1. Форми життя клітинна та неклітинна

• Название: 1. Форми життя клітинна та неклітинна
• Дата: 19.01.2018
• Размер: 0.68 Mb.
• Имя файла: Vidpovidi_do_pitan_na_ekzamen.docx
• Тип: Документы; #34654
• страница: 30 из 35

43. Ціп’як карликовий. Поширення, морфофункціональні особливості, цикл розвитку, шляхи зараження людини, патогенний вплив, лабораторна діагностика і профілактика.

Карликовий ціп'як (Hymenolepisпапа) - збудник гіменолепідозу.

Географічне поширення: повсюдно.

Морфологія. Статевозріла особина білого кольору, довжиною 10-45 мм, складається із 100-300 члеників. Сколекс має чотири присоски та втяжний хоботок з одним віночком із 20-30 гачків.

Гермафродитні членики мають три кулястих сім'яники, розташованих в один ряд. Яєчник витягнутий у довжину, дволопатевий, за ним розміщений непарний жовтівник.

Зрілі членики широкі і короткі (0,22 х 0.5-1,0 мм), мають мішкоподібну матку, в якій від 100 до 200 яєць.

Яйця округлі або овальні (50 х х 40 мкм), прозорі, з тонкою двоконтурною оболонкою. У центральній частині яйця знаходиться безбарвна округла онкосфера. Вона має свою власну оболонку і три пари гачків, розташованих паралельно або під невеликим кутом один до одного. Між оболонками яйця й онкосфери помітні довгі ниткоподібні придатки - філаменти, що відходять по шість від кожного полюса онкосфери.

Фіна - цистицеркоїд.

Життєвий цикл:людина є остаточним і проміжним хазяїном карликового ціп'яка.

Локалізація в тілі остаточного хазяїна: тонка кишка.

Інвазійна стадія - яйце. Зараження відбувається при заковтуванні яєць із брудних рук. У тонкій кишці онкосфери вивільняються, проникають усередину ворсинок тонкої кишки і перетворюються в фіну. Через 4—6 діб цистицеркоїди руйнують ворсинки; ціп'яки, що виходять, прикріплюються до стінки кишки і за 2-3 тижні досягають статевої зрілості. Весь життєвий цикл карликового ціп'яка триває близько місяця.

Із зрілих яєць онкосфери можуть виходити у просвіт кишківника, починаючи новий цикл розвитку (аутоінвазія). При недотриманні правил особистої гігієни можливе повторне зараження хазяїна (аутореінвазія). Внаслідок цих процесів кількість паразитів у хазяїна може досягати декількох сотень.

Остаточним хазяїном паразита і джерелом інвазії для людини можуть бути пацюки і миші, а проміжним хазяїном - борошняний хрушак і його личинки.

Патогенна дія: ураження слизової оболонки внаслідок дії ферментів онкосфер і механічне зруйнування ворсинок кишківника цистицеркоїцами; порушення процесів травлення і всмоктування в тонкій кишці, розвиток дисбактеріозу.

Клініка. Хворіють в основному діти. При невеликій кількості паразитів хвороба проходить безсимптомно. При інтенсивній інвазії характерні зниження апетиту, нудота, непостійні випорожнення. Можуть бути болі в животі, алергічні висипки.

Діагностика. Клінічна: поєднання непостійної діареї і токсично-алергічних явиш. Лабораторна: овоскопія свіжовиділених фекалій, тому шо яйця ціп'яка швидко руйнуються і деформуються в зовнішньому середовиші. Дослідження повторюють тричі з інтервалом 5-7 днів внаслідок непостійного виділення яєць при невеликому ступені інвазії.

Профілактика. Особиста: дотримання правил особистої гігієни. Громадська: профілактичне обстеження дітей у дитячих садках і школярів молодших класів, працівників дитячих садків і харчових підприємств. При виявленні хворих обстежують всіх членів родини.

