Закономірностей почалося з середини XIX ст Психологія наука І система знань про закономірності, механізми, психічні факти І явища в житті людини
 Скачать 1.35 Mb.
|
|
Інженерна психологія досліджує взаємини людини з машиною. Космічна психологія вивчає питання вольової і моральної підготовки космонавтів, психічні прояви у момент максимальних навантажень тощо. Військова психологія вивчає психологію людини у військових структурах, питання навчання і виховання військових. Психологія спорту досліджує питання навчання і виховання спортсмена, закономірності формування спортивних навичок, умінь, вольових і моральних якостей. Патопсихологія включає в себе олігофренопсихологію (психологію людей з вадами розумового розвитку), тифлопсихологію (психологію людей з вадами зору), сурдопсихологію (психологію людей з вадами слуху). Екологічна психологія вивчає психологічні аспекти поліпшення природних умов життєдіяльності людини. Психологія релігії вивчає умови формування релігійних уявлень, світосприймання, світорозуміння тощо. Поряд із диференціацією психологічних знань відбувається процес інтеграції їх з іншими галузями знань (психолінгвістика, психопедагогіка, психозоологія, психофізіологія, психогігієна тощо). 7. Поняття методології ї методу психологічних досліджень. "Метод - це шлях пізнання, це спосіб, за допомогою якого пізнається предмет науки". (С. Л. Рубинштейн) Психологічне дослідження ґрунтується на методологічних засадах, здійснюється на основі використання відповідних методів і методик. Явища, які вивчаються психологією, є настільки складними і різноманітними, що потребують неабиякої підготовки з боку дослідника. Його успіхи безпосередньо залежать від ступеня досконалості методів дослідження, які він використовує.  Методи психологічного дослідження повинні відповідати наступним вимогам: науковий метод перш за все має бути об'єктивним, валідним та надійним. Під валідністю розуміється така якість методу, яка виражається у відповідності тому, для вивчення і оцінки чого він призначений. Під надійністю мається на увазі якість методу дослідження, що дозволяє отримати одні й ті самі результати за умови багаторазового використання даного методу.Метод - це спосіб, за допомогою якого можна отримати наукові факти, зафіксувати їх, проаналізувати, але завжди це той самий спосіб, який веде до розкриття закономірностей 8. Основні етапи психологічного дослідження Наука - це перш за все дослідження. Методи, шляхи, засоби, за допомогою яких видобуваються наукові факти, є дуже важливими для будь-якої науки, але для психології вони мають особливе значення. Практичні результати психологічних досліджень допомагають людині пізнати себе, навчитися керувати собою. Психологія вже зараз накопичила багато фактів, які вказують на те, як нове знання про людину робить її іншою: змінює її ставлення, цілі, стани, переживання. Враховуючи масштаб всього людства, можна сказати, психологія - наука, яка не лише пізнає, а й конструює, творить людину. "Яким би досконалим не було крило птаха, воно ніколи б не змогло підняти його вгору, не спираючись на повітря. Факти - це повітря вченого. Без нього ви ніколи не зможете злетіти". ( І. П. Павлов) Психологічні дослідження мають спиратися на основні принципи та відповідати логіці їх проведення. Основними принципами психологічного дослідження є наступні: - принцип детермінізму (причинної обумовленості): не можна вивчити явище, не дослідивши причини, що його викликають; - принцип розвитку: психічне явище слід вивчати в безперервному розвитку; - принцип системності: досліджуючи той чи інший прояв психіки людини слід зважати на його взаємозв'язок з іншими проявами; - принцип об'єктивності: знання, яке отримується в дослідженні, має бути достовірним, науковим та ін. За умови дотримання вказаних принципів та правильної організації результати психологічного дослідження матимуть наукову і практичну цінність. Психологічне дослідження складається з етапів:  9. Вимоги до проведення психологічного дослідження 1. Обєктивність 2. Валідність 3. Надійність 4. Специфічність 5. Економічність Етапи психологічного дослідження. 1. Підготовчий. а) Виділення теми і попереднє визначення проблеми дослідження. б) Підбір і аналіз літератури. в) Уточнення проблеми, гіпотез і завдань дослідження г) Підбір, розробка і апробація психодіагностичних і дослідницьких методик. д) Вибір схеми організації і проведення експерименту. В результаті|унаслідок| цієї роботи визначається предмет дослідження, складається програма дослідження, здійснюється знайомство з випробовуваними. 