Закономірностей почалося з середини XIX ст Психологія наука І система знань про закономірності, механізми, психічні факти І явища в житті людини
 Скачать 1.35 Mb.
|
|
95. Поняття про уяву. Уява - це психічний процес створення людиною нових образів на основі її попереднього досвіду Якими б дивовижними не здавалися продукти людської уяви, підґрунтям для їх побудови завжди є попередній досвід людини, ті враження, що зберігаються в її свідомості. Чим більше знань, чим багатшим є досвід людини, тим різноманітнішими є її враження, тим більше можливостей для комбінування образів. Функції уяви полягають: 1) у моделюванні кінцевого результату діяльності людини і тих засобів, які необхідні для його досягнення; 2) у створенні програми поведінки людини, коли проблемна ситуація невизначена; 3) у створенні образів, які не програмують діяльність, а підміняють її; 4) у створенні образів об'єктів з опорою на схеми та описи; 5) у створенні принципово нових предметів та явищ тощо. Характерні риси уяви: 1) Уява властива лише людині і є необхідною умовою її трудової діяльності. Уява завжди спрямована на практичну діяльність. Людина заздалегідь уявляє кінцевий результат своєї праці. Уява значною мірою залежить від спрямованості особистості: її інтересів, прагнень, потреб, переконань. 2) Уява тісно пов'язана з мисленням, пам'яттю, відчуттями та емоціями. Відокремити процес уяви від процесів відчуття і пам'яті, а також мислення не так уже й легко. Уява, як і мислення, виникає в проблемній ситуації, тобто тоді, коли потрібно віднайти нове рішення. Однак саме характер проблемної ситуації визначає або діяльність мислення або роботу уяви. Уява працює на тому етапі пізнання, коли невизначеність проблемної ситуації досить велика. Відсутність необхідної повноти знань дозволяє "перескочити" якісь етапи мислення й уявити кінцевий результат. Тому шляхи розв'язання не завжди правильні. Образи уяви відрізняються від образів пам'яті тим, що в уяві ми змінюємо згадуване або створюємо щось таке, чого не було в нашій пам'яті. Уява відрізняється від пам'яті новизною відтворених нею асоціацій щодо тих, які зберігаються в пам'яті. Уява відрізняється також і від відчуття, яке обов'язково спирається на безпосередній контакт з подразником, який надходить із зовнішнього світу. 3) Уява завжди є відходом від дійсності, проте в будь-якому разі джерело уяви - об'єктивна дійсність. Зазнаючи впливу емоцій, почуттів, симпатій і антипатій, уява дає змогу глибше осмислити і пізнати дійсність, але інколи спотворює її. Так, під впливом почуття кохання до певної людини наша уява породжує бажаний образ, хоча цей образ може і не відповідати справжньому. Митці, люди з розвиненою уявою, зображуючи те чи інше явище, досить часто не бувають його очевидцями. Але хоч яким би не був новий образ, створюваний ними, він завжди спирається на об'єкти дійсності. 4) Уява - складова творчості. Уява постає як антипод само собою зрозумілого, тривіального. Уява - це почуття новизни, яке є неоціненною якістю людини. 5) Уява нерозривно пов'язана з усіма ланками психіки людини. Так, вищий "розквіт" уяви проявляється в хвилини небезпеки: перед атакою, операцією тощо. Сприймання стимулює уяву. 96. Фізіологічні основи уяви. У здійсненні складних процесів уяви бере участь кора головного мозку. Але складність структури уяви та її зв'язок з емоціями свідчать на користь гіпотези, що фізіологічні механізми уяви розташовані не тільки в корі головного мозку, а й у глибших відділах мозку. Такими глибинними відділами мозку, які разом з корою великих півкуль формують образи уяви і включають їх у процеси діяльності, є гіпоталамо-лімбічна система, гіпоталамус у його зв'язках з древньою корою і підкірковими ділянками, що утворюють лімб, або кордон, навкруги передньої частини стовбура мозку при вході в півкулі головного мозку. При пошкодженні гіпоталамо-лімбічної системи в людини виникають характерні розлади психіки: її поведінка складається зі серії окремих поведінкових актів, а загальна програма, що регулює поведінку, відсутня. Отже, ушкодження захопило структури, що відповідають за планування дій людини, а, як відомо, найважливіша функція уяви - розробка програми дій, поведінки. Деякі вчені розглядають фізіологічний механізм уяви як рух уявлень, які змінюють одне одного подібно до морських хвиль. Ці уявлення сполучуються певними асоціативними зв'язками. "Інтенсивність одного нервового сліду, досягнувши певного ступеня, починає потім знижуватися, тоді як інтенсивність другого сліду (асоціації) починає підвищуватися, і як результат цього - одне уявлення змінюється у свідомості іншим" (К.