ЗКТ_підручник. Українська державна академія залізничного транспорту м
 Скачать 16.49 Mb.
|
|
10.2. Класифікація транспортних операцій У процесі зовнішньоекономічної діяльності виконується складний і специфічний комплекс транспортних операцій, пов’язаний з переміщенням 219 великих мас різноманітних товарів на значні відстані із області виробництва в область споживання. При цьому виробники продукції, продавці, покупці товару, перевізники вантажу вступають в складні взаємовідносини, які регламентуються на основі відповідних угод та інших нормативних матеріалів, заснованих на національних і міжнародних, правових нормах. Тому транспортні операції в міжнародному товарообігу треба розглядати в системі: виробництво – зовнішня торгівля – транспорт – споживання. Вироблений продукт на певних етапах перетворюється в товар, потім у вантаж, потім знову в товар для реалізації. Тому транспортна складова є невід’ємною частиною зовнішньоторгових операцій. Міжнародне перевезення оформлюється угодою, укладеною між вантажовласником та перевізником або транспортно-експедиційним підприємством. Поняття „міжнародне перевезення” відрізняється від поняття “зовнішньоторгове перевезення”. Як правило, зовнішньоторгове перевезення стає міжнародним при укладенні міжнародної угоди на перевезення та оформленні його відповідними документами, або при проходженні вантажем кордону, коли перевезення оформлене у відповідності до національного законодавства і правових норм. Зміст транспортних операцій у зовнішній торгівлі визначається характером міжнародних перевезень, які поділяються в залежності від предмету транспортних операцій; виду транспорту, який бере участь у перевезенні – залізничний, водний, автомобільний, трубопровідний, повітряний, або змішане перевезення, в якому беруть участь два або більше видів транспорту; транспортної характеристики товару – сухий або наливній; періодичності – регулярні та нерегулярні перевезення; порядку проходження кордону – перевантажувальні та безперевантажувальні перевезення; виду транспортно-технологічної системи: контейнерна, поромна, змішана, комбінована та ін.; транзитні, експортні і імпортні; видів транспортно-технологічної системи. Процес транспортування вантажу, тобто його доставку від місця виробництва до місця споживання, можна поділити на два етапи: основний – перевізний, що виконується магістральним транспортом; додатковий – який охоплює комплекс різних складних і трудомістких операцій, пов’язаних з перевезенням вантажу, але виходить за мережі функцій перевізника. Відповідно транспортні операції також можна поділити на основні, що виконуються перевізником, і додаткові, або суміжні операції, що виконуються іншими суб’єктами транспортного процесу. Транспортні операції також можна класифікувати за операціями, які відбулися при реалізації зовнішньоторгової угоди. До першої частини основних транспортних операцій відносяться: планування зовнішньоторгових перевезень; аналіз кон’юнктури 220 транспортних ринків, тарифів та умов перевезення товарів в тому чи іншому міжнародному регіоні; планування транспортних витрат та ін. Друга група транспортних операцій включає: аналіз транспортного фактору і транспортної умови та їх включення до договору купівлі – продажу; підготовку товару до транспортування – пакування, затарювання, маркірування, укладання договорів на перевезення і їх оформлення; підготовку необхідної транспортної і товаросупроводжувальної документації, страхування; організацію контролю за рухом вантажу; розрахунки продавця або покупця з перевізником; митні, прикордонні, санітарні, ветеринарні та інші операції. За складом учасників процесу перевезень транспортні операції здійснюються виробником продукції (підприємством), продавцем або покупцем товару (зовнішньоторгової організації), замовником товару, перевізником вантажу, різного виду посередниками в транспортних операціях (транспортно-експедиторське, агентське, брокерське, лізингові та інші види обслуговування зовнішньоторгового вантажообігу і транспортних засобів). Транспортні операції виконуються в пунктах відправлення, на шляху слідування вантажу, в пунктах його перевалки з одного виду транспорту на інший, на прикордонних пунктах та пунктах одержувача вантажу. Транспортні операції розподіляються на внутрішні та зовнішні. До внутрішніх транспортних операцій підприємств і організацій зовнішньоекономічного комплексу відносяться підготовка планів перевезень, їх облік, контроль, аналіз транспортних умов в договорах купівлі – продажу та ін. Враховуючи важливість та складність транспортних операцій при виконанні міжнародних перевезень, вантажовласники укладають Угоди з транспортно-експедиційними організаціями (фірмами) на здійснення перевезень від станції відправлення до кордону або до станції призначення. 