Главная страница
Навигация по странице:

  • 173.Повноваження комісії ЄС

  • 1741.Загальна характеристика суду Європейського співтовариства

  • 175.Генеральні адвокати суду ЄС

  • 176.Роль суду ЄС

  • 177 .Тлумачення норм і принципів Європейських співтовариств і Європейського Союзу - одна з категорій справ, ще належить де компетенції суду Європейських співтовариств.

  • 178. Процес розгляду справ у Європейському суді.

  • ШПОРИ. 1. Договір про Європейський Союз (дєс) (Маастрихтський договір


    Скачать 0.98 Mb.
    Название1. Договір про Європейський Союз (дєс) (Маастрихтський договір
    АнкорШПОРИ.doc
    Дата20.01.2018
    Размер0.98 Mb.
    Формат файлаdoc
    Имя файлаШПОРИ.doc
    ТипДокументы
    #14654
    страница15 из 20
    1   ...   12   13   14   15   16   17   18   19   20

    172.Апарат Комісії ЄС
    Роботу Комісії забезпечує її апарат, то працює у відділах, службах та інших підрозділах, які утворю­ють потужну інфраструктуру Комісії. Весь постійний персонал апарату Комісії входив до складу 25 Генеральних Директоратів (загально­визнана абревіатура - ПО), кожний з яких спеціалізувався на певній галузі діяльності Комісії:

    зовнішні відносини з країнами Північної Америки, Далекого Сходу, Австралії та Нової Зеландії (І);

    зовнішні зносини з країнами Європи та Спів­дружності Незалежних Держав (ІА);

    зовнішні зносини з країнами Південного Середземномор'я, Централь­ного та Близького Сходу, Латинської Америки, Пів­денної та Південно-Східної Азії а також спів­робітництва Півночі та Півдня (ЇВ);

    економічні та фінансові питання (II);

    промисловість (III);

    конку­ренція (IV);

    працевлаштування, промислове співробіт­ництво та соціальні питання (V);

    сільське господар­ство (VI);

    транспорт (VII);

    розвиток (VIII);

    адміні­страція та кадри (IX);

    аудіовізуальний та інфор­маційний зв'язок, культура (X);

    навколишнє середовище, ядерна безпека, захист цивільного населення (XI);

    наука, дослідження (XII);

    телезв'язок, інфор­маційний ринок, використання найновіших досягнень (XIII);

    рибний промисел (XIV);

    внутрішній ринок та фінансові послуги (XV);

    регіональна політика та зв'я­зки (XVI);

    енергетика (XVII);

    бюджетні питання (XIX);

    фінансовий контроль (XX);

    митні питання та непряме оподаткування (XXI);

    освіта, навчання, про­блеми молоді (ХХП);

    політика в галузі підприєм­ництва, роздрібна торгівля, туризм та співробітництво(XXIII);

    захист прав споживачів та охорона здоров'я (XXIV).
    173.Повноваження комісії ЄС

    такі основні групи повноважень Комісії:

    - забезпечення застосування положень цього Договору та положень, що приймаються інсти'Іугами на його основі;

    - підготовка рекомендацій та надання висновків з питань, які є предметом даного Договору, якщо це передбачено положеннями останнього або якщо Комісія вважає це за потрібне;

    - повноваження приймати рішення та брати участь у розробці рішень, що їх приймають Рада та Європарламент, у спосіб, передбачений цим догово­ром; .... п

    - виконання повноважень, наданих їй Радою для здійснення правил, встановлених останньою.
    Комісія наділена повно­важеннями, щоб ініціювати розслідування щодо заяв про порушення основних угод та права Євросоюзу, незалежно від того, скоєне дане порушення країною-членом або фізичною чи юридичною особою, оцінити свідчення та вжити необхідних заходів.

    Зокрема, вона має право збирати інформацію, а країни-члени зобов'язані надавати її згідно з Догово­ром про заснування Європейського Співтовариства. Після її оцінки Комісія може почати діалог з виявле­ним порушником та зробити відповідні попередження для того, щоб запобігти порушенню вказаного Дого­вору. У разі, якщо названі заходи не призводять до бажаного результату, Комісія може застосувати заходи примусу.

    Як розробник основних напрямків діяльності Комісія формулює програму дій та рекомендацій або свої пропозиції щодо питань, які визначені в за­значеному вище Договорі. Ці пропозиції направля­ються на розгляд Ради і, якщо в цьому є потреба, країнам-членам. Важливо зауважити, що у вказаному Договорі спеціально виділені повноваження Комісії щодо надання рекомендацій та пропозицій країнам-членам стосовно гармонізації національних правових систем.