Д. Ушинський). Тривалість уявлення (тобто тривалість його усвідомлення) залежить від часу, який необхідний для того, щоб воно прийшло в рівновагу. Впродовж цього часу рух уявлення, яке було в стані напруження, поширюється на інше уявлення (особливо яскраве, життєве), і тоді вже це останнє переходить у стан напруження. Рівень інтенсивності нервового сліду залежить не тільки від процесу його живлення, а й від ступеня подразнення, якому підлягає цей слід. Якщо в процесах пам'яті нервовий зв'язок, що утворився, залишається постійно і відновлюється в майбутньому, то в процесах уяви системи нервових зв'язків розпадаються і не відновлюються, а об'єднуються в нові системи впродовж усього життя людини. Таке об'єднання є можливим при виникненні сильного осередку збудження (потреба, безпосереднє враження). Тому в людини з великою фантазією групи нервових клітин зв'язуються в дедалі нові й нові утворення. Від цього залежать характерна новизна в образах фантазії порівняно з образами пам'яті та їхній частковий збіг. 97. Процес створення образів уяви. Створення людиною образів нових об'єктів зумовлене потребами її життя та діяльності. Залежно від завдань, що постають перед нею, активізуються деякі залишки попередніх вражень і утворюються нові комбінації асоційованих зв'язків. Цей процес набуває різної складності залежно від мети, змісту та попереднього досвіду людини. Найбільш елементарною формою синтезування нових образів є аглютинація. Це створення образу шляхом поєднання якостей, властивостей або частин різних об'єктів. Такими є, наприклад, казкові образи русалки — напівжінки, напівриби; кентавра - налівчоловіка, напівконя; у технічній творчості це тролейбус - сполучення рис трамвая та автомобіля, танк-амфібія, що поєднує риси танка і човна, тощо. Прийомом створення нових образів є аналогія. Суть прийому аналогії полягає в тому, що новостворений образ, який вибудовується, схожий на реально існуючий предмет, але в ньому проектується принципово нова модель явища або факту. Нові образи можуть створюватися за допомогою наголошування -акцентування. Цей прийом полягає в навмисному посилюванні в об'єкті певних ознак, які виявляються домінуючими на фоні інших. Малюючи дружній шарж або карикатуру, художник віднаходить у характері або зовнішності людини щось неповторне, притаманне тільки їй, і наголошує на цьому художніми засобами. Створення нових образів може бути досягнуте шляхом перебільшення (або применшення) усіх характеристик предмета. Цей прийом широко використовується в казках, народній творчості, коли герої наділяються надприродною силою (Микита Кожум'яка, Котигорошко) і здійснюють подвиги. Найбільш складним способом утворення образів уяви є створення типових образів- типізація. Цей спосіб вимагає тривалої творчої роботи. Художник створює попередні ескізи, письменник - варіанти твору. Так, малюючи картину "З'явлення Христа народові", художник Іванов зробив близько 200 ескізів. Великий вплив на створення образів уяви чинить практична діяльність. Доки створений образ існує тільки "в голові", він не завжди зрозумілий до кінця. Втілюючи цей образ у малюнок або модель, людина перевіряє реальність його існування. Засадовою щодо створення образів уяви є взаємодія двох сигнальних систем. Співвідношення чуттєвого та мовного, образу та слова набуває різного характеру в різних видах уяви, залежно від конкретного змісту діяльності, в яку включається створення образів. 98. Види уяви. Мимовільною є така уява, коли створення нових образів не спрямовується спеціальною метою уявити певні предмети чи події Так, під впливом розповіді викладача створюються нові образи, відбувається їх роз'єднання або поєднання. При читанні художнього твору в уяві без спеціального наміру виникають образи героїв твору, час та місцевість, в якій відбуваються події. Мимовільна уява зумовлюється потребами і почуттями. Голодна людина уявляє смачні страви, в спеку уява приносить людині прохолоду. Довільна уява скеровується спеціальною метою створити образ певного об'єкта, можливої ситуації Митець, який створює новий музичний твір, зображує образ літературного героя або картину, використовує довільну уяву. Вчитель на уроці, пропонуючи учням уявити якусь історичну