45.МОРФОЛОГІЧНИЙ СЛОВОТВІР.
Залежно від матеріальних засобів вираження розрізняють морфологічні і неморфологічні способи словотвору. До морфологічних належать усі способи творення простих слів за допомогою афіксальних морфем, а також творення складних і складноскорочених слів. Морфологічні способи словотвору поділяються на афіксальні, основоскладання та абревіацію. До а ф і к с а л ь н и х с п о с о б і в словотвору належать префіксальний, суфіксальний, постфіксальний, змішані — суфіксально-префіксальний, префіксально-постфіксальний, суфіксально-постфіксальний, суфіксально-префіксально-постфіксальний та флексійний. П р е ф і к с а л ь н и й спосіб словотвору, або п р е ф і к с а ц і я , — це творення похідних слів за допомогою приєднання префікса: казати — розказати, звичайний — надзвичайний, зелень -прозелень. Внаслідок приєднання префікса лексичне значення мотивуючого слова може істотно видозмінюватися, наприклад:пливти — спливти; гнати (когось, кудись) — погнати,відігнати, підігнати, розігнати, перегнати, зігнати, загнати. С у ф і к с а л ь н и й спосіб словотвору, або с у ф і к с а ц і я , — це творення похідних слів приєднанням до твірної основи суфікса: крига — криж-ин-а, криця — криц-ев-ий, ясний — ясн-і-ти. Суфіксація — найпоширеніший спосіб творення слів у су-
часній українській мові. Цим способом творяться іменники,
прикметники, дієслова, прислівники. Кожна з цих частин мови
має свою систему суфіксальних морфем, особливо розвинена
вона в іменниках і прикметниках. Додавання суфіксальної морфеми до твірної основи може супроводжуватися: чергуванням голосних або приголосних у корені (село — сільський, крапати — крапля), накладанням морфем (Одеса — одеський) тощо. Н у л ь о в а с у ф і к с а ц і я є різновидом суфіксального словотвору. Специфіка її полягає в тому, що похідне слово моделюється на основі переведення мотивуючої основи до іншої частини мови засобом нульового суфікса. Наприклад: бігти —> —> біг, ходити —> хід, гнилий —> гниль. Причому суфікси й інші постфіксальні морфеми, наявні в словах, які мотивують такі утворення, відкидаються, оскільки вони є формальними показниками належності цих слів до певної частини мови. Безафіксне творення похідних в українській мові представлено типами віддієслівних та відприкметникових іменників. Його слід відрізняти від словотвору прикметників засобом приєднання префікса і нульового суфікса: без-язик-ий, без-сил-ий.
С у ф і к с а л ь н о — п р е ф і к с а л ь н и й спосіб словотвору полягає в тому, що похідні слова утворюються одночасним приєднанням до твірної основи префікса й суфікса: ліс —
пролісок, нога — обніжок, робити — неробство. Суфіксально-префіксальний спосіб широко використовується при творенні іменників, прикметників, дієслів, прислівників.
Унаслідок суфіксально-префіксального словотворення можуть з’являтися похідні слова в межах того самого розряду слів. Суфіксально-префіксальний спосіб більшою мірою наближений до суфіксації, ніж до префіксації, оскільки префікси залишаються нейтральними до парадигматичного оформлення слова, в той час як суфікси, тісно пов’язані зі словотвірною основою і
флексією, зумовлюють граматичне оформлення похідного слова. С у ф і к с а л ь н о — п о с т ф і к с а л ь н і дієслова творяться від іменних (прикметникових та іменникових) і дієслівних основ.
Іменникова або прикметникова основа з приєднанням дієслівного суфікса перетворюється на дієслівну. Постфікс -ся не входить до складу дієслівної основи, виконуючи дві функції:
1) граматичну — вираження дієслівного стану;
2) словотворчу — вираження словотвірного значення.
46.ВНУТРІШНЯ ФЛЕКСІЯ
Способи, які виражають граматичні значення засобами, що знаходяться у межах слова, називають синтетичними, а способи, які виражають граматичні значення засобами, що знаходяться поза словом, - аналітичними.До синтетичних способів вираження граматичних значень належать афіксація, чергування, наголос, редуплікація, словоскладення і суплетивізм.
Чергування (внутрішня флексія) - засіб вираження граматичних значень, характерний для індоєвропейських мов. Так, зокрема, в українській та російській мовах за допомогою чергування виражається граматичне значення виду (зібрати – збирати; Mutter "мати" - Mutter "матері", Bruder "брат" - Brüder "брати"). Чергування як спосіб вираження граматичних значень часто виступає в слові в поєднанні з афіксацією. (рос. спросить - спрашивать, укр. ходити - ходжу; нім. Hand "рука" - Hände "руки", Gast "гость" - Gäste "гості", singen "співати" - gesungen "заспіваний").
