Історія. іст. 1. Джерела права Стародавнього Вавилону. Причини розробки законів царя Хаммурапі
 Скачать 1.19 Mb.
|
|
1. Причини та передумови буржуазної революції в Англії. Англійська буржуазна революція — процес переходу у Англії від абсолютної монархії до конституційної, за якої влада короля обмежена владою парламенту, а також гарантовані цивільні свободи. Революція набула форми конфлікту виконавчої і законодавчої влад (король Карл І і роялісти (кавалери) проти парламенту під керівництвом Кромвеля), що вилився у громадянську війну, а також форму релігійної війни між англіканами і пуританами. У Англійській революції був відмічений, хоча грав і другорядну роль, також елемент національної боротьби (між англійцями, шотландцями та ірландцями). На початку XVI ст. економічний і політичний розвиток країни стримувався жорстокими середньовічними правилами й регламентаціями. Найбільш гостре невдоволення зумовила система так званих монополій. Тоді як англійська буржуазія виступала за вільну конкуренцію, монархи продовжували продавати патенти на виключне право виробництва і продаж різних товарів і виробів . Це щороку приносило короні великі доходи. На селі феодальні відносини обмежували можливість розпорядження земельною власністю. У 1625р.на престол ступив Карл І. Він успадкував абсолютиські погляди батька, який відмовився визнавати за парламентом будь-які права. Однак тепер буржуазія і нове дворянство представляли вже значну силу, з якою монархові ставало дедалі важче боротись. Економічний розвиток призвів до загострення суперечностей між буржуазією і новим дворянством, з одного боку, і монархією та феодальним дворянством — з другого. У 1628р. Карл І змушений скликати парламент. Парламент, зібравшись на засідання, подав королю “Петицію про право”, згідно з якою ніяких податків і зборів не можна було стягувати без згоди парламенту. Примусові позики, добровільні приношення і дари підданих королю оголошувались незаконними. Кримінальна відповідальність будь якої особи могла настати лише тоді, коли караність діяння була встановлена в законі, а покарання настало за вироком суду. Монарх втратив право діяти в обхід установленого порядку судочинства і звільняти від покарання осіб, винних у вчинені злочинів. Петиція обґрунтовувала вимоги палати общин посиланням на Хартію вольностей 1215р. Внаслідок вищевикладених факторів і відбулась англійська буржуазна революціяПриводом до війни були неконституційні акти короля, а причиною - боротьба за владу між королем і парламентом. Воєнні дії почалися серією поразок роялістів, що завершилися полоном Карла у 1647 та його стратою у 1649. Війна продовжувалася до останнього розгрому роялістських військ при Ворчестері у 1651. Кромвель правив до своєї смерті у 1658. Економічні передумови. Протягом XVI ст. в Англії відбувався інтенсивний розвиток господарства. Спочатку перетворення охопили аграрну сферу. Так, аграрні відносини вперше стали комерціалізуватися, а земля дедалі більше розглядалася як джерело доходів. Земля ставала товаром. Однією з важливих передумов революції є ідеологічна, що розвивалася в Англії під прапором пуританізму, тобто боротьби за „очищення” віри (латин. purus – чистий). Англійський пуританізм був різновидом кальвінізму. Пуритани виступали за очищення церкви від католицьких обрядів і таїнств, від влади єпіскопів, від церковних судів, вимагали вільної проповіді, здешевлення церкви – одним словом, хотіли завершення реформації. Тим самим вони були проти тодішнього політичного і соціального устрою, бо главою церкви був король, а церква його владу освячувала і захищала. У пуританізмі було дві течії – поміркована (пресвітеріанство) і радикальна (індепендентство). Політичні передумови революції готувала абсолютистська практика перших Стюартів – Якова І (1603-1625) і Карла І (1625-1649). 2. Головні етапи буржуазної революції в Англії. Періодизація революції: Історія англійської революції має такі етапи: Перший – 1640-1642 рр.