ШПОРИ. 1. Договір про Європейський Союз (дєс) (Маастрихтський договір

• Название: 1. Договір про Європейський Союз (дєс) (Маастрихтський договір
• Анкор: ШПОРИ.doc
• Дата: 20.01.2018
• Размер: 0.98 Mb.
• Имя файла: ШПОРИ.doc
• Тип: Документы; #14654
• страница: 14 из 20

164. Обудсмен ЄП

Розгляд діяльності Європарламенту буде непов­ним, якщо не зупинитись на ролі Омбудсмена, якого він призначає (ст.195 Договору про заснування Євро­пейського Співтовариства). Омбудсмен має повнова­ження "отримувати скарги від будь-якого громадянина Співтовариства, будь-якої фізичної чи юридичної осо­би, яка мешкає або зареєстрована в одній з держав-членів, щодо порушень у діяльності інститутів чи ор­ганів Європейського Співтовариства, за винятком Су­ду та Суду першої інстанції, якщо вони виконують свої судові функції".Слід зазначити, Ідо саме через Омбудсмена Європарламент реалізує певні свої контрольні повно­важення. Його діяльність тісно пов'язана із роботою Європарламенту, Так, обирається Омбудсмен після кожних нових виборів до цього органу і строк його повноважень збігається із періодом функціонування саме цього парламентського складу. Але названий факт не виключає можливості повторного обрання Омбудсмена на цю ж посаду. Регламентування діяльності Омбудсмена також здійснюється Євро-парламентом після консультацій із Комісією та Радою.Як і всі особи, що входять до органів, які пев­ною мірою пов'язані з виконанням функції контролю за діяльністю основних інститутів Євросоюзу, Омбуд­смен є абсолютно незалежним під час виконання своїх службових обов'язків. Він має повноваження діяти як за власною ініціативою, так і на підставі скарги, отриманої ним безпосередньо або переданої йому членом Європарламенту. Правом подачі скарги наділені всі громадяни Євросоюзу, всі фізичні особи, які постійно проживають на території будь-якої країни-члена, а також всі юридичні особи, які за­реєстровані в одній з них.Відповідно, предметом скарги можуть бути дії будь-якого органу Євросоюзу, крім судового, які будь-яким чином зачіпають права зазначених осіб. Але до компетенції Омбудсмена не належать питання, що стали предметом судового розгляду в межах Євросоюзу.Якщо дані, отримані Омбудсменом, під­тверджуються, він передає всі матеріали до того орга­ну, дії якого оскаржуються. Даний орган зобов'язаний вжити відповідних заходів та відповісти протягом трьох місяців. Після цього Омбудсмен складає звіт і передає його до Європарламенту та відповідного ор­гану. По закінченні цієї процедури надсилається відповідь скаржнику.

Крім того, Омбудсмен за результатами своєї діяльності готує щорічну доповідь.

165.Функції ЄП.

Основними його функціями довгий час залиша­лись тільки контрольна та консультативна, які лише нещодавно були доповнені повноваженнями, що до­зволяють Європарламенту брати участь в законодавчій процедурі та в процесі формування бюджету разом з іншими органами Євросоюзу.

Таким чином, за системою повноважень Європарламент поступово наближається до націо-

пальних парламентів. Нині серед них можна виділити чотири основні групи, які зовні схожі на повноважен­ня національних парламентських установ. Так, Євро­парламент здійснює: 1) політичний контроль за діяльністю Комісії; 2) функцію затвердження законо­давчих актів Комісії, а також реалізацію певного обся­гу власної законодавчої ініціативи; 3) розробку та прийняття бюджету Євросоюзу; 4) зовнішньополітичні функції Євросоюзу.