    Пропозиції щодо руху капіталів у треті країни та з них, співробітництва в соціальній сфері та сфері по­рушень даного Договору повинні безпосередньо на­правлятися країнам-членам. Пропозиції, згідно з яки­ми мають буги здійснені попереджувальні заходи сто­совно країн-членів, яким за результатами моніторингу Комісії загрожує серйозний урядовий дефіцит або труднощі в реалізації економічної політики, направ­ляються до Ради.
    1741.Загальна характеристика суду Європейського співтовариства
    Суд ЄС посідає особливе місце серед основних інститутів Євросоюзу. На відміну від органів, які було розглянуто вище, діяльність Суду не має політичного забарвлення, він є виключно функціональним орга­ном. Про це, свідчить, наприклад, той факт, що суд­дям суворо заборонено займатись будь-якою політичною діяльністю.

    Становлення Суду ЄС почалося ще в рамках першої загальноєвропейської організації — ЄСВС. У міру заснування нових Європейських Співтовариств виникла ситуація, коли одночасно функціонували декілька судових установ, що значно ускладнювало судове провадження. В зв'язку з цим у рамках Прото­колу про спільні органи для Європейських Співтовариств від 25 березня 1957 р. було вирішено об'єднати суди ЄЕС та Євроатому з судом ЄСВС. До функцій цього спільного судового органу належало здійснення повноважень судів-попередників відповід­но до договорів Європейських Співтовариств. Отже, на сьогодні Суд ЄС є найважливішим органом право­суддя останніх. Його діяльність регламентується в основному статтями 220 - 245 Договору про заснуван­ня Європейського Співтовариства та деякими іншими нормативно-правовими актами. Як зазначено, зокре­ма, в 3.. 220 вказаного Договору, "Суд забезпечуєдотримання законності при тлумаченні та застосуванні положень цього Договору".

    Необхідно звернути увагу на те, що поряд з Ра­дою, Комісією та Європарламентом Суд ЄС є голов­ним органом Європейських Співтовариств та Євросоюзу, що визначено їх установчими актами.Відповідно до ст. 221 Договору про заснування Європейського Співтовариства до складу 5 суддів, які призначаються за поданням уряду країни-учасниці та зі згоди урядів всіх інших країн. Жоден з документів не містить вимог щодо національної належності членів Суду, але на практиці кожна країна - учасниця Євросоюзу має в ньому свого представника. Як вимагає ст. 223 вказаного Договору, судді обираються з числа осіб, незалежність яких не підлягає сумніву, та які відповідають усім ви­могам, необхідним у їх країнах, для призначення на найвищі судові посади або є юрисконсультами з виз­наною компетентністю. В результаті такого підходу склад Суду є високопрофесійним. Про це свідчить той факт, що до нього, зокрема, входять вчепі-Іористи, судді, приватні юристи-практики, а також державні радники з юридичних питань. Кожні три роки прово­дяться нові вибори, на яких одною разу переобирають сімох, а іншого - вісьмох суддів. Активно застосо­вується на практиці обрання па другий -строк, яке сприяє забезпеченню безперервності правосуддя.

    Очолює Суд Голова, який обирається суддями з їх числа абсолютною більшістю голосів шляхом таємного голосування. Термін повноважень Голови становить три роки, можливе повторне його обрання.У здійсненні його функцій Голові Суду допома­гають вісім Генеральних адвокатів. Хоча за вимогою Суду Рада може на підставі одноголосне прийнятого рішення збільшити їх кількість.
    175.Генеральні адвокати суду ЄС

    Генеральні адвокати призначаються одночасно із суддями та практично в тому ж порядку. Згідно з положеннями статутів судів Європейських Спів­товариств до компетенції Генеральних адвокатів на­лежить надання допомоги суддям щодо найваж­ливіших питань їх діяльності. На даний момент за­гальна кількість Генеральних адвокатів - вісім осіб. Вони повинні відповідати тим же вимогам та мати таку ж кваліфікацію, що й судді. Генеральні адвокати призначаються строком на шість років на підставі од­ноголосного рішення Ради. Можливе повторне їх призначення. П'ятеро Генеральних адвокатів завжди є представниками найбільших країн Євросоюзу. Три інші посади займають представники інших країн на засадах ротації. Цікаво, що певний час, а саме з 1 січня 1995 р. по 6 жовтня 2000 р., існувала також дев'ята посада Генерального адвоката. Вона з'явилась після того, як кількість країн-учасниць збільшилась до 15. У результаті представник Італії був позбавлений ротаційного права на зайняття по черзі посади Гене­рального адвоката. З метою уникнення суперечок та непорозумінь було тимчасово запроваджено дев'яту посаду.