10.3. Планування перевезень у міжнародному сполученні Планування перевезень вантажів у міжнародному сполученні умовно можна поділити на два етапи: внутрішнього та зовнішнього планування. У першому випадку визначаються та погоджуються обсяги перевезень із зацікавленими сторонами на території України. В основу внутрішнього планування міжнародних перевезень покладено місячний план перевезень. Порядок його розроблення регламентує “Тимчасове положення про місячне планування та організацію перевезень експортних, імпортних і транзитних вантажів залізничним, морським та річковим транспортом”. Згідно з положенням, місячний план перевезень вантажів у міжнародному сполученні у вагонах, контейнерах і пакетах розробляється 221 за заявками вантажовідправників або експедиторів, що діють від їхнього імені і мають на це спеціальний дозвіл-ліцензію. Заявки на перевезення вантажовласники подають залізниці відправлення не пізніше як за 20 днів до початку планованого місяця. У них зазначають: вид та кількість вантажу у вагонах і тоннах, прикордонні залізничні станції, морські та річкові порти, через які провозять вантажі, країну призначення та вантажоодержувача (покупця). Для розроблення та здійснення в оперативному порядку заходів з організації перевезень в загальному обсязі перевезень виділяються вантажі що належать до переліку з 60 найменувань. Контейнери поділяються за ознакою вантажопідйомності. Після розгляду заявок і визначення передбачуваних обсягів відправлення узагальнені та систематизовані дані направляють в Управління планування перевезень Укрзалізниці. Це управління після опрацювання матеріалів залізниць, узагальнення обсягів та структури перевезень, погодження їх із зацікавленими сторонами, в тому числі із Міністерством зовнішньоекономічних зв’язків, формує місячний план перевезень. План перевезень доводять до виконавців (залізниць та вантажовласників) не пізніше як за 4 дні до початку планового місяця. Особливість планування перевезень через порти – наявність згоди (договору) між портом і вантажовласником на переробку і збереження планових обсягів вантажів. Планування перевезень імпортних та транзитних вантажів здійснюється відповідно до заявок на перевезення вантажів, подається вантажовласниками або від їхнього імені експедиторами, із зазначенням прикордонних залізничних станцій, морських і річкових портів, через які надходитимуть вантажі. Заявки на перевезення імпортних і транзитних вантажів через порти подаються на залізницю, що обслуговує порт перевантаження, після укладання договору з портом на перевантаження вантажів. У подальшому проходження заявок, узгодження обсягів перевезень та терміни виконання цих робіт аналогічні розглянутим при плануванні перевезень експортних вантажів. Норма відвантаження імпортних і транзитних вантажів у морських і річкових портах встановлюється на кожний місяць у вагонах і тоннах в середньому на добу виходячи з погоджених місячних планів. 10.4. Правове забезпечення міжнародних перевезень Необхідність створення міжнародних організацій по координації дій при перевезенні вантажів і пасажирів виникла ще в ХІХ ст. У 1878 р. в Швейцарії на засіданні представників Австро-Угорщини, Бельгії, Німеччини, Люксембурга, Нідерландів, Італії, Росії, Швейцарії та Франції було прийнято рішення про розроблення правил перевезень вантажів і пасажирів у міжнародному сполученні. У 1890 р. цими державами була підписана Міжнародна конвенція про перевезення вантажів залізницями 222 (МДК). МДК декілька раз переглядалась і багатьма державами застосовувалась включно до Першої світової війни. У Росії під час війни і революцій дії МКД призупинялись. Створений СРСР не визнавав себе спадкоємцем колишньої Росії, тому Конференція держав МДК прийняла рішення не визнавати СРСР учасником конвенції з 1922 р. У 1945-1949 рр. СРСР були підписані двосторонні угоди з Болгарією, Угорщиною, Польщею, Румунією і Чехословаччиною. Але працювали ці угоди недостатньо, так як було потрібне прийняття багатобічної міжнародної угоди. У 1947 р. у Белграді відбулась конференція представників