мет роз лекій. Вступ. Сучасні аспекти проблеми профілактики стоматологічних захворювань
 Скачать 2.17 Mb.
|
Харчування дітей молодшого шкільного вікуУ зв’язку з швидким ростом і розвитком, інтенсивністю обмінних процесів, великою руховою активністю діти потребують більшої калорійності харчування на 1 кг маси тіла, ніж дорослі. Від 7 до 12 років необхідно 2400 кал, від 11 до 14 років – 3000 калорій. Потреба в білках, жирах і вуглеводах на 1 кг маси тіла на добу становить – 3,5: 3 – 3,5: 10 – 15 р. Крім цього, раціон дитини повинен бути багатий вітамінами, мінеральними речовинами, в тому числі і мікроелементами (калій, натрій, кальцій, фосфор, залізо). Всі мінеральні речовини містяться в продуктах харчування, однак натрій доводиться додавати у вигляді кухонної солі, в добу з їжею дається – 3-3,5 г. Необхідно дотримуватися суворого режиму харчування, який може дещо видозмінюватися в залежності від зміни, в якій навчається школяр. Для школярів, які займаються в першу зміну, рекомендується наступний режим харчування: сніданок 7.30-8 год ранку, другий сніданок у школі в 11.30-12 год, обід в 15 – 16 год, вечеря в 19.30-20 ч. Для учнів в другу зміну – сніданок в 7.30-8 год ранку, обід в 13 год, третє харчування в школі в 16 год, вечеря в 20 ч. Сніданок і обід повинні бути найбільш калорійними, багаті білком, на вечерю їжа переважно молочно-рослинна, каші. Обсяг окремих порцій: суп – 400-450 г, каші – 200 г, гарнір на 2-і страви – 250-270 г, чай, кава, компот, кисіль – 200 г. На вечерю перше блюдо – 300-350 г, друге блюдо – 200 г. Обсяг добового раціону для дітей 7-10 років – 1800 мл. 7.. Матеріали активізації студентів під час викладання лекції А. Питання. 1 Фактори ризику, їх вплив на рівень здоров’я населення; 2. Раціональне харчування, принципи раціонального харчування; 3. Теорія збалансованого харчування; 4. Білки, їх вплив на організм, продукти харчування, що містять білки; 5. Жири, їх вплив на організм, продукти харчування, що містять жири; 6. Вуглеводи, як основне джерело енергії в організмі; 7. Мінеральні речовини, їх вплив на організм; 8. Вітаміни, їх роль, дозування, 9.Характеристика основних продуктів харчування. 8 Матеріали для самопідготовки студентів: А..Питання: 1. Дати характеристику факторам ризику; 2. Що таке раціональне харчування? 3. Характеристика основних продуктів харчування. 3. Білки, жири, вуглеводи, мікроелементи, їх роль ; 4. Вітаміни ( жиророзчинні і водорозчинні);. 5. Антенатальна профілактика ; 6..Переваги природного вигодовування; 7. Вимоги до раціону годуючої жінки; 8..Дієтика дітей дошкільного і шкільного віку. Б. Література. Основна . 1. Профилактика стоматологических заболеваний. Учебное пособие\ Под ред. В.И. Куцевляка.- Харьков.: ХГМУ, 2001.; 2.СмолярН,І,. МаснийЗ.П., ПолікановаЛ,Г, Профілактика стоматологічних захворювань у дітей: Навчальний посібник.- Львів: сві, 1995р. 3. Стоматологическая профилактика у детей/В.Г, Сунцов, В,К,леонтьев, В,А,Дистель, В,Д,Вагнер.- М.: Мед книга, 2001 4. І. Заяць, Л.О. Жуковська. « Профілактика Стоматологічних захворювань »Видавництво» Новий Світ-2000» Львів- 2010 Допоміжна: 1. Ж.Г. Муравянникова „ Профилактика стоматологических заболеваний” Ростов – на Дону „ Феникс”. 2. С.Б. Улитовский „ Гигиена полости рта в ортодонтии и ортопедической стоматологии” .Москва „ Медицинска Книга 2003 3. Н.В. Головко „ Профілактика зубощелепових аномалій” Вінниця, Нова Книга – 2005. МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ ШЕПЕТІВСЬКЕ МЕДИЧНЕ УЧИЛИЩЕ МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА ЛЕКЦІЇ з навчальної дисципліни : "Профілактика стоматологічних захворювань» ТЕМА: Клінічні критерії стану здоров'я органів і тканин порожнини рота. Обстеження ротової порожнини. Кількість годин: 4 год Для студентів зі спеціальності 5.12010104 «Стоматологія» Викладач: О.В.Захарчук
Необхідіність вивчення даної теми полягає в тому, що на даний час стали поширені стоматологічні захворювання.. Для правильної постановки діагнозу потрібно вміти зібрати анамнез, провести обстеження порожнини рота, додаткові методи. Прогноз лікування залежить від своєчасного і правильного обстеження пацієнта..