2. Збір фактичного матеріалу. Тобто проведення експерименту. 3. Обробка і аналіз отриманих результатів. Включає якісний і кількісний аналіз. 4. Формулювання виводів і практичних рекомендацій. Звичайно, на основі інтерпретації отриманих матеріалів. 10. Головні методи психології -Спостереження. -Експеремент Метод спостереження - це основний метод сучасної психології, сутність якого полягає в тому, що наукові факти збираються через не втручання в життя об'єкта, а пасивне споглядання цього факту Спостереження можна проводити як короткочасно, так і довготривало. Тому є такі види спостережень - метод поперечного зрізу (короткочасне) і лонгітюдне (довготривале). Дослідник може виконувати роль пасивного спостерігача (відсторонене спостереження), а може активно взаємодіяти з об'єктом вивчення, одночасно спостерігаючи за ним (включене спостереження). Використання спостереження передбачає дотримання таких умов: 1) цілеспрямованість - визначення мети, завдання дослідження; 2) природні умови - типові умови спостереження (щоб особи не знали, що за ними ведеться спостереження); 3) наявність плану; 4) точне визначення об'єкта і предмета спостереження; 5) обмеження дослідником ознак, які є предметом спостереження; 6) вироблення дослідником однозначних критеріїв оцінки цих ознак; 7) забезпечення чіткості й тривалості спостереження.  Методом спостереження користуються не тільки науковці, а й студенти, наприклад, при нагромадженні даних для написання психологічних характеристик особи. Метод Експеримент - основний метод психології, який полягає в тому, що факти отримуються шляхом створення спеціальних умов, в яких об'єкт міг би найбільш яскраво проявити предмет, що вивчається Розрізняють експерименти: лабораторний і природний, констатувальний і формувальний. Лабораторний проводиться в спеціальних психологічних лабораторіях за допомогою відповідної апаратури. Природний експериментздійснюється у звичайних для досліджуваного умовах діяльності. Природний експеримент, так само як і лабораторний, проводиться за певною програмою, але так, щоб людина не знала, що її досліджують і розв'язувала завдання спокійно, у звичайному для неї темпі. Констатувальний експериментспрямований на фіксацію наявних психологічних особливостей людини, формувальний- орієнтований на стимуляцію бажаних психічних виявів.  11. Додаткові методи психології 1. Бесіда-метод отримання інформації на основі вербальної (словесної) комунікації, включає в себе запитання-відповіді Бесіда може бути діагностичною (виявляє), корекційною (формує) Метод бесіди може дати цінні результати за таких умов: 1) чітке визначення дослідником мети бесіди; 2) чітке планування системи запитань; 3) система запитань має відповідати віковим та індивідуальним особливостям обстежуваних, бути динамічною, тобто зміст наступного запитання має залежати від змісту відповіді на попереднє тощо; 4) бесіда має бути невимушеною, доброзичливою. 2. Анкетування - метод соціально-психологічного дослідження за допомогою анкет, зміст питань і спосіб відповідей в яких заздалегідь плануються Надійність даних анкетного опитування перевіряється двома шляхами: 1) повторним опитуванням за тією ж процедурою тих самих осіб; 2) контролем даних анкетного опитування іншими методами: - опитуванням третіх осіб; - спостереженням; - аналізом доступних документів. Анкетний метод може використовувати заочно, є порівняно економним методом збирання даних. Він дає змогу аналізувати і обробляти дані за допомогою статистики. Цей метод застосовують у масових обстеженнях. 3. Інтерв'ю - метод, який застосовується для збирання первинної інформації у психологічних, соціологічних та педагогічних дослідженнях Соціометрія (від лат. societas - суспільство, metreo- вимірюю) - розроблена Дж. Морено Даний метод застосовують з метою виведення чи формулювання робочої гіпотези на ранніх стадіях дослідження; збирання даних, доповнення, уточнення, розширення, контроль даних, одержаних іншими методами. Інтерв'ю як метод має три види: 1) стандартизоване інтерв'ю, в якому формулювання і послідовність запитань визначаються заздалегідь; 2) нестандартне інтерв'ю, в якому людина, яка його проводить, керується лише загальним планом опитування, формулює запитання відповідно до конкретної ситуації; 3) напівстандартне інтерв'ю, яке містить певну кількість можливих запитань. Тест (від англ. test - випробування). Тести - це невеликі за обсягом і часом виконання завдання, однакові для всіх обстежуваних Вибір видів інтерв'ю залежить від змісту дослідження, рівня вивчення проблеми, підготовки дослідника. 