Європарламент у процесі своєї діяльності видає відповідні акти. Але, незважаючи на те, що внутрішні процедурні правила розробляються в основному ним самим, ці акти, які, безумовно, мають певні правові наслідки, є предметом юридичного контролю. Однак такі питання, як, наприклад, розміщення персоналу або надання фінансової допомоги певним партіям, які беругь участь у виборах, були визнані такими, що є виключною компетенцію Європарламенту. Це пояс­нюється тим, що подібні витрати повністю покри­ваються країнами-членами та не входять до бюджету Євросоюзу

Резолюції, пропозиції та рекомендації є резуль­татом здійснення Європарламентом консультативної функції, яка за значенням не може зрівнюватись із повноваженням прийняття рішень, однак консультації є важливим етапом законотворчого процесу. У тих випадках, коли основними Договорами передбачено необхідність консультацій з Європарламентом, його точка зору має бути уважно розглянута та про­аналізована. У протилежному разі рішення може бути визнане недійсним, тобто анульоване у зв'язку з суттєвими порушеннями процедурних вимог.

166.Загальна характеристика Ради ЄС

Найвищою політичною установою на євро­пейському просторі є Рада Євросоюзу. Рада за своєю функціональною ознакою є інститутом, що забезпечує узгодження національних інтересів країн-членів із ви­конанням завдань та досягненням цілей інтегра­ційного об'єднання. Важливим є той факт, що Рада захищає національні інтереси країн, які в ній пред­ставлені, але діє як орган Євросоюзу, керуючись у своїй діяльності принципами та нормами його права.

Д про заснування Європейського Співтовариства(ДпЗЄС)так само, як і Договір про Євро­пейський Союз, передбачив такий орган, як Рада, але із набуттям чинності останнім договором офіційна назва його змінилась на "Раду Європейського Союзу", проте широковживаною залишається назва "Рада міністрів" або просто "Рада", на відміну від Євро­пейської Ради та Ради Європи. Рада є найважливішим органом Європейських Співтовариств та Євросоюзу, який має найбільший обсяг законодавчих повнова­жень, і саме в рамках цього органу країн й-члени мають можливість висловити свою точку зору з того чи іншого питання.

Відповідно до ст. 203 (ДпЗЄС)Рада складається з представників кожної держави-члена на рівні мі­ністрів, які мають повноваження брати зобов'язання від імені свого уряду. Однак склад Ради не є сталим, що гарантує забезпечення об'єктивності та актуаль­ності прийнятих нею рішень. Тому визначення кон­кретного міністра, який представлятиме країну на засіданні, залежить від кола і змісту питань, розгляд яких заплановано. Як правило, на засіданнях Ради загального плану країни представляють міністри за­кордонних справ, а на засіданнях, присвячених про­блемам сільського господарства або вирішенню пев­них фінансових питань, - відповідно міністри сільського господарства та міністри фінансів країн -членів Євросоюзу.Згідно зі ст. 202 (ДпЗЄС) до повно­важень Ради належить забезпечення та координація основних напрямків розвитку спільної економічної політики держав-членів шляхом прийняття певних рішень, а також дачі завдань Комісії. Однак, зва­жаючи на повноваження, закріплені в стат­тях Договору, в деяких випадках Рада може бути зо­бов'язана отримати висновок Європарламенту, а та­кож Економічної та соціальної ради з певних питань. Обов'язковим є отримання висновків при визначенні умов співробітництва чи прийняття спільних рішень із зазначеними вище органами. щодо компетенції Ради, з питань, які стосуються виз­начення спільних напрямків політики Європейського Союзу, Рада є своєрідним наддержавним органом, але з питань, які безпосередньо не належать до її компе­тенції, вона діє як міжпарламентська конфе­ренція.

В інституційній структурі Євросоюзу Рада пред­ставляє суверенну владу держав-членів. Прийняття рішень щодо фінансово-економічних питань е однією з найважливіших функцій Ради. В літературі засідання останньої з фінансових та еко­номічних питань скорочено називають "Екофін". Ва­гомість питань, що належать до компетенції Екофіпу, зумовлює той факт, що його засідання відбуваються не рідше одного разу на місяць. У функції Екофіну входить затвердження основних напрямків еко­номічної політики Євросоюзу, а також питання впро­вадження економічної політики на внутрішньому рівні країн-членів, й зокрема формування спільного еко­номічного простору та спільного ринку. В контексті єдиного Економічного і валютного союзу Екофін приймає такі важливі рішення, що навіть не належать до компетенції Ради із загальних питань.Зустрічі міністрів закордонних справ проводять­ся не рідше одного разу на місяць.
167.Секретаріат Ради ЄС

Секретаріат. Базовими договорами Євро­пейських Співтовариств передбачено допоміжну функцію Секретаріату щодо Ради. Із запровадженням Євросоюзу функції Секретаріату значно розширились, Його очолює Генеральний секретар, який на сьогодні допомагає Голові виконувати роль найвищого пред­ставника Ради у зовнішньополітичній діяльності та діяльності в галузі безпеки. Генеральний Секретар та його заступник призначаються одностайним рішен­ням Ради. Генеральний Секретар відповідає за діяльність Генерального Секретаріату та є його адміністративним головою.