47.СИНТЕТИЧНІ СПОСОБИ ВИРАЖЕННЯ ГРАМАТИЧНИХ ЗНАЧЕНЬ.
До синтетичних способів вираження граматичних значень належать афіксація, чергування, наголос, редуплікація, словоскладення і суплетивізм.
Афіксація - це вираження граматичних значень за допомогою афіксів (суфіксів, префіксів, закінчень тощо). Оскільки в мовах світу використовуються різноманітні афіксальні засоби, то в афіксальному способі виділяють такі його різновиди:
а) суфіксація (перечитати - перечитувати, спати - спатоньки, гарний - гарніший krank "хворий" - Krankheit "хвороба");
б) префіксація (gehen "йти"- vergehen "проходити", entgehen "відходити"; болг. червен "червоний" - почервен "червоніший");
в) конфіксація - вираження граматичних значень комбінацією з двох афіксів - префікса й суфікса, які, хоча й являють собою дві морфеми, але діють сукупно, разом. У німецькій мові за допомогою конфіксації творяться пасивні дієприкметники: machen "робота" - gemacht "зроблений", schreiben "писати" - geschrieben "написаний", fahren "їхати" - gefahren "який приїхав". ТОЩО
Чергування (внутрішня флексія) - засіб вираження граматичних значень, характерний для індоєвропейських мов (зібрати – збирати; Mutter "мати" - Mutter "матері", Bruder "брат" - Brüder "брати"). Чергування як спосіб вираження граматичних значень часто виступає в слові в поєднанні з афіксацією. (рос. спросить - спрашивать, укр. ходити - ходжу; нім. Hand "рука" - Hände "руки", Gast "гость" - Gäste "гості", singen "співати" - gesungen "заспіваний").
Наголос - фонетичний засіб вираження граматичного значення. Таку функцію він може виконувати лише тоді, коли він рухомий і нефіксований. Таким він є в українській, російській, білоруській, болгарській та інших мовах. У цих мовах зміна місця наголосу в парадигмі слова є способом розрізнення форм цього слова (руки (род. відм. однини) -руки (наз. відм. множини), вирізати, насипати, виносити (недоконаний вид) - вирізати, насипати, виносити (доконаний вид)).
Редуплікація - повне або часткове повторення кореня, основи або цілого слова без зміни звукового складу або з частковою його зміною. наприклад, в індонезійській мові orang "людина" - orangorang "люди", kuda "кінь" - kuda-kuda "коні".
Словоскладення - поєднання кореневої морфеми з кореневою, внаслідок чого з'являється нове слово. У мовах світу простежуються дві тенденції складення:
механічна (аглютинативна), коли значення складного слова дорівнює сумі значень складових його частин (укр. стінгазета, нім. Kopfschmerz "головний біль", Augenapfel "очне яблуко");
органічна (фузійна), коли значення цілого не дорівнює сумі значень складових частин (typewriter = не "шрифт" + "писець", а "друкарська машинка", killjoy = не "убий" + "радість", а "людина, яка псує всім настрій).
Суплетивізм – утворення граматичних форм одного й того ж слова від різних коренів або від різних основ (брати - взяти, Der Mensch "людина" - die Leute "люди").
48.ГРАМАТИЧНА КАТЕГОРІЯ, ГРАМАТИЧНИЙ СПОСІБ, ГРАМАТИЧНА ФОРМА.
