ШПОРИ. 1. Договір про Європейський Союз (дєс) (Маастрихтський договір

• Название: 1. Договір про Європейський Союз (дєс) (Маастрихтський договір
• Анкор: ШПОРИ.doc
• Дата: 20.01.2018
• Размер: 0.98 Mb.
• Имя файла: ШПОРИ.doc
• Тип: Документы; #14654
• страница: 16 из 20

179. Порядок прийняття та виконання рішень суду Європейських співтовариств.
Рішення Суду виноситься шляхом таємного го­лосування, а його результати оголошуються на відкритому засіданні. Таємність дорадчої кімнати є одним з основних принципів провадження в рамках Європейського суду.

Рішення та висновки пе­рекладаються всіма 11 мовами та публікуються в офіц. виданні Європейських Співтовариств.

У судовому рішенні вказуються обгрунтування по справі, імена суддів, які його винесли, погашення судових витрат. Во­но підписується Головою Суду та реєстра­тором.

Рішення Суду ЄС є остаточними та не підлягають оскарженню.

Повторне прийняття до розгляду справи, яка вже була розглянута в рамках Суду ЄС, можливе лише за нововиявленими обстави­нами, що мають вирішальне значення для справи та не були відомі до оголошення рішення Суду. Для розгляду справ за нововиявленими обставинами вста­новлено термін позовної давності 10 років.

На прохання сторони чи органу Євросоюзу Суд має падати роз'яснення рішення, якщо в сторони чи органу є сумніви щодо змісту термінів чи формулю­вань, які містяться у рішенні та якщо вони істотно впливають на інтереси сторони, яка звертається за роз'ясненням.

Виконання рішення Суду ЄС відбувасться згідно з правилами країни, де це рішення має виконуватись. Щодо рішень, які винесені проти країни - члена Євросоюзу або ЄС, то порядок їх реалізації не перед­бачений. Виконання рішень, які передбачають санкції проти країн - членів Євросоюзу, залежить від їх власної волі. Рішення проти Євросоюзу можуть підлягати примусовому виконанню лише за наявності спеціального дозволу Суду ЄС.

180. Характеристика Європейських співтовариств Європейського суду 1-ої Інстанції.

Суд першої інстанції був утворений у 1989 р. Підпорядковується Суду ЕС .

Причиною створення Суду 1 інстанції є:

вилике навантаження Суду ЕС

для сприяння та допомоги в діяльності Суду ЄС

покликаний за­безпечити всебічний захист основних прав та свобод людини.

таким чином була створена дволанкова су­дова система, яка дає можливість ка­саційного оскарження рішень Суду першої інстанції до Суду ЄС.

Діяльність суду 1 інстанції регулюється ЕС.:Договор про заснування Європейського Спів­товариства, Статут Суду ЄС, Процесуальний регламент Суду ЕС.

Головним завданням Суду 1 інстанції є розгляд справ,порушених ф.о та ю.о. Компетенції Суду 1 інст. була значно розширена у 1993 р. До сфери дії Суду 1 ін­стан. планується передати всі питання, що належать до компетенції Суду ЄС, за винятком пре­юдиціального провадження.

Суд першої інстанції не самостійна установа, а лише підрозділ Суду ЄС.

Користується всіма фінансами та службами Суду ЄС: бібліотекою, перекладацьким центром, видавництвом, ЗМІ, залучає до роботи його персонал. Суд першої інстанції має реє­стратора.Він є відповідальним ча всі адміністративні питання діяльності Суду.

На фр.мові Суд першої інстанції має назву "трибунал". Це полегшує термінологічне розмежування, але анг.,укр. та рос. назва цієї судової установи звучить, як "Суд першої інстан­ції".

До складу Суду першої інстанції входять 15 суддів, які неофіційно є представниками кожної з країн - членів Євросоюзу. Професійні, особистісні вимоги щодо членів Суду першої інстанції повністю збігаються із такими стосовно суддів Суду ЄС.У стуктурі Суду 1 інстанції на має Генер. адвокатів. У разі розгляду надзвичайно важливих справ функції Ген. адвоката бере на себе один із суддів Суду 1 інст.ї. В такому випадку справи розгляда­ються лише пленумом Суду першої інстанції, а не його палатами.

В рамках Суду першої інстанції функ-ть 4 палати, до яких вхо­дять 5 або 3 судді. Персональний склад палат затверджується щорічно Головою Суду 1 інстанції. При розгляді справ палатами кворум- 3 судді. Також можливий розгляд справ пленумом Суду першої інстанції, в такому разі кворум дорівнює 9 суддів.

Голова Суду першої інстанції обирається суддя­ми з їх числа строком на три роки. Положення Протоколу про привілеї та імунітети службовців Співтовариства поширюються на суддів та реєстратора Суду першої інстанції.