Секретаріат виконує завдання Ради. В рамках Секретаріату функціонують юридична служба та 10 Генеральних Директоратів, кожний з яких е відпо­відальним за ту чи іншу галузь функціонування Ради. Система Генеральних Директоратів охоплює широку сферу діяльності та має такі підрозділи: Генеральний Директорат А: сфера діяльності - управління, персо­нал, інфраструктура, а також переклад, ведення доку­ментації та фінансування діяльності Секретаріату; Ге­неральний Директорат В: сільське господарство та рибний промисел; Генеральний Директорат С: внутрішній ринок, митний союз, промислова полі­тика, телекомунікації та інформаційний простір; Ге­неральний Директорат Г): дослідження, енергетика і транспорт; Генеральний Директорат Е: зовнішні еко­номічні відносини та єдина зовнішня політика, політика безпеки; Генеральний Директорат Р: міжшститушині відносини в рамках Свросоюзу, бюд­жетні питання та питання управління персоналом, безпосередні відносини з Єіїропарламснтом, Євро­пейським економічним та соціальним комітетом та Комітетом регіонів, інформаційна політика та засоби масової інформації; Генеральний Директорат О: еко­номічні, монетарні та фінансові питання, а також усі питання, пов'язані з європейським монетарним сою­зом; Генеральний Директорат Н: юстиція та внутрішні справи; Генеральний Директорат І: навколишнє сере­довище та захист прав споживача, цивільний захист, законодавство в галузі здоров'я; Генеральний Дирек­торат .1: економічні та соціальні зв'язки, регіональна політика, працевлаштування, соціальна політика, освіта, проблеми молоді, культура та аудіовізуальна продукція.

Для контролю за діяльністю директоратів та за­безпечення їх ефективної роботи Генеральний Секре­тар мас відвідувати засідання комітетів. У цьому йому допомагає кабінет

Юридичні аспекти діяльності Ра­ди належить до компетенції юридичної служби Секре­таріату- Юри­дична служба має п'ять відділів або груп. У сферу діяльності кожного входить особливе коло питань.

Перший відділ є відповідальним за юри­дичну підтримку діяльності Ради в галузі внутріш­нього ринку, промисловості, телекомунікації, туриз­му, енергетики, цивільного захисту, досліджень, транс'європейських зв'язків, транспорту, соціальних відносин, культури, проблем молоді, регіональної по­літики, здоров'я, навколишнього середовища, вироб­лення єдиних стандартів щодо якості продовольчих продуктів та захисту прав споживачів.

Другий відділ опікується питаннями сільського господарства, рибного промислу, економічної та мо­нетарної політики, вільного руху капіталу та питаннями діяльності Екофіну в рамках Кореперу .

Третій відділ охоплює сферу зовнішніх відносин, а також усі питання, що стосуються міжнародних угод та відносин із міжнародними організаціями.

Четвертий відділ опікується проблемами взає­мозв'язків між внутрішніми інститутами Євросоюзу, питаннями в бюджетній сфері та управлінні персона­лом.

Діяльність П'ятого відділу присвячена виключно питанням юстиції та внутрішнім справам.

До обов'язків юридичної служби належить пред­ставництво інтересів Ради у судових засіданнях, на­дання юридичних консультацій, а також аналіз норма­тивних актів Ради щодо їх форми, змісту та юридичні дії.