Граматична форма – засіб вираження граматичного значення. Це не лише певний формальний показник, а його відношення до інших показників, що виступають у цьому ж слові при його видозміні. Граматична форма – мовний знак, у якому граматичне значення знаходить своє регулярне вираження. Морфологічні граматичні форми – це видозміни одного і того ж повнозначного слова. Сукупність усіх морфологічних граматичних форм слова називають морфологічною парадигмою. В укр мові як і в рос багато інших, розрізняють такі види граматичних форм:
1) синтетичні – це одноелементні, тобто виражені одним словом (стіл – стола – столу – столом)
2) аналітичні – коли граматичне значення виражається допоміжними, службовими словами (буду робити, носити б)
3) аналітично-синтетичні (ходив би, писала б)
4) флефктивно-аналітичні (на ріці)
Службові слова і невідмінювані частини мови не мають морфологічної граматичної форми. Граматична категорія – це загальне граматичне поняття, яке грунтується на встановленні корелятивної взаємозалежності між двома або к-кома граматичними значеннямищо виражаються певною системою співвідносних граматичних форм. Категорії є морфомогічні і лексико-граматичні. Морфологічні категорії6 рід, чимло, відмінок, перехідність/неперехідність, ступені порівняння, особа, час, спосіб, вид, стан. Лексико-граматичні категорії: істот/неістот, власні/загальні назви, конкретні/абстрактні/збірні/одиничні іменники та інші. Із поняттям граматична категорія повязане поняття морфологічна парадигма, що відображає реалізацію граматичних категорій. Категорія способу – граматична категорія, яка виражає відношення названої дієсловом дії до дійсності з погляду мовця. Це оцінка мовцем дії як бажаної, можливої, передбачуваної.трізні мови мають різний набір форм способу. В усіх мовах є дійсний, умовний, і наказовий способи. Західноєвропейські мови, крім того, витворили особливі форми кондиціонала для позначення обумовлених дій і для вираження допущення, можливості, бажаності і некатегоричного твердження (нім. Ich wu(умляут)rde es gerne tun/ Я охоче зробив би це). У балканських мовах є ще переповідний спосіб (коментатив), що виражає дію, яку мовець безпосередньо не спостерігав, а переказує її з уст інших. Цим передають недовіру, сум.
49. СЛУЖБОВІ МОРФЕМИ, СЛОВОТВОРЧІ Й ФОРМОТВОРЧІ
До афіксальних (службових) морфем належать префікси, суфікси, закінчення, постфікс. Афікс - це службова морфема, що є "носієм словотвірного і граматичного значень слова і служить засобом творення похідних слів або вказує на відношення його до інших слів"І4. Ці значення афікси реалізують тільки в єдності з коренем, щодо якого займають пре- або постпозицію. За функціями афікси поділяються на формотворчі й словотворчі. Префікс (приросток) - афікс, що стоїть перед коренем або іншим префіксом і надає слову нового лексичного чи граматичного значення: дослухати, виспівати, возі 'єднання. За функцією у слові префікси поділяються на словотворчі й формотворчі. Словотворчі префікси надають слову нового лексичного значення (баба - прабаба, хмарний - безхмарний) чи модифікують його в тому чи іншому плані (дов 'язати - перев 'язати). Формотворчі префікси виражають нове граматичне значення слова (читати - дочитати, робити - зробити - префікси творять дієслівні видові пари). Словотворчі префікси в українській мові є більш поширені, вони виражають певне словотвірне значення, наприклад: без- вказує на відсутність чогось - безхліб 'я; над - наближення чогось, неповноту дії -надходити, надламати. Префікси не змінюють частиномовної належності слова: гіркий -прегіркий, модний - супермодний (прикметники); ніхто, абихто, дехто (займенники). Формотворчі префікси беруть участь у творенні форм найвищого ступеня порівняння прикметників і прислівників (найдосконаліший, найвище) та форми доконаного виду дієслів (малювати - перемалювати, реєструвати - зареєструвати).
Префікси в українській мові здебільшого співвідносяться з прийменниками в-, від-, під-, над-, nped-, по-, за- тощо. Частина префіксів іншомовного походження: а-, анти-, гіпер-, гіпо-, де-, дез-, екс-, екстер-, інтер-, квазі-, контр-, pe-, суб-, супер-, ультра-, які використовують переважно в іменниках і рідше в дієсловах.
Суфікс (наросток) - афікс, що стоїть після кореня або іншого суфікса у слові й надає йому нового значення або відтінку. Суфікси приєднуються переважно до твірної основи, а не до слова в цілому, як префікси: нагріти - нагрі-ва-ти, білий - біл-уват-ий.
За значенням суфікси поділяються насловотворчі й формотворчі.
Словотворчі суфікси використовують як словотвірний засіб. Вони видозмінюють значення твірного слова: тесати - тес-ак, сірий -сір-к-о. Суфікси можуть надавати слову найрізноманітніших відтінків стосовно головного лексичного значення: яблуко - яблуч-к-о, хвіст-хвост-ищ-е, зелений - зелен-есеньк-ий. Формотворчі суфікси використовують для творення граматичних форм: дієслів у минулому часі: писа-в, прикметників вищого ступеня порівняння: холод-іш-ий, тепл-іш-ий. За допомоги формотворчих суфіксів -я- (-єн-), -т- утворюються дієприкметники минулого часу; за допомоги суфіксів -уч- (-юч-),-ач- (
яч-),-л- творяться активні дієприкметники теперішнього і минулих часів: написати - написа-н-ий, зробити - зробл-ен-ий, пломеніти - пломені-юч-ий. Суфікс вживається лише у поєднанні з іншими морфемами, а тому належить до зв'язаної морфеми. У слові може бути кілька суфіксів: друж-ин-а - друж-ин-н-ник. Постфікс - службова морфема, розташована в слові після закінчення і виконує словотворчу і граматичну роль. В українській мові постфікс -ся приєднується до дієслів як словотворчий афікс і виражає граматичне значення пасивного стану: лікуватися, виднітися, умиватися. До постфіксів належать також: -сь (хтось, десь), -небудь (який-небудь, як-небудь); -будь (хто-будь, куди-будь); -то (десь-то, хтось-то).