До юрисдикції Суду 1 інстанції входить:

вирішення трудових спорів та спорів щодо перевищення своїх повноважень Радою,

питань, які належать до сфери приватного підприємництва,

порушень під час здій­снення діяльності основних інститутів Євросоюзу,

антидемпінгові питання та порушення пра­вил торгівлі.

Провадження в Суді першої інстанції схоже з провадженням у Суді ЄС. Різниця полягає у тому, що одразу ж після отримання матеріалів, справи розподіляються по палатах потім передаються на розгляд більшої палати або пленуму Суду.

При розгляді винятково важливих та складних справ можуть бути проведені попередні слухання, на яких з'ясовується лише фактичний бік справи.

Рішення Суду першої інстанції можуть бути оскаржені в Суді СС протягом 2 місяців з моменту винесення рішення. Рішення можуть оскаржити сто­рони у справі та 3 особи.

Підстави для оскарження рішення Суду 1 інст. процесуальні порушен­ня, перевищення повноважень, порушення ма­теріального права ЄС, заподіяння шкоди інтересам позивача.

При оскарженні Суд ЄС може прийняти справу до розгля­ду та винести по ній рішення, повернуги справу на повторний розгляд до Суду першої шстанції, а також відхилити позов.

У разі, якщо Суд першої шстанції або Суд ЄС вважають себе некомпетентними вирішувати справу, вона автоматично передається до суду, що володіє відповідною компетенцією. Якщо Суд першої інстанції вважає себе некомпетентним у справі, яку йому було передано Судом ЄС, він не мо­же відмовитись від її розгляду.
181.Загальна характеристика Рахункової палати Європейського Союзу.

Рахункову Палату було створено у 1977 р. Договором про перегляд бюджетних постанов від 1975р. З прийняттям Маастрихтського договору було надано статус одного з основних інститутів Євросоюзу. Принципи щодо діяльності Рахункової Палати містяться в установчих договорах Європейських Співтовариств та Євросоюзу, в Регламенті РП ЄС 1981 р.

Основним завданням Рахункової Па­лати є надання допомоги Європарламенту та іншим органам Євросоюзу стосовно контролю за витратами коштів.

Рахункова Палата складається з 15 осіб, які призначаються Радою на шість років на підставі одно­голосного таємного голосування та після консультацій з Європарламентом. Можливе повторне призначення на цю посаду однієї особи.

Вимогою до членів РП є високий професійний рівень, досвід роботи у між-них або нац- контрольно-ревізійних структурах. Члени Рахункової Палати здійснюють свою діяльність у повній незалежності. .Діють ви­ключно в інтересах ЄС та Євросоюзу. На час виконання своїх службових обов'язків члени Рахункової Палати не мають права займатись будь-якою іншою діяльністю. При вступі на посаду члени Рахункової Палати урочисто зобов'язуються дотримуватись встановлених правил та сумлінно виконувати свої обов'язки на за­садах доброчесності та порядності.

Члени Р П мають привілеї та імунітети, які закріплені у положеннях Протоколу про привілеї та імунітети службовців Європейського Співтовариства

Члени РП обирають Голову з числа своїх членів строком на три роки, можливе повторне його переоб­рання. Голова керує роботою Рахункової Палати.

Рахункова Палата наділена повноваженнями:

пе­ревіряти та вивчати рахунки Європейських Спів­товариств.

надає гарантійні документи Європарламенту і Раді щодо правильності ведення рахунків, а також за­конності та правильності проведених операцій. Такі документи публікуються в Офіційному виданні ЄС. РП повідомляє про всі не­доліки та порушення, які було виявлено під час пе­ревірки.

аналізує рахунки всіх організацій, агентств та фондів, які створені за участю Європейських Співтовариств. Висновки Рахункової Палати будуються на вивченні всіх фінансових документів відповідних структур. Перевірку може бути проведено без попередження.

аналіз фінансового управління в межах названих співтовариств.

Одже, РП перевіряє правильність проведених операції,їх доцільність, а також аналізує, .чи є застосовані методи найбільш економними та ефективними.

В державах-членах аудит прово­диться у співробітництві з відповідними націо­нальними структурами,"у дусі довіри", але зберігаючи незалежність. Посадові особи Співтовариства, і держав-членів мають повідомляти Ра­хунковій Палаті всю необхідну інформацію. Надання РП інформації щодо діяльності Європейського інвестиційного банку по управлінню доходами та ви­датками Європейських Співтовариств регулюється спеціальною угодою між Рахунковою Палатою, бан­ком та Комісією.

Рахункова Палата працює як колегіальний ор­ган.Може висловлювати висловити зауваження з особливих питань за влас­ною ініціативою, і на прохання іншого органу Євросоюзу.