Студент повинен знати: - методи дослідження; - опитування; - анамнез життя; - огляд порожнини рота; - додаткові методи дослідження. 3. Цілі розвитку особистості майбутнього фахівця - виробити у студентів аналітично- логічне мислення в процесі вивчення; - тактовне і доброзичливе відношення до пацієнтів; - виховування відповідальності за свої професійні дії; - сформувати вміння знаходити деонтологічний підхід до колег. 4 Міждисциплінарна інтеграція
5. План та організаційна структура лекції.
6. Зміст лекційного матеріалу. Тема:” Клінічні критерії стану здоров’я органів і тканин порожнини рота. Обстеження ротової порожнини. Визначення по ВООЗ „ Здоров’я- це стан повного соціального, біологічного та психологічного благополуччя, коли функції всіх органів і систем урівноважені з навколишнім середовищем, відсутні якісь захворювання, хворобливі стани та фізичні дефекти. Внаслідок упровадження первинної профілактики стоматологічних хвороб, в основу якої закладено принципи формування здорового способу життя людини в цілому та органів і тканин порожнини рота , здоровими у стоматології можна вважати дітей:
У 1979 році Ю.М.Малигін запропонував поняття” оптимальної індивідуальної норми” в стоматології , що трактується як стан достатньо гарантованої протягом тривалого часу морфологічної, функціональної та естетичної рівноваги в зубощелепній системі і лицевому скелеті в цілому, до якої необхідно прагнути під час ортодонтичного лікування. Якісні критерії стану стоматологічного здоров’я можуть бути такими:
( тимчасовий, змінний, постійний).
10Стан функцій порожнини рота відповідає віку. 11Стан гігієни порожнини рота. Методи дослідження Методи дослідження в клінічній стоматології поділяють на основні та допоміжні. До основних методів належать :
Допоміжні методи ( лабораторні, функціональні, імунологічні, інструментальні). Під час обстеження необхідно з'ясувати паспортні дані пацієнта, а саме: прізвище, ім'я та по батькові; стать; вік; відомості про місце виховання або навчання , адресу; відомості про батьків дитини (прізвище, ім'я і по батькові; місце роботи; засоби зв'язку з батьками і дитиною - номер телефона - і т. д.); відомості про дитячого стоматолога та педіатра у яких спостерігається пацієнт. Останні відомості необхідні для визначення групи здоров'я та нагляду. Адреса або місце проживання дають можливість визначити медико-географічні особливості місцевості, в якій проживає пацієнт, який обстежується, і їхній вплив на розвиток організму дитини в цілому та на розвиток зубощелепнолицевої ділянки зокрема (кількість сонячних днів для жителів Крайньої Півночі; вміст фтору та інших макро- і мікроелементів у питній воді, які необхідні для нормального розвитку та функціонування організму дитини; екологічні чинники забруднення навколишнього середовища тощо). Опитування включає збір скарг, анамнезу захворювання, анамнезу життя, професійного і алергічного анамнезу. Важливо, щоб хворий якнайбільш повно і конкретно висловив свої основні скарги. Пацієнту потрібно давати уточнюючі запитаня і вимагати конкретні і лаконічні відповіді. Шляхом опитування виявляють найперші прояви хвороби, уточнюють її подальший перебіг. Слід пам’ятати, що дитина часто не може вказати, що саме його турбує. Тому лікар повинен керуватися своїм досвідом і спостереженням батьків. Після з’ясування основних скарг починають їх деталізувати. При скаргах на болеві відчуття слід вияснити:
З’ясування анамнезу захворювання. Необхідно на підставі скарг пацієнта проаналізувати послідовність виникнення окремих ознак хвороби. Розпитуємо хворого про найбільш ранні прояви захворювання, про наявність супутніх захворювань. При розмові з дитиною звертають увагу на його поведінку, контактність дитини, міміку обличчя, ступінь відкривання рота, наявність вроджених дефектів, симетричність і конфігурацію обличчя , вимовою слів, характером дихання, визначити, відповідає психічний розвиток дитини його віку. Анамнез життя. Анамнез життя збирають за такою схемою: 1) загальні біографічні дані в різні періоди життя; 2) перенесені захворювання, травми, операції, тощо.; 3) спадковість; 4) сімейне життя; 5) умови праці та побуту; 6) шкідливі звички. При цьому необхідно проаналізувати такі дані:
- перебіг пологів характер вигодовування дитини (грудний, штучний, змішаний); застосування соски (форма і розміри соски, розміри отвору, тривалість користування); - терміни прорізування тимчасових і постійних зубів; - - хвороби зубів і порожнини рота; - передчасна втрата зубів (у якому віці); - перенесені хвороби (інфекційні, рахіт, гіпертермічні стани і т. п.), в якому віці спостерігалися, скільки разів повторювалися; - травми (характер, в якому віці); - шкідливі звички; - положення дитини під час сну; - характер дихання вдень і під час сну (дитина дихає носом чи через рот; спить із закритим чи відкритим ротом); - хвороби верхніх дихальних шляхів; - оперативні втручання (адено- і тонзилотомія або -ектомія, стоматологічні операції); - порушення опорно-рухового апарату (порушення статури, постави, переломи щелепних і лицевих кісток), в якому віці; проведене лікування; - загальні хвороби (серцево-судинні, легеневі, ендокринні, нервові, хвороби шлунково-кишкового тракту, нирок тощо); - стан здоров'я під час обстеження; - гігієнічний догляд за порожниною рота; - спадкова обтяженість; алергологічний статус; - екологічні умови в місці проживання. Після завершення опитування починають огляд. Огляд - головний прийом об'єктивного обстеження, який охоплює:
При загальному огляді звертають увагу на загальний вигляд хворого, його активність. З’ясовують форму обличчя, загальний стан хворого, колір шкіри, стан склер, особливостей артикуляції, масу тіла , ріст, відповідність віку, чи легко вступає в контакт. Положення пацієнта може бути активне і пасивне . Активне положення довільно обирає сам пацієнт . Якщо хворий не може активно змінювати позу, то таке положення –є пасивним. Вимушене положення – це така поза , яку приймає хворий для полегшення свого стану Фізичний розвиток дитини оцінюють згідно з віком і статтю, враховуючи зріст і масу тіла. Одним із проявів фізичного розвитку дитини є постава. Вона вважається нормальною тоді, коли у положенні стоячи тіло торкається вертикальної площини 5 точками опори ( потилиця, лопатки, сідниці, литкові м'язи, і п'ятки). Під час загального огляду визначають соматичний і психічний розвиток пацієнта, їх відповідність віку. Звертають увагу на зріст і масу тіла, вгодованість, конституцію. Визначають форму грудної клітки,спини ( скривлення хребта),поставу. Під час огляду голови необхідно визначити її пропорційність розмірам тіла; форму обличчя. Форма обличчя може бути подібна формі кола, квадрата, ромба, усіченого конуса; мати вигляд трикутника, шестигранника. Обличчя може бути вузьким, широким, середньої довжини, подовженим. Пропорційність обличчя. Зазвичай обличчя підрозділяють на три відносно пропорційні частини: верхню (лобову), середню (носову) і нижню (щелепну). Верхня частина починається від межі росту волосся і закінчується посередині лінії, що з'єднує надбрівні дуги; середня - від середини лінії надбрівних дуг до підносової точки, що з'єднує нижні краї крил носа; нижня - від підносової точки до нижньої точки підборіддя . Тільки середня частина обличчя (носова) має відносно стабільні вертикальні розміри. Висота нижньої частини залежить від виду прикусу. Симетрія обличчя. Існує відносна симетрія правої і лівої половин обличчя. Абсолютно симетричного обличчя не існує. Розрізняють фізіологічну і патологічну асиметрію відносно естетичного центру обличчя ( центр обличчя проходить по серединній лінії спинки носа та між нижніми центральними різцями) . Фізіологічною асиметрією вважають різницю до 2 мм. Визначають форму лоба, очей, їхній вираз, напрямок зору (прямий, спідлоба). Це має значення для визначення расових особливостей, психологічного розвитку. Так, після перенесеного в ранньому дитинстві рахіту лоб може бути високим і баштоподібним або квадратним із добре вираженими лобовими горбами. Оглядають спинку носа; характеризують рухомість крил носа (за наявності аденоїдів спинка носа може бути