- мирний або конституційний період, коли рішення парламенту (безперечно революційного характеру) король змушений був схвалювати. Другий – 1642-1648 рр. – етап громадянських війн (1-а 1642-1646 рр., 2-а 1648 р.), коли дві спроби короля силою розгромити опозицію закінчилися повним крахом і, більше того, підготували суд над Карлом І і його страту (30 січня 1649 р.). Третій – 1649-1653 рр. – етап Індепендентської республіки від ліквідації палати лордів і монархії до встановлення режиму одноосібної влади О.Кромвеля. Четвертий – 1653-1659 рр. – період Протекторату О.Кромвеля (або одноосібної влади) від Конституції грудня 1653 р. („Знаряддя управління”) до зречення влади Лорда-протектора сином О.Кромвеля Річардом навесні 1659 р. П’ятий – весна –осінь 1659 р. – період режиму т. зв. Другої республіки, від зречення Р.Кромвеля і до встановлення військової диктатури. Шостий – осінь 1659р.- весна 1660 р. – період підготовки і реставрації династії Стюартів на англійському престолі. Хід революції: Перший період. Оскільки війна з Шотландією продовжувалася, а коштів на її ведення не було, король 3 листопада скликав новий парламент, який пізніше отримав назву Довгого, бо він не розпускався до 1653 р. Початок роботи Довгого парламенту можна вважати і початком революції, оскільки король міг отримати необхідні кошти тільки зі згоди парламенту. У серпні 1642 р. король оголосив війну парламенту. Другий період. Початок громадянської війни був невдалим для парламенту, армія якого зазнала низки поразок. У вересні 1643 р. парламент уклав з Шотландією Урочисту Лігу і Ковенант. В Англії скасовувався єпіскопальний устрій церкви і вводився пресвітеріанський, як у Шотландії. Навесні 1648 р. почалася друга громадянська війна, яка тривала до вересня того ж року. Парламентська армія придушила виступи на півночі, у Вельсі і Кенті. Крім того, біля Престона були розгромлені шотландські війська. 2 грудня 1648 р. війська зайняли Лондон, а 6 грудня полковник Прайд зі своїми солдатами не допустили до парламенту тих пресвітеріан, які були за компроміс з королем. Відтепер більшість парламенту складали індепенденти. Слідом за тим було утворено спеціальний суд для розгляду справи короля. Короля було засуджено до смертної кари і 30 січня 1649 р. страчено. Третій період. 17 березня 1649 р. королівська влада була скасована. 19 березня ліквідовувалася і палата лордів. 19 травня Англія була проголошена республікою. Виконавча влада передавалася Державній раді, де провідну роль грав О.Кромвель. Четвертий період. 16 грудня 1653 р. О.Кромвель був проголошений главою держави – Лордом-протектором Англії, Шотландії і Ірландії. За новою конституцією, викладеною в документі (підготовленому Державною радою) під назвою „Знаряддя управління”, Лорд-протектор разом з парламентом керували державою П’ятий період. Складення повноважень Лорда-протектора Річардом Кромвелем і скликання палати громад часів 1649-1653 років означали відновлення режиму тепер вже Другої республіки. Новий парламент не зумів знайти порозуміння з верхівкою армії, яка володіла важелями влади в країні. За таких обставин знову спливає ідея відновлення „законної династії Стюартів”. Шостий період. 25 квітня 1660 р. зібрався Конвент, більшість якого складали пресвітеріани і прихильники монархії. Конвент схвалив Бредську декларацію і проголосив Карла ІІ законним королем. 