По закінченні кожного фінансового року Рахун­кова Палата готує доповідь, яка передається іншим органам Євросоюзу та разом з відповідями на зауваження Рахункової Палати публікується в офіційному виданні Євросоюзу.

Рахункова Палата підтримує Європарламент і Раду при здійсненні їх повноважень по контролю за виконанням бюджету.

182.Економічний та соціальній комітет Європейського Союзу.

Діяльність Економічного та соціального комітету регулюється Договором про заснування Європейського Еко­номічного Співтовариства, Договором про заснування Європейського співтовариства з атомної енергії та Конвенції про спільні інститути.

До складу Комітету входять 222 особи, які є представниками різних груп:

підприємці, що працюють в таких сферах, як с/г, транспорт, торгівля,

представники виробників, фермерів, робітників, ко­мерсантів, ремісників

представникі різних професійних об'єднань.

Місця в Комітеті розподіляються: Франція, Німеччина, Італія, Велика Британія мають по 24 представники, Іспанія - 21, Бельгія, Греція, Нідерланди, Португалія, Австрія та Швеція -по 12, Данія, Фінляндія та Ірландія - по 9, а Люксем­бург - 6.

Чітких критеріїв обрання кандидатів на посаду до Комітетів не існує, це приводить до зловживань

Члени Комітету обираються на 4 роки з можливістю переобрання, їх обирає Рада за списками, поданими країнами-членами. Число кандидатів має перевищувати кількість місць даної країни в Комітеті принаймні вдвічі. Всі кандидати є незалежними особами, діють на власний розсуд, їм за­бороняється виконувати інструкції органів, що запропонували їх кандидатури.Члени Комітету не можуть мати будь-який ман­дат, є незалежними в своїй діяльності та повинні за­хищати спільні інтереси Євросоюзу та ЄС.

Комітет складається з 3 груп, кожна з яких представляє інтереси пев­них верств населення Євросоюзу:

гр. є гру­пою роботодавців: представники організацій роботодавців, торгових Палат.

гр. є групою найманих робітників і складається з пред­ставників професійних спілок.

гр. має назву «Трупа різних інтересів» і включає представників ма­лого бізнесу, коопераційного руху, споживчих і сімейних організацій,представників різних професій, представники урядів.

В межах Комітету голосуван­ня проводиться за принципом належності до політичних угруповань, тобто кожен представник голосує сам за себе і представники однієї країни не повинні приймати спільного рішення.

З числа своїх членів Комітет обирає Голову на 2 роки. Комітет самостійно затверджує власні Правила процедури.

Засідання Комітету скликаються Головою па вимогу Ради або Комісії. Комітет також може прово­дити засідання за власною ініціативою.

З метою ефективної діяльності Комітет створює спеціалізовані секції .У складі Комітету діють 6 спеціалізованих секцій:1) Економічний і валютний союз та соціальна спорідненість; 2) єдиний ринок, виробниц­тво та споживання; 3) транспорт, енергетика, інфра­структура та інформація; 4) працевлаштування, со­ціальні відносини і громадянство; 5) сільське госпо­дарство, розвиток села; 6) зовнішні відносини.

Рада та Комісія мають консультуватись з Комітетом з питань визначених Договором про засну­вання Європейського Співтовариства. Комітет також може консультуватися з Європарламентом.

Комітет готує з власної ініціативи висновки по справах, якщо вважає це доцільним. У разі, якщо питання особливо важливе, Рада чи Комісія можуть встановити строки для підготовки відповідного висновку.

Консультації Комітету не мають обов'яз­кової сили для Ради та ін. Органів ЕС, але порушення вимоги щодо їх от­римання може бути підставою для визнання Судом ЄС такого рішення недійсним.

Сфери діяльності, щодо яких прийняття рішень вимагає обов'язкового звер­нення до Комітету з метою отримання консультацій та висновку: сільське господарство, міграція, узгод­ження податків, гармонізація законодавства, праце­влаштування, транспорт, свобода підприємницької діяльності, умови праці, Європейський соціальний фонд, освіта, додаткова освіта та стажування молоді, охорона здоров'я, захист прав споживачів, промисловість, економічне та соціальне зближення, дослідження та технології, охо­рона навколишнього середовища.Згідно із законодавством Євросоюзу Комітет відіграє в його діяльності провідну роль, тому майже всі основні органи Євросоюзу використовують його підходи та позиції.

183.Комітет регіонів Європейського Союзу.

Комітету регіонів було створено згідно з Маастрихтським договором. Він є консульта­тивним органом.

Члени даного Комітету призна­чаються Радою на 4 роки з можливістю наступ­ного переобрання. Затверджуються кандидати на його посади на підставі одностайного рішення Ради. Спи­сок кандидатів представляють країни - члени Євросоюзу.