широкою; нерухомі крила носа в поєднанні з напіввідкритим ротом і сухою червоною облямівкою губ свідчать про порушення носового дихання; це може призвести до затримки росту середньої частини обличчя. Звертають увагу на ширину і симетричність ніздрів: вузькі ніздрі можуть бути ознакою ротового дихання, різний їх розмір може бути наслідком скривлення носових ходів. Вираженість носогубних складок (згладжені, виражені або глибокі) може свідчити про наявність аномалій прикусу. Звертають увагу на характер змикання губ (вільне, із напруженням, напіввідкритий рот). За наявності короткої губи може виникати напружене змикання губ із проявом симптому "наперстка" або "лимонної шкірки", що в свою чергу може спостерігатися і за інфантильного типу ковтання. Оцінюють глибину губно-підборідної борозни (глибока, середньої глибини, згладжена). Глибина губно-підборідної борозни може змінюватися через формування аномалій прикусу. Подвійне підборіддя може бути проявом неправильного розташування язика (глосоптозу) Стан СНЩС( скроневонижньощнлнпних суглобів) болючість, хруст, рухомість, визначають шляхом огляду і пальпації.. Дисфункція скронево-нижньощелепних суглобів характеризується порушенням плавності рухів нижньої щелепи, обмеженим або надмірним відкриванням рота. Під час відкривання рота визначають симетричність і синхронність рухів нижньої щелепи; ступінь відкривання рота. Пальпацію СНЩС проводять через шкіру в ділянці козелка вуха або через передню стінку зовнішнього слухового проходу під час змикання щелеп у стані центральної оклюзії і під час рухів нижньої щелепи. Особливе місце у клініці дитячої стоматології приділяється виявленню порушення функції та шкідливих звичок. Наприклад, порушення функції смоктання у дітей характеризується зменшенням часу смоктання, млявістю, а також відсутністю ознак його припинення у віці після 10 міс. Про порушення функцію жування свідчать ознаки подовження або скорочення процесу пережовування, відкушування бічними зубами і жування передніми, звичка жувати на одному боці. Порушення функції ковтання характеризується підвищеною активністю м’язів обличчя ( „ напруга ковтання”, „ симптом наперстка”), розташування язика між зубами при їх розімкненому положенні ( „ некоординований язик”). При порушенні функції дихання привертає увагу сухість червоної кайми губ при зниженому тонусі колового м’яза рота, недорозвинених ( „в’ялих”) крилах носа, ускладнення при проходженні струменю повітря через обидві або одну ніздрю. Також необхідно відмітити характер дихання, вияснити глибину, ритм, число дихань за хвилину. На порушення функції мови вказує нечіткість вимови та паузи під час мовлення. Клінічні ознаки шкідливих звичок ( звичне спання на „ улюбленому” боці, підкладання кулачка під щоку, смоктання губ, щік, язика, пальців.тощо) слід виявити під час опитування та спостереження за хворим, а в подальшому – під час огляду дитини. Приділяють увагу стану лімфатичних вузлів. При пальпації лімфатичних вузлів обличчя і шиї визначають їх рухомість, консистенцію ( щільні, м’які), болючість, наявність утворень, їх розмір, зв’язок з навколишніми тканинами). Обстеження порожнини рота, починаючи з огляду червоної кайми губ і кутів рота.При цьому звертають увагу на рельєф губ, розмір і характер зволоженості червоної облямівки, наявність патологічних елементів. На внутрішній поверхні губ є незначна бугристість, що обумовлена локалізацією в підслизовому шарі мілких слинних залоз. Потім оглядають присінок ротової порожнини, почергово піднімаючи верхню губу, опускаючи нижню, при зімкнутих щелепах, відводять щоки, ретельно оглядаючи їх. Визначають симетричність кутів рота, їхній напрямок (підняті вгору чи опущені вниз); У нормі верхня губа має превалювати над нижньою. Випнута нижня губа при згладженій губно-підборідній борозні може бути ознакою відкритого прикусу. Під час огляду передвір’я рота визначають : чи співпадає середня лінія між верхніми і нижніми різцями, як змикаються зуби обох щелеп, тобто визначають прикус ( фізіологічний і патологічний), як розміщені губні вуздечки. Особливо