Виконання вимог санітарного режиму в дитячих установах, боротьба з гризунами, санітарно-просвітня робота.
44. Ехінокок і альвеокок.. Поширення, морфофункціональні особливості, цикл розвитку, шляхи зараження людини, патогенний вплив, лабораторна діагностика і профілактика.

Ехінокок (Echinococcus granulosus) - збудник ехінококозу.

Географічне поширення: повсюдно. Особливе розповсюджений в районах, де займаються вівчарством (Греція, Іспанія, Італія, Україна, Молдова. Росія, Сирія, Південна Африка та ін.)

Морфологія. Статевозріла особина довжиною 0,25-0,5 см, cкладається з 3-4 члеників (1-2 юних членики, 1 гермафродитний, 1 зрілий)

Гермафродитний членик містить 32-40 сім'яників, жовтівник розташований позаду яєчника.

Зрілий членик розміром 2 х 0,6 мм, містить мішкоподібну матку закритого типу з непостійною кількістю бічних відгалужень, в якій знаходиться 500-800 яєць.

Яйця морфологічно схожі на яйця інших теніїд, розміром 31—40 мкм.

Фіна - ехінококовий міхур, оточений товстою стінкою, заповнений токсичною рідиною

Життєвий цикл: остаточний хазяїн - собаки, вовки, шакали, лисиці, у яких статевозріла стадія паразита відбувається в тонкій кишці.

Проміжний хазяїн - травоїдні ссавці, людина.

Інвазійна стадія для людини - яйце.

Локалізація в тілі проміжного хазяїна - печінка і легені (75 %), м'язи, трубчасті кістки, головний мозок та інші органи, де утворюються ехінококові міхурі.

Патогеннадія: здавлювання тканин зростаючим ехінококовим міхуром призводить до порушення функції ураженого органа і дистрофічних змін

Діагностика. Клінічна: епідеміологічний анамнез, поєднання локального ураження органа й ознак алергії, дані інструментального дослідження - рентгенографія, УЗД, комп'ютерна томографія, радіоізотопнесканування та ін.

Лікування. Хірургічне – видалення міхура разом з оболонками.

Профілактика. Особиста: дотримання правил особистої гігієни, миття овочів, кип'ятіння води, профілактична де гельмінтизація домашніх собак двічі на рік.
Альвеокок(Alveococcusmultilocularis) - збудник альвеококозу.

Географічнепоширення: Україна, Сибір, Аляска, Північ Канади, Південь Франціїі, Німеччини, північний Казахстан, Північний В'єтнам та ін.

Морфологія. Статевозрілаособина нагадує ехінокока, відрізняється більш дрібними розмірами (1,2-3,7 мм), кількістю гачків на сколексі, кулястою формою матки.

Яйця морфологічно не відрізняються від яєць ехінокока, але більш стійкі до холоду.

Фіна- альвеококовий міхур є конгломератом дрібних пухирців розміром 3-5 мм,
Життєвий цикл: Альвеокок - біогельмінт.

Остаточніхазяї - вовки, лисиці, песці, у яких альвеокок знаходиться в кишківнику.

Проміжніхазяї - гризуни, рідко травоїдні тварини, людина.

Інвазійнадля людини стадія - яйце. Людина заражається через брудні руки при обробці шкіри тварин або при вживанні в їжу немитих лісових ягід.

Найчастіше первинно уражається печінка, згодом міхур і утворюються й в інших органах (легені,нирки, селезінка, головний мозок та ін.)

Патогенна дія: токсично-алергічна; зруйнування тканини ураженого органа; множинні ураження внутрішніх органів внаслідок відриву дочірніх пухирців і поширення їх з течією крові по організму (метастазовані).

Лікування. Хірургічне. Міхур доводиться видаляти разом з частиною ураженого органа, тому що він не має вираженої капсули.