    З числа Генеральних адвокатів кожний рік Суд призначає Першого Генерального адвоката, тобто особу, яка виконує функції формального голови Гене­ральних адвокатів.

    Вони представ­ляють на відкритому судовому засіданні з повною об'єктивністю і незалежністю вмотивований висновок по справах, які розглядає Суд. Цей висновок є суб'єктивною точкою зору Генерального адвоката що­до сутності справи та можливих варіантів її вирі­шення. Суд не зобов'язаний діяти згідно з такими ре­комендаціями, але, як свідчить практика, висновки Генеральних адвокатів мають істотний вплив на рішення Суду. Вони публікуються разом із рішеннями Суду та дозволяють проаналізувати винесене рішення.

    Генеральні адвокати не є представниками ані основних інститутів Євросоюзу, ані суспільства. Вони с лише об'єктивними представниками закону та спра­ведливості в контексті установчих договорів Євро­пейських Співтовариств. Генеральні адвокати мають ті ж привілеї та імунітети, що й судді, і складають пов­новаження на тих же підставах та в такому ж порядку.

    176.Роль суду ЄС

    Проаналізувавши весь спектр засобів, яких вжи-вас у своїй діяльності Суд ЄС, можна зробити висно­вок, що основним його завданням є, гак би мовити, роль міжнаціонального конституційного суду, тобто роль найвищої загальноєвропейської конституційної установи. Як такий даний орган уповноважений розглядати справи щодо обсягу повноважень основ­них інститутів Європейських Співтовариств та Євросоюзу. Крім того, він виступає своєрідним гаран­том справедливого поділу влади між політичними об'єднаннями або між самими Європейськими Спів­товариствами, з одного боку, та державами-члснами -з іншого. У той же час Суд ЄС виступає як адміністративна судова установа, розглядаючи за­конність актів Євросоюзу. Наступна грань діяльності цісї універсальної судової установи - касаційний суд стосовно Суду першої інстанції. Насамкінець, можна згадати й про свого роду контрольну функцію Суду ЄС, в рамках якої проводиться перевірка даних щодо невиконання державами-члепами або органами Євросоюзу зобов'язань, які покладені на них основ­ними договорами. Нижче буде детальніше про­аналізовано деякі з найважливіших функцій Суду ЄС.

    Категорії справ, які розглядаються в Суді ЄС і по яких відповідачем виступають органи ЄС
    всі спори, які підвідомчі Суду, можна поділити на чотири наступних типи в залежності від їх суб'скпюго складу:

    І) спори між країнами-учасницями;

    2) спори між країна ми-учасницями і органами Євросоюзу;

    3) спори між органами Євросоюзу;

    4) спори між фізичними або юридичними особами та органами Євросоюзу. Прове­дення такого поділу є доречним, враховуючи що справам кожного типу притаманні специфічні особли-

    Перший тип справ, що розглядаються Судом ЄС, - це справи за позовом Комісії, щодо порушення умов Договору про заснування Європейського Співто­вариства однією з країн-члєнів. Предметом спору мо­же бути як навмисне невиконання цих умов, так і простий адміністративний недогляд. Договір перед­бачає свого роду процедуру досудового вирішення спору по цій категорії справ. Так, якщо, на думку Комісії, будь-яка країна-член ухиляється від виконан­ня умов вказаного Договору, то вона надає вмотиво­ваний висновок з цього приводу та дозволяє за­цікавленій країні висловити свою точку зору. Якщо висновки Комісії залишаються без уваги, то для вирішення питання вона має право звернутись до Су­ду ЄС.

    Ст. 227 названого Договору передбачає, що по­зов щодо порушення умов основних договорів може бути поданий й будь-якою країною - членом Євросоюзу. В цій, як і в попередній категорії справ, передбачено процедуру досудового врегулювання. Так, країна-член, на думку якої інший учасник Євросоюзу порушує умови цього Договору, має звернутись до Комісії, яка приймає відповідний вмотивоване рішен­ня. Після цього зацікавленим країнам-членам дається можливість зробити свої зауваження та пропозиції. Право на позов виникає, якщо Комісія не надасть відповідного висновку протягом трьох місяців.

    Якщо Суд ЄС визнає наявність порушень з боку країни-члена, то остання зобов'язана вжити не­обхідних заходів для виконання його рішення. Якщо ж вимоги судового рішення не будуть виконані країною-правопорушницею у встановлений строк, Комісія має право звернутись до Суду ЄС з позовом про накладення на цю країну штрафних санкцій та пені за невиконання даних вимог.