слід звернути увагу на вуздечку губи верхньої щелепи, оскільки вона може прикріплюватись біля міжзубного сосочка , тим самим розсуваючи зуби. Створюється діастема. Звертають увагу на глибину передвір’я,: - мілке- ( до 5 мм), - середньої глибини ( від 5 до 10 мм), - глибоке ( понад 10мм). Мілке передвір'я може призвести до розвитку хвороб пародонту. Далі проводимо оцінювання прикусу. Прикус – це відношення зубних рядів в\щ і н\щ при повному змиканні зубів антагоністів. Розрізняють тимчасовий і постійний прикус, фізіологічний і патологічний . Виділяють 4 форми фізіологічного прикусу: ортогнатичний, прямий, біпрогнатичний та опістогнатичний. До патологічних прикусів належать дистальний, медіальний, глибокий, відкритий, косий. Їм властиві порушення взаємовідношення зубних рядів, які призводять до розладу функції жування, мовлення, сприяють розвитку різних захворювань зубів і пародонта. У фізіологічному прикусі верхні різці перекривають нижні, сагітальна щілина при цьому відсутня або не повинна перевищувати 2 мм; рвучий горбик верхнього ікла проектується між нижніми іклом і першим премоляром у змінному і постійному прикусі та між нижніми іклом і першим моляром у період тимчасового прикусу; передній щічний горбик верхнього першого постійного моляра має розташовуватися з щічного боку в міжгорбковій борозенці нижнього. Оцінюємо колір, форму, розміри, об’єм ясенних сосочків. Зміни кольору ясен свідчать про наявність патологічного процесу. В нормі колір ясен блідо-рожевий, ясеневі сосочки займають міжзубні проміжки. При патологічних процесах колір ясен видозмінюється. У разі порушення цілосності зубо-ясенного з’єднання утворюється пародонтальна кишеня. За допомогою пальпації визначають консистенцію слизової ясен. У нормі ясна пружні; якщо з'являються патологічні зміни, то вони пухкі, пастозні чи щільні. Зміни консистенції ясен супроводжуються змінами їх контурів. У нормі міжзубні ясенні сосочки мають гостру форму; при хронічних запальних процесах ясна валикоподібно потовщені; ясенний край стає фестончастим. Власне порожнину ротаоглядають за допомогою шпателя і ротового дзеркала в такій послідовності: слизову оболонку, язик, щоки, тверде та м'яке піднебіння, ретромолярні ділянки, зів, дно порожнини рота. Огляд слизової оболонки проводять при природному освітленні. При огляді слизової оболонки звертають увагу на її колір( здорова слизова оболонка має колір ніжно рожевого), синюшність вказує на хронічний запальний процес, різка гіперемія на інфекційні захворювання. Звертається увага на зволоженість( суха слизова буває при цукровому діабеті), наявність інших елементів. По певним елементам пошкодження можна встановити перші симптоми захворювань Ш КТ, хвороб крові, злоякісних новоутворень. При обстеженні звертають увагу на наявність кровоточивості слизової оболонки, що можливе при захворюваннях пародонта, хвороб крові, авітамінозах, ендокринних порушеннях. Синє зафарбування губ, слизової оболонки щік, під’язикової ділянки вказує на недостатність функції серцево-судинної системи. Набряк слизової оболонки рота спостерігається при захворюваннях серця, нирок. Огляд язика. При огляді язика звертають увагу на його розмір , рель’єф, положення і рухомість, що впливають на розвиток прикусу, на формування зубощелепних аномалій. Огляд язика починають з визначення стану сосочків, особливо за наявності скарг на зміну чуттєвості або печію в деяких ділянках на відчуття болю у них. Іноді може спостерігатись обкладеність язика, збільшені сосочки, що характерно для порушення діяльності Ш КТ. Наявність відбитків зубів на бічних поверхнях язика свідчить про недостатній простір для язик чи про збільшення його розмірів (зменшення об'єму порожнини рота спостерігається за дистального положення нижньої щелепи). Вкорочена вуздечка язика, прикріплена близько до його кінчика, може бути причиною морфологічних і функціональних порушень. Обстежуючи внутрішню поверхню щік, звертають увагу на колір, зволоженість,місця (сосочки), де відкриваються протоки привушної слинної залози. Вони розміщені на рівні верхніх