залізниці: Австрії, Болгарії, Угорщини, Польщі, Румунії, СРСР, Югославії та Чехословаччини для розроблення єдиних норм при перевезенні вантажів. У 1948 р. була підписана Угода на перевезення вантажів залізницями в прямому міжнародному сполученні (МВС). У 1950 р. до угоди приєднались Албанія і НДР. У 1953 р. МВС було перейменовано в УМВС. До нього приєднались Китай, КНДР та Монголія, а в 1955 р. В’єтнам. Першою організацією міжнародного співробітництва для радянських залізниць була Організація співдружності залізниць країн (ОСЗ). До УМВС постійно вносились зміни у зв’язку з політичними, правовими та економічними умовами. З травня 1980 р. МВС прийняла доповнення Б до конвенції міжнародних залізничних перевезень (КОТІФ) або, як прийнято її називати, – ЦІМ. Протягом 1980-1989 рр. текст угод з урахуванням пропозицій членів ОСЗ перероблявся стосовно зближення УМВС і ЦІМ, для точнішого розмежування обов’язків і прав клієнтів залізниць. У 1991р. УМВС денонсували (увійшли) Чехословаччина, Угорщина, а у 1993 р. – Румунська республіка. У червні 1992 р. Укрзалізниця була прийнята в члени ОСЗ (Організація співдружності залізниць), в цьому ж році стала дійсним членом МСЗ (Міжнародний союз залізниць). Керівництвом України було підтверджено застосування Укрзалізницею положення УМВС (Угода про міжнародне залізничне вантажне сполучення), УМПС (Угода про міжнародне пасажирське сполучення). Зовнішньоекономічні відношення залізниць України з залізницями інших держав сформовані на основі міжнародних і прикордонних угод. У 1993 р. у Варшаві було підписано угоду “Про залізничну угоду через державний кордон” між керівництвом України та Польщі. В цьому ж році були підписані угоди з керівництвом Молдови, Казахстану, Грузії, Узбекистану та Киргизстану. До кінця 1993 р. Укрзалізницею було підписано міжгалузеві міжнародні угоди з різних питань з Росією, Білорусією, національним товариством залізниць Румунії, генеральною дирекцією Польських залізниць. 223 Тепер організація міжнародних перевезень вантажів залізницями України базується на “Угоді про міжнародне залізничне вантажне сполучення”(УМВС). Угодою регулюються питання стосовно тарифів, сплати перевізних платежів, взаєморозрахунків і відповідальності за виконання договору перевезень. На його основі розроблені і діють Єдиний транзитний тариф (ЄТТ), Правила користування вагонами (ПКВ), Правила про розрахунки (ПР), Службова інструкція (СІ УМВС). В сучасних умовах міжнародні стосунки Укрзалізниці здійснюються як на двосторонній основі, так і в рамках міжнародних угод. Укрзалізниця має своїх представників у Росії, Словенії, Польщі, Молдові, Румунії, Угорщині і Болгарії. На сьогодні учасниками УМВС є залізниці 22 азіатсько-європейських держав: Азербайджан, Албанія, Білорусь, В’єтнам, Грузія, Іран, Казахстан, Китай, Корея, Киргизія, Литва, Естонія, Латвія, Молдова, Монголія, Польща, Росія, Україна, Таджикистан, Туркменія, Узбекистан. Загальна довжина залізниць–учасниць угоди складає 240 тис.км. Таким чином, в міжнародних вантажних перевезеннях на сьогоднішній день застосовуються дві окремі правові системи: УМВС і ЦІМ. Це пов’язано з наявністю в країнах-учасницях складних політичних, економічних та правових проблем. В останні роки здійснюється робота по зближенню та уніфікації положень ЦІМ і УМВС, створенню єдиного міжнародного права. 10.5. Міжнародні прикордонні станції, технологія їх роботи Загальна характеристика. Україні належить істотна частина Європейської транспортної системи. Вона володіє найбільш розвинутою системою залізниць континенту. Через Україну проходять найкоротші шляхи та міжнародні транспортні коридори із Західної Європи та Закавказзя, Середньої Азії, Ірану, Афганістану, Китаю, Монголії, Японії в порти Чорного моря, країни Близького Сходу. Залізниці України мають 22 стикових пункти з Росією, Білорусією, Молдовою, Польщею, Словаччиною, Угорщиною та Румунією. Стикові станції: - Україна – Росія: Квашино – Успенська; Красна Могила – Гукове; Тополі – Валуйки; Козача Лопань – Красний Хутор; Волфине – Глушкове; Зернове – Суземка; - Україна – Білорусія: Хоробичі – Терехівка; Горностаївка – Терехівка; Бережесть – Словечно; Удрицьк – Горинь; Заболоття – Малорито; - Україна – Польща: Ягодин – Дорохуст, Ізов – Хребешов; Рава- Руська – Гребена; Мостиська – Медика; - Україна – Словаччина: Чоп – Чієрна над Тисою; 224 - Україна – Угорщина: Чоп – Захонь; Батєва – Єперешке; Дякове – Халмеу; - Україна – Румунія: Вадул Сирет – Дорнешті; Рені – Рені Галац; - Україна – Молдова: Кучурган – Новосавицька, Могилів-Подільський. Через територію України проходять 3 міжнародних сухопутних транспортних коридори (№3, 5, 9), та №7 – річний. Успішне функціонування транспортних коридорів у значній мірі залежить від організації роботи і схем розміщення прикордонних станцій, через які здійснюються перевезення в Україну та транзитом через її територію. На прикордонних станціях залізниці самостійно виконують ряд специфічних операцій з вантажами і вагонами: перевірку якості вантажу, його митний огляд, санітарні, карантинні, фітопатологічні та інші формальності, перевантаження вантажів у вагони іншої ширини колії і передачу вантажів залізницям сусідньої країни. Як правило, перевантаження здійснюється на прикордонній станції сторони, яка приймає вантаж. Оформлення передачі вантажів також відбувається на вхідній прикордонній станції сторони, яка приймає. Датою передачі вважається дата, що вказана у календарному штемпелі, накладеному на перевізних та передавальних документах стороною, яка приймає вантаж. Незалежно від обсягів роботи перевантажувальної станції потужність її споруд і пристроїв повинна відповідати технологічним нормам. При цьому потрібно забезпечити кількісне і якісне збереження вантажів, простої вагонного парку для здійснення експортно-імпортних перевезень. Успішне розв’язання цих проблем у значній мірі залежить від технології робіт на перевантажувальних станціях. Для виконання необхідних операцій можуть пристосовуватися залізничні вузли, сортувальні, дільничні, проміжні станції або групи різних станцій, зосереджених у перевантажувальному районі. Принципову схему такої станції показано на рис. 10.1. 225 Рис. 10.1. Схема прикордонної станції Зовнішні перевантажувальні станції влаштовуються на стику залізниць широкої і західноєвропейської колії для передачі вантажів і транспортування пасажирів з однієї країни в іншу. На таких станціях можуть провадитися пересадка пасажирів і перевантаження вантажів (при цьому кожна сторона перевантажує вантажі, що для неї є імпортними); перестановка колісних пар і візків у пасажирських та вантажних вагонах з однієї колії на іншу; пропускання поїздів з однієї колії на іншу; пропускання поїздів з однієї країни в іншу при однаковій ширині колії або за наявності сполученої колії (такі перевезення здійснюються з України в Словаччину). Прикордонні перевантажувальні станції можуть мати такі структурні елементи: пристрої і споруди для пасажирів зі спеціальними приміщеннями для чекання митного огляду багажу та виконання інших прикордонних операцій; парки приймання і відправлення поїздів коліями 1520 і 1435 мм; сортувальні парки для колії 1520 мм і колії 1435 мм із сортувальними гірками, з автоматизованим або ручним обслуговуванням; пункти перевантаження; пункти перестановки вагонних візків і колісних пар у пасажирських та вантажних вагонах; локомотивне господарство для колії 1520 мм і для колії 1435 мм; вагонне господарство; пристрої зв’язку, централізації і блокування; засоби механізації вантажно- розвантажувальних робіт (крани, автонавантажувачі, електротокарі та ін.); вагонні ваги для колії 1520 мм і для колії 1435 мм; пункт очищення рухомого складу; виробничі, службові, житлові та культурно-побутові споруди. Зовнішні перевантажувальні станції у пунктах стику залізничних колій виконують такі операції: приймання, відправлення і пропуск поїздів; сортування вагонів і формування составів; приймання і видача багажу, навантаження і розвантаження, посадка і висадка пасажирів; приймання, колія 1435 м м колія 1520 м м 226 обробка відповідних поїздів і відправлення на залізницю сусідньої країни; сортування вагонів і формування составів, що експлуатуються за межами даної країни; перевантаження вагонів, що прибули з імпортними вантажами, у вагони даної країни. Варіанти схеми залежать від характеру підходу залізничних ліній, що сходяться у вузлі або на станції. Лінії бувають тупиковими, тупиково- наскрізними. В першому випадку лінії різної колії закінчуються тупиками і для даної станції характерним є тільки “кінцевий рух”; у другому – лінія однієї колії закінчується тупиком, а інша проходить за її межами; у третьому – лінії різної колії продовжуються за межами перевантажувальної станції. Наскрізна схема передбачає пропускання поїздів сусідньої країни через дану станцію перевантажувального району. Перевантажувальні