Профілактика. Особиста: миття ягід, кип'ятіння води. Громадська: санітарно-просвітня робота.
45. Стьожак широкий. Поширення, морфофункціональні особливості, цикл розвитку, шляхи зараження людини, патогенний вплив, лабораторна діагностика і профілактика.

Стьожак широкий (Diphyllobothriumlatum)- збудник дифілоботріозу.

Географічне поширення: Північна і Центральна Європа, Сибір, Північна Америка, Канада, Японія, Центральна Африка. Частіше зустрічається в країнах з помірним кліматом.

Морфологія. Статевозріла особина довжиною 3 м (описані черви до 20 м завдовжки), містить близько 2000 члеників. Сколекс овальний, з двома присмоктувальними щілинами - ботріями, що розташовані на спинному і черевному боках. Шийка тонка 4-10 мм довжиною.

Ширина гермафродитних члеників (10-20 мм) значно перевищує довжину (2-4 мм), у задній частині тіла членики квадратні. У центрі кожного членика знаходиться матка розеткоподібної форми.

Яйця трематодного типу довжиною до 75 мкм, сіруватого або жовтуватого кольору, широкоовальні. На одному полюсі яйця знаходиться кришечка, на іншому - невеликий горбок.

Фіна - плероцеркоїд червоподібної форми з двома ботріями на передньому кінці тіла.

Життєвий цикл: паразит проходить складний життєвий цикл, що більше нагадує цикли розвитку трематод, ніж цестод. Біогельмінт.

Остаточний хазяїн - людина, м'ясоїдні тварини.

Локалізація статевозрілої особи: тонка кишка.

Проміжні хазяї - рачок циклоп, згодом - риба.

Інвазійна стадія - плероцеркоїд. Через 30-60 днів після зараження в тонкій кишці формується статевозріла стробіла. Тривалість життя в організмі остаточного хазяїна - до 10 років.

Патогенна дія: токсично-алергічна; механічне ушкодження ботріями слизової оболонки кишківника призводить до некрозу й атрофії слизової оболонки;

Клініка. Захворювання перебігає безсимптомно, проявляється тільки виділенням члеників черв'яка. Можливий розвиток дифілоботріозної анемії. Переважають кишкові прояви (нудота, блювота, болі в животі, діарея), шкірна висипка.

Діагностика. Клінічна: періодичне виділення члеників з фекаліями.

Лабораторна: овоскопія фекалій, іноді можна знайти частини стробіли (гельмінтоскопія).

Профілактика. Особиста: термічна обробка риби. Громадська: виявлення і лікування хворих, запобігання фекального забруднення водойм.

46. Аскарида людська. Поширення, морфофункціональні особливості, цикл розвитку, шляхи зараження людини, патогенний вплив, лабораторна діагностика і профілактика.

Аскарида людська (Ascarislumbricoides) - збудник аскаридозу.

Географічне поширення: повсюдне, є одним із найпоширеніших гельмінтів людини.

Морфологія. Статевозріла особина має тіло циліндричної форми, загострене на кінцях, жовто-рожевогокольору – самки довжиною 20-40 см, самці 5-25 см

Яйця можуть бути заплідненими і незаплідненими.Запліднені яйця округлі або овальні,

розміром 60-70 х 40-50 мкм, жовто-коричневого кольору.

Незапліднені яйця овальної або неправильної форми, великі (80 х 55 мкм)

Життєвий цикл - аскарида людська-це геогельмінт, який паразитує тільки в людини.

Локалізація: тонка кишка.

Інвазійна стадія - яйце. Механічними переносниками яєць є мухи, таргани.

Патогенна дія: виражена токсично-алергічна дія, ураження стінки капілярів і тканини альвеол у період міграції призводять до дрібних крововиливів у тканину легень; дорослі аскариди механічно ушкоджують стінки кишки, сприяють приєднанню бактеріальної інфекції, розвитку дисбактеріозу;
Клініка. За невеликої кількості паразитів хвороба проходить безсимптомно. Клінічно виражений аскаридоз перебігає у дві стадії.