26 травня новий король урочисто в’їхав до столиці. Реставрація Стюартів означала завершення революції, оскільки потягла за собою відновлення попередньої виборчої системи, попередньої палати лордів та англіканської церкви, тобто відновлення дореволюційних порядків. У жовтні 1688 р. 15-тисячне військо Вільгельма Оранського висадилося в Англії і 18 грудня увійшло в Лондон, а Яків ІІ покинув Англію, перебравшись до Франції. Стався державний переворот, що отримав назву „Славетної революції”, бо ж відбувся без кровопролиття, без жертв. Основним конституційним документом нового державного режиму став „Білль про права” (1689 р.). Основні його положення зводилися до такого: будь-який закон чи будь-який податок йдуть тільки від парламенту; тільки парламент звільняє з-під дії закону, скасовує закон чи призупиняє його дію; встановлюється свобода слова і дебатів у парламенті, свобода подання петицій, а парламенту гарантується часте і регулярне скликання; набір і утримання війська у мирний час можливе тільки зі згоди парламенту; відновлювався і зміцнювався суд присяжних. Таким чином, „Білль про права” поклав край столітнім суперечкам короля і парламенту, чітко розмежувавши прерогативи королівської влади та парламенту. Встановлювався режим конституційної чи парламентської монархії. Такий конституційний устрій відіграв надалі величезну роль у небувалому прогресі Англії у всіх сферах життя суспільства. 3. Протекторат Олівера Кромвеля: а) причини встановлення протекторату; В результаті буржуазної революції в Англії до влади прийшла офіцерська верхівка, яка керувала селянськими загонами і парламентською армією. Створена нею Державна рада не поспішала виконувати вимоги радикально налаштованої частини революціонерів. Першим кроком у бік повернення до монархії було призначення лорда-протектора, наділеного практично королівськими повноваженнями. Цей період відомий в історії як протекторат Кромвеля. Виниклі раніше протиріччя між армією і парламентом продовжували поглиблюватися. У солдатському середовищі переважали радикальні настрої, що підтримують вимоги реформи церкви і держави. Суспільство втомилися від воєн, які йшли не тільки всередині країни. На морі Англія воювала з Голландією. На вимогу солдатів 20 квітня 1653 року були розпущені залишки Довгого парламенту.Замість нього створили пуританську асамблею, відому як малий або Бербонський парламент. Його членами стали особи, призначені індепендентськими конгрегаціями. Члени Бербонського парламенту збиралися ввести такі закони: дозвіл цивільної реєстрації шлюбів; зміна англійського права таким чином, щоб доступ до суду мав будь-який громадянин країни; скасування церковної десятини; зменшення чисельності армії. Демократичним перетворенням завадили внутрішні розбіжності між парламентаріями з подальшим розколом на консервативну і радикальну частини. Державна рада на чолі з Кромвелем, який і сам був багатим лендлордом, не могли допустити прийняття нових законів, що дозволяють переділ власності. За рішенням консерваторів, яких опинилася більшість, вся влада в країні закріпилася за Державною радою, що призвело до встановлення протекторату Кромвеля. Його називають військовою диктатурою Кромвеля в історії Англії. б) система органів влади згідно зі «Знаряддям управління». Переворот здійснився за допомогою перших офіцерів армії на чолі з генерал-майором Джоном Ламбертом, правою рукою Кромвеля. Ними була складена нова Конституція англійської держави, яка отримала назву «Знаряддя управління» і була прийнята 16 грудня 1653 року. Відповідно до встановлених цим документом законів, засновувалися: Однопалатний парламент, що обирається кожні три роки і складається з 400 представників від Англії і по 30 від Ірландії і Шотландії. Державна рада, члени якої в числі від 13 до 21 людини призначалися довічно лордами-протекторами. Посада лорда-протектора співдружності (з підкореними Ірландією і Шотландією) як глави законодавчої і виконавчої гілок влади.  Лордом-протектором за загальною згодою офіцерів і консервативної частини парламенту став Кромвель. Виборчого права були позбавлені католики, роялісти і біднота. Протектору належали дуже широкі повноваження, зокрема: командування всіма збройними силами; можливість оголошення війни та укладення миру за згодою більшості членів виконавчого органу; можливість призначення нових членів Ради та голів адміністративних округів. Для утримання уряду і армії вводився новий щорічний податок, який не можна було скасувати або зменшити без згоди лорда-протектора. Таким чином, Кромвель фактично отримав повноваження як у монарха. 