станції розрізняються також у залежності від розміщення перевантажувальних пристроїв (зосереджені або розосереджені). Схеми перевантажувальних станцій можуть мати різні варіанти взаємного розташування парків та інших станційних пристроїв залізничних ліній різної колії – паралельне послідовне і комбіноване. Для виконання перевантажувальних операцій найдоцільніше використовувати дільничну станцію поздовжнього типу, яка має високу пропускну і переробну спроможність та розосереджене розміщення перевантажувальних пристроїв для різних видів вантажів. Крім зовнішніх, споруджуються також внутрішні перевантажувальні станції для передачі вантажів і пересадки пасажирів із залізничної лінії 1435 мм на широку колію або навпаки. Внутрішні перевантажувальні станції мають свої особливості, зумовлені обсягом і характером перевезень, типом і родом рухомого складу, технічним оснащенням, нормами і технічними умовами на спорудження пристроїв і різницею в ширині колії. Ці станції призначені для перевантаження, обладнуються комплексом пристроїв для широких та вузьких колій. Перевантажувальні роботи на широкій колії здійснюються проміжними, дільничними або сортувальними станціями з достатнім колійним розвитком, що виконують, крім перевантажувальних, й інші операції, пов’язані з пропусканням та переробкою поїздів, обслуговуванням пасажирів тощо. Звичайно перевантажувальні операції зосереджують на одній залізничній станції. При значних обсягах роботи або залежно від місцевих умов перевантажувальні станції можуть організовуватися на кількох станціях і бути як спеціалізованими, так і об’єднаними. Спеціалізовані станції влаштовують для перевантаження однорідних вантажів, а об’єднані – для переробки всіх вантажів і пересадки пасажирів. 227 Внутрішні перевантажувальні станції, як і зовнішні, відрізняються взаємним розташуванням парків (паралельне, послідовне і комбіноване). Вони оснащуються комплексом пристроїв для широкої і вузької колії. У порівнянні із зовнішніми перевантажувальними станціями внутрішні мають простіше господарство. Це пояснюється меншим обсягом перевантажень з однієї колії на іншу, відсутністю спеціальних вимог щодо оформлення документів, особливостями організації експлуатаційної і комерційної роботи, менш жорсткими вимогами щодо дотримання норм простою вагонів та ін. Таким чином, опрацювання оптимальної схеми розміщення прикордонних станцій, впровадження сучасних технологій перевантаження, а також розвиток безперевантажувального сполучення сприятимуть більш ефективній роботі транспортної системи України як складової трансконтинентальної системи сполучень. Технологія роботи передаточних станцій. Станції передачі організовуються на базі найближчих до кордону з іншими країнами дільничних або сортувальних станцій. Тут виконуються основні технічні, комерційні, прикордонні, митні, карантинно-санітарні та інші заходи, зв’язані з виконанням приймально – здавальних операцій. Для виконання вказаних функцій на станціях передачі організовуються контори передачі і прикордонні транспортно-експедиційні контори Прикордонна транспортно-експедиційна контора (Погрантек), а також підрозділи відомчої воєнізованої охороні, які у своїй роботі керуються діючими на залізницях України нормативними актами. Їх функції у залежності від місцевих умов роботи можуть бути сполучені. Технологічні графіки обробки поїздів наведені на рис. 10.2, 10.3, 10.4. Технологія роботи Погрантеку. На Погрантек покладаються такі основні функції: - перевірка правильності заповнення в перевізних документах СМГС (Соглашения о международном грузовом сообщении) графи 20 «Відправником прийняті платежі за слідування транзитними залізницями» відповідних граф додаткових дорожніх відомостей; - перевірка наявності додаткових екземплярів дорожніх відомостей, правильності їх заповнення і наявності відповідних платежів; - підбір додаткових дорожніх відомостей окремо за експортними вантажами по залізницях відправлення і транзитними вантажами – за найменуванням експедиторів і пересилкою їх разом із супроводжувальною відомістю для подальшої їх обробки; - попереднє інформування митних та інших органів про вантажі, що передаються, надання їм перевізних та товаросупроводжувальних документів, а також передаточних відомостей; - облік простою затриманих вагонів, а також контроль за їх своєчасним відправленням. 