Легенева стадія аскаридозу відповідає періоду міграції личинок і характеризується кашлем, болем у грудях, підвищенням температури, часто в поєднанні з кропивницею, шкірним свербіжем. Рентгенологічно - еозинофільні інфільтрати в легенях.

Кишкова стадія хвороби викликана наявністю статевозрілих аскарид у просвіті кишки і проявляється підвищеною втомлюваністю, слабкістю, головними болями, болями в животі, диспепсичними розладами. У дітей можливі судоми.

Ускладнення кишкового аскаридозу: кишкова непрохідність, апендицит, пошкодження цілісності стінкі кишківника з розвитком запалення очеревини.

Позакишкова локалізація аскарид пов'язана з їх високою рухливістю. Найчастіше аскариди проникають у печінку, викликають абсцеси і механічну жовтяницю внаслідок закупорки жовчних шляхів. Описано проникнення аскарид у гортань, носові ходи, шо може призвести до асфіксії, а також локалізація аскарид у придаткових пазухах носа і середнього вуха.

Діагностика. Клінічна: базується на типових клінічних проявах аскаридозу – виснаження організму, розлади травлення.

Лабораторна: виявлення личинок у харкотинні(лярвоскопія) у легеневу стадію хвороби; овоскопія фекалій (яйця у фекаліях можуть бути відсутні, якщо в кишківнику знаходяться тільки самці або юні аскариди)

Профілактика. Особиста: дотримання правил особистої гігієни, ретельне миття овочів, вживання кип'яченої води, захист продуктів харчування від мух і тарганів.


47. Волосоголовець людський. Поширення, морфофункціональні особливості, цикл розвитку, шляхи зараження людини, патогенний вплив, лабораторна діагностика і профілактика.
Волосоголовець (Trichocephalustrichiurus) - збудник трихоцефальозу.

Морфологія. Статевозріла особина довжиною 3-5 см. Передній кінець складає 2/3 довжини тіла, потоншений, нагадує волосину.У ньому розташований стравохід. Задній кінець тіла розширений, там знаходиться кишківник і органи репродукції. У самців задній кінець тіла спірально закручений.

Яйця жовтувато – коричневого кольору, розміром 50-54 х 23-26 мкм людини

Життєвий цикл: геогельмінт, паразитує тільки у людини.
Локалізація: товста (сліпа) кишка.

Людина заражається через забруднені продукти, воду або брудні руки.

Інвазійна стадія - яйце.
Патогенна дія: токсично-алергічна; порушення цілісності слизової оболонки кишки сприяє приєднанню вторинної інфекції; формування патологічних кишкових рефлексів.

Клініка. Клінічно виявляться тільки при високому ступені інвазії.Характерні болі у шлунку і правій здухвинній ділянці, нудота, блювота, нестійкі випорожнення,слинотеча, головний біль, запаморочення, безсоння.

Діагностика. Клінічна: розлади травлення впоєднанні з алергічними проявами.

Лабораторна:овоскопія фекалій.

Профілактика. Особиста: дотримання правил особистої гігієни, ретельне миття овочів, вживання кип'яченої води, захист продуктів харчування від мух і тарганів.

48. Гострик. Поширення, морфофункціональні особливості, цикл розвитку, шляхи зараження людини, патогенний вплив, лабораторна діагностика і профілактика.
Гострик (Enterobiusvermicularis) - збудник ентеробіозу.

Географічне поширення: повсюдне, частота захворюваності вища в країнах з помірним кліматом.

Морфологія. Статевозріла особина білого кольору, самець довжиною 2-3 мм, самка - 8-13 мм

У самки задній кінець тіла загострений, крізь кутикулу просвічується матка, заповнена яйцями. У самця тупий задній кінець закручений на черевний бік.