сьомих зубів. По лінії змикання зубів в задньому відділі розміщуються сальні залози ( залози Фордайса), це блідо- жовті вузлики діаметром 1-2 мм, При набряку на слизовій оболонці щік можуть бути відбитки зубів. При огляді твердого піднебіння відмічають щільність слизової оболонки., блідо –рожевого кольору. В передньому відділі добре виражені поперечні складки, може бути видно точкові отвори вивідних протоків слинних залоз. У людей, які курять слизова оболонка може набувати матового відтінку. Оглядаючи м‘яке піднебіння, звертають увагу на його рухомість ; піднебінні дужки; піднебінні мигдалики (їхній об'єм, колір, розташування відносно піднебінних дужок); зів; слизову оболонку задньої стінки глотки, визначаючи її стан (атрофічна, нормальна, гіпертрофічна). При обстеженні дна порожнини рота звертають увагу на слизову оболонку, стан вивідних протоків підщелепової і під’язикової слинних залоз. Огляд зубів і запис зубної формули дозволяє визначити належність зубів до тимчасового чи постійного прикусу; стан твердих тканин зубів (ураження карієсом і його ускладненнями, гіпоплазією, флюорозом і т. п.). Зуби постійного прикусу позначають арабськими цифрами, і зубна формула сформованого постійного прикусу має такий вигляд: 87654321:12345678 87654321:12345678 Зуби тимчасового прикусу позначають римськими цифрами, і зубна формула сформованого тимчасового прикусу має такий вигляд: V IV III II I : I II III IVV V IV III II I :I II III IV V Умовні позначки стану твердих тканин зубів: С - карієс, Р - пульпіт, Рt періодонтит, П - пломба, К - корінь, О - відсутній зуб, Пс - карієс пломбованого зуба. Для уніфікації запису зубної формули Міжнародна організація стоматологів РОІ-І8О (1970) запропонувала двозначну систему позначення зубів, що полягає в цифровому позначенні їх розташування на відповідному боці верхньої чи нижньої щелепи. Відповідно до цієї системи кожен зуб позначається двома арабськими цифрами. Перша цифра ліворуч позначає квадрант розташування зуба. Позначення починають із верхньої правої щелепи і продовжують по ходу годинникової стрілки. Праву верхню щелепу умовно позначають цифрою 1, ліву - 2, ліву частину нижньої щелепи - 3, праву - 4. Порядковий номер зуба позначають за загальноприйнятою системою, починаючи від центрального різця (1) до третього моляра (8). Зубна формула сформованого постійного прикусу за цього способу позначення має такий вигляд: 18 17 16 15 14 13 12 11: 21 22 23 24 25 26 27 28 48 47 46 45 44 43 42 41: 31 32 33 34 35 36 37 38 У прикусі тимчасових зубів праву верхню щелепу умовно позначають цифрою 5, ліву - 6, ліву частину нижньої щелепи - 7, праву - 8. Порядковий номер зуба також позначають арабськими цифрами, починаючи з центрального різця (1) - до другого моляра (5). Зубна формула тимчасового прикусу за такого способу позначення має вигляд: 5554535251:6162636465 8584838281:7172737475 Огляд окремих зубів дозволяє визначити аномалії їхньої кількості, прорізування, розташування, величини, кольору, структури твердих тканин.п. Тимчасовий прикус налічує 20 зубів, змінний - 24, постійний - 28-32. Тимчасові зуби мають блакитнуватий колір, а колір постійних зубів може бути білим або сірувато-білим, сірувато-жовтим або мати жовтий відтінок. Зміна кольору зубів у дітей може бути обумовлена вживанням матір'ю під час вагітності або в період лактації антибіотиків тетрациклінового ряду; наявністю вроджених некаріозних вад розвитку (гіпоплазія, флюороз.). Оглядають всі зуби верхньої і нижньої щелеп. Огляд проводять в певній послідовності: спочатку обстежують зуби н\щ справа наліво, починаючи з правих нижніх молярів, переходячи до центральних зубів і потім на лівий бік. Потім зуби в\щ, починаючи з лівих верхніх молярів і закінчують правими. Звертають увагу на відповідність зубної формули віковій нормі, форму зубів, їх розмір, колір, блиск емалі,положення в зубній дузі. Детально оглядають всі поверхні кожного зуба, що дозволяє виявити карієс, патологію твердих тканин некаріозного походження( стирання, зміну кольору емалі, наявність зубних відкладень. Особливо уважно обстежують фісури жувальних поверхонь, природні ямки , пришийкову ділянку зуба, контактні поверхні. Зондування проводять за допомогою зонду. Цей метод дозволяє виявити дефекти і зміни поверхні емалі, щільність дна і стінок каріозної порожнини. Колір зуба також має важливе діагностичне значення. Зуби звичайно білого кольору з багатьма відтінками ( від жовтого до голубуватого) але незалежно від відтінку для емалі здорових зубів характерна особлива прозорість- живий блиск емалі. при деяких станах, емаль втрачає блиск, стає тускла. Так початком каріозного процесу є зміни кольору емалі.