50.ЛЕКСИЧНА І ГРАМАТИЧНА СЕМАНТИКА В МОВІ.
Лексична семантика є частиною семантики, яка займається значеннями окремих лексичних елементів слів, морфем і лексем, відрізняючись, таким чином, від семантики пропозицій.
Основу лексичної семантики складають:
класифікація і аналіз слів; опис відмінностей і загальних меж в лексичних семантичних структурах між різними мовами;
образ, по якому значення окремих лексичних елементів відноситься, за допомогою синтаксису, до значення цілої пропозиції.
Граматична семантика — лінгвістична дисципліна в рамках морфології, що описує морфологічні значення, або внутрішню сторону словоформ. Протиставляється морфеміці («формальній» морфології) як області, що описує морфологічні засоби мов і пристрій зовнішньої сторони словоформ.
Граматичне значення — це таке абстраговане поняття, яке оформляє лексичне значення слова й виражає різні його відношення за допомогою граматичної форми. Граматичні значення внаслідок зіставлення, протиставлення, взаємовідношення, якщо вони однорідні, становлять єдність своїх складників та утворюють граматичну категорію. За роллю в мові граматичні значення слова поділяються на класифікаційні, синтаксичні і номінативні.
Граматична категорія - система протиставлених одна одній однорідних граматичних величин (граматичних форм із однорідним значенням).
Граматичні категорії поділяють на морфологічні й синтаксичні.
морфологічні: категорія роду, числа, відмінка, виду, часу, способу, особи; синтаксичні: категорія активності/пасивності, комунікативної спрямованості (розповідність, питальність, спонукальність), стверджуваності/залеречуваності, синтаксичного часу й синтаксичного способу.
Морфологічні категорії, в свою чергу, поділяють на класифікаційні й словозмінні.
Класифікаційні (словотворчі, дериваційні) категорії - це такі, члени яких виступають як рубрики класифікації слів. Так, зокрема, класифікаційною є категорія роду іменників і категорія виду дієслова, бо іменники не відмінюються, а класифікуються за родами (кожен іменник належить до одного певного роду), а дієслова розподіляються між трьома видовими групами - дієсловами доконаного чи недоконаного виду або двовидовими.
Словозмінні (релятивні) категорії - граматичні категорії, яких слово може набувати залежно від іншого слова, з яким воно поєднується в реченні. До словозмінних належить категорія роду прикметників, бо прикметники не класифікуються, а відмінюються за родами і родова форма прикметника залежить від поєднуваного з ним іменника (великий успіх, велика справа, велике враження). Суто реляційною є також категорія відмінка: кожна іменна частина мови змінюється за відмінками.
51.ФОРМАЛЬНА І ФУНКЦІОНАЛЬНА КЛАСИФІКАЦІЯ АФІКСІВ.
Афікс - це службова морфема, що є "носієм словотвірного і граматичного значень слова і служить засобом творення похідних слів або вказує на відношення його до інших слів. Ці значення афікси реалізують тільки в єдності з коренем, щодо якого займають пре- або постпозицію.
За функціями афікси поділяються на формотворчі й словотворчі.
Префікс- афікс, що стоїть перед коренем або іншим префіксом і надає слову нового лексичного чи граматичного значення: дослухати, виспівати, возз'єднання.
Словотворчі префікси надають слову нового лексичного значення (баба - прабаба, хмарний - безхмарний) чи модифікують його в тому чи іншому плані (дов 'язати - перев 'язати).
Формотворчі префікси виражають нове граматичне значення слова (читати - дочитати, робити - зробити - префікси творять дієслівні видові пари).
Суфікс - афікс, що стоїть після кореня або іншого суфікса у слові й надає йому нового значення або відтінку (нагріти - нагрі-ва-ти, білий - біл-уват-ий).
|
Скачать 137.07 Kb.