    Наступним типом справ Суду ЄС є справи про контроль законності актів, прийнятих органами Євросоюзу, що визначено в ст. 230 зазначеного Дого­вору. Предметом розгляду цієї категорії справ можуть бути лише акти, які мають обов'язкову юридичну си­лу. В справах проти органів Євросоюзу тісно перепле­тені адміністративні та конституційні повноваження Суду ЄС.

    Позивачем у цій категорії справ може бути як країна - член Євросоюзу, так і Рада або Комісія. Кри­теріями оцінки акта є: наявність відповідної компе­тенції органу, який прийняв оскаржуваний акт; дотримання правил процедури при прийнятті оскаржуваного акта; дотримання норм цього Договору, а також будь-яких інших положень, що забезпечують його виконання; відсутність зловживання владою.

    Особливим є те, що юридичні та фізичні особи теж наділені повноваженнями щодо оскарження будь-яких обов'язкових актів, прийнятих щодо цієї особи.

    Умовно справи, по яких відповідачем виступа­ють органи ЄС можна поділити на дві категорії.

    Так, спори про визнання недійсними актів органів Євросоюзу, про що йшлося в попередньому абзаці, належать до першої категорії. Друга категорія справ стосується бездіяльності основних органів Євросоюзу та визначена в ст. 232 названого Договору. У разі, якщо на один з органів Євросоюзу (маються на увазі лише два з них - Комісія та Рада) покладено обов'язок здійснити ті чи інші дії, їх невиконання може бути кваліфіковане як порушення положень основних договорів у рамках Євросоюзу. По цих кате­горіях справ до Суду, у першу чергу, мають право звертатись країни-члени, а також інші органи ЄС. Але можливий і такий варіант, коли по ній категорії справ до Суду ЄС звертається юридична чи фізична особа або група осіб. У такому випадку необхідно довести, що бездіяльність відповідного органу ЄС прямо впли­ває на основні права та свободи такої особи чи групи осіб або порушує їх.

    Наступна категорія справ, яка належить до ком­петенції Суду ЄС, визначена в ст. 234 вказаного Дого­вору та включає прийняття преюдиціальних рішень щодо тлумачення норм і принципів Європейських Співтовариств та Євросоюзу, положень основних до­говорів Євросоюзу, а також статутів організацій, які створені на підставі рішення Ради, якщо це перед­бачено статутами цих організацій.Із запитом щодо тлумачення до Суду можуть звертатись як держави-члени, так і основні інституги Євросоюзу. В деяких випадках національні судові установи навіть зобов'язані звертатись до Суду ЄС з метою забезпечення одноманітності в імплементації та застосуванні норм права Євросоюзу. В результаті співпраці, яка мала місце в ході реалізації цього по­ложення між Судом ЄС та національними судовими установами, можна із впевненістю стверджувати, що останні також виконують функції "вартового" загаль­ноєвропейського порядку.Зазначена категорія справ становить суттєву частину діяльності Суду ЄС, і саме з цього приводу держави-члени доволі часто звертаються до нього.Саме в рамках здійснення преюдиціальної компе­тенції Суду ЄС було сформульовано деякі основні принципи права Євросоюзу.По справах преюдиціального характеру в залеж­ності від предмета тлумачення можливі такі варіанти рішень. У тих випадках, коли Суд ЄС виносить рішення щодо тлумачення положень основних дого­ворів Європейських Співтовариств, такі рішення є обов'язковими для держав-членів. У справах щодо тлумачення основних засад і загальних принципів діяльності Співтовариств у цілому Суд ЄС має до-радчу компетенцію. Але остання категорія справ ви­носиться на розгляд Суду ЄС лише за взаємною зго­дою держав-членів. Важливо, що компетенція остан­нього по таких справах є виключною, тобто сторони не мають права звертатись до інших установ.
    177 .Тлумачення норм і принципів Європейських співтовариств і Європейського Союзу - одна з категорій справ, ще належить де компетенції суду Європейських співтовариств.

    Тлумачення-діяльнсть із з”ясування чи роз”яснення змісту норм права з метою іх правильного сприйняття, застосування і реалізації. До компетенції суду Європейських співтовариств належить прийняття преюдиціальних рішень щодо:

    тлумачення норм і принципів Європейських Співтовариств та Євросоюзу,

    положень основних до­говорів Євросоюзу,

    статутів організацій, які створені на підставі рішення Ради, якщо це перед­бачено статутами цих організацій.