Місця в Комітеті розподіляються: Фран., Німеч., Італ., Велика Бр. мають по 24 представники, Ісп. - 21, Бельг., Грец, Нідер., Португ., Австр. та Швец. -по 12, Данія, Фінл. та Ірлан.- по 9, а Люкс. - 6.

Члени Комітету регіонів абсолютно незалежні під час виконання своїх обов'язків, не можуть бути членами Європарламенту,

Комітет регіонів самостійно затверджує свої Правила процедури, обирає Голову, а також служ­бовців з числа членів Комітету строком на два роки.

Збори даного Комітету скликаються Головою на вимогу Ради, Комісії або за власною ініціативою.

Рада та Комісія мають консультуватись з цим Комітетом з питань транскор­донного співробітництва. Комітет регіонів має пові­домлятися про всі звернення органів та інститутів Євросоюзу до Економічного та соціального комітету, а коли, на його думку, звернення стосується спе­цифічних регіональних інтересів, може виробляти власну точку зору. Цей Комітет може консультувати також Європарламент.

Компетенцією вказаного Комітету є консуль­тації з питань освіти? стажування молоді, охо­рони здоров'я, культури, економічного та соціального зближення, охорони довкілля.

Основна діяльність Комітету регіонів пов”язана з:економічними та соціальними питаннями в прикор­донних регіонах, сприяння співробітництва громадян країн ЕС.

184.Характеристика первинних джерел права Європейського Союзу.

Джерелами права є форми його вираження, а саме: нормативно-правові акти, правові звичаї, судові прецеденти.

Джерела права Євросоюзу поділяються на дві основні групи: первинні джерела права Євросоюзу та вторинні джерела права Євросоюзу. Ця класифікація використовується у теорії права і на практиці .Зокрема, нею ко­ристується Суд ЄЄ.

Первинними джерелами є установчі договори, які відіграють роль основних законів і становлять "конституцію" права Євросоюзу. Акти пер­винного права мають вищу юридичну силу порівняно з актами вторинного.

Первинніими джерелами права Євросоюзу є:

1. Паризький договір про створення Європей­ського співтовариства з вугілля та сталі 1951 р.Основні завдання договору: сприяння економіч. розвитку держав-членів, росту зайнятості та підвищенню життєвого рівня, створення спільного ринку вугледобувної та сталеливарної промисловості. Вирішує спеціальні завдання, пов'язані з вугільною та сталеливарною про­мисловістю.

2. Два римських договори 1957 р. - про заснування Євро­пейського Економічного Співтовариства та Європейського співтовариства з атомної енергії. Договори набули чинності з 1 січня 1958 р. Мета досягнення повної економічної інтеграції європейських держав, а також союзу в галузі мирного використання атомної енергії та були підписані 6 країнами-фундаторами – Бельг., Франц., Німеч­., Італ., Люксем. і Нідерл..

Таким чином, після підписання Паризького та Римських договорів народилися три європейських сп івто вар й ства.

3. Договор про злиття, набув чинності 1 лип­ня 1967 р. та об'єднав 3 комісії в єдину Комісію, а три ради - в єдину Раду. Новоутворені органи отримали офіційні назви "Комісія Європейських Співтовариств" та "Рада Європейських Співтовариств.

4. Єдиний Європейський Акт 1986 р. визначив основну ме­ту ЄС :зафіксовано тенденцію до роз­ширення сфери компетенції, захо­ди щодо гармонізації права ЄС та національного пра­ва держав-членів, намічені загальні на­прями створення Економічного та валютного союзу та заходи щодо співробітництва держав-членів у еко­номічній галузі.

5. Договір про Європейський Союз, який набув чинності 1 лис­топада 1993 р. Цей Договір є основним документом, що виз­начає склад, структуру, мету та принципи діяльності Євросоюзу, сприяючи взаємодії держав-учасниць у галузі валютної, економічної, сільськогосподарської, торгової та соціальної політики.

6. Амстердамський договір, набув чинності 1 травня 1999 р. започаткував нове реформування Євросоюзу. Регулює умови та порядок збільшення кола учасників Євросоюзу.

Договір встановлював, що Євросоюз створений на принципах свободи, демократи, поваги основних прав і свобод та принципах правової держави, які є спільними для всіх дер жав-членів.

Установчі договори та інші акти, що належать до первинних джерел права Євросоюзу, містять не лише загальні принципи, а й конкретні, детальні норми.

Установчі договори прийнято вважати актами прямої дії, оскільки їх положення діють незалежно від прийняття національних актів імплементації.Акти пер­винного права мають вищу юридичну силу порівняно з актами вторинного.