Яйця безбарвні, прозорі, розміри 50-60 х 20-30 мкм. Форма яйця овально-асиметрична.

Життєвий цикл: Паразитує тільки в людини.

Локалізація: нижній відділ тонкого і верхній відділ товстого кишківника. Зараження зазвичай відбувається через брудні руки.

Інвазійна стадія - яйце.

Клініка. Страждають в основному діти. Характерні свербіж у періанальній ділянці, зниження апетиту, нудота, запори або пронос, болі в животі.

Діагностика. Клінічна: інтенсивний свербіж у періанальній ділянці, що з'являється вночі, виявлення гостриків на шкірі або у фекаліях (за високого ступеня інвазії).

Лабораторна: овоскопія зі шкрібка з періанальних складок або використання методу"липкої стрічки"

Профілактика. Особиста: дотримання правил особистої гігієни.Громадська: щорічне обстеження дітей і персоналу в дитячих садках, молодшій школі, ретельне дотримання санітарного режиму в дитячих установах, санітарно-просвітня робота.


49. Анкілостома і некатор. Поширення, морфофункціональні особливості, цикл розвитку, шляхи зараження людини, патогенний вплив, лабораторна діагностика і профілактика.


Анкілостома (Ancylostomaduodenale) - збудник анкілостомозу.

Географічне поширення: країни з тропічним кліматом, переважно між 36 ° пн. ш. і 30° півд. ш. У країнах з помірним кліматом осередки анкілостомозу зустрічаються в шахтах, де висока вологість і постійна температура сприятливі для розвитку личинок.

Морфологія. Статевозріла особиначервоно-коричневого кольору, самка довжиною 9-15 мм, самець 7-10 мм, головний кінець загнутий на спинний бік (звідси назва-кривоголовка). На головному кінці знаходиться ротова капсула з 4-ма ріжучими зубцями. У неї відкриваються протоки двох залоз, секрет яких перешкоджає згортанню крові. Самці відрізняються від самок широким зонтикоподібним розширенням заднього кінця тіла (статева бурса).

Яйця овальні, безбарвні, з тонкою оболонкою. Розмір яєць 66 х 38 мкм

Рабдитоподібналичинка розміром до 0,25 мм, має характерні два розширення стравоходу

Філярієподібна личинка довжиною 0,6-0,7 мм, має циліндричний стравохід і чохлик (кутикула, що не була скинута при линянні).

Геогельмінт. Паразитуєтільки в людини.

Локалізація: тонка кишка, переважно дванадцятипала. Живиться кров'ю.
Патогенна дія: токсично-алергічна; механічне травмування тканин у період міграції; ураження слизової оболонки тонкої кишки хітиновими зубцями в період кишкової інвазії і приєднання вторинної інфекції;

Клініка. У гострій стадії хвороби (період міграції) характерні дерматит у місці проникнення личинок, висипка, кашель, задуха. Тривалість цієї стадії хвороби 2 тижні.

У хронічній (кишковій) стадії переважають симптоми ураження шлунково-кишкового тракту: зниження апетиту, біль в епігастрії, нудота, здуття кишківника, нестійкі випорожнення. Внаслідок розвитку залізодефіцитної анемії і диспротеїнемії порушується відчуття смаку, з'являється стоматит, зміни нігтів, набряки, порушення серцевої діяльності. Характерна гіпохромна анемія.

Діагностика. Клінічна: алергічний дерматит,ознаки ураження шлунково-кишкового тракту в поєднанні з залізодефіцитною анемією.

Лабораторна: овоскопія фекалій

Профілактика. Особиста: миття овочів, фруктів, кип'ятіння води, виключення безпосереднього контакту з ґрунтом в осередках анкілостомозу (носіння взуття та ін.).Громадська: запобігання фекального забруднення грунту, бетоновані вигрібні ями в осередках анкілостомозу, виявлення і лікування хворих, санітарно-просвітня робота.