4. Реставрація Стюартів. Умови Бредської декларації. Реставрація Стюартів - відновлення в 1660 на території Англії, Шотландії та Ірландії монархії , раніше скасованої указом англійського парламенту від 17 березня 1649. Новим королем всіх трьох держав став Карл II Стюарт, син страченого під час Англійської революції короля Карла I. У вересні 1658 помер правитель («Лорд-протектор») Англії Олівер Кромвель. До того часу Шотландія та Ірландія, які раніше вважалися окремими державами, були приєднані до Англійської республіки. Англія була втягнута в тривалу і руйнівну війну з Іспанією. Економічний стан країни значно погіршився, число прихильників відновлення монархії швидко росло. Ще в 1649, відразу після страти Карла I, його син принц Карл, який втік у Голландію, оголосив себе законним королем Англії. Кромвель зумів придушити опір роялістів лише в 1651. Після смерті Кромвеля влада в країні перейшла спочатку до його сина Річарда, а через півроку (6 травня 1659) - до групи генералів. Популярний в армії генерал Джордж Монк, командувач збройними силами в Шотландії і не включений в правлячу групу, в кінці 1659 повів свою армію на Лондон. Він не зустрів серйозного опору і без зусиль здійснив державний переворот. Помірні депутати палати громад, на початку революції вигнані з парламенту («Прайдова чистка»), були відновлені в депутатських правах. Король Карл II Стюарт Карл II 4 квітня 1660 оприлюднив т. зв. «Бредську декларацію», в якій обіцяв в обмін на визнання його королем: Всім учасникам революції (окрім «царевбивць», що підписали смертний вирок Карлу IІ буде оголошена амністія; Велика заборгованість офіцерам і солдатам буде негайно виплачена; Він не має наміру вимагати перерозподілу власності і буде поважати права і привілеї парламенту і англійських громадян; Англіканська церква залишиться пануючою в Англії, до інших конфесій буде проявлятися терпимість. Як пізніше з'ясувалося, ця декларація була відповіддю на таємний лист Монка принцу Карлу. 25 квітня 1660 новий парламент, обговоривши декларацію, запросив Карла зайняти престол трьох королівств. 29 травня Карл тріумфально в'їхав до Лондона, і монархія була офіційно відновлена. Формально було вирішено вважати, що він правив з моменту страти Карла I. День 29 травня з тих пір офіційно святкується в Англії (Royal Oak Day). Після Реставрації Англія, Шотландія та Ірландія знову стали розглядатися як окремі держави з загальним королем. Дворяни-емігранти повернулися в Англію і отримали деяку компенсацію за втрачене майно. Був щедро нагороджений і Джордж Монк: він отримав сан лицаря, титули графаТоррінгтонского і герцога Елбімарлского (Duke of Albemarle), два баронства в різних графствах, а також придворну посаду конюшого (Master of the Horse) і 700 фунтів на рік. Уцілілі «царевбивці» були віддані суду і багато були страчені. Трупи Кромвеля, Айртона, Прайда і Бредшоу були викопані з могили, повішені і потім четвертували. Цей парламент звернувся до Карла II з пропозицією зайняти престол на умовах, що були викладені у Бредській декларації. Це були вимоги: 1. Збереження за новими власниками усіх, набутих до 25 квітня 1660 р., земель (ст. XLVIII), за винятком земель корони. Забігаючи наперед, зазначимо, що парламент не повернув і цих королівських земель, а призначив родині монарха річну ренту 1 млн 280 тис. ф. ст.; 2. Визнання свободи віросповідань, за винятком католицького; 3. Надання політичної амністії усім тим, хто підтвердить свою лояльність короні. Повернувшись до Англії, Карл II відразу забув про дані у Бредській декларації зобов'язання. Трупи царевбивць Кромвеля, Айртона та Бредшоу були вириті із землі, повішені і увечері того ж дня обезглавлені. 