Депульповані зуби втрачають блиск емалі і набувають сіруватого відтінку. Колір зубів змінюється і під впливом зовнішніх факторів: куріння ( темно-бурий колір), металевих пломб( зафарбування зуба в темний колір), хімічної обробки каналів ( рожевий колір після резорцин-формалінового методу). Визначення кількості зубів і термінів їх прорізування має особливе значення для дитячої стоматології,що дає змогу оцінити стан організму дитини, визначитися з планом лікування. У період постійного прикусу зубна дуга верхньої щелепи має форму напівеліпса, а нижньої- параболи. Під час обстеження можуть бути виявлені надкомплектні зуби, відсутність деяких зубів, аномалії форми, положення, порушення прорізування зубів. Аномалії форми та величини зубів можуть бути ознакою деяких загальних захворювань. Функціональну повноцінність пломб визначають по таким ознакам:
Перкусія – постукування по зубу- застосовується для визначення стану пародонта. Легке постукування по ріжучій, або оклюзійній , поверхні зуба проводять зворотнім кінцем ( ручкою) зонду у вертикальному або горизонтальному напрямку. При нормальному стані періодонта це не викликає больових або неприємних відчуттів у пацієнта. Перкусія завжди повинна бути порівняльною, тобто перкутують не тільки хворий, але і поряд розташовані здорові зуби або однойменний зуб в іншому квадранті. Наявність болю при перкусії свідчить про розповсюдження патологічного процесу до верхівкового періодонта. Пальпація –прощупування – застосовується для лімфатичних вузлів, визначення зміни тканин при пухлинах, ущільненнях, рухливості органів і тканин порожнини рота. За допомогою пальпації визначають консистенцію тканин і органів, їх больову реакцію, розмірита кордони патологічного вогнища. Виділяють пальпацію :
Прощупування проводять усіма пальцями обох рук. Пальпацію потрібно робити ніжно, не завдаючи болю і не викликаючи додаткових пошкоджень. Рухомість зубів визначають за допомогою пінцета. Його браншами охоплюють коронку зуба з вестибулярного та язикового боку і зміщують у різних напрямках. У нормі зуб має незначну, практично непомітну фізіологічну рухомість. Якщо у хворого наявні пошкодження тканин періодонта або пародонта, зуби набувають патологічної рухомості. Виділяють 3 ступені рухомості зубів: I – зуб відхиляється у вестибулярно- оральному ( губно-язиковому) напрямку в межах ширини його різального краю ( 1-2 мм); II- окрім рухомості, характерної для I ступеня, зуб рухомий в мезіодистальному напрямку; III- окрім зазначених, зуб візуально рухомий і у вертикальному напрямку. Термометрія – це визначення реакції тканин зуба на дію термічних подразників ( тепло, холод). Для зубів характерна як холодова, так і теплова чутливість. Біль виникає в інтактому зубі, який має здорову пульпу, на температуру нижче 5-10° С та вище 55 -60° С. При карієсі зуб реагує на температуру нижче 18 - 20° С і вище 45° С . Для визначення реакції на холод використовують зрошення холодною водою. При цьому подразники не повинні потрапляти на сусідні зуби. Тому підозрювані зуби ізолюють та висушують, джерело холоду спочатку кладуть на пришийкову поверхню контрольного зуба , а потім – на підозрюваний зуб. Зуби, що мають некротизовану пульпу, не реагують на холод. Електроодонтодіагностика ( електроодонтометрія) –визначення межі чутливості пульпи до електричного струму. Метод заснований на подразненні пульпи зуба електричним струмом. Пульпа інтактних здорових зубів реагує на силу струму в межах 2-6 мкА. Під