168.Комітет постійних представників Ради ЄС
Комітет постійних представників посідає особ­ливе місце серед органів, запроваджених основними документами Євросоюзу. Це пояснюється не в остан­ню чергу тим, що головною його функцією є за­безпечення постійного представництва держав-членів в Раді. Саме за допомогою Кореперу заповнюється прогалина, яка виникає у зв'язку із самою природою Ради, тобто з тимчасовим характером представництва держав-членів. Адже, внаслідок того, що рівень пред­ставників у Раді є надзвичайно високим - не нижче рівня міністрів - а ргіогі неможливо забезпечити їх постійну присутність та участь не лише в засіданнях, а й у повсякденній роботі Ради. Виходом із цієї досить непростої ситуації стало створення постійного органу на рівні послів, компетенцією якого є надзвичайно важливі та складні питання управління діяльністю Ра­ди та підготовки матеріалів до її засідань. Тобто фак­тично саме Корепер виконує всю рутинну роботу, яка забезпечує належне та безперервне функціонування Ради.

У Договорі про заснування Європейського співтовариства з вугілля та сталі — першого та одного з найважливіших Європейських Співтовариств, не бу­ло передбачено створення подібного органу, але досвід інших європейських організацій, таких як ОБСЄ, Рада Європи, довів надзвичайну ефективність подібного органу. Отже, у 1953 р. рішенням Спеціальної Ради було передбачено створення коор­динаційного комітету на рівні найвищих державних службовців держав-членів, який має відповідати за підготовку засідань Ради та вирішення завдань, що виникатимуть. Цей досвід, дійсно, виявився корисним і був закріплений у Договорі про заснування Євро­пейського співтовариства з атомної енергії та Договорі про Європейський Союз. Крім того, функції Ради по­ступово розширювались, і згодом названому органу було надано повноваження створювати спеціальні комітети представників країн-членів та визначати їх функції.

169.Способи прийняття рішень Радою ЄС
Що стосується процедури прийняття рішень у рамках Ради, то загальною тенденцією щодо голосу­вання є поступовий перехід від одностайного ухва­лення рішень до ухвалення рішень кваліфікованою більшістю.

Формально Договір про Європейський Союз пе­редбачає три способи прийняття рішень: простою більшістю, кваліфікованою більшістю та одностайно. Але на сьогодні голосування простою більшістю застосовується дуже рідко, а саме при вирішенні незначних питань технічного характеру. Також у До­говорі про заснування Європейського Співтовариства та Договорі про Європейський Союз міститься пе­релік випадків, коли обов'язковим є одностайне голо­сування.

Процедура голосування закріплена в ст. 205 Договору про заснування Європейського Спів­товариства. Тенденція переходу до голосування кваліфікованою більшістю пов'язана з тим, що саме така процедура надає значення кожному голосу країн-членів, але не дозволяє застосувати право вето, що відбувається під час одностайного прийняття рішень.

Основною ідеєю голосування кваліфікованою більшістю є розподіл відповідальності. Завдяки цьому вдається запобігти ситуації, коли, наприклад, інтереси країн "великої четвірки" переважали б над інтересами інших членів Ради. Такий розподіл голосів забезпечує прийняття рішення за умов згоди не менше восьми країн Євросоюзу.

Нині, після вступу до Євросоюзу Швеції, Австрії та Фінляндії, загальна кількість членів Ради становить 87 осіб, зокрема Австрія - 4, Бельгія - 5, Велика Бри­танія - 10, Греція - 5, Данія - З, Ірландія - З, Іспанія -X, Італія - 10, Люксембург - 2, Нідерланди - 5, Німеччина - 10, Португалія — 5, Фінляндія - З, Франція - 10, Швеція - 4.

З січня 1995 р. загальна кількість голосів, не­обхідна для прийняття актів Ради кваліфікованою більшістю, дорівнює 62. Таким чином, щоб заблокувати акт Ради, необхідно набрати не менше 26 голосів. Але впровадження системи прийняття рішен ь кваліфікованою більшістю відбувалось вельми непро­сто.
170.Комісія ЄС як головний консультативний орган
Комісія є головним консультативним органом.