5. «Славна революція» 1688 р. Скликаний у травні 1679 р. вігський парламент був розпущений через два місяці. На той час англійський монарх опинився в повній залежності від Людовіка XIV. Одержуючи від нього грошову субсидію, Карл II проводив вигідну для Франції зовнішню політику. Французька дотація забезпечувала йому незалежність від парламенту у фінансових питаннях. Спираючись на торійських джентрі, армію і церкву, він розпустив парламент і почав правити одноосібно. У 1685 р. па престол вступив Яків II, який вважав своїм головним завданням встановлення в Англії абсолютизму «континентального» зразка. Він почав приймати на державну службу католиків, надаючи їм міністерські посади і призначаючи на вищі церковні посади. Яків II відновив скасовану Довгим парламентом Високу комісію. У своїй політиці головну ставку монарх робив на вій-ськову силу. При ньому зросла чисельність королівської армії. З її допомогою король розраховував зламати будь-який опір. Якщо раніше англіканська церква оголосила Карла II «заплішим подихом, що виходить з ніздрів Господніх», то тепер прокатолицька орієнтація Якова II викликала у неї сильне невпонолення, що підігрівалося острахом втратити панівне становище. Дворянство, у тому числі і торійське, також почало хвилюватися, оскільки у разі реставрації католицизму в сквайрів могли бути відібрані землі, секуляризовані в католицької церкви ще Генріхом VIII. В опозиції перебувала й англійська буржуазія. Зрештою король опинився в повній ізоляції. У 1688 р. парламент звернувся до правителя Нідерландів Вільгельма Оранського (чоловіка дочки Якова II Марії) із пропозицією зайняти англійський престол, який нібито став вакантним у результаті зречення Якова II. Вільгельм Оранський прийняв пропозицію, і 13 лютого 1689 р. він і Марія були оголошені правителями Англії. Ці події в буржуазній історіографії одержали назву «Славної революції». Державний переворот був верхівковим. Він жодним чином не торкнувся народних мас. Це більш за все влаштовувало правлячі кола Англії, які панічно боялися свого народу. «Революція» 1688 р. стала можливою в результаті досягнутого компромісу між буржуазією і дворянством. З метою стабілізації політичного становища в країні верхівка обох класів домовилася про усунення крайнощів монархічного правління. З цього моменту почалася «ера союзу земельної аристократії з фінансовою аристократією». Англійська буржуазія не була ще достатньо сильною, щоб, відтіснивши дворянство на другий план, панувати самостійно. Цим пояснюється той факт, що в боротьбі проти Стюартів вона блокувалася з аристократією. Єдиною умовою, висунутою нею, було використання влади, що потрапила до рук аристократичної еліти, також і в інтересах буржуазії. Це був компроміс між середнім класом, що піднімався, і колишніми великими феодальними землевласниками. З цього часу буржуазія стала «скромною», але усе ж таки визнаною складовою частиною панівних класів Англії. На відміну від Першої революції, Друга - Славна - була абсолютно безкровною. Це був державний переворот, у результаті якого панівні класи передали королівську владу штатгальтеру (від мім.зІаІІИаІІег-намісник) Нідерландів Вільгельму Оранськаму, зятю Якова II Стюарта, усунувши останнього з англійського престолу. Переворот став результатом компромісу між буржуазією та "новим дворянством" (партією вігів) і частиною великих консервативних землевласників, інтереси яких відстоювала партія торі. Причиною перевороту було незадоволення партії вігів і частини торі самодержавною та прокатолицькою політикою Якова II, що загрожувала активізацією народного руху та притісняла інтереси буржуазії й "нового дворянства". Запрошуючи Вільгельма на престол, парламентарі вважали, що він, заклопотаний проблемами на континенті, не дуже буде втручатися в англійські справи. Підсумком перевороту було встановлення в Англії конституційної монархії, в якій вищою владою, що відображала волю значної частини земельних аристократів і великої буржуазії, став Парламент. Перемога цих сил над королівським абсолютизмом була закріплена в 1689 р. |