вільнюс – Мінськ. Коридор №10. проходить територією України, Болгарії, Румунії, Грузії, Узбекистану, Киргизстану. Напрямок: Одеса – Поті – Тбілісі – Баку, – Красноводськ – Туркменбаші – Бухара – Хаваст – Арись – Актогай, далі по ТК №2. Коридор №11. проходить територією Росії, Азербайджану, Ірану. Напрямок: Бусловська – Санкт-Петербург – Москва – Ртищеве – Волгоград – Баскунчак – Махачкала – Астара – Казвін – Бафк – Бендер – Аббас. Коридор №12. проходить територією Молдови, Румунії, Болгарії. Напрямок: Велчинець – Окниця –Унгени – Ясси – Бухарест – Русе – Варна – Димитровград. Коридор №13. проходить територією Росії, Естонії, Латвії, Литви, Польщі. Напрямок: Таллінн – Санкт-Петербург – Тапа-Валга – Рига – Шяуляй – Каунас – Шяштокай – Тракишки – Сувалки – Бєлосток – Варшава. 10.7. Транспортно-експедиційне обслуговування міжнародних перевезень Доставку товару від місця його виробництва до місця його збуту можна поділити на два види операцій: транспортування, яке виконується транспортними підприємствами, та додаткові операції, які охоплюють комплекс різних, під час складних та трудомістких робіт, пов’язаних з перевезенням вантажу, вони виконуються експедиційними підприємствами. У відповідності до міжнародної практики експедиторські організації, фірми, компанії покликані представляти інтереси вантажовласників. Транспортно-експедиційні фірми розрізняються за видом діяльності (в тому числі посередники-підприємства, які мають транспорт, 243 контейнери, навантажувальну техніку, склади та ін.) та за формою організацій (фірми, товариства, комбінати, підприємства, об’єднання та союзи з різним ступенем відповідальності). Виведення експедиційного обслуговування за рамки транспорту дозволяє одночасно вирішувати такі задачі: - звільнити транспортні організації від багатоступеневих організаторських та технічних операцій; - зосередити питання підготовки товарів до транспортування, оформлення товаросупроводжувальної та транспортної документації, забезпечення збереження тари, маркування та ін. У більшості країн до функцій внутрішнього та міжнародного експедитора входить весь комплекс робіт з підготовки товару до відправлення: пакування, затарювання, підписування з перевізником договору на перевезення та планування необхідного рухомого складу, оцінка економічності доставки вантажу до місця призначення, вибір найбільш раціональних шляхів доставки та видів транспорту. Часто експедитор несе відповідальність і за організацію вантажно- розвантажувальних робіт. В обов’язки експедитора входить підготовка необхідних транспортних та товаросупроводжувальних документів, здійснення розрахунків з перевізниками. В окремих випадках експедитор бере на себе контроль за просуванням товару до одержувача. Транспортно-експедиційні операції, як правило, передбачають: вибір найбільш раціонального виду транспорту з урахуванням вартості і строку доставки вантажів; складання перспективних, річних та поточних планів перевезень; організацію накопичення вантажу, зберігання на складах та сортувальних базах; пакування, маркування, комплектацію відвантажувальних партій згідно з дорученням замовника; організацію доставки вантажу зі складу відправника на станцію, а також вивезення вантажів зі станції на склади одержувача; підготовку (комплектування) збірних відправок від одного або декількох відправників, роботу з дрібними відправками; забезпечення контейнерних вантажопотоків в оптимальному режимі; забезпечення максимального використання вантажопідйомності та вантажомісткості перевізних засобів; укладання договорів з перевізниками або їх представниками на транспортування вантажів; підготовку необхідних транспортних та товаросупроводжувальних документів; передачу вантажу перевізнику та оформлення прийомоздавальних документів; здійснення розрахунків з перевізниками; приймання вантажу від перевізника в пунктах призначення з перевіркою кількості вантажу (ваги, числа місць), а в окремих випадках і його якості; оформлення комерційних актів або інших документів при виявленні недостачі, псування, пошкодження тари або вантажу, надлишків, пересортування та ін.; співпрацю організацій перевалки вантажів при передачі з одного виду транспорту на інший; надання допомоги 244 вантажовласникам або виконання