час патологічних процесів у пульпі ( пульпіт, некроз пульпи) поріг збудливості знижується. Зниження в межах 8-60 мкА свідчить про переважне ураження коронкової пульпи, 60 -100 мкА –кореневої, більше 100 мкА – про загибель пульпи та реакцію на електричний струм рецепторів періодонта. При методиці визначення зуб висушують, ізолюють від слини, активний електрод апарату накладають на поверхню зуба. На різцях- середина ріжучого краю, на премолярах- верхівка щічного горбка, на молярах- верхівка переднього щічного горбка. У зубах з великою каріозною порожниною чутливість можна визначити з її дна, очищеного від дентину, який розпався. Колірні тести з барвниками. Виявленні під час огляду поверхні коронки зміни кольору емалі можуть бути різного походження: карієс, некаріозні ураження. Для диференціальної діагностики застосовують методи забарвлення цих ділянок різними барвниками. Демінералізована внаслідок каріозного процесу емаль легко забарвлюється,тоді як некаріозні ураження не вбирають барвник. Для фарбування твердих тканин використовують 2 % водний розчин метиленового синього , 0,1 % водний розчин метиленового червоного. Методика: зуб ізолюють від слини, висушують і на його поверхню поміщають кульку з вати, змочену р-ном барвника. Через 2-3 хв надлишки барвника змивають водою. Якщо є вогнище демінералізації, на поверхні зуба воно зафарбовується у відповідний колір. Рентгенологічне обстеження має велике значення, оскільки досить багато захворювань зубів і пародонта розвивається з ураженням твердих тканин. Внутрішньоротова контактна рентгенографія – дозволяє отримати чітке зображення зуба та прилеглих тканин (періодонта, кістки альвеолярного відростка щелеп). Контактна рентгенографія вприкус – цей метод дає можливість отримати зображення відносно великих ділянок щелепи з просторовим розміщенням на ній зубів. Позаротова рентгенографія – дає змогу отримати зображення досить великих ділянок щелеп (половини щелепи, фронтальної її ділянки). Панорамна рентгенографія – принцип базується на отриманні збільшених рентгенограм за рахунок максимального наближення джерела ренггенівського випромінювання. Вона дає змогу вивчити взаємовідношення верхніх молярів і премолярів та дна верхньощелепової пазухи, а в дитячому віці –стан коренів тимчасових зубів і фолікулів постійних, стадії формування кореня. Томографія- дозволяє отримати рентгенографічне зображення певного шару на необхідній глибині. Ортопантомографія-дозволяє одержати розгорнуте по площині пошарове зображення відразу обох щелеп. Цей метод обстеження дає змогу виявити взаємовідношення щелеп, мати уяву про стан зубів, стрктуру кістки альвеолярних відростків, верхньощелепних пазух. 7 Матеріали активізації студентів під час викладання лекції Питання.
8.. Матеріали длясамопідготовки студентів. А Питання:: 1. Дати визначення „Здоров’ю”; 2. Основні методи обстеження ( опитування, збір анамнезу життя, і анамнезу хвороби); 3. Додаткові методи обстеження: огляд, перкусія, пальпація, лабораторні методи обстеження. 4. Рентгенологічний метод обстеження. Б Література. Основну: 1. . Профилактика стоматологических заболеваний. Учебное пособие\ Под ред. В.И. Куцевляка.- Харьков.: ХГМУ, 2001.; 2.СмолярН,І,. МаснийЗ.П., ПолікановаЛ,Г, Профілактика стоматологічних захворювань у дітей: Навчальний посібник.- Львів: сві, 1995р. 3. Стоматологическая профилактика у детей/В.Г, Сунцов, В,К,леонтьев, В,А,Дистель, В,Д,Вагнер.- М.: Мед книга, 2001 4. І. Заяць, Л.О. Жуковська. « Профілактика Стоматологічних захворювань »Видавництво» Львів 2010 Допоміжну: 1. Ж.Г. Муравянникова „ Профилактика стоматологических заболеваний” Ростов – на Дону „ Феникс”. 2. С.Б. Улитовский „ Гигиена полости рта в ортодонтии и ортопедической стоматологии” .Москва „ Медицинска Книга 2003 3. Н.В. Головко „ Профілактика зубощелепових аномалій” Вінниця, Нова Книга – 2005. МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ ШЕПЕТІВСЬКЕ МЕДИЧНЕ УЧИЛИЩЕ МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА ЛЕКЦІЇ з навчальної дисципліни : "Профілактика стоматологічних захворювань» |