подію, певну місцевість, подорожуючи по карті, також викликає в школярів довільну уяву. Активна уява завжди спрямована на виконання творчого або логічного завдання Процес збереження інформації в головному мозку має динамічний характер, тобто відбувається поступова зміна змісту матеріалу і взаємопереміщення його елементів. Цей процес відображає активну уяву. Звідси - інтуїція, прозріння. Активна уява спрямована переважно назовні, визначається і контролюється волею і може бути відтворюючою (репродуктивною) або творчою. Пасивна уява протікає без постановки мети, виявляється в хворобливих фантазіях, маренні, інколи - в ілюзії життя, де людина говорить, діє уявно Пасивна уява може викликатися людиною довільно. Це-марення, тобто образи, які не спрямовані на втілення їх в життя. Якщо марення переважають в уяві людини, то це свідчить про її пасивність, бездіяльність, а можливо, і дефективність розвитку особистості. Для виникнення пасивної уяви велике значення має емоційний стан людини. Пасивна мимовільна уява виникає в стані афекту, під час сну. Залежно від характеру (або результатів) діяльності людини уява буває відтворююча (репродуктивна) і творча. Відтворююча (репродуктивна) уява базується на створенні образів предметів, явищ, які наявні в дійсності, або відтворенні наочної картини чи картини подумки на основі опису (з визначеним ступенем точності) Так, у конструктора-винахідника, який створює нову машину, уява творча, а в інженера, який за словесним описом або кресленням створює образ цієї машини, - репродуктивна. Читаючи навчальну й художню літературу, людина відтворює за допомогою уяви те, що в ній відображено. Творча уява базується на самостійному створенні образів об'єктів, які не існують в наш час, або відтворенні оригінальної модифікації вже наявного об'єкта, явища; це нестандартний образ раніше описаного, прочитаного, сприйнятого Творча уява активізується там, де людина відкриває щось нове, знаходить нові способи праці, створює нові, оригінальні, цінні для суспільства матеріальні та духовні цінності. Творча і репродуктивна уява взаємопов'язані й переходять одна в одну. Уява проявляється в різній за змістом діяльності, тому розрізняють такі види уяви: художня, технічна, наукова тощо. Усі ці види уяви мають свої особливості. У художній уяві переважають чуттєві (зорові, слухові тощо) образи, надзвичайно детальні та яскраві. Різні види художньої уяви мають свої специфічні особливості, які проявляються при створенні образів художньої уяви, коли переважає той чи інший аналізатор: слуховий - у композитора, зоровий - у художника тощо. Технічна уява створює образи просторових відношень у вигляді геометричних фігур із застосуванням їх у різних комбінаціях подумки. Наукова уява втілюється в плануванні й проведенні експериментальних досліджень, у вмінні будувати гіпотези, узагальнювати емпіричний матеріал тощо. Наукова уява допомагає знайти нові, ще невідомі ланки в системі фактів. Уява відтворює образ предметів та явищ, що сприймалися раніше, чи створює нові образи та ситуації, які раніше не виникали. Тобто механізм роботи уяви базується на основі тих образів, що має людина, але ці образи постають в нових неочікуваних зв'язках і сполученнях. Особливим видом уяви є мрія. Мрія - це уява бажаного майбутнього 99. Роль фантазії в ігровій діяльності дитини і творчій діяльності дорослого. Фантазія - важлива умова нормального розвитку особи дитяти, вона необхідна для вільного виявлення його творчих можливостей. У дошкільному віці фантазія виступає як одна з найважливіших умов засвоєння суспільного досвіду. Правильні, адекватні уявлення про той, що оточує затверджуються в свідомості дитяти, будучи пропущені крізь призму уяви. В цьому відношенні вельми показові так звані перевертыши, до яких випробовують тяжіння всі діти (чотирилітня дівчинка співає: "Дам шматок молока і глек пирога"). Перевертиши є продукт уяви дітей, що конструюється, як і інші образи фантазії, за допомогою перестановки елементів, з яких складається звичний образ, під впливом потреби в емоційному комічному ефекті. Поважно, що поряд з цим явним спотворенням дійсності, яким є перевертыши, існує як еталон правильне уявлення про світ, спростувальне ці безглуздості і з їх допомогою що ще міцніше затверджується. Неправильна фантастична координація речей ("Червона Шапочка з'їла вовка") сприяє усвідомленню закономірних зв'язків між предметами і стає надійною підмогою в пізнавальній діяльності дитяти. Про те, що фантастичний образ є для дитяти засобом пізнання і засвоєння суспільного досвіду, свідчать багаточисельні психологічні дані. А. П. Чехов в розповіді "Будинку" показує, як мало подіяли на семирічного хлопчика повчальні повчання про шкоду куріння і який несподіваний ефект виробила нехитра казочка про смерть царевича, що мав звичку палити. Емоційно насичений образ фантазії надав сильне враження на хлопчика: "...