228 229 230 231 При надходженні вантажних перевізних документів Погрантек перевіряє їх повну наявність, в тому числі необхідну кількість додаткових екземплярів дорожніх відомостей, а при перевезеннях вагонів групами або маршрутами – необхідну кількість екземплярів відомостей з переліком вагонів за встановленою формою (ГУ-27Е) СМГС. При наявності невідповідності записів працівник Погрантек повинен виправити додаткові екземпляри дорожніх відомостей або доповнити їх відсутніми даними на основі даних накладної і завірити ці виправлення і доповнення своїм підписом із затвердженням календарним штемпелем станції. Крім того, в накладній в гр. «Відмітка залізниці» повинна бути зроблена помітка про виправлення та доповнення в додаткових екземплярах дорожніх відомостей, які також завіряються підписом з затвердженням календарним штемпелем. При відсутності додаткових екземплярів дорожніх відомостей або ненаявності їх в необхідній кількості складаються відповідні екземпляри на основі відомостей із накладних. Одночасно проводиться контроль наявності в перевізних документах відомостей про вартість перевезень за транзит Україною та іншими країнами, які беруть участь у перевезенні у СМГС, за наявністю відповідних календарних штемпелів, проставляється календарний штемпель прикордонного пункту переходу і забирається додатковий екземпляр дорожньої відомості. Додаткові дорожні відомості підбираються окремо на транзитні по Україні і експортні вагони. Супроводжувальні відомості разом з підшивкою додаткових дорожніх відомостей направляються у відповідну розрахункову організацію для подальшої їх обробки. При затриманні або поверненні вагонів складається акт загальної форми зі вказівкою порушень оформлення перевізних документів. Працівниками Погрантек вживаються відповідні заходи щодо кожного випадку затримань вагонів на станції з передачею повідомлення про винних (станція відправлення, вхідна погранична станція та ін.) Крім цього, ведеться облік простою по кожному вантажовласнику, експедитору або залізничному підприємству для подальшого пред’явлення їм претензій. Після обробки перевізних документів вони передаються митним та іншим органам для контролю. При наявності ліцензії на брокерську діяльність працівники Погрантек виконують оформлення транзитної митної декларації. Технологія роботи контори передачі. До основних функцій контори передач відносяться: - оформлення поїзних передаточних відомостей; - огляд вагонів у технічному і комерційному відношенні; 232 - складання актів загальної форми, оперативних донесень про затримані вагони (в тому числі не оформлених в митному, карантинному та ін. відношенні, з відсутністю коду експедитора та ін.); - перевірка правильності заповнення перевізних документів; - проставлення календарних штемпелів передаточних станцій в передатних відомостях, актах та інших документах, які підтверджують передачу вагонів, а також виправлення або примітки в цих документах; - звіряння цих перевізних документів з даними натурних листів і передатних відомостей; - складання щодобової балансової відомості по переходу вагонів і контейнерів; - сприяння митним органам у проведенні митного чи іншого виду огляду. Передача вантажів між залізницями обох сторін оформляється поїзною передатною відомістю (далі ППВ) або натурним листом, яка складається в 6 екземплярах (по 3 екземпляри кожній із сторін, із них по одному екземпляру віддається митним органам). Аналогічно інформація поступає і зі станції передачі сусідньої країни. При прибутті поїзда на станцію передачі за попередньо переданою інформацією проводиться огляд вагонів у технічному та комерційному відношенні (сумісний або окремий), а також митний, прикордонний, екологічний та інші види контролю з оформленням недоліків встановленим порядком. Після отримання пакету документів агент контори передачі сторони залізниці, яка приймає, порівнює перевізні документи з даними передатної відомості (натурного листа). В разі виявлення помилок або необхідності виконання запису в передатній відомості (натурному листі) агент сторони, яка приймає, зобов’язаний закреслити початковий текст так, щоб його можна прочитати і записати під ним новий. Всі виправлення і помітки повинні бути завірені підписами працівників і календарними штемпелями станцій передач обох залізниць. Якщо при передачі вантажів буде виявлено відсутність яких-небудь перевізних документів, то зобов’язана сторона оформляє акт загальної форми, а при необхідності комерційний акт, і складає копію відсутнього документа