на доручення вантажовласників митних, санітарних, карантинних, ветеринарних та інших операцій. Окремі транспортно-експедиційні підприємства мають і такі матеріальні засоби, як складське господарство, бази, сортувальні та накопичувальні центри та термінали, власні автомобілі, вагони, контейнери, перевантажувальну техніку, підприємства з тари та упаковки, копіювально-розмножувальні апарати та ін. Договір на транспортно-експедиційне обслуговування (ТЕО), дод. 1, є документом, в якому одна сторона (експедитор) зобов’язується за винагороду і за рахунок іншої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором експедиційних послуг, пов’язаних з перевезенням вантажу. Договором на ТЕО можуть бути передбачені обов’язки експедитора організовувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, обраним експедитором чи клієнтом, забезпечити відправлення та отримання вантажу, а також інші обов’язки, пов’язані з перевезенням. Додатковими послугами для покращення перевезення, згідно з договором на ТЕО, може бути передбачено здійснення таких необхідних для доставки вантажу операцій, як отримання потрібних для транзиту документів виконання митних або інших формальностей, перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплачення мита, зборів та інших витрат, які покладаються на клієнта, збереження вантажу, його отримання в пункті призначення, а також виконання інших операцій та послуг, передбачених договором. Договір на ТЕО укладається в письмовій формі. Окрім цього, клієнт видає експедитору доручення на виконання необхідних операцій. Клієнт зобов’язаний надати експедитору документи на іншу інформацію, необхідну експедиторам для виконання обов’язків, передбачених договором на ТЕО. Експедитор зобов’язаний повідомити клієнта про виявлені недоліки в отриманій інформації, а у випадку неповноти інформації запросити клієнта про необхідні додаткові дані. У випадку ненадання клієнтом необхідної інформації експедитор може не приступати до виконання відповідних обов’язків до надання такої інформації. Клієнт несе відповідальність за збитки, завдані експедитору через порушення обов’язків з надання інформації. Якщо з договору не випливає, що експедитор повинен виконувати обов’язки особисто, то він має право притягти до їх виконання треті особи. Однак це не звільняє експедитора від відповідальності перед клієнтом за виконання договору. Будь-яка зі сторін має право відмовитись від виконання договору, повідомити про це у встановлений строк іншу сторону. При односторонній 245 відмові від виконання договору сторона, яка відмовляється, сплачує іншій стороні збитки, які пов’язані з розірванням договору. Експедиційні організації несуть матеріальну відповідальність за невиконання договору. Якщо буде доведено, що невиконання договору відбулося з вини перевізника, то відповідальність експедитора перед клієнтом визначається за тими ж правилами, за якими відповідає перевізник перед експедитором. За договором експедиції клієнт несе матеріальну відповідальність за: - неналежне виконання умов договору; - непред’явлення вантажу до перевезення; - простій транспортних засобів; - направлення вантажу не за адресою; - погіршення якості вантажів через неправильне оформлення, відсутність або несвоєчасне направлення доручень, розпоряджень або інших документів; низьку якість тари при пакуванні; - розходження в маркуванні на вантажних місцях з маркуванням, зазначеним в перевізних документах; - неякісне оформлення товаросупроводжувальної та розрахункової документації. За здійснення операцій експедиторські підприємства беруть комісійну винагороду (3-5% від тарифу). У теперішній час транспортне експедиціонування в Україні переживає нелегкий етап у своєму становленні, але вже є деякі позитивні тенденції у цьому секторі. Зараз на транспортному ринку України працює понад 250 експедиторських фірм. У зв’язку з цим актуальним є питання щодо відновлення ліцензування експедиторської діяльності. 30 липня 2004 р. в Україні прийнятий Закон “Про транспортно-експедиційну діяльність”. В Україні 70% усіх перевезень експортно-імпортних вантажів (у тому числі і транзитних) здійснюється членами Асоціацій міжнародних експедицій (більш як 130 членів) та асоціацій Укрзовніштранс (близько 30 членів). |