4. Тестування-це один з допоміжних методів психології, використання якого може служити виявленню: 1) рівня розвитку певних психічних функцій (спостережливості, пам'яті, мислення, уяви, уваги тощо); 2) наявності чи відсутності певних знань, умінь, навичок, психічних якостей, вихованості тощо); 3) ступеня придатності чи готовності підростаючого індивіда чи дорослої людини до певної професії; 4) психічних захворювань; 5) інтересів, думок, здібностей людини. 5. Аналіз продуктів діяльності - це один з допоміжних методів психології. До нього відносяться аналіз малюнків, певних зображень. 6. Соціометричний метод вивчає характер взаємостосунків у колективі через процедуру вибору. Психологія використовує також методи обробки даних - це кількісні та якісні методи. До кількісних методів належать, наприклад, визначення середніх величин і міри розсіювання, коефіцієнтів кореляції, побудова графіків, гістограм, схем, таблиць тощо. Якісний метод передбачає аналіз і синтез отриманих даних, їх систематизацію та порівняння з результатами інших досліджень. В психології використовують безліч методів. Який з них раціонально застосувати, науковці вирішують в кожному конкретному випадку залежно від задач і об'єкта дослідження. При цьому, як правило, використовують не один який-небудь метод, а декілька, які взаємодоповнюють і контролюють одне одного. 12. Будова і діяльність нервової системи Усі функції людського організму — рухова діяльність, робота внутрішніх органів, тканинні процеси регулюються нервовою системою. Результатом фізіологічної діяльності головного мозку є психічна діяльність людини, її розумова робота. Діяльність системи характеризується проявами її основних функціональних властивостей, тобто специфічними реакціями. Нервова система людини складається з двох великих відділів: ● центральної нервової системи (ЦНС), яка включає головний і спинний мозок; ● периферійної нервової системи, яка складається з нервових волокон, що відходять від головного і спинного мозку. Збираючись у пучки різної товщини, нервові волокна утворюють нерви, які зв’язують головний і спинний мозок зі всіма органами та системами організму. За функціями нервову систему поділяють на соматичну і вегетативну. Соматична нервова система іннервує опорно-руховий апарат і всі органи чуттів, а вегетативна нервова система регулює процеси обміну речовин та роботу всіх внутрішніх органів (серця, нирок, легень та ін.). Нервова система людини являє собою складне утворення і виконує різноманітні функції. Спинний мозок розміщений у хребтовому каналі. В ньому розрізняють сіру речовину, в якій переважають нервові клітини різного розміру та форми, і білу речовину, утворену відгалуженнями нейронів довжиною 1 м і більше. Зі спинного мозку виходить 31 пара змішаних нервів, які своїми тонкими гілочками обплітають всі частини тіла. Головний мозок заповнює порожнину черепа і включає мозковий стовбур у складі продовгуватого, середнього, проміжного мозку й мозочка та передній, або великий мозок, поділений на дві півкулі. Стовбур мозку зверху покритий білою речовиною, а сіра речовина всередині утворює ядра, від яких відходять 12 пар черепно-мозкових нервів. У сірій речовині мозкового стовбура містяться дихальний, серцевий, судинно-руховий центри, а також центри, які регулюють скорочення м’язів,обмін речовин, потовиділення. Мозочок виконує функції координації рухів, регулює м’язові скорочення та діяльність внутрішніх органів. В центральній частині стовбура мозку міститься ретикулярна формація у вигляді сітчастого утворення, так звана неспецифічна. Призначення її — за допомогою імпульсів регулювати збудливість центральної нервової системи (підвищувати або пригнічувати). Великі півкулі головного мозку також складаються із сірої і білої речовини. Біла речовина утворена нервовими волокнами і розміщена всередині. Сіра речовина складається з нервових клітин і глії, розміщена зверху і утворює кору головного мозку. Товщина кори 2—3 мм, у ній налічується 15—18 млрд нервових клітин, 140 млрд міжнейронних елементів