у тому числі і додатковий екземпляр дорожньої відомості. При виконанні цих умов вантаж підлягає безперешкодному пропуску за призначенням. Моментом пред’явлення вагонів до здачі є час вручення агентам сторони, яка приймає, передатних відомостей (натурних листів). Агенти сторони, яка приймає, повинні проводити візуальний огляд, звіряти його з даними в передатних відомостях (натурних листах). Відмову від приймання вантажу сторона, яка приймає, оформляє актом загальної форми з вказівкою в ньому причин відмови в прийманні, а в передаточній відомості вона повинна викреслити дані про цю відправку і 233 зробити в графі “Примітка” відмітку “Акт загальної форми номер...”, акт загальної форми складається в трьох екземплярах, із яких по одному екземпляру отримує залізниця, яка здає, і залізниця, яка відмовляється від приймання-відправки, один екземпляр додається до перевізних документів. Моментом передачі вантажів є факт підписання обома сторонами відомості (натурного листа). Сторона, яка приймає, має право відмовити в прийманні відправлень, якщо на це будуть підстави, передбачені СІ СМГС: стан і упаковка вантажу або спосіб навантаження та кріплення вантажу, а також стан вагона, контейнера не допускають подальшого його перевезення; ввезення вантажу або перевезення його транзитом по залізницях сторони, яка приймає, забороняється; навантаження виконане в період дії оголошеної всім зацікавленим сторонам Конвекційної заборони; залізницею відправлення або відправником не дотримано особливих умов, від яких залежить зберігання вантажу і безпека руху потягів; вантаж прибув без перевізних документів, у вагонах з неправильною нумерацією або вагони, які прибули без вантажу; для перевезення необхідне особливе погодження, яке не було виконано; відсутні необхідні супроводжувальні документи, без яких подальше перевезення неможливе; при передачі вантажів, які прямують транзитом через залізниці, що вийшли із системи централізованих розрахунків; вагон затриманий митницею або іншим контролюючим державним органом; в перевізних документах відсутня або неправильно вказана відмітка про платежі за транзитні перевезення; вагон надійшов з порушенням плану формування без узгодження такого перевезення між сторонами; вагони не очищені від залишків вантажу, який раніше перевозився, або від реквізитів кріплення; вагони надійшли без пломб – запірно-пломбувальних пристроїв (ЗПУ), з недостатньою кількістю або з пломбами ЗПУ, які не відповідають відомостям, вказаним в передаточній відомості; пломби підвішені на пломбувальному дроті в одну нитку; у пломби відсутній один із кінців пломбувального дроту; вузол пломбувального дроту не втягнутий всередину пломби або пломба переміщується на дроті; дані про кількість пломб ЗПУ в перевізних документах розходяться з фактичною наявністю на вагоні (контейнері); в перевізних документах відсутня відмітка про заміну несправних пломб ЗПУ або про накладання нових і немає акта загальної форми про це; сторона, яка передає, відмовляється від заміни несправних пломб ЗПУ, від накладання нових пломб ЗПУ на місці відсутніх або усунення порушень, які стосуються пломб ЗПУ, вказаних в даному пункті; порожні орендовані або власні вагони вантажовідправника (вантажоодержувача) без документів; нафтобензинові цистерни та інший спеціалізований рухомий склад (цистерни, бункерні напіввагони, вагони-хопери для перевезення зерна, цементу та ін.) завантажені вантажем, який не призначений для перевезення в цьому рухомому складі без відповідного узгодження з причетними залізничними адміністраціями; відремонтований порожній 234 спеціалізований рухомий склад, що повертається залізниці-власниці або відсилається в порядку регулювання, який залишився без пересильних накладних, пересильних відомостей або з перевізними документами, оформленими з порушенням правил. Вантажі, затримані за порушення Угоди про порядок передачі вагонів і контейнерів з вантажами через міждержавні передавальні переходи держав учасниць Співдружності, повинні повертатися сусідній державі в строки, встановлені технологічним процесом роботи станції, якщо вони не затримуються митницею на більш тривалий термін. Після оформлення приймання вантажів та обробки перевізних документів поїзди розформовуються, вагони групуються відповідно до спеціалізації перевантажувальних фронтів, а також з урахуванням повного використання місткості або вантажопідйомності вагонів, у які перевантажуються вантажі. Якщо