    Із запитом щодо тлумачення до Суду можуть звертатись як держави-члени, так і основні інституги Євросоюзу. В деяких випадках національні судові установи навіть зобов'язані звертатись до Суду ЄС з метою забезпечення одноманітності в застосуванні норм права Євросоюзу.

    По справах преюдиціального характеру в залеж­ності від предмета тлумачення можливі такі варіанти рішень:

    у тих випадках, коли Суд ЄС виносить рішення щодо тлумачення положень основних дого­ворів Європейських Співтовариств, такі рішення є обов'язковими для держав-членів.

    у справах щодо тлумачення основних засад і загальних принципів діяльності Співтовариств у цілому Суд ЄС має дорадчу компетенцію. Але остання категорія справ ви­носиться на розгляд Суду ЄС лише за взаємною зго­дою держав-членів.

    Одже, діяльність суду Європейського суду щодо тлумаченнянорм і принципів Європейських співтовариств і Європейського Союзу становить суттєву частину діяльності Суду ЄС і саме з цього приводу держави-члени доволі часто звертаються до нього.

    178. Процес розгляду справ у Європейському суді.

    Діяльність Суду ЄС регулюється: Договором про заснування Європейського Спів­товариства, в Статутом Суду ЄС, Процесуальним регламентом Суду.

    Розгляд справ у Суді ЄС проводиться як його пленумом, так і палатами.

    Палата. Кількість суддів, які вхо­дять до кожної палати може змінюватися. В рамках Суду ЄС існує шість па­лат, до яких входять 3,5,7 суддів. Персо­нальний склад палат визначається щорічно. Кворум 3 судді. Якщо будь-який суддя з поважних причин не може брати участь у судовому засіданні, Гол.Суду призначає суддю, який може його замінити при розгляді даної справи.

    Пленум Суду ЄС приймає рішення простою більшістю голосів, причому необхідний кворум -9 суддів. Суд засідає в повному складі на вимогу держави-члена або інституту. Суд приймає рі­шення непарною кількістю суддів. Відповідно до пра­вила, закріпленого в Процесуальному регламенті, якщо кількість суддів, що беруть участь у засіданні, є парною, то в обговоренні не бере участі суддя з най­меншим службовим стажем.

    1. Порушення справи в Суді ЄЄ - з подання позовної заяви.У разі, якщо позивачем виступає ю.о чи ф.о., вона призначає адвоката або спе­ціального представника. Якщо стороною у справі є один з інститут ЄС, його інтереси представляє відповідна юридична служба.

    2.Процес у Суді ЄС поділяється на письмову та усну частини.

    Письмова частина:

    - включає обмін заявами, документами між сторонами,

    - суд може затребувати додаткові документи, докази та висновки експертів

    - викладення справи по суті зацікавленими сторонами

    - оголошення резуль­татів перевірок, експертиз

    - задають питання адвокатам сторін, заслуховують свідків.

    - у кінці засідання робиться доповідь з висновками Гене­рального адвоката.

    Усна частина:

    провадження розбивається на декілька частин, кожна з яких продовжується годину ( з метою надати Суду, сторонам, Ген. адвокату необхід.час для підготовки.

    за згодою сторін Суд може прийняти рішення про відміну усної частини провадження.

    Суд здійснює контроль за додержанням строків письмово­го та усного розгляду, а також строків подання не­обхідних документів.

    всі засідання Суду є відкритими.

    сторони не мають права виступати в суді безпосередньо.

    Суд може видати рішення про забезпечення позову.

    - у справах про визнання недійсними актів органів Суд може видати розпорядження про зупинення дії акта, що оскар­жується.

    Суд ЄС розглядає справи будь-якою з 11 офіційних мов Євросоюзу + ірландською мо­вою. Для кожної справи встановлюється "мова про­вадження". Мова обирається позивачем, але у тому разі, коли позивачем виступає один з основних інститутів ЄС право вибору мови провадження належить відповідачу. Вся документація, кон­сультації в межах Суду ЄС- французька. Остаточні рішення та висновки пе­рекладаються всіма 11 мовами та публікуються в офіційному виданні.

    Рішення Суду виноситься шляхом таємного го­лосування, а його результати оголошуються на відкритому засіданні. Рішення: обгрунтування по справі, вказані імена суддів, підписане Гол. Суду. Рішення Суду ЄС є остаточними та не підлягають оскарженню. Повторне прийняття до розгляду справи, яка вже була розглянута в рамках Суду ЄС, можливе лише за нововиявленими обстави­нами.
    1   ...   12   13   14   15   16   17   18   19   20


    написать администратору сайта