Зважаючи на основні функції Комісії в самому Свросоюзі ЇЇ інколи називають "останнім оплотом єврократів", які чинять перешкоди інтересам країн-членів, втручаються у внутрішньодержавні справи. Слід зазначити, що певна невдоволеність Комісією окремих держав-членів пов'язана з тим, що саме вона покликана здійснювати контроль за виконанням рішень Євросоюзу та охороняти його спільні інтереси від власних інтересів країн, які входять до складу об'єднання. Тобто, по суті, за основними засадами діяльності Комісія певним чином нагадує наддержав­ну виконавчу владу. Однак спосіб утворення та поря­док функціонування Комісії ніяким чином не схожий па такий інститут, як уряд у суверенних державах.

За загальним правилом, засідання Комісії про­ходять не рідше одного разу на тиждень та додатково у будь-який момент, коли в цьому е потреба. Голова Комісії визначає порядок денний засідання згідно із річною програмою ЇЇ діяльності. Крім того, до порядку денного можуть бути внесені й Інші питання, щодо яких необхідно отримати рішення Комісії, Будь-який з членів Комісії може вимагати відкладення розгляду окремих пунктів порядку денного па певний строк. За ініціативою Голови Комісії на засіданні може бути розглянуте й будь-яке інше питання, не включене до порядку денного. Комісія також може більшістю го­лосів зняти з розгляду певне питання порядку ден­ного.

На практиці більшість рішень Комісії прий­маються кваліфікованою більшістю голосів. Однак згідно зі ст. 7 Правил процедури Комісії для того, щоб рішення було прийняте, достатньо й більшості го­лосів. На сьогодні кворум становить 11 голосів.

Засідання Комісії с закритими, а дебати прохо­дять в умовах конфіденційності.

Роботу Комісії забезпечує її апарат, то працює у відділах, службах та інших підрозділах, які утворю­ють потужну інфраструктуру Комісії

такі основні групи повноважень Комісії:

- забезпечення застосування положень цього Договору та положень, що приймаються інсти'Іугами на його основі;

- підготовка рекомендацій та надання висновків з питань, які є предметом даного Договору, якщо це передбачено положеннями останнього або якщо Комісія вважає це за потрібне;

- повноваження приймати рішення та брати участь у розробці рішень, що їх приймають Рада та Європарламент, у спосіб, передбачений цим догово­ром; .... п

- виконання повноважень, наданих їй Радою для здійснення правил, встановлених останньою.
171.Роль ГОЛОВИ комісії ЄС

Європейського Співтовариства проце­дура формування нового складу Комісії починається із обрання Голови Комісії, який призначається за зго­дою країн-членів, після чого його кандидатуру за­тверджує Європарламент.Призначення Голови Комісії врегульовано внутрішнім регламентом Європарламенту.

Він має перевагу над всіма іншими членами Комісії, про що наголошено в ст. 219 Дого­вору про заснування Європейського Співтовариства наступним чином: "Комісія працює під політичним керівництвом свого Голови". Голова відіїрає значну роль при формуванні загальних засад діяльності Комісії, особливо під час ведення переговорів із Радою та Європарламентом. Тому важливість роботи Комісії певною мірою залежить від особи, яка займає посаду Голови. Саме в зв'язку з цим багато суттєвих рішень щодо подальшої інтеграції Євросоюзу було прийнято завдяки діяльності Комісії та безпосередньо ЇЇ Голови.

Поряд з формуванням основних політичних на­прямків діяльності Комісії Голова розподіляє обов'яз­ки між комісарами, призначає засідання Комісії та визначається щодо їх порядку денного, мас право підписувати та встановлювати автентичність прото­колів та актів Комісії. Крім того, Голова представляє Комісію па зовнішньополітичній арені, підтримує зв'язки з іншими органами Євросоюзу. Разом з Голо­вою Ради він приймає вірчі грамоти іноземних ди­пломатів.. Голова Комісії визначає порядок денний засідання згідно із річною програмою ЇЇ діяльності. Крім того, до порядку денного можуть бути внесені й Інші питання, щодо яких необхідно отримати рішення Комісії, Будь-який з членів Комісії може вимагати відкладення розгляду окремих пунктів порядку денного па певний строк. За ініціативою Голови Комісії на засіданні може бути розглянуте й будь-яке інше питання, не включене до порядку денного. Комісія також може більшістю го­лосів зняти з розгляду певне питання порядку ден­ного.