і понад 1000 млрд зв’язків між нейронами. Глії — це допоміжні клітини, які є опорою для нервових клітин, виконують функцію їх живлення і зосереджують резервні енергетичні речовини. Періодично ці речовини виходять із депо і надходять до нервових клітин. Нервові клітини кори головного мозку за допомогою відгалужень зв’язані між собою та нервовими клітинами, розміщеними в різних ділянках тіла. Кора головного мозку є вищим відділом центральної нервової системи і функціонує у взаємодії з нижніми відділами. Вона забезпечує взаємодію організму із зовнішнім середовищем, регулює і контролює всі функції організму. Центри регуляції різних функцій організму локалізовані в певних зонах кори. Розрізняють сенсорні, моторні та асоціативні зони. Сенсорні зони — це мозкові відділи різних органів чуттів (зорового, слухового, больового і т. ін.). Моторні зони кори управляють рухами. Сенсорна і моторна зони займають невелику частину поверхні кори. Основна її частина являє собою асоціативні зони, які здійснюють зв’язок між всіма сферами кори. Діяльність асоціативних зон лежить в основі вищих психічних функцій — пам’яті, логічного мислення, уяви, навчання. Головною структурною і функціональною одиницею нервової системи є спеціалізована нервова клітина — нейрон (неврон). Вона складається з тіла і відгалужень: одного довгого — аксона і багатьох коротких — дендритів. Аксон простягається від центральної нервової системи до того чи іншого органа. З аксонів складаються нерви і нервові волокна. Функція аксона полягає у проведенні нервових імпульсів до інших нейронів або виконавчих органів — м’язів, залоз, кровоносних судин тощо. Дендрити здійснюють зв’язок між окремими нервовими клітинами і, як правило, не виходять за межі центральної нервової системи. Тіло клітини виконує функцію живлення відгалужень. Основними властивостями нервової тканини, а також м’язової є збудливість і провідність. Збудливість — це здатність розвивати збудження у відповідь на подразнення; провідність — це здатність передавати збудження від одних клітин до інших. Передача збудження з одного нейрона на інший, на м’яз чи інші периферійні органи здійснюється за допомогою спеціального механізму — синапса. Аксони утворюють синапси на тілі іншої нервової клітини або на її відгалуженні. На кожному нейроні може бути 15—20 тис. синапсів. Функціями нейронів є сприймання подразнень, їх перероблення, передавання інформації (імпульсів) і формування відповідної реакції. За функціями розрізняють три групи нейронів: ● аферентні (чутливі, сенсорні), які сприймають, переробляють і передають інформацію до центральної нервової системи; ● проміжні, або вставні, які здійснюють контакт між нервовими клітинами; ● еферентні (рухові, моторні), які посилають імпульси до робочих органів, забезпечуючи ефект діяльності. Нервові волокна (відгалуження нейронів, покриті оболонкою) поділяються на два види: ● аферентні (доцентрові), які передають інформацію від периферійних тканин і органів до центральної нервової системи; ● еферентні (відцентрові), які передають команди від центральної нервової системи до робочих органів. Швидкість передачі інформації залежить від товщини аксона і коливається від 1 до 120 м/с. Доцентрові нерви мають особливі сприймальні апарати в усіх органах і тканинах організму — рецептори. Рецептор— нервово-фізіологічний апарат, який сприймає подразнення із зовнішнього або внутрішнього середовища і перетворює його на нервовий імпульс. У рецепторах різні види енергії перетворюються на нервовий процес — збудження. Рецептори, які сприймають подразнення із зовнішнього середовища, називаються екстерорецепторами. Сигнали від органів і тканин самого організму сприймають інтерорецептори. Подразниками клітин, які мають особливо важливе значення в життєдіяльності організму, є нервові імпульси. Вони виникають в рецепторах тканин і розглядаються як природні подразники. Особливу підгрупу серед останніх утворюють рецептори, розміщені в м’язах і сухожиллях, — пропріорецептори. Вони сигналізують про рівень напруження м’язів чи позу, дозволяють людині орієнтуватися у просторі. 13. Поняття про аналізатор, його структура Ця система, яка забезпечує сприйняття, передачу й обробку інформації про явища внутрішнього і зовнішнього середовища організму, називається аналізатором, або сенсорною системою. Вчення про аналізатори розробив Павлов (ввів термін у 1909 році). |