ширина залізничної колії залізниці – сторони, що здає, і сторони, що приймає, однакова, і здійснюється безперевантажувальне сполучення, то приймально-передавальні операції можуть виконуватись на одній об’єднаній прикордонній станції сторони, що здає вантаж. У такому разі агенти сторони, що приймає, знаходяться на стороні, яка здає, і приймально-передавальні операції виконуються одночасно, що прискорює цей процес, а також процес переміщення вагонів та вантажів. Основи технології взаємодії митних органів і станції передачі при митному оформленні документів. Митне оформлення і контроль вантажів прикордонними митними органами проводиться у відповідності до діючого митного законодавства і в строки, встановлені технологічним процесом роботи станції. А. При ввезенні вантажів. Після прибуття потяга, і отримання від сусідньої країни поїзної передатної відомості на потяг, який прибуває в повному складі, працівник контори передачі повідомляє митні органи про прибуття вантажу з-за кордону. Повідомлення здійснюється у формі подання в митний орган перевізних і супроводжувальних документів, а також передатної відомості в двох екземплярах, на яких у вільному правому куті працівником митниці проставляється відмітка: ”Документи прийняті митницею ____год.____ хв (підпис відповідального працівника митного органу і станції). Документи повертаються станції ___год._____хв (підпис відповідального митного органу і станції)” Один екземпляр відомості залишається в митному органі, інший додається до передатної відомості. У випадку прийняття рішення про пропуск вантажу митний орган проставляє в перевізних документах штамп “ Під митним контролем”, складає провізну відомість, із якої один екземпляр прикріпляється до перевізних документів і прямує до станції призначення. Б. При вивозі вантажів. Після прибуття вантажу на станцію передачі працівники станції передають митному органу вантажну декларацію, два 235 екземпляри передатної відомості, а також перевізні і супроводжувальні документи на вивізний вантаж. Після прийняття рішення митними органами про пропуск вантажу через кордон на обох екземплярах передатної відомості проставляється відмітка “Випуск дозволяється”, яка завіряється власною номерною печаткою інспектора митниці. Після прийняття рішення працівниками митниці про випуск вантажу за кордон перевізні документи повертаються працівникам станції разом з екземпляром передатної відомості. В. При транзиті вантажів. Повідомлення митних органів про надходження транзитних вантажів на вхідну передаточну станцію проводиться в порядку, встановленому для ввізних вантажів. Погрантек із отриманих на потяг документів відбирає ті, що стосуються транзитних перевезень, і передає їх митним брокерам, які оформляють у встановленому порядку вантажну митну декларацію (ВМД) і подають її разом з документами митним органам для виконання митного контролю під підпис в спеціально виділеному для цього журналі. По закінченні митного оформлення митний брокер одержує від працівника митниці під підпис в журналі всі необхідні документи (перевізні документи, ВМД, провізну відомість, супроводжувальні документи та ін.). Вказані документи передаються в контору передачі. Порядок взаємодії працівників станції з митними та іншими контролюючими органами. Працівники станції здійснюють допомогу митним та іншим контролюючим органам в проведенні огляду і перевірки вантажу. Якщо у контролюючого органу є підстава для огляду вантажу на предмет порушення законодавства України, на передавальній станції може проводитися перевірка або огляд вантажу в будь-який час доби і незалежно від місця раніше проведеного контролю. Відкриття на станції вагонів, контейнерів, автомашин, тракторів та інших самохідних машин для проведення прикордонного, митного, санітарного, фітопатологічного та інших видів контролю і перевірок оформляється працівником станції актом відкриття за формою. Акт відкриття повинен бути підписаний працівниками станції передачі, на якій проводилось відкриття, представником прикордонних або інших органів (залежно від того, хто проводив відкриття) і бути завірений календарним штемпелем станції. Відомості про зняття старих і накладання нових пломб вписуються у відповідні графи акта. Виправлені пломби митних органів або залізниці, накладені з метою митного, прикордонного або іншого виду контролю та інших видів перевірок, прирівнюються до пломб відправника або станції відправлення. |