Минуту він дивився задумливо на темне вікно, здригнувся і сказав слабким голосом: "Не буду я більше палити..." Уява дає дитяті можливість освоювати навколишній світ в грі, дорослий перетворить його в активній творчості. Велика, але не завжди помітна роль фантазії в практичній виробничій діяльності людей. У будь-якому, навіть найзвичайнішому предметі (електричній лампі, авторучці, пляшці клеївши, лезі бритви, циркулі і так далі і т. п.) можна побачити опредмеченную, втілену мрію багатьох поколінь людей, що випробовували наполегливу потребу саме в таких речах. Чим довше історія речі, чим більше вона змінювалася, тим більше число людських мріянь в ній збережене. Здійснена мрія викликає нову потребу, а нова потреба породжує нову мрію. Спочатку кожне нове досягнення виробничої діяльності, нова річ здається досконалою, але у міру її освоєння виявляються недоліки, і люди починають мріяти про кращі речі, стимулюючи тим самим процес їх наочного втілення. Чотири століття назад звичайна шибка була нездійсненною мрією: вікна затягували бичачим міхуром, що ледве пропускав світло. В ті часи можна було лише мріяти про прозорий матеріал, який пропускав би світло, як повітря. Такий прозорий матеріал удалося отримати, удосконаливши технологію виготовлення скла. Але з часом були виявлені і недоліки скла. Так, звичайне скло не пропускає ультрафіолетових променів: у дітей, що знаходяться в приміщенні з такими стеклами, не міцніють кістки, сонячні промені, профільтровані склом, майже безпечні для шкідливих мікробів. Невелика міцність скла особливо небезпечна при автомобільних катастрофах. Нові досягнення у виробництві скла породжують нові потреби, які набувають форми мрії про скло, проникне ультрафіолетові промені, про скло, міцне, як сталь, і так далі І ці мрії здійснюються, даючи початок новим. Фантазія виступає необхідним елементом творчої діяльності в мистецтві і літературі. Найважливіша особливість уяви, що бере участь в творчій діяльності художника або письменника, - його значна емоційність. Образ, ситуація, несподіваний поворот сюжету, що виникає в голові письменника, виявляються пропущеними крізь свого роду пристрій", що "збагачується, яким служить емоційна сфера творчої особи. Переживаючи відчуття і втілюючи їх в художні образи, письменник, художник і музикант заставляють читачів, глядачів, слухачів, у свою чергу, переживати, страждати і радіти. Бурхливі відчуття геніального Бетховена, музичний-образно виражені в його симфоніях і сонатах, викликають у відповідь відчуття біля багатьох поколінь музикантів і слухачів. 100. Поняття про емоції та почуття. Діяльність людини, її поведінка завжди зумовлюють появу певних емоцій і почуттів - позитивне або негативне ставлення до неї. Ставлення до дійсності відображається в мозку і переживається як задоволення або незадоволення, радість, сум, гнів, сором. Такі переживання називають емоціями, почуттями. Емоції і почуття здійснюють сигнальну та регулювальну функції, спонукають людину до знань, праці, вчинків або утримують її від негативних вчинків. Людські емоції і почуття найяскравіше виражають духовні запити і прагнення людини, її ставлення до дійсності. К. Д. Ушинський писав, що "ні слова, ні думки, навіть вчинки наші не виражають так почуття нас самих і наше ставлення до світу, як наші почування". Емоції і почуття органічно пов'язані між собою, але за своїм змістом і формою переживання вони не тотожні. Емоція — це загальна активна форма переживання організмом своєї життєдіяльності. Розрізняють прості та складні емоції. Переживання задоволення від їжі, бадьорості, втоми, болю - це прості емоції. Вони властиві і людям, і тваринам. Прості емоції в людському житті перетворилися на складні емоції і почуття. Характерною ознакою складних емоцій є те, що вони - результат усвідомлення об'єкта, що зумовив їх появу, розуміння їхнього життєвого значення, наприклад, переживання задоволення при сприйманні музики, пейзажу. |